Дослідження на тему: ПАР – одна держава три столиці

Дослідження на тему: ПАР – одна держава три столиці

Мета:  визначити головну роль трьох міст в економіці країни; розвивати вміння аналізувати додатковий матеріал; удосконалити навички роботи з картою; формувати здібності до співпраці в групі.

Очікувані результати:

Учень:

знає значення трьох міст в країні;

визначає господарське значення різних регіонів країни в її розвитку;

вміє аналізувати додатковий матеріал, виділяє основне, робить висновки;

може співпрацювати з учнями в команді.

Обладнання:інформаційні картки, мультимедійні презентації, проектор, комп’ютер, географічні атласи, політична карта Африки.

 

Хід дослідження

І. Вступна частина

1. Налаштуйте учнів на позитивний настрій.

2. Запропонуйте учням взяти участь у конференції з питань вирішення проблеми: «Чому у ПАР державні функції виконують три міста, а не столиця?».

3. Заздалегідь об’єднайте учнів у три робочі групи, які будуть відстоювати думку стосовно вибраного міста за право бути столицею, та групу експертів, які підсумують виступи кожної групи. Виділіть у кожній робочій групі фахівців, які будуть дотримуватись чітких правил: історик, демограф, географ, економіст, гід.

ІІ. Основна частина

1. Повідомте учням тему та мету дослідження.
2. Роздайте інформаційні картки, географічні атласи.
3.                    Ознайомте учнів з технологією проведення уроку-конференції(Додаток 1)
4.                    Розділіть клас на три робочі групи: «Адміністративна», «Законодавча», «Судова» та четверту групу «Експерти».
5.                    Запропонуйте затвердити регламент роботи, на кожний виступ фахівців надавати не довше ніж 5 хвилин.
6.                    Надайте слово робочій групі «Адміністративна», які розкриють функції міста (Преторія): історик охарактеризує в історичному світогляді; демограф дасть оцінку населенню; географ дасть оцінку географічному положенню міста; економіст – роль міста в економіці країни; гід – презентація найцікавіших місць регіону (мультимедійна презентація). (Додаток 3)
7.                    Запропонуйте групі «Експерти» поставити наступне питання групі «Адміністративна» - «Чому Преторію, за часів расизму, називали цитаделлю апартеїду»? (Додаток 4) та для робочих груп «Законодавча» та «Судова» - «Апартаїд у Кейптауні (Блумфонтейні)»
8.                    Запросіть до слова робочу групу «Законодавча», яка доведе значимість цього міста для країни:історик розповість про створення міста; демограф охарактеризує населення; географ дасть оцінку географічному положенню міста; економіст визначить роль Кейптауна в економіці країни; гід презентує цікавинки міста (мультимедійна презентація). (Додаток 5)
9.                    Прослухайте інформацію робочої групи «Судова» щодо ролі Блумфонтейна в країні: історик доповість про становлення міста; демограф дасть оцінку населенню; географ дасть оцінку географічному положенню міста; економіст розповість про економіку міста та його вплив на розвиток країни; гід – презентація найцікавіших місць міста (мультимедійна презентація). (Додаток 6)

ІІІ. Підсумкова частина

Запропонуйте підвести підсумки групі «Експерти», які проаналізують доцільність та змістовність виступів. Зробити висновок щодо розкриття проблемного питання, що ставилося на початку дослідження – «Чому у ПАР державні функції виконують три міста, а не столиця?».

 

Додаток 1

Технологія проведення уроку-конференції:

•                   оголошення теми, доповідей, виступів;
•                   затвердження регламенту роботи;
•                   підтримка робочої атмосфери;
•                   концентрація уваги учнів на темі конференції, активізація навчально-пізнавальної діяльності учасників конференції;
•                   дотримання чіткої процедури її проведення;
•                   забезпечення позитивної установки на сприйняття змісту повідомлень, відповідного морального та психологічного мікроклімату, атмосфери поваги та довіри.

Підсумки конференції доцільно підбивати колективно, залучаючи учасників до оцінки її результативності, використовуючи думки та ідеї опонентів.

 

Додаток 2

Інструктивна картка

1. Виступ учнів-фахівців не довше ніж 5 хвилин.
2. Послідовність виступу фахівців у кожній групі має бути наступною:

• історик;
• демограф;
• географ;
• економіст;
•  гід.

3. Виступи мають бути у супроводі:

• мультимедійної презентації (під час доповіді гідів);
• брошури від кожної робочої групи згідно з теми, де буде висвітлена основна інформація про місто;
• історична довідка за темами для групи «Адміністративна» - «Чому Преторію, за часів расизму, називали цитаделлю апартеїду»? та для робочих груп «Законодавча» та «Судова» - «Апартаїд у Кейптауні (Блумфонтейні)».

 

Додаток 3

Історик «Створення Преторії»

Преторія була заснована в 1855 р. Мартинусом Преторіусом, сином знаменитого Андріеса Преторіуса, головнокомандуючого військами бурських переселенців, які в середині XІ ст. захопили землі, що належали корінним африканцям – матабеле. На честь А. Преторіуса місто й одержало свою назву. З 1860 р. Преторія – столиця бурської республіки Трансвааль. Після англо-бурської війни 1899-1902 р., коли Трансваалем заволоділа Англія, Преторія стала адміністративним центром Трансваалю під протекторатом Англії. З 1910 р. Преторія – столиця домініону Південно-Африканського Союзу у складі Великобританії. В 1961 р. у результаті проголошення незалежності Преторія стала столицею незалежної Південно-Африканської Республіки. У столиці перебуває резиденція президента й уряду, парламент же засідає в Кейптауні. (http://www.k-branding.tk/kryuger.html)

За часів расизму Преторію називали цитаделлю апартеїду. Преторія служить символом бойової слави білих африканерів.

В даний час в ПАР ведуться запеклі суперечки з приводу перейменування Преторії. 26 травня 2005 року Південноафриканська рада з географічних назв (SAGNC) запропонувала перейменувати Преторію в Тшване (Tshwane). Назва Тшване носить зараз столичний муниціпальний район (столичний мегаполіс), в який входить і Преторія. Тшване - це назва на мові тсвана річки, що протікає через Преторію і англійською називаються Apies. Проти перейменування Преторії в Тшване виступили білі жителі країни, нащадки африканерів, що заснували місто. (https://geographyofrussia.com/pretoriya/)

 

Демограф «Характеристика населення»

Преторія - одне з деяких міст у ПАР, більшість жителів якого європейці.

Населення Преторії перевищує 2, 3 мільйони населення, більшість з них - чорношкірі африканці. Хоча в залежності від визначення меж міста, оцінки населення Преторії коливаються від 500 000 (2001) до 2 950 000 чоловік (2007). Основна мова - африкаанс (47,7% (2011)); також широко використовуються мови педи, тсвана, тсонга, зулу і англійська.

У Преторії, незважаючи на досить швидке зростання чисельності негритянського середнього класу, більшість як і раніше становить біле населення (52,45% - 2011), хоча в таких передмістях як Сосганване і Аттерідгевіль майже все населення становлять африканці. (https://geographyofrussia.com/pretoriya/)

Південно-Африканська Республіка є багатонаціональним суспільством, але поділ людей на групи лише за кольором шкіри може спричинити до виникнення проблем. Наприклад, африкандери (білі жителі південної африки) та британці не зрадіють, якщо їх будуть ототожнювати один з одним. Крім того, у ПАР багато різних племінних культур.

Британці більш урбанізовані і домінують в бізнесі і фінансовому секторі. Африкандери відчувають, що вони більш віддані Південній Африці. У ПАР також проживає впливове єврейське співтовариство і невелика група індусів.

Основний носій сили і влади в сім'ї - чоловік. Поклоніння чоловічого божества є одним з найсильніших культів африканців. Корінні жителі, до яких би віруваннями вони не відносилися, вірять у переселення душ і наявність надприродних природних сил, мають безліч табу. Також прийнято вірити у сказання та легенди. Так, багато хто з корінних жителів не їсть риби і морепродуктів, оскільки, за переказами, вода небезпечна і населена підводними жителями.

 (http://www.autotravel.ua/countries/south-africa/)

 

Економіст

Преторія — важливий промисловий, економічний, науковий і торгівельний центр країни, в якому знаходяться підприємства машинобудівної, металургійної, хімічної, текстильної, харчової, тютюнової, цементної, скляної і поліграфічної промисловості. Місто є важливим транспортним вузлом (залізничні і шосейні магістралі, аеропорт міжнародного значення «Сметса»).

Почавши ще в 1866 році з торгівлі слоновою кісткою, Преторія згодом стала найбільшим торгово-промисловим центром ПАР, чому значною мірою сприяло створення сталеливарної і металообробної промисловості. До того ж в Преторії отримала широкий розвиток меблева, скляна, паперова і тютюнова промисловості, а продукція місцевого пивоварного заводу користується славою у всіх країнах Південної півкулі. (https://geographyofrussia.com/pretoriya-2/)

 

Географ

Преторія – столиця Південно-Африканський Республіки й одночасно адміністративний центр провінції Трансвааль. Преторія розташована в мальовничій долині ріки Апіс на півдні Африки. У столиці перебуває резиденція президента й уряду, парламент же засідає в Кейптауні.

