Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Досвід класного керівника

Про матеріал

Робота містить теоретичне обґрунтування виховання молодого покоління з активною життєвою позицією, готового самовіддано відстоювати незалежність України. Матеріали можуть бути використані вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, класними керівниками з метою формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави.

Перегляд файлу

КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

Відділ освіти Чугуївської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

 

 

 

 

«Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання»

(з досвіду роботи)

 

укр.jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Чугуїв-2015

 

 

КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти»

Відділ освіти Чугуївської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

 

«Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання».

(з досвіду роботи)

ua-gerb-prapor3.jpg

 

 

 

  Михайлової Алли Павлівни

 класний керівник  9-А    класу

 Коробочкинського навчально-     виховного закладу

Чугуївської районної ради

 Харківської області

 

Чугуїв-2015

 

 

 

 

Формування національної свідомості, патріотичних почуттів учнів засобами національно-патріотичного виховання. Коробочкинський  навчально-виховний комплекс Чугуївської районної ради Харківської області, 2015.-62 с.

 

 

 

Автор – укладач:

Михайлова Алла Павлівна, вчитель математики та інформатики класний керівник Коробочкинського навчально-виховного комплексу Чугуївської районної ради Харківської області, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії.

 

 

 

 

 

Рекомендовано радою методичного кабінету відділу освіти Чугуївської районної державної адміністрації

(протокол №  1    від 15.01.2015)

 

 

 

 

 

 

 

 

Робота містить теоретичне обґрунтування виховання молодого покоління з активною життєвою позицією, готового самовіддано відстоювати незалежність України.

Матеріали можуть бути використані вчителями загальноосвітніх навчальних закладів, класними керівниками з метою формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Коробочкинський навчально-виховний комплекс

 

 

 

ЗМІСТ

 

  1. Вступ…………………………………………………………………………..5
  2. Наукова основа досвіду………………………………………………………9
  3. Опис досвіду, як системи в дії……………………………………………...12
  4. Основні напрямки моєї виховної роботи…………………………………..19
    1. Ціннісне ставлення вихованців до себе;
    2. Ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей;
    3. Ціннісне ставлення до праці;
    4. Ціннісне ставлення до природи;
    5. Ціннісне ставлення до культури і мистецтва;
    6. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.
  5. Висновок……………………………………………………………………28
  6. З досвіду роботи……………………………………………………………30
    1. Виховна година «Моя Україна -23 роки  як вільна»…………………31
    2. Родинне свято: «Добра родина-славна Україна»……………………..40
    3. «Хлебу почтение вечное!»……………………………………………..53
    4. Урок мужності: «Герої не вмирають»…………………………………68
    5. Виховна година «Мужність і біль Чорнобиля» ………………………78
    6. Сценарій позакласного заходу: «З Україно в серці»…………………84
    7. Анкета……………………………………………………………………99
  7. Список використаної літератури………………………………………….100

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

“Без творчого вчителя

не може бути

ні нової школи,

ні нового суспільства,

ні вільної України

 

Я знаю: учителями не стають, ними народжуються. Хоча, звичайно, учитель – це не тільки Божий дар, а й дуже відповідальна та наполеглива праця і серце, віддане дітям. Хіба могла я обрати іншу професію? Щоденне спілкування з дітьми дає мені силу, радість життя, надію на те, що і я буду чимось корисна для України. Часто почуваюся щасливою. Коли в дитини загоряються цікавістю оченята, коли я бачу, що в дитячій голівці народжується ідея, коли дитя з радістю поспішає вранці до школи, - я щаслива!!! Увесь час пам’ятаю, що повинна бути для учнів зразком у всьому.

В народі кажуть, що письменник живе в своїх книжках, скульптор – у створених ним скульптурах, а вчитель у думках і справах своїх учнів. Ми намагаємось, щоб наші учні з почуттям вдячності згадували нашу школу, тому що від нашої самовідданої праці, невичерпної енергії, громадської активності залежить майбутнє нашого народу.

Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час, і на ньому з’являються рядки -  думки, почуття, риси характеру та вчинки, а іноді – помилки й недоліки… Звичайно, доброта, чуйність, патріотизм, егоїзм чи боягузтво не народжуються разом з людиною. Все це виховується.

Пізнати і навчити дитину у цій складній справі немає готових рецептів. Але вважаю, що насамперед треба зрозуміти дитину як особистість, розгледіти її індивідуальні особливості, "Прив'язуючи" навчальні завдання до життєвого досвіду дитини.

Навчаю дітей та щоразу навчаюся від них сама. Тому успіх своєї педагогічної праці вбачаю у постійному спілкуванні з дітьми, у взаємній любові вчителя і учня, у вмінні "запалити" дітей до роботи. Прагну не робити поділу між дітьми на сильних і слабих, а вчу їх цінувати свою працю та намагатися виконувати її якнайкраще.

Постійно пам’ятаю - «Учитель не той, хто вчить, а той у кого вчаться»!

Треба розвивати дитину як неповторну індивідуальність, формувати в ній творчий потенціал, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності.

Класний керівник — центр виховного процесу. Це нитка, яка зв'язує в одне ціле дитину, вчителя - предметника, батьків, громадськість. На мою думку, класний керівник — універсальна особистість. Це і вихователь, і психолог, і соціальний педагог, і педагог-організатор.

Класний керівник повинен мати мудрість учителя, відповідальність старшого товариша, доброту матері та строгість батька. Адже дуже  часто  трапляється, що всі  спогади  про  школу  так  чи  інакше  пов’язані  з  іменем  класного  керівника. Якщо  ця людина  поєднує  в  собі  якості  педагога, вихователя, психотерапевта, то  саме  до  нього  звертаються  учні  зі  своїми  радощами  і  смутками, саме  він  допомагає  розв’язати  конфлікти  з  батьками  і  педагогами, його  посвячують  в  дитячі  таємниці.

На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття національної гідності, якому насаджується безкультур’я, нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість та меркантилізм. "Педагогічна драма виховання, – за висловом академіка С.І. Гончаренка, – стрімко перетворюється на загальнонаціональну трагедію".

Тому завдання сучасного вчителя формувати національну свідомість, патріотичні почуття учнів засобами національно-патріотичного виховання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ПАТРИОТИЧНИХ ПОЧУТТІВ УЧНІВ ЗАСОБАМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРИОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Адреса досвіду: Коробочкинський навчально-виховний комплекс Чугуївської районної ради Харківської області.

Автор досвіду: Михайлова Алла Павлівна, вчитель математики та інформатики.

Провідна наукова ідея досвіду: виховати у майбутніх громадян України почуття обов'язку і поняття честі, уміння підкоритися товаришеві й наказати йому, бути ввічливим, суворим, добрим і стійким - залежно від умов життя, удосконалення особистості не тільки як головної продуктивної сили, а й як активного громадянина України, духовно багатої, морально благородної особи. На цьому зосереджуються зусилля всієї системи виховання, формування особи нового типу суверенної держави.

Мета досвіду: виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.

Актуальність досвіду: у сучасному житті приділяється багато уваги національної самосвідомості учнів, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу. 

 

 

       Завдання:

  • формування національної свідомості, любові до рідної землі,  свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;
  •     забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
  •     формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
  •     прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;
  •     виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;
  •     утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;
  •     формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
  •     забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;
  •     виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
  •     формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
  •     формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
  •     розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;
  •     формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

НАУКОВА ОСНОВА ДОСВІДУ

2014/2015 н. р. є особливим з точки зору ведення виховної роботи: діти гинули на Майдані, були поранені у збройних сутичках на Сході України, через соціально-політичну кризу втратили батьків. У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам доцільно переглянути практику виховної роботи та захисту прав дітей у навчальному закладі.

Діти мають безпосередній зв'язок з тим, що відбувається в країні: їхні батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях та ін. Тому психолого-педагогічні працівники мають бути готовими до непростих запитань від учнів, на які важливо дати компетентні й водночас коректні відповіді. Варто надавати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на підривання національної безпеки чи руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України, що лише в національній єдності та національній гідності наша сила й незламність.

Педагоги і психологи навчальних закладів повинні залишатися спокійними і виваженими, за необхідності заспокоювати дітей, створювати психологічно комфортну атмосферу в закладах освіти і допомагати учням адекватно ставитися до подій. Педагогам необхідно бути завжди готовими до діалогу зі своїми учнями. Постійний контакт з учителями та друзями допоможе учням відновити відчуття безпеки й захищеності. У такі часи відданість, співчуття та комунікативні навички вчителя стають особливо важливими.

      Сьогодні в умовах величезних змін у соціальному, економічному і політичному житті України постала проблема радикальної перебудови у сфері виховання. Державна національна доктрина визначила головну мету національного виховання на сучасному етапі — це передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особи стіс них рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту. До провідних завдань національного виховання школярів належать:

  •     формування національної свідомості, любові до рідної землі, свого народу, бажання працювати задля держави, готовність її захищати;
  •     забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, жінки-матері, культури та історії свого народу;
  •     формування високої мовної культури, оволодіння українською мовою;
  •     прищеплення шанобливого ставлення до культури, звичаїв, традицій українців та представників інших націй, які живуть в Україні;
  •     виховання духовної культури особистості, створення умов для вибору нею своєї світоглядницької позиції;
  •     утвердження принципів вселюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, доброти, працелюбності та моралі;
  •     формування творчої особистості, виховання цивілізованого господаря;
  •     забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді, охорони та зміцнення їхнього здоров'я;
  •     виховання поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки;
  •     формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю;
  •     формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою;
  •     розвиток індивідуальних здібностей і талантів молоді, забезпечення умов їх самореалізації;
  •     формування у дітей і молоді уміння міжособистісного спілкування та підготовки до життя в умовах ринкових відносин.

Мета національно-патріотичного виховання -  виховання молодої людини - патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію, релігію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Вище йшлося про громадянські й національні цінності. Існують цінності сімейного життя: вірність, довір'я, піклування про дітей, піклування про батьків і старших у сім'ї, взаємоповага і любов до батьків, злагода в сім'ї, здоровий спосіб життя, культура праці, дотримання народних звичаїв і традицій, пам'ять про предків, гостинність, гігієна сімейного життя.

У своїй роботі я орієнтую дітей і на загальнолюдські цінності: гуманізм, працелюбство, захист прав людини, критичне мислення, повага до культури різних народів, високий рівень знань, толерантність, розуміння, що земля — наш спільний дім, а світовий спокій і злагода між людьми і державами — головна умова існування землі і людства.

У процесі реалізації напрямів національного виховання я враховую таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

  •                   національну психологію — психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;
  •                   національний характер і темперамент — вічне правдо-шукання, гостинність і щедрість, ласкавість і талановитість, ніжність і глибокий ліризм, свободолюбивість і душевне багатство;
  •                   національний спосіб мислення — своєрідна істотність, завдяки чому зі століття в століття відтворюються і розвиваються самобутня українська культура і духовність;
  •                   народна мораль, етика — людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;
  •                   народна естетика — краса поведінки, привабливий стиль життя, доброзичливе ставлення до людей, уміння вживати, готувати смачну їжу;
  •                   народна правосвідомість — життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;
  •                   національна філософія — самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, на духовний світ людини, проблему її долі;
  •                   національний світогляд — система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;
  •                   національна ідеологія — ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів, ідей, переконань;
  •                   національна свідомість та самосвідомість — відчуття усвідомлення гордості за приналежність до української нації.

Головна мета, основні напрями, шляхи реформування української системи національного виховання розкриваються в програмі "Освіта", у "Концепції середньої загальноосвітньої школи України", "Концепції школи нової генерації — української національної школи-родини", "Концепції безперервної системи національного виховання", Законах України "Про загальну середню освіту", "Про освіту", Національній доктрині розвитку освіти України.

«Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді"

Наказ  Міністерство у справах сім'ї, молоді та спорту; Міністерство оборони; Міністерство культури і туризму; Міністерство освіти і науки № 3754/981/538/49 від 27.10.09 року.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОПИС ДОСВІДУ ЯК СИСТЕМИ В ДІЇ

                                                                   Така дісталась вже нам робота.

                                                            Є в ній і радість, та є й турбота,

                                                               Є вічний пошук, безсонні ночі,

                    Та гріють душу дитячі очі.

       Я, Михайлова Алла Павлівна, працюю в Коробочкинському навчально-виховному комплексі Чугуївської районної ради Харківської області з 2000 року. Професію педагога обрала за покликом серця. Закінчивши в 1998 році Харківський педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, отримала диплом вчителя математики та інформатики. На мою думку, діяльність класного керівника дуже цікава, багатогранна, трудомістка. Вона пов’язана з непередбаченими труднощами, невдачами, навіть розчаруваннями, а іноді – з безсонними ночами, сльозами… Все це так. Але коли бачиш, як на твоїх очах  виростає Людина, як збагачується її духовний світ, як дитина починає усвідомлювати своє місце в житті, а у вирішенні проблем шукає підтримки в тебе і вдячна за це, забуваєш про прикрощі і безсонні ночі, а душу наповнює почуття глибокого задоволення. Сподіваюсь, що моя любов зігріє їх серця та торкнеться дитячих душ.

       На початку педагогічної діяльності стала класним керівником 5 класу. Проводила анкетування, особисті зустрічі з кожним із батьків, щоб краще дізнатися учнів. Разом з батьками організовували спільні виїзду на пікнік, екскурсії. Завдяки цим заходам, клас – згуртований, а найголовніше, що діти стали ближче до своїх батьків, та на прикладі їх згуртованості під час поїздок, ближче стали один до одного та до мене. В даний час є класним керівником 9-А класу. За ці роки я пройшла шлях від виховання молодших підлітків, де відбувається формування цінностей колективу, до старших підлітків, які намагаються утвердитися в колективі через органи самоврядування, через вираження своїх морально-етичних позицій. В практику виховної роботи з класом впроваджую модель виховної системи, основану на ідеях педагогіки життєтворчості, яка найповніше розкриває смисл існування людини у світі.

         В чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? В роботі вважаю головним забезпечення розвитку особистості кожної дитини, її творчого потенціалу. Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного, пробудити творчі сили.

        Усвідомлюючи, що класний керівник є для підростаючого покоління духовним посередником між суспільством і дитиною, прагну створити сприятливі умови для формування особистості, внести необхідні корективи у процес виховання, скоординувати зусилля педагогів, сім’ї , соціуму. В своїй роботі намагаюсь допомогти дитині знайти свій ключ до успіху, створити умови, у яких вона розкриватиме свої здібності.

 

Паспорт 9-А класу

      У 9 - А класі навчається 26 учнів. З них 12 дівчат і 14 хлопців.   Більшість  дітей виховуються в сім’ях , де панує взаємоповага, взаєморозуміння .У спілкуванні з вчителями учні проявляють  вихованість і тактовність. В цілому діти чуйні та уважні один до одного. За підсумками  І семестру   достатнього рівня знань досягли 8 учнів.  Два учня  мають з окремих  предметів початковий  рівень. Збільшилося  число  учнів, які  мають середній  рівень  досягнень. Учні  почали  втрачати  інтерес  до  навчання . Важко  даються  предмети  природничого  напрямку. Класний колектив, за розумовими здібностями дітей, вважається  достатнього рівня. Особливо захоплюються уроками фізкультури, інформатики. На уроках уважні, але матеріал уроку сприймають не стовідсотково.

    За роки навчання учнівський колектив згуртувався. Діти енергійні, жваві, прагнуть якнайшвидше пізнати навколишній світ. Класний колектив має високий рівень самостійності. Органи самоврядування працюють на достатньому рівні.   Діти ставляться одне до одного зі взаємоповагою, допомагають однокласникам у будь-яких ситуаціях, між школярами нема вагомих суперечок, панує доброзичливість і культура поведінки. Але інколи виникають непередбачувані ситуації. Рівень взаєморозуміння достатній, але частіше допомагають тільки друзям, а інколи тільки тоді, коли про це попросять, або коли вимагає вчитель.

