20 вересня о 18:00Вебінар: Numicon (Нумікон): проста математика для всіх

ДУХОВНЕ І ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ`Я-ЧИННИКИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Про матеріал

Постановка проблеми Головна мета сучасної системи освіти - знайти, підтримати, розвити людину в людині, закласти в ній механізми виховання свідомого ставлення до здоров`я як найвищої соціальної цінності,формування та оволодіння основам здорового способу життя молоді. Актуальність Серед головних завдань сучасної освіти України визначено формування відповідальності людини за здоров'я, добробут,безпеку через усвідомлення цінності життя кріз призму фізичного,психічного,соціального і духовного розвитку.

Перегляд файлу

ВСТУП

 

 

Постановка проблеми Головна мета сучасної системи освіти - знайти, підтримати, розвити людину в людині, закласти в ній механізми виховання свідомого ставлення до здоров`я як найвищої соціальної цінності,формування та оволодіння основам здорового способу життя молоді.

       Актуальність Серед головних завдань сучасної освіти  України визначено формування відповідальності людини за здоров'я,  добробут,безпеку через усвідомлення цінності життя кріз призму фізичного,психічного,соціального і духовного розвитку.

         Аналіз досліджень Формування здорового способу життя активно досліджується у вітчизняному та зарубіжному науково-педагогічному просторі. Загальні теоретичні положення щодо реалізації   здоров`я збережувальних компетенцій  в освіті розглядаються у роботах  С.Свириденко,Б.Кондратюк,Г.Голобородько,С.Лапаєнко,Є.Головаха, Н.Паніна та ін.

Метою доповіді є показати шляхи формування зорового способу життя через розвиток духовного і фізичного здоров`я молоді.

        Робота складається з двох розділів.

У першому розділі « Духовне і фізичне здоров`я - чинники здорового способу життя української молоді» розкриваються шляхи здорового способу життя через розвиток духовного і фізичного здоров`я  молоді.

У другому розділі « Законодавство України та шляхи формування  здорового способу життя молоді в Україні» даються загальні підходи до визначення політики сприяння здоров‘ю та здоровому способу життя в законодавстві України.

                  В кінці роботи підбиваються підсумки.

 

 

РОЗДІЛ 1. ДУХОВНЕ І ФІЗИЧНЕ ЗДОРОВ`Я-ЧИННИКИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ


1.1. Духовне здоров`я молоді .

 Спосіб життя охоплює всі сфери суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя) людей та їх духовні цінності. Здоровий  спосіб життя - це все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все, що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту.

Однією з ознак цивілізованості країни, свідченням залучення суспільства до світового співтовариства є рівень розвитку духовності її громадян, моральні цінності та ідеали, котрі сповідує більшість населення.. Стан духовного здоров’я обумовлюється засвоєною людиною системою цінностей, її ментальністю, ставленням до сенсу життя, оцінкою власних можливостей та перспектив їх реалізації. Важливими індикаторами духовного здоров’я є рівень та структура культурних запитів та потреб, а також наявні можливості для їх задоволення. В свою чергу, духовне здоров’я істотно залежить від прийнятих у соціумі способів проведення дозвілля.

Важливою характеристикою духовного здоров’я людини є спосіб її життя. З одного боку, спосіб життя, притаманний тій чи іншій людині, істотно визначає стан її духовного здоров’я.

Крім власних переконань, впевненості у необхідності виховання в себе тих або тих духовних якостей, чільне місце у визначенні стану духовного здоров’я посідає дозвілля. Адже наявність вільного часу, усталені звички і можливості проведення його у будь-який спосіб є необхідною передумовою для формування духовного світу. З іншого боку, духовні цінності молодої людини зумовлюють вибір на користь того або іншого способу проведення дозвілля.

Культурно-дозвіллєва діяльність справляє вирішальний вплив на процеси формування духовності, визначення моральних цінностей, притаманних молодіжному середовищу. Однак, на нашу думку, ця сфера суспільного буття позначена суперечностями, що за сучасних умов не мають сталого механізму розв’язання. Йдеться про те, що, з одного боку, культурно-дозвіллєві заклади покликані пропагувати високі культурні, моральні та духовні цінності, а з іншого - в умовах обмеженого фінансування заклади і установи культури змушені здійснювати заходи, які відповідають невибагливим потребам споживачів.

