Доповідь "Науково-дослідницька діяльність педагогів"

 

Три шляхи ведуть до знань:

шлях роздумів – цей шлях найблагородніший;

шлях наслідування – це найлегший;

шлях дослідження – найскладніший.

                               Конфуцій

У  сучасних  умовах суттєво  змінюється  роль учителя, який  повинен  не  лише дати учням знання та розвинути вміння  і навички, а й навчити їх самостійно віднаходити необхідну інформацію, тобто розвинути їхні самоосвітні компетенції. Цьому сприяє  досконале вивчення психологічних та вікових особливостей учнів, їхніх потреб і здібностей, орієнтація науково-методичної та дослідницько-експериментальної діяльності  та  розвиток ініціативи, творчості педагогічних працівників.   

Потребують змін:

- Мотивація професійного зростання  та  самовдосконалення вчителів;

- Інтерес до змісту професійної діяльності;

- Розуміння значущості психолого-педагогічної культури вчителя;

- Самооцінка й прагнення до  самореалізації.

 

Рівні педагогічної творчості вчителя.

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження довів, що існують різні класифікації рівнів прояву творчої професійної діяльності педагога та готовності вчителя до педагогічної творчості. Проблема формування готовності майбутнього вчителя до творчої професійної діяльності потребує встановлення якісно-кількісних характеристик (критеріїв та рівнів) такої готовності

 

В.І Загвязинський, спираючись на праці В.А. Сластьоніна та Л.Ф. Спіріна, виділяє три  рівні творчості  вчителя:

• Відкриття – це найбільш масштабні і новаторські педрішення. Вони

+. Наприклад, форми поєднання навчання з працею у Р.Оуена, методика виховання у колективі А.С.Макаренка, виховна тема В.А.Сухомлинського.

• Винаходи – це перетворення, конструювання окремих елементів

педсистем, засобів, методів, умов навчання і виховання. Результати цього рівня педдіяльності можна умовно назвати саме педвинаходами. Магнітофонне і тихе опитування, уроки відкритих думок у В.А.Шаталова, поурочний бал, введений липецькими педагогами, використання коментованого керування у досвіді С.Н.Лисенкової – все це приклади педвинаходів. Відкриття і винаходи відносяться до педноваторства.

• Удосконалення – модернізм і адаптація до конкретних умов вже відомих

методів і засобів навчання і виховання. Наприклад, картки “світлофор”, якими учні повідомляють вчителеві початкових класів Яснозоренської школи В.Г.Ринзіній про своє ставлення до відповіді товаришів, про виконання завдань (зелений колір – згодний, червоний – не згодний, жовтий – хочу заперечити або доповнити, голубий – завдання виконане тощо.). Це раціоналізаторський рівень творчості, що є результатом і проявом педмайстерності вчителя.

У повсякденній діяльності педагога відкриття здійснюється досить рідко і носять, як правило, суб’єктивний характер (це ніби “перевідкриття“, “відкриття для себе”). Частіше здійснюються винаходи і вдосконалення.

 

В.А.Кан-Калик виділяє такі 4 рівні творчості вчителя:

0 рівень – вчитель лише повідомляє учням певну інформацію, але не керує її засвоєнням, тут немає творчості.

І рівень творчості – це рівень елементарної взаємодії з класом. Вчитель вже використовує зворотній зв’язок, але він діє за шаблоном, використовуючи без будь-яких власних перетворень досвід інших вчителів.

ІІ рівень творчості – це рівень оптимізації діяльності на уроці, починаючи з його планування, творчість тут полягає у вдалому виборі доцільному поєднанні вже відомого вчителеві змісту, методів і форм навчання.

ІІІ рівень творчості – це еврестичний рівень. Педагог використовує творчі можливості живого спілкування з учнями. Найбільш високий рівень творчості вчителя характеризується його повною самостійністю. Педагог може використовувати вже готові прийоми, але вкладає у них щось своє, особистісне. Він працює з цими прийомами лише в тій мірі, в якій вони відповідають його творчій індивідуальності, особливостям особистості учнів, конкретному рівневі класу.

