Дослідницький проєкт "Методи переселення лісових мурах"

         Коротка характеристика мурах

Найбільшу роль у лісі, перш за все як хижі комахи, виконують лісові мурахи .

Мурахи (Надродини Formicidea, сімейство Formicidae) відносяться до ряду перетинчастокрилих комах (Hymenoptera). На даний час описано близько 10000 видів мурах, які відносяться до 296 родів 15 підродин. Мурахи заселяють всі континенти Землі, крім Антарктиди. Найбільше число видів мурах живе в Південній Америці - майже 2500. В Африці прописано близько 2000, в Північній Америці - 1200 видів. В Азії живуть 2400, в Європі - 600, в Австралії і Океанії - близько 1300 видів мурах.  

Мурахи -  є суспільними  комахами – одинаків  серед них немає.  Всі вони живуть багаторічними громадами - родинами. 

Сім'я мурах складається з особин трьох основних каст - самців, самок і робітників.

Самці мурах розвиваються з незапліднених яєць. Вони з'являються в мурашнику зазвичай незадовго до шлюбного періоду і після спаровування з самками гинуть.

Самиці і робочі  мурахи розвиваються тільки з запліднених яєць. Під час єдиного у своєму житті шлюбного періоду самка може спаровуватися з декількома самцями, отримуючи при цьому величезний запас сперми, який зберігається у неї в оргагізмі і поступово витрачається протягом усього подальшого життя. Тривалість життя мурашиної самки максимальна для світу комах - до 20 років. Після спарювання самка скидає крила і або її приймають у вже існуючий мурашник, або вона засновує нову сім'ю. У сім'ї може бути різне число яйцекладнихх самок - від однієї до кількох сотень ..

Робочі особини або просто робітники у мурах- це фізіологічно недорозвинені, безкрилі самки. Робочі мурахи  складають переважну більшість населення мурашника і виконують різноманітні функції, пов'язані із забезпеченням життя сім'ї. Вони будують і охороняють гніздо, забезпечують мурашник їжею, чистять і годують самок і

розплід, охороняють кормової ділянку  і т.д. Чисельність робітників у сім'ї мурах різна - від декількох десятків до сотень тисяч і навіть 10-15 мільйонів. Тривалість життя робочих мурах до 4-7 років.

Молоді особини спочатку функціонують як внутрішньогніздові робітники: доглядають за самкою (свита самки), розплодом (няньки) та іншими робітниками (грума), чистять і ремонтують камери та ходи. Потім вони переходять в резервну групу, а звідти - у поза гніздові  робочі, - будівельники, санітари або фуражири. Виділяють два типи фуражирів - активні та пасивні. Активні фуражири можуть діяти на території поодинці, ведуть розвідку і полюють на певних ділянках У більшості наших лісових мурашок активні фуражири є мисливцями, а пасивні - постачальниками паді. Мисливці-ветерани переходять до групи мурашок-спостерігачів, які перебувають на куполі гнізда і мобілізуючих інших робітників при виникненні загрози гнізда. Складальники паді збирають падь попелиць і приносять її в гніздо. Вони, як правило, прив'язані до дороги, що веде від гнізда до колонії попелиць. У мурашнику підтримується певне співвідношення робітників різних функціональних груп. Влітку близько 13% робітників є фуражирів, 30% складаються в резервній групі, до 8% зайнято в звичайних умовах будівництвом і зовнішнім ремонтом гнізда. Решта виконують внутрігніздові функції.