Місто розташоване в долині, облямованої з півночі й півдня ланцюгами пологих пагорбів. Центральна частина міста має прямокутне планування. У ній переважають квадратні симетричні площі, на яких піднімаються статуї колоніальних часів. На горбкуватому березі ріки Апіс розташований район урядових закладів, оточений парками. Масивні адміністративні будинки в грецькому стилі з колонадами й декоративними вежами домінують над містом. Резиденція президента називається дуже поэтично - "Зоря нової ери".

(http://www.k-branding.tk/kryuger.html)

 

Гід «Преторія –символом бойової слави білих африканерів».

Преторія – винятково зелене місто, у ньому багато фонтанів і басейнів. Уздовж доріг висаджені квітучі вічнозелені дерева й чагарники, пальми. У місті багато парків: Бюргерс - Парк, Принсес-парк. Найбільшою популярністю користуються Веннінг - Парк, або Висячий сад.

Преторія – найважливіший науковий і культурний центр ПАР.

Цілий ряд музеїв Преторії знайомить із історією й традиціями ПАР: Будинок - Музей П. Крюгера, Музей першопоселенців, Трансваальський і Науково-технологічний музеї, Музей образотворчих мистецтв. У столиці є також Державний театр, Ботанічний сад. Національний зоопарк Преторії входить у десятку кращих зоопарків світу.

До числа визначних пам'яток столиці ПАР відносяться два пам'ятники біля Преторії. На відзначення столітнього ювілею Преторії на пагорбі на південь від міста зведений грандіозний монумент на честь перших бурських колоністів Трансваалю (1949). В 1963 р. Споруджений пам'ятник льотчикам, що загинули під час Другої світової війни.

Цікавий факт – 1905 року неподалік від Преторії на копальні «Прем'єр» був знайдений найбільший в світі алмаз — Куллінан. Вага алмазу склала 3106 карат. Уряд Трансваалю подарував його англійському королю Едуарду VII. З алмаза було отримано 9 великих і близько 100 дрібних діамантів, які прикрасили скіпетр і корону Британської імперії та інші королівські регалії.

На північному сході Трансваалю розташований відомий Національний парк Крюгера. У парку Крюгера живуть леви, леопарди, слони, жирафи, бегемоти, буйволи, антилопи, мавпи, багато видів птахів.

Колиска людства

У 60 км на захід від Преторії і в 50 км на північний захід від Йоганнесбурга розташований великий район карсту. Найбільшою популярністю тут користуються величезна Печера чудес (WonderCave) і мережу гротів Стеркфонтейн (SterkfonteinCaves) . Останні ще в 1924 р прославилися як місце першої знахідки останків мавпоподібних попередників людини. У 1999 р. ЮНЕСКО оголосило околиці Серкфонтейн надбанням людства.

У 2005 р археологічний пам’ятник названий музеєм світового рівня, який називається Маропенг , або «Місце повернення до витоків» на мові бечуанів. (https://stranamira.com/city/pretoriya/)

 

Додаток 4

 «Чому Преторію, за часів расизму, називали цитаделлю апартеїду»?

Найважливішим питанням для історії та політики ПАР став расовий конфлікт між чорним більшістю і білою меншістю. Своєї кульмінації він досяг після того, як в 1948 була введена система апартеїду, яка призвела до кривавої боротьби всередині країни.

Апартеїд — офіційна політика расової дискримінації, сегрегації та гноблення, яку впродовж 1948—1991 рр. проводили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії.

В основу цієї політики було покладено ідею про відособлений розвиток європейського і неєвропейського населення Південної Африки. Внаслідок застосування норм апартеїду більшість населення ПАР була зведена до безправного стану. Кольорове населення (бантові, індійці, метиси) не мали таких цивільних прав, які мали білі. Наприклад, 23 млн чорношкірих не мали права голосу на виборах у парламент.

У 19 ст. Британська колоніальна адміністрація ввела систему так звані Пропускні закони в Капській колонії і колонії Наталь. Вони виходили з необхідності регулювання руху чорних людей з племінних регіонів до зайнятих білими і кольоровими людьми районами під британським правлінням. Були ухвалені закони, що не тільки обмежують рух чорношкірого населення в цих районах, а й також ті, що забороняли їх пересування з одного району в інший без підписаного пропуску. Чорношкірим було заборонено перебувати на вулицях міст в Капській колонії і Наталь після настання темряви, і вони були змушені носити свої перепустки в будь-який час.

Виборчий та Балотувальний Акт 1892 р. встановлював фінансовий і освітній ценз для чорних виборців, а Натальська Законодавча Асамблея у 1894 р. ухвалила Білль, що позбавляв індіанців права голосу. У 1905 році Загальний Білль з регуляції пропусків відмовив чорношкірим у голосування загалом, обмежив їх ареал пропускних територій і встановив горезвісну систему пропусків. Потім послідували Азіатський Реєстраційний Акт (1906), який вимагав від всіх індійців зареєструватися і пред'являти пропуски, Південно-Африканський Акт (1910), що надавав виборчі права білим, надаючи їм повний політичний контроль над усіма іншими расовими групами і позбавляв права чорношкірим сидіти у парламенті, Акт про осілість (NativeLandAct)(1913), які забороняв усіх чорношкірим, за винятком тих, що в Капській провінції, купувати землі за межами резервацій. Білль поселенців у міських територіях (1918), що визначав для чорношкірих певні місця для проживання («локації»).

Уряд Об'єднаної партії Яна Смутса почав відходити від жорсткого дотримання законів сегрегації. Через побоювання расової асиміляції парламент створив комісію Сауера для розслідування наслідків діяльності політики Об'єднаної Партії. Комісія прийшла до висновку, що інтеграція призведе до «втрати ідентичності» для всіх расових груп. Режим апартеїду дискредитував уряд ПАР перед світовою громадою. В 1976 р. набрала чинності Міжнародна конвенція ООН про припинення злочинів апартеїду і покарання за нього. Ліквідація системи апартеїду почалася після приходу до влади в ПАР уряду Фредеріка де Клерка (1989). У 1991 р. президент ПАР Ф. де Клерк скасував дію основних елементів законів про апартеїд.

 

Додаток 5

Історик

Кейптаун розвивався як перевалочний пункт для голландських кораблів по дорозі з Європи до Східної Африки, Індії і інших частин Азії і грав провідну роль в цій якості більше 200 років, до відкриття Суецького каналу в 1869 році. Кейптаун, заснований 6 квітня 1652 року колоністами під керівництвом Яна ван Рібека був першим постійним європейським поселенням в Африці на південь від Сахари. Кейптаун швидко став не просто перевалочним пунктом, а до швидкого зростання Йоганнесбурга і Дурбана він був найбільшим містом країни.

У початковий період місто росло повільно, так як позначався брак робочої сили. Щоб заповнити його, голландці почали імпорт рабів з Індонезії і Мадагаскару. Багато з цих рабів влилися в колоніальне суспільство, а нащадки від змішаних шлюбів індонезійців, європейців і місцевого населення утворили декілька особливих етнічних груп, званих «кольорові», причому капські кольорові виділяються в особливу спільність.

У 1795 році британські війська захопили місто після битви при Мейзенберге. За умовами мирного договору, укладеного після війни в 1803 році, Капстад був повернений голландцям, проте в тому ж році конфлікт поновився, і в 1806 році британці після битви при Блауберг знову захопили Каап. За мирним договором 1814 року цей регіон став невід’ємною частиною Британської імперії. Територія, підвладна британцям, росла, і була створена Капська колонія, столицею якої став Кейптаун.

Захід над будівлею Мерії Відкриття алмазних родовищ в Західному Грікваленде і золотих покладів на Вітватерсранді (біля нинішнього Йоханнесбурга) в 1869 році призвело до початку золотої лихоманки і стрімкого зростання Йоганнесбурга за рахунок припливу іммігрантів. Крім того, почалися тертя між бурськими державами, створеними в ході Великого Трека і випробували приплив іноземців-ойтландеров), і британською колоніальною адміністрацією. Кульмінацією цього конфлікту стала Англо-бурська війна. Перемігши бурські держави (Помаранчеву республіку і Трансвааль) і зміцнивши контроль над видобутком золота і алмазів, англійці об’єднали бурські республіки з Капській колонією і британським же володінням Наталь, створивши Південно-Африканський Союз. ПАС був проголошений в 1910 році, і Кейптаун став його законодавчої столицею; цю функцію він зберіг і після того, як в 1961 році була створена Південно-Африканська Республіка.

У 1948 році на виборах перемогла Національна партія, що обіцяла ввести сегрегацію за расовою ознакою, відому як апартеїд. Відповідно до Закону про групових областях, передмістя зі змішаним населенням мали бути або очищені від «незаконно» перебували там жителів, або зовсім знесені. У зв’язку з цією кампанією велику популярність здобув кейптаунський Шостий округ, зруйнований в 1965 році. Оскільки ця зона була проголошена районом для білих, більше 60 000 чорних жителів були насильно виселені. В епоху апартеїду перевагу при наймі на роботу в Кейптауна за законом віддавалася кольоровим, а не чорним.

У Кейптауні жили багато борців з апартеїдом; частина з них (в тому числі Нельсон Мандела) потім утримувалися у в’язниці на острові Роббен, віддаленому на 10 км від кейптаунського берега. 11 лютого 1990 року Мандела, через кілька годин після виходу з в’язниці, виголосив знамениту промову, стоячи на балконі Кейптаунської ратуші. Після того як апартеїд був скасований в 1994 році, Кейптауна довелося зіткнутися з безліччю проблем, включаючи ВІЛ і СНІД, туберкульоз і злочинність, в тому числі пов’язана з наркотиками. У тому ж час в економіці міста спостерігається справжній бум, особливо за рахунок туризму і бурхливо зростаючого ринку нерухомості.

