Дослідницький проект « Чар-зілля незабутнього смаку»

    

 

ЧАР-ЗІЛЛЯ

НЕЗАБУТНЬОГО

СМАКУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БОРОМЛЯНСЬКИЙ НВК   ТРОСТЯНЕЦЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ

СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

Паспорт проектної роботи

 

Назва проекту: « Чар-зілля незабутнього смаку»

 

Керівник проекту: Колодяжна Лариса Анатоліївна, учитель української мови та літератури

 

Учасники проекту: учні 10 класу

 

Тип проекту: дослідницький

 

 

Мета проекту: зібрати відомості про вирощування   полуниці в селі Боромлі, використавши спогади односельчан; формувати основи національних та загальнолюдських цінностей, моральних якостей; почуття поваги та гордості до рідного краю, народу; розвивати прагнення бути  патріотами свого села, країни; виховати пошану до людей похилого віку, свого роду, народу.

 

 

 

 

                  Питання проекту:

 

1. Із історії полуниці, суниці ( І група).

 

2. Боромлянська полуниця ( ІІ група).

 

3. Полуничній виставці в Боромлі – 100 років (ІІІ група).

 

4. Легенда «Величний дух вічності» ( І – ІІІ групи).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Етапи роботи над проектом

 

І етап. Підготовчий.

Обрання теми проекту й формулювання проблеми, осмислення ходу діяльності, розподіл обов’язків.

І засідання – 21 грудня 2009 р.

 

2 етап. Дослідження проблеми.

Збір і вивчення інформації. Комунікативні відносини з метою одержати інформацію.

ІІ засідання 27 грудня 2009 р.

 

 

3 етап. Аналіз інформації.

Систематизація зібраних матеріалів та ілюстративного доповнення, написання досліджень, творчих робіт.

ІІІ засідання 21 січня 2010 р.

 

4 етап. Представлення матеріалів проекту.

Виступи, доповіді учнів, демонстрація матеріалів.

ІУ засідання   21 лютого 2010 р.

 

5 етап. Репрезентація проекту.

У засідання 11 березня 2010 р.

 

 

 

 

Список учнів  класу за проектними групами

 

І група

 

 

 

ІІ група

 

 

 

ІІІ група

 

 

 

 

 

Критерії оцінювання проекту:

 

• важливість теми проекту;
•  рівень сформованості комунікативної та інформаційної компетентностей;
• обсяг і глибина знань теми, загальна ерудиція;
• використання наочності;
• культура мови.

 

 

 

 

Матеріали репрезентації дослідницького проекту

 

Стор.

 

1. Легенда «Величний дух вічності» …………………………………             7-9

 

2. Із історії полуниці, суниці…………………………………………..              9-10

 

3. Боромлянська полуниця …………………………………………...              10-13

 

4. Полуничній виставці в Боромлі – 100 років ……………………..             14-15

 

5. Секрет боромлянських полуниць…………………………………             16-17

 

 

 

 

 

 

 

ВЕЛИЧНИЙ ДУХ ВІЧНОСТІ…

                                                    ЛЕГЕНДА

 Спливає час... Спливає непомітно... День змінює ніч, ніч – новий день. Весну – літо, літо -  осінь. Час не зупинити, не втримати...Минають роки й століття... Що ж не дає нам загубитися в часі, що єднає нас з тими, хто жив до нас, і з тими, хто прийде після нас? Як зберігається цей зв’язок? Чи не станеться так, що люди в майбутньому ніколи не дізнаються, які духовні поривання й боріння властиві були нашим предкам? Звичайно, ні. Адже в усі часи жили ті, хто  відчував свій час, кому пощастило бачити красу й відкрити її для людей. Саме такими людьми є, на мій погляд, мої земляки, боромляни, адже вони відкрили всьому світові чарівну ягоду -  полуницю. А з’явилася вона в нашому краї зовсім випадково.

Колись на нашій землі жив незвичайної вроди хлопець, звали якого Полель. Жив він самотньо, родини не мав і навіть і не думав одружуватися. Дізналася про це богиня кохання Афродіта й вирішила йому допомогти знайти пару. Єдиною втіхою Полеля було садівництво, вирощував він різні квіти, ягоди. У довгі дні виснажливої праці він був справді щасливий. Якось – і, певне, на те була воля богині, - взявся він вирощувати незвичайну ягоду. Квіти в неї були маленькі, білого кольору, така гарна, що подібної і на світі не було. А от листя чомусь у неї не було. І з кожним днем, що далі він за нею доглядав, то більше в неї закохувався, наче перед ним був обрис прекрасної жінки. І от одного разу, за бажанням Афродіти,  на місці квітки з’явилася прекрасна дівчина. Якої дивної вроди було в неї обличчя, милі вуста всміхалися ласкаво й принадно, а ніжні дівочі руки так і манили до себе хлопця. Звичайно, збентежений Полель забув про все на світі, і серце йому завмирало від незнаного щастя. І хлопець уже й сам не може збагнути, чи це ягода, чи це дівчина. Він промовляє ласкаві слова до неї, обіймає. „Як їй, мабуть, не затишно!” -  похоплюється він і кидається до Афродіти з проханням пере-творити його на зелені листочки, щоб завжди бути поряд із цією квіткою, а в разі потреби захистити, прикривши листом. Богиня кохання зрозуміла садівника й дала йому доброзичливий знак: тричі на жертовнику спалахнув вогонь, і яскраві іскорки сяйнули в небо, і в квітки з’явилися зелені листочки. З цього часу Полель так і не розлучався з дівчиною-квіткою, яку назвали від його імені – полуниця.

Через деякий час замість квітки з’явилася ягода червоного кольору, яка так манила до себе всіх перехожих своєю вродою й запахом. Мабуть, кожен із вас помітив, коли зривають ягоди, то через деякий час і листя на полуницях втрачає зелений колір, стає червоним або жовтогарячим. Тож  знайте - це Полель сумує за своєю коханою. Величний дух Вічності втілився в цій ягоді і живить спраглі душі чар-зіллям свого незабутнього смаку впродовж ось уже декількох сотень років. І скільки б не проходило сотень років, боромлянська земля уже не зможе прожити без полуниці. Це її історія, її життя...

Дорогі, милі предки-боромляни! Кожного літа ви приходите до мене тоді, коли раптом побачу, що росте не просто стеблина, а красива, пишна квітка білого кольору з зеленими листочками. Саме вона і є той нерозривний зв’язок минулого з теперішнім та майбутнім. Зв’язок, який ось уже протягом декількох століть так кревно бережуть мої земляки, і якому ані ліку, ані віку.

ІЗ ІСТОРІЇ ПОЛУНИЦІ, СУНИЦІ

     Батьківщина полуниці – Євразія та Америка.

    Греки полуницю не знали зовсім. Римляни збирали цю ягоду в лісах.  Розведенням полуниці в Європі зайнялися тільки в кінці ХУ століття.

   У ХУІІ столітті в Європі культивували всього лише чотири сорти.

У 1715 році в дарунок королю Людовику ХУ французький інженер Фразьє привіз із Америки два нових сорти полуниці – Чилійську та Виргінську. Довгий час ці сорти вирощувалися тільки в саду короля. У середині ХУІІІ століття іони потрапили в Голландію, де внаслідок гібридизації з’явилася полуниця Ананасна.

У Росіє вирощуванням полуниці зайнялися при царю Алексію Михайловичу. А в 1703 році Петро І наказав Стрешневу «із села Ізмайлова послати восени в Азов корінців цього зілля, а особливо полуничного».

При цьому Петро І допустив до цього часу відому помилку, неправильно назвавши полуницею суницю садову. Справжня полуниця відноситься до самостійного ботанічного виду. У неї ягоди не стеляться по землі, а тягнуться вгору на стеблах.

Найкращі сорти полуниці ( Шпанка й Міланська) мають солодкі, смачні, але маленькі ягоди.Що ж стосується культури суниці, то вона отримала в Росії широке розповсюдження в середині ХІХ століття, після того, як московський лікар П.Л.Пікулін розвів у своєму саду кращі її сорти, у тому числі Вікторію, яка відрізнялася особливо крупними плодами.

На Україні суниця, особливо садова, займає перше місце серед ягідних культур. Уже декілька десятиріч учені намагаються схрестити суницю з полуницею, сподіваючись що гібрид набуде ознак обох ягід. Такий гідрид двадцять років назад отримала радянський селекціонер М.К.Смольянинова. Але ягоди на ньому були маленькими й плодоносили погано. Кандидат біологічних наук Тетяна Сергіївна Кантор у 80-х роках почала використовувати для отримання гібриду новий метод генетики – хімічний мутагенез. У 1987 році її праця увінчалася успіхом ( сорти Пенелопа, Надія Загір’я, мускатна бірюлевська, Цукат Мускатний і Раїса).             

 

 

               БОРОМЛЯНСЬКА ПОЛУНИЦЯ

Поряд із традиційним вирощуванням різних сільськогосподарських культур у Боромлі протягом тривалого часу населення займається культивуванням полуниці. Усе почалося в попередньому ХІХ столітті, коли селянин М.С.Скринька випадково роздобув в одному з монастирів саджанці полуниць. Це був 1867 рік.

Із того часу поступово вирощуванням полуниць стали займатися все більше й більше селян. Причому, цією справою вони займалися без особливих агротехнічних прийомів, які існували в той час. Протягом десятків років боромляни вирощували єдиний сорт, який у свій час дістав М.С.Скринька. Назва цього сорту невідома. Йшли роки. І ось у 1903 році боромлянський селянин Лозовий знову ж випадково дістає відомий сорт Шарплес, який у нього запозичують чотири-п’ять сімей.

От так назавжди залишилася на боромлянській землі ця ягода. І люди стали вирощувати їх на своїх присадибних ділянках. І ось уже на початку ХХ ст. сотні жителів займаються цією справою. Полуниці продають у Боромлі, Сумах, Охтирці, Лебедині. Та що там Україна! Боромлянський скарб користувався широким попитом навіть у Великій Британії. За підрахунками газети „Утро” у 1908 році боромляни садили ягоди на площі більше п’ятдесятьох десятин і збирали з них до 15000 пудів полуниць. У 1907 році в селі створюється сільськогосподарське товариство, що сприяє значному піднесенню цієї справи. У 20-х роках було створено підприємство „Енергія”, яке займалося експортом полуниці. Щоб ягода не псувалася в дорозі, її обробляли спеціальним розчином, таємниця якого й досі залишається невідомою.

Для підтримки боромлянських господарів, які займалися полуницями, поширення її в інші населені пункти, впровадження кращих сортів та передових агротехнічних прийомів виро-щування головне управління землеупорядкування й землеробства Харківської губернії з 8 по 12 червня 1908 року в Боромлі організувало проведення спеціальної конкурсної виставки. У ній брали участь 80 боромлян, три представники з Харкова, жехорський майстер П.М.Творошенко, який експонував на виставці в горшечках найкращі сорти: Нобль, Лакстона, Абрикосова, Фюрст, Пукрел, Луї Готьє. Садівник М.І.Червинський експонував модель спеціального залізничного вагона для перевезення полуниць. З міста Харкова була привезена спеціальна література, в якій містилися рекомендації по вирощуванню полуниць. Важливо відмітити, що в сімдесяти чотирьох боромлян на виставці був той же сорт, який сорок один рік тому завіз у Боромлю селянин М.С.Скринька.

Виставка продовжувалася п’ять днів і викликала надзвичайну зацікавленість як місцевого населення, так і приїжджих. Вхід був безкоштовний. За перші дні її відвідали дві тисячі сто чоловік. Про неї писали Харківські губернські газети. Боромляни з великою зацікавленістю не лише її оглянули, а й навели численні довідки про більш-менш наукову організацію цієї справи. Усі нові сорти були залишені селянам для культивування, а такі сорти, як Нобль  і Лакстон були подаровані селянину С.Д.Ковальову. Ця виставка зробила своєрідний переворот у подальшому вирощуванні полуниць.

Експертна комісія підвела підсумки конкурсної виставки. Усього було нагороджено тридцять шість чоловік. Серед нагород були: одна мала серебряна медаль, дві бронзових медалі, п»ять похвальних листів.

Від Харківського губернського управління землевпорядкування й землеробства також були чотири грошові нагороди по 3 та 2 крб., одне свідоцтво про малу срібну медаль, шість свідоцтв на бронзові медалі і біля дев’ятнадцяти похвальних листів боромлянського сільськогосподарського товариства. За великий вклад у розвиток полуничної справи боромлянину Федору Михайловичу Скриньці, сину М.С.Скриньки, була вручена мала срібна медаль.

Та йшли роки, і сьогодні в селі Боромлі вже з’явилися нові сорти цієї незвичайної ягоди. Сорт у ягідництві – один із найбільш дійових джерел підвищення продуктивності та якісних показників урожаю. Переконливим прикладом тому є сорти УНДІС – Київська рання, Коралова 100, Ясна. Виведені у післявоєнні роки, вони виявили незаперечні переваги за врожайністю і якісними показниками порівняно з стандартними сортами того часу, стимулювавши збільшення площ. Сьогодні зростає потреба в сортах із вищим рівнем урожайності. Сортимент полуниць дуже різноманітний і налічує понад 5 тисяч сортів, серед них Дарничанка, Первинка, Львіська рання, Галичанка, Десна, Русанівка, Кримська рання, Тотем, Аполло, Олімпус, Фратіна, Кульвер, Покахонтас, Коралова 100, Фестивальна, Адагумська, Зенга Зенгана, Ред Гонтлет, Талісман.

                                 ПОЛУНИЧНІЙ ВИСТАВЦІ В БОРОМЛІ - 100 років

 

 

 

 

 

 

 

СЕКРЕТ   БОРОМЛЯНСЬКИХ   ПОЛУНИЦЬ

                                                                                                 Леонід Татаренко

Село – Боромля! – вийшло ж з бору…

Так названо і річку…

Тут й хліб росте, а ягід – море:

Мед бризкає з порічок.

А полуниці боромлянські –

Нема смачніших в світі.

До ягід вийдеш рано-вранці:

Росинками омиті.

У кожній яголі – здоров’я!

В смородині й малині.

Про полуниці ж із Боромлі –

Всесвітня слава лине.

Така – чом саме тут лиш родить?

Чи від води з криниці?..

Колись возили з огородів

Аж в Лондон! – полуниці.

Возили – в листячку якомусь…

Доспілі, й не дрібненькі

Не з грядки ближньої додому –

Через Європу всеньку.

І не псувались полум’яні

З Боромлі полуниці.

Десь аж «аглицькім» тумані

Таке і не присниться.

Без літака?.. Та буть не може

 

І поїздом – не близько.

А щоб возами?.. на рогожі?..

Невже ж було колись це?

Було! – діди вам древні кажуть.

• Не вірите невже ви?

В музеї Грамоту покажуть

Самої ж Королеви!

Єлизавети! В ній подяка

Найвища Королівська.

Приймав же ягоду не всяку

Тодішній трон англійський.

Секрет, було, вже й загубили,

Та знов його відкрито.

Така ж самісінька вродила!

Он – в відрах… і в коритах.

Секрет у тім – що полуниці

Ще треба – й доглядати…

Носити воду із криниці,

І вчасно поливати.

Хто ще із осені леліє

На грядці кожен кущик –

У того ягода дозріє

Міцна, і запахуща.

Село Боромля – в світі знане,

Трудом своїм багате.

А ягоди його – й за океаном

Ще будуть куштувати