Досвід роботи з теми "«Впровадження системи військово-патріотичного виховання учнів на уроках з предмету «Захист України», фізичної культури та в позаурочний час».

Немає другого Дніпра і не буде іншої Батьківщини... То є Ваша Батьківщина. То є ваш дім, і він буде таким, яким ви його зробите і зможете захистити в лиху годину.

         Євген Сверстюк, український публіцист

Сьогодні це висловлювання співпадає із моїми життєвими переконаннями, а інакше і бути не може , бо я – викладач предмету Захист України.

Моє ім’я – Олександр Савельєв.

Місце мого народження – Україна, Бахмут.

Моє призначення – учитель.

Мої досягнення – спеціаліст вищої категорії, старший учитель.

Моє життєве кредо: «Завжди досягати поставленої мети, незважаючи на життєві перешкоди».

А моя мета – не зупинятися на досягнутому, підніматися  вище в своєму професійному зростанні.

Протягом останніх п’яти років я працюю над проблемою «Впровадження системи військово-патріотичного виховання учнів на уроках з предмету «Захист України», фізичної культури та в позаурочний час».

Вступ

В Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді зазначено: "Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози –  пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур".

Тому сьогодні завдання загальної середньої освіти –  виховання громадянина - патріота своєї Батьківщини, готового до подальшої освіти і трудової діяльності, з політичними і світоглядними переконаннями. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти визначила систему завдань, спрямовану на виховання гармонійно розвиненої, високоосвіченої, національно свідомої і соціально активної людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатної до саморозвитку і самовдосконалення. Військово-патріотичне виховання покликане забезпечити морально-політичну і практичну підготовку щодо виконання обов'язку - військової служби у Збройних Силах України, захисту незалежної Батьківщини.

Головними завданнями є формування психологічних та морально-вольових якостей (стійкості, мужності, готовності до подвигу, самопожертви), особистісних поглядів на сучасні події; самовиховання і самопідготовка, спрямовані на оволодіння певними світоглядними знаннями і уявленнями, фізичний розвиток особистості.

Актуальність досвіду

Сучасні політичні, соціально-економічні та військові виклики вимагають всебічної перебудови освіти, навчання і виховання учнівської молоді України. Національно-патріотичне, історико-героїчне, військово-патриотичне виховання має стати важливою складовою всього навчального процесу.

Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні останнім часом, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу. Система освіти загалом і педагогічні колективи, зокрема, повинні ефективно вирішувати складні завдання військово-патріотичного виховання молоді, які знайшли своє відображення в офіційних документах:

• Конституції України;
• законів України  «Про освіту»,  «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»,  «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939 — 1945 років»;
• Постанови Верховної Ради України «Про вшанування героїв АТО та вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді»;
• Указ Президента України Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні;
• Наказів  Міністерства освіти і науки України «Про  затвердження  плану  заходів  щодо  посилення  національно­патріотичного  виховання  дітей  та  учнівської  молоді»;  «Про  затвердження  Концепції  національно­патріотичного  виховання  дітей  і молоді,  Заходів  щодо  реалізації  Концепції  національно­патріотичного виховання  дітей  і  молоді;
• Методичних  рекомендацій  щодо  національно­патріотичного  виховання  дітей  і  молоді у загальноосвітніх навчальних закладах».

Протиріччя

При всій повазі до формування освітнього простору останніх  років слід звернути увагу на ряд серйозних недоліків: основні акценти навчання і виховання було зроблено на педагогіку знань, ліберальні цінності, пропаганду загального критичного осмислення минулого. У значної частини молоді почали формуватися ідеали споживацької психології, суспільної пасивності, далекі від сенсу активної громадянської позиції. Патріотичне виховання опинилось у певній мірі на периферії навчально-виховного процесу. Не можна сказати, що до нього не було уваги, але про нього активно згадували лише в дні державних свят. До недавнього часу не було усвідомлення, що патріотичне виховання – це не мода, це не робота одного дня чи навіть року. Це провідна складова всього навчально- виховного процесу.

Новизна педагогічного досвіду полягає в тому, щоб   створити  середовище, що сприяє формуванню національно-патріотичного виховання підростаючого покоління.