         Діти вміють висловлювати власну думку, міркувати вголос, вислуховувати   інших, тому в класі легко вирішувати будь – які суперечки. Загальна риса учнів класу – допитливість, активність, рухливість та наполегливість. Взаємини між  учнями класного колективу дружні . При виконанні спільної  справи  більшість  учнів  виявляють  щиру  зацікавленість. Кожен учень класу має певні громадські зобов'язання.

В 8 класі провела анкету, яка мала за мету визначити, що значить  в розумінні восьмикласників таке поняття як «патріотизм». Ось отримані результати:

    Патріотизм для мене – це…

50% - любов до Батьківщини; 30% - повага до історії та культури своєї країни; 10% - готовність пожертвувати  всім  заради  своєї Батьківщини, 5% - готовність відстоювати державні інтереси зі зброєю в руках , 0% - дотримання  державних  інтересів,  навіть  на  шкоду особистим.

 

 

 

 

 

8 клас 2013-2014 навчальний рік

Після проведення циклу заходів національно-патріотичного виховання у жовтні провела повторне анкетування та отримала такі результати.

9 клас 2014-2015 навчальний рів

    Але були й такі відповіді: Патріотизм – це «Любити Україну, якщо навіть проживаєш поза межами її кордонів; коли українською мовою говорять всі мешканці країни. Любов до навколишнього середовища, населення, сімї, рідного краю, природи. Кожен українець повинен поважати і захищати Україну, підтримувати її інтереси».

   Друга анкета пропонувала учням дати відповіді на 10 питань і головне з них - «Чи  вважаєте ви себе патріотом України?». Ось питання цієї анкети та відповіді на них:

Чи любите Ви свою країну? – так – 26  учня, важко відповісти – 0, ні – 0.

Чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином України?  - так  – 26  учнів, важко відповісти – 0, ні – 0.

Чи знаєте Ви історію свого рідного міста? – так – 26  учнів, важко відповісти – 0, ні – 0.

Чи дотримується Ваша родина звичаїв та традицій нашого народу? – так – 20  учень, важко відповісти – 5, ні – 1.

Чи поважаєте Ви українську мову? – так  – 24  учнів, важко відповісти – 2, ні – 0.

Чи спілкуєтесь Ви українською мовою? – так  – 0  учнів, важко відповісти –0, ні – 26.

Чи потрібна Україні друга державна мова? – так  – 20  учнів, важко відповісти –5 , ні –1.

Чи вважаєте Ви службу в армії обов’язком громадянина України? – так  –25  учнів, важко відповісти –1 , ні –0.

Чи вважаєте Ви себе патріотом України? – так  – 24 учнів, важко відповісти – 2, ні –0.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуальний підхід

Уміння виховувати – це все-таки мистецтво, таке ж мистецтво, як добре грати на скрипці або роялі, добре малювати картини, бути гарним слюсарем або пекарем. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

 Ефективність виховного впливу на учнів значною мірою залежить від встановлення правильного контакту з класом. А справа ця нелегка. Відразу знайти спільну мову і контакт з класом важко. Для цього необхідний тривалий час. У процесі роботи неминучі й конфліктні ситуації. Тому майстерність класного керівника полягає в тому, щоб вчасно підказувати учням правильну лінію поведінки, переконати їх, розбудити їхню думку, повірити в їхні сили та можливості, підтримати їх добрим словом. А слово – це найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Слово – це ніби той місток, через який наука виховання переходить у мистецтво, майстерність. Воно потрібне дитині кожної хвилини – і тоді, коли вона втішається радощами життя, і тоді, коли її серце стискає сум.

Робота з батьками. Сім’я

Хочу зазначити, що родина  є основою держави. Родина, рід, родовід, народ - такий шлях розвитку кожної людини, формування її національної свідомості й громадянської  зрілості. Родинне виховання – перша природна і постійно діюча ланка виховання, це перевірений віками досвід національного виховання дітей у сім’ї. Воно є могутнім джерелом формування світогляду, національного духу, високої моральності, трудової підготовки, громадянського змужніння, глибоких людських почуттів, любові до батька і матері, бабусі і дідуся, роду і народу, шани до рідної мови, історії, культури.

Тому я стараюся підтримувати з батьками якнайтісніші зв'язки і у виховній діяльності   спираюсь на сім’ю, підвищую її  психолого-педагогічну культуру і активно  впливаю на  взаємини між школою і сім’ю. А сім’я в свою чергу допомагає мені  виховувати справжніх патріотів своєї  Вітчизни. Я відходжу від традиційних форм проведення батьківських зборів, стараюся урізноманітнити роботу з батьками, тому ми проводимо родинні свята,усні журнали, конференції, розмови за чашкою чаю, диспути, дискусії. Батьки допомагають нам в організації різнихшкільних конкурсів.

Від ставлення батьків до дітей залежить виховання у них кращих моральних якостей. Відновлюючи давню українську традицію, ми провели родинне свято «Хай разом б’ється серце родини», філософський діалог« Бути на землі Людиною», тренінг «Вибір професії в житті людини», батьківські збори «Виховуймо патріота України»

 

 

 

 

Охорона та зміцнення здоров’я дітей

Певну роль у формуванні правильної думки про негативні якості і вчинки серед учнів відіграють тематичні виховні години, при проведенні яких намагаюсь залучати учнів до активного обговорення цієї теми. З пропагандою здорового способу життя було проведено серію виховних годин, таких як-от: урок – шоу “Здоров’я – це життя, рух та красота”, проект “Вредные привычки ведут к беде”, на меті яких є негативний вплив алкоголю, наркотиків та нікотину на здоров’я.

Велика увага приділяється розвитку фізичної культури. За ініціативою дітей проведено “День здоров’я”, де уся школа після уроків виходила в зону відпочинку покращити своє здоров’я.  Було проведено спортивні змагання, естафети, конкурс “Вітамінка”, Зелений лікар”, “Юний автомобіліст”, конкурс агітаційних плакатів, що підкреслюють негативний вплив наркотиків, тютюну та алкогольних напоїв на здоров’я людини, та конкурс пісні про здоров’я. Під час аналізу змагання підкреслюю прогалини в знаннях і підказую, як їх слід ліквідувати.

Після проведення таких позакласних заходів я помітила, що дівчата та хлопці стають більш зацікавленими, і мої поставлені цілі мають свої результати.

 

Перелік форм роботи класу з патріотичного виховання учнів.

  • Урочиста лінійка “Пам’яті полеглих будьте гідні”!
  • Конкурс читців “Рядки пісень, опалені війною”.
  • Вечір зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, вдовами-солдатками, дітьми воєнної пори “Пам'ять серця”.
  • Хвилина мовчання “Набат пам’яті”.
  • Читацька конференція по книгах на патріотичну тему.
  • Виставка “Народна пам’ять героїв зберігає імена”.
  • Огляд малюнків “А ми війни з тобою не знали”.
  • Огляд фільмів “Незгасима наша пам’ять”.
  • Турнір знавців української поезії і прози “Земля моя, і в радості, і в горі…”
  • Диспут “Заради життя на землі”.
  • Урок мужності “Героїв знати, на них рівнятись”.
  • Конкурс юних поетів “І пам’ятає світ врятований!”
  • Фестиваль патріотичної пісні.
  • Інформаційна година (обговорення газетних і журнальних публікацій про службу земляків, про армію).
  • Брейн-ринг «Імена героїв у назвах вулиць, пам’ятників, на меморіальних дошках».
  • Патріотична вітальня “Виконуючи інтернаціональний обов’язок”.
  • День ветерана ВВВ в школі “Солдатам Перемоги вклонімося низько! Ми у них в неоплатному боргу”.
  • Філософський стіл “Герої не думають про золоті зірки, коли йдуть на подвиг”.

Практичні форми роботи з патріотичного виховання.

  • Екскурсії в шкільні музеї бойової слави.
  • Огляд стінних газет “Від імені живих повторюємо: вічна слава героям”.
  • Огляд плакатів “Ніхто не забутий, ніщо не забуто».
  • Конкурс творів “Наша гордість і наш біль”.
  • Виставка творчих робіт учнів “Війна очима дітей”.
  • Виставка малюнків “Нам потрібен мир”.
  • Шефство над могилами воїнів, які загинули за Батьківщину “Пам’ятаємо”.
  • Створення презентацій, відеофільмів “Набат пам’яті”.
  • Покладання квітів до підніжжя пам’ятника “Ніколи не забудемо”.
  • День цивільної оборони.
  • Екскурсійні поїздки “Земля вміє говорити”.
  • Військово-спортивні конкурси “Нумо, хлопчики!”

Акції.

  • Шануємо ветеранів
  • ”Свіча пам’яті”
  • ”Допомога ветеранові”
  • ”Святковий сюрприз”
  • ”Ветеран живе поруч”
  • ”Подарунок нашим захисникам Батьківщини”

 

Щопонеділка за 15 хвилин до початку першого уроку проводжу інформаційну хвилинку «Тиждень моєї України»

 

 

 

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ МОЄЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ

1. Ціннісне ставлення вихованців до себе.

       Виховними досягненнями цього напрямку є

- усвідомлення власної індивідуальності, неповторності;

- виховання самоповаги;

- формування емоційної культури;

- навичок самотворення,

   життєтворення;

- прагнення до ідеалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для цього я проводжу бесіди  та тренінги за темами: "Яка людина заслуговує  на  повагу інших", "Ким бути і яким бути",  "Світ моїх захоплень",  "Фізична краса не постійна, а духовна – вічна” , "Мій ідеал",  "Бережи честь змолоду",  "Як стати лідером?", "Інтернет не лише твій друг".  Тренінги "Кроки до успіху", "Сам собі вихователь".

 

 

2. Ціннісне ставлення до сім’ї, родини, людей.

Метою є засвоєння сімейних, родинних та суспільних цінностей:

- здоров’я – найвища цінність;

- ціннісне ставлення до оточуючих людей;

- культура спілкування і мовленнєвий етикет;

- повага до батьків, сім’ї, родини;

- цінність здорового способу життя;

- формувати навички співжиття у колективі;

- готовність нести відповідальність за свої вчинки.

- неприйняття агресії і насильства.

 

Для досягнення поставленої мети ми з учнями приймаємо участь в шкільних спортивних змаганнях і конкурсах. На класних годинах обговорюємо правила особистої гігієни, харчування, режиму дня. Проводжу бесіди: “Шкідливі звички та здоров’я.”, "Що таке СНІД", "Я і моя родина", "За правилами етикету","Ризики в Інтернеті".

     Кожного року проводяться спільні бесіди з лікарем Коробочкинської амбулаторії по запобіганню захворювання на СНІД, туберкульоз, грип та по статевому вихованню.


    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E:\фотографии\P2230808.JPG

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7.pngВелике значення я надаю роботі з батьками. Насамперед - це батьківські збори, які намагаюсь проводити  у різних формах  : це і батьківські лекторії,   тематичні консультації, і анкетування, запрошуємо вчителів – предметників, обговорюємо проблемні ситуації.. Теми зборів  актуальні, хвилюють батьків, тому збори проходять жваво і завжди з користю. Про недоліки дитини я розмовляю з батьками лише в індивідуальній бесіді, починаючи з позитивних моментів у навчанні дитини, поступово переходячи до того, на що батькам слід звернути особливу увагу. Таке звернення з батьками дає свої плоди: батьки не бояться, що випробують неприємні хвилини перед іншими, охоче приходять на збори й активно беруть участь у проведенні позакласних заходів, підготовки класу до нового навчального року. Сполучною ланкою між школою і всіма батьками класу є батьківський актив, який активно допомагає мені в організації дозвілля дітей, в ремонті, беруть участь у всіх організаційних питаннях.

13.png

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1.                   Ціннісне ставлення до праці.

Під пильним наглядом класного керівника учні роблять перші кроки на шляху до професійного самовизначення:

  •         - активно-позитивне ставлення до праці;
  •         - сформованість таких якостей як цілеспрямованість, організованість, працьовитість та наполегливість у подоланні труднощів у всіх видах діяльності;
  •         -значущість суспільно корисної праці;
  •         - уявлення про сучасний ринок праці.

 

Цими кроками є участь у чергуванні по класу та по школі, операції «Збережи книгу», «Збережи меблі», трудові десанти (прибирання та благоустрій  пришкільної території). Мною проводяться бесіди на класних годинах: «Працюємо разом, радіємо разом», «Основи економії та бережливості», «Підліткова праця: правознавчий аспект» , «Світ професій: праця та покликання».

Позитивно впливають на майбутню професійну спрямованість спільні з працівниками Районного Центру зайнятості щорічні семінари - практикуми "Твій вибір – життєвий успіх" та "Презентація професій".

 

 

 

E:\фотографии\PA210807.JPG

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1.                   Ціннісне ставлення до природи.

Виховними досягненнями цього напрямку я вважаю:

  •                 відповідальне ставлення до природних ресурсів і багатств;
  •                 ощадливе використання енергоносіїв;
  •                 формування екологічної культури;
  •                 E:\фотографии\P1200690.JPGнавички безпечної поведінки в природі;
  •                 потреба в оздоровленні довкілля та участь у природоохоронній діяльності;
  •                 навички життєдіяльності в умовах екологічної кризи.

E:\фотографии\P1200692.JPG

Велика увага в школі  приділяється екологічному вихованню. Клас приймає участь у районних конкурсах «Чисте подвір’я школи», «Замість ялинки-зимовий букет», конкурсі-огляді екологічних бригад, шкільних конкурсах квіткових композицій, природоохоронного плакату, участь в акціях: «Птах року», «Посади своє дерево».

Проводяться бесіди: "Уроки Чорнобиля","Збережемо чистоту водних просторів наших!", "Бережіть рідну природу!", "Бережіть ліс — легені планети!".

 

E:\фотографии\P6120942.JPG

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1.       Ціннісне ставлення до культури і мистецтва.

14.pngПри роботі з цим напрямком я намагаюсь сформувати у учнів  потреби у спілкуванні з мистецтвом, як з основою естетичного виховання і художнього сприйняття дійсності.

При цьому  я спостерігаю невпинний зріст у більшості учнів:

  •                пізнавального інтересу до мистецтва;
  •                здатності до творчої діяльності у мистецькій сфері;
  •                художньо-естетичних смаків, емоцій, почуттів і культури мислення та поведінки.

 

Випуск тематичних стінгазет до шкільних та народних свят.

Безымянный2.png

Безымянный9.png

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

Воно виражається у сформованості потреби у збереженні та примноженні духовного й матеріального багатств українського народу:

  •    відповідальності, як важливої риси особистості, за долю Батьківщини;
  •    розуміння особистістю своїх прав, свобод, обов'язків;
  •    громадянської життєвої позиції, участь в учнівському самоврядуванні, житті школи та громади;
  •    власної віри у духовні сили народу, його майбутнє;
  •    усвідомлення себе патріотом і громадянином України;
  •    Безымянный1.pngпотреби у полікультурному спілкуванні на основі взаєморозуміння та поваги.

 

 

 

Особлива увага надається мною при розкритті теми великого подвигу наших прабатьків та громадян у часи Великої Вітчизняної війни. Системними стали зустрічі з ветеранами,  а також з воїнами-інтернаціоналістами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Безымянный3.png Щорічно діти приносять туди квіти пам'ятника у дні партизанської слави та 9 Травня.

 

 

Проводяться «Тижні права».

 Бесіди "Я - громадянин і патріот держави", "Збережемо наш скарб - рідну мову", "Джерела духовності мого краю", "Видатні люди мого краю", "Допоможемо ветеранам", "Українці за кордоном. Що таке діаспора?",  "Україна - суверенна і незалежна держава", "6 грудня - День збройних сил України", "Є пам'ять, якій не буде кінця", "Воїни - інтернаціоналісти".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

image (2).jpg

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

Свята і праведна твоя дорога.

І ти на ній чимало літ!

Ти справжній вчитель — це від Бога!

І ти не йдеш — летиш у світ!

Натхненна, справедлива, світла

Ти досягаєш висоти.

І ніби зірочка розквітла

Ведеш дітей в нові світи.

Хоч й нелегка твоя дорога,

Та серце вибрало таку.

Ти є учителем від Бога,

Хоч маєш долю нелегку,

Але живеш по правді в світі

І впевнено йдеш до мети.

Живи ж сто літ у мирі й світлі

І ніби зірочка світи!

Не забувати!!!

Вчаться у тих, кого люблять!
«Ти можеш!» - повинен нагадувати вчитель учневі.
«Він може!» - повинен нагадувати колектив.
«Я можу!» - повинен повірити в себе учень.»
В.Шаталов

Клятва педагога

В  ім’я дитини,

в ім’я майбутньої природи та культури,

в ім’я майбутнього людства

як  Вчитель та Вихователь:

·  Клянусь поважати особистість дитини, як він би був вже дорослою людиною;

· Клянусь відповідати за його фізичну та духовну недоторканність;

·   Клянусь розвивати його природжені здібності на благо його, на благо оточуючих його людей, на благо миру;

·  Клянусь не зламати, але укріпити волю дитини, захищати його там, де він слабий, направляти його туди де він сильний;

·   Клянусь відкрити йому шлях до пізнання миру, який він є;

·   Клянусь, що не залишу його в процесі пізнання без надії;

·  Клянусь, що покажу йому, як знайти щастя в малому, і буду спромагатися  вкласти в його душу прагнення до кращого.

Коли до мене прийшли діти до 5 класу. Це були, які жили за законами Джунглів, я маю на увазі, «кожен сам по собі». Я розгледіла в цьому проблему, над якою і почала одразу працювати. Познайомившись поближче з їхніми батьками, я зрозуміла, що тут така ж сама ситуація. Шляхом впровадження інтерактивних технологій у виховання учнів, та ї їх батьків, ми досягли певних успіхів на кінець 5 класу. Разом перебороли кризу адаптації п’ятикласників. Як результат: порозуміння в родині, взаємоповага, участь у всілякий шкільних конкурсах (за що були нагороджені грамотами), якщо брати до уваги, що клас складається в більшості з хлопців, які не танцюють, не співають, і мають свої принципи. Завдяки сердечній любові, дієвим методам виховання, сильне бажання перебороти поставлені проблеми – ми дружній клас, а головне, немає ворожнечі один до одного, ми ОДНА РОДИНА, яка готова прийти на допомогу будь – кому. Для закріплення цих результатів, ми збагатили просте шкільне життя, та перейшли на іншу сходинку, сходинку національно – патріотичного виховання. Діти проникли ся цією темою, тому зараз наш клас є учасником у всіх патріотичних святах НВК.

Ми зростаємо та вдосконалюємось кожен день, є значні зміни у навчанні, у поведінці, у вихованні, відношенні всього, вони вже як дорослі люди, які відповідають за свої вчинки, психологічні дослідження показують, що з кожним роком атмосфера в класі змінюється на краще.

Не буває майже днів, коли з дітьми не бачимось, бо має спільні інтереси, теми для розмов, вони багато чого мене навчають.

Треба також зазначити, що учні не тільки ведуть активне шкільне життя, але й позакласний час вони відвідують гуртки: танцювальний (дівчата класу займаються у танцювальному колективі «ЮсаЛія», беруть участь танцювальних конкурсах), хлопці гурток з футболу, з таеквандо.

Вони не тільки мені учні, вони мої найкращі друзі, та улюблені діти.

 За роки роботи в цьому класі полюбила дітей як своїх рідних, зблизилася з батьками, що дозволяє мені допомагати їм у розв’язанні життєво важливих ситуацій не тільки у житті дітей, а й на рівні їхніх родин.

         Особисто я – живу дітьми, їх переживаннями, їх невдачами, та їх досягненнями. Коли довго їх не бачу, вони починають мені снитися.

Я вважаю, що вчитель – це моя стежина в цьому житті. Тільки в цій роботі я бачу себе, і не уявляю як можна жити не бачачи ясних дитячих очей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховні заходи з досвіду роботи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коробочкинський навчально-виховний комплекс Чугуївської районної ради Харківської області

 

 

 

 

 

Розробка відкритого виховного заходу, присвяченому 23-тій річниці Незалежності України

 

«Моя Україна – 23 роки як вільна»

 

 

 

Класний керівник 9-А класу

                                                                      Михайлова А.П.

 

 

 

 

 

 

 

2014

Моя Україна – 23 роки як вільна

Мета: поглиблювати уявлення учнів про Батьківщину; розвивати громадянські якості школярів.

Обладнання: карта України; зображення герба, прапора; малюнки, кросворди.

І. Активізація уваги учнів.

Робота над віршем.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас , людей, без батьківщини.

ІІ. Оголошення теми.

Сторінка 1. «День народження».

  • Бліц-турнір
  •   Як називається країна, в якій ми живемо?
  •   Хто ми? Як зветься народ України?
  •   Назвіть столицю нашої держави.
  •   Скільки тобі років? Коли твій день народження?
  •   А чи може бути  день народження у держави? Коли його святкують? Скільки років нашій країні?
  •           Україна – європейська держава, назвіть її сусідів.
  • З’ясування поняття «незалежність»
  •   Доберіть синоніми до слова вільна
  •   Складання асоціативного куща:

 

 

 

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

 

 

 

 

 

 

Сторінка 2. «Державні символи України».

  • Розгадування кросвордів.

 

 

 

 

 

 

 

П

 

 

 

 

 

 

 

 

Р

 

 

 

 

 

А

 

 

 

 

 

 

 

П

 

 

 

 

 

 

О

 

 

 

Р

 

 

 

 

 

 

1. Національний символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великодні свята               (писанка).

2. Дерево – національний символ України. Оспіване у народних піснях, віршах, воно освячується у церкві перед Великоднем і зберігається у домівках як засіб від злих сил               (верба).

3. Кущ – символ дівочої вроди, оспіваний в народних піснях  (калина).

4. Поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях порівнюють українських дівчат               (тополя).

5. Чим прикрашають голову українки?  (вінок).

6. Національний символ України, який матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в далеку дорогу                (рушник).

 

 

Г

 

 

 

 

 

 

Е

 

 

 

 

 

 

Р

 

 

 

 

 

 

 

 

Б

 

 

 

 

 

1. Державний символ України – урочиста пісня, яку виконують стоячи під час свят та урочистих подій                (гімн).

2.  Квітка віночка – символ нескореності, незалежності, непереможності (деревій).

3.  Квітка віночка – символ ніжності  (ромашка).

4.  Збірка віршів Т.Шевченка («Кобзар»).

2. Розповідь учнів про значення державної символіки.

Поетична хвилинка про державну символіку (підготовлені учні читають вірші).

Сторінка 3. «Славетні українці».

-  Чому кажуть, що найцінніший скарб держави – це люди?

-  Кого із сучасників, відомих людей України ви знаєте?

1.  Створення галереї імен видатних українців (розгадування кросворда «Наша слава»).

 

 

Н

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

 

Ш

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

С

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Л

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А

 

 

 

 

 

 

1. Давній літописець з Печерського монастиря  (Нестор).

2. Мудра княжна, дружина князя Ігоря, яка першою прийняла християнство (Ольга).

3. Кошовий, засновник Запорізької Січі на о.Хортиця, званий Байдою (Вишневецький).

4. Київський князь, якого називали Мудрим  (Ярослав).

5. Гетьман, за часів якого козаки уславились морськими походами, визволяли полонених з невільничих ринків, побували в Цареграді (Сагайдачний).

6. Гетьман, його ім’я Богдан, означає «даний Богом» … (Хмельницький).

7. Останній кошовий Запорізької Січі – Петро…  (Калнишевський).

8. Геніальний поет, художник, філософ – Тарас (означає «бунтівний») (Шевченко).

9.  Геніальна поетеса, яка прожила 42 роки, 33 з них – плідно працювала на літературній ниві, взявши з дитинства за правило: «Я була молодою горда. Щоб не плакать – я сміялась»               (Леся Українка).

Сторінка 4. «Народ скаже, як зав’яже».

Гра « Закінчи прислів’я»

Рідна сторона – мати рідна, чужа – …   (мачуха)

Тільки в ріднім краї солов’ї …    (співають)

Висновки.

Метод «Прес».

Чому Україна є незалежною, вільною державою?

  •   « … тому, що …»
  •   « …, наприклад, …»

Теоретичний блок

Учень.

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, - завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весну несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на тонких вітрах.

Під вікнами мальви, в саду – материнка,

Оспівані щедро в піснях.

 

Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коли будні на серці чи свято,

Знову бачиться із давнини

Україна – зажурена мати.

І зруйнована бачиться Січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась довіч,

Наша ненька, немов  та тополя.

Вчитель. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію, виколисала велетнів сили і духу – таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський. Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу Батьківщини-красуні.

Ми українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди...

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Та наші мовчазні могили

Куди не глянь – по всіх світах....

Тут українські юнаки

За Україну полягли в страшну годину,

Тут розпинали не Христа

Тут розпинали Україну.

Так їх багато полягло

За честь, за волю, України,

Щоб вільно, радісно жилось

На цій землі онуку й сину.

Вчитель. 24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України. А 1 грудня Акт було підтверджено Всеукраїнським референдумом. Ці історичні кроки визначили волю українського народу, його право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

Учень.

Святковий день – двадцять четверте серпня,

Так хочеться усмішок і пісень.

Віднині Україна незалежна.

Запам'ятайте, люди, світлий день!

Здійснилась давня заповітна мрія,

Бажання і надія поколінь.

Це почуття свободи серце гріє

І піднімає думи височінь.

Давайте ж станемо пліч-о-пліч, всі народи,

Щоб славу України відродить.

Щоб дружно жити, в радості і згоді,

Ми України сестри і брати

Учень. Україна – одна з найбільших європейських держав, її площа – 603,7 тис. км2. Із заходу на схід вона простягається на 1316 км, а з півночі  на південь – на 839 км.

Під рідним небом жайворон співа,

Я радий знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна.

На ріднім полі шепчуть колоски.

Я радий знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово «Україна».

Учень. Населення України становить близько 46 мільйонів чоловік. Багато українців живуть в інших країнах світу.

У ріднім краю зелен-гай шумить.

Я знати радий, про що він мріє-снить.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово «Україна». 

Вчитель. Кожна держава, маючи свою історію, має й свої історичні святині: герб, прапор, гімн. У 20-ій статті Конституції України зазначено: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Герб держави символізує мир, творчу працю, спорідненість поколінь. Є близько 40 версій про походження тризуба. З деякими нас познайомлять наші учні (виступи-проекти учнів).

Державний Прапор символізує суверенітет. Синій і жовтий кольори стяга – означають чисте, мирне небо та пшеничне поле.

(Звучить Гімн України).

Вчитель. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав в ХІХ столітті відомий український поет Павло Чубинський. А слова на музику поклав видатний композитор Михайло Вербицький.

Учень.

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть..

Та тільки одну батьківщину

Ми маєм…її Україною звуть.

Вчитель. Україна складається з різних регіонів: Буковина, Волинь, Полісся, Таврія, Донбас…Але найкраще, наймиліше те місце, де ми народилися і виросли. Діти приготували творчі роботи, в яких розповіли про свою маленьку батьківщину. (Учні знайомлять зі своїми роботами).

 

Ігровий блок

Гра «Славетні українці».

На аркуші паперу записані прізвища відомих українців. Завдання: записати їх рід діяльності.

Наприклад: Т.Шевченко (поет), В.Кличко (боксер), М.Гоголь (письменник), С.Крушельницька (співачка), С.Корольов (конструктор),  К.Білокур (художниця), М.Приймаченко (художниця), В.Лобановський (футбольний тренер), С.Бубка (спортсмен), М. Амосов (лікар) тощо.

 

Гра «Най-най…».

Зараз ми дізнаємось про найбільше, найширше, найглибше, найнезвичайніше, чим багатий наш рідний край.

Кожна правильна відповідь – 1 бал.

  • Найбільше місто України (Київ).
  • Найбільша річка України (Дніпро).
  • Найглибше озеро (Світязь на Волині).
  • Найбільше озеро (Ялпуг в Одеській області).
  • Найбільше море, що омиває Україну (Чорне).
  • Найвища гора (Говерла в Карпатах).
  • Найстаріше дерево (1300-річний дуб у Рівненській області).
  • Найвище дерево (модрина заввишки 54 м в м. Рахові на Закарпатті).
  • Найбільша тварина (зубр, маса якого перевищує 1 т, живе в Карпатах).
  • Чемпіони з боксу (брати Кличко).
  • Чемпіон зі стрибків із жердиною (С. Бубка)
  • Найбільший літак («Мрія», АН-255)

Оголошення переможців.

 

Учень.

Що то, діти, за країна –

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

 

У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?

 

Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

 

У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна –

Мова ніжна і співоча?

 

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

 

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

 

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

 

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина –

Наша ненька – Україна!

 

Гра «Українці-патріоти».

Завдання: знайти і з’єднати частини прислів’їв, пояснити їхнє значення.

Земля там найкраща,

там і рай.

Де рідний край – 

на своєму корені росте.

Кожна травичка

і в жмені мила.

Рідна земля

як своя сторона.

Людина без вітчизни,

де вродився ти!

Нема в світі кращої,

як соловей без пісні.

Гра  «Географічне лото» (знайти відповідники).

Площа України

603,7 тис км2

Столиця України

Київ

Найвища гора України

Говерла

Найбільше озеро України

Світязь

Найбільша річка України

Дніпро

Гори України

Карпати, Кримські

Моря України

Азовське, Чорне

Найбільший півострів України

Кримський

Найдавніше дерево в Україні

тис

Рослина – символ Карпат

едельвейс

Найбільший птах Європи, мешкає в Карпатах

чорний гриф

Звір – цар тваринного світу Карпат

бурий ведмідь

Заключна частина. Пдбиття підсумків. Гра «Мікрофон» - Що дізнався нового?

Література

1. Історія України. Короткий огляд. – Дрогобич, 1992.

2.  Конституція України. – К., 1996.

3.  Незалежність України: історичні витоки і перспективи. – К., 1997.

4.  Степан Рудницький. Чому ми хочемо самостійної України. – К., 1994.

5.  Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Коробочкинський навчально-виховний комплекс Чугуївської районної ради Харківської області

 

 

 

 

 

 

Родинне свято:

«Добра родина – славна Україна»

 

 

 

Класний керівник 9-А класу

                                                                      Михайлова А.П.

 

 

 

 

2014

 

 

Тема: Добра родина – славна Україна.

Мета: виховання в учнів шанобливого ставлення до батьків, бабусь і дідусів, членів родини,вчителів, до звичаїв і побуту українського народу; формування в учнів поняття ідеалу в житті, який відповідав би кращим зразкам української  народної педагогіки.

Обладнання: зал прикрашений рушниками, символами України , на столі вироби учнів, колоски, гілки калини, коровай; великий малюнок Дерева Роду.

 У залі запрошені родини, вчителі. Звучить пісня «Веселкова»

 

Учитель. Дорогі діти, шановні батьки, дідусі і бабусі,вчителі!Сьогодні ми зібралися з вами на свято родини.

Родина, сім»я – це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя людини»,- говорить народна мудрість. Тут людина робить свої перші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім»ї вона навчається любові  і добра, у сім»ї вона  вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам»ять свого роду.

Учні.

1.Україна – це земля наших батьків, предків.

2.Пам'ять поколінь… Це жива історія українського народу.

7.png3. Адже з родовідної пам»яті, з любові і поваги до членів родини виростає любов до народу, до рідної мови, до землі, де ти народився і живеш.

4.Мати, мова, Батьківщина –

   Ось і вся моя родина,

    Батьківщина, мати, мова –

   Три цілющих вічних слова.

    Батьківщина, мова,  мати –

    Нас повік не роз»єднати.

(звучить пісня «Вийде сонечко» )

Учитель. Видатний український педагог К.Ушинський писав: «Важко виразити словами те особливе, світле щось, що народжується в нашій душі, коли ми згадуємо тепло рідного сімейного гнізда». Завжди створювала затишок і лад у сім»ї жінка, тому і називали ії берегинею сімейного вогнища.

Учень. Мама! Найдорожче слово в світі.

            Де б не був ти, що б ти не робив

            Назавжди вона твій шлях освітить

            Ніжним серцем відданим тобі.

 

Учитель. Мама… Заплющ очі  та прислухайся. І ти почуєш ії голос. Він живе в тобі, такий знайомий,  рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть коли стаєш дорослим, завжди пам»ятаєш мамин голос, мамині руки, мамині очі.

Учень.

11.pngМоя люба мати.

Калиновий цвіт,

В  тобі, рідна мати,

Весь мій любий світ.

В тобі  - моє щастя

В тобі  - моя ціль.

Моє – твоє горе,

Моїм є твій біль.

 

Ти – мій скарб найбільший,

Ти – мій цвіт живий,

Ти – моя перлина,

Скарб мій дорогий.

Бережи мене ти

Від лихих тривог

Хай благословить тебе

З неба Господь Бог!

Учень. Мені часто доводилось стежити за мамою,та найчастіше  зір ловив ії руки. Вони завжди невпинно працювали. Немає, либонь, такого, чого б вони не вміли. Материні руки готують, печуть хліб, тістечка, годують дітей, миють посуд, доглядають за тваринами, тримають сапу на грядках, шиють, латають, обіймають, голублять, пестять.

Учень. Здається, увесь світ потребує уваги й роботи материнських рук. Вони ні коли не стомлювались і не відмовлялись.

Учень. А ви коли-небудь чули, як пахнуть материні руки?

Учень. Вони завжди чимось пахнуть: то свіжовипраною та випрасуваною білизною, то борошном і гарячим хлібом, а то кропом і петрушкою, огірками і помідорами, яблуками і медом, а то й просто осінню, весною, літом коли холодно і сніжно…

Учитель. Діти , ми у великому боргу перед матір»ю і за пісню, і за недоспані ночі, і за натруджені руки і за все, все,  все… І зрештою, давайте зробимо ваших мам щасливими. Не робіть, мамі боляче, своїми словами і вчинками, віддячте ій за ії працю і турботу про вас. Мати – це вічність життя. Говоріть своїм мамам лагідні слова щодня, щогодини.

( діти вручають подарунки мамам, звучить пісня «Мамо» )

Учитель. Мати і батько з давніх - давен були, є і будуть два сонця гарячих, що дарують нам тепло, ласку і надію. Батько в родині – приклад для синів, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме такою є батьківська любов.

 

Учень.

13.pngБатьку любий, тату милий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

Ми тобі складаєм нині

Щире побажання,

Щоб прожив ти многії літа,

І не знав страждання

Щоб ти вивів нас у люди

Та втішався нами,

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами.

Учитель. Кожна родина – це окремий світ, з його болями, тривогами, радостями і печалями. Адже життя кожного з нас  - це ненаписана книжка. В.Сухомлинський стверджував: «  У сім»ї шліфуються  найтонші грані людини-громадянина, людини – трудівника, культурної особистості, у сім»ї закладається  коріння, з якого виростають потім гілки і плоди». Сьогодні наша зустріч – це одна із тих сходинок до нашого зближення, до родинного єднання.

Учень.

Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой нема ніде то в світі,

 Як в батька і мами

Учень.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і ненці

Добре відплатився.

 (Звучить пісня «Що посієш – те й  пожнеш»)

 Учень. Хто підмурок сім»ї тримає ? Хто закладає фундамент довговічності для родини? Безперечно , батько і мати, між якими існує злагода і гармонія, любов і взаєморозуміння.

Учень. Кожна родина має свої обереги, своїх берегинь, що бережуть рід від лиха, від всього злого. Берегині, обереги роду – це дідусі і бабусі – найстарші наймудріші люди роду. З давніх – давен в родинах так велося: слово-порада старших – то був закон для дітей.

Учень. Серед нас присутні наші дідусі, бабусі, які теплоту  батьківської любові , естафету родинних  справ передають своїм дітям. Свою любов передають нам онукам.

Цілую бабусі натруджені руки,

Що знали в житті і любов , і розлуки,

Що вміють такий смачний хліб випікати

І людям добро завжди дарувати.

Безліч в бабусеньки з нами турбот,

Треба зварити нам борщ і компот.

Шапочку треба теплу зв»язати.

Пісню веселу нам заспівати

Учень. Наші бабусі - невтомні трудівниці Вони і шиють, і в»яжуть, І печуть смачні пиріжки. Сьогодні ми бачимо виставку їх чудових виробів. Вони вміють все, то ж зараз наші бабусі розкажуть таємниці своєї майстерності.

10.pngУчень. 

Любий добрий наш дідусю,

Ми – твої внучата,

Прибігаємо до тебе,

Щастя побажати.

Хоч твоє волосся сивиною

Густо посріблилось

Ти для нас, дітей маленьких

Другом залишився

Учень. Як говорить народне прислів»я: «Хто бабусю й дідуся має, той потіху знає». Важко сказати, яку ж роботу не могли б виконати наші бабусі і дідусі. Все в них виходить!

Учень. Слово дідуся не таке суворе і вимогливе як батькове, та дідусева наука не забувається ніколи.Дідусі вміють завжди заспокоїти і дати мудру пораду.

Хто ж як не дідусь розкаже казочку про ведмедика – хвалька!

  Щоб у вас бабусю, дідусю не боліли ручки,

То ми вам поможем, ваші рідні  внучки.

Учень. З давніх – давен наш український народ славився дотепним словом, веселим гумором. Для вас, любих, ми підготували веселий сюрприз

Учень1.А мій дідусь, а мій дідусь здоровий,

Учень2.А мій дідусь розумніший. Отак!

Учень3. А твій дідусь крикливий

Учень4.А твій дідусь лінивий!

Учень1.А мій дідусь,щедріший , бо твоєму позичає гроші.

Учень2.А мій дідусь хитріший. Бо часто їх не повертає.

(учень звертається до дідуся)

Учень1. Дідусю, допоможи задачу розв»язати…

Дідусь.  А ти над нею думав?

Учень1.Думав.

Дідусь.  І що ти придумав?

Учень1. Краще у тебе спитати, аніж у Юлі списати.

(Діти показують гумористичні сценки)

«Допомогли»

Гануся і Марійка йшли із школи. Якраз бабуся несла воду

  • Давайте ми вам допоможемо!
  • Прошу - радо сказала бабуся.
  • Дай я понесу - схопилася за відро Марійка
  • Ні я! – заперечила Гануся
  • Чому ти? – розсердилася Марійка.
  • А чому саме ти? – відповіла Гануся.
  • Я взяла перша – наполягає  Марійка.
  • Не дам бо я хочу - Гануся
  • Дай мені – Марійка

Бабуся чекала , чекала ,слухала-слухала, як дівчата сваряться, нарешті взяла відро і сама понесла додому. А Гануся з Марійкою цього навіть не помітили.

«Виправдався»

Хлопчик повернувся зі школи додому.

Глянула мати, а нова його шапка подерта і вся в грязюці.

  • Це що?
  • Та це хлопці…
  • Що хлопці?
  • Скинули з мене шапку і почали у футбол грати.
  • А ти ж де був?
  • На воротях стояв!

«Відпочив»

Батько та мати поїхали з дому, а Данилко лишився на господарстві, до школи не пішов. Раптом телефонний дзвінок. Данилко впізнав по голосу свою вчительку
- Чому сьогодні Данилко не прийшов до школи?
- Тому, що він захворів
- А хто це розмовляє зі мною?
- Мій тато.

«Учнівська логіка »

- Помий, Василько, руки! Як ти підеш у школу з такими руками? - каже мати
- Та це не обов'язково.
- Як то - не обов'язково?
- Бо я у школі ніколи руки не піднімаю.

«Знайомство»

У дворі школи грається першокласниця Оленка. До неї підійшов незнайомий хлопчик, який їй сподобався. Оленка вирішила познайомитись.
- Як тебе звуть? - питає.
- Данько.
- А яка у тебе сім'я?
- Я ще не жонатий.

 

«Мовчальники»

Була в чоловіка й жінки така звичка: коли посваряться один з одним, тиждень не розмовляють.

Прийде чоловік з роботи додому, а на столі аркуш паперу лежить, а на ньому написано: «хліб на столі, борщ і голубці в духовці, компот у погребі». Наїсться він і пише відповідь: «дякую, я їду на збори»

Одного разу приходить чоловік додому і пише дружині: «розбуди мене о шостій годині ранку, я їду у відрядження». «Добре »- відписала та.

Ранком прокинувся чоловік , а вже восьма година. Як закричить на дружину:

  • Чого не розбудила?

А дружина мовчки показує йому на ліжко. Там на подушці лежить великий аркуш паперу, а на ньому написано : «Вставай! Вже шоста година.»

Відтоді вони і кинули цю звичку.

 

 (Звучить пісня «Пісенька Джури»)

Учені.

Спасибі Вам , хороші наші бабусі, дідусі, татусі й мами,

Що ви тут сьогодні з нами.

Хай роки ідуть, а чоло не сивіє

Онуки ростуть, а душа молодіє.

Хай щастям і сміхом повнить ваш дім.

За ласку й турботу низький вам уклін!

Спасибі Вам, рідні, за щастя ясне,

Що дали ви світу дитятко своє.

Спасибі Вам за роботу

За руки Ваші і турботу

І вся весела дітвора

  Вам зичить щастя і добра!

 

Учитель. Ви бачите на плакаті – родовідні дерева наших родин. Крони цих дерев – буйні і розкішні. Але дерево роду не буде квітувати і зеленіти, якщо ми підрубаємо його корені, якщо втратимо пам»ять роду. Знати свій родовід, зберігати про нього пам»ять – це наш обов»язок не лише перед минулим, але й перед майбутніми поколіннями. Бо доки існує життя на землі, доти роду  людському нема переводу.

    Життя наших дітей , а отже і ваше життя дорослих пов»язане з школою. Бо тут вони отримують знання, привчаються до фізичної праці, отримують перший життєвий досвід. І ми не можемо не згадати тих, хто допоміг їм відчути себе самостійними особистостями, справжніми громадянами своєї Батьківщини.

Учні

Першу вчительку

Ми не забудемо ніколи,

Вона для нас неначе символ школи,

Неначе друга ненька,

А ми були беззахисні маленькі,

Як у гніздечку пташенята

Безпомічні безкрилі соколята,

Вона вже сива і в літах,

Мов гордовитий мудрий птах,

Була до нас сурова й справедлива

Вимоглива і клопітлива

Вона навчила нас читати

І рахувати, і писати,

У світ знань привела

За це і честь ій , і хвала!

 

Учитель. Запрошуємо до слова першу вчительку наших учнів Ліду Василівну

Учні

Бажаємо здоров»я, як крица міцного,

Будьте душею завжди молоді,

Хай Вашу долю освітлюють зорі,

9.pngА щастя рікою вливається в дім.

Хоч було тривог в житті немало

Та не будемо згадувать сумне

Бо горить в душі іще багаття,

Вогонь горить  - це головне.

На довгий вік, на многії літа

На шану від людей, тепло родинне,

Стелися, доле, крізь усе життя,

Лише добром для доброї людини.

Нехай старання ваші і труди

Примножать успіх нашій школі

Живіть в добрі і радості завжди,

Та будьте все життя здорові!

(учні вітають вчителів , виконується танок «Сонцем, вітром, дощем»)

Учень.

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

14.pngЯк хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник.

Бо ж нашому роду нема переводу,

Хай пісня єднає коріння святі,

Дай, Боже, нам віру і братню згоду

На довгії роки, на вічні віки!

( діти підносять хліб і сіль найстаршому представникові роду)

 Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу,

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне,

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне!

 

Учитель. Скільки гарних слів побажань, скільки цікавого ви почули від ваших рідних. Все, що залишилось на згадку від старших поколінь – їхня мудрість, поради, хатні речі – оберігають кожного з нас і звуться оберегами. Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка,- все це наша родовідна пам»ять, символи України, наші обереги, наші духовні орієнтири. Тож хай вашому роду не буде переводу!

Учень.

Вже скінчилось наше свято,

І прощатись нам пора.

Ми бажаємо вам любі,

Щастя, миру і добра!

 

А заключним акордом нашого свята хай буде пісня!(Звучить пісня  «Родина» )

 

15.png

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Безымянный13.png

 

Воспитательное мероприятие "Хлебу – почтение вечное!"

Цели: воспитывать чувство бережливого отношения к хлебу, любовь к родной земле; расширить знания о пользе хлеба, о его ценности, о тяжелом труде хлебороба.

Оформление зала: над сценой – плакат с надписью: “Хлебу – почтение вечное!”.

Страницы из ватманов (пронумерованных с названиями и иллюстрациями): “История хлеба …?”,“Хлеб войны”, “Хлеб Целины”, “Рисуют дети..”,“Береги хлеб!”; плакаты с пословицами и поговорками о хлебе: “Хлеб – всему голова”,“Хлеб на стол и стол престол. А хлеба ни куска и стол доска!”; выставка рисунков о хлебе учащихся5-9 классов, репродукция картины И.И.Шишкина“Рожь”.

Оборудование: экран, мультимедийный проектор, компьютер, музыкальный центр, записи песен “Хлеб – всему голова”, “Баллада о ледовой трассе”, “Песня о хлебе”, “Русское поле”...

Тихо звучит песня “Песня о хлебе”. Ведущие читают:

1-й ведущий. Есть хлеб – будет и песня… Не зря так говорится. Хлеб всегда был важнейшим продуктом, мерилом всех ценностей. И в наш век, век великих достижений он составляет первооснову жизни народов. Люди вырвались в космос, покорили реки, моря и океаны, овладели энергией атома, а хлеб остается хлебом.

Недаром в народе говорят: “Хлеб - всему голова!” “Хлеб на стол и стол престол. А хлеба ни куска и стол доска!”.

3.png2-й ведущий.

Воистину, не углами
От века изба красна!
А хлебом!
Все тем же люди!
Так помните же сыны:
Хлеб – это судьба народа,
Хлеб – это судьба страны!

3. Ведущий.

И сегодня наш устный журнал посвящен хлебу.

Поговорим сегодня о хлебе
О хлебе;
О родном неразлучном
И так без конца
Все о том, о насущном, …

Открываем первую страницу – “История хлеба …!?”

1-й ведущий.

Родословная хлеба…
Ее предыстоки
Затерялись в седой
Непроглядной дали.
Мы не знаем,
Где жил
Наш пращур далекий, первый пекарь
Кормилицы нашей Земли.
Скрыта доля его за семью облаками,
За хребтами веков, что стоят на стене
Над античными,
В пене морской Черепками
Древнегреческих амфор -
Хранилищ зерна.
Нам не ведома тайна
Явленья народу
5.pngПервых всходов пшеницы студеной росе
Как они пробивались, в какую погоду,
На каких континентах, в какой полосе,
На каком языке?
В чьей эпохе?
В чьем веке?

2-й ведущий.

