Досвід роботи "СПОРТИВНІ ТА РУХЛИВІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ"

ВСТУП

 

Шкільний вік є відповідальним періодом життя учня у формуванні фізичного  здоров'я і культурних навиків, які забезпечують його зміцнення, вдосконалення та збереження в майбутньому. Тому результатом фізичного виховання школярів повинні стати високий рівень здоров'я та формування  фізичної культури майбутньої дорослої людини .

Гра – вид діяльності дитини, який представляє свідому, ініціативну діяльність, спрямовану на досягнення умовної мети, добровільно встановлену гравцем. У грі задовольняються фізичні і духовні потреби дитини, в ній формуються його розум, вольові якості. Єдиною формою діяльності дитини є гра, яка у всіх випадках відповідає його організації. У грі дитина шукає і часто знаходить своєрідну робочу площадку для виховання своїх моральних і фізичних якостей, її організм вимагає виходу в діяльності, що відповідає її внутрішньому стану. Тому, через гру можна впливати на дитячий колектив, виключаючи прямий тиск, покарання, зайву нервозність у роботі з дітьми.

І. Гра як засіб всебічного розвитку. Оздоровче, освітнє і виховне значення ігор.

Формування національної системи фізичного виховання школярів вимагає нових підходів до проведення уроків фізичної культури, перебу­дови процесу фізичного виховання, переходу до розвиваючої, гуманістич­ної системи освіти. Потрібно, щоб з раннього дитинства кожна людина бу­ла переконана у необхідності ведення здорового способу життя, прагнула бути фізично розвиненою, мала міцне здоров'я.

Враховуючи те, що у школі учні тривалий час малорухомі (дослі­дження доводять,що 85% часу школярі проводять у сидячому положенні), деякі органи і системи життєдіяльності втрачають здатність правильно фу­нкціонувати. Тому потрібно частіше грати в рухливі ігри, які сприяють створенню гарного настрою і зміцненню здоров'я.. Уроки фізичного виховання у школі мають бути цікавими, веселими, захоплюючими, а саме гра сприяє цій меті, і найскла­дніший матеріал учні засвоюють легко. Командні і групові ігри-естафети виховують в учнів найкращі риси характеру.

Час вносить зміни у зміст ігор, створює багато різних варіантів, лише їхня рухлива основа залишається незмінною. Гра включає всі види приро­дних рухів: ходьбу, біг, стрибки, метання, лазіння, вправи із предметами, а тому є незамінним засобом фізичного виховання дітей. Світ ігор дуже різ­номанітний: рухливі, сюжетні, народні, рольові, спортивні, імітаційні, ко­мандні, групові, ігри-естафети, ігри-конкурси, ігри-забави, ігри-змагання тощо.

Народна педагогіка вимагає, щоб батьки, вчителі, вихователі піклу­вались про фізичний розвиток дитини, всіляко заохочували її до рухів. «Як дитина бігає і грається, так її здоров'я усміхається», — стверджує при­слів'я. Чим більше дитина рухається, тим краще росте і розвивається. Гі­подинамія (обмеження рухової активності школяра) веде до порушення обміну речовин, діяльності серцево-судинної та дихальної систем, негати­вного впливу на опорно-руховий апарат.

Найкращими «ліками» для дітей від рухового «голоду» є рухливі іг­ри. Рухливі ігри за змістом і формою прості і доступні дітям рі­зних вікових груп. Вони є універсальним засобом у фізичному вихованні молоді.

Оздоровче значення ігор:

•   сприяють гармонійному росту організму школяра;

•   формують правильну поставу;

•   загартовують організм;

•   підвищують працездатність;

•   зміцнюють здоров'я.

Великий оздоровчий ефект має проведення ігор на свіжому повітрі незалежно від пори року. Це зміцнює мускулатуру, покращує діяльність дихальної, серцево-судинної системи, збільшує рухливість суглобів і міц­ність зв'язок, стимулює обмінні процеси, позитивно впливає на нервову систему, підвищує опірність організму до простудних захворювань

Освітнє значення ігор:

•   формують рухові вміння і навички з бігу, стрибків, метання то­що;

•   розвивають фізичні якості: швидкість, силу, спритність, гнуч­кість і витривалість:

• дають основи знань з фізичної культури і спорту, валеології, на­родознавства,   історії рідного краю і т.д.

Під час проведення рухливих ігор учні повторюють, закріплюють, удосконалюють рухові вміння і навички, розвивають фізичні якості. Отже, правильно методично побудований урок із застосуванням ігор, естафет, дає можливість з великою ефективністю розв'язувати освітні за­вдання.

Виховне значення ігор:

•   виховують моральні та вольові якості учнів;

•   виховують любов до рідного краю, звичаїв і традицій українсько­го народу;

•   виховують любов до щоденних і систематичних занять фізични­ми вправами.

У рухливій грі одночасно здійснюється фізичне, розумо­ве, моральне, естетичне та трудове виховання. Активна рухова діяльність ігрового характеру, позитивні емоції підсилюють усі фізіологічні і психологічні процеси в організмі, поліпшують роботу всіх органів і систем. Правила ігор регулюють поведінку гравців, сприяють вихованню взаємо­допомоги, чесності, колективізму, дисциплінованості, відповідальності, витримки, вміння долати труднощі, цілеспрямованості, сміливості, рішучості і т.д. Ігри привчають долати психічні і фізичні навантаження, ство­рюють у дітей бадьорий настрій.

 

 

 

ІІ. Анатомо-фізіологічні особливості розвитку учнів. Виховання фізичних якостей школярів

«У грі розкривається перед дітьми світ, розкриваються творчі можли­вості особистості», - говорив великий український педагог В. Сухомлинський

В програмі з фізичного виховання для середньої загальноосвітньої школи значна частина навчальних годин відводиться для спортивних та рухливих ігор. Саме в іграх чітко виражена роль руху і тому вони застосовуються як один із засобів фізичного виховання. Ігри запропоновані шкільною програмою, спрямовані не тільки на рішення освітніх, а й виховних та оздоровчих завдань.

Дефіцит рухів дітей шкільного віку стає причиною ослаблення всього організму. Тому особливу роль у профілактиці захворювань відіграє організація різноманітних ігор на свіжому повітрі. Особливо важливі заняття з іграми та коригуючою гімнастикою для дітей, віднесених до спеціальної медичної групи. Не тільки уроки фізичної культури, а й активний відпочинок під час перерв, заняття іграми на свіжому повітрі після уроків сприяють складанню оптимального об’єму рухової активності школяра.

Починаючи з першого класу у своїй роботі для вирішення завдань уроку я застосовую методику ігрової ситуації. Ефективність ігор та вправ значною мірою залежить від їх підбору. Я добираю завдання відповідно до віку дітей, їх фізичного та розумового розвитку, індивідуальних особливостей. При доборі вправ я надаю перевагу тим, які відповідають програмному матеріалу, в даний період викликають найбільшу зацікавленість дітей.

Розвиток фізичних якостей дітей тісно пов'язаний з ростом та еволюцією організму. По-перше, в шкільному віці розвиток однієї якісної характеристики позитивно позначається на зростанні показників інших фізичних якостей. По-друге, в ході вікової еволюції організму є періоди, коли формування фізичних якостей відбувається особливо інтенсивно. Наприклад, розвиток рухових умінь та навичок приходиться на вік з 7 до 12 років. По-третє, виховання фізичних якостей дітей, як правило, пов’язане із значним фізичним навантаженням. Діти в змозі до них адаптуватися лише поступово. Тому в структурі уроку я передбачаю чергування навантажень ігровими ситуаціями, а позитивний емоційний фон уроку дозволяє формувати зацікавлене ставлення до занять, сприяти максимальному виявленню фізичних якостей у дітей.

Саме в учнів 1-4 класів відбувається розвиток більшості рухових якостей, формується серцево-судинна та дихальна системи. В цьому віці найбільше розвивається швидкість, спритність, гнучкість, помірно-сила та витривалість. Тому на уроки фізкультури я готую вправи для розвитку цих якостей. Це повторний біг на короткі дистанції з низького старту, з різних положень, човниковий біг, естафети з бігом, стрибками. Але не дивлячись на великі рухливі можливості, діти швидко втомлюються, увага зменшується. Тому, в ході уроку важливі короткі перерви для відпочинку, які я заповнюю іграми по типу перебіжок ( «День і ніч», «Виклик номерів», «Два морози»).

Під час гри діти імітують окремі явища чи події навколишнього світу, виконують певні рольові функції, виступають у ролі дорослих. Це розвиває ініціативу, кмітливість, здатність самостійно вирішувати поставлені завдання. Також корисними вважаю ігри і вправи, які розвивають художні, музичні смаки і допомагають дитині розкритися як особистості.

Починаючи з 2-3 класу, учні цікавляться іграми з вирішенням більш складних рухових завдань. Насамперед, це ігри з м’ячами, де діти показують вміння володіти м’ячем: вибивання, виривання, ловіння, передача. В хід занять включаю ігри з комбінованими діями: біг в поєднанні з метанням, веденням м’яча, подоланням перешкод.

Таким чином, в процесі уроку за допомогою гри я досліджую можливості дітей, здібності, звички, характер. Визначаю дітей-організаторів, які вчаться керувати колективом, вчаться допомагати мені в роботі. Так починає гартуватися організм, починає розвиватися творчість, підвищується активність, інтерес до занять.

Велику увагу в роботі з молодшими школярами я приділяю самоконтролю. Вже починаючи з 1 класу вчу дітей виміряти пульс до навантаження та після. Учні вчать контролювати себе не тільки за частотою пульсу, а й за самопочуттям, таким чином регулюючи свою фізичну роботу. З перших уроків фізкультури в початковій школі починаю вводити елементарні теоретичні знання про організм людини, м’язову, кісткову, серцево-судинну системи та їх розвиток в процесі занять фізичною культурою. По мірі накопичення таких знань доручаю дітям самостійно добирати вправи для зміцнення тієї чи іншої групи м’язів.

Середній шкільний вік (5-8 класи) характеризується зростаючою витривалістю організму до фізичних навантажень. Різко підвищуються функціональні можливості, зникають неекономні рухи, що дозволяє дітям витримувати більш інтенсивні навантаження, тривалі рухові дії. У цьому віці зміцнюється кістково – зв’язочний апарат, продовжує розвиватися м’язова система. У хлопців інтенсивніше розвивається сила, швидкість. Саме в цьому віці формуються такі якості, як ініціатива, воля.

Починаючи з 5 класу, діти успішно засвоюють технічні прийоми гри в баскетбол, волейбол, футбол, що дозволяє в ході уроку ефективно застосовувати колове тренування. Це підвищує щільність уроку, допомагає максимально охопити учнів руховою діяльністю, застосовуючи в роботі нестандартне обладнання в спортивній залі та на стадіоні. Вправи для колового тренування підбираю так, щоб вони забезпечували максимальну дію на певну групу м’язів відповідно з їх анатомічною класифікацією.

•                  Вправи для розвитку м’язів ніг ( ходьба, біг, стрибки, присідання, вистрибування з упору присівши, тощо)
•                  Вправи для розвитку м’язів рук та плечового поясу ( згинання та розгинання рук в упорі лежачи з різними положеннями ніг, підтягування у висах, робота з гирями й гантелями)
•                  Вправи для розвитку м’язів живота ( рухи прямими та зігнутими ногами при фіксованому тулубі, рухи тулуба при фіксованих ногах)
•                  Вправи для розвитку м’язів спини ( перехід з упору присівши в упор лежачи, вправи в парах, піднімання ніг при фіксованому тулубі)
•                  Завдання з елементами спортивних ігор.

 

 

Підбір вправ, послідовність їх виконання враховую при плануванні уроку. Наприклад, вправи, що пов’язані з точністю рухів, складною координацією діти завжди краще виконують на початку основної частини уроку. В кінці основної частини ввожу спортивні та рухливі ігри.

Для дітей 5-6 класів використовую ігри із складними руховими діями: ігри з бігом та подоланням перешкод, з метанням, з більш тривалими силовими напруженнями ( зустрічні та лінійні естафети, «П’ятнашки маршем», «Снайпери»). Діти вирішують організаційні питання, самі вибирають ведучих, формують свої команди.

Ігри, ігрові завдання та вправи допомагають закріпити пройдений програмний матеріал в кожному класі.

Старший шкільний вік характеризується інтенсивним розвитком та перебудовою всього організму. Посилено зростає кісткова система, діти збільшуються в рості, продовжує розвиватись м’язова система (збільшується маса м’язів та їх сила).

В 14-15 років завершується розвиток рухового аналізатора, що покращує розвиток координації, точності та економічності рухів. Тому значну увагу на уроках я приділяю розвитку швидкісно-силових якостей. В цьому віці діти самостійно аналізують виконану вправу, виявляють помилки у виконанні, вправно застосовують раніше здобуті уміння та навички.

Старшокласники найбільш з усіх вікових категорій свідомо зацікавлені в своєму фізичному розвитку, тому успішно вивчають нові, більш складні елементи спортивних ігор, з задоволенням беруть участь в змаганнях.

На уроках я прагну виховувати у дітей творчу активність,часто використовую завдання, що стимулюють самостійність, ініціативу. Наприклад, доручаю учням обрати спосіб подолання перешкод, скласти комплекс вправ на певну групу м’язів, урізноманітнити відому гру, завдання. Проводжу ігри, в основному, загального характеру, які містять певні технічні та тактичні елементи. Це підготовчі ігри до баскетболу, волейболу, футболу, а також спортивні ігри з скороченим регламентом часу (міні-баскетбол, міні-футбол). Не тільки в спортивних, а й в рухливих іграх активно використовується рольовий розподіл функцій (капітан, нападаючий, захисник).

 В зв’язку з тим, що дівчата поступаються перед хлопцями в швидкісно-силових якостях, умінні діяти з м’ячем, командні ігри для них я проводжу окремо, або з однаковою кількістю хлопців та дівчат в обох командах.

 Організація уроку фізичної культури в старших класах має свої методичні особливості, які визначаються специфікою завдань фізичного виховання юнаків і дівчат, їх фізичним розвитком та рівнем фізичної підготовленості. В цьому віці учні вивчають більш складний учбовий матеріал, ставляться високі вимоги до таких рухових якостей, як швидкість, сила, витривалість. Суттєвим моментом в уроці є групування учнів за здібностями для виконання завдань. Як юнаків, так і дівчат я групую в два відділення: в одному більш підготовлені, в другому слабкіші. Це дає змогу диференціювати навантаження по фізичному розвитку.

 В старших класах хороший ефект дають індивідуальні завдання. Учні вибирають вправи самі, або запропоновані мною, що дає їм змогу краще розвивати рухові якості, виправляти недоліки в оволодінні рухами.

 Важливе значення при навчанні руховим діям має оцінка знань та умінь учня. Вона повинна бути стимулом, що активізує фізичну діяльність учня, показувати фізичний прогрес, міру зусиль стосовно себе. Тому під час виставлення оцінки я враховую рівень фізичної підготовленості, який залежить не тільки від фізичної активності, а й від спадкових факторів і удосконалення, якого учень досяг завдяки своїм зусиллям

 

 

 IIІ. Методика проведення різних рухливих ігор для розвитку фізичних якостей

У рухливих іграх учасники проявляють певні фізичні якості. Керуючи іграми, можна стежити за активним проявом цих якостей в їх гармонійній єдності, а також більшою мірою розвивати ті з них, які мають важливе значення на різних щаблях розвитку та навчання школярів.

Для розвитку спритності використовуються ігри, які спонукають швидко переходити від одних дій до інших в обстановці, що відповідно змінюється.

Вдосконаленню моторності можуть сприяти ігри, що вимагають миттєвого реагування на звукові, зорові, тактильні сигнали, ігри з раптовими зупинками, затримками і відновленням дій, з подоланням невеликих відстаней в найкоротший час.

Для розвитку сили підходять ігри, що вимагають проявляти короткочасні швидкісно-силові напруження, помірні по навантаженню.

Розвитку витривалості сприяють ігри з неодноразовим повторенням дій, з безперервною руховою діяльністю, які пов'язані зі значною витратою сил та енергії. Однак тут слід враховувати вік і фізичну підготовленість гравців.

 Ігри, спрямовані на розвиток сили

В іграх, що сприяють розвитку сили, школярі долають власну вагу, вагу обтяження, опір противника. У таких іграх використовуються предмети: м'ячі, гантелі, лавки і т.д. або партнер по тренуванню. Для проведення ігор на подолання власної ваги використовуються: гімнастична стінка, бруси, вертикальний канат. Нерідко такі ігри не вимагають інвентарю та пов'язані з переміщенням по майданчику в упорі лежачи, в упорі ззаду, з вистрибуванням. Емоційне забарвлення подібних випробувань змушує учасників ігор проявити максимальні зусилля для досягнення як особистої, так і командної перемоги .

У грі не слід давати початківцям у великому обсязі вправу з близько граничними і граничними навантаженнями. Емоційне піднесення часто не може компенсувати їх недостатньої фізичної підготовленості.

Ігри, спрямовані на розвиток швидкості

Швидкість–це здатність здійснювати рухові дії в мінімальний відрізок часу. Швидкість певною мірою залежить від сили м'язів. Велике значення має рухливість у суглобах і здатність м'язів-антагоністів до розтягання. Виконувати всі вправи слід в максимально швидкому темпі. Тривалість виконання однієї серії 10–20 с. Паузи відпочинку – 1 - 1,5 хв.

Вправи, що сприяють вихованню швидкості, не слід виконувати в стомленому стані, інакше різко порушується координація рухів і втрачається здатність виконувати їх швидко і правильно. Тому вправи на розвиток швидкості рекомендується виконувати в першу половину тренувального заняття, причому в малих обсягах.

 Ігри, спрямовані на розвиток витривалості

В іграх витривалість проявляється не в статичних, а в динамічних умовах роботи, коли чергуються моменти напруги і розслаблення. Ці вправи, особливо циклічного характеру, можуть викликати стомлення, при цьому спостерігається зниження працездатності. Тому такі вправи слід давати в другій половині заняття.

Ігри для розвитку спритності

Спритність – це складна комплексна властивість, що не має єдиного критерію оцінки. Під спритністю розуміють:

1) здатність швидко освоювати нові рухи;

2) здатність освоювати складні з координації рухи;

3) здатність швидко знайти вихід з рухової ситуації.

Ця якість виявляється в умінні швидко перебудовуватися відповідно до обстановки, що змінюється. Спритність допомагає в оволодінні спортивною технікою і її вдосконаленні. Для виховання спритності використовують найрізноманітніші вправи.

Ігри для розвитку гнучкості

Гнучкість – це здатність виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість залежить від еластичності м'язів, сухожиль і зв'язок.

Гнучкість проявляється при виконанні всіх технічних прийомів. Тому висока еластичність м'язів, сухожиль і зв'язок сприяє гарному веденню гри.

Основними засобами розвитку гнучкості є вправи з малими обтяженнями, з партнером і вправи близькі за своєю структурою до вправ волейболіста, що виконує технічний прийом.

 ІV. Методи навчання рухових дій             

              Методи – це способи взаємодії діяльності учня та вчителя спрямовані на вирішення

 навчально-виховних завдань, за допомогою яких передаються знання, уміння, навички. Вибір методу визначається педагогічними задачами, фізичною підготовленістю учнів та матеріально-технічною базою школи. В учбовому процесі використовуються такі методи:

• словесний
• наглядний
• практичний.

        За допомогою словесного методу  формується в учнів попередня  уява про рух, ліквідуються окремі помилки в його виконанні. При цьому використовується пояснення, розповідь, бесіда, зауваження, вказівки,команди, підрахунок.

 

№	Прийоми	Особливості застосування
1.	Пояснення	Прийом передачі інформації про техніку вправ
2.	Розповідь	Форма викладення інформації, що засвоюється при ознайомленні з вправою, організації ігрової діяльності
3.	Бесіда	Форма вільного обміну думками з метою поглиблення знань, оцінки виконаної роботи
4.	Зауваження	Коментарі, якими супроводжується виконання учнями вправ
5.	Вказівки	Інформація про помилки та шляхи їх усунення, правила ТБ, самоконтроль, виконання домашніх завдань
6.	Команди	Сигнал для спільних дій, швидкого їх виконання, одночасного закінчення або зміни діяльності
7.	Підрахунок	Визначає необхідний темп  і ритм дій, навчає працювати під заданий  темп

 

 Наглядний метод використовується разом зі словесним і служить створенню уявлень про рухову дію.

 Для вирішення цієї задачі використовують показ, демонстрацію наглядних посібників, перегляд  відеозаписів спортивних та рухливих ігор, ілюстративного матеріалу.

 Використання наглядного методу вимагає попередньої організації уваги учнів. При показі треба ретельно готувати його хід. Це не тільки робить урок цікавішим, а й дозволяє урізноманітнити його проведення.

До практичного методу навчання входять – метод рухових дій, ігровий та змагальний методи, які використовуються при навчанні, закріпленні та вдосконаленні знань, умінь, навичок. В своїй практиці я їх широко використовую. При цьому керівну роль виконує метод рухових дій, який надає умови для систематичного повторення та закріплення будь-якої вправи. В спортивних іграх цей метод я застосовую найчастіше, він дозволяє створювати необхідні по складності ігрові прийоми.

При виконанні вправ особлива увага приділяється виправленню помилок. В першу чергу з вияснення причин їх появи. Важливе значення має вміння самостійно визначати свої помилки. Тому кожна виконана вправа аналізується учнем порівнюється правильне виконання з помилковим. Помилки виправляються з допомогою повторного пояснення та показу.

 

 

 

 

"Виховати людину успішно можна тільки відповідними методами, що за привабливістю приховують саме виховання і навчання" (Ю.Старосольський). Одним з таких методів є ігровий. Ігри виступають як засіб фізичного виховання і як метод організації дитячого колективу. Через ігрову діяльність дитина входить у світ знань, на позитивному емоційному тлі починає вивчати азбуку науки, оволодіває духовними цінностями. У грі моделюється свого роду мікросуспільство, в рамках якого діти одержують початкову підготовку в галузі суспільної поведінки. Граючись, діти відчувають радість від реалізації своїх фізичних і розумових сил, що є невід'ємною умовою розвитку.

Особиста рухова участь у грі допомагає  скоротити відстань між учителем і дітьми, володіти ігровими ситуаціями, які дозволяють їм увійти в духовний світ учнів, направити їх ініціативу і творчу активність у потрібне русло. Платон розглядає гру як умову цілеспрямованого спостереження за дітьми, коли для вихователя розкриваються здібності, інтереси, якості, їх особистості, які залишаються прихованими за інших обставин.       Зрозуміти природу ігрового методу можна на основі розуміння суті гри, тому що для нього притаманні ознаки, характерні для ігор, але набагато ширші від останніх за формами реалізації. Не використавши жодної відомої гри, можна провести все заняття ігровим методом. Характерною оцінкою методу є сюжетна організація рухової діяльності. Сюжет визначає змістовну канву поведінки і взаємодії тих, хто виконує тренувальне завдання Практично будь-яку фізичну вправу можна виконати ігровим методом. Наприклад, ігровим методом можна виконувати навіть тривалий біг з прискореннями ("Стань лідером"). Для виконання цього тренувального завдання бігову трасу я розділяю на 25-50-метрові чи іншої довжини відрізки. Група учнів, розміщена в колону по одному, долає визначену відстань  пересуваючись із запланованою середньою швидкістю. Сюжет гри полягає у тому, що на кожному відміряному відрізку повинна відбуватися зміна лідера. Останній у колоні повинен зробити прискорення, випередити групу і очолити її. Рішення щодо моменту початку прискорення, його величини і тривалості приймається кожним учасником гри самостійно. Суть полягає лише у тому, що на визначеному відрізку він повинен переміститись з останньої позиції в колоні на позицію лідера. Якщо хтось з гравців не встигає зробити це в межах визначеного відрізку, то вибуває із гри . Підвищене емоційне  виконання навчальних завдань ігровим методом сприяє адаптації учнів до тренувальних впливів. Захоплюючись сюжетом, учні можуть без перевтоми виконати набагато складніші завдання, ніж іншими методами Використовуючи ігровий метод важливо слідкувати  за тим, щоб гравці чітко дотримувались прийнятих правил, але не заважати  частими втручаннями.

Найхарактернішими рисами ігрового методу є наступні:

• широкі можливості відтворювати стосунки між людьми у вигляді взаємодопомоги і гострого суперництва;

• яскраво виражена емоційність, що вимагає старанно регламентувати і регулювати стосунки між гравцями;

• швидка зміна ситуації, яка вимагає постійного внесення коректив у дії гравців з метою оперативного вирішення проблем, що виникають;

• можливість надання гравцям широкої самостійності вибору засобів діяльності і способів поведінки, прояву ініціативи і творчості в діях;

• навантаження, яке одержують учасники, залежить від активності гравців і характеру виконання ними ігрових функцій, що унеможливлює її сувору регламентацію з боку педагога;

• комплексне використання рухових навичок, прояву фізичних, вольових і моральних якостей для досягнення успіху, що визначає комплексну дію гри на організм учнів.

Ігрова діяльність повинна відповідати таким вимогам:

• форма ігрової діяльності, її зміст визначається метою. В ній головними є дії, пройдені за програмою навчання. Мета кожного учня — виконувати ці дії з великою швидкістю, оптимальними зусиллями і максимальною доцільністю;

• дії, що здійснює учень у грі, повинні відповідати його вмінням управляти собою та його силі і спритності. Якщо вимоги, які ставить гра перед дитиною, можна легко виконати, то це забезпечить їй почуття задоволення;

• ігри повинні поступово і послідовно ускладнюватись та урізноманітнюватись. Всі дії учнів при цьому обумовлюються певними правилами, які теж поступово і послідовно ускладнюються. Окремі ускладнення і видозміни правил можуть вводитись і з ініціативи учнів. Контролювати дотримання правил можуть особи, обрані самими учнями із свого складу.

Спрямування ходу гри, вибір учасників, нагляд за суворим і точним дотриманням правил повинні цілком належати учням. Вони при цьому повинні привчатись ставитись до правил, як до закону. Відкриваючи зелену дорогу ігровому методу, важливо пам'ятати, що гра — серйозна справа. У процесі гри в дітей розвиваються рухові якості, формуються навички і ставлення до інтересів інших дітей, усього колективу, виховується почуття справедливості, чесності і взаємоповаги. При використанні ігрового методу в роботі з дітьми актуальним є й аспект дозування навантаження. Дитина молодшого шкільного віку краще, ніж дорослий, визначить, скільки їй стрибати і бігати. Це закладено в її природі. Така регуляція своєї рухової активності в дітей постійна. Коли вони втомлюються, то самі намагаються або відпочити, або змінити характер рухів. Звідси — важливий педагогічний висновок: не треба дитину стримувати, перешкоджати їй гратись, рухатись, розвиватись.

У народі кажуть: "Де гра, там і радість!". Те,  що в звичайній, неігровій ситуації для дитини нудне, неприємне і стомлююче, у грі завдяки її емоційній привабливості, долається успішно й легко. Розумно організована гра є дійовим методом формування важливих рис особистості: дисциплінованості, кмітливості, винахідливості, сміливості, витривалості, спритності, рішучості, наполегливості, організованості, стриманості. Гра вчить зосереджувати зусилля, керувати собою, бути точним, дотримуватись правил поведінки, діяти з урахуванням вимог колективу. Ігри дають змогу знайомити дітей і молодь з українськими звичаями та обрядами, допомагають їм відчути себе частиною українського народу.

Змагальний метод відрізняється від ігрового тільки тим, що в ньому використовуються в якості засобів навчання різні змагання. Він дозволяє значно збільшити навантаження, підвищити складність виконання і в результаті активно вдосконалювати рухові навички та якості. Без такої практики неможливо виховати бійцівські якості та набути уміння змагатися. Якщо уважно придивитись до ігор дітей, можна переконатись, що вони моделюють усі сторони спорту: хто краще, хто точніше, хто швидше, хто вище, хто дальше, хто сильніше? Отже, характерною ознакою змагального методу є зіставлення рухових можливостей в умовах упорядкованої боротьби за першість чи якомога вищий результат. Цей метод має багато спільного з ігровим, але між ними існує принципова відмінність. Ігровий метод завжди має сюжет. Змагальний метод цілком спрямований на досягнення перемоги, або якомога вищого прояву фізичного потенціалу людини. Для прикладу приведу вирішення педагогічного завдання — вдосконалення витривалості і вольових якостей названими методами з використанням одного і того ж засобу (біг):

Ігровий метод - гра "Біг з вибуванням". Учні біжать по колу певного і діаметру. Сюжет гри: хто після пробігання чергових двох кіл останнім перетинає лінію старту — вибуває. Переможцем вважається той, хто залишиться, одноосібним лідером;

Змагальний метод- за командою педагога учні стараються подолати визначену дистанцію за менший час, або за визначений час - якомога більшу відстань.

Найбільш характерними ознаками змагального методу є наступні:

• зіставлення сил учнів з метою виявлення переможця. Перемозі підпорядкована вся діяльність відповідно до встановлених правил;

• змагальний метод дає можливість повністю розкрити функціональні та психічні можливості учнів і вивести їх на новий рівень підготовленості;

• стимулювання творчої активності самостійності, ініціативи тощо;

• обмежені можливості регулювати навантаження учнів. Змагальна діяльність сприяє вихованню і вчить максимально проявляти фізичні і психічні сили, в повній мірі реалізувати свій руховий потенціал.

Лише у процесі ігор та змагань учень може вийти на рівень граничних функціональних проявів і виконати таку роботу, яка під час тренувальних занять виявляється непосильною. Змагальний метод-це школа загартування волі і характеру, виховання бійцівських якостей, мобілізаційної готовності, стійкості, вміння ефективно перемагати та гідно програвати, мужньо переносити  невдачі. Для забезпечення таких ефектів змагання та ігри можуть проводитись в ускладнених або полегшених умовах порівняно з тими, що характерні для офіційних змагань.

Змагальна діяльність-це незамінна школа вдосконалення інтелектуальних здібностей дітей, їх уміння раціонально й оперативно вирішувати рухові завдання різного рівня складності як в індивідуальних, так і колективних діях, збагачення спеціальними знаннями, нагромадження рухового досвіду, перевірка технічної і фізичної підготовленості. Змагальний метод можна реалізувати в двох варіантах. По-перше, в елементарній формі з метою стимулювання активності дітей при виконанні різних допоміжних завдань (прибирання приладів, шикування та ін.). По-друге, в самостійній формі організації занять, де провідною є сама змагальна діяльність. Фактично на кожному уроці будь-яке навчальне завдання, будь-яка вправа може стати предметом зіставлення колективних та індивідуальних рухових можливостей на якість виконання (вийшло-не вийшло; краще-гірше; за умовною шкалою оцінок); на результат (час, віддаль, вагу, точність, рахунок, бали).

При правильному використанні ігрового і змагального методів розкриваються широкі можливості для виховання в учнів почуття колективізму, бережливого ставлення до товаришів, ініціативи, наполегливості, витримки, свідомої дисципліни. Проте, якщо педагог у процесі керування іграми і змаганнями буде допускати помилки, недооцінюючи негативних проявів у поведінці учнів, то їх вихованню буде нанесено непоправної шкоди.  Коли  дитина в умовах змагальної діяльності дуже часто програє, вона може зневіритися у своїх силах, що, у свою чергу, може викликати комплекс неповноцінності. В даному випадку застосування названих методів не буде сприяти підвищенню зацікавленості до занять фізичними вправами і може спричинити їх припинення. Щоб цього не трапилося, я  підбираю завдання з урахуванням можливостей конкретного складу учнів. Кожен повинен мати шанс досягти успіху хоча б у якійсь вправі .

V. Види спортивних ігор та естафет, особливості їх проведення

під час фізичного виховання.

Позаурочні заняття як можливість організації спортивних ігор.

Головною функцією позаурочних форм занять є створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять  і як наслідок, сприяння запровадженню фізичної культури в побут народу. На позаурочних заняттях закріплюються і вдосконалюються засвоєні на уроках фізичної культури вправи, набуті знання. Інакше кажучи, шкільними уроками фізичне виховання не обмежується. Уроки є лише початком всієї складної системи цього процесу, який передбачає заняття протягом шкільного дня, позакласну і позашкільну фізкультурно-спортивну й оздоровчу діяльність.

Треба привчати дітей чергувати розумову і фізичну діяльність, раціонально будувати режим життя, суворо дотримуватися гігієнічних вимог, зміцнювати здоров'я, покращувати свій фізичний стан, готуватися до майбутнього

Для позакласних занять фізичними вправами характерна спортивна спрямованість. Якщо заняття в розпорядку навчального дня об'єднують учнів переважно одного класу, то позакласні заняття охоплюють дітей із різних класів. Частина форм позакласних занять (робота гуртків, секцій, змагання, індивідуальні заняття та ін.) вивчається у процесі викладання спортивно-педагогічних дисциплін.

Важко переоцінити значення змагань, як головного спортивного атрибуту у фізичному вихованні школярів. Використання елементів змагань у навчальній діяльності відкриває широкі можливості для підвищення емо-ційного тонусу й активності учнів. Не випадково в американських школах особлива увага надається змаганням. Викладачі, батьки переконані, що зма-гання — це школа життя, лабораторія формування особистості.

У межах обов'язкового курсу фізичного виховання в загальноосвітній  школі використання змагальних форм занять підпорядковане передусім логіці педагогічного процесу, інтересам його якості, розв'язанню освітніх і виховних завдань. Тут змагальні форми занять — не стільки спосіб досягнення спортивної перемоги або значного спортивно-технічного результату, скільки форма емоційного наповнення спілкування, здорового відпочинку і розваги. Беручи участь у змаганнях, школярі збагачуються новими враженнями, глибше пізнають себе і своїх товаришів, переживають радість перемог і гіркоту поразок. Атмосфера змагань дає змогу усвідомити важливість занять фізичними вправами. Обов'язковими умовами цього процесу є яскраве оформлення місць проведення змагань; виставлення стендів про історію команд, фотографій гравців, тренерів; організація виставок спортивної атрибутики; проведення лотерей, конкурсів, вікторин; змістовне музичне оформлення змагань тощо. Класифікаційні змагання, які проводяться згідно зі спортивною класифікацією і правилами змагань, вимагають тривалої, послідовної роботи. Тому в змаганнях з окремих видів спорту (легкої атлетики, гімнастики, волейболу, баскетболу) бере участь незначна частина учнів і практично не беруть участі молодші школярі.

До таких змагань належать усі міні-ігри на майданчиках зменшених розмірів, із скороченням часу, використанням нестандартного інвентаря, зміненою кількістю гравців, із дозволеним частковим порушенням окремих правил тощо. Змагання за шкільною програмою. Програма таких змагань складається вчителем і сприяє розв'язанню завдань, які ставляться перед учнями на кожному конкретному етапі засвоєння матеріалу шкільної програми. Вона передбачає завдання:

•    із техніки виконання засвоєних вправ або тих, що вивчаються;

•    на результат (наприклад, штрафні кидки або удари по воротах із різних точок та віддалей, кидання в ціль тощо);

•    на прояв фізичних якостей (стрибки, підтягування, згинання і розгинання рук в упорі лежачи та ін.) і обов'язково комплексні естафети.

Змагання я проводжу як особисті  так і командні (як ведеться, між класами). Цінність останніх полягає в тому, що відчуття відповідальності перед товаришами спонукає кожного учасника сумлінно готуватися, виявляти максимум зусиль і наполегливості у процесі підготовки до змагань і участі в них. Співвідношення завдань, їхня питома вага в програмі залежать від умов проведення, віку учнів, їхньої статі, етапу навчання. Такі змагання сприяють зв'язку позаурочних занять і уроків фізичної культури, активізують самостійну діяльність школярів.

Змагання за шкільною програмою на уроках і в позаурочний час я проводжу, починаючи з першого класу, поступово ускладнюючи їхню програму і привчаючи дітей мобілізувати всі сили на досягнення високих результатів і чесне суперництво.

"Веселі старти"- ефективний засіб загартування та оздоровлення дітей. Програма "Веселих стартів"  передбачає ігри для змішаних команд, а також для хлопчиків і дівчат окремо. Якщо у змаганнях беруть участь команди дітей різного віку, треба зрівняти їхні шанси на перемогу шляхом диференціації довжини дистанцій, складності перешкод, розмірів і ваги предметів та приладів. Щоб  уникнути помилок під час пояснення чергової гри,я  рекомендую показати одному-двом учасникам способи передачі предметів, подолання перешкод та ін. Після пояснення і показу необхідно відповісти на питання, які виникли в учасників (щодо техніки і правил гри). Для визначення переможців у кожній грі за перше місце нараховую кількість очок, що дорівнює числу команд, за друге — на одне менше і т.д. Після всіх ігор і естафет одержані очки додаються, і перемагає команда, що набрала найбільше очок. Можна визначити переможця і за найменшою сумою очок. У такому випадку нарахування йде у зворотному порядку. Нагороджуючи, доцільно заохочувати всі команди. Під час командних ігор і естафет діти надзвичайно збуджуються; тому необхідно вжити заходів, щоб уникнути можливих травм. Для заспокоєння збуджених учасників треба по закінченню чергової гри дати вправи на увагу. Підбираючи ігри й естафети, треба завжди чітко визначати  завдання. В одних випадках можна робити акцент на вихованні фізичних якостей, в інших — на формуванні вміння погоджувати власні дії з діями партнерів. На перший план в окремих іграх рекомендується  висувати і виховні завдання. Так, для виховання почуття колективізму, товариськості в естафеті передбачаю завдання, успіх виконання яких залежить від узгодженості дій учасників, їхньої взаємодопомоги та взаємовиручки. Кмітливість і творче мислення будуть формуватися під час виконання завдань, у яких успіх вирішують тактика подолання перешкод, вибір найбільш раціональних способів виконання рухових дій. Щоб естафети та ігри не втрачали педагогічної цінності,треба  своєчасно фіксувати  всі порушення правил і, підсумовуючи, враховувати  їх, а також робити  усе можливе для попередження порушень. Для організації естафет всередині класів команди повинні бути однаковими, їхній склад (у більшості естафет- 8-12 чол.) може залишатися постійним протягом тривалого часу.

Дні здоров'я і спортивні ігри

Найбільш повного практичного втілення ідеї комплексного використання засобів, зв'язку фізичного виховання з іншими шкільними предметами та ідеї гармонії тіла і розуму можна досягти, проводячи у школі дні здоров'я.

Що ж таке дні здоров'я? По-перше, ці комплексні заходи потребують координації зусиль більшості вчителів - предметників (історії, біології, географії, літератури та ін.), батьків і громадських організацій. По-друге, вони проводяться у природних умовах складом усієї школи і насичені елементами романтики (при цьому розв'язуються питання влаштування побуту і безпеки). По-третє, у цих заходах об'єднуються майже всі форми фізичного виховання (туризм, змагання, ранкова гімнастика тощо). Для їх проведення заздалегідь готується фізкультурний актив із учнів, учителів. Ініціативна група, очолювана вчителем фізичної культури, вносить цей захід у шкільний план роботи і розробляє його зміст та програму. Виходячи з потреб реалізації програми  створюється і затверджується штаб проведення дня здоров'я, в який можуть входити: вчитель фізичної культури, вчителі тих предметів, які мають відношення до дня здоров'я, особи, котрі за своїми службовими і громадськими обов'язками відповідають за виховання, медпрацівник школи, голова батьківського комітету та ін. Штаб очолює директор школи. Питання харчування може бути розв'язане різними способами:  кожен учень повинен мати запас харчування з дому, їжу готуватимуть самі учні. Вихід до місця проведення дня здоров'я  відбувається організовано. Звільнення учнів від навчальних занять, а точніше перенесення занять у природні умови в ході проведення днів здоров'я, ефективно впливає на зміцнення фізичного стану школярів і вчителів, підвищує працездатність, їхній інтерес до навчання і сприяє виробленню звички вести розумний спосіб життя. Члени "польової" редколегії та фотокореспонденти оперативно висвітлюють основні події днів здоров'я та готують матеріали для підсумків.

Проведення такого заходу навіть один раз на рік потребує від колективу школи великих зусиль і організаторської роботи вчителів, батьків.

Для підтримання постійної зацікавленості учнів до самовдосконалення шкільні змагання я розміщаю в такій послідовності:

1) дні здоров'я-другий тиждень вересня;

2)  некласифікаційні змагання з включенням вправ, що були предметом домашніх завдань на літо,- перші тижні листопада;

3)  вечір спортивної слави-кінець грудня;

4)  веселі старти-лютий і березень;

5)  свято спорту і мистецтв-середина травня.

•    складаючи програми і сценарії масових заходів, треба багато уваги надавати  урочистості ритуалів і оформленню, які посилюють емоційний вплив рухової діяльності;

•    для досягнення кінцевого результату-виховання звички до самостійних занять фізичними вправами-важлива не стільки участь у будь-якому заході, скільки процес підготовки до нього (сам захід виступає як мотив);

•    ефект посилюється, якщо учасників залучити до формування змісту заходів: ігор, вікторин, конкурсів;

•    у всіх заходах треба створювати хороші умови для вивчення учнів, їхніх можливостей, нахилів, моральних і вольових якостей;

•    задля безперервного вдосконалення згаданих форм фізичного виховання, підвищення результативності,доцільно  щоразу по закінченні заходів підсумовувати  їх;

Висновки

За допомогою спортивних та рухливих ігор здійснюється розвиток рухових якостей і насамперед швидкості та спритності. Під впливом ігрових умов відбувається вдосконалення рухових навичок. Вони формуються гнучкими і пластичними. Розвивається здатність до складної комбінаторики рухів.

Чергування моментів відносно високої інтенсивності з паузами відпочинку й діями з невеликим напруженням дозволяє гравцям виконувати великий обсяг роботи. Поперемінний характер навантаження більше всього відповідає віковим особливостям фізіологічного стану організму, що росте і тому сприяє вдосконаленню діяльності систем кровообігу і дихання.

Під час організації рухливих ігор різної спрямованості  учнів слід керуватися основними вимогами, що пред'являються до комплексного розвитку рухових якостей  учнів. При позитивному їх розвитку в учнів виявляються психофізіологічні та фізичні якості, які слід удосконалювати найбільшою мірою, оскільки вони є основоположними в досягненні необхідного рівня фізичної підготовленості.

Для учнів молодших класів необхідний вибір засобів і методів з використанням рухливих ігор різної спрямованості, який диктується наявністю і характером сумарного стомлення, а також рівнем розвитку фізичних якостей необхідних у навчальній та майбутній трудовій діяльності. Оптимальність фізичних навантажень при виконанні різних за характером рухливих ігор знімає втому, підвищує інтерес до занять.

Висока емоційність ігрової діяльності дозволяє виховувати вміння контролювати свою поведінку, сприяє появі таких рис характеру, як активність, наполегливість, рішучість, колективізм.

Ігрова діяльність сприяє гармонійному розвитку опорно-рухового апарату, оскільки в роботу можуть бути залучені всі м'язові групи, а умова змагання вимагають від учасників досить великих фізичних напруг.

Ігри сприяють і моральному вихованню. Повага до суперника, почуття товариства, чесність у спортивній боротьбі, прагнення до вдосконалення – всі ці якості можуть успішно формуватися під впливом занять рухливими іграми.Таким чином, , рухливі ігри виступають як ефективний засіб фізичної підготовленості. Рухливі ігри сприяють вихованню фізичних якостей.

Проблема здоров'я стала центральною в навчально-виховному процесі нашої школи. Ми прагнемо, щоб дитина навчилася цінувати своє здоров'я, щоб вона ставила собі за мету бути здоровою, щоб сама могла активно створювати своє здоров'я. тому педколектив обрав приорітети валеологізації, медико-педагогічному контролю навчально-виховного процесу, включаючи уроки й позакласні заходи, поскільки це виховує культуру здоров'я, дає навички, вміння для формування індивідуального здоров'я, формує світогляд, в якому для створення власного здоров'я головна роль відводиться особистості самої людини.

Починаючи з першого класу на кожного учня заведено паспорт здоров'я, що допомогає контролювати рівень здоровя дітей та оздоровлювати їх засобами фізичної культури.

Особливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім'я. Для забезпечення ефективності фізичного виховання, батьки повинні знати і розуміти, який виховний вплив мають на дітей урок фізичного виховання та заняття спортом в позаурочний час. Руховим діям навчає переважно школа. Сім'я краще сприяє оздоровчо-загартовуючим заходам, формуванню гігієнічних навичок.

І тільки в єдиному комплексі виховних заходів можна досягти поставленої мети. Між сім'єю і школою необхідно створити атмосферу ділових, товариських відносин. В нашій школі проводяться різні форми роботи з батьками:

• виступи вчителів фізичної культури на загальношкільних батьківських зборах;
• батьківський всеобуч;
• виступи на класних батьківських зборах;
• організація змагань сімейних команд;
• організація відкритих уроків для батьків.

В цілому така робота проводиться в школі постійно. Батьки цікавляться фізичним     розвитком своїх дітей, досягненнями в спорті, допомагають в покращенні матеріально-технічної, спортивної  бази. Таким чином успішне рішення завдань фізичного виховання учнів можливе лише при спільних зусиллях школи та батьків.

В умовах оновлення школи, її перебудови, зусиллями суспільства, в тому числі всього шкільного колективу фізичне виховання у кожній школі набуває якісного змісту. Так у законі України «Про Освіту» підкреслено, що «метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства». 23-тя стаття Закону передбачає забезпечення здорових умов навчання і праці у навчально-виховних закладах.Серед пріоритетних напрямків реформування виховання учнів вітчизняної загальноосвітньої школи, визначено в Державній національній програмі «Освіта» є «забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей…охорони та зміцнення здоров'я». Отже школа і вчитель несуть правову та моральну відповідальність за здоров'я школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

1. Закон України « Про загальну середню освіту» // Законодавство України про освіту. – К.: Парламентське видавництво, 2002. 
2. Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.) //Освіта - №44.- 46-93р.,
3. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави: Навчальний посібник.- Луцьк: Волинське обласне редакційно-видавниче підприємство „Надстир’я”, 1994.-96с.
4. Папуша В.Г. Теорія і методика фізичного виховання у схемах і таблицях.-Тернопіль: підручники і посібники, 20011.- 128с.
5. Спортивні та рухливі ігри: Підручник для серед.спец.навч.закл.фізич.культ.- Під редакцією Ю.І.Портних.-М.Фізкультура і спорт, 1984.- 344с., з іл..
6. Фізичне виховання молодших школярів: Монографія. - Дніпропетровськ: Вид-во «Інновація»,2007. – 252 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

КЛАСИФІКАЦІЯ РУХЛИВИХ ІГОР

 

Формулювання завдань	Найменування ігор
Розучування й закріплення різних шикувань  (в шеренгу, колону, коло та ін)	«Швидко по місцях», «Карусель», «Клас, струнко!»
Загальнорозвиваючі вправи в грі	«Заборонений рух», «Роби, як я»
Розвиток уваги та слуху, швидкості реакції на сигнал	«Три, тринадцять, тридцять», «Слухай сигнал», «Ритмічна естафета»
Розвиток вміння ритмічно ходити, раптово припиняти рухи та відновлювати їх за сигналом	«Змагання бігунів», «Совушка», «Швидкі і спритні», «П'ятнашки з присіданням», «День і ніч», «Ми фізкультурники»
Розвиток швидкості і прямолінійності бігу	«Виклик номерів», «День і ніч»
Удосконалення умінь: а) ритмічно ходити, б) швидко бігати; в)  перебіжки  для розвитку координаційних здібностей	«Наступ», «Гуси-лебеді», «Біг командами», «Хто швидше», «Порожнє місце», «У ведмедя у бору», «П'ятнашки»
Закріплення навичок організовано і швидко здійснювати перебіжки групами	«Ліс, озеро, болото», «Зміна місць»
Навчання та закріплення умінь у киданні і ловінні малого м'яча	«Постарайся зловити», «М'яч у стінку»
Розвиток влучності при метанні м'яча в ціль	«Влучно в ціль», «Лови - не лови», «М'ячем в ціль», «Передав - сідай», «Метальники»,
Удосконалення досвіду в киданні і ловінні малого м'яча	«Точний удар», «Хто далі кине», «Швидкі і влучні»
Вироблення вміння влучно і швидко передавати м'яч та інші предмети	«Передача м'яча по колу», «Швидше до мети», «М'яч - сусідові», «Не давай м'яча ведучому»
Закріплення вміння у киданні, ловінні та передачі великого м'яча	«М'яч крізь обруч», «М'яч середньому», «М'яч через мотузку», «М'яч у повітрі», «Точний удар», «Швидше до мети»
Розучування загальнорозвиваючих вправ з короткою скакалкою	«Чемпіони скакалки», «Вудка»
Закріплення техніки підстрибування і стрибка в глибину	«Стрибунці - горобчики», «Зайці в городі», «Лисиці та кури»
Удосконалення правильної постави та навички у рівновазі (збереження стійкості)	«Естафета з рівновагою і перелізанням», «Ходьба по накресленій лінії», «Не втрачай рівноваги»
Закріплення навичок лазіння, перелізання	«Альпіністи», «Переліт птахів», «Естафета з лазінням, перелізанням»
Вироблення вміння поєднувати розбіг з поштовхом однією ногою при стрибках	«Естафета зі стрибками через  лаву», «Естафета з бігом, стрибками і метанням»
Формування вміння розслаблятися, розвиток гнучкості	«Ігрові вправи за завданням», «Танцювальні рухи», «Крізь обруч»
Розвиток швидкості, координації рухів. Ігри з великою інтенсивністю рухів	«Виклик», «Встигни зайняти місце», «Мишоловка», «Голка, нитка, вузол»,
Розвиток уміння виконувати рухи	«Море хвилюється – раз», «Дроворуб» та ін
Корекція (переключення і розподіл) уваги	«Що змінилося?», «Заборонений рух»
Психофізичне відновлення	Дихальні вправи, завдання на розслаблення (аутогенне тренування)

РУХЛИВІ ІГРИ РІЗНОЇ СПРЯМОВАНОСТІ

 

Ігри, спрямовані на розвиток сили

1 . «Хто далі »

Підготовка: ті, що займаються стають на лицьовій лінії майданчика з набивними м'ячами. Опис гри: кожен гравець бере набивний м'яч (маса 1-2 кг), – м'яч ззаду за спиною, різко нахиляючись вперед і піднімаючи руки назад – вгору різко викинути м'яч через голову. Виграє той, хто далі кине.

 Варіанти кидків:

а) знизу двома руками;

 б) зверху із-за голови двома руками;

 в) з боку (праворуч або ліворуч) двома руками, стоячи в напівоберті до напрямку кидка;

 г) однією рукою знизу;

 д) однією рукою збоку;

 е) однією рукою зверху.

 Умови виконання завдання ті ж.

2. «На прорив».

 Підготовка: кілька гравців, взявшись за руки, утворюють коло. Решта розташовуються в колі.

 Опис гри: за сигналом гравці йдуть на «прорив» кола; гравці, що утворюють коло, перешкоджають цьому. Виграє команда, яка зможе вирватися з кола або за скільки часу вони зможуть вирватися з кола?

3. «Бій півнів».

 Опис гри: два гравці виходять на середину кола. Зхрестивши руки на грудях, вони стрибають на одній нозі. Кожен намагається поштовхом витіснити суперника з кола або вивести один одного з рівноваги (тобто змусити встати на обидві ноги).

4. «Утримайся в колі».

Підготовка: взявшись за руки, гравці стають навколо прокресленого кола.

Опис гри: перетягуванням і штовханням гравці намагаються змусити один одного або одна команда іншу зайти в коло.

Хто потрапив у коло отримує штафне очко або вибуває з гри.

5. «Перетягування».

Підготовка: по два учня, що займаються, стоять у колі діаметром 2 – 4 м, взявши один одного за праву або ліву руку.

Опис гри: кожен гравець намагається перетягнути суперника за лінію позаду себе.

Ігри для  розвитку швидкості

1. «Виклик номерів».

Підготовка: кожна група розраховується по порядку номерів. Ведучий голосно називає число. Гравець під цим номером з кожної команди відразу ж стартує, пробігає позначену дистанцію і повертається на своє місце.

 Опис гри: групи шикуються в колони по одному поруч. За сигналом потрібно пробігти до позначки повороту.

2. «Полювання на качок»

Підготовка: гравці, розбившись на "мисливців" і "качок" утворюють два кола: велике і маленьке. Маленьке коло розташовується всередині великого.

 Опис гри: за сигналом гравці починають рух по колу. За другим сигналом "мисливці" переслідують "качок", причому тих, навпроти яких стояли спочатку.

3. «Естафета».

Підготовка: учасники естафети шикуються в колони поруч

Опис гри: за сигналом стартують по одному учаснику від кожної команди. Вони         пробігають встановлену дистанцію, а потім, торкнувшись рукою наступного гравця своєї команди, стають у кінець своєї колони. Команда закінчує естафету, коли останній номер стане на своє місце.