 

В.П.Раченко виділяє також 4 рівні творчості:

1-й рівень – професійне становлення характеризується необхідним мінімумом вмінь і навичок, які застосовуються у конкретних умовах. Це рівень спроб і помилок.

2-ий рівень – стихійне самоудосконалення передбачає педагогічну творчість, що спирається, з одного боку, на сформований в процесі професійного становлення комплекс вмінь і навичок, а з іншого – широко відомий досвід інших вчителів.

3-ій рівень – планомірна раціоналізація характеризується тим, що вчителя вже не задовольняють запозичення досвіду у інших. Він прагне створювати свій власний ефективний досвід, але поки що фрагментарно, без забезпечення зв’язку між творчими знахідками і звичайними традиційними елементами.

4-ий рівень – рівень оптимізації процесу і результатів праці характеризується не лише планомірністю, але й систематичністю розвитку творчості.

 

С.В. Уфімцева (С.О. Сисоєва)  вводить чотири рівні творчої педагогічної діяльності вчителя:

1) репродуктивний  рівень   (характеризується тим, що вчитель, працюючи на основі вироблених до нього методик, рекомендацій, досвіду вибирає ті, які найбільше відповідають конкретним умовам його праці та індивідуально-психологічним особливостям учнів);

2) раціоналізаторський рівень   (характеризується тим, що вчитель на основі аналізу свого досвіду, конкретних умов своєї педагогічної діяльності вносить корективи у свою роботу, вдосконалює, модернізує деякі елементи існуючих рекомендацій, методик, досвіду відповідно до нових завдань, які виникають у конкретних умовах);

 3) конструкторський  рівень       (характеризує діяльність вчителя тоді, коли на основі власного досвіду, самоаналізу своєї діяльності й знань психолого-педагогічних особливостей кожного учня та учнівського колективу в цілому, вчитель, використовуючи існуючі методики, рекомендації, передовий досвід, конструює власні варіанти вирішення педагогічних проблем, прагнучи до найбільш оптимального їх розв'язання);

 4) новаторський   рівень          (характеризується тим, що вчитель підходить до вирішення педагогічних проблем на принципово нових засадах, які відрізняються новизною, оригінальністю та високою результативністю).

Слід  відмітити, що в кожному  навчальному  закладі  є  вчителі  кожного  рівня.  Приємно, якщо діяльність педагога характеризується конструкторським  чи  новаторським  рівнем.

 

Сучасний етап модернізації системи освіти характеризується посиленням уваги до особистості, спрямування зусиль педагогів на розвиток творчого потенціалу учасників навчально-виховного процесу. Реалізація нових векторів розвитку освіти потребує використання інноваційних педагогічних технологій, творчого пошуку нових чи вдосконалених концепцій, принципів, підходів до освіти, суттєвих змін у змісті, формах і методах навчання, виховання, управління педагогічним процесом в загальній середній школі.

На думку дослідників, нове у педагогіці − це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувалися або не використовувалися, але й той комплекс елементів чи окремі елементи педагогічного процесу, які несуть у собі прогресивне начало, що дозволяє у змінених умовах і ситуаціях достатньо ефективно вирішувати завдання виховання та освіти.

Така діяльність у сучасній психолого-педагогічній літературі отримала назву інноваційної і вона передбачає створення та поширення новацій у системі освіти на всіх її рівнях.

 

Словацький  дослідник К.Ангеловські  спробував класифікувати вчителів за їх  ставленням до нововведень  і  виділив  п’ять категорій:

новатори − вчителі, які завжди першими сприймають все нове, сміливо його впроваджують і поширюють;

передовики - вчителі, які першими здійснюють практичну (експериментальну) перевірку цінностей інновацій в кожній школі;

помірні -  (помірковані), які дотримуються правила „золотої середини” і не сприймають нового до того часу, поки його не впровадять більшість колег;

передостанні - вчителі, які не відразу  зважуються до прийняття  нового, вони більше сумніваються, ніж вірять в нове, вони більше орієнтовані на старі технології, ніж на нові, а сприймають нове лише при загальній позитивній громадській думці;

останні - вчителі, в яких дуже сильний зв’язок з традиційним, старим підходом до навчання і виховання, вони консервативні і відкидають все нове, нововведення сприймають в найостаннішу  мить.

На  мою  думку, в  кожному  колективі  переважають  педагоги  категорії  «помірні»  та  «передостанні».  Але  тішить  те, що є в нас і вчителі-передовики, вчителі-новатори. Адже якби не було їх, то не було б і інших  категорій.  Наприклад, в нашій  школі такими вчителями  є директор Гагалюк Л.М., вчитель географії, педагог-організатор Теслюк Н.Я., вчитель математики і фізики Копичинська О.М..  Пропоную  кожному  з  присутніх  добре подумати, проаналізувати свій педагогічний  колектив і визначити, вчителі  якої  категорії  у них  переважають.

 

Наше  завдання, як заступників з НВР, організувати методичну  роботу  таким  чином, щоб підвищувався  рівень професійної  майстерності педагогічних  працівників, вибирати дієві  способи реалізації особистісно-зорієнтованого  підходу:

• цілеспрямовано  добирати вчителів, здатних творчо працювати;
• створювати максимально сприятливі умови для інтелектуального, духовного,морально-естетичного, професійного, наукового розвитку вчителя;
• давати змогу  реалізувати творчі індивідуальні здібності, розкрити власний потенціал.

 

Щоб вчитель розвивався, був  зацікавленим  у підвищенні своєї педагогічної майстерності, він повинен використовувати у своїй роботі найбільш дієві, найпродуктивніші форми роботи:

• виготовлення комплектів дидактичного матеріалу,
• розробки  авторських програм спецкурсів, факультативів,
• розробки науково-дослідницьких робіт  членів шкільного методоб’єднання ,
• методичні розробки нестандартних уроків,
• публікації з досвіду роботи вчителів.

До організаційно-методичних  заходів управління творчо-пошуковою діяльністю вчителів належать:

• розробка, апробація та запровадження педагогічних технологій, які забезпечують розвиток творчих здібностей;
• формування умов творчої та наукової діяльності вчителів;
• стимулювання  творчої діяльності  вчителів;
• навчально-методичне забезпечення

 

До підвищення рівня професійної  майстерності педагогічних працівників  існує  модель  особистісно зорієнтованого підходу, яка створюється в школі за такими етапами:

• мотивація індивідуальної сфери вчителя;
• діагностика здібностей та можливостей вчителя;
• планування та організація індивідуальних форм роботи з вчителями;
• індивідуальна практична діяльність, спрямована на розвиток особистісних здібностей;
• практичне застосування вчителями набутих знань з  метою визначення рівня досягнення поставленої мети;
• контроль і узагальнення досягнутих результатів; висновки і проектування подальшої діяльності.

 

Ми багато говорили про підвищення рівня професійної майстерності вчителя, його відношення до інновацій в освіті, до власної творчої діяльності. Виникає питання: які ж причини невдач?  До таких факторів-перешкод можна віднести:

• стан здоров’я;
• брак  часу;
• власна інерція;
• відсутність підтримки, допомого  і розуміння з боку адміністрації;
• ворожість оточення (заздрісні  стосунки у колективі);
• розчарування в результаті попередніх невдач.

 

Для  того, щоб вчитель творчо розвивався, раціоналізаторськи, конструкторсько  відносився  до  своєї  діяльності, був, якщо не «новатором», то хоча б «передовиком»  у впровадженні нових  ідей, технологій, потрібні  фактори-стимули:

• навчання на курсах;
• приклад і вплив колег;
• організація роботи в школі;
• інтерес до  роботи;
• приклад і вплив  колег;
• приклад  і  вплив  керівників;
• можливість  визнання  в  колективі.

 

Сучасне суспільство стрімко розвивається. Зміни відбуваються в усіх сферах життя: політичній, економічній, соціальній, культурній. Для того щоб випускник школи відповідав вимогам, які висуває до нього суспільство, необхідні зміни і в системі освіти. Однією із змін розглядається досягнення такого рівня освіченості учнів, який був би достатній для самостійного творчого вирішення завдань теоретичного і прикладного характеру.

Нову людину, особистість, здатну до самореалізації, успішної адаптації у сучасному світі неможливо підготувати без модернізації НВП. Але жодна інноватика, модернізація, реформа освіти неможливі без експериментальної та науково-дослідної роботи, без залучення практичних працівників освіти до участі у цих процесах.

Науково-дослідна, експериментальна, творча  робота – це найбільш складний вид діяльності школи. Вона міститься у створенні і розробленні теоретичних засад, нових технологій, нового продукту педагогічної діяльності.

Щоб обирати вірні шляхи в організації експериментальної та науково-дослідної роботи адміністрація школи, науково-методична служба школи намагаються створити такі організаційно-педагогічні умови, які:

1. узагальнюють педагогічну творчість, спрямовують її на зв’язок педагогічної науки з практичною діяльністю вчителів .
2. сприяють пошуку нових форм і методів педагогічної діяльності при переході від традиційних форм занять до нестандартних методів особистісно орієнтованого навчання.

У різні історичні періоди в українців був сформований відповідний до соціальних, економічних, політичних умов національний ідеал тілесної та духовної досконалості людини як найважливіший елемент народної педагогічної системи. Він змінювався, адаптуючись до навколишнього середовища, але завжди, в усі часи відповідав основам традиційного життєвого укладу українців, їх вдачі, менталітету, звичаям і традиціям. Усі народні свята в Україні були оздоровчими, оскільки сприяли радості, бадьорості духу, оптимізму, очищенню, прагненню любити природу та спілкуватися з нею. Народна наука про здоров'я через традиції етносу вчила кожного цінувати, зберігати та відновлювати своє здоров'я.

 Людина завжди прагнула і прагне зберегти і зміцнювати своє здоров'я. Але, на жаль, мрії про здоров'я не завжди реалізуються практично. Тому наша школа, вивчивши всі проблеми і запити  стала учасником проекту  «Школа сприяння здоров’ю». Завданням даної  дослідно-експериментальної роботи є:

 1. Проаналізувати стан проблеми формування психічного, соціального і фізичного здоров'я дітей шкільного віку в психолого-педагогічній літературі та сучасній педагогічній практиці.

 2. Розробити комплекс діагностики і моніторингу динаміки психічного, соціально-морального і фізичного здоров'я дітей .

 3. Створити інноваційне освітньо-виховне середовище ЗНЗ, орієнтоване на упровадження і реалізацію здоров’язбережувальних технологій.

 5. Запропонувати програму оновлення змісту, засобів, форм і методів фізкультурно-оздоровчої і просвітницько-профілактичної роботи з дітьми та батьківською спільнотою, орієнтованих на формування потреби у здоровому способі життя.

 6. Розробити та апробувати інноваційні здоров'язбережувальні технології у процесі формування психосоціальної компоненти здоров'я дітей дошкільного віку.

 7. Популяризувати досвід реалізації інноваційних підходів до формування психосоціальної компоненти здоров'я дітей дошкільного віку засобами підготовки методичних рекомендацій та проведення науково-методичних заходів.

 

Ми систематично вивчаємо кращий досвід шкіл України,   по запровадженню   особистісно  орієнтованого навчання. Ми пропагуємо досвід кращих вчителів школи, які здійснюють інноваційні дослідження.    

Серед форм методичної роботи спрямованої на особистісно орієнтоване зростання педагогічної майстерності важлива роль відводиться  методичним об’єднанням, творчим групам. 

Про наявність  категорії   творчих вчителів в школі свідчать наші надбання: в школі створено цілий ряд загальношкільних тематичних проектів:

• проекти з фізики «Хімічне забруднення повітря – наслідок згорання палива. Розрахунок економії паливних ресурсів»,  «Вода – джерело життя» (екологічні проблеми Світового океану, водні системи України, місцевої річки Дзвінка) (Копичинська О.М.).
• національний тур Міжнародного конкурсу учнівських проектів з енергоефективності «Енергія та середовище». Назва конкурсної роботи/проекту «Проблеми енергозбереження при освітленні приміщень». (Копичинська О.М.)
• дослідницька робота у природничому напрямку. Обласний етап конкурсу «Твій рідний край». (Теслюк Н.Я.)
• Обласний етап краєзнавчо-народознавчої експедиції учнівської молоді «Любіть Україну вишневу свою» за роботу «Дзвінке слово про нього…» (керівник Теслюк Н.Я.)
•  Всеукраїнський конкурс за редакцією газети «Сучасна школа України» «Виховна система в проектах» (педагог-організатор Теслюк Н.Я.– переможець).
• Науково-дослідницький проект  «Поверхневі води України» - визначення похилу річки Дзвінка - представлений на обласному семінарі методистів географії    (вчитель географії Теслюк Н.Я.)
• Краєзнавчий проект «Стежинами рідного  краю», фольклорно-етнографічний проект «Вишивка – оберіг українського народу» -

учасники обласної краєзнавчої конференції учнівської молоді «Роде наш красний, роде наш прекрасний».

• Науково-пошукова робота «Шевченко і   Тернопілля»  - переможець ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості,  присвяченого Шевченківським дням у номінації «Література». 
• Науково - дослідницькі роботи  «Шевченко і   Тернопілля» (2011), «Малярська скарбниця Шевченка»(2012)  та «За покликом  душі» (2016)   представлені на Міжнародному  конкурсі з українознавства (Національний науково-дослідний інститут українознавства, м.Київ) -  переможці  першого туру  конкурсу.
• Дослідницько-пошукова робота «Слізьми і кров’ю полита воля твоя, Україно…»
• Еколого – краєзнавчий проект “Твій рідний край”.
• Пошуково-краєзнавча робота «Славні  імена  земляків» - зібрано матеріал про односельчан, які пишуть поезії, упорядковуються збірки
•  Проект   «Моє рідне село» - протягом кількох років зібрано матеріали і з допомогою жителя села видано книжку про Дзвиняч.

 

Здійснюємо діагностування, проводимо моніторингові дослідження за результатами, яких: 

• виявляємо ступінь готовності вчителів до експериментальної та науково-дослідної діяльності;
• сприяємо підвищенню кваліфікаційного рівня вчителів, запровадженню інформаційних технологій;
• відстежуємо ефективність педагогічних інновацій;
• узагальнюємо і пропагуємо кращий досвід;
• складаємо методичні рекомендації щодо підготовки вчителів до здійснення науково-дослідної, експериментальної діяльності.

Але є в нашій роботі труднощі, є  тонкощі, причини, які уповільнюють рух нашого закладу до систематичної експериментальної, науково-дослідної діяльності. Велика завантаженість вчителів, відсутність часу для систематичних відстежень у керівників школи, інертність і стійке переконання одних вчителів, що їм не властива наукова діяльність, небажання інших вчителів відмовлятися  від репродуктивних методів, наукообразність у викладанні -  інших, а також слабке володіння методологією наукового дослідження, нерозвиненість рефлексії, інтуїції, дослідницького чуття у значної частини вчителів школи не дають можливості організувати науково-дослідницьку роботу в школі так, як би нам цього хотілося.

Для залучення   працівників освіти до експериментальної та науково-дослідної діяльності  я  пропоную такі заходи.

1. Створити модель  творчого вчителя 
2. Розробити систему залучення вчителів   до експериментальної та науково-дослідної роботи  району
3. Розробити   алгоритм   перетворення   педагогічної   ідеї   в   технологію   
4. Розглянути    пропозиції    щодо стимулювання експериментальної діяльності 
5. Розробити критерії оцінки  (заохочення)  науково-дослідницької   діяльності  педагогів школи.

До речі, в нашій школі розроблено систему  диференційованого  розподілу премії  до Дня працівників освіти. Це є неабияким стимулом для творчої педагогічної науково-досдідницької роботи вчителів нашої школи.

 

 Якщо ви хочете, щоб педагогічна праця

давала вчителю радість, щоб повсякденне

                                        проведення уроків не перетворилося в нудну,

одноманітну повинність, ведіть

кожного вчителя на щасливу стежку дослідження…

 Тут знахідки, відкриття, радощі і прикрощі.

В.О. Сухомлинський

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

•