Гіпотеза: лише ідея патріотизму може об’єднати і розвивати українське суспільство.

Об’єкт досвіду: учень та його діяльність на уроках предмету «Захист України»,  та в позакласний час.

Предмет досвіду: військово-патріотичне виховання молоді.

Ведуча ідея досвіду: формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків.

Мета досвіду:  вирішування складних завдань військово-патріотичного виховання молоді.

Очікувані результати:

• формування прагнення до оволодіння військовими знаннями  відповідно рівня фізичної підготовки та витривалості;
• підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді;
• підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;
• формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях;
• формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії, культури, мови  та історичних цінностей;
• виховання  громадянина-патріота;
• виховання громадянських почуттів і свідомості, соціальної активності і відповідальності.
• виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь.

Технологія досвіду

         Військово-патріотичне виховання — цілеспрямований, організований процес формування готовності юнаків старшого шкільного віку до строкової військової служби в Збройних Силах України. Його зміст визначається Конституцією, законами України, військовою Присягою та військовими статутами.

Головним результатом виховних зусиль має стати готовність молодої людини до військово-патріотичної діяльності як внутрішнього системного утворення, що передбачає п'ять основних компонентів:

• освітній,
• фізичний,
• психологічний,
• соціальний,
• духовний.

         Освітня готовність — це, передусім, обсяг знань про  героїчне минуле українського народу, історію його Збройних Сил. Вона передбачає також певний обсяг знань з допризовної підготовки, фізичної культури, спорту. Головне при цьому — дієвість засвоєних знань, що виявляється в навчально-пізнавальній активності старшокласників на уроках з предмету «Захист України».

         Фізична готовність передбачає певний рівень розвитку в юнаків фізичної сили, витривалості, спритності, швидкості в рухах; сформованість необхідних для військової діяльності рухових навичок та вмінь.

         Психологічна готовність включає в себе позитивну мотивацію участі учнів у військово-патріотичних заходах. Разом з тим, вона передбачає певний рівень сформованості таких якостей, як емоційна стійкість, розсудливість, сміливість, рішучість, мужність, цілеспрямованість.

         Соціальна готовність передбачає вірність бойовим та національно-історичним традиціям, військовому обов'язку, присязі та військовому статуту, високу дисциплінованість, соціально-комунікативну та національно-громадянську активність.

         Духовна готовність проявляється в наявності ідеалу, в пошуках старшокласниками життєвого смислу і цінностей; самоусвідомленні свого Я-фізичного, психічного, соціального.

         Основною властивістю цих п'яти складових готовності виступає військово-патріотична активність — внутрішня активна позиція молодої людини щодо військової служби. У сучасних умовах важливо, щоб молоде покоління не тільки пов’язувало своє майбутнє з Україною, а й хотіло берегти, розбудовувати й захищати її. Тому захист Вітчизни — почесний обов’язок кожного.

Метою військово-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків.  Мети патріотичного виховання можна досягти шляхом реалізації таких виховних завдань:

• формування почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії;
• відновлення і вшанування національної пам'яті;
• відродження та розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;
• утвердження в свідомості школярів об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історій, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України і її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;
• виховання громадянських почуттів і свідомості, поваги до Конституції та інших законів України, соціальної активності і відповідальності за доручені державні та громадські справи;
• формування здібностей до аналізу зовнішнього та внутріполітичного становища, вміння на цій основі самостійно адекватно оцінювати події, що відбуваються у державі і світі, свою роль та місце в цих подіях;
• підвищення престижу військової служби, військова професійна орієнтація молоді, формування і розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Української держави і служби у Збройних силах України та інших військових формуваннях;
• створення системи військово-патріотичного виховання.

Методами військово-патріотичного виховання молоді є:

• переконання - формування впевненості в суспільній корисності діяльності з підготовки до захисту Вітчизни;
• стимулювання - реалізується в різноманітних формах заохочення та змагання;
• особистий приклад - діяльність вчителя, який має бути взірцем для молоді, має забезпечувати педагогічні вимоги, вміє давати доручення і перевіряти його виконання;
• самопідготовка - процес активного формування і самовдосконалення молодої людини, виховання почуття патріотизму, яке реалізується шляхом самозобов'язання, самостійного навчання та самоконтролю.

Первинною ланкою в структурі військово-патріотичного виховання учнівської молоді є урок. 

Під час занять із предмету «Захист Вітчизни» учні знайомляться із специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних Силах України, виховують у собі якості, необхідні майбутньому воїну.

Допризовна підготовка юнаків і військово – патріотичне виховання організовується та проводиться на підставі наступних документів:

• Конституції України;
• Закону України «Про Збройні Сили України»;
• Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»;
• Положення про допризовну підготовку, затвердженого Постановою  Кабінету Міністрів України;
• Указу Президента України «Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді»
• Програми предмету « Захист Вітчизни » для юнаків.

       З перших навчальних занять предмета «Захист України» вчитель доводить до відома вимоги Конституції України, інших законів України, статутів Збройних сил України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її держаних символів. Впродовж усього навчального процесу на кожному наступному занятті вчитель  доносить до свідомості кожного старшокласника, що той є патріотом України, майбутнім захисником Вітчизни.

       Військово-патріотичне виховання здійснюється насамперед у процесі навчання, де в учнів закладається фундамент глибоких знань, формуються світогляд, національна самосвідомість.

Викладання Захисту Вітчизни  в школі вимагає від учителя сьогодні творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу. На власному досвіді переконався, що монологічні підходи у висвітленні програмових тем  не стимулюють учнів до активного сприйняття матеріалу, не розвивають творче  мислення та уяву, не прищеплюють практичні навички.

При проведенні уроків з Захисту України постійно використовую комп’ютерні графічно-інформаційні технології; запроваджую   перегляд  учбових і хронікальних фільмів,  відеороликів, кліпів, агітаційних матеріалів стосовно історії ЗСУ .

Теоретичні уроки  проводжу з використанням мультимедійних засобів (презентації, тестуючи програми, електронні посібники та тренажери, відеофільми).

Прагну, щоб кожен урок був логічним продовженням попереднього і, водночас, підготовкою до наступного, змістовним, цікавим для учнів і таким, що спонукає їх до активної діяльності.

На уроках юнакам постійно пояснюю  внутрішню й зовнішню політику України, зміцнення обороноздатності країни. Невід’ємна частина уроків – тематичні бесіди з рекомендаціями  та міні-лекції на теми:  «Офіцер – професія героїчна», «Вищі учбові військові заклади України», «Сторінки історії Українського війська», «Бойові традиції козаків»,  «Запорізьке військо» тощо.   Для проведення бесід попередньо готую тематичний цикл, який повністю висвітлює певне питання чи цілісну проблему. Важливим виховним моментом і запорукою ефективності згаданих заходів є активна участь у них учнівської аудиторії. Тому перед проведенням бесід або лекцій  пропоную юнакам обговорення декількох проблем з тим, щоб вони висловили свої думки з їх приводу. В силу специфічності виховного напряму і для більш професійного висвітлення теми проводити бесіди або читати лекції запрошую працівники військоматів, офіцерів військових частин, ветеранів війн, учасників визвольних подій.

Вважаю, що саме на уроках Захисту України  учні усвідомлюють необхідність з честю виконувати громадянський обов’язок, бути гідними патріотами, захисниками  своєї держави.   Тому на уроках організовую зустрічі з учасниками бойових дій часів Другої світової війни,  Революції Гідності, АТО.  Учні мають можливість почути  реальні, а не відтворені факти, поспілкуватися з ними та задати питання, які їх хвилюють.

         Під час занять із Захисту України  учні знайомляться із специфікою військової праці, готуються до виконання обов'язків солдата, дізнаються про особливості служби в Збройних Силах України, виховують в собі якості, необхідні майбутньому воїнові. Програма Захисту України дозволяє підчас вивчення кожної теми використовувати матеріали із життя воїнів і пропагувати на уроках приклади героїчного минулого українського народу, його Збройних Сил. На заняттях з вогневої підготовки надається можливість показати переваги нашої стрілецької зброї. Вивчення військової присяги дозволяє розкрити важливі вимоги до морально-бойових якостей воїнів, формує почуття національної гордості за Збройні сили України, за Батьківщину.

         Набуті в школі військові знання та навички визначатимуть рівень спроможності виконання конституційного обов'язку громадянином України щодо захисту Вітчизни. На сьогодні школа є єдиним центром з підготовки всіх без винятку юнаків (незалежно від того, будуть вони призвані на строкову військову службу чи ні) до захисту Вітчизни. В цій ситуації надзвичайно зростає роль предмета Захист України як складової частини військово-патріотичного виховання, спрямованої на підготовку юнаків у теоретичному, практичному, фізичному і психологічному плані до майбутньої військової діяльності.

Захист України – предмет особливий. У ньому поєднані не тільки знання історії народу, героїчні, славні традиції минулого, але й фізичне виховання школярів. Національно-патріотичне та громадянське виховання учнів – стержень цієї навчальної дисципліни. Від того, які умови зуміємо створити для вивчення цього предмета, залежить те, яких захисників Вітчизни зможемо підготувати. Від цього, зрештою, залежить і обороноздатність нашої Батьківщини, її майбутнє.

Досвід роботи показує, що військово-патріотичне виховання учнів у дусі постійної готовності до захисту своєї Вітчизни необхідно проводити систематично, цілеспрямовано і наполегливо.

Військово-патріотичне виховання не повинно обмежуватись лише вивченням предмету Захист України. Слід використовувати міжпредметні зв'язки, доповнюючи зміст курсу вивченням історико-культурних традицій українського народу, його історії, духовної спадщини, символіки, звичаїв та побуту тощо.

Тому  другий напрям військово-патріотичного виховання — організація різноманітних видів діяльності патріотичної спрямованості.

Організовуючи виховну роботу з військово-патріотичного виховання, потрібно враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та сучасності. Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Розглядаючи механізми реалізації виховного ідеалу, треба так будувати виховний процес, щоб учні не були пасивним об’єктом, щоб вони брали активну участь у ньому під керівництвом педагогів. Навчальний заклад мусить стати для них маленькою Батьківщиною, яку вони люблять і честю якої вони дорожать, яку вони разом з педагогами розбудовують, а в лиху годину готові захистити.

Військово-патріотичне виховання у школі здійснюється у різноманітних  за змістом і спрямованістю заходах:

• інформаційного, просвітницького характеру (лекції, бесіди, інформаційні хвилинки, конференції, зустрічі, тематичні вечори);
• дійового, практичного спрямування (змагання, конкурси, гурткова і клубна робота, екскурсії);
• комплексного, з усвідомленням їх суспільної і особистісної значущості (дискусії, огляди-конкурси, військово-спортивні свята, декади цивільної оборони).

В рамках військово-патріотичного виховання в школі проводяться уроки мужності, конференції, акції пам’яті до Дня Перемоги, до Дня вшанування учасників бойових дій, до Дня українського козацтва, до Дня Соборності України, до Дня захисника Вітчизни, до Дня Чорнобильської трагедії, до Дня пам’яті жертв голодомору тощо.

Юнаки  школи систематично виступають з повідомленнями, які присвячені знаменним датам (День Збройних Сил України, День Героїв Крут, День Соборності, День Захисника Вітчизни, річниця виведення військ з Афганістану, День Перемоги тощо). Під час цих заходів юнаки мають можливість розширити свої знання з історії України та українського війська, проявити свої лекторські  здібності.

Наприклад, заходи до Дня пам’яті жертв голодоморів відбуваються під гаслом «Україна пам'ятає, світ визнає!» і вбирають до себе:

• інформаційну хвилинку «Пам’ятай, щоб це ніколи не повторилося»;
• Приспущення Державного Прапора України з траурною стрічкою на будівлі закладу;
• виховний захід «Голодомор - геноцид українського народу»;
• тематичну виставу «Ми пам'ятаємо. Ми сильні!».

Однією з продуктивних форм роботи зі школярами щодо формування патріотичних цінностей є участь юнаків у Всеукраїнській військово-патріотичній спортивній грі «Джура», яка  присвячується Дню Захисника Вітчизни, вивченню героїчних сторінок історії українського народу.

Традиційні воєнно-спортивні змагання «Козацькі розваги»,  що проводяться між командами 9-11-х та 5-8 класів, розвивають в школярів дух колективізму. Програма змагань розширює знання учнів з історії українського війська, дає можливість проявити свої знання з розділів Захисту України, свої найкращі риси характеру: кмітливість, винахідливість, психічну та фізичну підготовку.   

Однією з форм позакласної  роботи є зустрічі з учасниками визвольних подій, ветеранами війни. Щоб вони були цікавими, перед їх організацією необхідно, перш за все, ознайомитися з біографією учасника визвольних подій, ветерана, його бойовим шляхом. Завдяки цьому у випадку, коли запрошений гість не має змоги виступити, про нього розповідає підготовлений учень. Проте про окремі епізоди свого бойового життя, історію однієї з своїх нагород повинен розповісти сам учасник визвольних подій, ветеран. На завершення зустрічі, щоб підкреслити увагу і пошану до героя, йому вручають квіти або подарунок. 

Для активізації військово-патріотичного виховання слід звертатися до  гурткової роботи відповідного напряму. При проведенні даної  роботи вчитель повинен керуватися  Концепцією допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, програмою предмету Захист України. В школі в різні роки працювали і працюють гуртки військово-патріотичної спрямованості: «Влучний стрілець», «Готуйся в армії служити», «Основи військової справи» тощо.

Однією з основних форм військово-патріотичного виховання є військово-шефська робота, яка полягає у встановленні та підтриманні зв'язків з працівниками військової частини з метою проведення спільних заходів з військово-патріотичного виховання молоді, виховання у неї громадянських почуттів та якостей:

• відвідування військової частини з нагоди державних та військових професійних свят, днів частини, днів складання військової присяги;
• запрошення представників військової частини як спостерігачів під час проведення тактичних навчань та змагань з військово-прикладних видів спорту;
• спільна організація тематичних вечорів, зустрічей з особовим складом військових частин, сім’ями загиблих військовослужбовців;
• спільні урочисті святкування біля  меморіальних комплексів, пам’ятників, Вічного Вогню.

Важливим фактором у позакласній роботі з предмету «Захист Вітчизни» є воєнно-спортивні заходи. Під час проведення шкільних та міських  змагань учні нашої школи постійно показують високі результати як у особистому, так і в командному заліках. Двічі на рік (восени та на весні) юнаки школи – постійні учасники міських заходів із загально-фізичної підготовки допризовної молоді (біг, крос, підтягування на перекладині, метання гранати, комплексно-силова вправа , човниковий біг), що дає вчителеві можливість визначити фізичний стан учнів, а юнакам порівняти свої показники на початку і в кінці року. 

Висновки

Військово-патріотичне виховання – це процес цілеспрямованого систематичного формування у дітей та молоді почуття патріотизму, духовної та психологічної готовності до виконання громадянського та конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни.

Уміле поєднання набутих теоретичних знань на заняттях предмету  Захист України   з позакласною роботою сприяють морально-політичній, психологічній та фізичній підготовці майбутніх захисників Вітчизни.

В організації виховної роботи в школі патріотичне виховання молоді повинно мати пріоритетний напрямок і розглядатися як одне із умов зміцнення обороноздатності держави.

Навчальний заклад має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Військово-патріотичне виховання необхідно здійснювати систематично, цілеспрямовано і наполегливо.

Немає важливішого завдання, як виховання нового покоління українців. Без об’єднання зусиль держави, освітніх установ і громадськості цього зробити неможливо. А головне в цьому – зацікавленість всіх у вихованні високоосвіченої патріотично налаштованої української нації, без якої Україна може втратити свою державність.

У сучасних умовах важливо, щоб молоде покоління не тільки пов’язувало своє майбутнє з Україною, а й хотіло берегти, розбудовувати й захищати її. Тому захист Вітчизни — почесний обов’язок кожного.