                                                      7

Лісові мурахи – важлива ланка екосистеми лісу

    Чи знайдеться людина, яка хоча б раз не зупинилася біля мурашника, заворожена таким далеким і в той же час незбагненно близьким нам світом комах? У багатьох випадках інтерес людини до мурашок пояснюється тією важливою роллю, яку вони відіграють у природі. Нас приваблює в мурашках насамперед те, що в багатьох їхніх діях ми можемо знайти якусь подобу наших власних справ і проблем. Мурахи відносяться до тих небагатьох живих істот, які не тільки самі пристосовуються до середовища проживання, а й активно перебудовують навколишній світ відповідно до своїх потреб.   Ми вважаємо, що вивчення особливостей життєдіяльності та поведінки мурах, їх взаємозв’язків у екосистемі лісу, є дуже важливим аспектом, що не тільки допоможе нам краще зрозуміти їх роль у природі, а й мотивує оберігати, охороняти, навчить це робити правильно. Чисто академічний інтерес до мурашок змінився гострою необхідністю розробки біологічних основ охорони і використання корисних для людини видів у боротьби зі шкідливими. Причинами цього є масове застосування інсектицидів, вирубування дерев, забруднення лісу, які часто призводять до загибелі кориснихкомах, в тому числі й мурашок. Звичні для нас руді лісові мурашки занесені до Європейського Червоного списку. Поет, письменник, філософ, відважний льотчик і просто надзвичайно світла людина Антуан де Сент-Екзюпері сказав: «Ми всі несемся вдалину на одній і тій же планеті, ми – екіпаж одного корабля». Ми – це люди, тварини, рослини. Але твердо віруючи в те, що людина – вінець природи, ми частенько забуваємо про те, що не самотні на цій планеті. Забуваємо про те, що маленький мураха, отруйний мухомор, птиця або жаба так само необхідні на Землі, як і людина. Ми всі частина однієї екосистеми. І при руйнуванні однієї ланки, можуть загинути всі. Тому нас з дитинства вчать, що не можна ламати гілки дерев, топтати гриби і квіти, руйнувати пташині або чиї б то не було гнізда і мурашники. І якщо з деревами і птахами все більш-менш зрозуміло, то з приводу мурашників багато хто дивується, подумаєш, мурашки, кому вони потрібні.   А,виявляється, потрібні, ще й як! Ми  розповімо про ту користь, яку приносять мурахи, і питання, чому не можна руйнувати мурашники відпаде саме собою.                                                   8

                   ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ  ЛІСОВИХ МУРАХ З ІНШИМИ

                                            МЕШКАНЦЯМИ    ЛІСУ

            Мурахи служать додатковою їжею для дятлів, які, в основному, знищують короїдів. Таким чином, наявність мурашок в лісі призводить до зниження чисельностіцих шкідливих для дерев комах. Мурахами годуються не тільки дятли, а й тетеруки, куріпки, рябчики. Мисливцям відомо, що ділянки лісу, де є мурашники, рясніють дичиною. При весняній нестачі кормів, коли ще мало інших комах, мурахами харчуються дрібні комахоїдні птахи, наприклад, синиці. Мурахи розводять і охороняють попелиць. Для рослин попелиці нешкідливі, виділення попелиць – важливе джерело живлення для 300 видів інших комах, наприклад, наїздників, мух-тахін, бджіл. Спостережливі люди давно помітили, що біля мурашників особливо густо ростуть трави: часто вони обступають житло цих комах щільним кільцем. Справа в тому, що у твердих насінинах деяких лісових рослин є соковиті придатки – вирости, багаті смачним і поживним маслом. Для мурашки це ласа їжа. Заготовивши насіння про запас, мурахи поступово об'їдають з них придатки, а недоступне через тверді оболонки насіння час від часу разом з іншим сміттям викидають на поверхню. Насіння проростає поруч з мурашником, таким чином і з'являються зарості трав. У наших лісах мурахи частіше «висівають» проліски, медунку, зірочник, чистотіл, фіалку. Вчені підрахували: одна мурашина сім'я може перенести за літо у свої погреби до 40 тисяч різних насінин. Збагачуючи трав'яний покрив лісу, мурахи сприяють розмноженню комах-запилювачів, а також наїзників, що годуються нектаром і пилком квітів. Чим багатше трав’янистий покрив у лісі, тим краще ґрунт. Поліпшують його мурахи, перемішуючи ґрунт, збагачуючи органічними речовинами. Ліс, де є мурахи, здоровий і сильний, він багатий грибами та ягодами.

                                  ЕКОЛОГІЧНІ ФУНКЦІЇ МУРАХ

             Мурахи – найважливіша і необхідна складова лісової фауни, тому вони виконують безліч екологічних функцій.

                                                             9

                По-перше, мурахи – санітари лісу. Вони поїдають комах-шкідників і їх личинки, тим самим регулюючи кількість шкідливих комах, зберігаючи дерева. Жителі одного великого мурашника за один сезон можуть знищити від ста тисяч до одного мільйона шкідливих комах! Крім того, мурахи – універсальні падальщики, вони очищають ліс, харчуючись трупами комах і екскрементами. Вони сприяють оновленню лісу, механічно руйнуючи мертву деревину, тим самим прискорюючи процеси розкладання. Мурахи поїдають рештки тварин. Вчені підрахували, що за одну годину мурахи збирають навколо свого гнізда понад сто тисяч попелиць і дві тисячі гусениць. Якби лісових санітарів – мурах не було, гусениці знищили б за цей час понад 10% зелених рослин. Незважаючи на те, що мурахи поїдають попелицю в такій великій кількості, ці маленькі комахи, розміром не більше 3 мм, дуже швидко розмножуються. Харчується попелиця соком рослин, тому їх відносять до шкідливих комах.

               По-друге, мурашки сприяють підвищенню родючості ґрунту. Вони розпушують і перемішують ґрунт, насичуючи її киснем (аерують). Удобрюють ґрунт, переносячи вглиб органічні і мінеральні речовини. Біля мурашників ґрунт особливо родючий, тому що під ним накопичується велика кількість поживних речовин. Поблизу мурашників швидше ростуть дерева та кущі, густіше і вище квіти і трави.

            По-третє, харчуючись насінням рослин, мурашки сприяють їх територіальному поширенню, тому що не завжди можуть донести до  мурашника всю здобич. Мурахи також люблять поласувати квітковим нектаром, тому частенько є обпилювачами квітів. У деяких пустельних і степових зонах, де мало інших комах і тварин, тільки мурахи є розповсюджувачами насіння.

         По-четверте, мурахи є важливою ланкою в харчовому ланцюзі. Вони слугують їжею для багатьох лісових мешканців: ведмедів, борсуків, лисиць, птахів. У багатьох лісових господарствах лісники спеціально огороджують мурашники, щоб їх не зруйнували всюдисущі туристи. Мурахи вирощують і щодня їдять цвілеві гриби, з яких люди виготовляють антибіотики. Дехто удається до лікування мурашиними укусами, але це дуже ризиковано, їхня кислота сильнодіюча, може викликати опіки

    Лікувальні властивості мурах відомі з давніх пір. Споконвіку люди робили з них         настоянки, мазі. Використовуються ці комахи і в даний час. Основною діючою речовиною в таких препаратах є мурашина кислота. Допомагають препарати на основі цієї кислоти в лікуванні артритів, ревматизму, неврозів, запаморочення в старечому віці.    Також вони можуть полегшити стан хворих на гепатит. З мурашок готуються препарати кровоспинної дію. В їх отруті також містяться антибіотики, здатні боротися з грибковими та бактеріальними інфекціями, у тому числі зі стафілококами та стрептококами. . З мурашок виділена бактерицидна речовина, яка вбиває збудників холери, тифу і туберкульозу, до того ж, вона нешкідлива для людини.

                Як бачите, від мурашок багато користі, тому, щоб зберегти цих дивних комах, в першу чергу потрібно зберегти їхній будинок – мурашник! Адже, щоб відновити мурашник потрібно багато часу і сил, а якщо руйнування сильне, мурашина сім’я може не впоратися з таким завданням і загинути! Живі істоти в більшості своїй беззахисні перед людиною, тому давайте не будемо вандалами, а будемо дбайливо ставитися до всіх мешканцям живої природи, аджевід цього залежить і наше з вами життя.

