ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ БДЖІЛЬНИЦТВА НА ТЕРИТОРІЇ СЕЛА ШКАВРОВЕ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ

Про матеріал

НАРОДНА МУДРІСТЬ ПРО БДЖОЛИ ТА МЕД Вчи не мед їсти, а бджіл шанувати. З дурною головою зась до бджіл. На те й бджоли, щоб мед носити. У трухлявий вулик бджоли не летять. Мед їсти – у вулик лізти! Вулик – то медова криниця. Хочеш зберегти медок, берися до діжок. Виставляєш навесні бджоли – перенеси через гостру косу. Бджолам весна – то рай.

Перегляд файлу

Тема: ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ БДЖІЛЬНИЦТВА НА ТЕРИТОРІЇ СЕЛА ШКАВРОВЕ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ

Мета:

- поглибити знання молодших школярів про традиції розвитку бджільництва в селі Шкаврове;

- сприяти виробленню стійкого інтересу до життя бджіл, усвідомленню значення меду та інших продуктів бджільництва в житті людей;

- з’ясувати важливе значення бджіл в природі;

- виховувати любов до природи, повагу до людей праці – бджолярів.

Завдання дітям:

Зібрати народні прикмети, прислів’я та приказки, які стосуються бджіл, згрупувати їх.
Опрацювати теоретичні матеріали з бджільництва.
Дослідити історію виникнення бджільництва та перших вуликів в селі Шкавровому.
Познайомитись з відомим бджолярем села Шкаврове Козицьким Сергієм Володимировичем.

Об’єкт дослідження: бджільництво.

Предмет дослідження: значення бджільництва в житті людей.

Практичне значення. Народний календар юного бджоляра «Кухлик меду» стане у нагоді всім дітям, які цікавляться бджільництвом. Форма календаря дозволить їм сприймати цікаву інформацію про бджіл дозовано, зацікавлено, творчо. Використання рубрик та кольорове оформлення сприятиме зосередженню уваги на матеріалі, кращому його усвідомленні та запам’ятовуванні.

Учасники експедиції:

учні 3класу

Багаєва Лілія

Говді Степан

Дерепа Олена

Зінченко Андрій

учні 7 класу

Безкоровайна Вікторія

Долженков Олександр

Зінченко Олександр

Панченко Віталіна

Третяк Олександр

ВСТУП

Сучасне бджільництво є важливою допоміжною галуззю сільського господарства. Його значення не обмежується лише виробництвом і одержанням прибутків від реалізації меду та іншої продукції. В живій природі, завдяки запиленню ентомофільних рослин, медоносні бджоли стали важливим елементом підтримки встановлених багатосторонніх зв’язків у тваринному і рослинному світі. Запилення бджолами посівів і насаджень сільськогосподарських культур дозволяє значно підвищувати їх урожайність. Зростає значення бджіл і як живого індикатора навколишнього середовища. При організації пасіки потрібно враховувати те, що місце для неї повинно відповідати кращим умовам для бджіл і не створювати незручностей для людей. Адже, біополе бджолиної родини несе інформацію про будову фізичного тіла кожної особини і постійно приймає інформацію з довкілля, відповідно корегує життєві процеси організмів, посилає в зовнішнє середовище інформацію, здійснюючи зв'язок з родинними структурами. Дуже сприятливо впливає на нервову та імунну системи людини, допомагає відновити правильний обмін речовин.

Пасіка — земельна ділянка, на якій розміщують вулики з бджолами, там же розташовані будівлі з необхідним обладнанням та інвентарем. У сільськогосподарських підприємствах пасіка є первинним виробничим підрозділом бджільництва. Але мова буде йти про пасіку не як про сільськогосподарське підприємство, а власне захоплення гарних господарів.