 

 

 

 

4. «Вовки і вівці».

Підготовка: призначається ведучий, він розташовується в середині майданчика. Всі інші – вільні гравці займають місце на протилежному боці поля.

Опис гри: вільні гравці – «вівці», намагаються перебігти на інший бік майданчика, намагаючись втекти від «вовка».

5. «Прості п'ятнашки».

Підготовка: гравці діляться на ловців і вільних гравців.

Опис гри: кожен ловець, що заплямував вільного гравця, міняється з ним ролями.

Оцінка:  тому, кого заплямують меншу кількість разів.

6. «Лови м'яч»

Підготовка: гравці діляться на дві команди. На відстані 5 м від кожної колони розкреслюється круг.

Опис гри: за сигналом гравці з баскетбольними м'ячами в руках біжать в коло і кидають м'яч учням під другими номерами, а самі біжать в колону назад. Виграє команда, яка раніше закінчить естафету.

 

 

 

 

 

7. «Гонка м'ячів по колу»

Підготовка: учасники розраховуються на 1 – 2 і стають в коло через одного.

Опис гри: в колі два м'ячі у капітанів. М'яч перекидають через одного своєму гравцеві. М'яч повинен обійти повне коло і повернуться до капітана. Отримавши м'яч, капітан каже: «Є»!

 

Ігри для розвитку спритності

1. «Влучне око».

Під час ходьби або бігу за зоровим сигналом гравці виконують заздалегідь обумовлену дію. Наприклад: піднята вгору рука означає, що діти повинні виконати стрибок вперед і прийняти обумовлену стійку.

2. «Падаюча палиця».

 Підготовка: гравці стають в коло. У центрі кола ведучий, який притримує за верхній кінець палицю, що знаходиться у вертикальному положенні.

 Опис гри: ведучий називає номер одного з гравців і відпускає палицю, гравець повинен зробити випад вперед і схопити палицю, не давши їй впасти.

3. «М'яч над мотузкою».

Підготовка: через середину поля на висоті піднятої руки натягується сітка або мотузка. На кожній половині площадки розташовується одна команда.

Опис гри: кожна команда намагається кинути м'яч над сіткою на поле суперника так, щоб він торкнувся землі і водночас не допустити цього на своєму полі.

4. «Передачі волейболістів».

Опис гри: гравці стають в коло і способом верхньої передачі відбивають м'яч вгору один одному. Гравець, що допустив падіння м'яча, отримує штрафне очко. Перемагає той, хто менше допустив помилок.

5. «Тільки знизу».

Опис гри: звичайна гра в волейбол, але передачі м'яча дозволяється виконувати тільки знизу двома або однією рукою. В іншому випадку м'яч передається на протилежну сторону, а команда отримує очко.

6. «Бомбардири».

Підготовка: учасники стоять по колу і перекидають один одному м'яч.

Опис гри: гравець, що допустив помилку при прийомі м'яча або послав м'яч неточно, сідає в центр кола. Решта, час від часу нападаючим ударом посилають м'яч у гравців, що сидять. Якщо потрапили в гравця, той виходить з кола і продовжує гру. Обстріл триває до тих пір, поки один із гравців, що сидить, не зловить м'яч у руки, тоді всі встають, а гравець, що пробив у руки, сідає в коло.

7. «По наземній мішені».

     Підготовка: на волейбольному майданчику кресляться два кола.

Опис гри: гравці почерзі розбігаються і кидають м'яч у коло двома руками. За вдале           попадання команда отримує очко.

 

Ігри для розвитку гнучкості

1. «Хто швидше передасть».

Підготовка: дві команди шикуються в колону. Дистанція між гравцями в команді 1 м. Опис гри: за сигналом обидві команди починають передавати м'яч, використовуючи верхню передачу м'яча, партнеру, що стоїть ззаду. Хто швидше передасть м'яч.

2. «Місток і кішка».

Підготовка: шикуються дві команди. Кожна команда розраховується на перший – другий. Перед кожною командою кресляться по два кола.

Опис гри: за сигналом перші пари від кожної команди починають естафету. Опинившись в першому колі, один з гравців робить "міст", а другий пролазить під ним і біжить в інше коло, де бере упор, стоячи зігнувшись. Його партнер пролазить під ним, після чого обидва, взявшись за руки, біжать назад і передають естафету наступній парі .

3.«Лавка над головою».

Опис гри: по команді гравці нахиляються вправо і беруть лавку, переправляючи її над головою на інший бік, потім переходять на інше місце, щоб лава виявилася зліва, і виконують вправу знову до умовної лінії. Гра виконується за часом. 

Ігри, спрямовані на розвиток витривалості

1. «Рибалки і рибки».

Підготовка: гравці розташовуються по колу. У центрі ведучий зі скакалкою .

Опис гри: ведучий крутить скакалку під ногами гравців, всі підстрибують, намагаючись не зачепити її. А той, хто все-таки зачіпає скакалку, стає сам на місце «рибалки»

2. «Хто швидше».

Підготовка: гравці розбиваються на дві команди і стають уздовж лицьової лінії.

Опис гри: в середині майданчика знаходиться м'яч; керівник називає номер гравців, ті прямують до м'яча, з метою швидшого заволодіння ним.

3. «Перехват  м'яча».

      Підготовка: накреслити три кола. У кожному колі по три учасника.

      Опис гри:в межах кола двоє гравців перекидають один одному м'яч. Третій                 намагається перехопити його.

4. «Тигробол».

      Підготовка: гравці утворюють коло 8 м, кілька «тигрів» знаходяться в середині кола.

      Опис гри: гравці розігрують м'яч між собою, «тигри» намагаються торкнутися.м'яча.        Хто дозволив «тигру» торкнутися м'яча стає на його місце.

 

6. «Регбі».

      Підготовка: на майданчику дві команди по 5 осіб, 6-й у воротах.

      Опис гри: м'яч встановлюється в центрі. Обидві команди намагаються бігти за м'ячем        від лінії своїх воріт. Кожна команда намагається доставити м'яч за лінію воріт суперника.

7. «Футбол на спині»

       Підготовка: гравці розташовуються в положенні лежачи на спині, упор руками ззаду і    розкручують м'яч ногами. Команди намагаються забити м'яч у ворота суперника.

8. «Стрибки».

      Підготовка: гравці, що грають розбиваються на «наїзників» і «коней».

      Опис гри: пари шикуються уздовж лицьової лінії, «наїзник» сидить верхи на «коні».

      Завдання. Швидше досягти протилежної лицьовій лінії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Криворізька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №78

Методичний кабінет

 

 

 

 

 

 

 

СПОРТИВНІ ТА РУХЛИВІ ІГРИ

 ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ

РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ УЧНІВ

 

 

 

 

                Узагальнений досвід роботи

  над науково – методичною

  проблемою   вчителя

            фізичної культури,

   спеціаліста вищої                        кваліфікаційної

       категорії  Криворізької

загальноосвітньої

 школи І – ІІІ ступенів №78

                Дудки Наталі Анатоліївни

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг 2015

 

 

Зміст

 

Вступ_________________________________________________3 стор.

Розділ І. Гра  як засіб всебічного розвитку. Оздоровче, освітнє і виховне значення ігор.___________________________________________

Розділ ІІ. Анатомо-фізіологічні  особливості розвитку учнів.Виховання фізичних якостей школярів._______________________________

Розділ ІІІ. Метод проведення різних рухливих ігор для розвитку фізичних якостей ________________________________________________

Розділ ІV. Методи навчання рухових дій ____________________

Розділ V. Види спортивних ігор та естафет, особливості їх проведення під час фізичного виховання. Позаурочні заняття як можливість організації спортивних ігор __________________________________________

Висновки

Використана література

Додатки