                             СЕЗОННІ ЯВИЩА У ЖИТТІ  МУРАХ

             Зимують мурашки в підземній частині мурашника, де температура не така низька, як на поверхні. Там вони збираються в тісний клубок і в такому стані перебувають до весни.

                  Наприкінці весни чи початку літа на куполі мурашника, появляються крилаті особини – це самки та самці. Поміж ними, відчуваючи важливість моменту, метушаться робочі особини. Видозмінюються самки, у яких замість яйцеклада утворюються спеціальні органи, наповнені кислотою. На таке роїння (мурашине

                                                           11

"весілля") часто навідуються непрохані прожерливі "гості" – ящірки, жаби, птахи. Після парування самці гинуть, а самки, скинувши непотрібні їм крила, ховаються в мурашнику, де заміняють старих, уже немічних "цариць", або шукають затишного місця для заснування нової сім’ї. Як розмножуються мурахи? Всі види мурашок розмножуються в строго певний час 1-2 рази в рік. Найпростішим способом розмноження є так зване брунькування. При цьому в материнській колонії народжується молода королева, яка переселяється з частиною робочих особин в окремий мурашник. Але частіше мурашки виконують шлюбний політ, під час якого молоді самці і самки піднімаються в небо. Тут особини з різних мурашників перемішуються один з одним і утворюють пари. Молоді королеви з одним або декількома самцями сідають на землю і починають будувати гніздо. Незабаром після запліднення самці гинуть, а самки відкладають яйця, з яких згодом вилупляться робочі особини. До того моменту, поки робочі особини не почнуть добувати корм, королева нічого не їсть. Цей період іноді може тривати до року, а пережити голод самці допомагають ... крила. Після шлюбного польоту вона їх відгризає, а залишки мускулатури розчиняються в її тілі, вивільнені поживні речовини йдуть на формування яєць і підтримку життя матки. У всіх видів мурашок з запліднених яєць народжуються самки (робочі або молоді королеви), а з незапліднених – самці. Таким чином склад сім'ї саморегулюється: чим менше самців, тим вища ймовірність їхнього народження. Незважаючи на свій крихітний розмір, мурахи живуть дуже довго: робочі особини – 1-3 роки, а королеви – до 20 років! І тільки вік самців зазвичайне перевищує кількох тижнів.

       МЕТОДИ  ПЕРЕСЕЛННЯ ЛІСОВИХ МУРАХ  

    Перенесенням мурашників у лісах  України  займаються споконвіку. Це             надзвичайно кропітка праця, адже існує безліч дрібниць, яких необхідно     дотримуватись під час цієї «процедури».    Переселення мурах – це один із найдієвіших методів боротьби зі шкідниками у Європі. Особливо цей метод полюбляють чехи. На таку роботу у тамтешніх науковців виділяються державні гранти із солідними сумами. У природних умовах мурашки самі поступово розселяються, роблячи нові гнізда-відводки, а інколи й цілі колонії, але цього часто не достатньо, аби захистити ліс від шкідливих комах. Наприклад, щоб затримати наростання вогнища дубової листовійки, або зимового п’ядуна, необхідно мати на одному гектарі лісового насадження 5 – 6 діючих мурашиних гнізд. Саме у подібних випадках необхідне втручання людини. Шляхом штучного розселення досягається скоріше поширення лісових мурах  і, крім того, створюється можливість переселяти цих невтомних працелюбів у необхідні місця навіть туди, де їх ніколи не було. Розселяючи мурашок штучним способом, лісівники можуть регулювати щільність їх поселень на одиницю площі лісу.Щоб відновити мурашник комахам потрібно ледь більше тижня. Вони настільки швидкі і працелюбні, що здатні менш ніж за два тижні заглибити мурашник на 4 метри!