Більшість з нас любить поласувати медом. Але чи задумувались ви, які зусилля потрібні, щоб виготовити цей неймовірно корисний продукт? Пропонуємо вам дізнатись більше про медоносних бджіл – смугастих робітників, без яких світ би не знав ароматного рідкого золота – меду. У світі налічується близько 20 тис. видів бджіл. Палеонтологія стверджує, що бджоли у тому вигляді, в якому вони представлені тепер, з’явилися 40 мільйонів років тому. Медоносна бджола махає крилами зі швидкістю 11400 разів на хвилину. Саме це створює характерне бджолине дзижчання. Для отримання ложки меду (30 г) 200 бджіл повинні збирати нектар протягом дня. Приблизно стільки ж бджіл повинні займатися прийомом нектару і обробкою його у вулику. При цьому частина бджіл посилено вентилює гніздо, щоб швидше проходило випаровування зайвої води з нектару. Для отримання одного кілограму меду бджоли повинні зробити до 4500 вильотів і взяти нектар з 6-10 млн. квіток. Сильна сім’я може зібрати в день 5-10 кг меду (10-20 кг нектару). Для наповнення свого медового зобика, що вміщує 40 мг нектару, бджола повинна відвідати за один виліт не менше 200 квіток соняшнику або гірчиці, 15-20 квіток садових культур і 130-150 квіток ріпаку або коріандру. На виховання тисячі личинок потрібно 100 г меду, 50 г пилку і 30 г води. Річна потреба в пилку становить до 30 кг на кожну бджолину сім’ю. Бджолиний рій може важити до 7-8 кг. Він складається з 50-60 тис. бджіл, що мають у своїх зобиках 2-3 кг меду. За похмурої погоди своїм медовим запасом бджоли можуть харчуватися протягом 8 днів. Під час цвітіння малини вага вулика за день може збільшуватися на 14-17 кг. По шорсткій поверхні бджола здатна тягнути вантаж, що перевищує вагу її тіла у 320 разів. Для порівняння, кінь може везти вантаж, приблизно рівний вазі його власного тіла. Бджола може відлетіти від вулика майже на 8 км і безпомилково знайти дорогу назад. Однак такі великі перельоти небезпечні для життя бджіл і невигідні з точки зору продуктивності її роботи. Радіусом корисного польоту бджоли прийнято вважати 2 км. Але навіть у цьому випадку вона при польоті обстежує територію площею близько 12 га. Відомі випадки, коли у період цвітіння липи прирости вуликів досягали 30-33 кг за день. Окремі бджолині сім’ї на Далекому Сході збирають по 330-340 кг меду за сезон, а в Сибіру – 420 кг.

Медонос весняний

Розпочався нині.

І гудуть невпинно

Вулики бджолині.

Пасічник між ними

З раннього світанку

Слухає, як бджоли

Дзумкають веснянку

Дзум-дзум-дзум!

Пасічник між ними

В брилі золотавім.

Пахнуть медом руки

Дідові ласкаві.

А бджілки, мов зорі,

Бороду обсіли.

Думали: то перший

Цвіт весняний білий.

Дзум-дзум-дзум!

С.Жупанин

ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

В мальовничому селі Шкавровому, яке складається з двох вулиць, розташовані 12 жилих будинків з присадибними ділянками. В 2- х обійстях займаються бджільництвом. За останній час, на території Красноградського району, кількість пасік зменшилася і цьому явищу є пояснення. Одне з них, це масова загибель бджолосімей після зимівлі, а також сприяє цьому фактору обробка полів отрутохімікатами без попередження населення. Для того, щоб ознайомитися детальніше з проблемами пов’язаними з бджільництвом, не тільки теоретично, але й на практиці, ми завітали на подвір’я Козицького Сергія Володимировича.

Зупинка 1.

Доброзичливий та веселий господар Козицький Сергій Володимирович, який 12 жовтня святкуватиме 53 річницю свого народження, радо зустрів учасників експедиції привітною посмішкою. В ході розмови ми дізналися, що займається він цією нелегкою справою вже третій десяток. Його пасіка нараховує більше 50 вуликів, яка розміщується на окремій від будинку території. Охороняє її вірний пес Тимко. Почав займатися бджільництвом по пораді дядька Володимира Рєзніка, який помітив, що після укусу бджоли в чоловіка не з’явилося жодних ознак алергії. Перші дві бджолосім’ї українських степових придбав у відомих бджолярів того часу Наталії Іванівни та Петра Івановича Гусар, які й допомагали в опануванні складнощів роботи з пасікою. Багато часу минуло з тих днів і зараз Сергій Володимирович вчить нас премудростям роботи з бджолами, а також дозволив побувати в цьому цікавому світі. З бджолами йому допомагає поратися дружина, пані Олена. А мед качати допомагає син Володимир. Господар розповів, що бджолина сім’я складається з 80 -100 тис. особин. Бджолина матка – одна на сім’ю. Живе 2-3 роки, іноді 5-7 років. За добу вона відкладає 1,5 – 2 тис. яєць. За сезон від неї можна отримати до 150 – 200 тис. яєць. Трутні досягають статевої зрілості через 10-12 днів після виходу з комірки. Кожна 1000 трутнів потребує на розвиток і годівлю до кінця життя близько 7 кг меду. 95-99% життя трутень проводить у гнізді, не виконуючи там ніяких робіт, навіть корм бере від бджіл. Енергія, яку вивільняє трутень використовується для обігрівання гнізда в період медозбору. Протягом 6 днів до запечатування комірок маса личинки зростає більш як у 1500 разів. Бджолиним молочком личинка живиться тільки 3 дні, а потім отримує кашку – суміш меду, перги і води. Від моменту відкладення яйця до виходу з комірки розвиток робочої бджоли триває 21 день, матки – 16, (іноді – 17), трутня – 24 дні. Тому через 21 день бджолиний розплід у гнізді повністю оновлюють. Робочі бджоли у перші 2-3 тижні життя виконують внутрішньо - вуликові роботи: чистять комірки стільників, обігрівають розплід, годують личинок, готуючи їм кашку та виділяючи молочко. Народжується бджола без отрути, в перші дні беззахисна і не проявляє інстинкту жалення. Наповнення міхурця, в якому смертельна рідина зберігається до кінця життя, починається вже через кілька днів після виходу з комірки, а особливо з 10-денного віку. При жаленні випорскується від 0,2 до 0,4 мг отрути. Молоді бджоли, починаючи з 5-7 дня життя, здійснюють нетривалі вильоти опівдні.

Кількість бджолиних нош у середньому на сім’ю досягає 60 тис. У другій половині червня та першій декаді липня в умовах посереднього медозбору кількість бджолиних нош досягає 100 тис.

За один виліт бджола відвідує близько сотні або й більше квіток кращих медоносів. Сильна сім’я бджіл за день відвідує декілька десятків мільйонів квіток. Збирачки приносять у медовому зобику від 30 до 60 мг нектару. Кожну бджолу можна вважати силачем. Вона може підняти вагу, яка перевищує її масу в 320 грамів.

Коли в нектарі цукру менше 5% , бджоли перестають його збирати.

Вони віддають перевагу тому нектару, в якому міститься близько 50% цукру.

При концентрації понад 70% цукру в нектарі, бджоли перестають відвідувати квіти, тому що густий нектар гальмує всмоктування.

Найбільш сприятлива температура для льотно-збиральної роботи в межах 16-32 градуси. Підвищення температури понад 34 градуси негативно позначається на виділенні нектару, змушує бджіл переключатись на охолодження гнізда (посилене принесення води і вентиляція) та скупчуватись зовні біля льотка.

Більшість бджіл при збиранні нектару відвідують квіти в радіусі 1 км.

Кожна бджола, яка живе в період цвітіння рослин, встигає заготовити 5

грам меду для загального споживання. При надто сприятливій погоді бджоли однієї сім’ї можуть приносити у гніздо 1 ц нектару протягом 3 днів. Щоб зібрати 1 кг меду, бджола робить до 65 тисяч вильотів, відвідавши при цьому 45 - 64 мільйонів квіток. На 100 кв. м гречки для запилення необхідно 200 - 250 бджіл. Життя робочої бджоли коротке – 6 - 8 тижнів. Ширина простору (вулички) між стільниками – 12 мм. В період активної життєдіяльності у вулику бджоли підтримують температуру 34 - 35 градусів. Восени бджоли з вулика не вилітають, якщо зовнішня температура повітря нижче 8-10 градусів. Якщо в зимівнику сухо (відносна вологість повітря нижче 70%), бджоли відчувають спрагу і непокояться. Біля матки бджоли підтримують тепло 14 - 27 градусів. Відомі випадки благополучної зимівлі бджіл до 208 днів. Перший обліт бджіл відбувається при температурі зазвичай 9-10

градусів. Вони спорожняють товсту кишку від фекалій. Протягом першого місяця після зимівлі бджолина сім’я не зростає. Бджолина сім’я в для живлення на рік потребує близько 85 кг меду. А також дізналися, що звук бджіл у вулику може багато чого розповісти про життя бджіл.

Тихий, бадьорий, рівний ледь чутний звук свідчить про благополуччя в сім'ї. Посилений голос (шум) – висока чи низька температура в гнізді, підвищена відносна вологість, у вулику може знаходитися миша, або ж за кристалізувався мед. Слабкий звук, схожий на шелест сухих листків дерев – сім'я голодує.

Завивання деяких бджіл та їх різноголосе звучання, особливий порівняно інтенсивний, специфічний і довго невмовкаючий голос, серед загального шуму бджолиної сім'ї, неспокійна поведінка бджіл – утрачена матка.

Бджоли сидять тихо, а як легенько стукнути по вулику, вони дружно зашумлять і миттєво замовкають – благополуччя в сім'ї; якщо ж відгукуються слабко, протяжно – сім'я голодує або опроносилася, у вулику сиро.

Різноголосий шум і в різних місцях гнізда виділяються жалісні пискляві голоси – у сім'ї неблагополучно, бджоли ніби скаржаться, просять допомоги – це голос безматкової сім'ї.

Одноголосий, рівний, глухий шум, ніби кипить вода – голос сильної і благополучної сім'ї, а якщо стукнути по вулику, то бджоли миттєво загудуть суворо, насторожено, дружно.

Розповідь Сергія Володимировича була цікавою і змістовною, адже все про що він розповідав показував наочно. Яке ж було захоплююче та чаруюче відчуття коли ми змогли відчути себе справжніми пасічниками. Адже, як цікаво одягнути на себе справжній костюм бджоляра, потрапити до сховища, спробувати попрацювати з медогонкою, ознайомитися з інструментами для роботи на пасіці. Учні початкових класів не відразу змогли підійти до житла смугастих трудівниць. Але господар так вміло зацікавив школярів, що вони швидко забули про те, що бджоли можуть вкусити. Наша експедиція підходила до кінця, а учні не хотіли так швидко полишати володіння Сергія Володимировича. Доброзичливий господар ласкаво запросив нас до себе в гості 2 жовтня відсвяткувати день пасічника. А взагалі, був щиро радий, що діти цікавляться справою всього його життя. Готовий завжди прийняти нас на своєму подвір’ї. Ми побажали пану Сергію здоров’я, та подякували за його гостинність.

ПІДВЕДЕННЯ ПІДСУМКІВ ЕКСПЕДИЦІЇ

Під час експедиції учасники дізналися багато нового та цікавого про життя бджіл, традиції розвитку бджільництва в досліджуваному селі. Ознайомилися з роботою пасічника в різні пори року, перевірили вірогідність народних прикмет пов’язаних з бджолами, з’ясували, що найкращі ліки від хвороб це мед – продукт бджільництва. Від спілкування з пасічником та його господарством учні отримали незабутні, позитивні емоції, а також розвинули інтерес до вивчення такої форми господарювання, як бджільництво.

КАЛЕНДАР ПАСІЧНИКА

Теплого Олекси (30 березня)

30 березня знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють бджіл, щоб інших хазяїв не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо й, відповідно, багато меду.

Якщо ж сніг іще не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічники стукали в стінку вулика, приповідуючи: «Нуте ви бджоли, готуйтесь, бо прийшла пора. Йдіть і не лінуйтесь, приносьте густі меди, і рівні воски, і часті рої Господу Богу на пожертву, а господареві на прожиток!», аби ті потихеньку прокидалися й готувалися до роботи.

Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на теплого Олексу, викопати посередині пасіки невеличку дернину й обнести пасіку цією дерниною три рази. Під час третього обходу слід доторкнутися дерниною до всіх вуликів і проказати наступне:

— як земля не зрушує зі свого місця, так най і бджоли мої не

зрушують від свого хазяїна!

Благовіщення (7 квітня)

У цей день пасічники кидали у мед проскурку і підгодовували бджіл, щоб «зубастими були». Деякі до медової сити добавляли червоного перцю і давали бджолам , щоб були здоровими. Найбільш марновірні ставили на льотки «вовчі пащі» («бджола, котра пролізе через неї, зуміє одгризтися від чужих») або ж розстеляли перед вуликом червону тканину (най комахи зляться на напасників).

Зосима (30 квітня)

Зосим, як і Саватій, вважається покровителем бджіл. Віддавна на Україні, де був вельми розвинений цей промисел, пасічники особливо шанували своїх патронів, насамперед Зосима. Всюди на пасіках з початком медозборів виставляли ікони захисника бджіл, відправляли молебні і влаштовували різноманітні обряди.

У побутовому житті було безліч пасічницьких молитов та заклинань од злодіїв, хижаків, мору тощо. Для прикладу наводимо одну з молитв- заклинання, якою користувалися власники бджіл на Поліссі:

«Полети ж, моя пчілко, на всі чотири сторони за жовтими восками, за солодкими медками, приспор медку в свої вулики. Як риба-щука біжить по воді, нехай так моя пчілка поспішає до моєї пасіки; як по стовпових річках та потічках біжить вода до моря, отак би й до мене, раба Божого, моя пчола летіла з усіх-усюд — з темних лісів та луків, з боліт, чорних хащ, де вовки не водяться й птиця гнізда не в'є, з чистих полів, назбиравши ярих восків, сідали до своїх вуліїв з приплодом господу Богу на офіру во славіє, а мені, рабові Божому, на пожиток во віки віків, амінь!».

У цей день власники бджіл тричі обходили пасіки зі страсною свічкою та свяченою водою, скроплювали нею всі вулики, а при вході прибивали «вовчу пащеку», щоб бджоли «могли одгризтися від напасників».

Про бджіл, які вважалися священними створіннями (їх не можна було проклинати, навіть казати, що вони «здохли», а тільки «згинули», «вимерли», бо «то Божа комаха»), побутувало безліч прислів'їв та прикмет.

Семена (14 вересня)

Упоравшись з роботою, господар одягався в святкове вбрання, діставав зі схованки кабицю і лаштував її в хаті. Господиня тим часом прикрашала посвіт барвінком та хмелем, ставила посеред хати пікну діжу. Коли ж до оселі сходилися гості, домочадець викрешував вогонь і запалював лучину — святковий настрій нараз оживляв оселю. Найстарша мешканка тим часом обсівала посвіт та пікну діжу ліщиновими горіхами й гарбузовим насінням, приказуючи: «Захисти, посвіте, худібку — коники, волики і всяку пашницю.

Захисти бджілки, винеси їх на красну весну, приспор медку й вощечку, дай челядоньці охоту раненько вставати, при світлі працювати, щоб нашому роду не було переводу!».

Михайла (21 листопада)

Обряд братчин у білорусів мав форму офіційного скріплення так званого колективного бджолиного рою.

Якщо хтось із селян хотів заприятелювати з близьким чи далеким односельцем, то весною, коли виходив перший рій — а він особливо цінувався,— відносив його сусідові, приказуючи: «Даю на братчину!» Це засвідчувало, що бджоли відтепер належатимуть спілці, в якій могли ко- оперуватися дві або більше родин. За звичаєм, одну чи навіть кілька бджолосімей протягом сезону мали почергово доглядати учасники братчини.

Зібраний мед розподіляли порівну. Спілчанські бджоли відтепер уже не належали тому, хто їх віддав на колектив,— вони були гуртівними.

По закінченні сезону члени такої спілки знову збиралися на завершальне дійство — «творити борть», себто готувати бджолині гнізда на зиму; доки пасічники робили останні оглядини й утеплювали вулики, жінки тим часом пекли обрядове печиво з медовою приправою. При цьому неодмінно мав бути і «ситений мед».

Його виготовляли за особливою рецептурою, котру тримали в суворій таємниці. Найкращі стільники перетоплювали в казані, розливали вміст у спеціальні барильця, приправивши настоянкою з лікарських трав. Ситу в льохах вистоювали кілька тижнів, а то й місяців. Цей сьогодні майже невідомий напій мав приємний смак і неабиякі лікувальні властивості, зосібна при недугах та простудних захворюваннях.

Як підтверджують історичні джерела, такі напої виготовляли ще за Володимира Великого і вони користувалися особливим попитом в іноземців. Автор «Повісті врем'яних літ» оповіщав, що київський князь щороку наказував «ситити триста варок меду» на честь великих свят, військових перемог та новозведених храмів. Спеціальні візники розвозили медівку по всіх околицях міста, частуючи киян, у тому числі літніх і хворих людей.

Цей ритуально-обрядовий напій не мав нічого спільного з міцними трунками. Це вже пізніше його знеславили шпеткі корчмарі, додаючи значні дози хмелю або горілки, щоб споювати православних людей. Ситений же мед у народі виготовляли лише на травах і ним нерідко лікували навіть дітей.

Святвечір (24 грудня)

Святвечір (багата кутя, вілія, коляда) — вечір 24 грудня за ст. стилем,

напередодні Різдва.

З ним було пов'язано багато звичаїв і обрядів. 24 грудня нічого не їли до вечора, поки не з'являлася перша зоря на небі (вірили, що саме в цей час народився Ісус Христос).

Підготовка до святкової вечері носила урочистий характер і розгорталася як справжній ритуал. За уявленнями, всі предмети, які мали відношення до обрядового столу, набували чудодійної сили.

На покуті під образами розстеляли чисте сіно, на яке ставили горщики з кутею та узваром. Подекуди їх покривали обрядовим хлібом — книшем. При цьому господиня наслідувала квоктання курей — це мало забезпечити їх високу несучість наступного року. Якщо в господарстві були бджоли, то господар, одягнувши шапку й рукавиці, ніс кутю, імітуючи їхнє гудіння. Передріздвяний обряд випікання спеціального обрядового хліба – «карачуна», «крачуна».

На Закарпатті обрядовий хліб пекли з пшеничної муки. Перед тим як його вчинити та посадити в піч, ґаздиня виганяла всіх з оселі і замикалася. Якщо в родині була відданиця, то вона змащувала обличчя медом, потім змивала його, а воду, зливши у пляшечку, вправляла в тісто. Коли саджала в піч пшеничні вироби, казала:

— Як цей мід пече в крачуні, так би тебе (ім'я хлопця) пекло серце за мною.

Вважалося, якщо цю воду підлити юнакові, то він неодмінно вподобає дівчину.

НАРОДНА МУДРІСТЬ ПРО БДЖОЛИ ТА МЕД

Вчи не мед їсти, а бджіл шанувати.
З дурною головою зась до бджіл.
На те й бджоли, щоб мед носити.
У трухлявий вулик бджоли не летять.
Мед їсти – у вулик лізти!
Вулик – то медова криниця.
Хочеш зберегти медок, берися до діжок.
Виставляєш навесні бджоли – перенеси через гостру косу.
Бджолам весна – то рай.
Весняна бджола – найщасливіша.
На хороші квіти й бджола летить.
Весняний мед одною ложкою можна з’їсти.
У червні люди раді літу, як бджоли цвіту.
За бджілкою підеш — до меду дійдеш.
Працьовита бджола має вік короткий та велику шану.
Людина снує світом, а бджола – цвітом.
Не полазить бджолиця – не вродить суниця.
Коли взяток, то пасічникові не лежиться, а бджолам не сидиться.
Занадились, як бджоли на гречку.
І бджола на красний цвіт летить.
Павук шука отруту, а бджола – мед.
До доброго пасічника і рої летять.
Пасічник в загороді рівний воєводі.
Спас – останній медок припас.
Мед сам себе хвалить.
Добрий медок, та малий горщок.
Правда – з медом, а неправда – з полином.
Хочеш довго жити, навчись бджіл любити.
Слабого лікує слово, а недужого – мед.
Поділишся з друзями медом – честь буде, сховаєш – ганьба буде.
Ми свояки: з одного вулика мед їли.
Скільки не кажи «мед» - в роті не посолодіє.
Будеш працювати, то й мед прийде до хати.
На чужий медок повна макітра думок.

НАРОДНІ ПРИКМЕТИ

Багато інею на деревах – буде багато меду.
На Різдво завірюха – бджоли добре роїтимуться.
У трухлявий вулик бджоли не летять.
Мед їсти – у вулик лізти!
Вулик – то медова криниця.
Коли в січні бджола з вуликів вилітає, то недобрий рік нам обіцяє.
15 лютого Стрітення. Ясний і тихий день – на хороший врожай і рійбу бджіл.
Як капає зі стріх, так капатиме з вуликів
30 квітня - день заступників бджіл Зосими і Саватія. Якщо бджола полетить на вишневий цвіт - уродиться вишня.
Якщо у квітні кропивниця сідає на вулика – буде медовий рік.
Хочеш зберегти медок, берися до діжок.
Виставляєш навесні бджоли – перенеси через гостру косу.
Бджолам весна – то рай.
Якщо бджоли роєм гудуть на квітучій горобині – завтра буде ясний день.
Сидять бджоли і сильно гудуть – близький дощ.
Бджоли виявляють велику активність – погода буде доброю.
На Зосима бджоли мед запасають.
Без Зосима-Саватія рій пролетить мимо.
Якщо бджоли роєм гудуть на квітучій горобині – завтра буде ясний день.
Якщо хмарно, але бджоли не ховаються у вулик, а продовжують летіти в поле - дощу не буде.
Бджоли восени вхід у вулик щільно віском заліплюють, залишаючи ледь помітний отвір - на холодну зиму; залишають його відкритим - до теплої зими.
2 жовтня Трохима. Пасічники переносили до схову вулики, а заразом і примічали: якщо бджоли щільно заліплювали вічка — чекай суворої, холодної зими.
Який рік на бджоли, такий і на вівці.
Якщо бджоли заводять іншим разом льотку, то буде тривала і тепла осінь.

ПРИКМЕТИ І ПРИСЛІВ'Я

1. Бджола - дармовий працівник.

2. Бджола працює не для себе, а для людей.

3. У нас, у бджіл, такий девіз: не працюєш - в мед не лізь.

4. Мала бджілка, але й та працює.

5. Бджола ведмедю медом данину платить.

6. Бджола з дупла, свиня - з хліва.

7. Бджола летить, де мед пахтить,

8. Не летить бджола від меду, а летить до меду.

9. Бджола маленька, та мед солоденький.

10. Бджоли раді цвіту, люди раді меду.

11. Без матки і бджілки - пропащі дітки.

12. В кого бджоли, в того й мед.

13. Добру людину бджола не кусає.

15. За бджілкою підеш - до меду дійдеш.

16. За бджолами ліз, а меду не приніс.

17. Про бджоли не скажу, а мед солодкий.

18. Куди матка, туди й бджілка.

19. Одна бджілка краще, ніж рій мух.

20. Якщо бджола, то і жало є.

21. Де квітка - там і мед.

22. Прилип як муха до меду.

23. Змія часто отруту бере там, де бджола знаходить мед.

24. Хто не знає, як бджола кусає, той не зрозуміє скільки коштує мед.

25. Де мед, там і мухи.

26. Якщо бджоли з осені старанно заклеюють щілини і зменшують щілину вічка, залишаючи лише маленький отвір - ознака того, що зима буде сувора.

27. І навпаки якщо льотки з осені ними не заклеюються - зима буде м'якою.

28. Для бджіл Березень - найважчий місяць.

29. Якщо при виставці багато підмору (мертвих бджіл), буде гарне роїння.

30. Коли рій вийде перед Іваном, буде земець (пасічник) паном.

31. Якщо на Ивана-Купала дощ, то до першого Спасу буде мед.

32. Якщо бджоли рано стільники запечатують, потрібно чекати холодної зими.

33. Пишне цвітіння вересу провіщає настання лютої зими.

34. Якщо зимою при огляді бджіл, вони сильно шумлять, буде гарне роїння.

35. Добре повинні роїтися бджоли, якщо зимою багато бурульок на будівлях або багато падає снігу пластівцями.

36. Якщо влітку посипати на пасіці точок сіллю, то бджоли сильніше роїтимуться.

37. Коли бджола не виходить з вулика до Благовіщення, то буде гарне урожайне літо, а коли покажеться раніше, то погане, мізерне.

38. У погану погоду або коли у вулику мало бджіл, вони одні узу готують, а мед в жаркі дні.

39. Чим більше мух і комарів, тим більше роїтимуться бджоли.

40. Якщо на Різдво і під Новий рік завірюхи, то буде гарне роїння.

41. Згідно тому, як перезимували бджоли, в деяких губерніях судять навіть про майбутній урожай гречки: мало спалий бджіл по виставці - до урожаю гречки і навпаки.

Чи знаєте ви що?

Саме давнє зображення бджоли знайшли на скелі Аранської печери (в Іспанії): двоє людей забрались по вірьовках до невеликого отвору в скелі. Один дістає з цієї дірки бджолині стільники. Над людьми літають бджоли. Малюнку більше 15 тисяч років! Зроблений він ще в епоху палеоліту, давньому кам’яному віці.

Три тисячі років тому назад в Давньому Єгипті було розвинуте бджільництво. І не просте, а кочове. На півдні цієї країни медозбір починався раніше, тому кожну весну бджіл перевозили ближче до витоків Нілу. Там вулики стояли на плотах, з них бджоли літали за взятком. Плоти повільно, по мірі цвітіння медоносних рослин в північніших провінціях Єгипту, рухались вниз по Нілу.

На тисячу років пізніше в Ассирії тіла померлих вкривали воском і поміщали в мед. Цей звичай протримався довго, до Олександра Македонського. Його також положили в гроб, доверху залитий медом, перед тим як перевезти його з Персії, де він помер, в Єгипет де поховали. Мед зберігає органічні речовини від гниття, внаслідок того, що містить мурашину кислоту ( відмінний засіб проти гниття).

В античні часи написано багато різних творів, в яких або згадується бджола, або даються практичні поради по розведенню цих комах. Серед цих авторів – цар Соломон, грецький філософ Демокрит, письменник Аристофан, Аристотель («батько» зоології), римський поет Вергілій, римський письменник Пліній.

Спочатку людина знаходила диких бджіл випадково, а потім стала шукати бджолині гнізда усвідомлено. Полювання за медом диких бджіл збереглась до цього часу, особливо в Китаї, Індокитаї, Індії, на Філіппінських островах, в Центральній Африці. Зовсім недавно існувало полювання за медом диких бджіл і в Росії. Потім виникло бортьове бджільництво.

Історичні і літературні пам’ятки показують, що 5-6 тис. років назад дикі медоносні бджоли були одомашнені людиною, яка для утримання і розведення їх готувала примітивні нерозбірні вулики типу сапеток чи у вигляді обпалених із глини посудин різної форми.

Нерозбірні дощаті вулики були відомі ще близько 2 тис. років назад. Вони знайшли поширення головним чином в Древній Греції, де бджільництво набуло характеру важливої галузі сільського господарства і мало відносно високу ступінь розвитку.

Бджільництво, близьке до сучасного, почалось після того, як П.І.Прокопович в 1814 році винайшов сучасного типу рамки, на яких бджоли будують стільники і які виймають із вулика, коли качають мед.

Чеський бджоляр Ю.Грушко в 1865р. сконструював медогонку, яка зробила розведення бджіл в рамкових вуликах ще більш продуктивним.

В 1857 винайшли штучну вощину.

В 1860 Гусєв опублікував спосіб штучного виводу маток.

В 1878 Борисовський сконструював воскотопку.

Перші згадки про існування бджіл на території Русі зустрічались в грецького історика Геродота ( V століття до нашої ери). Геродот стверджував, що земля по лівому берегу Істри (Дунаю), заповнена бджолами.

У Вірменії бджільництво було добре розвинуто ще 2 тис. років назад. Плем’я урарту (предки сучасних вірмен) уже в той час тримало бджіл в вуликах плетених із прутів і які без сумніву являються прототипом сапетки, поширеної на Кавказі і в наші дні.

Іноземець Галл, який відвідав наші землі писав: «Я бачив в цій землі дивовижну кількість бджіл, пасік в степах і бортей в лісах, я помітив в ній надзвичайне багатство меду і воску».

Охорона інтересів бортників була взята під захист закону. По «Руській правді» Ярослава Мудрого за руйнування бортних дерев чи виламку меду знімався великий штраф, а за «Литовським статутом» була встановлена смертна кара.

Першим вченим, що звернув увагу на бджільництво, був член-кореспондент Академії наук Ричков. Він поклав початок російській літературі бджільництва, надрукувавши в 1767 році першу статтю по бджільництву « Про утримання бджіл».