Драматизація української народної казки « Івасик -Телесик».

Драматизація української народної казки « Івасик -Телесик».

/ вистава на  V  дій/ . Середня група « Соняшник»,

Дія I. Хатинка діда і баби. Недалеко річка ( тканина синього кольору)

-  Жили собі дідо й баба і не було в них дітей.

   Дні проходили у праці, та не так, як у людей.

- Сумували вони в купі, хоч і дружно жили,

   І про хлопчика малого кожен день просили.

Баба – Діду, діду, дуже прошу, хоч колисочку зроби

           Справжню, щоб собі гойдалась і полінце поклади.

• Дідо довго майстрував, дідо довго мудрував

       вдалася колиска славна, ще й  полінце він поклав.

• А бабуся, як зраділа, що у танець аж пішла,

Свого діда підхопила, закрутилась голова.

Танцюють  гопачок.

• Ходить сон коло вікон,б а дрімота коло плота.

Дідо спить і баба спить, колискова лиш звучить.

/ вкладаються спати/

Звучить колискова. Півник «вилітає і кукурікає»

• Півні вранці заспівали, сонечко уже зійшло.

Дідо встав і баба встала., чудо – диво відбулось!

/ появляється Івасик/

Дідо -  Бабо, глянь, неначе справжній: руки, ноги, голова

            Очка - круглі намистинки і сміється от дива!

Баба – Назовем його Іванко, славний хлопчик, хоч куди!

            А щоб ріс він нам здоровим, молоко діду неси!

• Дідо з бабою радіють, а Івасик все росте!

В господарстві помагає, їхню старість береже.

/ виконують певні дії: підмітають, пораються коло печі, носять воду, дрова/

Дія II ( Річка. Човник)

Івасик  - От би човника мені, а ще , веселечко

                Став би рибку я ловити, бо тут недалечко.

             - Дідо кинув всю роботу, заходивсь коло човна

          Усі йому помагають, мрія в них  на всіх одна.

/ майструють човна/

Івасик – Вудку взяв, відро, весло, у човна сідаю.

               Пливи, пливи, човнику, рибка вже чекає.

• Не натішаться малим, ні дідо , ні баба.

Їм – підмога, свіжа рибка, а йому – забава.

Баба  - Івасику, Телесику, приплинь , приплинь до бережка,

            Твоя матінка прийшла, їсти-пити принесла.

Івасик - Пливи, пливи човнику до бережка,

              моя матінка прийшла, їсти - пити принесла.

              Рибка вам, а мені горщик, а в горщику каша.

              Щоб ми дружно всі жили, уся сім`я наша.

Дія III  /Хатинка відьми з піччю, явір у дворі./ декорація явора прикріплена до шведської стінки. Відьми пораються в хатинці/

• А за лісом, під горою, жила відьма із дочкою.

Там, у кодлі,  дим димить, а вночі – вогонь горить.

/Танцюють- чарують/

 - Чула відьма про Іванка і про його маму

Склала собі хитрий план і таку програму.

Відьма – Ти сиди Олено в хаті, я Івасика зловлю

                Буде вдалим полювання, коли здобич принесу.

/ іде до річки/

Відьма -  Івасику, Телесику, приплинь ,приплинь до бережка,

               Твоя матінка прийшла, їсти-пити принесла.

Івасик  - Пливи, пливи човнику далі, це не моєї матінки голос

               У моєї мами – ніжний, милий, а оцей якийсь крикливий.

- Розлютилася відьмачка і пішла до коваля

 Викувала тонкий голос і старалась, як могла.

Відьма -  Івасику, Телесику, приплинь , приплинь до бережка,

                Твоя матінка прийшла, їсти-пити принесла.

• Хмара чорна, вдарив грім, лихо трапилось усім.

Темно, темно, страшно стало, змія Телесика украла.

/ обгортає Івасика темною тканиною і несе з собою в хатинку/

Змія – Агов, Олено, іди сюди, Телесика забери.

            Піч топи, воду носи і печеню нам спечи.

            Щоби м`ясце соковите із Телесика було,

            Я лечу гостей скликати у Зміїнеє село.

Олена – Тю, якийсь худий, кістлявий, сідай на лопату.

              Буду з тебе, я Іване, страву готувати.

Івасик – Я кладу на шуфлю руку…

Олена – Ні, не так , увесь сідай!

Івасик  - Я кладу на шуфлю ногу…

Олена – Не дратуй мене і край.

Івасик – Та не знаю, чого хочеш, може, мені покажи…

Я подивлюсь і навчуся…

Олена – Шуфлю в руки ти візьми.

• На лопату відьма сіла, полум`я усе палало,

     А Івасик спритний був. І на відьму менше стало!

Дія IV ( Декорація та ж )

• Вибіг з хати і на явір, в небі гуси пролітали.

Став проситись, став благати, а вони його не взяли.

• Відьма вже летить, сміється, грім гримить, земля трясеться

     Вже зібрала на обід, увесь свій зміїний рід.

/ танцюють , ідуть в хатинку, сідають за стіл, обідають/

• У хатині за столом, печені поїли

Полягаєм на траву, животи погрієм.

• Покочуся, повалюся, Телесикового м`ясця поївши…

Івасик – Покотіться, поваліться, Оленчиного м`ясця поївши…

• Вже лютують і трясуться, гострять зуби сміло…

Та вони вже зрозуміли, кого вони з`їли…

     -    І до явора метнулись, починають гризти.

Ось, ось явір упаде, знов буде що їсти.

• Глянь, гусятко пролітає, вже останнє і мале.
• А ми явір догризаєм, дерево ось-ось впаде.

Телесик – Гусенятко, гусенятко, візьми мене на крилятка,

                  Та понеси до матінки, та понеси до батечка,

                  А в матінки їсти - пити, ще й хороше походити.

• Гусенятко добре було, хоч сили ще мало,

Підхопило Телесика, високо піднялось.

    -     Полетіли над лісами, полетіли швидко

Змії дуже лютували, та їх вже не видко!

Дія V /Хатинка Діда і Баби/

• А в хатинці сумно - сумно, дідо з бабою сидять

     Пирогів ціла макітра, та вони їх не їдять.

• За Івасиком скучають, сльози гіркі лиють,

Був в них хлопчик і нема, от вони й сумують

Баба – Це тобі діду пиріг…

Дідо – А  це тобі бабо…

Баба – Не давай мені ти їх…

Дідо -  Та і я не радий…

Баба – Це тобі діду пиріг…

Телесик – А мені?

Баба – Чи ти чув, бо я щось чую.

            Серце моє стук та стук…

            Чую, наче рідний голос…

Дідо -  Та то собі якийсь звук.

Баба – Це тобі діду пиріг…

• Вже Івасик на поріг!У хату заходить,

Дідо плаче на радощах, Баба і собі заводе.

• Обійняли Телесика і розцілували

І до столу посадили і нагодували…

Баба – Я б ще гуску запекла, у печі, смачненьку.

            Спіймай діду, гусеня і буде плеченька.

Івасик ­ - Е ні, мамо, гусенятко не можна ловити.

               Воно мене врятувало, буде з нами жити.

• Хоч і казкою це зветься, але так в житті ведеться.

Якщо чогось захотіти, можна майже все здійснити.

• Працьовитим добре бути і про близьких дбати.

Треба іншим помагати, зла у серці не тримати.

Вже закінчилася казка, аплодуйте нам будь- ласка!