Штучні переселення мурашок можуть проводитися з різними цілями:

а) вивезення мурашників з суцільних лісосік, із зон затоплення і т.п., щоб врятувати їх від подальшої загибелі;

б) сприяння реколонізації  мурахами раніше втрачених ними територій після припинення дії там згубних для мурашок середовищних (у тому числі антропогенних) факторів;

в) переселення до  вогнищ   листо-і хвоє гризучих  шкідників лісу;

г) заселення насаджень з метою підвищення їх біологічної стійкості та поліпшення умов зростання. Мурахи можуть використовуватися як самостійний фактор або як компонент реміз в комплексно-осередковому методі захисту лісу.

Комплекс заходів по штучному переселенню складається з кількох етапів: підбір і оцінка маточного комплексу, підбір насадження для переселення та місць розміщення в ньому відводків, власне переселення, контроль за переселеними відводками та оцінка результатів переселення. Всі ці роботи повинні проводитися тільки під керівництвом фахівців, що мають необхідну підготовку.

Підбір і оцінка маткових мурашників. Матковий мурашник - це гніздо, з якого береться штучний відводок. Базою розселення мурашок служать комплекси мурашників. Комплекс маткових мурашників повинен бути достатньо великим, щоб з нього можна було взяти кількість відводків, необхідних для формування, як мінімум, одного повного поселення на новому місці.

 . Ця вимога забезпечується підбором комплексів маткових мурашників, з яких намічають взяти відводки для переселення у  ділянки лісу.  

Для використання в якості маткових придатні тільки активні, які знаходяться в нормальному стані мурашники. Це гнізда з куполами конічної форми і покривним шаром зі свіжої хвої, що мають стійкий запах мурашиної кислоти. Заростання купола травою не повинно перевищувати 0,2 його висоти. Переважні гнізда зі злаковою рослинністю на гніздовому валу. Між гніздами підтримується жвава зв'язок, прокладені широкі дороги, здійснюється регулярний обмін молоддю, робітниками мурахами, заплідненими самками.

Виявлення комплексів маткових мурашників може бути вироблено лісовою охороною і додатково спеціальними обстеженнями. Комплекси із значною кількістю гнізд (40-50 і більше) підлягають детальному обстеженню, що необхідно проводити лісопатолог і інженерам з охорони і захисту лісу. Під час детального обстеження виявляють кількість дорослих мурашників і відводків, загальні розміри використовуваного мурахами ділянки, вид мурах, розміри гнізд, площа  підошви мурашника та обсяг купола, щільність поселення, якісний стан мурашників і число можливих штучних відводків.  

З мурашника допустимо вилучення не більше ¼ обсягу його купола. Відповідно, з мурашника з куполом об'ємом 0,4 м ³ можна взяти один 100-літровий відводок, при обсязі купола не менше 0,8 м ³ - два, більше 1,2 м ³ - три віводки.

Інвентаризацію маткових мурашників проводять в кінці серпня - вересні, коли мурашники вже закінчили своє зростання, але ще активні. У цей час гнізда вже не ростуть, але мурахи активні на території, їх кормові та обмінні дороги повністю функціонують. Результати вимірювання окремих гнізд в комплексах та зведені дані з інвентаризації маткових мурашників заносять у відповідні відомості.

                                                            14

Способи переселення. Можна виділити два принципово відмінних способи переселення мурашок: переселення мурашника цілком і взяття в відводок певної частини сім'ї. Перший спосіб означає ліквідацію гнізда на колишньому місці і перенесення його в нову ділянку лісу, що проводиться весною в період появи в гнізді теплового ядра. Другий спосіб має кілька   варіантів донорства:

а) на стадії теплового ядра,

б) в період перебування у гнізді лялечок крилатих особин;

в) після вильоту крилатих з мурашника.

Ранньовесняне переселення. Переселення проводять у квітні - на початку травня. У відводок забирають верхню частину купола разом із створюючими тут «теплове ядро» мурахами, в числі яких знаходяться і запліднені самки. У відводок потрапляють запліднені самки і робочі мурашки, можливо, яйця або личинки перших  крилатих особин. У цей час спостерігається найбільша концентрація особин у гнізді, тому можливі відводки відносно невеликого обсягу (50 л).

Переселення з лялечками крилатих особин. Переселення проводять у першій половині травня, концентрація особин у гнізді нижче. У відводок потрапляють робочі мурашки-імаго, лялечки статевих особин, молодь робітників.   , розкриваючи оболонку кокона тонким пінцетом.

Літнє переселення здійснюють після вильоту крилатих особин. У відводки потрапляють тільки робочі особини (молодь та імаго), яких і переносять на нове місце. Крилатих самок і самців збирають окремо і поміщають в садки, де вони паруються. У кожен відводок випускають по 30 - 50 запліднених,  що скинули крила самок. Це робить можливим штучне переселення рудих лісових мурашок в червні-липні. У даний період життя сім'ї зосереджена у внутрішньому конусі гнізда, тому в відводок беруть в основному внутрішній конус. Це не позначається на розмірах самого відводка (100 л), але зменшує число відводків, яке можна взяти з гнізда певних розмірів. Крім того, літні пошкодження мурашників відновлюються значно важче.

Техніка взяття віводка. Мурашник умовно ділять на 4 сектори так, щоб поверхня купола, звернена до сонця (південний сектор гнізда) не потрапляла б цілком в один сектор. Після взяття відводка одна з частин (половина) цієї поверхні повинна обов'язково зберегтися. Це полегшить мурашкам відновлення маточного гнізда і збереження в ньому температурного режиму, необхідного для розвитку молоді. Частина купола маточного мурашника, обмеженого одним сектором, разом з робітниками мурахами і розплодом накладають лопатами в тару. У відводок обов'язково повинен увійти матеріал і покривного шару, і внутрішнього конуса гнізда. При цьому не можна руйнувати  купол що  залишився .  У відводок не слід брати матеріал з гніздового валу, землю і матеріал, пророслий корінням рослин.

Після взяття віводка слід присипати відкритий внутрішній конус гнізда матеріалом поверхневого шару, надавши гнізду округлу форму і вирівнявши поверхню. Це допоможе мурашкам швидше нормалізувати внутрішнє життя сім'ї та відновити структуру гнізда.

Відводки краще перевозити в жорсткій тарі - фанерних, пластикових бочках або контейнерах з щільними кришками, але не герметичних. На відстані до 3 км дозволяється транспортування в мішках. При транспортуванні, що триває менше 1-2 діб, підгодівлі мурах не потрібно.

Способи колонізації насаджень мурахами можуть бути різними.

А) Рівномірний розподіл відводків по території. Гнізда розташовуються в шаховому порядку через 50 м. Таким чином, на одному гектарі розміщуються чотири мурашника, яких, після того, як вони підростуть, буде достатньо, щоб захистити від шкідників 1 га хвойного лісу. У дібровах, де щільність гнізд повинна бути вище, використовуються 200-літрові відводки. Передбачається обов'язкове посилення відводків в наступні 1-2 роки лялечками робітників.

В) Спосіб колонізаційних центрів. Навколо дорослого одиночного мурашника, за межами його території, що охороняється, розміщуються штучні відводки того ж виду. Вторинні гнізда забезпечуються заплідненими самками з дорослого мурашника під час літа крилатих.  .                                               16

Г) Груповий спосіб розміщення відводків. Віводки розміщуються компактними групами по 4-7 у групі з відстанню між відведеннями 10-15 м і міжгруповими інтервалами 80-100 м. Завдяки близькому розміщенню відводків, між сім'ями однієї групи встановлюються обмінні відносини, формується колонія. Один з відводків роблять подвійним, щоб допомогти виділенню гнізда-домінанта. Метод розрахований на розвиток штучних мурашників без подальших зусиль.  

Всі способи розраховані на те, що, зміцнившись на території, мурахи надалі в процесі саморозвитку далі будуть розселятися природним шляхом.

Вибір місць і поселення відводків. Місця для поселення штучних відводків в запланованому для колонізації насадженні підбирають заздалегідь, відповідно до застосовуваного способом колонізації. Кожне таке місце маркують. При виборі місця для поселення відводка необхідно враховувати ряд істотних для мурашок моментів по освітленості місця, водного режиму, наявності кормової бази, присутності видів-конкурентів.

Освітленість. Мурашник повинен протягом декількох годин в день освітлюватися сонцем. Це треба враховувати при розміщенні відводків, поселяючи їх на північних узліссях або околицях лісових галявин і прогалин, уздовж просік, лісових доріг, стежок,   у розріджених групах дерев. При великій кількості затінку місця  поселення п (жимолость, ліщина та ін) необхідно зробити його часткове  проріджування в південному від гнізда секторі. Не слід поселяти відводки на схилах північної експозиції більше 10 ^о.

Водний режим. У сирих насадженнях відводки розміщують тільки по горбах і мікропідвищеннях. Не можна поміщати гнізда в  місця,   затоплювані весняними водами.

Кормова база. Поселення відводків краще робити у групах дерев, що складаються з різних порід, що особливо важливо в чистих культурах. Це дозволить мурашкам використовувати більшу кількість видів попелиць і стабілізує їх кормову базу. Різновікові і різновидні  ділянки лісу також сприятливі для мурашок.

Присутність конкуруючих видів мурах. Небажано присутність поблизу від відводків гнізд видів, що конкурують з рудими лісовими мурахами: криваво-червоного мурашки  , ефірного мурашки.  Ці мурашки активно конкурують з рудими лісовими мурахами і при поселені невеликих відводків на свою кормовому ділянку нападають на переселенців і змушують їх змінювати місце гніздування. При цьому багато мурах гине, відводки виявляються ослабленими, що серйозно позначається на їх подальшої життєздатності.

Розміщення біля  дерева. Гніздо поміщають з південного боку від стовбура дорослого дерева, комель якого висвітлюється сонцем. Добре, якщо з північної сторони цього дерева є група підросту або чагарник. У ялин з густими, що опускаються до землі гілками, відводки можна розміщувати на південному кордоні крон - на пні або горбку.

Використання пнів і деревних залишків. Нерідко основою природного мурашника є старий сухий, сточений ходами вусачів пеньок. Тому за наявності у насадженні таких пеньків можна висипати відводок на нього. Такий пеньон повинен бути сухим і сильно поцяткованим ходами, не бути занадто великим. Віводок повинен цілком накрити весь пень так, щоб зверху виявився шар будівельного матеріалу не тонше 10 см. Інакше мурахи покинуть місце поселення. Відводок можна поселити на край сухої колоди, не ураженої білою гниллю, або ж на невеликі плоскі купи дрібних сухих гілок хвойних порід. Не слід розміщувати відводки на запліснявілі і мокрі деревні залишки, гілки листяних порід і на купи гниючих листя.

Підготовка місць для відводків. Спеціальної підготовки місця поселення відводка (вкопування пнів, викопування ями, розпушування грунту, пророблення в ній вертикальних ходів і т.п.), як правило, не потрібно. При наявності на відповідному за іншими характеристиками місці небажаних, перерахованих вище рослинних залишків, їх слід видалити.

Поселення отводка. Гніздовий матеріал з мурахами акуратно висипають на обраному місці так, щоб вийшов компактний купол висотою близько 50 см. випадково потрапили в матеріал отводка грудки землі і коріння рослин при цьому видаляють. Після цього потрібно додати відводку округло-конічну форму і легкими погладжуваннями вирівняти поверхню гнізда. Прикривати відводки дрібним лапником має сенс тільки в ділянках з високою чисельністю дятлів і лісових курячих. Вкривати переселені відводки сухий лісовою підстилкою не треба. Виробляти підгодівлю цукровим сиропом в день переселення недоцільно. Годівниці з цукровим сиропом можна виставити поруч з відведеннями через 3-5 днів, обов'язково проконтролювавши відсутність на годівницях мурашок інших видів.