Как появился хлеб на земле? Этому открытию свыше 15 тыс. лет. Давным-давно люди ели просто зерна с водой, затем научились растирать их между камней и смешивать с водой. Самый первых хлеб был в виде жидкой каши. Когда люди научились добывать огонь, то стали поджаривать раздробленные зерна с водой.

3-й ведущий.

В древности очень почитался хлеб, он считался отдельным блюдом. В средние века во многих европейских странах свежеиспеченный хлеб могли есть только члены королевской семьи, хлеб вчерашний предназначался для окружения короля (высшего общества), хлебные изделия, выпеченные два дня назад, ели помещики и дворяне, хлеб трехдневной давности служил пищей для монахов и школьников, а хлебом, испеченным четыре дня назад, кормились крестьяне и мелкие ремесленники.

1-й ведущий.

На Руси выпечка хлеба считалась делом ответственным и почетным. Пекли хлеб с медом, маком, творогом, ковриги, пироги, сайки, калачи. Пекари подразделялись на хлебников, калачников, пирожников, пряничников, блинников.

2-й ведущий.

О хлебе в народе говорили как о живом существе: хлеб-кормилец, хлеб-батюшка. Так же, как и к хлебу, испокон веков относился народ и к труду тех, кто создавал его. На Руси пекари пользовались особым уважением, их никогда не называли Ивашка, Федька, Петрушка – величали уважительно, полными именами Иван, Федор, Петр. Высоко ценили хлеб на Руси. Уважали людей, которые растят и убирают хлеб. Во все времена хлеб был и остается продуктом, способным прокормить человека.

Хлеб всегда был связан с судьбами поколений, целых наций. Одним из первых декретов Советской республики был Декрет о хлебе. Изобилие хлеба – как залог зажиточной жизни народа – заветная мечта миллионов людей во всем мире. Хлеб – начало всех начал. Это символ Родины, символ ее богатства, благополучия.

3-й ведущий.

2.pngХлеб России, сильный хлеб России!
Как не восхищаться над тобой,
Если ты из неоглядной сини
Хлещешь как безудержный прибой!
Хлеб России, хлеб моей Отчизны.
Дюжий, богатырский как всегда.
Жизнью создавался ты для жизни
И трудом для нового труда.
Мир – народам
Хлеб – голодным!

Вторая страница журнала – “Хлеб войны”

1-й чтец.

К пониманию хлеба мира нельзя прийти, не зная о хлебе войны.

Хлеб войны?…

Самые страшные воспоминания – горящий на корню хлеб, валы огня на полях.

Первый удар во все времена вероломный враг почти всегда наносит по хлебу. Фашисты не случайно напали на родину нашу в сорок первом в конце июня. На своем пути они сжигали,“вытаптывали” хлебные поля.

2-й чтец.

На оккупированных территориях немцы вывозили хлеб в “свои” склады с полицаями ходили по дворам и отбирали даже пригоршню зерна. Искали хлеб везде, в доме, сарае, стогах специальными щупами.

Страшные лишения в годы войны испытал наш народ– голод, холод, издевательства.

И как никто цену хлеба знали заключенные концлагерей и партизаны.

Фашисты выпекали для русских военнопленных особый хлеб “Остен – брот” только для русских. Вот он: отжимки сахарной свеклы – 40%, отруби –30%, древесные опилки – 20%, целлюлозная мука из листьев или соломы – 10%.

Но во многих лагерях не давали и такого“хлеба”.

3-й чтец.

Кто-кто, а партизаны знают как хорошо с хлебом и как плохо без хлеба.

Хлеб – ценнее оружия.

… Партизанский хлеб, особенно дорог. Поели партизаны – способны сражаться. Ни мясо, ни масло, ни сало… ничто не оценивалось так, так высоко, как хлеб. И не покорились они фашистам, в деревнях и селах крестьянами собирался хлеб и отправлялся партизанам, солдатам на фронт.

Гитлеровцы делали ставку на страх от зверств, которые они чинили. В селе Сувид Черниговской области за связь с партизанами и обеспечение их хлебом заперли в доме и заживо сожгли сто детей, стариков и женщин.

Кровавым заревом поля озарены,
И черный дым клубами грозно вьется…
Чья это тень прижалась у стены?
Чей это стон придушенный несется?
Там жгут людей, там жгут живых людей…
Под этой пыткой дрогнул бы и камень…
Когда старух и маленьких детей
Они спокойно вкидывали в пламень…
Их было сто.
Им всем хотелось жить…
Свои идут… Уж слышна канонада,
Но разве изверга возможно умолить.
И разве немцам ведома пощада!
А дом горит, горит со всех сторон…
Закрыты двери, окна на запоре…
Сто голосов слились в единый стон…
Кругом бушует огненное море!

1-й чтец.

Читаем и перечитываем воспоминания о блокаде, блокадном хлебе. Сколько их ленинградцев умерло в ту суровую зиму 1941-1942 годов от холода и голода. Пискаревское кладбище … На общей могиле –кусочек хлеба. Рядом надпись: “Если бы у меня тогда был такой кусочек хлеба, мама бы выжила…”.

Блокадные дни … между хлебом и жизнью зловеще стоял знак равенства. От голода умирают дети.

На одном из километров Ленинградской Дороги жизни есть памятник – на гигантских плитах-страницах высечены известные всему миру слова Тани Савичевой.

(Демонстрируется фотография Тани Савичевой, ее дневник, фотография памятника “Женя умерла 28 декабря в 12.30 часов утра 1941года”

“Бабушка умерла 25 января 3 часа дня 1942 года”

“Лека умер 17 марта в 5 часов утра 1942 года”

“Дядя Вася умер 13 апреля в 2 часа ночи 1942 года”

“Дядя Леша – 10 мая в 4 дня 1942 года”

“Мама – 13 мая в 7.30 часов утра 1942 года”

“Савичевы умерли. Умерли все. Осталась одна Таня”.

Навсегда запомним слова Тани Савичевой…

Остановимся. Прислушаемся.

Будто из могил обращаются к нам погибшие в войну, от голода.

Растите, почитайте хлеб и берегите его!

2-й чтец.

В музеи истории Санкт-Петербурга хранится черствый потемневший не от времени, темный с самого своего появления на свет сухой ломоть хлеба. Это суточная блокадная норма на одного человека. “125 блокадных грамм с огнем и кровью пополам”.

История блокадного хлеба связана с ленинградским ученым Щербатенко. Он разработал рецепт хлеба, который включал: 50% - ржаной муки;15% - целлюлозы; 10% - солода; 25% - соевой муки, отрубей и обойной пыли.

Это был горький блокадный хлеб - грубый, морщинистый. Но это был хлеб, и он спас многих ленинградцев от голодной смерти.

(Звучит песня “Баллада о ледовой трассе” и демонстрируются фотографии из музея, картинки из журналов)

Девочка

: 900 дней жили в условиях блокады ленинградцы. В это время рабочие получали по 250граммов хлеба, а жители города 125 граммов.

(Под звук метронома ученик проносит через весь зал на подносе 125 г черного хлеба).

1-й чтец в военной форме.

“Помню темный, вязкий, маленький кусочек черного хлеба. Только один кусочек! На всех –взрослых и детей. На весь день. И мама медленно режет его на одинаковые кубики…помню, как на коленях ползала по полу в надежде найти хоть какую-нибудь крошку хлеба. Помню свою бабушку, старенькую, худенькую. Она часто отдавала нам, детям, свой паек. Помню маму, больную, обессиленную, которая вместе с другими женщинами тащила плуг на колхозной пашне в Вологодской области. И эта память все годы жжет мое сердце ненавистью к войне”.

Я помню хлеб.
Он черен был и липок.
Ржаной муки был
Грубоват помол
Но расплывались лица от улыбок.
Когда буханку ставили на стол.
Военный хлеб.
Он к щам годился постным
Раскрошенный, он был не плох с кваском,
Он вяз в зубах, приклеивался к деснам,
Его мы отлепляли языком.
Он кислым был, - ведь был он с отрубями!
Не поручусь, что был без лебеды.
И все ж с ладони жадными губами.
Я крошки подбирал после еды.

3-й чтец.

Стихотворение, которое сейчас прочитаю было написано в 1950 году, спустя несколько лет после блокады.

4.pngНа Невском замерло движенье
Не ночью, нет – средь бела дня.
На мостовой, как изваянье,
Фигура женщины видна.
Там, на дороге, как во сне,
Седая женщина стояла -
В ее протянутых руках
Горбушка черная лежала.
Нет, не горбушка, а кусок,
Обезображенный бездушьем.
Размятый множеством машин
И все забывшем равнодушьем…
А женщина держала хлеб
И с дрожью в голосе шептала:
- Кусочек этот бы тогда –
И сына б я не потеряла.

Скульптура мудрой матери, поднимающей хлеб находится в С.Петербурге (Ленинграде).

В маме и хлебе – началах начал, слитых воедино, торжество разума над безумием, жизни над смертью, мира над войной.

1-й чтец.

Я с детства запомнил слова,
Не устану я их повторять:
Хлеб и мать есть всему голова!
Обижаться на мать – это грех,
От которого страшно сгореть.
Обижаться на мать – что на хлеб
Он и черствый не даст умереть…
Да бессмертными будут навек
Хлеб и Мать, и Россия моя!

2-й чтец.

Давно прошла военная пора,
Но в памяти еще жива блокада…
Пусть знает наша детвора,
Как хлеб беречь нам этот надо.

1-й чтец.

Мы открываем третью страницу нашего журнала - “Хлеб Целины!”

(На фоне музыки к песне “Едут новоселы”читают…)

Устремились эшелоны с первоцелинниками, мощной сельскохозяйственной техникой, транспортными средствами и строительными материалами. На полустанках и станциях их узнавали по размашистым меловым надписям на вагонах: “Даешь Целину!” (Слайд 11)

2-й чтец.

Хроника 1954 года: первыми 28 февраля , целинные земли встретили отряд алма-атинских комсомольцев, 6 марта – первую группу москвичей. Затем, прибыли энтузиасты из Донбасса, Ставрополя, Москвы, Ленинграда, Львова, Урала, Вологды и т.д.

3-й чтец.

В песне, которую вы услышали поется о том, как парень обещает ввести свою возлюбленную“молодой хозяйкой прямо в новый дом”. Не обижаясь на поэта, человек он эмоциональный, должны сказать, прямо: такого не было. Поначалу не было в целинных совхозах, как говорится в народе, ни кола, ни двора.

Поднимались первые борозды. Вбивались первые колышки на землях новых совхозов.

1-й чтец

. Двинулся трактор…

Задрожала неподатливая, как камень веками слежавшаяся земля.

… выходили из строя машины, горели лемеха…, но комсомольцы не сдавались.

И боевые листки, которые выпускались ежедневно, начинались словами:

“Много дел, но цель одна:
Больше дать стране зерна.
Наша главная задача –
- Молотьба и хлебосдача”.

2-й чтец.

В Москве в музее революции хранится вместительная палатка прославленной теперь на всю страну бригады первоцелинников.

В ней – стол со скамейками, на столе – миска, кружка, ложки, чайник. В стороне – небольшая железная печь с трубой, выведенной наружу. В палатке нет коек, их и не было – первопроходцы обходились без них.

Целина формировала Личности. Много раздумий вызывают строки стихотворения “На целине”.

В шкатулке грамота хранится
За освоенье целины.
Вдруг полыхнет пером жар – птицы,
И годы юные видны.
И двадцати нет за спиною.
Зато душа полным – полна.
Такое солнце надо мною -
Сгорела, словно степь, спина.
Уборка придавила круто,
Но сердцу вольно и легко.
Зерно в любое время суток
Несется Иртышем – рекой.
Целуют в губы, дышат в ухо
Мне атбасарские ветра.
И не годится падать духом, хотя мозолям и не рад.
С тех пор чего не видел только,
Но снится, как пришел в отряд,
Как было радостно и горько
Тогда свою вершину брать.

3-й чтец.

Хороши стоят, красуются хлеба на новых землях! На тридцати трех с лишним миллионах гектаров поднятой целины и залежей шумят спелые колосья.

Целинный хлеб – один из самых дешевых в стране. Сильные и твердые сорта пшеницы целины –наиболее ценные. Каждая третья буханка хлеба выпекается сейчас в стране из целинного зерна.

История человечества не знала такого подвига –столь массового освоения новых земель,  превращения их в край хлебный.

Вот что такое Целина!

Звучит песня “Русское поле”. Выходят ведущие4-ой страницы.

1-й чтец.

Следующая страница нашего журнала -“Рисуют дети!”

Да, поэты, музыканты, художники, хлебу славу слагают. Торжественно величаво звучали слова русскому хлебному полю.

Точно море шумит и колышется на полотне необъятное ржаное поле. Кажется, что нет конца и края этому золотому морю. Уже более 100 лет живет и волнует людей картина И.И.Шишкина “Рожь Она волнует людей так же, как и в первый день ее создания, потому что она посвящена главному в нашей жизни – хлебу.

2-й чтец. Стихи о хлебе: Руки человека (автор Я.Дягутите).

Это стихотворение из книги Я.Дягутите “Рожь поет”

Склонила тяжелую голову рожь.
“Спасибо вам, солнце и ласковый дождь!
Спасибо земле,
Что была моим домом,
И сильным рукам,
Моим старым знакомым.

Я помню, как руки трудились упорно,
Чтоб в землю посеять янтарные зерна,
А нынче они урожай уберут.
Спасибо вам, руки,
За добрый ваш труд!

Я долгую зиму в земле пролежала,
Ютилась под снегом,
От стужи дрожала,
Но солнце меня отогрело давно,
И я принесла золотое зерно.

Кто хочет, отведайте хлеба ржаного!
А если меня вы посеете снова,
Я снова под снегом дорогу найду
И колосом стану,
И к людям приду”.

3-й чтец.

Детские рисунки о хлебе. Авторы рисунков уч-ся 5-9 классов.

(Экскурсовод показывает рисунки, называет авторов, читает надписи под рисунками)

Бесконечные мысли несут с собой ребячьи рисунки о хлебе. Просматриваются умения творить и мыслить, но главное - добро!

Все “авторы”, как и многие поколения до них, сходятся на одном: да, он – всему голова!

Пятая страница журнала – “Береги хлеб!”

Девиз страницы: “Хлеб – народное добро. Берегите его!”

1-й чтец.

Хлеб привычно стал нашей каждодневной пищей. Бытовое общение с ним заслонило его великую и непреходящую ценность, и хлеб имеющий многовековую биографию, просто и естественно сфокусирован в сознании сиюминутной пользой.

Ценность хлеба! Прежде всего это понятие экономическое. Реальную цену хлеб имеет немалую. Это семена, машины элеваторы, мельницы, пекарни и т.д. Но есть еще одно понятие о его ценности.

Именно хлебом, отношением к нему, умением дорожить им, делиться в трудную минуту определяется душевная щедрость человека.

2-й чтец

. … Это случилось 3 июля 1972 года. Рязанский комсомолец Анатолий Мерзлов вместе с друзьями работал на пшеничном поле. Это была его вторая жатва. Анатолий работал на своем старом тракторе. От случайной искры вспыхнула солома. Рядом было поле еще не убранной пшеницы. Пламя могло перекинуться и туда. Анатолий Мерзлов бросился к своему трактору. Сражаясь с огнем, он погиб.

Радостью земною.
И солнышком, и щедрою Пахнет хлеб…
Как сладко пахнет хлеб:
Любовью тружеников, весною,
И нашим счастьем!
День труда окреп.
Душисто пахнет хлеб.

3-й чтец.

Безымянный14.pngДа, наша родина – великая хлебная держава.
Да, необозримы ее поля.
Но всегда ли мы почтительны к хлебу?
Мальчик
Ногою пинающий хлеб,
Мальчик,
Голодных не знающих лет,
Помни,
Что были лихие года.
Хлеб
Это жизнь, а не просто еда.
Хлебом клялись,
За хлеб умирали
Не для того,
Чтоб в футбол им играли.
В слове народная мудрость таится.
Вот что
В народе у нас говорится:
“Если ты хлеб ценить перестал,
Ты человеком быть перестал!”

- Ребята! Берегите хлеб! Помните, что каждый кусочек хлеба – это результат нелегкого труда хлебороба, пахаря, сеятеля!

Мне больно, когда я случайно вижу,
Что хлеб недоеденный брошен бесстыже.
Эй ты, попирающий корку ногою,
Ты топчешь достоинство наше людское.
Ты мать оскорбил, ты обиду нанес
Земле, на которой родился и рос.

Звучит песня “Баллада о хлебе”.

На весенней заре
Воздух свежий и синий.
Постаревший отец,
Седину шевеля,
Говорил у крыльца
Тихим голосом сыну,
Провожая его
Первый раз на поля.

Ты запомни, сынок,
Золотые слова -
Хлеб всему голова,
Хлеб всему голова.

Сын пошёл, пошагал
По отцовскому следу,
Но война началась -
Боль огня и свинца
В годы бед и потерь,
Добывая победу,
Нёс боец по земле
Завещанье отца.

Ты запомни, сынок,
Золотые слова -
Хлеб всему голова,
Хлеб всему голова.
Но случилась беда
На земле незнакомой,
Был он ранен в бою
По холодной зиме.
Пайку хлеба свою
Передал он другому,
А домой написал
В треугольном письме.

Ты запомни, сынок,
Золотые слова -
Хлеб всему голова,
Хлеб всему голова.
На весенней заре
Воздух свежий и синий.
На страде посевной
Гул моторов и шум.
У родного крыльца
Сын погибшего сына
Говорил на заре
Своему малышу…

Ты запомни, сынок,
Золотые слова -
Хлеб всему голова,
Хлеб всему голова.

На сцену выходят 4 ведущих.

1-й ведущий.

Не боюсь я в стихах повториться.
Хлеб не знает предела похвал,
Если рожь на Руси колосится,
Значит кто-то всерьез недоспал.

2-й ведущий.

Зори росные, свет полуденный,
Хлеборобской заботы тропа,
Перебродят и пламенем зерна,
Запылают в колосьях снопа.

3-й ведущий.

Ничего нет на свете вкуснее,
Благородней работы жнеца,
Если рожь где-то жемчугом зреет,
Кто-то трудится в поте лица.

4-й ведущий.

Не боюсь я в стихах повториться.
Хлеб не знает предела похвал.
Если надо кому поклониться-
После мамы его бы назвал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок    мужності  на   тему:

«Герої     не    вмирають»

 

 

 з досвіду роботи
класного керівника 9-А класу
Михайлової А.П.

 

Тема: Герої   не   вмирають !

Мета: виховувати почуття патріотизму, гордість за свою Батьківщину – Україну,любов до України, вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Наочне оформлення: державна символіка, портрет Т.Г. Шевченка (в рушнику), лампадки, чорна хустина, вирізані з білого паперу голуби, ручки, олівці,свічки , ікона Божої Матері.

Музичне оформлення: українська народна пісня «Плине кача по Тисині» у виконанні Пікардійської Терції , гімн України.

Технічні засоби:акустична система,проектор, мультимедійна дошка.

 

Хід уроку

На дошці написаний епіграф

Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте.

В останню тяжку мить

За неї Господа моліть!

Т. Г. Шевченко

Учитель: Наш український древній рід

Благословенний Богом на життя довічне.

Його коріння з давніх літ

Дає нам силу титанічну.

Горнусь до тебе,Україно,

Як син до матері ,горнусь.

За тебе ,рідна і єдина,

Щодня я Богові молюсь.

Молюсь за тебе , Україно,

І свої сили віддаю,

Щоб відродити із руїни

Наш дух і славу бойову.

Очистимо усі джерела,

Дніпро-Славутич оживе,

І заспіваєм : «Ще не вмерла

Вкраїна наша і не вмре!»

Звучить гімн України.

Учитель: Найголовніше для всіх людей є те, щоб світило яскраво сонце і було мирне небо. Важко уявити, що десь над нашою рідною землею клекочуть гармати, повітря здригається від вибухів,  а відчай панує в очах людей…

Виходить дівчинка в українському вбранні. На плечах чорна хустина.

Дівчина: Я – Україна, я – Україна,

Лиш перед Богом я на колінах,

Кличу вас люди зліва і справа

В святу Державу, мою Державу!

Єднайтесь, сестри, єднайтесь, браття,

Пора звільнитись нам від прокляття!

Читець 1: Слухайте, слухайте, слухайте люди!

Хтось зворушив там тривогу –

То Україна, кров’ю обмита,

То Україна, слізьми полита,

Йде на всесвітню дорогу!

 

Читець 2: Україно,ти- моя молитва,

   Ти – моя розпука вікова…

 Гримотить над світом люта битва

 За твоє життя, твої права.

Учитель: Українці мають усі підстави пишатись, що їхня Батьківщина не раз переживала дні слави, мужньо переносила найважчі випробування. Не одне покоління кращих синів та дочок беззавітно клали своє життя до ніг рідної неньки – України.

Читець 3:А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог,побачивши загін:

Спереду – сотник,молодий,вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

Під тиху мелодію учні зі свічками читають вірші: 

Учень 1                        

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
 

Учень 2                       
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
 

Учень 3                       
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

 Героям Майдану, впавшим мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

 

Читець 1 Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

Учитель:Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками.Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити…

Звучить українська народна пісняу виконанні Пікардійської Терції «Плине кача по Тисині», на мультимедійній дошці з’являються світлини героїв Майдану, виходять дівчата в українському вбранні, тримаючи в руках запалені лампадки, присутні підводяться, вшановуючи пам’ять героїв

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача по Тисині.

Мамко ж моя, не лай мені,

Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,

Залаєш ми в злу годину.

Сам не знаю де погину,

Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,

Погину я в чужім краю.

Хто ж ми буде брати яму?

Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,

Виберут ми чужі люди.

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?

Якби ж мені, синку, не жаль?

Ти ж на моїм серцю лежав,

Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,

Пливе кача в по Тисині.

Учитель:Убиті в столиці герої мають стати прикладом для кожного свідомого українця, що маємо робити все від нас залежне, щоби ті смерті не були марними.  Країна після трагедії стала іншою і потребує реальних змін в усіх сферах життя. Небесна сотня новітні герої України. Вони полягли за нас із вами, юні, чорноброві хлоп’ята, яким судилося вже стати чорнобривцями, як сказав поет. Їхній приклад має зупинити й тих, хто нині розпалює вже нове, інше протистояння.

Читець 4: Слухайте, слухайте, слухайте, люди!

Дзвонить десь дзвін безупинно –

То задзвонила воля здобута,

То Україна скинула пута,

То на свободі родина! 

Дівчинка в українському вбранні знімає чорну хустину

Читець 5: Моя Україно, без краю

Квітуча і славна земля!

З тобою радію, співаю,

Омріяний сонячний краю.

Ти моя радість і сила моя.

Учитель: Споконвічна боротьба за волю України не могла не дати паростки волі, паростки свободи. Україна здобула самостійність і позбулася протекторату ненажерливих сусідів. Росія споконвіку була «старшим братом» щодо України. І хоче, щоб під його «чоботом» ми були завжди. Тому й розпалює національну ворожнечу, щоб зробити нашу державу розрізненою та беззахисною.

 

Читець 6: Вставай,Україно! Вставай,

 

Виходь на дорогу свободи,

Де грає широкий Дунай.

Де ждуть європейські народи.

Читець 2   Вставай,Україно! Вставай,

 

Єднай Чорне море й Карпати.

І свій перероблений край

Не дай ворогам розламати.

Читець 3 Виконує вірш «Любіть Украіну»

Учитель:Україна – це краплина сонця на карті світу. Вона осяяна багатовіковими традиціями, піснями, історією. Наша земля наділена неоціненними скарбами та багатствами родючих земель та повноводних рік.

У кожного з нас є рідна хата. Подумайте, скільки потрібно праці, щоб утримувати в домі порядок і лад, щоб було в ньому чисто і затишно, щоб жилось заможно.

Україна – наш спільний дім. Тож маємо дбати усі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне – не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море , і вся розмаїта наша країна.

Читець 7:Хай вище виросте пшениця,

Хай глибшає дніпрове дно!

Не розділяють нас границі,

Бо ми побратані давно.

Учитель:Символічним є те, що на Майдані, виборюючи свою свободу й нове життя для України, стояли поруч пліч-о-пліч представники різних регіонів України: Івано-Франківська і Харкова, Львова і Кіровограда, Чернівців і Полтави, Рівного, Одеси і Севастополя.

А коли після анексії Криму та подій на сході України сотні сімей, зіткнувшись із труднощами,змушені були покинути свої домівки у пошуках безпеки, їх охоче прийняли родини з Прикарпаття, Волині, Київщини, Черкащини та інших територій України.

Це ще раз доводить, що Україна – єдина держава, і кримські татари разом з українцями і всіма іншими національностями, які проживають на території України – єдиний народ.

Учитель: Перед вами лежать вирізані з паперу голуби. Пропоную вам написати слова підтримки нашим героям-воїнам ,які беруть участь в АТО.

 Учні записують свої побажання, слова підтримки на голубах з паперу та прикріплюють їх на дошці.

Читець8: Дмитро Павличко «Клятва»

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить –

Стати рівним у народів колі,

На свободі й для свободи жить!

Учитель: Україна потребує нашої виваженості, єдності, мудрості. Ми пишаємося нашою молоддю. Вона активна, здатна відстоювати своє майбутнє. Ми повинні поважати себе, свою державу, тоді інші країни поважатимуть нас.

Будем жить! На зло гіркій недолі,

Будемо мову рідну берегти,

Будемо сіять на своєму полі!

Любити, красивішати, рости.

Ні, не згине Україна!

Відродиться мила.

Свій народ вона до щастя

Піднесе на крилах.

Чорне море білопінне ,

Єднай люд,як ріки.

Матір Божа,Україну

Збережи навіки!

Використані джерела

  1. Бондарчук Г.М, Тимочків М.М Виховні години 7 клас: На допомогу класному керівнику. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007. – С. 7.
  2. Ткачов С. В. / упорядник. Під прапором рідним вставай, Україно! : Сценарії шкільних заходів про українську національну символіку. – Харків – Тернопіль: Видавництво «Ранок», 2009. – С. 16, 29, 32, 106, 160.
  3. Час Київщини: Суспільно-політичне видання. – К., 2014. – №9.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховна   година    на   тему:

 

 

МУЖНІСТЬ І БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ

 

 

 

 

 

 

                                                                                           з досвіду роботи
                                                                                      класного керівника 9-А класу
                                                                                          Михайлової А.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МУЖНІСТЬ І БІЛЬ ЧОРНОБИЛЯ

Мета. Виховувати почуття патріотизму, мужність, героїзм, самовідданість, співчуття до чужого болю як свого, до загальнонародного болю як особистого, почуття любові до людини, Землі, держави.                    

         (На фоні звукозапису звучання дзвонів)

Учень. Не можу ні про що писати,

             Лише візьмуся за чоло -

             Перед очима батько-мати,

             І Україна і Дніпро.

             Не можу ні про що мовчати,

             Горить тривогою чоло:

             Ці вірші - роздуми і факти,

             Це все було,було,було!

             Латка лісу, вигоріла, бура,

             Мертве листя, висохла трава,

             А навколо грає зелень буйна,

             Дивом уціліла і жива.

             Чути птиць із непроглядних нетрів,

             Світить сонце з голубих небес.

             Грізна зона. Тридцять кілометрів

             З центром на Чорнобильській АЕС.

                                  (М,Луків, «Біль і пам’ять»)

Учитель. Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалось у наше життя це лячне і моторошне слово... Чорнобиль.

          Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок, розорених гнізд,здичавілих звірів. Важким колесом «прокотилась» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Чорнобиль – невеличке містечко, яких сотні на Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди відусюди, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить. У 1971 році неподалік від Чорнобиля розпочали будівництво потужної атомної електростанції. На 1983 рік стали до ладу чотири енергоблоки. Приступили до будівництва п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудувалося. Відкрилися школи, дитячі садочки,лікарні, магазини. Це було місто – сад. Які широкі вулиці! А яких тільки квітів не було у скверах, алеях, парках! Улюбленим місцем відпочинку залишалась річка.

             Ніщо не віщувало біди. Стояла тиха весняна ніч. Квітень завершував свою вахту в природі і мав передати її травню. Саме в таку з ночей, 26 квітня 1986 року, на Чорнобильській атомній станції сталася аварія – вибухнув один з блоків. Почався новий відлік українського часу. Болісний. Гіркий. Печальний...

Учень. Зойкнула земля незвичним криком:

  • Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом:

  • Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

  • Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати з немовлятком ніжним:

  • Йди, коханий, хто ж, коли не ти?

І уже ні сина, ані мужа,

Лиш розверсті зорані поля...

Та пліч-о-пліч стали Біль і Мужність,

Дух і воля, Небо і Земля.

Учень. Першими до реактора через кілька секунд по тривозі прибули пожежники на  чолі з начальником караулу В. Правиком. З цієї миті 20-річний Правик мав у своїх руках всі права пожежника. Всі, крім одного, не було у юного лейтенанта права на помилку. За караулом Правика прибув і караул його бойового побратима лейтенанта В. Кібенока.І вони ступили у вируюче полум’я, в смертельну радіацію. Не за наказом командира, а за законом совісті. Вони кинулися рятувати станцію і людей, не думаючи про своє життя.

Учень. Вогонь все лютував, не вщухав. Начальник караулу лейтенант  Правик передав виклик №3, за яким всі пожежні машини Київської області повинні негайно вирушати до Прип’яті. На допомогу примчав і начальник пожежної частини майор Л. Телятников.

- Ніколи в житті,- скаже він потім,- не було у мене дороги найтривалішої й найважчої, ніж ця – завдовжки у хвилини.

Учень. З тріском палала величезна площина покриття над машинним залом і допоміжними корпусами. Навкруги разом із вогнем вирував задушливий дим. Киплячий бітум пропалював чоботи, бризками осідав на одязі, в’їдався в шкіру. Люди слабшали від їдкого диму, нестерпної спеки, болю.

Учень. Тищура, Ващук, Правик, Кибенок тримались на найнебезпечнішій ділянці.

             Відвага... З пожежними воїнами вона завжди поряд. Без неї ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони здійснили свою роботу. Але ситуація була зовсім незвичайна – поруч «дихав» реактор і дихання  його було смертель ним. Хлопці вже на це не зважали: просто не було часу думати, треба було рятувати станцію. І вони врятували. Всі 28 чоловік двох караулів затулили її собою. Всі сміливо й до кінця виконали службовий обов’язок,  свою присягу. Шість чоловік загинуло. Так вони жили, працювали і увійшли в безсмертя.

            Ті, що згоріли в огні

            В перші хвилини двобою,

            Землю прикрили собою,

            Як їхні батьки на війні.

            Не залишили пости,

            Мужньо стояли на герці.

            Пам’ятник їм вознести

            Треба у кожному серці.

Учень. Із вогню у безсмертя, смерть поправши, ступили вони,

            Та з такого вогню не виходив ніхто ще в житті.

            Жити можна і в затінку, - поринати в розквіття весни,

            А вмирати доводиться перед людством – на видноті.

            Закарбуйте, нащадки, полум’яні, немов смолоскип, імена.

Учень. Володимир Правик, Віктор Кібенок, Микола Ващук, Микола Тітенок, Володимир  Тищура, Василь Ігнатенко.

               ( Хвилина мовчання )

Учитель. Наша пам’ять і пам’ять багатьох наступних поколінь – знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, вона спричинила людські жертви, біль і спустошення. Аварія призвела до небаченого забруднення біосфери,до появи тридцяти кілометрової зони, до радіоактивного опромінення тисяч людей. Навіть ті, кого біда не торкнулась особисто, були приголомшені чужим горем, стурбовані подальшою долею нашої блакитної планети.

Учень. Чорнобильський дзвін –

             Печаль і журба,

             За тими б’є він,

             Кого вже нема...

             Чорнобильський вітер по душах мете,

             Чорнобильський пил на роки опадає,

             Годинник життя безупинно іде...

             Лиш память,лиш пам’ять усе пам’ятає.

Учень. Гріх перед Богом спокутувать будуть

             Ті, хто порушив закони святі, -

             Дзвони Чорнобиля стогоном будуть,

             Щоб не було чорних днів у житті!

             Стогін Чорнобиля спогадом-болем

              Не затихатиме в наших серцях, -

              Пам’ять про жертви не згасне ніколи!

              Їм пломеніти в прийдешніх віках!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок мужності на тему :
« З Україною в серці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                           з досвіду роботи
                                                                                      класного керівника 9-А класу
                                                                                          Михайлової А.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема:Урок мужності "З Україною в серці"

Мета: поглибити знання учнів про нашу державу Україну; формувати національну свідомість школярів, особистість високої громадянської культури, котра усвідомлює свої права й обов'язки щодо суспільства і держави, пріоритет демократичної системи цінностей та необхідність розбудови держави на принципах демократизму;

 розвивати пізнавальні інтереси учнів; виховувати любов до рідного краю, повагу до його історичного минулого і сучасного, шанобливе ставлення до символів держави, розуміння  єдності  й  цілісності  України;

 виховувати громадянина, патріота своєї держави, людини національно-свідому, активну особистість, виховувати любов до рідною краю, його народу, утверджувати в учнів принципи високої моралі, виховувати шанобливе ставлення до героїв загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України, воїнів.

Обладнання: Конституція України, Державний Прапор України, Державного Герба України, Державний Гімн України;  записи висловів про Україну, прислів’я, приказки про рідний край, гілочки калини, верби, плакати з крилатими висловами.

Хід уроку

«Є КРАЙ, ДЕ НАЙКРАЩІ У СВІТІ ПІСНІ І ЦВІТОМ ЧАРУЄ КАЛИНА,

ДЕ СОНЕЧКО ВПЕРШЕ ВСМІХНУЛОСЬ МЕНІ, – ЦЕ ДІМ МІЙ – МОЯ УКРАЇНА!»

Живи, Україно! Живи для краси, для сили, для правди, для волі!

В. Сосюра

 

І. Організація класу до уроку

Учитель.

Доброго дня вам, діти! Рада всіх я вас вітати на  уроці мужності.

Учитель:


На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.

 У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

М. Чернявський


ІІІ. Оголошення теми і мети уроку Сьогодні наша тема «З Україною в серці.» Слайд - Урок мужності «З Україною в серці».

ІV. Організація навчальної діяльності

Учитель: 

Сьогодні ми будемо говорити про мужність. Що ж ми розуміємо під словом “мужність”?                                 (Відповіді дітей)  

У тлумачному словнику записано: “Мужність – це риса характеру людини, у якій поєднуються хоробрість, рішучість, витримка,  відвага, сміливість”.

Святе Письмо говорить, що спочатку Бог розселив людей по всьому світу і кожному народу дав землю. Богом дана земля є святою і рідною. Тому її захист – це найперший обов’язок кожного народу. Для українців такою землею є Україна. Вона полита потом і кров ю  сотень поколінь наших працелюбних і героїчних предків, які зберегли для нас нашу солов’їну мову, а нас самих наділили веселою вдачею,  співучістю, працьовитістю та високою мораллю. Ми можемо пишатися мальовничою природою, родючою землею, лагідним кліматом, безліччю корисних копалин і неповторної краси краєвидами. Головне, що ми сьогодні маємо усвідомити: ми не пришельці на цій землі, наші предки її ні в кого не відбирали, ми, українці, на своїй землі і маємо таке глибоке коріння, що його не вирвати ніякими силами. Ще у 1994 р. колишній Президент США Білл Клінтон назвав високого гостя з України посланцем наймолодшої незалежної європейської держави та водночас найстарішої світової нації.

Ми з вами живемо у незалежній державі, ім'я якій Україна. Шістнадцять останніх років – це роки нашого відродження, єднання, осмислення своєї історії й долі. Історія нашої державності складна і суперечлива, сягає корінням у сиву глибінь віків, має свої злети і падіння. Тож розглянемо трішки з історії нашої Батьківщини, бо кожен з нас може сказати, що Україна - моя Батьківщина.


Є багатого країн на землі,

В них – озера, річки і долини…

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

У всьому світі, кожен зна,

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина –

Це наша славна Україна!

 

Не забувай Шевченка спів

Про горду славу козаків.

Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна.

 

Моя Україна, червона калина.

Журба журавлина – це земля моя.

Моя Україна – червона калина,

Надія єдина – це любов моя.

 

Золотавий вечір впав на тихі верби,

Солов’їна пісня ллється вдалині,

І мрійлива річка між гаями в’ється –

Все це – Україна. Все це – я і ти!

 


 

 

На нашому уроці мужності ми здійснимо цікаву подорож. Нас чекають такі маршрути:

Маршрут 1. Історична довідка і сьогодення 

Маршрут 2..Громадянин України - хто це…

Маршрут 3. Державні символи України.

Маршрут 4. Народні символи держави.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

Маршрут 6. Нація

Маршрут 7. Поради Президентові України.

Маршрут 8. Пройди лабіринт.

Маршрут 1. Історична довідка і сьогодення

Учитель: В усі часи Україна була і тепер є відкрита душею, кришталево чиста, чесна, добра і справедлива, по-дівочому наївна, але горда і незалежна. Упродовж віків  вона гостинно відчиняла двері чужинцям і надавала на своїй землі притулок, але часто зайди над нею насміхалися і навіть плювали в її ніжне обличчя. Однак вона чомусь легко їм пробачала, тому вони нахабніли в своїй ненажерливості, бо не зустрічали рішучого опору. Для них Україна була лише територією для зручного проживання, але аж ніяк не країною, а тим більше державою. Вона зачекалася своїх вірних синів – нових українських громадян, нових політиків, таких, як вона сама: чистих, чесних, мужніх, добрих, справедливих, самовідданих, гордих і незламних. 24 серпня 1991 р. незалежність нашої держави стала реальністю – на світовій мапі з явилася незалежна, самостійна, європейська держава – Україна,  територія якої є неподільною і недоторканою, а всі її громадяни живуть за Конституцією та її законами.

З 1991 р. почався процес державотворення, який триває і досі.

24 серпня 1991 року Україна стала незалежною державою; 1 грудня 1991 року українці довели всьому світу, що вони прагнуть жити у своїй державі і розбудовувати її за власними принципами.

28 червня 1996 року прийнято одну з найдемократичніших Конституцій, а у листопаді-грудні 2005 року український народ підтвердив свій демократичний вибір та довів свої прагнення жити у правовій державі.

На жаль, довірливі українці віддали свою долю у руки бездарних політиків, які на протязі багатьох років використовували владу не на користь народу, а заради власного збагачення. Понад десятиліття люди вважали, що від них нічого не залежить, а зажерливі олігархи продовжували грабувати народ, думаючи, що так буде вічно. Але громадянське суспільство нарешті прокинулось у 2004 р., коли через фальсифікацію результатів виборів відбулася Помаранчева революція.

Демонстрація кліпу про Помаранчеву революцію.

Учитель:  Пам’ятаю, як два роки потому мені попався такий вірш «Наш вибір – свобода», який я вам зараз хочу прочитати.

Нарешті ми отримали свободу.

Але нелегким був той шлях.

Швидкий порив прозрілого народу…

Він на Майдан всіх вивів водночас.

І потяглись осінній вогким шляхом

Багаті й бідні, молоді й старі.

І враз засяяв помаранчем Київ.

Раділи люди – ми вже не раби.

Стояли, захищаючи свій вибір –

Вони вже не могли терпіти цю брехню.

О, Боже, дякую тобі за вибір –

Без крові допоміг народу в тім бою!

Отримали свободу слова, вибору і змогу,

Давати владу й забирати її знов.

А я пишаюсь – з днем свободи.

Але  великі сподівання автора цього вірша та мільйонів українців на нового Президента В.Ющенка не справдилися. Він не захотів міняти стару бюрократичну та корумповану систему, коли чиновники, які і повинні бути «слугами народу», зробили себе  «панами», а простий народ  «холопами». Наступною надією народу  став вибір у 2012 р. Президента В.Януковича, який обіцяв «покращити життя вже сьогодні». Але цього не сталося. Навпаки, проголосивши європейський напрямок розвитку України, він насправді займався тим, що разом із найближчим оточенням виводив мільярди доларів з бюджету України. Але люди вже були не ті. Тому, коли у листопаді 2013 р. Президент відмовився від проголошеного раніше курсу зближення з Європейським Союзом, 30 листопада 2013 р. на Майдані в Києві почалася Революція гідності, коли тисячі людей з усіх куточків України проголосили, що не підуть звідти навіть тоді, коли влада застосує силу.

Учитель:  Пам’ятаєте, як автор вірша про Помаранчеву революцію дякував Богу, що тоді не було пролито  і краплини крові. Але на цей раз влада перейшла межу. У період з 19 по 21 січня 2014. На Майдані загинуло більше ста людей, яких народ назвав «Небесною сотнею».   

Учитель:  Після ганебної втечі Януковича Парламент відправив його у відставку і призначив на 25 травня дострокові вибори Президента. Здавалося б народ переміг, але починаючи з березня 2014р., за підтримки Росії , на Донбасі почалася справжня війна. Терористи захопили багато міст і сіл Донеччини і Луганщини, а Росія, спираючись на псевдо референдум,  анексувала (тобто приєднала) до себе Крим. Запитання до учнів: -   Чому так сталося? -   Що можна було б зробити?

 Учитель:  Це сталося тому, що в України на той час не було своєї армії. А чи була вона у давні часи?  Першими захисниками нашої рідної землі були козаки, які починаючи з14 століття захищали рідну землю від турецько-татарських та польських загарбників. У 16 столітті під проводом Дмитра Вишневецького на Хортиці була збудована Запорозька Січ, яка для змученого віками українського народу стала символом боротьби за незалежність. Запорозька Січ уславилася іменами Байди Вишневецького, Івана Сірка, а особливо – Богдана Хмельницького, який очолив козацьке військо. До речі служити в ньому в ті часи у народі вважалося най по чеснішою справою. Важко було Хмельницькому самому побороти польських загарбників. Тому у 1654 р. він уклав угоду з російським царем, за якою Україна мала бути вільною та мати своє військо.  Але російський цар зрадив.  Україна була роздерта між Росією і Польщею, а у 1775 р. було зруйновано Запорозьку Січ.  Український народ залишився без власного війська – отже втратив свободу. Бо народ, який не має ким і чим себе захищати, не може бути вільним. Багато десятиліть Україна входила до складу Російської імперії. І до 1917 р. і після цього наші «Брати-росіяни» презирливо називали її «окраїною Росії, Малоросією» без права і свободи. Росія вказувала  синам України де служити, посилаючи Їх на війну. У 1918 р. військо Української Центральної Ради було знищено разом із спробою побудувати українську державу. У період існування СРСР сини України служили в радянській армії. Цей період позначений і славою, і неславою. Славу українські солдати здобули на фронтах Великої Вітчизняної війни. Але якби наприкінці 70-х років ХХ ст..  Україна мала власні Збройні Сили, то ніхто не послав би наших синів до Афганістану за наказом «старшого брата» Росії.

Сьогодні Україна – незалежна держава, Збройні Сили якої покликані охороняти рідну землю. Але повіривши політикам, народ мовчки споглядав, як руйнується наша армія, він навіть радів, коли позбувся ядерної зброї, сподіваючись, що Росія, яка колись виступила гарантом суверенітету України, ніколи не посягне на її територію. Але дуже швидко ми прозріли.  Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми, звичайні українці-патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити і по цей день боронять рідну землю від ворога – колишнього «старшого брата» Росії, яка вже неприховано веде на нашій території війну. Але завдяки допомозі волонтерів, які за власні кошти годують, вдягають та озброюють наших хлопців, наша армія нас захищає.

 Демонстрація фільму про АТО. 

Учитель: 

Як ви гадаєте, що ж керує цими патріотами? Мабуть, споконвічне прагнення до волі і свободи, дух козацький, який не зломити жодному загарбнику

Демонстрація соціальної  реклами нової української армії.

Учитель:        

Круточола наша доля,

Не вода в ній – кров тече.

Козаку найперше – воля!     

Козаку найперше – честь!

А прийшла лиха година –

Впав козак наш у траві,

Щоб іскрилась Україна 

На гетьманській булаві.

Учитель:  З березня 2014 р. і по цей день тисячі наших солдатів захищають рідну землю від загарбника, який одержимий ідеєю створити нову імперію. Але історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а всі диктатори гинуть. Але шлях до перемоги досить довгий і кривавий, бо це – війна,  яка приносить загибель тисячам людей, потворить мільйони душ та закарбовується у пам’яті багатьох поколінь.

Учитель:  Прошу вшанувати цих героїв хвилиною мовчання.

Пам’ятаймо – вони віддали життя за нас. Слава героям. Герої не вмирають. Зараз там, на війні, нас захищають бійці - добровольці, імена яких  будуть навічно закарбовані в наших серцях і душах.

Справжні патріоти повинні вступати до ЗСУ та добровольчих батальйонів, щоб захистити Україну від бандитів і найманців. І тоді, все буде добре, як співає Вакарчук.

Кліп на пісню С. Вакарчука «Все буде добре»

І ми також будемо вірити , що все буде добре і через кілька років ми будемо розбудовувати нашу державу. І щоб досягти найвищого результату, кожному необхідно почати з самого себе.

Майбутнє цієї держави – це ви: сьогоднішні учні,громадяни України, які мріють і прагнуть жити в країні, де панує право й соціальні гарантії, де кожна людина зможе себе реалізувати. Тож переходимо на маршрут "Громадянин України - хто це, що це…"

Маршрут 2. "Громадянин України - хто це…"

Кого ж називають громадянином? Коли ж виник цей термін? Звернемося до історичних фактів.

Учень. Із курсу «Етика» нам відомо, кого називають громадянином. Громадянин: людина, яка має права, установлені законом, і виконує обов'язки перед державою; особа, що належить до постійного населення держави, користується її правами і виконує обов'язки; той, хто поєднує власні інтереси з громадськими, служить Батьківщині.

Учитель. Давайте пригадаємо, що сьогодні є підставою для набуття громадянства в Україні?

Учениця зачитує статті із Загальної декларації прав людини.

Стаття 1. Усі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.

Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи проголошені цією декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Крім того, не повинно проводитись ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чиє ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.

Учениця. У Загальній декларації прав людини проголошено, що кожна людина має право:

на життя, на свободу, гуманне поводження з боку інших;

на участь в управлінні своєю країною, на вільний доступ до інформації, на свободу думки і переконань;

на працю, освіту, вільний час і медичну допомогу;

на участь у культурному житті.

У Конституції України записано, що в Україні існує єдине громадянство. Підставою для набуття громадянства є народження в Україні.

Учитель (вправа «Відкритий мікрофон»).

За допомогою уявного мікрофона висловіть свою думку з питання: У чому відмінність між значенням слова «громадянин» написаного з великої літери і поняттям «громадянин країни за народженням»?

Учні висловлюють свою думку.

Підсумовуючи вислови дітей, звертаємося до «Пам’ятки молодого громадянина України», «Основних громадянських цінностей».