(https://stranamira.com/city/kejptaun/)

 

Демограф

За останніми даними перепису ПАР 2001 року, населення Кейптауна налічувало 2.893.251 людини (близько 7% населення країни). У місті було 759.767 домогосподарств, з яких 87,4% було обладнано каналізацією, 94,4% проживало в більш-менш санітарних умовах з вивозом сміття і щотижневої чищенням туалету. 80,1% домогосподарств користувалися електрикою як основним засобом енергії.

Динаміка населення Кейптауна, як і ПАР в цілому, складна і суперечлива, сильно варіює за расовими і мовних груп. В цілому в місті зберігається висока народжуваність, особливо серед чорного і кольорового населення, але вона нижче ніж в середньому по країні. При цьому, смертність також дуже висока. Особливий внесок у смертність вносять бурхлива епідемія СНІДу, особливо в міських нетрях і висока злочинність зі значною кількістю смертей від вогнепальної зброї. При цьому місто має і значний міграційний приріст за рахунок чорних мігрантов- маргіналів з внутрішніх регіонів ПАР та інших країн Африки.

Расовий склад

Кейптаун відрізняється расовим різноманітністю населення, але також і конфліктними, суперечливими відносинами між основними расовими та етнічними групами, традиційно конкуруючими між собою за досить огранічеснние економічні ресурси міста. Як і в США, міжрасові відносини характеризуються в минулому явними, законодавчо закріпленими проявами расизму, в даний час прийняли приховану форму (дискримінація, зворотна дискримінація, сегрегація житла і т.д)

У расовому плані в місті щодо переважають так звані кольорові – нащадки від міжрасових контактів азіатів (в основному завезених як домашніх слуг і рабів малайців), білих (голландців, німців і частково португальців) і негрів. Кольорові складові 48,13% населення (1.393 млн.). Кейптаун – культурна столиця кольорового населення, рідною мовою якого є африкаанс.

Далі за чисельністю слід негритянське населення. Частка негрів Кейптауні 31,0% (897 тис. Чол), що істотно нижче ніж по країні в цілому (79%). Основна маса чорних – недавні мігранти з племінних сіл на північному заході країни, а також вихідці з інших, ще менш благополучних регіонів Африки. Після приходу до влади чорних після 1994 року, одне із завдань сучасного уряду – збільшити частку чорних в місті і надати їм важелі культурного, політичного та економічного впливу.

Третє за чисельністю расовий компонент Кейптауна – білі, складові 18,75% населення (542 тис.). Їх частка в місті майже вдвічі вище, ніж по країні в цілому (10%), однак, білі неоднорідні за своїм походженням і мови. У приморських районах (особливо на мисі) – основна маса має британське походження і розмовляє англійською мовою. До них приєднуються і відносно недавні мігранти з Європи (в тому числі російські, литовці, португальці і т.д.) Інша значна частина білих в місті – нащадки голландських і німецьких переселенців 17-18 століть (африканери або бури), що говорять на африкаанс. Частка і чисельність білих в місті значно скоротилася за останні 40 років і особливо за останнє десятиліття через їх інтенсивної еміграції в США, Австралію і Великобританію і небажання миритися з втратою політичної влади в ПАР, але Кейптаун через своє географічне положення і давньої історії значною і більшою ніж інші міста ПАР мірою зберігає сприятливі умови для збереження хоча б деякої частини білого населення і в майбутньому.

Мови міста – 41,4 % жителів міста Кейптаун говорить на африкаанс, тоді як 28,7 % говорять мові коса, 27,9 % говорятьанглійською мовою, 0,7 % говорять на сото 0,3 % говорять на зулу, 0,1 % говорять на мові тсвана і 0,7 % населення говорить неофіційними мовами у себе вдома.

Релігія в місті – 76,6 % жителів Кейптауна сповідують християнство, 10,7 % — не дотримуються жодної релігії — атеїсти, 9,7 %мусульмани, 0,5 % — євреї і 0,2 % індуси, а 2,3 % дотримуються інших релігійних доктрин або не визначилися якого віросповідання.

(https://stranamira.com/city/kejptaun/)

 

Економіст

Промислові зони розташовані на півночі і сході міста. Серед розвинених галузей промисловості: виробництво масла, цементу, добрив, електричних приладів і електроніки. У місті розташовані штаб-квартири численних банків, видавництв, і великих корпорацій. Туризм вважається однією з найголовніших статей доходів міста.

Головний аеропорт Кейптауна знаходиться менш ніж за півгодини їзди від міста, туди регулярно ходять автобуси. Станція залізничного вокзалу знаходиться на вулиці Аддерлі Стріт. Звідси ходять автобуси в райони півострова Кейп, до затоки Фолс - Бей до Саймонстауна на півдні і Бельвіля на півночі. Крім того, з Кейптауна ходить шикарний експрес «Блю трейн», що прямує з Кейптауна в Йоганнесбург і Преторію.

Кейптаун з давніх часів вважався «воротами Південної Африки». Це ключовий пункт транспортних мереж, як внутрішньо-державних так й міжнародних перевезень грузів та пасижирів. Були часи, коли на його перевалку припадало до 70 % всього вантажопотоку з Півдня Африки. Тому саме транспортна мережа вважається найбільрозвинутою в місті й це стосується громадського транспорту, логістичних фірм та міжнародних сполучень.

Кейптаун має давні традиції як місто-порт, тому морський транспорт завше був і є головною артерією міста від часів його існування. Тому Порт Кейптаун(Port of Cape Town) місцеві жителі називають «серцем» й «душою» міста та півдня Африки, який знаходиться в безпосередньо на північ від центрального ділового району майже 3 иільйонного мегаполіса. Через його розташування на одному з найбільш завантажених маршрутів у світовій торгівлі — він є одним з найжвавіших портів в Південній Африці, обробляє найбільшу кількість свіжих плодів та фруктів і займає друге місце (після Дурбана), як контейнерний порт. Порт також має значні ремонтні та експлуатаційні ресурси задля технічного обслуговування судноплавства, якими користовуються декілька великих риболовецьких флотів і значна частина Західноафриканського танкерного флоту нафтової промисловості. 

 

( https://geographyofrussia.com/kejptaun/)

 

 

Географ

Кейптаун  — друге за чисельністю населення місто Південно-Африканської Республіки.

Розташоване на південному заході країни в бухті Столова, недалеко від Мису Доброї Надії. Столиця Західної Капської провінції, законодавча столиця ПАР. Входить в міський муніципалітет місто Кейптаун. У Кейптауні розташовані парламент ПАР і багато урядових установ. Кейптаун знаменитий своєю гаванню і близькістю до таких визначних пам'яток, як Столова гора і Кейп-Пойнт.

Центр Кейптауна розташований на північній околиці Капського півострова. Столова гора створює живописний фон для «міської чаші», підносячись над рівнем моря більш ніж на тисячу метрів. Вона оточена майже прямовисними кручами, такими як Пік Диявола і Голова Лева з примикаючим «туловищем лева», відомим ще Сигнал-Гілл — Сигнальна гора. Часом над горою формується тонка хмара, іноді звана «скатертиною». Сам півострів є невеликим гірським ланцюгом (більше 700 вершин мають висоту більше 300 м) і закінчується мисом Кейп-пойнт. Багато передмість Кейптауна розташовано на великій рівнині Кейп-флетс, що сполучає півострів з материком. Кейп-флетс сформувався в основному з піщаних ґрунтів, які раніше були мілиною: оскільки сама Столова гора була островом ще тисячі років тому.

Кейптаун першим в Південній Африці отримав статус місцевого самоврядування в 1839 році, згідно з постановою муніципального уряду Капської колонії. Коли було надано статус, муніципалітет Кейптауна визначався тільки теперішньою центральною частиною міста, відомої як Чаша Міста, а оскільки місто постійно розширювалося, то нові передмістя ставали новими муніципальними утвореннями, допоки в 1902 році не стало 10 окремих муніципалітетів на Капському півострові. Протягом ХХ століття, багато з цих приміських муніципалітетів стали нестійкими (їх межі розмивалися постійно зростаючим містом) і поступово приєднювалися до муніципалітету Кейптауна або об'єднювалися з іншими передмістями і на кінець епохи апартеїду в 1994 році столичний регіоні як і раніше ще був розділений на кілька окремих муніципальних утворень.

Після 1994 року в країні почалися масштабні реформи, вони торкнулися й адміністративних складових, тому муніципальні структури пережили, такий собі, «капітальний ремонт». У 1996 році Столична область Кейптаун була розділена на шість муніципалітетів. А під час муніципальних виборів 2000 року ці різні структури були об'єднані в Кейптауні як один Столичний муніципалітет прийнятний для всієї агломерації, саме з цієї причини місто іноді згадується, як місто з унікальною муніципальною формою — «Унісіті». Численість населення цього столичного муніципалітету становить близько 3 497 097 мешканців, які водночас по старим звичкам й досі виокремлюють 7 міських районів та околиць.

 

 

Гід «Місто на краю світу — Кейптаун»

Кейптаун часто називають одним з найкрасивіших міст світу; це найвідвідуваніше туристами місто країни. За результатами опитування, що провів журнал Forbes серед фахівців у 2010 році, Кейптаун потрапив до дванадцятки найкрасивіших міст світу.

Символ столиці ПАР Кейптауна – Столова гора (1087 м). У ясну погоду її видно з корабля, що знаходиться за 200 км від берега. Ледве углядівши неповторні обриси гори, мореплавці знали: скоро можна буде зійти на берег і поповнити запаси прісної води і продовольства (у перші роки свого існування порт служив головним чином перевалочним пунктом). Сьогодні на її вершині розташований ефектний оглядовий майданчик. Під час захоплюючого дух підйому на фунікулері можна насолодитися панорамою міста, Кемпс Бея, Лайонс Хед.

Втім, друге за населеністю місто Південної Африки Кейптаун далеко не завжди зустрічало мореплавців гостинно. П’ять століть тому мис Доброї Надії називався мисом Штормів – до його грізних скель розбилися сотні кораблів. Тільки в 1860 році тут звели маяк, і сьогодні на його вершину піднімаються тисячі туристів, щоб помилуватися видами які відкриваються звідси. А ще на мисі Доброї Надії розташований природний заповідник.

Ті, хто цікавиться африканської флорою і фауною, мають можливість здійснити захоплюючі пішохідні прогулянки в ботанічних садах Кірстенбош площею 528 гектар і відвідування колонії африканських пінгвінів Болдерс. Незабутнє враження справить найбільший в Південній півкулі Акваріум двох океанів і його мешканці, число яких перевищує три сотні.

Про історію міста розповість його найстаріша будівля Замок Доброї Надії (1679), колишня в’язниця Роббен Айланд, де свого часу провів 18 років колишній президент країни Нельсон Мандела. Під час туру через Кейптаун обов’язково потрібно відвідати набережну Вікторії і Альфреда і туристичний центр.

(http://travelworld.org.ua/resorts/kejptaun/) 

 

Додаток 6

Історик

Походження назви міста є дискусійним питанням. Ймовірно, назва запозичена з голландських слів bloem (квітка) і fontein (фонтан), що означає «Фонтан квітів» або «Квітучий фонтан».

Популярні легенди розповідають про одного з перших британських фермерів Рудолфуса Мартінуса Брітса, що поселився на місцевості, яка зрошувалась потужним потоком (фонтаном) біля річки Моддере. Фермер мав вола ймення Bloem (Блум). Коли віл відпочивав біля потоку, його вбив лев, який там жив. Фермери-британці назвали цю ферму Блумфонтейн (волячий фонтан), не підозрюючи, що згодом тут буде процвітаюче місто.

Інша історія  називає Яна Блума (1775-1858), лідера кочового племені Корани ХойХой (Korana KhoiKhoi), який там оселився.

Перше поселення на території сучасного міста було засноване 1840 року — фермерське господарство. Офіційно місто закладене 1846 року і назване на честь невисоких пагорбів, вкритих квітками («блумфонтейн» означає джерело з квітами). З 1854 по 1902 роки місто було столицею Оранжевої республіки.1890 року через Блумфонтейн пролягла залізниця з Кейптауну.

В 1899 році в місті проходила Блумфонтейнська конференція, яка намагалась попередити англо-бурську війну. 8 січня 1912 року тут був заснований Африканський національний конгрес, який працював над створенням законів, які б захищали права чорношкірих. Першим президентом конгресу став письменник Джон Д'юб.

До 1994 року місто було єдиною судовою столицею Південно-Африканської республіки. Нині в місті працює Верховний апеляційний суд (колишнього апеляційного відділу Верховного суду).

Письменник Дж. Р. Р. Толкін, автор знаменитого «Володаря кілець», народився в Блумфонтейні 3 січня 1892 року.

 

Демограф

Населення Блумфортейна становить близько 520000 жителів, а саме місто є частиною Мангаунгського столичного муніципалітету з населенням близько 750000.

Останній перепис населення проводився в 2011 році. За його даними, населення Блумфонтейна налічувало 256 185 людини з них чорних - 56,11%, білих (переважно африканерів) - 29,79%, кольорових - 12,81%.

Необхідно враховувати, що основні демографічні тенденції в ПАР після падіння апартеїду і переходу влади до чорної більшості - зменшення чисельності білих (в основному через еміграції), переїзд кольорових до великих міст (Йоганнесбург, Кейптаун, Дурбан), зростання чисельності негрів (перш за все, за рахунок іммігрантів із сусідніх африканських країн). Таким чином, на даний час чисельність білого і кольорового населення нижче, а чорного - вище даних перепису.

Основною мовою адміністрації, бізнесу та міжнаціонального спілкування в місті є африкаанс (рідна приблизно для 1/4 населення, переважно білих і кольорових). Чорне населення в побуті використовує місцеві мови (сотий, тсвана, коса). Владою вживаються заходи до витіснення африкаанс англійською мовою як мовою адміністрації і бізнесу, в результаті значна частина молоді в тій чи іншій мірі володіє англійською.

 

Економіст

Освоєння золото-уранових родовищ в провінції сприяло перетворенню Блумфонтейн в значний промисловий центр. Підприємства металообробної, скляної, харчової, тютюнової, шкіряної промисловості. Університет. Обсерваторія Бойд. Блумфонтейн - великий вузол залізних і автомобільних шляхів, через нього проходять дороги національного значення N1 (Кейптаун - Байтбридж), N6 (Іст-Лондон - Блумфонтейн) і N8 (Кімберлі - Масеру). Місто обслуговується муніципальним аеропортом ім. Брама Фішера з пасажирообігом 400 тис. осіб на рік (2011). Прямі регулярні рейси виконуються в Йоганнесбург, Кейптаун, Дурбан і Порт-Елізабет.

Блумфонтейн має добре залізничне сполучення. Він розташований на найважливішому залізничному вузлі між Йоганнесбургом та Кейптауном, яким здійснюється щоденний рух поїздів до Порт-Елізабету, Східного Лондону та Йоганнесбургу.

Блумфонтейн має два аеропорти - Нью-Темпе і Міжнародний аеропорт Брам Фішер. Новий аеродром Темпе не має регулярних рейсів, він використовується як навчальний центр для авіаторів та шкіл. Міжнародний аеропорт Брам Фішер здійснює регулярні рейси до всіх великих міст Південно-Африканської Республіки.

 

Географ

Блумфонтейн – столиця провінції Фрі Стейт (дослівний переклад – Вільна держава) Південно-Африканської Республіки. Блумфонтейн є судовою столицею країни, однією із трьох столиць Південно-Африканської республіки. Є сьомим за величиною містом у Південно-Африканській Республіці. Місто розташоване на висоті 1395 м над рівнем моря.

У Блумфонтейні розташований Верховний Апеляційний суд.

Блумфонтейн розташований у центральній частині Південно-Африканської республіки на південному краю Хайвелда на висоті близько 1400 метрів (4 600 футів), і межує з напівзасушливим регіоном Кару. Місцевість, як правило, плоска з поодинокими пагорбами, а серед рослинності переважає високогірна.

Клімат Блумфонтейна згідно класифікації Кеппена - BSk (субтропічний степовий напівсухий прохолодний), з гарячими літніми днями і більш прохолодними, сухими зимами, часто із приморозками. Сніг буває рідко, але, наприклад, у серпні 2006 року місто було засніженим, а 26 липня 2077 року відбулися снігопади в аеропорту.

 

 

Гід

У Блумфонтейні розташовані природний заповідний пагорб Хавал Хіл, Маселспуртський курорт і Сендуплесіський театр. У місті працюють багато музеїв, наприклад, Національний жіночий пам'ятник, музей англо-бурської війни, Національний музей і художній музей, національний літературний музей африкаанс.

Також у місті розташований перший у Африці цифровий планетарій, Хавал-хільський планетарій, Бойденська обсерваторія, дослідницька астрономічна обсерваторія, що зведена Гарвардським університетом.

Завдяки великій кількості трояндових насаджень, а також щорічному фестивалю троянд, Блумфонтейн має народну поетичну назву - «Місто троянд».

На мові тсвана (одна із мов, якою спілкується населення півночі Підвенно-Африканської республіки) місто називається Мангаунг, що у перекладі означає означає "місце гепардів".

Місто відоме своїм парком Голден-Гейт-Хайлендс біля підніжжя гори Мапуті, де розташовані скелі з дивакуватими схилами, які утворились під дією вітру. Серед архітектурних будівель цікавими для огляду будуть ратуші 1849 та 1893років, стара президентська резиденція, будівлі судів. В місті встановлено обеліск жінкам та дітям, які загинули вконцтаборах під час англо-бурських війн. На околицях розташовані вишневий сад в парку Гамільтон (понад 6 тис. дерев) та розарій в Королівському парку (понад 4 тис. кущів).

Фестиваль троянд

Щороку Блумфонтейн - "Місто троянд" святкує Блумфонтейнський фестиваль троянд, відомий також як "Мангаунгський фестиваль троянд". Фестиваль проводиться у жовтні, прохолодному місяці, коли троянди у Фрі Стейт (Вільній державі) цвітуть найкраще. Більшість подій відбуваються на набережній Лох-Логан у Блумфонтейні. Фестиваль приваблює ентузіастів троянд з усієї Південно-Африканської республіки світу. Фестиваль зробив Блумфонтейн популярним місцем для туризму, оскільки тисячі людей відвідують його щорічно.