Для дитини дошкільного віку малювання - це захопливий світ яскравих, дивовижних образів. Створені дітьми малюнки вражають дорослих своєю безпосередністю, оригінальністю, бурхливістю фантазії. Особливий інтерес викликають у дошкільників нетрадиційні техніки малювання. Адже процес творчості за допомогою нетрадиційних інструментів - зовсім не складний, нагадує цікаву гру, а результат його - завжди позитивний незалежно від здібностей та обдарувань дитини.
Дошкільне дитинство - дуже важливий період у житті дітей. Саме в цьому віці кожна дитина уявляє себе маленьким дослідником, з радістю і здивуванням відкриває для себе незнайомий і такий вражаючий навколишній світ. Що різноманітніша дитяча діяльність, то гармонійніше відбувається всебічний розвиток дитини, реалізуються її потенційні можливості й перші прояви творчості. Ось чому одним з найближчих і найдоступніших видів роботи з дітьми в дитячому садку є зображувальна, художньо-практична діяльність, що сприяє залученню дитини до творчості, дає їй змогу створювати щось красиве, незвичайне.
Зображувальна діяльність як засіб пізнання світу та розкриття творчого потенціалу дітей.
Зображувальна діяльність дає дитині змогу відкрити й пізнати навколишній світ, сформувати уявлення про нього, виразити в малюнках своє розуміння світу і ставлення до нього.
Діти люблять малювати й із захопленням зображують усе, що їх оточує, що вони бачать, чують і відчувають. Дослідження вчених свідчать, що кожна людина - творець. Але зазвичай її творчі здібності перебувають у прихованому стані й реалізуються лише за сприятливих умов. А найоптимальніший період для виявлення вроджених задатків людини - дошкільний та молодший шкільний вік. Тож, залучаючи дітей до малювання, можна «розбудити» вроджені задатки й розвинути творчі здібності.
Природний потяг до малювання проявляється дуже рано, а відтак діти освоюють нові прийоми відображення навколишньої дійсності в особистій художній творчості. Саме тому так важливо ознайомити дітей з різними техніками зображувального мистецтва, зокрема з нетрадиційними.
Шляхи підвищення інтересу дітей до малювання
Опанування нетрадиційними техніками малювання дає змогу маленькому художнику відійти від предметного зображення, виразити в малюнку свої почуття й емоції, дарує свободу діяльності, вселяє впевненість дітей у своїх силах. Володіючи різними техніками зображення предмета, діти отримують можливість вибору, що сприяє розвитку творчих здібностей, обдарувань дошкільників.
Особлива цінність цих технік полягає в тому, що вони дають дітям змогу швидко досягти бажаного результату діяльності, реалізувати власний творчий задум.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! У спільній з дітьми діяльності дорослий сам має бути творцем, щоразу по-новому розв'язуючи вже відомі дітям завдання. Це дає змогу дошкільникам зрозуміти, що ті самі завдання і проблеми можна розв'язувати різними способами.
Ніщо так не об'єднує дитячий колектив, як спільна творча діяльність, у якій бере участь уся група. Одним з видів такої діяльності дітей і педагога є створення колективної творчої роботи, значимої для всіх, за допомогою будь-якої нетрадиційної техніки малювання.
Для занять із дітьми використовуються численні й різноманітні зображувальні матеріали (бусини, ґудзики, пір'я, бантики, вироби в техніці оригамі тощо) та аркуші паперу різної форми, фактури й кольору. Головне, щоб зображувальні засоби зовні були яскравими й привабливими для дітей.
Педагоги постійно урізноманітнюють колір і фактуру паперу, бо саме це істотно впливає на виразність малюнка і потребує від дітей щоразу добирати нові засоби для малювання, продумувати колорит майбутнього твору, не чекаючи готового рішення. Результат роботи кожної дитини залежить від її зацікавленості. Саме тому так важливо використовувати додаткові стимули: ігри, сюрпризні моменти, прохання дорослого про допомогу, музичний супровід, мультимедійні засоби тощо.
ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Дуже важливо, щоб кожна дитина мала змогу самостійно обрати ті засоби для зображувальної діяльності, які їй найбільше припали до смаку. За таких умов у дітей не формується шаблонний, заданий спосіб дій.
Нетрадиційні інструменти:
• тички різних розмірів
• тонкі гілочки з дерева
• поролон
• печатки, штампи
• палички від морозива
• ватні кульки, ватні палички
• зубні щітки
• піпетки
• йоржики для миття пляшок
• гумки
• свічки
• пір'я тощо
Численність матеріалів ставить перед дітьми нові завдання й активізує уяву та фантазію. Кожна з цих технік - маленька гра. їх використання дає дітям змогу відчувати себе розкутими, сміливими, неординарними, розвиває уяву, творчі здібності, креативне мислення, надає повну свободу для самовираження.
«Пробудити закладений у дитині творчий потенціал, навчити працювати, допомогти зрозуміти і віднайти себе, зробити перші кроки в творчість для радості, життя - до цього прагнуть педагоги які себе поважають, які завжди пам'ятають просту істину: бездарних дітей немає, є діти, яким дорослі вчасно не допомогли розкрити свій творчий потенціал».
Довжина нитки повинна бути 30-35 см. Один кінець нитки намотати на палець або зробити петельку для зручності. Вільним кільцем опустити її в палітру з фарбою. Притримуючи пензлем, щоб не набралася зайва фарба, витягти нитку з палітри і викласти її петельками на одну сторону зігнутого навпіл аркуша так, щоб чистий кінець нитки звисав з нього, накрити другою половиною аркуша, притиснути зверху лівою рукою і витягти нитку рухом на себе і праворуч. При розгортанні аркуша на обох його сторонах утвориться симетричне зображення.
Акварель по-мокрому - дозволяє отримати малюнки з розмитими, нечіткими контурами, створити колірні переходи, ніжність, гармонійність колірних узгоджень.
Зволожується аркуш паперу і кладеться на вологу серветку. Потім наноситься малюнок пензликом або пальчиком, вмоченим у акварельні фарби одну сторону зігнутого навпіл аркуша, накрити другою половиною аркуша. При розгортанні аркуша на обох його сторонах утвориться симетричне зображення.
М’який папір мнеться руками, вмочується у фарбу (за кінчик) і відбитки його наносяться на аркуші.
Для малювання зубною щіткою потрібна густа, напівсуха гуашева фарба. Зубну щітку потрібно вмочити у фарбу. Доторкатися до аркуша паперу потрібно усім ворсом, щоб від кожної ворсинки залишався слід. Для того, щоб набирати фарбу іншого кольору, треба гарно вимити щіточку водою і витерти насухо серветкою.
Відберіть потрібні листочки, покладіть їх на клейонку або аркуш та зафарбуйте гуашшю відповідних кольорів. Намащуйте фарбу від середини до країв листочка.
Обережно підніміть перший листочок за «хвостик» - черешок, покладіть його на чистий аркуш і добре притисніть. Так само зробіть решту необхідних відбитків.
Тепер пензликом намалюйте дрібні деталі: очі й носики звірятам, стебла до квітів, орнаменти на вазах тощо.
На одному з кінців картопляного шматочка вирізати форму будь-якого предмета (листочок, сніжинка, кружечок, квіточка, метелик та ін.). Мокати штамп у фарбу і прикласти там, де має бути листок, квіточка чи метелик. Коли потрібно малювати фарбою іншого кольору, штамп охайно витираємо серветкою.
Використовуючи цю техніку, необхідно вчити дітей набрати на кінчик щетинного пензля (або на зубну щітку) фарбу, пензлик нахилити над аркушем і провести пальцем проти ворсу; застосовувати цю техніку для тонування паперу, створення сюжетних малюнків: зоряне небо, квітучі луки, а також - окремих образів: квітуче дерево, дерево з плодами. Можна запропонувати дітям на аркуш паперу перед використанням цієї техніки покласти вирізані із картону силуети, які потім зняти, а їх відбитки розфарбувати.
Крім малювання олівцями, фломастерами, фарбами, гуашшю існує багато інших художніх та допоміжних
матеріалів, які можуть використовуватись в зображувальній діяльності. Одним із таких методів є
малювання свічкою. Віск залишає на папері невиразний слід, немає яскравості, як від звичайних олівців чи фломастерів. Така техніка малювання свічкою називається «Сліпим малюванням»: на папір наноситься якийсь малюнок свічкою, потім зверху тонується увесь аркуш аквареллю і на кольоровому тлі проявляється зображення. Для такого виду малювання краще брати саме розведену водою акварель, то вона прозора, на відміну від гуаші , а віск містить жир, який відштовхує воду.
Ще один із способів зображати навколишній світ – пальцями, долонею, ступнею ноги, а може бути і підборіддям, носом. Не всі сприймають таке твердження серйозно. Де ж грань між витівкою і малювання? А чому, скажіть, ми повинні малювати тільки пензликом або фломастером? Адже рука або окремі пальці – це така підмога. Причому вказівний палець правої руки слухається дитини краще, ніж олівець. Ну, а якщо олівець зламався, фломастери – скінчилися, а малювати хочеться… Є
ще одна причина: іноді тематика просто просить дитячу долоньку або пальчик. Наприклад, малювання дерева дитина краще виконає руками чим іншими знаряддями. Пальцем вона виведе стовбур і гілки, потім (якщо осінь) нанесе на внутрішню сторону руки жовту, зелену, оранжеву фарби і намалює зверху багряно-червоне дерево.
Аркуш паперу складається навпіл, прогладжується лінія згину. На лінію згину аркуша паперу довільної форми наноситься кілька «клякс» різного кольору. Аркуш складається, прогладжується рукою. Розгорнувши, одержуємо несподівані зображення - у них можна впізнати знайомий образ або домалювати необхідні деталі, щоб він став виразнішим.
Звичайна кухонна сіль допоможе створити візуальну фактурну поверхню предметів.
Використовують папір, акварель, кам’яну сіль, пензлики. Потрібно намалювати на папері предмети, які мають фактурну поверхню – огірок, апельсин, лимон, курчатко, жабку, крокодила, морську зірку і т.д. відразу по завершенні малювання треба взяти сіль у пучки і посипати («солять») зображений предмет, якому хочете надати фактурного зернистого вигляду. Увібравши в себе кольорову фарбу, сіль при висиханні й створює ефект зернистої фактури. Потрібно дати роботі висохнути. Сіль, яка приклеїлася можна струсити, зішкребти, а можна й так залишити – в усіх варіантах роботи чудово, своєрідно виглядають.
Малюють діти пальчиками, долоньками, кулачками, пензликом, стоячи по обидва боки мольберта. Малювання на склі розвиває уяву, фантазію, адже створює ефект багатовимірної реальності, дозволяє домальовувати і змінювати зображення, змішувати фарби і легко витирати їх за допомогою звичайної ганчірки.
Розвиває дрібну моторику пальців. Потрібно мати: крупу (сіль, пісок, пластикат у гранулах), папір, тканину. Дитина обводить по контуру трафаретний малюнок, заповнює його клеєм, засипає крупою. Після висихання зайву крупу слід струсити. Потім зроблене розфарбовують фарбами. Можна зробити зображення плоским.
Кольоровий мильний розчин потрібно налити у невисокі ємкості до половини. Опустити туди трубочку (до дна) і дути у неї.
Коли над поверхнею утворяться бульки, вийняти трубочку і покласти на серветку. Потім взяти аркуш білого паперу і прикласти його до бульок так, щоб на папері залишився кольоровий відбиток. Запропонувати розглянути свій «малюнок» і знайти в ньому схожість із реальними чи казковими образами, предметами, явищами. Пензлем домальовується зображення.
Для створення «смугастих штампів» можна використовувати нитки, міцно намотані на який-небудь предмет. Густим шаром фарби нитки фарбуються в потрібний колір. Потім, використовуючи уяву, «смугастий візерунок» наноситься на поверхню.
Нанесіть плями кількох кольорів акварельної фарби або гуаші на всю поверхню аркуша. Накладіть зверху плівку та промалюйте, злегка натискаючи на плівку, різноманітні лінії. Дайте фарбі висохнути і зніміть плівку. Доведіть малюнок до завершення фломастерами або олівцями.
Техніка дуже проста: змочіть аркуш паперу водою, дайте підсохнути 30 секунд і починайте малювати акварельними фарбами. Фарби розтікаються в різних напрямках і виходять дуже цікаві розводи (квіти, дерева, химери).
Для того, щоб здійснити це малювання необхідно нанести контури малюнка, після чого покрити його клеєм ПВА і посипати манкою.