 

Пам'ятка молодого громадянина України

1. Де б ти не був, з ким би ти не зустрічався, що б не робив, -пам'ятай, що ти вільний громадянин вільної держави України. Для її зміцнення й розвитку повинен кожним своїм кроком, словом і дією сприяти злагоді, порозумінню і розвитку своєї землі й народу.

2. У своєму повсякденному житті неухильно дотримуйся загальноприйнятих християнських заповідей, які складають основу духовності української нації.

3. Повсякчас сприяй відродженню духовних надбань народу, постійно набувай ґрунтовних знань з історії, культури, традицій.

4. У себе та в своїх близьких постійно виховуй такі риси, як: патріотизм, чесність, мужність, терпимість до недоліків товариша, наполегливість у їх усуненні.

5. Чесно і добросовісно трудись на благо зміцнення державності України.

6. Пам'ятай дні великих змагань за нашу соборність. Будь завжди  готовим стати на захист цілісності української держави, її кордонів і народу, відчуй гордість від того, що ти є спадкоємцем боротьби за незалежність Батьківщини.

7. Засуджуй байдужість, зраду державних інтересів України.

8. Завжди дбайливо стався до державного і приватного майна, охороняй навколишнє середовище, раціонально використовуй природні ресурси.

9. Серцем відчуй єдність з державою, яка про тебе піклується і яку ти зміцнюєш.

Основні  громадянські  цінності.

• Прагнення до соціальної гармонії, справедливості. Культура соціальних і політичних стосунків (повага до власної гідності та гідності інших).

• Захист індивідуальних прав і свобод.

• Шанобливе ставлення до національних надбань інших народів.

• Висока повага до закону.

 Права людини на життя, гідність, безпеку рівність, володіння майном, приватне життя.

• Право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, участі в політичному житті, право на самовираження.

• Обов'язки, що виражаються в повазі до людського життя, прав людини, до закону, до державної демократично обраної влади, національних меншин та їх культур.

 Толерантне ставлення до поглядів інших, якщо вони не суперечать загальноприйнятим нормам, абсолютним цінностям.

Бути громадянином своєї Вітчизни означає:

• любити свій народ, Україну;

• вірити в майбутнє своєї нації;

• бажати працювати на користь народу;

• осмислювати моральні та культурні цінності, історію, звичаї, обряди, символіку;

• берегти українську мову, досконало володіти нею;

• поважати інші народи, їхні інтереси і цінності;

• розвивати свою політичну культуру;

• виховувати у собі найкращі моральні якості;

• формувати культуру поведінки;

• берегти природу.

Учитель. Як громадяни повинні ставитися до своєї держави?

Мабуть, ви не одноразово задумувалися над тим, що для вас є найріднішим, найдорожчим. Звичайно, насамперед, це ваші батьки, родина. Дорогими для вас є також місце, де ви проживаєте, будинок, у якому мешкаєте, вулиця, якою щодня ходите до школи, двір, у якому зустрічаєтеся зі своїми друзями. Усе це – ваша мала Батьківщина, велика родина, ім'я якої – громада. Всі люди, котрі проживають в Україні, є різними за поглядами, уподобаннями, мовою, національністю, вірою тощо. Водночас нас об'єднує те, що всі ми є громадянами України. Але бути справжніми громадянами країни означає не лише проживати на її території, а насамперед дбати про неї, бути свідомими та активними членами її громади.

Ви мрієте здобути цікаву професію та мати добру роботу, бути матеріально забезпеченими й жити у вільній демократичній державі. А чи замислювалися ви над тим, що необхідно, аби такі мрії стали дійсністю? Потрібні зусилля кожного з нас – громадян держави Україна. І від того, якими громадянами ви будете, залежатиме ваше майбутнє. Ми маємо виховати у собі громадянськість як усвідомлення власної ролі в житті суспільства, мати прагнення до вдосконалення себе, власного життя та в цілому життя суспільства відповідно до демократичних норм і цінностей.

Учень. Україну можна уявити у вигляді великого дерева, де кожна гілка - це один із народів, що проживає в нашій державі, а листочки – це громадяни.

Маршрут 3. Державні символи України. Слайд  – Державні символи України.

Бесіда з учнями:

-   Якою  є історія їх виникнення?

-   Яке значення державні символи мають у наш час?

 (Повідомлення учнів про державну символіку.)

Учень. Прапор

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте –жито.

Прапор свій оберігаєм,

Він святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині.

З ним навіки є народом.

Українським в Україні.

Н. Поклад

Учень. Герб 

Наш герб – тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш герб – тризуб.

Недоля нас косила.

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

Н. Поклад

Учень. Гімн

 Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний Гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна.

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

Н. Поклад              (Проспівати  Державний Гімн України.)

Робота в групах. Складання асоціативного грона

1 група «Батьківщина».

 

 

 

 

 

(Найкраща, найрідніша, наймиліша, найсвітліша, найчарівніша.)

 

2 група «Україна».

 

 

 

 

 

 

 

 

(Демократична, незалежна, правова, соборна, вільна.)

3 група «Рідний край».

 

 

 

 

 

 

 

 

(Батьківська хата, колискова, криниця, школа, друзі)

Маршрут 4. Народні символи держави.

Учитель . Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У нас це верба, калина, барвінок. Про це говорить прислів’я: «Без верби і калини нема України».

Калина – символ кохання, краси, щастя. Навесні вона вкривається білим цвітом, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Калиною уквітчують весільний коровай, оселю; нею лікуються. Про калину складено багато пісень, легенд, приказок.

Учитель. Почувши слово «Україна», зразу ж уявляєш вербу над водою, тополю в полі... Можливо, ви чули пісню «В кінці греблі шумлять верби»? Окрім краси, верба дає багато користі. Вона, ніби позначка води на землі. Тому й копають криниці під вербою, бо на сухому місці це дерево ніколи не росте.

Учень . Легенда про барвінок

Ця рослина, коли ще не мала своєї назви, дуже заздрила запашній фіалці, бо та була у великій пошані серед людей. І тоді квітка звернулася до богині Флори, щоб та подарувала їй аромат, красу і людську любов. Але богиня не була всесильною – не могла вона нагородити рослину великою красою. Зате дала їй назву «вінка», що означає «перемога». І відтоді люди почали вбачати в барвінкові цілющу силу, яка перемагає тяжкі недуги. За це люди подарували рослині свою любов.

Маршрут 5. Народна скарбничка.

(Доповнити прислів’я і пояснити їх зміст.)

Батьківщина – мати, … (умій за неї постояти.)

Людина без Вітчизни, … (як соловей без пісні.)

Добре тому, … (хто в своєму домі.)

Що країна, … (то родина.)

За рідний край … (життя віддай.)

Всюди добре, … (а вдома найкраще.) Кожному мила … (рідна сторона.)

Учень. Україна! Країна волі й краси, радощів і печалі, розкішний вінок з рути і барвінку. Держава, над якою сяють яскраві зорі щасливого майбутнього.

Учень. Про нашу славну Україну народ склав прислів'я, висловлюючи свою любов до рідної землі, своє зачарування нею.

Кожному мила рідна сторона.

Всюди добре, а дома найліпше.

Рідна земля і в жмені мила.

Кожному птаху своє гніздо миле.

Мій мир, мій рай, мій рід. Україна, то мій рідний край.

Учень.

Нема ріднішої, повір, за неї пречудову,

Люби, шануй, піднось до зір її пісні і мову.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Учень. Так! Ми українці і обов'язково повинні оволодіти своєю рідною українською мовою. Державною мовою в Україні є українська мова. Мова це – наша найголовніша Берегиня.

Мово рідна, живи в ріднім домі.

Вертайсь, рідна мова, у серце народу.

У душу країни.

Якого ж ми будемо племені, роду,

Якщо буде в устах наша мова згасать?

 

Чи будемо з вами ми вільним народом,

Як стихне вона голосать.

Звучить, рідна мово, на землі рідній лийся, повійся,

Мово моя українська. Мово моя материнська!

Учень. Україна – це славні лицарі – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Богдан Хмельницький, Максим Залізняк, Іван Мазепа, Олекса Довбуш, Устим Кармелюк та багато інших, які віддали своє життя за щастя народу.

Це й відомі всьому світові діячі української культури такі, як Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко, О.Довженко. М.Костомаров. М.Заньковецька та інші.

Учитель. Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, здобутками підносьте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими. Нехай щоденним вашим гаслом будуть слова Т.Г.Шевченка:

Маршрут 6. Нація

– Україна – країна багатонаціональна держава. На її території проживає близько 130 національностей: українці, росіяни, білоруси, татари, болгари, гагаузи ...

– Хто може сказати, що таке національність? Нація?

Відповіді учнів. Національність – належність людини до якої-небудь нації.

Нація – історична форма спільності людей, об’єднаних єдиною мовою, територією, глибокими внутрішніми економічними зв’язками, певними рисами культури і характеру.

Запитання.

– Як слід ставитись до людей іншої національності?

– Які права мають національні меншини в Україні?

Відповіді учнів.

Україна забезпечує право усіх національностей на:

- збереження звичаїв, традицій;

- сповідування своєї релігії;

- вільне користування своєю мовою;

- охороняє національні пам’ятники культури.

Учитель. Нації – різні, але вони мають ті моральні цінності, які їх об’єднують. Це людяність, любов, співчуття, працелюбність, взаємоповага, взаємодопомога, гостинність, гідність, спільне прагнення бути щасливим.

В демократичному громадянському суспільстві є визнання рівного права всіх людей, визнання національних культур, дотримання толерантності.

Завдання.

– Як називається любов до Батьківщини?  (патріотизм).

 Зверхність до представників інших національностей, визнання своєї національності вищою за інші, розпалювання національної ворожнечі називається?  (шовінізм).

Наша проблема гарно висвітлена в притчі «Чорношкірий цар».

Три царі походили з різних частин світу. 2 були білі, а третій – чорношкірий. Йшли вони в далеку путь за зіркою, що світила їм з неба пустелі. Та якоїсь ночі вони її загубили. Даремно дивились на небо. 2 білі царі, відомі своїми знаннями з математики, почали обчислювати, де може бути зірка. Чорношкірого царя вони не запросили, бо вважали, що він не дуже знається на обрахунках. Він же скористався нагодою, щоб  потурбуватися про тварин.

Коли чорношкірий цар напував верблюда, тримаючи перед ним відро з водою, то побачив зірку. Вона відбивалася у воді.

Так три царі знайшли дорогу.

Поміркуйте.

– Чи залежить здатність бути добрим або злим від кольору шкіри, очей?

– Чого навчає притча?

Маршрут 7. Поради Президентові України та уряду.

Учитель. Кожен громадянин держави може звернутися до Президента України. Отже, у вас є сьогодні така нагода.

(Учні пишуть побажання Президентові України.)

Маршрут 8. Пройди лабіринт.

Учитель. На останньому маршруті ми підіб’ємо підсумки нашої подорожі. Якщо правильно пройдете лабіринт, то прочитаєте уривок із поезії.

 

д

р

а

й

о

л

а

н

у

с

У

к

К

е

и

р

і

с

о

ш

у

й

е,

я

р

р

щ

й

к

м

а

в’

и,

й,

а

щ

с

а

а

й,

р

й

о

ш

ї

б

о

г

о

ь

ї

с

и

і

и

в

а

н

ю

б

і

з

т

н

и

в

д

н

а

н

а.

л

е

р

в

е

а!

(Красивий, щедрий рідний край І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай Усе, що зветься Україна!)

V. Підсумки уроку.

Учитель. У І ст. н. е. римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя». Подумайте і дайте відповідь, продовживши речення «Для мене Україна – це …»

Метод «Незакінчене речення».

Дайте відповідь на запитання: Як би ви продовжили розповідь?

[Продовження]. Минуло багато років. Хлопчик став дорослим чоловіком. Життя його склалося так, що він часто переїздив з міста до міста, ніде довго не затримувався.

Прийшла старість і захотілося йому побувати у рідному селі. Приїхав на батьківщину, зустрічався з людьми, але ніхто не пам’ятав його.

– Що ти залишив після себе? – запитує у старого чоловіка один дід. – Є в тебе син чи дочка?

– Немає в мене ні сина, ні дочки.

– Може ти дерево посадив?

– Ні, не посадив...

– То хто ж ти такий? Що ти робив усе своє життя? – здивувався дід.

Нічого не зміг відповісти старий чоловік. Згадалась йому мить, коли він залишив слід на сходинці. Пішов до будинку. Стоїть той, як наче вчора збудований. А на найнижчій сходинці – закам’янілий відбиток хлопчикової ніжки.

– Ось і все, що залишилось після мене на землі, – з болем подумав старий чоловік. – Але цього ж мало, дуже мало... Не так треба було жити...

Учитель.

Ви – юний цвіт нової України,

У ваші очі дивиться народ.

Верстати шлях вам суджено єдиний:

Під кольорами сонця й неба сині –

Сягнуть в житті небачених висот.

 

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

 

(Звучить пісня про Україну).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Анкета

 

Чи любите Ви свою країну?

       так

       важко відповісти  

       ні

Чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином України? 

-         так 

-          важко відповісти

-         ні

Чи знаєте Ви історію свого рідного міста?

       так

       важко відповісти

       ні

Чи дотримується Ваша родина звичаїв та традицій нашого народу?

       так

       важко відповісти  

       ні

Чи поважаєте Ви українську мову?

       так 

       важко відповісти

       ні

Чи спілкуєтесь Ви українською мовою?

       так   

       важко відповісти

       ні

Чи потрібна Україні друга державна мова?

       так   

       важко відповісти

       ні

Чи вважаєте Ви службу в армії обов’язком громадянина України?

       так   

       важко відповісти  

       ні

Чи читаєте Ви художню літературу рідною мовою?

       так 

        важко відповісти  

       ні

Чи вважаєте Ви себе патріотом України?

       так 

       важко відповісти

       ні

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Щербань П. Проблеми сучасної освіти. //Літературна Україна". – 13 липня 2006.
2.Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=399 
3. Дзеркало–2007 (настрої і стереотипи населення України). [Електрон. ресурс] //ЦСД»Софія» [веб-сайт] - Режим доступу: http://www.sofia.com.ua/page42.html
4. Як Ви ставитеся до національного свята – Дня Незалежності України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=321
5. Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські позиції[Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи[веб-сайт] - Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll
6. Який із п'ятьох зазначених чинників найбільше об`єднує або може згуртувати народ України в єдину спільноту? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/socpolls.php?cat_id=31 
7. Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс] //Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] - Режим доступу: //www.mon.gov.ua
8. Шкільна історія очима істориків —науковців. Матеріали Робочої наради з моніторингу шкільних підручників історії України. — Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2008 – 128 с.
9. Юхновський, І. Про ідеологію і політику Українського інституту національної пам’яті/ І. Юхновський// Дзеркало тижня. – 2007. - №40. – С 16-18. 
10. Афанасьєв, А. Педагогічні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України/ А.Афанасьєв — К., 2005. — 266 с.
11. Пласт – Національна скаутська організація України[Електрон. ресурс] //Пластовий портал[веб-сайт] - Режим доступу: http://www.plast.org.ua/plast/fact-list/
12. Робоча група з питань патріотичного виховання молоді при апараті РНБО ініціює розробку загальнодержавної концепції патріотичного виховання молодих людей[Електрон. ресурс] // Рада національної безпеки і оборони України [веб-сайт] - Режим доступу: httpHYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"://HYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"wwwHYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html".HYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"rainbowHYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html".HYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"govHYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html".HYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"uaHYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"/HYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"newsHYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"/450.HYPERLINK "http://www.rainbow.gov.ua/news/450.html"html

13.Офіційний сайт. ВГО УРК, та МОНМСУ.

 

 

 

 

 

 

 

Залишити відгук до розробки

Ця розробка бере участь у конкурсі «Класні керівники – супергерої». Її оцінювання доступне лише учасникам конкурсу. Деталі та умови участі.

Оцінки та відгуки
Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку