МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

БАХМУТСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ

 

 

 

 

Розглянуто на засідання циклової                                                        комісії «МОР АСКР ЗТ та ОКСМ»                  

Протокол № __ від «__»  __________  р                                                      

Голова циклової комісії: ______ Тахтарова І.А.          

                                                                                          

                     

 

 

 

ДОПОВІДЬ

         На тему: Впровадження новітніх програм імітаційного моделювання та інтернет - технологій в освітній процес.

 

 

 

 

Розробив: викладач    Височин О.А.

 

 

 

                                                                             2023

ЗМІСТ

         

ВСТУП……………………………………………………………………….. 2

1.     Необхідність застосування інформаційних ресурсів мережі     Інтернет у системі освіти…………………………………………….. 3

2.     Інтернет - технології в системах 7 навчання………………………….. 8

3.     Інтернет-технології в дистанційній і відкритій      

                                   освіті………………                                                                              11

4.     Застосування internet-технологій, як інструмент навчання        

студентів………………………………………………………………. 14

5.     Негативні прояви використання Інтернету в навчально- 15 виховному   16 процесі………………………………………………………………… ВИСНОВКИ………………………………………………………………….

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………

ВСТУП

 

Одним із актуальних питань у наукових колах залишається використання мережі Інтернет на всіх етапах навчально-виховного процесу і в управлінській діяльності загальноосвітніх навчальних закладах. У численних психологопедагогічних дослідженнях, присвячених проблемам застосування Інтернету в освіті, розкрито педагогічний потенціал новітніх Інтернет-інструментів та їх вплив на освітній процес, розглянуто напрями застосування Інтернет-технологій у практиці навчання. 

Для більшості молоді сучасні медіа (особливо Інтернет) набагато більше важать, ніж традиційні засоби пізнання навколишнього світу. Це їхній світ, віртуальна реальність, де все найкраще і найгірше може бути як створене, так і знищене. Інтернет сьогодні є дуже потужним каналом інформаційного впливу та формування системи цінностей, Комп’ютерні технології та Інтернет в інформаційному суспільстві світогляду молоді. Тому одним із пріоритетних завдань сучасної вищої освіти є формування високого рівня інформаційної культури (медіаграмотності) учасників педагогічного процесу. 

          

1. Необхідність застосування інформаційних ресурсів мережі Інтернет у системі освіти

Ще в середині позаминулого століття Костянтин Ушинський закликав співвітчизників зрозуміти очевидну для нього річ: саме облаштування освіти, а не судова, не земельна реформи є найміцнішим фундаментом суспільства. Сучасна система освіти зароджувалася, вдосконалювалася у ХХ столітті в період інтенсивного розвитку агропромислового комплексу та індустріалізації країни. Посилена увага до природничих, точних наук, продуктивної праці поєднувалася зі збільшенням кількості навчальних закладів. 

У наступний період гігантськими кроками освоювалися нові природні ресурси, вибухали екологічні кризи, передові країни ставали на шлях інноваційного розвитку, в усіх сферах утверджувалися інформаційні технології.

Все це поставило нові завдання перед освітою і наукою. 

Сучасний глобалізований світ став велетенським обмінним пунктом інформації. У 1988 році оптико-волоконний кабель передавав одночасно три тисячі інформаційних імпульсів, 1996 році - півтора мільйона, 2000 році - вже десять мільйонів, зараз - понад сто мільйонів. Останніми роками у світі щороку видається в середньому понад вісімсот тисяч книжок різних назв, хоча у середині XV століття у світі налічувалося всього близько тридцяти тисяч книжок [8]. 

На початку 90-х років у користуванні людства було, щонайменше, двісті п’ятдесят мільйонів комп’ютерів, у 2015 році ця цифра зросла до кількох мільярдів, що, в поєднанні з мережею Інтернет, створює інтелектуальну павутину, яка сукупно володіє приголомшливим потенціалом. 

На недавньому Всесвітньому саміті з проблем інформаційного суспільства в Тунісі був продемонстрований невеличкий, розміром як книжка, портативний комп’ютер для школярів вартістю 100 доларів, який сконструювали учені Массачусетського технологічного інституту. 

Наприкінці ХХ століття розвинені країни світу поставили собі за мету прискорити перехід від постіндустріального до нового етапу розвитку людства - інформаційного суспільства, основними ресурсами якого є знання та інформація. 

Вже тепер інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) становлять вагому частку світового виробництва, що веде до глобального перерозподілу як ринку праці, так і ринку освітніх послуг. Крім того, розбудова єдиного Європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу істотно підвищує роль ІКТ в освіті, що зумовлено сучасною світовою тенденцією до створення глобальних відкритих освітніх та наукових систем, які дозволяють, з одного боку, розвивати систему нагромадження і поширення наукових знань, а з другого - надавати доступ до різноманітних інформаційних ресурсів широким верствам населення. 

Одне з головних завдань освіти в умовах розвитку інформаційного суспільства - навчити учнів і студентів використовувати сучасні інформаційні та комунікаційні технології. У зв’язку з цим виникає нагальна потреба у прискоренні підготовки викладачів та фахівців у сфері ІКТ, в оснащенні закладів освіти сучасною комп’ютерною технікою, педагогічними програмними засобами, електронними підручниками тощо. Від вирішення цього завдання визначальною мірою залежатиме розвиток країни. 

Поки ще оснащення загальноосвітніх навчальних закладів комп’ютерною технікою, за даними 2017 року, в середньому по Україні становить лише 63%, а рівень комп’ютерної грамотності вчителів ще нижчий - лише 42 %. Підключення загальноосвітніх навчальних закладів до Інтернету в цілому по Україні становить близько 65%. Відсоток міських шкіл, які підключені до Інтернету, - близько 49, сільських - 20 [8]. 

За даними того ж джерела, Україна посідає одне з останніх місць за кількістю комп’ютерів у загальноосвітніх навчальних закладах - 1,3 комп’ютера на 100 учнів. Для порівняння: Японія - 82, США - 76, Німеччина - 52, Франція - 38, Польща - 14,6, Росія - 10,4. Понад 1 млн. учнів (близько 20 відсотків) навчаються у школах, де немає жодного сучасного комп’ютера. 

13 липня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України №752 створено Єдину державну електронну базу з питань освіти. Документ визначає, що Єдина державна електронна база з питань освіти є автоматизованою системою збирання, реєстрації, оброблення, зберігання та захисту відомостей та даних з питань освіти. Власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є держава, розпорядником – Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором – державне підприємство «Інфоресурс».

Підключення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти закладів вищої освіти розпочалось з 2012 року, професійних (професійнотехнічних) закладів освіти – з 2013 року, а департаментів (управлінь) освіти – з 2014 року.

З 2012 року Єдина державна електронна база з питань освіти забезпечує інформаційне супроводження вступної кампанії до закладів вищої освіти. 2014 року заклади освіти почали використовувати дані Єдиної державної електронної бази з питань освіти для виготовлення студентських (учнівських) квитків державного зразка. З 2015 року виготовлення документів про вищу та професійну (професійно-технічну) освіту відбувається на підставі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Законом України «Про освіту» (стаття 74) встановлено, що обов’язковими складовими Єдиної державної електронної бази з питань освіти є Реєстр суб’єктів освітньої діяльності, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання та Реєстр студентських (учнівських) квитків.

Уся інформація, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, крім персональних даних та інформації з обмеженим доступом, є доступною у форматі відкритих даних, у тому числі з урахуванням потреб осіб з порушенням зору. Особа має повний доступ до всіх відомостей про себе, внесених до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Безоплатний і вільний доступ осіб до інформації, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здійснюється через офіційний вебсайт центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Єдина державна електронна база з питань освіти представляє собою інтегровану інформаційно-телекомунікаційну систему, технічні засоби якої перебувають в межах території України, складається з комплексу автоматизованих робочих місць, об’єднаних в єдину інформаційну систему засобами зв’язку з використанням технології віддаленого доступу, має підключення до мереж зв’язку загального користування з розмежуванням прав доступу, забезпечує захист від порушень цілісності інформації, забезпечує різні рівні доступності відкритої інформації та інформації з обмеженим доступом, вимога щодо захисту якої встановлена законом.

Станом на 01 січня 2019 року до Єдиної державної електронної бази з питань освіти підключено:

780 заклад вищої освіти та 706 відокремлених структурних підрозділів юридичних осіб, що надають вищу освіту

1026 закладів професійної (професійно-технічної) освіти та 53 відокремлених структурних підрозділи юридичних осіб, що надають професійну (професійно-технічну освіту);

270 інших закладів, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійно-технічне навчання; 343 департаменти (управління) освіти.

Із появою нових телекомунікаційних технологій, орієнтованих на пакетний спосіб передавання інформації, використання різних середовищ передавання (оптичне волокно, радіочастотний ресурс) та забезпечення мобільності зв’язку, виникла можливість суттєво підвищити продуктивність, ефективність та якість обслуговування телекомунікаційних мереж, а також розширити діапазон послуг, які ними надаються. Етап телекомунікаційної-комп’ютерної інтеграції ознаменувався успіхами як у галузі електроніки, так і комп’ютерних технологій. Створення високопродуктивних, малогабаритних і відносно недорогих комп’ютерів, інтеграція їх із телекомунікаціями у якості термінальних і комунікаційних пристроїв, а також досягнення в галузі інформаційних технологій стали підґрунтям створення інформаційних мереж. Це дало змогу накопичувати в електронному вигляді, зберігати й обробляти величезні ресурси інформації та надавати її користувачам за їх запитами у зручний для них час. Бурхливий розвиток і глобалізація інформаційних мереж дали людству Інтернет, без якого ми сьогодні не можемо уявити свого існування. 

У зв'язку з бурхливим розвитком Інтернету стрімко зростає популярність ще одного виду підприємницької діяльності на ринку мережевих послуга – це інтернет-сервіспровайдинг (Internet Service Рroviding, ISP). Сервіспровайдерами, або постачальниками послуг, називають фірми, які надають послуги доступу в Інтернет. Унікальність Інтернету полягає в неосяжному наповненні інформаційними ресурсами та широкому застосуванні інформаційних технологій, таких як накопичення, зберігання, обробка інформації та подання її у формі Webсторінок. Завдяки цьому Інтернет називають глобальною інформаційною мережею. 

Основним завданням цієї мережі є високо-динамічний пошук та поширення інформації науково-освітнього характеру - організація доступу до світових електронних бібліотек, проведення відео-лекцій та відео-конференцій, забезпечення навчального процесу дистанційної освіти та надання можливостей для пілотної апробації нових телекомунікаційних технологій і підготовки кадрів для впровадження цих технологій в освіту, виробництво та бізнес. 

Значним фактором виведення нашої освіти на якісно новий рівень і покращання підготовки висококваліфікованих спеціалістів є не тільки комп’ютеризація навчального процесу, а й впровадження інтернет-технологій, створення корпоративних мереж та віртуальних лабораторій, які дозволяють у реальному часі виконувати експериментальні дослідження в процесі аудиторних занять. 

На даному етапі розвитку є багато програм спрямованих на інтеграцію інформаційних ресурсів освіти, науки, а також інших галузей суспільної діяльності. Її виконання дозволить протягом п’яти років оснастити комп’ютерною технікою, програмними продуктами понад 13 тис. навчальних закладів, зокрема 1,6 тис. позашкільних, 10,5 тис. загальноосвітніх, 920 професійно-технічних та 76 інститутів післядипломної освіти, створити 50 програмних засобів, 40 відео фрагментів, 10 енциклопедій навчального призначення, технологічні стандарти для вчителів та студентів [10]. 

Результатом реалізації програми стане підвищення якості, доступності та конкурентоспроможності національної освіти і науки на світовому ринку праці й освітніх послуг; створення нових методів та надання нових можливостей для наукового пошуку і технологічного розвитку; підвищення ефективності наукових досліджень, створення умови для ефективного міжнародного наукового співробітництва; забезпечення доступу громадян до науково-освітніх ресурсів і створення умов для безперервного навчання протягом усього життя

Інтернет-технології займають все більшу вагу в реалізації практичних завдань в освіті. Кількість освітянських Інтернет-ресурсів постійно зростає. Це вимагає поєднання зусиль щодо створення відповідного освітянського середовища, у вигляді інформаційного ресурсу, здатного забезпечувати інформаційну, комунікативну та дослідницьку складові. Впровадження Інтернету в навчально-виховний процес вищої школи забезпечує якісно новий рівень розвитку вітчизняної освіти. Розвиток Інтернету й удосконалення сучасних ІКТ та їх все більше застосування у навчальному процесі закладів освіти, розширення доступу педагогів та їх вихованців до ресурсів всесвітньої мережі створюють умови для зростання ефективності та підвищення якості навчання. 

Завдяки цьому: 

1)                 створюються сприятливі умови для зростання діяльності студентів шляхом добору засобів навчання з урахуванням специфіки їх індивідуальних когнітивних властивостей; 

2)                 використовуються ефективні засоби підтримки індивідуальної та групових форм навчання; 

3)                 розширюється експериментально-дослідницька основа навчального процесу; 

4)                 загалом зменшується розрив між існуючим змістом навчання і досягнутим рівнем розвитку сучасної науки. 

2.Інтернет - технології в системах навчання

Сучасні вимоги до систем навчання припускають рішення багатьох питань, вибору індивідуальної траєкторії в навчанні. 

Проте на практиці, повне рішення цих завдань неможливе без виконання жорстких взаємозв'язаних і часто суперечливих вимог: методичних, організаційних, програмно-теоретичних і інших. 

Одним з ефективних шляхів є створення комп'ютерних центрів навчання, що працюють на базі мережевих технологій. 

Такі центри дозволяють вирішити ряд проблем, пов'язаних з числом охочих здобути освіту, що постійно збільшується, і дають можливість здобувати освіту незалежно від місцезнаходження. 

Існує декілька принципів побудови таких навчальних центрів. 

Перший принцип - універсальність - система повинна розглядатися не стільки як засіб дистанційного навчання, яке дозволяє освоювати ті або інші дисципліни, знаходячись далеко від комп'ютерного центру, але ще і як засіб самостійного вивчення дисциплін студентами будь-яких форм навчання. 

Система повинна спочатку бути підготовлена для створення курсів і вивчення будь-яких дисциплін (гуманітарних, соціально-економічних, природно-наукових, технічних). 

Система повинна потенційно надавати можливості використання практично будь-яких відомих до справжніх технологій і методів дистанційного навчання: повчальне і атестаційне тестування, електронні підручники, словники і довідники, віртуальні лабораторії, синхронні і асинхронні засоби спілкування. 

Другий принцип – доступність – система на відміну від відомих, повинна бути не просто сукупність курсів дистанційного навчання, розроблених групами методистів і програмістів, а, навпаки, відкритий інструментарій-оболонку, що дозволяє будь-якому викладачу-автору, що не професійно володіє комп'ютерними технологіями, створювати власні курси дистанційного навчання, використовуючи засоби, що надаються системою, в рамках, визначуваних системними вимогами. 

Третій принцип - використання стандартних мережевих рішень і побудова системи на основі універсальної інтегрованої бази даних, що дозволяє легко і практично необмежено нарощувати, переносити і масштабувати її. 

На основі даних принципів можна побудувати прототип Інтернет системи дистанційного навчання, що дозволяє створювати курси по технічним, гуманітарним і іншим дисциплінам. 

3. Інтернет-технології в дистанційній і відкритій освіті

Одним з перспективніших напрямів розвитку системи освіти є широке використання сучасних телекомунікаційних, інформаційних і комп'ютерних технологій, в першу чергу - технологій глобальної мережі Інтернет. 

Зручність і гнучкість гіпертекстового представлення матеріалу, оперативний доступ до інформації, розташованої в різних регіонах і країнах, висока оперативність оновлення і інші переваги інтернет-технологій дозволили достатньо швидко упровадити їх в практику багатьох Вузів. 

Аналіз освітніх ресурсів України і світу показує, що найчастіше такі технології використовуються в учбовому процесі інститутів і університетів гуманітарного напряму. 

Пов'язано це з характером учбових матеріалів - в основному це текстові матеріали з графічними, зрідка анімованими ілюстраціями. 

Інша ситуація в технічній освіті. Майбутній інженер повинен не тільки знати необхідні теоретичні положення дисциплін, що вивчаються, але і мати поняття про фізичні процеси, що відбуваються в пристроях, що вивчаються, одержати навики вимірювань і обробки їх результатів. 

Іншими словами, однією з серйозних завдань є розробка технологій віддалених лабораторних практикумів. 

Іншим найважливішим завданням сучасного етапу розвитку українського дистанційного навчання є інтеграція і уніфікація освітніх ресурсів, технологій і

середовищ. 

За останні роки створено безліч вельми непоганих розробок, проте вони абсолютно не узгоджуються один з одним ні по яким параметрам, відрізняються операційні системи, спосіб подачі матеріалу, навіть зміст дисциплін не дозволяє використовувати їх в рамках єдиної освітньої програми. 

Окрім цього, повноцінний учбовий процес неможливий без інтерактивних засобів контролю і навчання. 

Таким чином, можна сформулювати три основні аспекти раціонального застосування Інтернет в системі освіти України: 

vрозробка гіпертекстових навчально-методичних помічників з близьким (у ідеалі - з єдиним) інтерфейсом користувача і з урахуванням реальних технічних можливостей студента; 

vрозробка лабораторних практикумів видаленого доступу для інженерних спеціальностей; 

vрозробка технологічного середовища для системи дистанційної або відкритої освіти, органічно об'єднуючої накопичений провідними Вузами досвід і надаючий типовий інструментарій для формування єдиного освітнього середовища України. 

В даний час існує безліч різних і, деколи, взаємовиключних думок з питання про те, який повинен виглядати електронний (комп'ютерний) підручник. 

Розглянемо один з можливих підходів до методичної і програмнотехнічної побудови електронного підручника - гіпертекстовий варіант навчального посібника. 

Необхідно відразу обмовитися, що під гіпертекстовим підручником (ГП) розумітиметься звичний за змістом підручник, представлений в електронному вигляді для уявлення в мережі Інтернет. 

Представлення матеріалу гіпертекстового підручника здійснюється за допомогою мови розмітки текстових документів HTML і його варіантів, мови програмування JAVA-Script і деяких інших WEB-технологій. 

В рамках HTML реалізується, в основному, представлення необхідної студенту інформації у вигляді, зручному для її засвоєння. Використання JAVAScript дозволяє різноманітити і "пожвавити" представлення інформації, а також ввести деякі елементи інтерактивності. 

З безлічі інших технологій Інтернет можливо використання тільки тих, які не вимагають у користувача наявності швидкісних каналів. 

Іншим можливим підходом для організації проміжного і підсумкового контролю знань є використання універсальної системи тестування. 

Якщо така система використовується в різних учбових закладах, то з'являється можливість зіставлення складності контрольних заходів і рівнів підготовки фахівців в учбових закладах одного профілю. 

Зовнішній вигляд, навігація і деякі інші параметри і функції настроюються при створенні тесту підручника, що дозволяє, як реалізувати задум конкретного розробника, так і погоджувати дизайн тесту із загальним дизайном ГП. 

Остання версія пакету використовує нові можливості специфікації HTML - динамічний HTML. 

При формуванні гіпертекстової структури необхідно використовувати відносні посилання, що дозволить легко переносити ГП як на інший сервер, так і на інший носій - дискету або компакт-диск. 

Розміщення ГП на компакт-диску дозволяє зняти обмеження на використання мультимедійних технологій. В цьому випадку можливо реалізувати найсміливіші рішення автора ГП. 

При вивченні технічних дисциплін необхідно забезпечити проведення лабораторних досліджень. Існує безліч думок про те, який повинна бути організована лабораторія з видаленим доступом. Щоб уникнути непотрібних суперечок ухвалено рішення застосувати декілька підходів одночасно, а через деякий час провести аналіз результатів і думок самі студентів і, потім, вибрати найбільш оптимальне рішення. Можливі наступні варіанти: 

 

4. Застосування internet-технологій, як інструмент навчання студентів

 

Особливістю сучасності, коли все менше уваги приділяється «паперовим» технологіям обробки інформації і їх замінюють електронні, диктується впровадження у навчальний процес засобів автоматизованого навчання.

Ідеї навчання за допомогою комп'ютера вже більше півстоліття. Комп'ютеризація освіти йде високими темпами. Вже більше 25 років українські школярі і студенти вивчають інформатику, знайомляться з комп’ютерними інформаційними технологіями.

У навчальному процесі комп'ютер використовується як об'єкт вивчення та як засіб навчання, тобто існують два напрями комп'ютеризації навчання. За першим з них засвоєння знань, умінь і навичок веде до усвідомлення можливостей комп'ютера при вирішенні різноманітних задач, іншими словами, веде до оволодіння комп'ютерною грамотою. За другим напрямом комп'ютер є потужним засобом підвищення ефективності навчання. Вказані два напрями складають основу комп'ютеризації навчання як процесу, виправданого соціальними потребами.

До переваг застосування комп'ютера у навчанні слід віднести наступні:

•              Розширені можливості подання навчальної інформації - графіка, мультиплікація, звук, відео дозволяє відтворювати реальну обстановку діяльності.

•              Підсилення мотивації навчання. Не тільки новизна роботи з комп'ютером, яка сама по собі нерідко сприяє підвищенню інтересу до навчання, але і можливість регулювати пред'явлення навчальних завдань за складністю, заохочуючи правильні рішення, не вдаючись при цьому до виховних бесід, якими часом зловживають педагоги, позитивно позначаються на мотивації навчання.

•              Усунення однієї з причин негативного відношення до навчання – неуспіху, обумовленого нерозумінням проблеми, значними пропусками в знаннях та ін. Працюючи на комп'ютері, студент дістає можливість довести вирішення задачі до кінця, оскільки йому надається необхідна допомога, пояснюється хід вирішення та його оптимальність. Студентам надається можливість випробувати розумові сили і проявити оригінальність, поставивши цікавий експеримент, ставити питання і пропонувати варіанти рішень без ризику одержати за це низький бал, – все це сприяє формуванню позитивного відношення до навчання. Що ж до цікавості як джерела мотивації навчання, то основне завдання, яке вже придбало велику актуальність, полягає в тому, щоб ця цікавість не стала пріоритетним чинником у використанні комп'ютера, щоб вона не заважала власне навчальним цілям.

•              Активне залучення студентів до навчального процесу - розширюються типи навчальних завдань не стільки за постановкою, скільки за управлінням процесом їх вирішення.

•              Якісна реалізація контролю за діяльністю студентів та гнучке управлінням ним.

Сприяння формуванню в студентів рефлексії своєї діяльності - комп'ютер дозволяє наочно проілюструвати результат своїх дій.

Однак статистика та існуючий досвід свідчать, що навчання за допомогою комп'ютера залишається малоефективним. Одна з основних причин цього полягає в тому, що розробники багатьох навчальних програм і систем переслідують мету комп'ютеризації навчання заради самої комп'ютеризації і мало уваги приділяють дидактиці. Адже програми повинні оцінюватися з погляду дидактичних можливостей і ці можливості мають бути правильно та ефективно спроектовані у психолого-педагогічному відношенні. До кінця не вирішене питання самими педагогами про те де, на якому етапі навчання доцільніше використовувати програмні засоби.

Таким чином, доцільним буде дослідити, типологію програм навчального призначення для визначення місця їх використання у навчальному процесі; сучасні підходи до їх розробки з урахуванням існуючих рекомендацій

(психологічних, педагогічних, ергономічних) та їх дидактичної спрямованості. Під програмним забезпеченням навчального призначення або педагогічним програмним забезпеченням (ППЗ) розуміють програмні засоби, в яких відбита інформаційна область, реалізована технологія навчання, забезпечені умови для здійснення різних видів навчальної діяльності [1].

Використання програмного забезпечення у навчальному процесі дозволяє досягти таких важливих, з позиції дидактичних принципів, педагогічних і методичних цілей:

•        формування діяльнісного підходу до навчального процесу;

•        індивідуалізація   і         диференціація      навчального         процесу      при

збереженні його цілісності;

•        здійснення самоконтролю і самокорекціїї;

•        контроль тренувальних стадій навчального процесу; здійснення контролю із зворотним зв'язком, діагностикою і оцінкою результатів навчальної діяльності;

•        посилення мотивації навчання;

•        стимулювання пізнавальної активності та внесення в навчальний процес нових пізнавальних засобів: обчислювального експерименту, моделювання та імітації об'єктів і явищ, проведення лабораторних робіт в умовах імітації реального досвіду або натурного експерименту, вирішення задач за допомогою експертних систем та ін.

Електронні засоби навчального призначення слід класифікувати:

•        за дидактичними цілями;

•        за формою організації занять;

•        за методичним призначенням.

Навчальні комп’ютерні         програми    за       дидактичними      цілями підрозділяються на:

•        ППЗ формування знань;

•        ППЗ узагальнення знань;

•        ППЗ закріплення знань; 

•        ППЗ вдосконалення знань;

•        ППЗ контролю засвоєння;   ППЗ формування умінь.

Навчальні комп’ютерні програми відповідно формі організації занять можуть використовуватися:

•        на лекції; 

•        на практичному занятті;

•        на лабораторній роботі; 

•        під час самопідготовки;

•        на контрольному занятті; 

•        у роботі над проектом (науково-дослідною роботою).

ППЗ за методичним призначенням підрозділяються на:

Програми управління навчально-пізнавальною діяльністю студента, що виконують, як правило, частково, функції викладача. В якості вступної частини вчитель безпосередньо звертається до студентів , вказуючи мету використання даної програми - формулюється постановка завдання, бажано у такій формі, щоб зацікавити студента, та дається інструкція з користування.

Інформаційно-довідкові програми призначені для пошуку і виведення необхідної інформації. Увага приділяється навичкам складання пошукових запитів.

Імітаційні програми призначені для «симуляції» об'єктів і явищ. Ці програми доцільно застосовувати, коли явище відтворити неможливо або досить складно. При використанні таких програм абстрактні поняття стають конкретнішими і легше сприймаються студентами. Крім того, студенти одержують значно більше знань при активному засвоєнні матеріалу, ніж просто запам'ятовуючи пасивно одержану інформацію.

Навчально-ігрові програми призначені для програвання навчальних ситуацій. Ігровий елемент є засобом мотивації навчання. Події, що відбуваються в грі, повинні мати зв'язок з виконуваними завданнями. Успішно виконане завдання викликає активізацію навчальної діяльності, позитивні емоції, бажання досягти нових успіхів.

Демонстраційні програми призначені для наочного подання навчального матеріалу. Великі можливості щодо інтенсифікації навчального процесу мають ті демонстраційні програми, в яких використовується діалогова або інтерактивна графіка.

Контролюючі програми призначені для перевірки (оцінки) якості знань (поточний і підсумковий контроль). Вдосконалення контролю за ходом навчання має фокусуватися на підвищенні достовірності оцінки формованих знань, умінь і навичок. Програми-тренажери призначені для формування і закріплення умінь і навичок, а також для самопідготовки студентів . При використанні цих програм передбачається, що теоретичний матеріал вже засвоєний.

Також підходять навчальні програми і для цілей лабораторного практикуму. Працюючи наодинці з навчальною програмою, учень у своєму темпі опановує знання, самостійно обирає маршрут вивчення навчального матеріалу у межах заданої теми.

Існують загальні вимоги до якості програмного продукту [2], такі як:

•        продуктивність;

•        легкість і простота використання;

•        гнучкість (можливість змінювати, додавати, розширювати);

•        здібність до взаємодії (можливість інтегрувати з іншими додатками).

Основний показник високої якості навчальної програми – ефективність навчання, яка повністю визначається тим, наскільки ця програма забезпечує цілі навчання.

Широкі можливості комп'ютера детально проаналізовано з погляду психології і дидактики. З цього аналізу витікає, що навчальна програма повинна відповідати таким психолого-педагогічним вимогам [6]:

•        будувати зміст навчальної діяльності з урахуванням основних принципів педагогічної психології і дидактики;

•        допускати реалізацію способу управління навчальною діяльністю, вибір якого обумовлений, з одного боку, теоретичними переконаннями розробників навчальної програми, а з іншого - цілями навчання;

•        стимулювати        всі     види пізнавальної         активності         студентів    , включаючи і продуктивну, які необхідні для досягнення основної навчальної мети;

•        враховувати раніше отримані знання, уміння і навички студентів ;

•        стимулювати мотивацію студентів  до навчання;

•        забезпечувати ефективний діалог;

•        моделювати спільну (суб’єкт-суб’єктну) діяльність;

•        сприяти розумінню навчальних текстів;

•        зміст і складність навчальних завдань мають відповідати віковим можливостям і будуватися з урахуванням індивідуальних особливостей студентів , а зворотний зв'язок повинен бути педагогічно виправданим та інформувати про допущені помилки;

•        діагностувати навчання студента з метою індивідуалізації та надання допомоги;

•        не вимагати спеціальних знань і зусиль для введення даних;

•        при    вирішенні   навчальної задачі          забезпечувати         педагогічно обґрунтовану допомогу, достатню для вирішення задачі і засвоєння способу її рішення;

•        інформувати студента про мету навчання, швидкість просування в її досягненні, його основні недоліки, характер помилок, що повторюються;

•        проявляти дружелюбність;

•        адекватно використовувати способи подання інформації у вигляді тексту, графіки, зображення, звуку;

•        вести діалог, керований не тільки комп'ютером, але і учнем;

•        дозволяти вхід і вихід з програми в будь-якій її точці, забезпечити доступ до раніше пройденого навчального матеріалу.

Розробка програм навчального призначення – це багаторівневий процес, в якому виділяються рівні: концептуальний, технологічний, операційний, реалізація. У процедурі створення ППЗ можна виділити наступні етапи [4]:

1               - «Педагогічне проектування». Визначаються цілі, педагогічні завдання, що вирішуються за допомогою ППЗ, виконується аналіз змісту навчання і його структури на основі дидактичних принципів.

2               - «Методичне проектування». Виконується трансформація змісту наукових теорій у навчальні матеріали - текст, ілюстрації, графічні образи. Розробляються форми навчальних матеріалів відповідно до цілей, методів і прийомів навчання, визначаються області використання: локальна, мережна, дистанційна.

3               - «Відбір інструментальних засобів конструювання ППЗ». Виконується порівняльний аналіз мов програмування, інструментальних середовищ, методик взаємодії студента і комп'ютера. 

Створюються спеціальні програми для реалізації проектованих функцій.

4               -        «Інтеграція ППЗ».         Проектуються      методики           використання

педагогічних програм у навчальному процесі. Складаються сценарії взаємодії, форми зворотного зв'язку, діагностики знань, представлення результатів навчання.

5               - «Конструювання ППЗ із заданими педагогічними властивостями». Розробляється інструментарій для управління функціями педагогічних програмних продуктів, формується база даних необхідних матеріалів (наочних у тому числі).

6               - «Впровадження ППЗ у навчальний процес, тестування, відладка і корегування інструментальної і методичної складових». Проводиться аналіз результатів впровадження ППЗ, що виявляє педагогічні властивості програмних продуктів.

Проаналізувавши сучасну методичну літературу, наукові публікації, виступи на тематичних конференціях, де обговорювались питання сучасного освітнього середовища та місця ППЗ у ньому, врахувавши досвід учителівпрактиків, виникла можливість (і потреба) у чіткому формулюванні педагогікоергономічних вимог до комп'ютерних програм навчального призначення. 

Зупинимось на них детальніше.

Вимоги до мультимедійних форм подання інформації

1.             Мультимедійні засоби навчання мають містити матеріал, який неможливо (важко) пояснити студентам за допомогою тільки вербальних форм подання інформації, або він вимагає образного, емоційного сприйняття (принцип «побачив і зрозумів»).

2.             Мультимедійні форми подачі інформації можуть спиратися на певні сценарні прийоми: сюжетна лінія, цікавість викладу, використання порівняння, зіставлення, спеціальні види зйомки (сповільнена, прискорена) і звукозапису.

3.             У мультимедійній формі рекомендують відображати таку інформацію про об'єкти, події, процеси і явища, яку важко спостерігати в реальному світі (наприклад, швидкі або повільні процеси мікро і макромиру).

4.             Інформація має відповідати швидкісним можливостям сприйняття студентів .

Вимоги до шрифтового оформлення. Текст може використовуватися самостійно або у поєднанні з відео, графікою або анімацією з дотриманням наступних вимог:

Обмеження кількості тексту на екрані. Читати текст з екрану важче, ніж з паперового носія (за експериментами, на 28% повільніше).

Слід віддавати перевагу діленню тексту на сторінки, а не застосуванню скролінгу.

Не рекомендується використовувати перенесення в словах.

Переліки у реченнях, мають бути перетворені на списки.

Складна, структурована інформація повинна бути перетворена на таблиці.

Для фіксації уваги необхідно використовувати виділення тексту

(кількість виділень та  спеціальних шрифтів не повинна перевищувати 10% від усього тексту).

Підкреслення використовується тільки в заголовках або гіперпосиланнях.

Різні розміри і типи шрифтів можуть бути використані для текстів, що виконують різні функції на екрані.

Необхідно раціонально вибирати колір шрифту і фону та уникати неоднорідного фону при відображенні тексту.

Розмір шрифту впливає на довжину рядка. Так, при висоті шрифтових знаків 14 пт довжина рядка має бути не більшою за 64 знаки з пропусками. При висоті шрифту 10 пунктів довжина рядка повинна бути не більшою за 50 знаків з пропусками. Велика довжина рядків ускладнює роботу ока і знижує темп читання.

Для набору текстового матеріалу повинен застосовуватися в основному шрифт прямого (звичайного) зображення, оскільки такий шрифт легше читається.

Заголовки одного рівня повинні бути оформлені однаково. Заголовки повинні бути короткими і відповідати змісту сторінки (екрану).

Для виділення важливих у змістовному відношенні фрагментів тексту можна використовувати додаткові кольори (кращі за статистикою є темно червоний і зелений).

Необхідно дотримуватись однаковості стильового оформлення всіх сторінок.

Вимоги до колірного оформлення:

Поєднання кольорів має бути гармонійним, доцільним. Максимальне число кольорів в тексті не повинно перевищувати 5 (щоб не перевтомлювати зір). Ця вимога не відноситься до кольорових ілюстрацій. Найменше втомлюють очі жовтий, жовто-зелений, зелений і світлі кольори. Кольори повинні бути не дуже насиченими.

Кольори яскраві (червоний, оранжевий) більшою мірою привертають увагу. Цими кольорами слід виділяти найважливіші ділянки сторінок.

Не слід застосовувати для фону і тексту кольори, близько розташовані у спектрі.

Слід враховувати оцінку чіткості поєднання кольорів тексту і фону.

Вимоги до розташування інформації. Об'єкти на екрані необхідно скомпонувати і методично правильно розташувати залежно від сприйняття окремих ділянок екрану. Помічено, що краще сприймаються об'єкти у верхньому лівому кутку екрану, у середині верхньої частини екрану, у середині лівого краю.

Структура екрану має зробити сприйняття ефективнішим. Виходячи з методики подання нової інформації об'єкти слід розташувати від простих до складних. Оптимальна кількість об'єктів на екрані 7±2. Якщо вони схожі за змістом, їх об'єднують, використовуючи єдині параметри оформлення.

Взаємне розташування тексту і зображення (малюнок, схема, фотографія і т.п.) визначається методичним завданням:

Якщо зображення несе самостійну інформацію, то підпис до нього, необхідний для розкриття сенсу зорового ряду(до 156 знаків), рекомендовано поміщати справа (знизу);

Якщо зображення ілюструє текст, то воно повинне розташовуватися під ілюстрованим текстом (або зліва).

Якщо одну і ту ж інформацію можна передати як текстом, так і за допомогою зображення,         то      слід   використовувати зображення,         що супроводжується при необхідності коротким коментарем.

Візуальний ряд - важлива складова ППЗ, до якого входить ілюстративна частина навчального матеріалу та інтерфейс користувача. Компоненти візуального ряду діляться на чотири класи: 

статичні реалістичні зображення (фото),  динамічні реалістичні зображення (відео),  статичні синтезовані зображення (графіка),  динамічні синтезовані зображення (анімація).

Весь візуальний ряд рекомендується витримувати в одному стилі. Не рекомендується перевантажувати зображення зайвими деталями. Зображення не повинні викликати негативних емоцій. Перетворення зображення у формат зберігання не повинне викликати зменшення якості.

Особливості використання статичних реалістичних зображень (фото):

Реалістичні зображення рекомендовані для підвищення достовірності. Фотографії повинні бути професійної якості. Основний об'єкт або суб'єкт мають бути в центрі композиції і досить добре освітлений, щоб запобігти відволіканню уваги користувача на фон.

Особливості використання динамічних реалістичних зображень (відео):

Відео має використовуватися там, де воно має переваги над іншими мультимедіа або складність створення альтернативного компоненту (анімації) істотно перевищує складність створення відеофрагменту. У разі відсутності звукового ряду відео має відтворюватися з пояснюючим дикторським супроводом. Відеоінформацію раціонально подавати у вигляді, що найкращим чином підтримує інтерес користувача (форми: огляд з відповідним дикторським супроводом; лекція - «голова, що говорить»; інтерв'ю; обговорення; інсценування; імітація). 

Відеофрагменти повинні бути професійної якості.

Статичні синтезовані зображення (графіку) використовують, коли реалістичне зображення містить велику кількість другорядних деталей і треба виділити ключову інформацію або використання реалістичного зображення пов'язане з проблемами його створення (розміром предмету, доступністю явища). Поєднання кольорів повинно бути гармонійним, не заважати сприйняттю інформації. Головні об'єкти рекомендується виділяти кольором або контрастом.

Динамічні синтезовані зображення (анімація) створюються з послідовності статичних зображень. Тому мають сенс усі рекомендації стосовно графіки. Час відтворення анімації повинен бути достатнім для засвоєння інформації. Для поліпшення засвоєння навчального матеріалу рекомендується ілюстрацію складних процесів розбивати на декілька послідовних етапів.

Програвання анімації має бути не повільніше 10 кадрів за секунду.

Вимоги до звукового супроводу. До звукового ряду відносять: мовний звуковий ряд (дикторську мову), музику, звукові ефекти. При одночасному використанні звуків необхідно погоджувати рівень їх гучності. Дикторська мова повинна бути професійно записаною, зразковою за інтонацією, вимовою; носити емоційний характер; може включати риторичні запитання, звернення до аудиторії. Не допускаються: штампи, повтори, жаргонні слова і вирази; повне повторення тексту підручника, допомоги.

Звуковий ряд використовують, коли перевантажено візуальний канал сприйняття. Звук має підтримувати візуальний ряд, а не заважати. У разі важливості візуального ряду не дозволяється звуковому ряду перехоплювати увагу студента. Помічено, що коментування відео і анімації звуком покращує сприйняття інформації, а текстом - ні.

Якість звукової інформації повинна відповідати поставленим навчальним завданням, і в цьому випадку можливо використання різних форматів звукозапису. Звукові ремарки ефективні для сигналу про помилкові та правильні дії студентів , для полегшення навігації.

Різні комбінації мультимедіа компонентів забезпечують різну дію на користувача. 

Правильний вибір цих комбінацій повинен надавати студенту максимальний об'єм необхідної інформації. Комбінація компонентів може забезпечити представлення інформації, що відноситься до однієї теми з різних точок зору. Наприклад, ноти та звуки. Комбінація мультимедіа компонентів повинна збільшувати мотивацію користувача і підвищувати естетичне сприйняття матеріалу.

Сучасний навчальний процес потребує нових ідей, зокрема реалізованих у ППЗ. Ефективність застосування комп'ютера в навчальному процесі залежить від якості навчальних програм. 

Створення навчальних програм - творчий процес, недостатньо вивчений і потребує подальшого дослідження та опису за допомогою жорстких правил.

Досвід застосування ППЗ показав, що очікуваного позитивного результату – суттєвого підвищення ефективності навчання - не відбувається. Це можна пояснити недостатньою якістю більшості навчальних програм, укладачами яких є або професійні програмісти, що не мають необхідних знань з педагогіки і психології, або професійні педагоги, що не володіють уміннями програмістів.

До того ж, слід розуміти, що активне впровадження комп’ютерних технологій може дати і негативний результат. Сильна дія, що надається даними технологіями, здатна привести, по-перше, до погіршення психофізіологічного здоров'я студентів  і, по-друге, до заміщення уяви, творчої думки студентів  – нові технології повинні мотивувати і порушувати творчий інтерес, а не захоплювати і маніпулювати.

Комп'ютерна письменність визначається не тільки умінням програмувати, а, в основному, умінням використовувати готові програмні продукти, розраховані на призначений для користувача рівень. Ця тенденція з'явилася завдяки широкому розгляду таких продуктів, які орієнтованих на непідготовлених користувачів. 

Розробка таких програмно-інформаційних засобів є вельми дорогою справою через його високу наукоємність і необхідності спільної роботи висококваліфікованих фахівців: психологів, комп'ютерних дизайнерів, програмістів. 

Проте вона окупає себе завдяки тому, що доступ до комп'ютера сьогодні може одержати практично кожна людина навіть без спеціальної підготовки. 

Комп'ютер є не просто технічним пристроєм, він припускає відповідне програмне забезпечення. Рішення вказаної задачі пов'язане з подоланням труднощів, обумовлених тим, що одну частину завдання - конструювання і виробництво ЕОМ - виконує інженер, а іншу - педагог, який повинен знайти розумне дидактичне обґрунтування логіки роботи обчислювальної машини в цілому і окремих програм зокрема. 

Інша трудність полягає у тому, що засіб є лише одним з рівноправних компонентів дидактичної системи разом з іншими її ланками: цілями, змістом, формами, методами, діяльністю педагога і діяльністю учня. Все ці ланки взаємозв'язані, і зміна в одному з них обумовлює зміни у всіх інших. 

Як новий зміст вимагає нових форм його організації, так і новий засіб припускає переорієнтацію всіх інших компонентів дидактичної системи. Тому установка в шкільному класі або вузівській аудиторії ПК є не закінчення комп'ютеризації, а її початок - початок системної перебудови всієї технології навчання. 

Перетвориться перш за все діяльність суб'єктів освіти - вчителя і учня, викладача і студента. Їм доводиться будувати принципово нові відносини, освоювати нові форми діяльності у зв'язку із зміною засобів учбової роботи і специфічною перебудовою її змісту. 

І саме в цьому, а не в оволодінні комп'ютерною письменністю вчителями і учнями або насиченості класів повчальною технікою, полягає основна трудність комп'ютеризації освіти. 

Виділяються три основні форми, в яких може використовуватися комп'ютер при виконанні ним повчальних функцій: 

а) машина як тренажер; 

б) машина як репетитор, що виконує певні функції за викладача, причому

машина може виконувати їх краще, ніж людина; 

в) машина як пристрій, що моделює певні наочні ситуації (імітаційне

моделювання). 

Тренувальні системи найдоцільніше застосовувати для вироблення і закріплення умінь і навиків. Тут використовуються програми контрольнотренувального типу: що крок за кроком вчиться одержує дозовану інформацію, яка наводить на правильну відповідь при подальшому пред'явленні завдання. 

Такі програми можна віднести до типу, властивого традиційного програмованого навчання. 

Завдання учня полягає в тому, щоб сприймати команди і відповідати на них, повторювати і заучувати препарований для цілей такого навчання готовий матеріал. 

При використанні в такому режимі комп'ютера наголошується інтелектуальна пасивність учнів, адже комп'ютерні технології використовуються нами для економії часу. 

Відмінність систем репетиторства визначається тим, що при чіткому визначенні цілей, завдань і змісту навчання використовуються управляючі дії, що йдуть як від програми, так і від самого учня. 

Для повчальних систем такий обмін інформацією одержав назву діалогу. 

Таким чином, системи репетиторства передбачають свого роду діалог того, що навчається з ЕОМ в реальному масштабі часу. 

Зворотний зв'язок здійснюється не тільки при контролі, але і в процесі засвоєння знань, що дає що вчиться об'єктивні дані про хід цього процесу. По суті справи системи репетиторства засновані на тій же ідеології програмованого навчання (розгалужені програми), але посиленого можливостями діалогу з ПК. 

Потрібно підкреслити відмінність такого "діалогу" від діалогу як способу спілкування між людьми. 

Діалог - це розвиток теми, позиції, точки зору спільними зусиллями двох і більш людина. Траєкторія цього сумісного обміну думками задається тими сенсами, які породжуються в ході самого діалогу. 

Очевидно, що "діалог" з машиною таким принципово не є. У машинній програмі наперед задаються ті гілки програми, по яким рухається процес, ініційований користувачем ЕОМ. Якщо що вчиться потрапить не на ту гілку, машина видасть "репліку" про те, що він потрапив не туди, куди передбачено логікою програми, і що потрібно, отже, повторити спробу або почати з іншого ходу. 

Навчання виступає як гранично процес роботи школяра і студента, що індивідуалізувався, із знайомою інформацією, представленою на екрані дисплея. Очевидно, що за допомогою цих теоретичних схем неможливо описати таку педагогічну реальність сьогоднішнього дня, як, наприклад, проблемна лекція, проблемний урок, семінар-дискусія, ділова гра або науково-дослідна робота. 

Використання обчислювальної техніки розширює можливості людини, проте воно є лише інструментом, знаряддям рішення завдань. 

Сама можливість комп'ютеризації учбового процесу виникає тоді, коли виконувані людиною функції можуть бути адекватно відтворені за допомогою технічних засобів. 

 

5. Негативні прояви використання Інтернету в навчально-виховному процесі

 

Студенти постійно використовують Інтернет як і для освітніх завдань (пошук потрібної інформації, літератури (пошукові системи), електронні підручники, он-лайн словники, дистанційне навчання, електронна пошта, дистанційні навчальні курси, дистанційні олімпіади, конкурси, віртуальні музеї, віртуальні бібліотеки, віртуальні лабораторії), так і для особистих потреб

(спілкування – соціальні сервіси: Facebook, Twitter, Youtube, Вконтакте, Одноклассники, Instagram, Skype, блоги, форуми, чати; електронна пошта; розваги: он-лайн комп’ютерні ігри; завантаження кінофільмів, музики; покупка товарів: Інтернет-магазини, Інтернет-аукціони). Звісно, відсоток користування Інтернетом для особистих потреб переважає відсоток користування Інтернет для освіти. Якщо розглядати навчальний процес студентів, то використання мережі Інтернет відбувається на заняттях з інформатики (інформаційних технологій). Можливість користуватися Інтернетом на інших предметах (дисциплінах) часом не можна реалізувати через зайнятість кабінету інформатики (лабораторії) або невмістимість кабінету (лабораторії). Студенти  не розглядають практично інші можливості послуг мережі Інтернет. Потрібно розширити коло використання послуг Інтернет за допомогою більш глибоко розгляду понять даної теми і виконання практичних завдань. 

          

ВИСНОВКИ

 

Стрімкий розвиток мережевих інформаційних технологій, окрім помітного зниження тимчасових і просторових бар'єрів в розповсюдженні інформації, відкрив нові перспективи у сфері освіти. 

Можна з упевненістю стверджувати, що в сучасному світі має місце тенденція злиття освітніх і інформаційних технологій і формування на цій основі принципово нових інтегрованих технологій навчання, заснованих, зокрема, на Інтернет-технологіях. 

З використанням Інтернет-технологій з'явилася можливість необмеженого і дуже дешевого тиражування учбової інформації, швидкої і адресної її доставки. 

Навчання при цьому стає інтерактивним, зростає значення самостійної роботи тих, що навчаються, серйозно посилюється інтенсивність учбового процесу і т.д. 

Ці переваги зумовили активізацію роботи колективів багатьох вузів по впровадженню інформаційних технологій в традиційну модель учбового процесу. 

Використовуючи освітні сервіси Інтернет, можна розширити область застосування мережі Інтернет. При використанні освітніх послуг мережі

Інтернет стає можливим підвищити рівень зацікавленості студентів. 

          

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.        Андрианова Г.А. Методика организации обучающей дистанционной конференции, EIDOS-LIST. - 2015. - Вып.6 (10). - http://www.eidos.techno.ru/list/serv.htm). 

2.        Балабанова Е. Е., Вакарев Е. С. Використання соціальних мереж у професійній діяльності викладача ВНЗ. Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2013. – №3. – 135

          –         136         с.         [Електронний         ресурс].         –         Режим        доступу:

http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/3612/1/BALABANOVA.pdf  

3.        Бужиков Р. П. Дидактичний потенціал Інтернет-технологій в сучасній системі освіти/Р. П. Бужиков//Проблеми освіти: наук. збірник Ін- ту інновац. технологій і змісту освіти МОНМС України. – К., 2011. – Вип. 66. – Ч. ІІ., с. 41 – 42. 

4.        Державна програма "Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці на 2006-2010 роки": Міністерство освіти і науки України. - К., 2005.

5.        Криштоф С. Д. Використання Інтернет-ресурсів для підвищення якості навчання дисциплін природно-математичного циклу в загальноосвітній школі. Наукові записки. Серія: Педагогіка. – 2011. – №5. – 134, 136 – 137 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dspace.tnpu.edu.ua/bitstream/123456789/1671/1/Krushtof.pdf  

6.        Криштоф С. Д. Підготовка майбутніх учителів природничо- математичних дисциплін до використання Інтернет-підтримки у процесі навчання старшокласників: автореферат дис. канд. пед. наук: 13.00.04/С. Д. Криштоф. – Х., 2012. – с. 8. Комп’ютерні технології та Інтернет в інформаційному суспільстві 196 

7.        Литвинова С. Г., Тебенко О. В. Хмарні технології. Соціальне середовище програмування TouchDevelop. Науково-методичний журнал «Комп’ютер у школі та сім’ї». – 2013. – №5. – с. 26.

8.        Ніколаєнко C. В освіті - інформаційна революція. // Дзеркало тижня. - 2014. - №1

(580).

9.Перспективи розвитку інформатизації освітнього простору у шкільній освіті зарубіжжя засобами ІКТ (аналіз міжнародних досліджень). - www. nbuv. gov. ua/ejournals/ITZN/em4/content/07goorio. htm.