Найбільш поширеним у молодіжному середовищі способом проведення дозвілля є пасивний перегляд телевізійних програм. 75% молодих українців зазначили, що віддають перевагу саме такій формі проведення дозвілля.

Істотно впливає на духовне життя молодих людей найближче оточення. 72% підлітків  зазначили, що люблять проводити вільний час із друзями.

Найбільш доступним і популярним джерелом інформації є телебачення. Система ціннісних уявлень, моральних принципів і настанов у молодому віці перебуває у стані формування, тому від змісту і спрямованості телевізійних програм суттєво залежить духовний світ молодої людини, засвоєна нею система світоглядних і життєвих цінностей, а також прийнятних для молодої людини способів їх реалізації.

Важливою характеристикою духовного світу людини є залученість її до культурного надбання своєї батьківщини, держави, народу, кращих зразків світової і вітчизняної духовної спадщини. У свою чергу, духовність особистості формується за можливості на певному етапі свого розвитку робити власний відбір культурних цінностей і, засвоюючи їх, перетворювати в особистісні характеристики. Одним з можливих шляхів реалізації такого вибору є відвідування культурно-мистецьких заходів. Залежно від того, яким культурним заходом віддається перевага, визначається рівень сформованої структури культурно-ціннісних пріоритетів молодої людини.

З-поміж культурних заходів в українському молодіжному середовищі найбільш популярними є дискотеки. Вистави, концерти класичної музики, музеї, мистецькі і технічні виставки перебувають поза увагою молоді.

Отже, у переважної більшості молодих людей, котрі заклопотані повсякденними проблемами і негараздами, спостерігається невисокий рівень культурних потреб, що реалізуються, як правило, епізодично і непослідовно. Культурні потреби і запити здебільшого зводяться до найбільш простих та невимогливих проявів, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль (відвідування дискотек, клубних вечорів, перегляд телепрограм і т.п.). Водночас відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним способом проведення дозвілля. Відбувається прагматизація свідомості молоді, утиск духовних джерел життя. Матеріальна скрута, нестача коштів негативно позначаються на стані культури, зсуває культурні уподобання у бік спрощених за змістом і формою видів дозвілля

 

1.2. Фізичне здоров`я молодих українців.

Одним з загальновизнаних показників стану здоров`я людини є рівень її фізичного розвитку, який визначається кількома основними чинниками: вагою і формою тіла, станом нервової регуляції та показниками втомлюваності. Розміри тіла, як кінцевий результат процесу росту, щільно пов`язані з комплексом функціональних властивостей організму. Внаслідок цього морфологічний (структурний) тип має велике значення у характеристиці фізичного розвитку людини.

Відомо, що рівень фізичного розвитку людини визначається не лише біологічними чинниками, але й сукупністю соціальних, економічних, екологічних, гігієнічних, кліматичних та інших характеристик середовища існування. Під впливом перелічених чинників рівень фізичного розвитку людини може змінюватись в той чи інший бік, залежно від конкретної спрямованості такого впливу.

Одним із найважливіших чинників фізичного розвитку і фізичного здоров`я є наявність регулярного адекватного фізичного навантаження, тренування організму.

В епоху НТР, в умовах високого рівня розвитку техніки і автоматизації на виробництві, транспорті і в побуті рухова активність людини знижується, що негативно відбивається на показниках її здоров’я. Особливо це актуально для великих міст з розвиненою транспортною і побутовою інфраструктурою, надзвичайно широкими можливостями для пасивного споживання культурних цінностей.

Сучасними медичними дослідженнями і клінічними експериментами доведено, що люди, які регулярно займаються фізичними вправами, зазнають певнихздоровихфізичних навантажень, значно рідше хворіють, мають високий імунітет, більш стійки до впливу негативних чинників навколишнього середовища, до фізичних і нервових перевантажень. Тобто практику регулярних фізичних навантажень, готовність до них організму також можна вважати одним з показників рівня фізичного розвитку і відповідно - фізичного здоров`я.

 


 


 

 

 

РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ТА ЩЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

 

 

2.1. Загальні підходи до визначення політики сприяння здоров‘ю та здоровому способу життя в законодавстві України

 

Сприяння здоров`ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один з основних напрямів державної політики охорони здоров‘я, який передбачає необхідність здійснення багатосекторальної діяльності, залучення до неї держави, громади, некомерційних та комерційних неурядових організацій та індивідуумів.

Застосування навичок здорового способу життя принципово вимагає свідомого ставлення кожного конкретного індивіда до власного здоров’я, до необхідності його збереження та зміцнення. Примусити людину дотримуватися тих чи інших навичок в обов’язковому порядку держава практично не в змозі, оскільки такий примус певною мірою може розглядатися, як втручання у особисті права індивіда.

Здоров‘я людини в Україні розглядається як одне з найголовніших немайнових благ особи. Статтею 3 Конституції України здоров`я людини, як і її життя, особиста честь і гідність, недоторканність та безпека, визначене найвищою соціальною цінністю. Згідно із статтею 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я.

У статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров‘я, що після Конституції є другим за юридичною вагою правовим актом у цій сфері, здоров`я визначається як стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів. Зазначеним законодавчим актом поняття “охорона здоров`я” визначається як система заходів, спрямованих на забезпечення збереження і розвитку фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя (стаття 3 Основ).

Проблеми сприяння здоров‘ю у процесі навчання  підлітків, формування у них навичок здорового способу життя під час навчання регулюються передусім прийнятим 13 травня 1999 року Законом України “Про загальну середню освіту”. Так, стаття 5 цього Закону серед інших завдань загальної середньої освіти називає необхідність виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

Стаття 22 цього Закону визначає, що загальноосвітній навчальний заклад забезпечує безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, формує гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців). Учні (вихованці) загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності забезпечуються медичним обслуговуванням, що здійснюється медичними працівниками, які входять до штату цих закладів або відповідних закладів охорони здоров'я, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Заклади охорони здоров'я разом з органами управління освітою та органами охорони здоров'я щорічно забезпечують безоплатний медичний огляд учнів (вихованців), моніторинг і корекцію стану здоров'я, несуть відповідальність за додержання санітарно-гігієнічних норм, проведення лікувально-профілактичних заходів у загальноосвітніх навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.

 

 

 

2.2. Шляхи формування здорового способу життя молоді в Україні

Входження України у новий період становлення всіх сфер соціального розвитку, відновлення державності, відродження багатого культурно-історичного досвіду та традицій національного виховання висуває проблему гармонійного фізичного і духовного розвитку молодого покоління, соціалізації його як особистості. Такий стиль життєдіяльності спрямований перш за все на підтримку та збереження здоров`я фактично здорових людей. Звичайно, саме у молодому віці повинна прищеплюватись та виховуватись мотивація до такого способу життя, його доцільність та необхідність.

Основні шляхи формування  здорового способу життя молоді це:

- сім’я та батьки;

- навчальні заклади (програмні та факультативні навчальні курси);

-заклади фізичної культури та спорту;

- центри соціальних служб для молоді;

- оздоровчі та медичні установи;

- програми за місцем проживання, що ініціюються державними установами;

- програми та проекти різноманітних громадських організацій;

- інформаційні заходи через ЗМІ та інші джерела інформації.

Політика та заходи по формуванню здорового способу життя передбачають програми та проекти, що розраховані на широкий загал молоді, на батьків, на окремі групи ризику чи групи спеціальної уваги молоді та батьків, а також – на фахівців, що працюють з молоддю. Тому в одних випадках робота побудована лише як виховна і профілактична, в інших – як виховна та корекційна або навіть виховна та лікувально-корекційна. Окремі проекти реалізуються як освітні або тренінгові.

Як правило, вітчизняні проекти по формуванню здорового способу життя ініціюються державними установами, переважно спеціалізованими (освітянськими, молодіжними, медичними, соціальними тощо) і тими з різноманітних громадських організацій, які дістали підтримку міжнародних організацій, фондів тощо. Якщо поглянути на підлітковий  вік, то тут є два напрями діяльності по формуванню здорового способу життя молодого покоління: це діяльність навчального закладу у цьому напрямі та різних позанавчальних виховних закладів.

У нинішній складній соціально-економічній ситуації позанавчальні заклади є своєрідними осередками для молодих людей. Напрями діяльності – технічний, туристський, спортивний, художньо-естетичний тощо. Основною ознакою позанавчальних закладів є можливість безкоштовної участі у їхній роботі. На жаль останнім часом прогресує тенденція до скорочення закладів такого типу.

Ще одним прикладом активності молоді та сприяння і соціальному, і моральному здоров`ю є робота молодіжних громадських організацій в Україні.

Своє окреме місце посідає діяльність різних релігійних організацій та конфесій у вихованні молодого покоління щодо ЗСЖ. Такі організації спрямовують свою діяльність насамперед на духовне виховання, звичайно головним є релігійне виховання. Проте, як показує досвід, такий спосіб пропаганди ЗСЖ має певні здобутки й користується увагою серед віруючої молоді.

Важливе місце в діяльності по формуванню здорового способу життя молоді посідають інформаційні засоби пропаганди засад здорового способу життя. Вони різні, але насамперед це телебачення, радіо та преса. За даними наукового звіту “Ціннісні орієнтації молоді” Українського інституту соціальних досліджень, перше місце серед форм проведення вільного часу молоді займає перегляд телепередач. Та роль, яку телевізор посідає в організації дозвілля молоді, робить його важливим знаряддям впливу на суспільну свідомість.

Серед тих друкованих видань, яким віддає перевагу сучасна українська молодь, досить поширеним виявилося й читання періодичних видань. Тут перше місце посідають журнали розважального та інформаційного профілю і газети.

 Підводячи підсумки можна сказати, що молода людина напевне більше за інших, майже кожної миті свого життя стоїть на перехресті вибору свого життєвого шляху. Завданням держави є створення умов для позитивного свідомого вибору засад саме здорового способу життя. Політика щодо формування у молоді засад здорового способу життя має забезпечувати всі необхідні компоненти: надавати інформаційну базу та знання для виникнення бажання так жити, забезпечувати практичні можливості, сприяти створенню соціально-економічних спроможностей для кожної молодої людини, незалежно від її походження, статусу, помешкання та інших соціальних ознак.

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Здоров`я населення – показник добробуту держави, тому його збереження є завданням державного рівня. Особливої уваги потребує молодь, усвідомлення нею цінностей здоровя, розуміння визначальної ролі здорового способу життя та формування індивідуальної поведінки кожної молодої людини на цих засадах.

Наявні можливості щодо задоволення культурних і духовних потреб української молоді використовуються далеко не в повному обсязі. У переважній більшості молодих людей, що переймаються повсякденними проблемами і негараздами, невисокий рівень культурних потреб, запит яких, як правило, епізодичний і непослідовний. Культурні потреби і запити здебільшого зводяться до найбільш простих та невимогливих проявів, задоволення яких не потребує організаційних, інтелектуальних чи вольових зусиль (відвідування дискотек, клубних вечорів, перегляд телепрограм тощо) Водночас відвідування концертів класичної музики, музеїв, виставок, що потребує певного рівня духовної компетенції, не є поширеним засобом проведення дозвілля

Політика та заходи по формуванню здорового способу життя передбачають програми та проекти, що розраховані на широкий загал молоді, на батьків, на окремі групи ризику чи групи спеціальної уваги молоді та батьків, а також на фахівців, що працюють з молоддю.. Важливе місце в діяльності по формуванню здорового способу життя молоді посідають інформаційні засоби пропаганди засад здорового способу життя.

Сприяння здоров‘ю та здоровому способу життя визначене законодавством України як один з основних напрямів державної політики охорони здоров‘я, який передбачає необхідність здійснення багатосекторальної діяльності, залучення до неї держави, громади, некомерційних та комерційних неурядових організацій та індивідуумів.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ДЖЕРЕЛ

 

 

1.Конституція України від 28.06.1996. - К., 1997.

2.Основи законодавства України про охорону здоров‘я від 19.11.1992.-К.,1993

3.Закон України “Про загальну середню освіту”від 13.05 1999.-К.,1999

4. Голобородько Г.П. Формування поняття здорового способу життя в учнів основної школи.- Х.,1997.

5. Головаха Є.І., Паніна Н.В. Соціальне самопочуття населення України .– К., 1999.

6.Лапаєнко С.В. Формування ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя. - К.,2000.

7. Литвин-Кіндратюк С.Д., Кіндратюк Б.Д. Народознавство та організація здорового способу життя школярів.-Л.,1997.

 

1

 

docx
Додано
6 травня
Переглядів
73
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку