Доповідь на засідання методичного об'єднання вчителів математики "Форми позакласної роботи з математики"

КОМУНАЛЬНИЙ   ЗАКЛАД   «ПРИБУЗЬКА  СПЕЦІАЛЬНА  ШКОЛА»

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ

ДОПОВІДЬ

на засідання  методичного об’єднання вчителів математики

                        на тему:

«Форми позакласної роботи                 з математики»

                                  Підготувала:

                                                  вчитель математики

                                        Перепужняк В.І.

Форми позакласної роботи з математики

 Позакласна робота є невід'ємною частиною процесу навчання ма­тематики, складного процесу впливу на свідомість і поведінку учнів, поглиблення та розширення їхніх знань і вмінь.

 Найважливішою метою проведення позакласної роботи є розви­ток інтересу до математики.

 Останніми роками в математиці виникли нові напрямки, які ма­ють не тільки практичне значення, а й великий пізнавальний інте­рес. Оновлення змісту основного курсу математики покликало онов­лення позакласних занять із математики.

Виділяють декілька видів позакласної роботи:

• позакласна робота в школі;
• позашкільна робота в дитячих будинках творчості, літніх табо­рах тощо;
• робота заочних математичних шкіл.

Математика — це широ­кий розкішний краєвид, відкритий усім тим, для кого мислення становить справжню радість. В. Фук

 Існують і різноманітні форми позакласної роботи з математики: гуртки, факультативи, турніри, естафети, конкурси, олімпіади, екс­курсії, позакласне читання науково-популярної літератури, виготов­лення математичних моделей тощо.

 Для того щоб активізувати позакласну роботу, вчителі постійно шукають і знаходять нові форми роботи: шкільні наукові конферен­ції, робота в Малій академії наук, інтелектуальні ігри.

 Зазначені форми роботи, особливо їх елементи, часто перепліта­ються, між ними складно провести чітку межу. Наприклад, під час математичного вечора проводяться різноманітні конкурси, змагання, заслуховуються доповіді, реферати.

Гурткові заняття і методика їх проведення

Найкращий спосіб вивчи­ти що-небудь — це від­крити самому. Д. Пойа

 Математичний гурток — одна з найбільш дієвих і ефективних форм позакласної роботи. Основою гурткової роботи є принцип доб­ровільності. Існує думка, що гурткові заняття організовуються для учнів, які мають високий рівень навчальних досягнень. Але це не так. У роботі гуртка беруть участь усі охочі. Не поодинокі випадки, коли в роботі гуртка бажають взяти участь учні, які на уроках математи­ки показують зовсім невисокі результати. Зрозуміло, що вчителеві не слід цьому перешкоджати. Нерідко такі учні успішно працюють на заняттях гуртка. Необхідно більш уважно ставитися до цих учнів, намагатися закріпити й розвинути їх інтерес до математики, стежи­ти, щоб робота була для них посильною. Звісно, наявність серед чле­нів гуртка учнів, які мають низький рівень навчальних досягнень, утруднює роботу вчителя, але шляхом індивідуалізації завдань, що пропонуються гуртківцям, можна деякою мірою послабити ці трудно­щі. Головне — зберегти масовий характер гурткових занять, що є на­слідком доступності відвідування засідань гуртка всіма охочими.

Під час створення математичного гуртка необхідно переконати учнів, що гурткова робота не є дублюванням класних занять, чітко сформулювати мету і розкрити характер подальшої роботи. (Для цього можна виділити деякий час на одному з уроків математики, звер­нутися до учнів із повідомленням про організацію гуртка.) На першому засіданні необхідно обговорити зміст і скласти план роботи гуртка, обрати старосту, домовитися про права й обов'язки членів гуртка, розподілити обов'язки. Заняття гуртка доцільно про­водити один раз на тиждень протягом однієї години. До організації роботи гуртка корисно залучати учнів: доручати їм підготовку пові­домлень із теми, підбір задач і вправ, підготовку довідок історично­го характеру, виготовлення моделей, рисунків тощо. На засіданнях гуртка вчителеві бажано створити атмосферу вільного обміну думка­ми й активної дискусії.

Метою роботи математичного гуртка є розвиток творчого потен­ціалу школярів, здібностей до плідної розумової діяльності. Основне завдання — за допомогою раціонально й ретельно підібраних завдань розкрити значення математики, силу її ідей і методів, сформувати ма­тематичний спосіб мислення. З метою розширення світогляду можна ознайомити учнів із деякими фактами історії математики, цікавими розв'язаннями відомих задач, а також із нерозв'язаними проблемами математики.

Ми з насолодою пізнаємо математику...

Вона за­хоплює нас, неначе квітка лотоса.

Арістотель

 Для того щоб гуртківці добре засвоїли нові знання і не втратили інтересу до роботи, кожній темі доцільно присвячувати 2-3 заняття, використовувати завдання ігрового і практичного характеру, вправи на вимірювання, побудову тощо. Форми проведення засідань гуртка також треба обирати різноманітні. Нарівні з традиційними слід ви­користовувати й активні та інтерактивні форми: мозковий штурм, математичний бій, карусель, марафон та інші.

Домашнє завдання є обов'язковим. Серед завдань мають бути як прості, аналогічні тим, що розглядалися на занятті, так і більш складні, які вимагають від учнів певних зусиль, наполегливості, до­тепності. Такі завдання допоможуть не дуже сильним, але старанним учням добитися неабияких успіхів і порадіти здобутим результатам, а з іншого боку, зрозуміти, що не все так просто. Кожне завдання, запропоноване для виконання вдома, обов'язково треба розібрати на наступному засіданні гуртка, обговорити всі способи розв'язання, знайдені учнями.

Викликаючи інтерес до предмета, математичні гуртки сприяють розширенню світогляду, розвитку творчих здібностей учнів, прище­пленню навичок самостійної роботи і тим самим підвищенню якості математичної підготовки учнів.

Факультативні заняття і методика їх проведення

 Справжній математик — це щирий ентузіаст.

Без ентузіазму немає матема­тики.

Новаліс

 Основним видом позакласної роботи з математики в школі є фа­культативні заняття. Головною метою факультативних занять є по­глиблення й розширення знань учнів, розвиток математичних здіб­ностей, прищеплення інтересу до самостійних занять і досліджень, виховання ініціативи.

 У педагогічні літературі докладно розкрито ознаки факультати­вів, які відрізняють їх від звичайних занять: нові форми спілкування вчителя й учнів, високий мотиваційний рівень формування особис­тості, необов'язковість оцінювання знань, робота з групою учнів, які мають добру підготовку і цікавляться математикою.

 Для того щоб факультативні заняття з математики були ефектив­ними, необхідно організовувати їх за виконання двох умов: наявність кваліфікованих учителів, здатних проводити заняття на високому науково-методичному рівні; наявність не менше ніж 15 учнів, які ба­жають вивчати факультативний курс.

Запис учнів на факультативні заняття є добровільним, не слід примушувати учнів обов'язково вивчати факультативні курси з того чи іншого предмета.

 Традиційно факультативні заняття з математики проводяться у формі лекцій, семінарів, дискусій. Можливе заслуховування та об­говорювання доповідей і рефератів учнів як із теоретичних питань, так і присвячених розв'язуванню задач. Активізують роботу факуль­тативів учнівські конференції, різноманітні конкурси з розв'язування та складання задач тощо. Учителю не слід надавати перевагу якій-небудь одній формі проведення занять, але необхідно пам'ятати, що на факультативних заняттях із математики провідне місце відводить­ся самостійній роботі учнів.

Найбільше математика корисна тим,

 що прямо сприяє розвитку чіткого мислення і духу відкриття.

Й. Ф. Гербат

Факультативне заняття може проходити за таким планом:

1. Ознайомлення з навчальним матеріалом (доповідає вчитель або учень).
2. Самостійна робота учнів над розв'язуванням задач.
3. Колективне обговорення розв'язків задач, порівняння та пошук нових способів розв'язання.
4. Розв'язування задач підвищеної складності.

Незалежно від форм і методів проведення факультативних за­нять, вони повинні бути цікавими й захопливими. Необхідно вико­ристовувати природну допитливість школярів для формування стій­кого інтересу до предмета. Відомий французький фізик Луї де Бройль писав, що сучасна наука — «дочка здивування й допитливості, які завжди є прихованими рушійними силами, що забезпечують її по­стійний розвиток ».

Недавно постало питан­ня: чи можна роботу на два рядки визнати дисертаційною?

Я давно вже знаю відповідь: у математиці — так!

Дж. Літлвулд

Математичні вікторини

 Організація вікторин — одна з найбільш масових форм позаклас­ної роботи. Проводять вікторини з метою підвищення інтересу учнів до математики. Сутність вікторини полягає в тому, що пропонується сис­тема запитань, задач, прикладів, доступних певній віковій групі учнів. Діти в добровільному порядку розв'язують задачі, відповідають на за­питання в усній або письмовій формі, повідомляють про результат. Перевірка правильності відповідей на запитання, якості виконання завдань за допомогою відповідного обліку дозволяє визначити кращу команду, найкращого математика. Зміст і кількість запитань для ві­кторини залежить від того, у яких умовах і з яким складом учнів вона проводиться. Вікторини можна проводити на заняттях математичного гуртка або під час таких позакласних заходів, як математичні вечори, інтелектуальні ігри тощо. Але доцільніше проводити вікторину як са­мостійний позакласний захід, наприклад у рамках тижня математики. Пропонується декілька (зазвичай 8-10) запитань або задач із матема­тики. Ці запитання й задачі можна розмістити в стінній газеті або на спеціальному плакаті з яскравим зверненням до учнів. Діти протягом відведеного часу відповідають на запитання, розв'язують задачі. Свої відповіді в письмовій формі з указуванням прізвища учні складають у спеціальну скриньку, а потім журі перевіряє ці відповіді й визначає переможця. Запитання для вікторини мають бути різного рівня склад­ності, щоб у ній могли взяти участь якомога більше учнів

Шкільна математична олімпіада

 Мета шкільної математичної олімпіади — підвищити інтерес учнів до математики, по­глибити їх теоретичну підготовку, сприяти роз­витку творчих та інтелектуальних здібностей, а також виявити кращих знавців математики, щоб згодом залучити їх до наукової роботи. Ра­зом із тим, математичні олімпіади мають велике виховне значення. Вони привчають учнів до ор­ганізованості, виховують волю до перемоги, на­полегливість, самостійність, відповідальність.

 На олімпіадах пропонують завдання, що не виходять за межі чинної програми з математи­ки, але їх умови мають бути нестандартними. Для того щоб виконати такі завдання, учні по­винні вміти самостійно і навіть сміливо мисли­ти, мати гарну просторову уяву, стійкі навички раціональних обчислень та перетворень виразів.

 Для того щоб краще підготуватися і належно провести шкільну олімпіаду, доцільно створити організаційний комітет, до складу якого входять учителі математики й актив математичного гурт­ка, а також обрати журі олімпіади. Члени комі­тету складають розклад проведення турів олімпі­ади, підбирають задачі, а члени журі перевіряють їх виконання, оголошують переможців.

 Шкільна математична олімпіада може про­ходити в декілька турів. У першому турі беруть участь усі охочі. Для першого туру олімпіади під­бирають завдання різного рівня складності, як прості, так і більш складні, адже з усіх учасників необхідно відібрати найбільш підготовлених. До наступних турів олімпіади проходять переможці попередніх. Переможці шкільної олімпіади бе­руть участь у районній. Оцінюючи роботи учнів, беруть до уваги оригінальність і раціональність розв'язань, якість оформлення роботи.

 Необхідно зазначити, що успіх проведення змагання школярів значною мірою залежить від якості підготовчої роботи. Треба організу­вати лекції, консультації, спеціальні випуски стінних газет, присвячені розв'язуванню олім- піадних задач. Засвоєння методів розв'язування таких задач вимагає від учнів напруженої ак­тивної розумової діяльності і є основою для май­бутньої наукової роботи. Уміння розв'язувати нестандартні задачі свідчить про високий рівень володіння математичним апаратом.

Інтелектуальні ігри

 Гра — унікальний феномен людської куль­тури. З ранніх початків цивілізації вона стала контрольним мірилом вияву найважніших рис особистості; у жодних видах діяльності люди­на не демонструє такого вияву інтелектуальних ресурсів. Гра як особливий прошарок культури збагачує й урізноманітнює дозвілля людини. Гра дитини — це свобода. Ігрова діяльність виконує розважальні, комунікативні функції, створює умови для самореалізації та соціалізації. Тобто гра навчає, розвиває, виховує, розважає.

 Основною метою інтелектуальних ігор є роз­виток творчих та розумових здібностей, логічно­го мислення, підвищення рівня ерудиції, вихо­вання почуття колективізму та відповідальності. Відомо багато різноманітних інтелектуальних ігор: математичний бій, математичний хокей (футбол), математичний ярмарок. Великою по­пулярністю користуються ігри — аналоги теле­візійних передач: брейн-ринг, поле чудес, щас­ливий випадок тощо. Зрозуміло, що жорсткі правила проведення ігор відсутні. Кожний учи­тель коригує правила і підбирає запитання для гри залежно від власного досвіду, рівня підго­товленості учнів, наявності часу.

 Ми розглянули лише деякі форми позаклас- ної роботи з математики. Адже позакласна робо­та — це багатогранна, різноманітна діяльність, яка має величезні можливості для переконання учнів у тому, що саме через шкільну математику лежить шлях до широкого ознайомлення з до­сягненнями сучасної математичної науки. Поза- класні заходи та заняття мають велику користь і для вчителя, бо, готуючись до них, він доклад­но вивчає відповідну літературу, розширюючи й поглиблюючи тим самим свої знання в галузі елементарної математики, її історії тощо.

Використана література:

1. Бевз Г. П. Методи навчання математики. — X. : Видавнича група «Основа», 2003.

2. Паростки продуктивної освіти: математичний гур­ток // Математика в школі. — 2009. —               № 11. — С.40-45.

3. Сарана О. А. Математичні олімпіади: просте і складне поруч: навчальний посібник. —                 К. : Видавництво А. С. К., 2004.