При формуванні відводка можна об'єднувати в одному гнізді мурашок з декількох сусідніх гнізд одного комплексу. Така необхідність може виникнути при колонізації насадження великими відводками (200 л і більше) або ж при використанні тари об'ємом менше 100 л. Під час переселення взаємна агресивність мурашок з різних гнізд одного виду зникає, і надалі вони благополучно уживаються в загальному мурашнику. Відводки більші (150 - і 200-літрові) по своєму подальшому розвитку не мають переваг перед 100-літровими, тому 100-літровий відводок оптимальний для штучного переселення.

Час переселення і погодні умови. Переселення проводиться в ранкові години при t ≤ 20 ^о С. Не можна брати відводки або ж поселяти їх на новому місці в дощ або напередодні його.

Мінімальні розміри життєздатного мурашника становлять 60-65 см в діаметрі купола і 40 см по висоті гнізда.  

                                                             19

                 У далині видніється наш молодий сосновий ліс

                                                  Які вони цікаві

                                                               20

                                           Обережно, не зашкодь!

                                                                 21

                                                                22

                         Який він ще маленький – наш мурашник

                                                              23

                                              Які вони кумедні

                                                                           23

                                                  Дивись, як ласують!

                                                                 24

         ЗАГАЛЬНИЙ ПІДСУМОК 

               Наш експеримент по переселенню мурашок з метою підвищення   біологічної стійкості лісових насаджень та поліпшення умов зростання  уже триває півтора  роки.  За  цей проміжок часу  наш мурашник потроху підріс.  Мурахи непогано освоїлися на новому місці.   Дають потомство. А це означає, що  в майбутньому  по нашому лісі стане  більше мурашників.   Адже    мурашки є важливою складовою гетеротрофної ланки кругообігу  речовин лісового біогеоценозу.   Велике значення в природі мають ці маленькі спритні істоти.  . Значущість мурашок визначається не лише їх кількістю, а насамперед особливостями способу життя, їх тісними зв’язками з іншими компонентами біогеоценозу. Важливими є й особливості способу життя мурах, їх харчування та зв'язків з іншими тваринами, рослинами, ґрунтом. Основні аспекти впливу мурашок на біогеоценоз можна розділити на 2 групи: пов'язані зі спорудженням гнізда, сталістю місця поселення і зумовлені трофічними зв'язками мурашок з іншими групами тварин і рослин. До першої групи відносяться такі важливі сторони діяльності мурашок, як концентрація і прискорене розкладання рослинних залишків, аерація і поліпшення ґрунтів та її водного режиму. Мурашники використовуються як місця поселення інших тварин. У них створюються особливо сприятливі умови для розвитку ряду мікроорганізмів. У другу групу входять хижацька і збиральна діяльність мурах, їх трофобіоз з попелицями, а також зв'язок їх   низкою хребетних тварин. У цілому вплив мурашок на навколишнє середовище, безсумнівно, сприятливий. Безпосередній вплив мурашника: збагачення ґрунту гумусом, К, N, P, Mg в доступних для рослин формах; знищення шкідників хвої і листя; збільшення чисельності комахоїдних птахів; збільшення чисельності промислових птахів; відновлення вимогливих до ґрунту лісових порід.  Опосередкований вплив мурашника: зниження чисельності стовбурових шкідників; збільшення приросту деревостану; підвищення продуктивності мисливських угідь; збереження приросту крон дерев у вогнищах шкідників; підвищення продуктивності лісу; підвищення біологічної стійкості насаджень.   Отже, мурахи дуже корисні комахи: оберігаючи мурашники, ми зберігаємо наші ліси.

                                                        25

Джерела:

1. Р.В. Шаламов, О.А.Литовченко «Тваринний світ України». Х.: ВД «Школа»,   2006.
2. Жадан В.І., Пічугін Б.В. «Як вивчати свій край» 1991.
3. Брем А. «Життя тварин». Х. ВД «Школа», 2004.
4. Матеріали розповідей лісничих району.
5.  Матеріали інтернету.