Дослідження поведінки птахів свого населеного пункту на прикладі лебедів в Народицькому районі.

Позакласний захід

“Дослідження поведінки  птахів свого населеного пункту”

Тема:   Дослідження поведінки та перебування  лебедів в Народицькому районі.

Актуальність теми:  Свою роботу я вирішила написати для того, щоб розповісти про свій рідний край. Про інші регіони інформації є дуже багато: в інтернеті, в книжках та пресі, а про Народицький район дуже мало. Адже він не мало розвинений і досліджувати його не дуже спішать! Але це не так і я вам це доведу у своїй роботі та дослідженні. Не дивлячись на те, що ми постраждали від ЧАС наша природа надалі залишається загадкою для всіх. Яку розгадати може той, хто любить її по справжньому, усім серцем та душею. Я розповім про поведінку та перебування  лебедів в Народицькому районі.

Мета:    Розповісти про поведінку та перебування  лебедів в Народицькому районі.

Також довести, що Народицький район не мало розвинений, наша природа чудова.

 На мою думку, найбiльшу насолоду i радiсть, найпалкiшу любов до рiдного краю, до життя  викликає спiлкування з природою. Вона завжди чарувала i чарує, хвилювала i хвилює  людину. Шепiт голубоï води, зелених дiбров, дзвiнкоголосий спiв пташок, запах  i розмаïття квiтiв - усе це дорога серцю, нi з чим не зрiвняна природа  рiдного краю.  

Методи: спостереження за птахами; дослідження їх розвитку, гніздування, перельоту; опис побаченого та порівняння; пошук інформації в різних джерелах.; аналіз науково-довідникової літератури;  співпраця з працівниками Народицького  спецлісгосп і рятувальники райвідділу МНС, учні та жителі нашого району.

  1. Вступ.

Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа – найчарівніша у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за українські краєвиди. Яке серце не сповниться радістю, доторкнувшись до краси України? Яка душа не озветься трепетною й щирою любов'ю до неї? На мою думку, найбiльшу насолоду i радiсть, найпалкiшу любов до рiдного краю, до життя  викликає спiлкування з природою. Вона завжди чарувала i чарує, хвилювала i хвилює  людину. Шепiт голубоï води, зелених дiбров, дзвiнкоголосий спiв пташок, запах  i розмаïття квiтiв - усе це дорога серцю, нi з чим не зрiвняна природа  рiдного краю.  

   Людство, враховуючи сумні помилки минулого, почало серйозно турбуватись про долю дикої природи, усвідомлюючи, що втрата будь-якого біологічного виду завдає не лише збитків, але й може призвести до непоправних втрат для майбутніх поколінь. Знищення багатьох природних екосистем врешті-решт негативно вплине на функціонування біосфери загалом, на прогрес людства і поставить під загрозу існування людини як біологічного виду. Не слід забувати і про важливий аспект – етичний, самоцінний, про право природи на існування.

   Надзвичайно велике естетичне і пізнавально-виховне значення тварин, не кажучи вже про їх цінність для різних галузей фундаментальної і прикладної науки, про їх практичний внесок у сільське господарство та промисловість, важливість генофонду диких тварин для селекційних робіт при виведенні нових порід тварин.
         Українське Полісся - чарівний край, який завдяки різноманітності ландшафтів, своєрідності геологічної будови, достатку річок і озер, багатства флори і фауни по праву може називатися перлиною України. Воно займає північну частину України і становить 19 % її території. Поліський державний заповідник розташований у північній частині Житомирської області в межиріччі Уборті і Болотниці. В ньому мешкають зникаючі та рідкісні види тварин і птахів, які мешкають і в Народичах.

   Свою роботу я вирішила написати для того, щоб розповісти про свій рідний край. Про інші регіони інформації є дуже багато: в інтернеті, в книжках та пресі, а про Народицький район дуже мало. Адже він не мало розвинений і досліджувати його не дуже спішать! Але це не так і я вам це доведу у своїй роботі та дослідженні. Не дивлячись на те, що ми постраждали від ЧАС наша природа надалі залишається загадкою для всіх. Яку розгадати може той, хто любить її по справжньому, усім серцем та душею. Я розповім про поведінку та перебування  лебедів в Народицькому районі.

Українське Полісся - чарівний край, який завдяки різноманітності ландшафтів, своєрідності геологічної будови, достатку річок і озер, багатства флори і фауни по праву може називатися перлиною України.      

З давніх-давен і до наших днів велике значення в житті людей мали птахи, вони нам були і їжею, і естетичною насолодою, і розвагою, тому чисельність їх різко зменшилася. Тому я вирішила в своїй роботі поведінки та перебування  лебедів в Народицькому районі.

Роль заповідників і зоопарків у збереженні рідкісних видів птахів. Враховуючи величезну користь, яку приносять птахи, людина всіляко прагне їх оберігати. Особливо важливу роль в охороні птахів відіграють заповідники і зоопарки. Для охорони птахів у природі велике значення має не лише збереження дорослих птахів, а й охорона їхніх гнізд.

У фауні України є багато рідкісних птахів, занесених до Червоної книги. Основна причина, через яку їм загрожує вимирання, — зникнення необхідних для їх існування біотопів, тому прийняті в нашій країні закони про охорону тваринного світу мають велике значення для збереження птахів та інших тварин.

Приваблювання птахів. Учені вже давно довели, що потрібно не лише вивчати користь, яку приносять, або шкоду, якої завдають птахи, а й прагнути підсилювати їх корисну діяльність. Приваблювання птахів на поля, у сади, парки, ліси дає позитивні результати і підвищує врожайність різних культур та продуктивність лісів. Наприклад, приваблювання шпаків на бурякові поля сприяє очищенню їх від довгоносиків.

У зв'язку з тим що птахам дуже часто не вистачає місць для гніздування, слід восени, взимку і навесні розвішувати в лісах, парках, садах і на городах шпаківні, синичники, дуплянки і т. п.

Велике значення для приваблювання й зберігання птахів від загибелі в зимовий період має підгодовування їх не лише в сільській місцевості, а й у містах. Для цього слід влаштовувати в парках, садах і на балконах годівниці.

                    Дослідження: "Лебеді в Народицькому районі"

Вже декілька років до нашого Чорнобильськог краю прилітають найкрасивіші птахи – лебеді, які милують наші очі і залишаються в нас зимувати в селах: Мотрійки, Старий Дорогинь, Жерев. Основна причина їх прильоту – тепла зима з нульовими та додатніми температурами, внаслідок чого не замерзають річки. В 2019 році в літку лебеді створили пару та вивели своє перше потомство – 5 пташенят. Свій притулок вони знайшли на річці Жерев, де і здобували собі їжу. Але м`ясо цих птахів дуже смачне, корисне, тому їх було вбито. Мешканці сумують за юними пернатими.  

Також в 2019 році в листопаді та грудні до Народицького району завітали лебеді. Їх було четверо.  Свій дім для мешкання обрали ставок у селі Старий Дорогинь. Люди були дуже здивовані побачити таких гостей та й ще у холодну пору. Лебедів жителі села підгодовували хто чим міг, їжею вони не перебирали. Їли: хліб, варену картоплю, зерно, кукурузу та інше. ДП "Народицький спецлісгосп" і рятувальники райвідділу МНС занепокоїлися тим, що ставало холодніше, а гості і не думали покидати наш район, і щоб їх ніхто не знищив, їх забрали до себе, доглядали їх . Правда, одного лебедя, який був непідступний і тримався подалі інших, не вдалося впіймати. Змахнувши крилами, птах гордовито піднявся в повітря. Чи вдалося вижити красеню – не відомо, і зараз його доля мене дуже не покоїть. По згодом учні Заліської школи підібрали закривавленого лебедя. Поселили птаха по між домашніх на обійсті родини Кордунів. Бідолаха відклигав і здавалось, що навіть подружився із гордовитими індиками. Їсти він полюбляв на воді, тому доводилось запрошувати гостя до балії з водою. Так тривало майже два місяці. По згодом, занудьгувавши за дикою природою, лебідь піднявся і полетів, знову наражаючи себе на небезпеку. А коли всяка небезпека минула, то охоронці лісу повернули красенів до знайомого їм водоймища  відпустили на волю.

В 2020 році лебеді знову прилетіли на своє улюблене місце -  село Новий Дорогинь, і готуються до зимівлі. Мешканці раді зустріти своїх пернатих друзів. Мабудь, їм сподобалося в нас, тому вирішили і цього року завітати до нас, бо їм сподобався наш догляд та привітність. Зараз вони знову в Старому Дорогині радують жителів, які роблять їм щоденно фотосесію. Вони також мешкають на території сіл Мотійки і Старий Дорогинь. В с.Старому Дорогині їх лише декілька, а в Мотійка ціла зграя.

Діти які ходять до школи, ретельно підгодовують їх, спостерігають за їхньою поведінкою та милуються ними. Спостерігаючи за їх поведінкою я зрозуміла, що їм підходить наші природні умови та багатства, наш догляд, тому, я сподіваюся, вони залишаться в нас на гніздування та будуть виводити своє потомство.
Зовнішній вигляд: Оперення лебедів чисто біле. Самки і самці на вигляд дуже важко розрізняються. Від гусаків лебедів відрізняє ще більше довга шия, що дозволяє в глибших водах обшукувати дно у пошуках їжі, а також їх величина, по якій вони є найбільшими водними птахами. Розмах їх крил досягає двох метрів, а вага з погляду може перевищувати 12 кілограмів. Приблизний ріст – 110 см. Лапи досить короткі, через що лебеді, пересуваючись по землі, роблять кілька незграбних рухів. Зате у них дуже розвинена літальна мускулатура, що дозволяє їм долати тисячі кілометрів на їх щорічних перельотах на південь і назад.

У них є голос, яким вони один одного вітають, супроводжуючи це підняттям і опусканням голови. Іноді вони відпливаютьна середину ставка, але більшість часу проводять біля берега, ніби показують місцевим жителям свою вихованість. Коли люди їх годують вони здійснюють не звичайні рухи (випрямляють свої довгі шиї, піднімають високо голови і опускають до води), можливо вони так дякують.
                          Загальна характеристика лебедів

Лебеді, як і гуси, качки, - представники загону гусеподібних. Де є вода, там і гусеподібні. Всього в світі налічується близько 150 видів цього загону птахів. Найбільший серед гусеподібних - лебідь-шипун, його вага досягає 13 кг. Відомий випадок, коли відловили лебедя вагою 22 кг, причому цей немислимо ожирілі самець не міг піднятися в повітря. Лебеді, а їх у світі існує 7 видів, у нашому краї гніздиться  лебідь-шипун і лебедь-кликун.

Лебеді - птахи довгоживучі, кмітливі і до того ж високо естетичні, величні птиці. Лебідь-шипун, його постава, пластика - це уособлення граціозності, витонченості ліній і форм. Поєднання білосніжного пишного оперення, небесної і водної блакиті, смарагдової зелені - чудова і бажана композиція паркових ставків і в глибокому середньовіччі, і в нашу індустріальну епоху.

У сучасній систематиці лебеді діляться на сім видів: чорний лебідь, чорношиїй лебідь, лебідь-шипун, лебідь-трубач, американський лебідь, тундровий лебідь, лебідь-кликун.

   Спосіб життя: На відміну від багатьох водних птахів і інших видів лебедів, чорний лебідь не є перелітним птахом. Тим не менш, він дуже мобільний і навіть відносно невеликі перешкоди, такі як тривалий шум, можуть спонукати його на зміну місця перебування. Нове місце, проте, розташовується зазвичай не далі, ніж 100 км від старого. Чорні лебеді в більшості випадків проводять все життя приблизно в тому ж регіоні, де народилися і виросли, реагуючи на зміни рівня води. Молоді самці намагаються перешкодити іншим самцям поселитися в своєму ареалі. У посушливі роки безліч лебедів збирається на узбережжях Австралії, що охороняються лагунах і бухтах.

Харчування: Лебеді харчуються переважно водними рослинами і дрібними водоростями, не гидуватимуть також зерном, наприклад пшеницею чи кукурудзою. Іноді вони вищипують листя з звисаючих до води гілок плакучих верб або ж прибережні трави.

Розмноження: Шлюбні періоди варіюють залежно від регіону і типових для нього щорічних циклів високого рівня води. Тим не менш, привезені до Європи чорні лебеді іноді зберігають свій старий австралійський ритм і виводять своїх пташенят нерідко і взимку. Як правило, чорні лебеді гніздяться в колоніях, будуючи велике горбоподібне гніздо на якому-небудь мілководді. З року в рік вони можуть повторно користуватися одним і тим же гніздом, підправивши його, наскільки це необхідно. Як і інші лебеді, чорний лебідь вкрай віддана птах і не міняє своїх партнерів. Обоє батьків беруть участь у будівництві гнізда і годують потомство.

   Однак у Красноярському заповіднику Чорні лебеді підкинули одну загадку. У пташенят чомусь виявилося дві мами. Орнітологи в замішанні, лебеді живуть виключно парами, а тут таке тріо. Швидше за все, у самця просто не було вибору. Він жив в одному вольєрі з двома самками і його уявлення про лебедину вірність змінилися.

Самка відкладає від чотирьох до восьми зеленуватих яєць, які надалі по черзі висиджують обидва батьки протягом шести тижнів. Самці погано справляються з цим завданням, так як часто забувають перевертати яйця дзьобом або ж сідають мимо яєць. Самці і самки спільно годують і захищають дитинчат, які через п'ять місяців після народження вчаться літати. Статева зрілість приходить у віці від двох з половиною до трьох років, після цього самці стають досить агресивними, особливо в неволі.

Висновок:  А тепер підведу невеликий підсумок. На сторінках моєї роботи зібрана вся інформація про поведінку та перебування  лебедів в Народицькому районі.

 Неважко помітити, що в першу чергу опинилися під ударом найбільші, яскраві, помітні, найпрекрасніші птахи, які здавна цікавили людину заради м'яса, пуху, пір'я.

   І в наш час хижацьке полювання на птахів завдає величезної шкоди, особливо під час польоту або на зимівлях, коли на невеликій території утворюються великі скупчення птахів. Найважливішим охоронним заходом є розробка належного мисливського законодавства й найсуворіше його дотримання, особливо коли мова йде про види, що перебувають на межі зникнення. Закон України про охорону і використання тваринного світу забороняє полювання на всі види птахів, занесених до Червоної книги України.

   Найбільше мене вразили наші гості – лебеді, тому я вирішила більш досконало вивчити їх поведінку в природному середовищі, та між людьми.

Особливо важлива охорона для видів, що знаходяться під загрозою зникнення.

Перші міжнародні документи, зокрема, «Червона книга даних»,підготовлена Міжнародним союзом охорони природи в 1966 р. Вона є основним державним документом їз питань охорони тваринного і рослинного світу. На сьогодні в Україні до числа рідкісних та зникаючих належить 382 види тварин. З них 227 безхребетних, 2 – круглоротих, 5 – земневодних, 32 – риб, 8 – плазунів, 67 – птахів, 41 вид ссавців.

   Також був введений у дію закон "Про охорону і використання тваринного світу"(01.01.1981 р.). Дуже важливими актами нової суверенної України стали закони "Про охорону навколишнього природного середовища" (25.06.1991 р.), "Про природно-заповідний фонд України" (16.06.1992 р.).

   У цих державних актах перераховуються основні положення, що стосуються охорони тваринного світу. Це:

- встановлення норм по охороні, раціональному використанню і відтворенню тварин;

- встановлення заборон і обмежень у використанні тварин;

- охорона середовища існування, умов розмноження і шляхів міграції тварин;

- створення заповідників, заказників і виділення інших територій, що підлягають охороні;

- організація наукових досліджень, спрямованих на обгрунтування заходів по охороні тваринного світу;

- створення систем обліку, кадастру та моніторингу тваринного світу;

- проведення широкої виховної роботи серед населення по охороні тварин.

   На мою думку, не залежно від місця у природі та господарського значення, необхідно ретельно охороняти тваринний світ, керуючись основним принципом – збереженням видової різноманітності диких тварин у природі та цілісності біоценозів, у сукупності яких вони існують. Також слід підкреслити, що ніякі охоронні заходи не можуть бути успішно застосовані, якщо не достатньо відомі ареали, чисельність та особливості екології тварин. Першим етапом вивчення рідкісних і зникаючих видів має бути інвентарізація і хоча б приблизне визначення їх чисельності в різних регіонах України. На жаль, спеціальних робіт в цьому напрямку на Житомирщині проводиться мало.

ДОДАТКИ: