Міністерство освіти і науки України

Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Житомирської обласної ради

Кафедра методики викладання навчальних предметів

 

                             Формування компаративістської компетентності учнів

 

 

Виконала

Койда Людмила Василівна,

,

вчитель зарубіжної літератури

Малинського ліцею №1

ім. Ніни Сосніної,

  учитель

зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………….......................

РОЗДІЛ І.  Компаративістика як змістова лінія літературного компонента та перспективний напрямок у методиці викладання зарубіжної літератури

1.           Компаративна лінія та її реалізація в шкільній програмі
2.           Питання компаративного аналізу в літературі
3.           Дидактична модель організації уроків компаративного вивчення
4.           Шкільна компаративістика в термінах

Розділ ІІ. Компаративістика як ключ до скарбів  золотого  світового фонду світового письменства

2.1. Напрями системної роботи для формування компаративістських    компетентностей

2.2. Словникова робота як засіб вивчення національної специфіки твору

2.3. Побачити художній твір у проекції формування підприємливості та ініціативності через компаративістику

2.4.   Від Ф. Шиллера до Е.Портер

2.5.  Еволюція поглядів на античного героя

2.6. Література в системі мистецтв як галузь компаративістики

Розділ ІІІ. Найефективні засоби здійснення компаративного аналізу в школі

3. 1. Осмислення понять «алегорія» і «символіка» за допомогою компаративу

3. 2. Складання порівняльних таблиць, порівняльних діаграм 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ................................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...

 

                                                                  

                                                            ВСТУП

Однією з  чотирьох важливих змістових ліній літературного компонента Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, за якими здійснюється літературна освіта в школі, безумовно, є компаративна. З огляду на це особливого значення набуває питання про формування компаративістської компетентності учнів, яка є складовою літературної освіти і передбачає володіння комплексом знань, умінь, навичок і ціннісних орієнтацій, необхідних для ефективного використання елементів порівняльно-історичного методу в процесі вивчення літератури. Таку компетентність не можна ототожнювати з компетентністю літературознавця, який покликаний глибоко вивчати літературні явища, тенденції і процеси. На відміну від нього учень лише відкриває двері у світ компаративістики відповідно до індивідуальних можливостей та інтересів. Завдання вчителя – зацікавити школяра цим дивовижним світом, дати йому наукові ключі, які допоможуть у пізнанні його таємниць.

Інтеграційні процеси, які відбуваються в сучасному світі, мистецтві, літературі, зумовлюють необхідність інтегрованого вивчення гуманітарних дисциплін. При цьому встановлення контактів між двома чи більше літературними або мистецькими явищами сприяє вихованню в учнів почуття національної гідності і водночас поваги до інших народів, їхньої самобутньої культури.

Одним із перспективних напрямків у вивченні світової літератури є компаративний підхід, який дає можливість вийти за межі локального прочитання твору, встановити взаємозв’язки (генетичні, контактні, типологічні поміж різними текстами, національними літературами, творами мистецтва, оригіналами й перекладами), а головне – краще усвідомити власну ідентичність, місце рідної культури в діалозі культур, зберегти національні духовні цінності.

 

 

 

 

 Актуальність досвіду

Вибір теми обумовлений тим, що в усіх нормативних документах, які стосуються стратегії розвитку освіти, відзначається, що мета сучасної школи – виховати всебічно і гармонійно  розвинену особистість. Один із принципів, який прописаний у Концепції літературної освіти – вивчення літератури у контексті розвитку культури і мистецтва. Важливим для формування світогляду й загальної культури учнів є розгляд літературних творів не тільки як самоцінних текстів, але й у контексті вітчизняної і світової культури, філософської думки, у взаємозв’язках з іншими мистецькими явищами. Вивчення літератури в контексті розвитку культури і мистецтва є важливою складовою духовної культури людства, тому цілком доречно розглядати літературні твори в контексті загального культурного руху на певному етапі, у зв’язках із живописом, музикою, кіно та інших видів мистецтва. На сучасному етапі компаративістика сприяє розумінню духовної єдності і національної своєрідності різних літератур, спрямовує учнів на розуміння творчого характеру взаємовпливу різних культур, формує гуманістичний світогляд.

 

Мета дослідження:

- показати застосування елементів компаративного аналізу на прикладі вивчення окремих програмових творів; розкрити доцільність застосування зазначеного виду під час вивчення творів літератури, що різняться за родово-жанровою специфікою; показати застосування елементів компаративного аналізу на прикладі кількох варіантів перекладу .Для досягнення цієї мети необхідна реалізація певних завдань.

 

 

 

 

Завдання:

1. Ознайомитись зі станом висвітлення у психолого-педагогічній літературі  питання компаративної лінії і її реалізації в шкільній програмі.

2. Дослідити теми формування компаративістської компетентності учнів.

 3. Розкрити питання шляхів використання порівняльного аналізу художнього твору, що сприяє підвищенню якості літературної освіти, загальнокультурного рівня розвитку учнів.

4. Виховувати ціннісні орієнтації у сфері мистецтва.

5. Вчити учнів розумінню застосування порівняльного аналізу для формування стійких уявлень про світ.

6. Формувати моделі уроків з використанням інтерактивних методів, сучасних інформаційних технологій із застосуванням порівняльного аналізу.

7. Визначити основні напрями формування компаративістських компетентностей; – ознайомити з методами реалізації компаративного аналізу художніх творів.

Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес на уроках зарубіжної літератури у 5 – 11 класах.

Предмет дослідження - формування компаративістської компетентності учнів

 

 

  

 

 

 

 

 

Розділ І. Компаративістика як змістова лінія літературного компонента та

перспективний напрямок у методиці викладання зарубіжної літератури

1.1. Компаративна лінія та її реалізація в шкільній програмі

Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів, явищ і фактів, що належать до різних літератур; установлення зв’язків між українською та зарубіжними літературами (генетичних, контактних, типологічних та ін.); розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах; зіставлення оригіналів та україномовних перекладів літературних творів; увиразнення особливостей української культури й літератури на тлі світової; демонстрацію лексичного багатства й невичерпних стилістичних можливостей української мови, а також поглиблення знань і розвиток навичок учнів з іноземних мов.

Компаративна лінія реалізована в програмі у рубриці «Елементи компаративістики» (ЕК), поданій до кожного розділу програми. Рубрика «Елементи компаративістики» забезпечує цілісність уявлень учнів про художню літературу та її місце в системі мистецтва й культури, міжпредметні зв’язки (української та зарубіжної літератур, зарубіжної літератури та історії (української, всесвітньої), зарубіжної літератури та мови (української, іноземної) та ін.). Зміст цієї рубрики програми може бути творчо використаний учителем на тих уроках, які, на його думку, якнайкраще сприяють компаративним студіям, формуванню в учнів відповідних умінь і навичок. Згідно з Державним стандартом базової та повної загальної середньої освіти всі освітні галузі повинні мати українознавче спрямування, що безпосередньо стосується літературного компонента галузі «Мови і літератури», до якого належить предмет «Зарубіжна література». З огляду на це у рубриці «Україна і світ» висвітлено взаємозв’язки української та зарубіжних літератур, зв’язки зарубіжних письменників з Україною, особливості втілення української теми в їхніх творах, літературні музеї України та інших країн, здобутки українських письменників та перекладачів творів зарубіжних авторів, багатство української мови й літератури на тлі світової культури.

1.2. Питання компаративного аналізу в літературі

Питанню компаративного аналізу присвячена низка матеріалів різного спрямування: філософські, літературознавчі, методичні, мистецькі.

 Підґрунтям порівняльно-історичного літературознавства стали праці Дж. Віко, Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, Д. Дідро, Й. Фіхте, Й. Ґердера, Г. Ґеґеля, К. Сен-Сімона. Проте наукову основу літературознавчої компаративістики становлять праці Ф. Бальденспарже, П. Ван Тігема, М. Ф. Гюяра. У ІІ половині ХХ століття компаративізм набуває широкого розповсюдження. Саме в цей час «була обґрунтована концепція системного аналізу літературного процесу» , ідеї якої знайшли втілення у працях М. Рильського, М. Конрада, В. Жирмунського, Д. Лихачова, М. Храпченка, Г. Вервеса, Д. Наливайка та інших. Можливості компаративістики як шкільної методики аналізу тексту широко розкриті у працях Д.Наливайка, Л.Мірошниченко, Т.Нефедової, Н.Волошиної, О.Ніколенко, О.Куцевол, Ж.Клименко, А. Грабовського, В. Бабенко. А повнішому розкриттю творчих здібностей учнів, формуванню полікультурної компетентності на уроках компаративного аналізу допомагають елементи методичних концепцій Ю.Ковбасенка, Є.Волощук, О.Ісаєвої. Систему компаративного вивчення української та зарубіжної літератури розробив А. Градовський, наголошуючи на можливості підвищення ефективності навчального курсу літератур. Система А. Градовського перегукується з думкою Д. Наливайка щодо поетапного компаративного дослідження. На першому етапі пропонується встановити наявність контактних зв’язків, типологічних чи генетичних подібностей. На етапі аналітичного порівняння – знаходити оригінальні рішення в розкритті авторами «вічних» тем, образів, сюжетів, мотивів, використаних новаторських прийомів, розширення меж жанру. На підсумковому етапі здійснюються узагальнення. О. Друзь розглядає компаративний аналіз як засіб досягнення ідейно- художнього змісту твору, О. Криворучко – як засіб розвитку полікультурної компетентності учнів, О. Лобода – як шлях формування читацької особистості.

 

1.3. Дидактична модель організації уроків компаративного вивчення

 Елементи компаративного аналізу  виокремлюються під час:

Готуючись до уроку компаративного аналізу, завжди пам’ятаємо про психолого-педагогічні та методичні умови проведення такого уроку, що їх виокремлено О.М. Куцевол

 

1.4. Шкільна компаративістика в термінах

Сьогодні компаративістику називають одним із найперспективніших напрямів у методиці викладання зарубіжної літератури. Щоб старшокласники могли засвоїти думку про єдиний закономірний розвиток художніх систем, про взаємозумовленість світового літературного процесу в цілому, щоб були здатні здійснювати багатоаспектний порівняльний аналіз творів, потрібно уже школярів 5-8 класів навчати вмінню встановлювати відповідності та відмінності на рівні окремих компонентів твору: жанру, теми, ідеї, проблематики, сюжету, композиції, характеру засобів художньої виразності. Саме в пропедевтичному курсі слід дати початкове поняття про основні форми запозичення й засвоєння, поглибити й закріпити їх на основі пояснення  термінів.

 Вічні образи - літературні образи, які за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та зображеної в них історичної доби, містять у собі невичерпні можливості філософського осмислення життя. Класичними прикладами вічних образів в європейській літературі вважаються: образи Прометея, Гамлета, Дон Жуана, Фауста, які виникли на конкретному історичному грунті й зосередили в собі вічні пошуки людиною своєї першосутності, свого призначення, закарбували істотні риси людської природи.

 «Мандрівні сюжети» - канва подій казок, байок, пісень, творів писемної літератури, які переходять від народу до народу. Підставою для таких суджень є подібність основних мотивів у сюжетах з родинного, родового життя (бездітні сім'ї, битва героя з нечистими силами, зрада брата, шукання скарбів), з історії взаємин вождів і маси, багатих і бідних, завойовників і завойованих. Типологічна подібність між ними пояснюється взаємовпливами культур і літератур за періоду активних міграційних процесів. Так, «мандрівними» є сюжети казок народів світу: російської «Морозко», польської «Про двох дівчат, добру і лиху», української «Дідова дочка й бабина дочка», літературних казок: «Попелюшка» Ш. Перро і «Мачуха і панночка» Євгенія Гребінки; «Ялинка» Г.К.Андерсена та «Сосонка» Олени Пчілки»; байок «Вовк і Ягня» Езопа, Федра, Л.Глібова, І.Крилова)

 Пародія (грецьк. parodia – пісня навиворіт, переробка на смішний лад) – один із жанрів фольклору та художньої літератури, гумористичний чи сатиричний твір, в якому імітується творча манера письменника задля осміяння її як такої, що не відповідає новим мистецьким запитам. Запровадив пародію еллінський письменник Гіппонакт (помер у 530 році до н.е.). Цей жанр був поширений за античної доби. «Циклоп» Евріпіда – пародія на «Одіссею», «Жаби» Арістофана – на трагедії Еврипіда. Звертався до пародії М. де Сервантес («Дон Кіхот»), Е.Роттердамський («Похвала глупоті»), Ф.Рабле («Гаргантюа і Пантагрюель»), Д.Свіфт («Мандри Гуллівера»)

Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора з елементами наслідування версифікаційних складників оригіналу. Так, вірш П.Гулака-Артемовського «Твардовський» є переспівом балади Міцкевича «Пані Твардовська», балада Л.Боровиковського «Маруся» - переспів «Світлани» В.Жуковського, вірш М.Лермонтова «На севере диком» - однойменного твору

Г. Гейне, балада М.Лермонтова «Перчатка» - переспів балади Ф.Шиллера «Рукавичка».

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Компаративістика як ключ до скарбів  золотого  світового фонду світового письменства

2.1. Напрями системної роботи для формування компаративістських компетентностей

Формування компаративістських компетентностей забезпечується системною роботою, основними напрямами якої можуть бути такі: – зіставлення літературних творів (та їх окремих компонентів – тем, мотивів, образів), явищ, фактів, що належать до різних літератур; – установлення зв’язків між українською, світовою літературою, літературами національних меншин України (генетичних, контактних, типологічних); – розгляд розвитку традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів, – поетичних засобів; – висвітлення трансформації міфологічних та фольклорних тем, образів у літературних творах; – зіставлення оригіналів і перекладів творів. На уроці компаративного аналізу встановлюються типологічні зв’язки між творами різнонаціональних літератур. Наприклад: «Енеїда» І.Котляревського - «Енеїда» Вергілія, «Чорна рада» П.Куліша - «Айвенго» В.Скотта, «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого  -«Міщанин-шляхтич» Мольєра, «Слово о полку Ігоревім» - «Пісня про Роланда», «Фарбований Лис» Івана Франка - «Рейнеке Лис» Й. В. Гете. Поезії Шевченка -хоку М. Басьо, «Лісова пісня» Лесі Українки - «Синій птах» М. Метерлінка, «Планетник» Б. Харчука - «Маленький принц» А. де Сент-Екзюпері. Учні аналізують подібності та відмінності цих творів на різних рівнях. Твори Вергілія та І. Котляревського порівнюють на рівні змісту, віршованого розміру, римування, ритму, строфіки. Романи В. Скотта та П. Куліша на рівні теми, сюжету. Твори Мольєра та І. Карпенка-Карого на рівні сюжету та особливостей образів Журдена та Мартина Борулі. Драматичні твори «Лісова пісня» Лесі Українки та «Синій птах» М. Метерлінка на рівні мотивів та ідеї. Пейзажні твори Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати», «За сонцем хмаронька пливе…» та хоку М. Басьо на поетичному рівні.

 

 

2.2. Словникова робота як засіб вивчення національної специфіки твору

Уже в середніх класах необхідно звертати увагу учнів на змістові особливості національної специфіки, зокрема розглядати такі елементи змісту, які надають творові національного колориту:

1. Екзотизми (назви національних реалій певного народу, які в перекладі залишаються незмінними) Це можуть бути:

•          ознаки соціального стану: дворянин, бюргер, козак;
•          професії: чабан, рикша;
•          посади: війт, цар, падишах;
•          чини: капрал, таємний радник, урядник;
•          назви свят, традицій, ігор, танців: пурім, гопак;
•          назви явищ природи, тварин, рослин: цунамі, койот, баобаб.

2. Власні імена й назви.

У кожного народу є поширені власні імена (Джек – в англійців, Іван – у росіян), а також власні назви тварин, що стали загальними ( у росіян: корова – Бурьонка, кінь – Савраска, собака – Жучка). На національну специфіку можуть указувати і географічні назви.

3. Згадки про події національної історії, про специфічно-національні заняття, звичаї, обряди, традиції, погляди. Наприклад, в українському фольклорі – про нашестя монголо-татар, у французькому – про похід Карла Великого до Іспанії.

4. Предметні та образні символи. Одні й ті самі речі набувають різної конотації у певних народів. Так, символом гостинності в українців є хліб-сіль, у французів – хліб і вино, в узбеків – хліб – чай.

Отже, найяскравіше національна специфіка змісту твору розкривається через стилістичну лексику. Саме тому під час навчання важливу роль слід відводити словниковій роботі, зокрема таким видам, як:

•          тлумачення екзотизмів;
•          пошук слів, які вказують на національну специфіку твору;
•          співвіднесення національних назв спільних або подібних реалій.

 

2.3.  Побачити художній твір у проекції формування підприємливості та ініціативності через компаративістику

Як формувати підприємницьку компетентність через компаративістику на уроці зарубіжної літератури? Предмет «Зарубіжна література» надає можливості для формування підприємливості та ініціативності як ключової компетентності розвитку особистості. Адже зразки світової літературної спадщини, - це багатющий матеріал для аналізу різноманітних життєвих моделей поведінки, людських характерів, зразків почуттів. Учні, навчаючись на прикладі інших, переймаючи їхній досвід, оцінюючи їхні дії, вчаться планувати своє життя. Наприклад, порівняння творів різних епох дає таку можливість.

Здавалося б, нелегко проаналізувати крізь призму підприємливості твір Д.Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера». Насправді ж підприємницьке тло закладено у тематиці твору – мінливість зовнішнього вигляду світу природи та людини, протест проти відсутності свободи, пошук ідеального суспільного ладу. Перелічені проблеми є вкрай актуальними для сучасного глобального світу і, при вдало продуманій дискусійній ситуації, працюють на виявлення можливості вільної реалізації власного «Я» та формування здібності експериментувати. На прикладі образу Гуллівера, який представлений як тип людини нового часу (енергійної, творчої, мислячої), школярі формують такі складові компетентності, як виявлення ініціативності, креативність, мотивацію і наполегливість, вчаться бути допитливими і відкритими, здатними на вчинки.  Широкий діапазон можливостей розвитку підприємливості надає твір О.де Бальзака «Гобсек». Аналізуючи повість, дев'ятикласники вивчають щляхи збагачення героя, спостерігають ділові якості персонажів, розпізнають приклади поведінки як корисної для спільноти, так і ті, які не є раціональними, можуть пояснити, в чому актуальність твору,висловлюють критичні судження щодо того, наскільки ідея збагачення будь-якою ціною необхідна сучасній людині, а також отримують вміння розсудливо ставитися до грошей загалом та власних заощаджень зокрема.  школярі вчаться розпізнавати власні можливості, можуть аналізувати свої здібності, усвідомити різні шляхи самомотивації.             

2. 4. Від Ф. Шиллера до Е.Портер

Що об’єднує оду «До радості» Ф.Шиллера та роман Е.Портер «Полліанна»? Роман вчить читачів, як бути щасливими, як привернути до себе увагу людей і, як самотньому і нещасному, вірити в себе і радіти кожному новому дню. А головне – допомагати  своїм ближнім. Це найважливіша цінність у християнстві, яка показує не прагнення засудити і покарати, готовність  співчувати, повірити в себе. Полліанна здійснює свою добру, християнську місію, навчаючи людей радості, вселяючи в них надію. Шиллер у поезії «До радості» пристрасно звертається до всього людства:

Дослідницький метод приводить учнів-дев'ятикласників  до висновку: твори об’єднує спільна ідея – в основі світобудови закладено радість. Це почуття гуртує людей, даруючи надію. Усі люди є дітьми єдиної матері – Природи.

 Учням пропонується з'ясувати значення слова «радість» в оді «До радості» Ф.Шиллера, склавши до нього асоціативне гроно.  Радість: іскра Божа, друзі, кохання, згода, ласка, творчість душі, всесвіту пружина, космосу машина, чесноти, віра, всепрощення, примирення. У 1972р. Рада Європи утвердила «Оду до радості» Ф. Шиллера, покладену на музику Бетховеном, Гімном Ради Європи. У 1985 році ода стала гімном ЄЕС, а у 1993 –гімном ЄС. Жити в злагоді – головна мета Європейського Союзу, яка співзвучна головній думці оди «До радості» Ф.Шиллера. Спираючись на оду,складають Кодекс європейської людини.

Суть філософії Полліанни теж дуже проста: люди народжені для того, щоб радіти й дарувати радість, це основа, а може й мета людського існування. Досягти такої чистоти й гармонії зі світом, на жаль, не завжди вдається, але люди мають мрії… Люди прагнуть не захлинутися в метушні, бачити, відчувати, любити, віддавати й радіти! Р –розум, А – активність, Д – доброта,  І -  ініціатива, С – співчуття, Т –турботливість Ь(слова, що характеризують Полліанну)

2.5. Дослідження перекладу літературного твору  українською мовою як вид компаративного аналізу

Говорячи про значення перекладу під час вивчення світової літератури, Ж. Клименко зазначає, що «учням доцільно репрезентувати різні рівні діалогу: оригіналу й перекладу; автора й перекладача; перекладачів («естафета перекладів»). Наприклад, учні люблять читати твір мовою оригіналу. Старшим школярам філологічних класів пропонується осмислити оригінал, з'ясувати особливості його україномовної версії.

 Пропонуємо учням самостійно здійснити порівняння балади на основі перекладів П. Куліша («Вільшаний цар»), Д. Загула («Вільховий король»). Відомо, що в основу балади покладена данська народна пісня «Дочка лісового царя». Беручи за основу сюжет пісні, Й. Ґете повністю перероблює зміст балади. Для порівняння пропонуємо також переклади Б. Грінченка та М. Рильського. Проаналізувавши переклад балади М. Рильським, доходимо висновку, що він має дещо ускладнену риму, не завжди однакову кількість складів у рядках, що є відступом від правил віршування.

У ході аналізу перекладу балади Б. Грінченком можемо помітити, що рима правильна, вжиті пестливі слова (варто зазначити, що українська мова визнана однією з багатших мов світу за кількістю вживання пестливих слів): синку, личко, хлопчику, в матусі, таночок. Окрім того, Б. Грінченко надає зовнішності короля національних рис. Про це свідчать такі слова та вирази, як кирея, гаптовані злотом сорочки. Отже, можна зробити висновки, що зміст перекладу балади Б. Грінченка простий, милозвучний, тому легко сприймається й запам’ятовується.

 

 

 

 

2.6. Найефективні засоби здійснення компаративного аналізу в школі                Складання порівняльних таблиць, порівняльних діаграм (діаграм Венна) - є ефективними засобами, в яких систематизується вся необхідна інформація, компоненти двох порівнюваних елементів. На таких уроках доцільна робота в групах ( парах ). Ось приклади порівняльних таблиць та діаграм як результат учнівської роботи компаративного аналізу:

Доля жінки у поемі Т.Шевченка «Катерина»,  трагедії «Фауст» (11 клас)

Твір	Доля героїні	Причина трагічної долі
Т. Шевченко «Катерина»	Трагічна смерть	Невзаємне кохання, соціальна нерівність
Й.Гете «Фауст»	Трагічна смерть	Обтяженість почуттям вини

 

Образ Петербургу в «Петербурзьких повістях»  М.Гоголя і романі Ф.Достоєвського «Злочин і кара» (10 кл.)

 

Проблематика творів Ф.М. Достоєвського та  Жан –Поль Сартра

Як би далеко один від одного не стояли в часі Ф.М.Достоєвський  і Жан –Поль Сартр, проблематика їх творів вражає близькістю і насамперед яскраво вираженою екзистенціальністю, бо в центрі їхніх творів виявились глибокі питання існування людини. (10 кл.)

Ф.М.Достоєвський	Спільне	Жан –Поль Сартр
	Екзистенціальна проблематика творів Роздуми над вічними моральними проблемами: Бога, безсмертя, буття, свободи, відповідальності, добра і зла
Проблема свободи, Бога, безсмертя, людського існування
Роман «Брати Карамазови»(1881)	Абсурдна людина, кинута у світ, людина, що бунтує, безвідповідальний не потребує ніяких оправдань	П'єси «Мухи»(1943) і «Мертві без погребіння»(1946)
Проблема злочину і кари
Роман «Злочин і кара» (1866)	Схожість у принципах побудови персонажів: є система двійників, зображені герої-бунтарі, є пошук позитивного героя, досліджується проблема надлюдини	П'єса «Мухи»(1943))
Злочини, які б вони не були – ідейні, безідейні – не мають виправдання. Вони – антилюдські,як трагічне пробудження звіра в розумній істоті, яка забула про свою відповідальність перед совістю й людьми.
Герой роману Родіон Раскольников доказує, що «…он не тварь дрожащая»		Герой п’єси Орест доказує собі, що він вільний, любить людей, але вбиває їх заради свободи
Аналізуючи у своїх творах проблему добра і зла, обидва письменника приходять до висновку, що ці два поняття нероздільні і що життя людське засноване на переплетінні доброго і злого початків, точкою дотику яких є страждання

 

 

                «Асоціативний кущ»              

Доля пасербиць у фольклорі та літературних казках (5 клас)

 

                                       

                  «Кола Венна» «Душі людської вічні відкриття»

( новела О.Генрі «Останній листок» і В.Стефаника «Кленові листки»

                                                   (7 клас)

 

 «Знайди пару» (На партах учнів лежать завчасно підготовлені записи японських відповідників українських прислів’їв. Учні по черзі зачитують прислів’я і прикріплюють їх на відповідне місце в таблиці)

УКРАЇНА	ЯПОНІЯ
За двома зайцями не женись	Не впіймати ні ґедзя, ні бджоли
Чутка йде по всьому світі	Поганий вчинок тисячу рі пробігає
Прийшло махом, пішло прахом	Брудні гроші довго не зберігаються
Не такий чорт, як його малюють	Народжувати легше, ніж хвилюватися
Порожня бочка гучить, а повна мовчить	Дрібні хвилі на мілині шумлять
Хто іншим лиха бажає, сам лихо має	Проклянеш когось – готуй дві ями

 

Порівняльна таблиця «Ліричний герой М.Басьо і Р.Бернса»

        Мацуо Басьо                                                                   Роберт Бернс

 

 

Зрозуміти літературного героя, збагнути, яку внутрішню боротьбу він веде із собою, допомагає порівняльна таблиця «Був – став»

 

 

Моральні уроки та духовні скарби чотирьох «Соборів» (11 клас)

М.Павич «Дамаскин»   Сербія

В.Гюго «Собор Паризької Богоматері» Франція

О.Гончар «Собор»   Україна

П.Загребельний «Диво»   Україна

 

 

 

 

Відчути ремінісценції інших творів можна у фантастичній повісті Ніла Геймана «Кораліна», яка поєднує в собі казку, фентезі та психологічний трилер, створюючи напружену, але захопливу історію про пригоди дівчинки, яка потрапляє до паралельного світу. 

 

 

Тема Країни Дитинства у творах письменників Швеції та Австрії:образи, традиції.

 

 

Ульф Старк(шведський письменник) «Чи вмієш ти свистати, Юганно?»оповідання	Міра Лобе (австрійська письменниця) «Бабуся на яблуні»-повість
Хлопчик Берра	Хлопчик Анді
Мріє мати дідуся	Мріє мати бабусю
Знаходить дідуся у притулку для літніх людей	Перша бабуся – вигадка хлопчика; друга – реальна сусідка
Дідусь – пан Нільс	Бабуся з фотокартки і пані Флінк
Святкують день народження дідуся на вишні	«Зустрічається» з вигаданою бабусею на яблуні; до пані Флінк приходить у гості
Берра для дідуся готує подарунки на день народження та вчиться свистіти	Анді для пані Флінк ходить до магазину, готує вечерю

 

2.7. Осмислення понять «алегорія» і «символіка» за допомогою компаративу

Алегорію і символіку учні осягають за допомогою компаративу

 Письменники використали особливу мову творів, – алегорію та символи. Грін повів  на червоних вітрилах країною мрій, що має назву Грінландія. А Сент-Екзюпері разом зі своїми героями підняв на літаку у височінь, щоб звідти побачити, усвідомити сенс людського життя.

Незвичайність долі цих видатних митців сприяла появі незвичайних тем та героїв на сторінках їхніх творів. Вони порушили важливу проблему сучасності  - втрату людяності, проблему байдужості, самотності людини, надзвичайно швидке «старіння людської душі». Екзюпері вважав, що ми, люди, забули про духовність, втратили щирі стосунки, віддалились одне від одного. Недовіра до дійсності залишилась і у російського митця Олександра Гріна. Він уважав, що «лучше жить неуловимыми снами, чем дрянью и мусором каждого дня». Що відбувається з життям? Чому світ жорстокий і схожий на пустелю? Життя таке швидкоплинне! Як зробити його змістовним? Учні досліджують, як відповідають на ці запитання письменники, використовуючи особливу мову творів – алегорію та символи. Відповідно учні складають таблицю, де аналізують за різними аспектами ці твори.

 

Аспекти зіставлення творів	О.С.Грін «Червоні вітрила»	Антуан де Сент-Екзюпері «Маленький принц»
Жанр	Роман - феєрія	Казка-притча (алегорично-філософська)
Композиційний принцип побудови	Внутрішні пошуки свого «я» - діалог душі людини із самою собою	Мандри та діалоги Маленького принца
Основний конфлікт	між жорстоким світом капернців та Лонгреном, Ассоль, між міщанським світом замку та мріями Грея	Зіткнення двох систем цінностей – справжніх та фальшивих
Філософські проблеми	Знайти щастя – це вийти з темряви бездуховного існування	Місце людини у житті, значення дружби, як вивести людей з духовної темряви
Морально-етична проблематика	Людина має право на особисте щастя, за яке треба боротися	Наповнити життя людей духовним змістом
Мовні засоби	Символи, алегорії, метафоричні тропи	Символи, алегорії, узагальнення
Зображення події	Реальність життя перемежовується з казковою мрією	Фантастичні, вигадані подорожі, але порушуються земні проблеми
Персонажі (позитивні і негативні)	Лонгрен, Ассоль, Грей – Меннерс, капернці, міщанин замку	Пілот, принц, жителі астероїдів

 

 

 

 

2.8. Еволюція поглядів на античного героя

З героєм творів Гомера «Іліада» і «Одіссея» - хитромудрим царем Ітаки – школярі зустрічаються, коли вивчають античну літературну  спадщину. Як наслідок – у свідомості більшості учнів діє стереотип: Одіссей – мужній воїн, винахідливий ватажок ахейців, автор Троянського коня, звитяжець, котрий переміг велета-кіклопа і покарав зухвалих «женихів», кривдників Пенелопи.  Стереотип хитається, коли учні натрапляють на цей образ, гортаючи сторінки «Метаморфоз» Овідія або «Божественної комедії» Данте.  Улісс-Одіссей у «Метаморфозах» Овідія (Книга 13) під час словесного двобою з Аяксом зазнає моральних втрат. Овідій досяг мети: навіть сучасники римського поета по прочитанні «Метаморфоз» ставили під сумнів благородство Улісса, і гомерівський епітет «хитромудрий» мав для них уже інший зміст. У читачів нашого століття, якими й є школярі, то у них більще симпатій викликає Аякс, бо красномовство Улісса не переконує. А Данте вустами Вергілія у «Божественній комедії» наносить удар по стереотипу, який поки що не зник із учнівської свідомості. У 8 колі пекла відбувається зустріч Данте і Вергілія з Уліссом. Чому ж йому судилася така жахлива потойбічна доля? Чому безжальний до нього автор «Божественній комедії»?  Вергілій оцінює вчинки Улісса не без упередженості, як і в «Метаморфозах» Овідій, оскільки і він є нащадком троянців як римлянин. Для Данте як християнина обман і підступність є великим гріхом. Еллінів-язичників Данте помістив у 1-му колі пекла: там і Орфей, і Гомер, і Сократ, і Діоген, і Платон. Там же знаходяться і давні римляни: Горацій, Овідій, Цезар, Сенека разом із троянськими ватажками – Гектором та Енеєм. Їх Данте називає «доброчесними християнами». Отже, для нього Улісс – «недоброчесний нехристиянин». Восьме коло пекла, куди потрапив Улісс, - для великих грішників. Погляд Данте на образ Улісса відрізняється від погляду Овідія та Вергілія, поетів римської доби, а тим більше від погляду Гомера. І це зрозуміло: християнські цінності й цінності язичницькі мають величезні розбіжності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.9 Національні особливості трактування «вічного образу»

«Вічні образи» дають багатий матеріал митцям поштовх до роздумів над сьогоденням, до філософських узагальнень. Компаративний аналіз допомагає побачити національні особливості трактування образу Гамлета, а також переконатися в його загальнолюдському, позачасовому значенні.

До образу Гамлета звертався Й.Гете в романі «Роки навчання Вільгельма Мейстера». Устами свого героя письменник відзначав, що Гамлет діє за велінням власного серця, він долає всі перешкоди на шляху до мети. Гете вітає борця – одинака. Гете – романтик, і тому для нього Гамлет – борець-одинак, яких багато було в часи романтизму .

Образ Гамлета знайшов своє відображення у творчості Лесі Українки. У вірші «To be or not to be», який написаний як монолог, в якому багато роздумів про вибір шляху. Якщо для Гамлета «бути» означає боротися заради справедливості та істини, то для ліричної героїні вірша Лесі Українки – це також пошук істини, щляху звернення до музи, яка має дати знак.

Щоб підкреслити трагізм власного життя,російський поет звертається до образу Гамлета.  У вірші «Я Гамлет. Холодеет кровь» Блок порівнює себе з героєм Шекспіра. Він не може змиритися з  підступністю, зрадою. Гамлет для ліричного героя живий. Вірш закінчується трагічною нотою, він, як  і шекспірівський принц, гине, «клинком отравленным заколот»

Вірш Бориса Олійника «ХХ вік і Гамлет» написаний 1985 р. Сама назва свідчить про те, що автор вважає Гамлета сучасником. Це сумний образ. Ліричний герой вважає себе сучасним Гамлетом, якого непокоїть «чорний знак одвічного питання».Олійник далі пише про те, що сучасні Гамлети ХХ ст.. викликають сміх, регіт у «кобри». Образ кобри у вірші багатозначний. Це люди, які ніколи ні в чому не сумніваються, їм байдуже, кому служити. І все ж таки рука принца «на рішучий падає ефес». Він – борець.

 

 

 

2.7. Література в системі мистецтв як галузь компаративістики

На особливу увагу заслуговує вивчення взаємозв’язків літератури з іншими видами мистецтв, зокрема, кіно, живопису.  Провідними видами робіт можуть бути такі:

•          зіставлення топографічного хронотопу літературного твору й екранізації;
•          з'ясування рівня відповідності сценічної постановки, екранізації літературного твору;
•          Що саме змінено вилучено? Чому?
•          Які доповнення привнесено? З якою метою?
•          Як би ви схарактеризували інтерпретаційну настанову митця?

Герої ………Свіфта в ілюстраціях і кінофільмах

Твір приваблює художників-ілюстраторів. Наприклад, світовими шедеврами визнані ілюстрації французького художника Жана Гранвіля – відомого карикатуриста й автора фантастичних зображень тварин у людській подобі. У «Мандрах Гуллівера» митець знайшов споріднені з його творчістю теми й образи, тому ілюстрації вражають точністю наслідування та глибиною бачення порушених у творі проблем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки:                         На основі всього вищесказаного можна зробити такі висновки:                    

 Компаративний аналіз творів дає змогу учням усвідомити цілісність світового літературного процесу й своєрідність нашої культури в ньому, краще засвоїти здобутки зарубіжних та українських авторів, переконатися в багатстві рідної літератури, у повноті духовного життя свого народу, його причетності до духовного процесу людства, сприяє формуванню національної свідомості, патріотизму та толерантного ставлення до представників інших народів. Розпочинаючи на уроках з «простого» зіставлення творів, що належать до однієї художньої системи, до одного жанру й стилю, здійснюючи зіставлення на різних рівнях – теми, сюжету, композиції, жанрової структури, фіксуючи при цьому, що в них повторюється і якою мірою що редукується, а що трансформується – ми приводимо учнів до аналізу типологічних спільностей літературних явищ, поглибленого проникнення в їхній художній світ, їхню індивідуальну неповторність.

Компаративістика відкриває широкі горизонти в процесі навчання та виховання сучасних школярів, розширення їхнього кругозору, формування цілісного світобачення. Вивчення творів різних національних культур на компаративній основі дає учням можливість усвідомити єдність і цілісність світового літературного процесу

Сучасне життя висуває необхідність творчого підходу до уроку літератури та до всього процесу навчання. Компаративістика відкриває широкі горизонти в процесі навчання та виховання сучасних школярів, розширення їхнього кругозору, формування цілісного світобачення. А в умовах глобалізації світового освітнього простору літературна освіта покликана стати ще й потужним націєтворчим чинником.

 

 

 

 

1. Градовський А.В. Компаративний аналіз у системі шкільного курсу літератури: методологія і методика: [монографія] / А.В. Градовський. – Черкаси: Брама, 2003. – 292 с.
2. 2. Друзь О. Компаративний аналіз як засіб осягнення ідейно-художнього змісту драматичного твору / О. Друзь // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – № 4. – С. 44–45.
3.  3. Клименко Ж.В. Формування компаративістської компетентності учнів у процесі вивчення світової літератури / Ж.В. Клименко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 6. – С. 12–16.
4.  4. Ковальчук Р. Калина і сакура. У співавторстві з красою / Р. Ковальчук // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 6. – С. 24–25.
5. 5. Криворучко О. Компаративний аналіз як засіб полікультурної компетентності учнів на уроках літератури / О. Криворучко // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – №7–8. – С. 67–69.
6.  6. Куцевол О.М. Методика уроків компаративного аналізу / О.М. Куцевол // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2004. – № 10. – С. 2–4
7.  7. Лобода О. Компаратавістика як шлях формування читацької особистості / О. Лобода // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2008. – №11–12. – С. 24–25.
8. 8. Павленко М. «Лісова пісня» Лесі Українки і «Маруся Чурай» Ліни Костенко як перегук епох та літературних поколінь / М. Павленко // Українська мова й літера. – тура в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2009. – №1. – С. 66–81.
9.  9. Папуша І. До методології літературознавчої компаративістик / І. Папуша // Слово і час. – 2002. – №3. – С. 58–67.
10. 10. Шалагінов Б. Літературна компаративістика в школі: можливості й труднощі / Б. Шалагінов // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 6. – С. 2–5. 11. Шевченко А. Минуле й сучасне крізь призму болю й любові / А. Шевченко // Дивослово. – 1999. – №3. – С. 50–53. 53 Тетяна Кокора,