Мета: дослідити майстерність письменниці у змалюванні образів роману , розкрити їх неповторну індивідуальність, духовну силу і красу Марусі Чурай, що органічно зливається з образом України; розвивати спостережливість, творче мислення учнів, уміння узагальнювати матеріал, виділяти основне; виховати почуття людської гідності, доброти, милосердя, справедливості. Виховати старшокласників в дусі поваги до минулого та гордості за свій народ, формувати національну самосвідомість старшокласників, утвердити високі моральні цінності.
Тип уроку: урок узагальнюючої роботі над образами художнього твору.
Форма проведення: урок-дослідження, урок пошук істини.
Обладнання: портрети Ліни Костенко, Марусі Чурай, текст роману «Маруся Чурай», ілюстрації до твору, картини М. Пимоненка «Ревнощі» , «Проводжання, книжкова виставка, .ждю, на дошці – тема й епіграф, малюнки учнів до роману, пісні «Чураївна» , «Пісня про Марусю Чурай» у виконані Р. Кириченко, фото пам’ятника Марусі Чурай в місті Полтаві.

Епіграф: Красива ж я була, правда?

Схожа на свою матір.

Смілива я була, правда?

Схожа на свого батька.

Співуча я була, правда?

Схожа на свій народ.

«Маруся Чурай» Л. Костенко

Хід уроку
1.Організаційний момент.
2.Актуалізація опорних знань.

Учитель. Дозвольте за нашою національною традицією занести до класу хліб на вишитому рушникові і цим висловити глибоку повагу до дорогих гостей, які завітали до нас на урок (до класу заносить учениця в українському національному одязі на вишитому рушникові хліб і сіль. Звучить пісня «Чураївна» у виконанні  вокальної групи учнів)

Учитель. З сивої давнини через три з половиною століття повернулася до нас з вами талановита дочка українського народу , поетеса, співачка і складальниця пісень Марія Гордіївна Чурай, що «піснею в безсмертя увійшла» (звертаю увагу на портрет Марусі Чурай). Народжена для любові, Маруся так і не знала радощів кохання, і всі свої надії і сподівання, всю свою душу, все своє любляче серце сточила в неперевершені пісні, котрі й зараз бентежно озиваються в наших серцях, вражають нас глибиною та щирістю, чарівністю мелодій … ( показую книгу «Дівчина з легенди», де зібрано 23 текстів пісень,мелодії до пісень, народні варіанти пісень.) Про Марусю Чурай створено перекази, нариси, розвідки, художні твори. (учні називають Г.Квітку –Основ’яненка, М. Старицького, С. Руданського і серед них поетесу Л. Костенко. Звертаю увагу на роман, показую книгу. Учні відкривають першу сторінку роману)
Бесіда.
Учитель: на минулому уроці ми звами познайомилися зі змістом твору

 « Маруся Чурай»Для глибшого розуміння проблематики, усвідомлення надзвичайної цінності твору, духовної величі героїв і ницості убогих душ окремих персонажів на цьому уроці ми дослідимо духовне життя нації крізь трагічну історію нещасливого кохання в романі.( Запис у зошит теми твору) отож метою нашого уроку є дослідити майстерність письменниці у змалюванні образів роману , розкрити їх неповторну індивідуальність, духовну силу і красу Марусі Чурай, що органічно зливається з образом України;

Поштовхо до написання твору стала відома чи не кожному українцеві балада» Ой не ходи Грицю», авторство якої приписується легендарній народній поетесі Марусі Чурай.

Вихопивши один маленький острівець – драму окремої особистості, трагічну історію нещасливого кохання, поетеса показала трагедію цілого народу, висвітлила болі і сучасного покоління, його страх перед майбутнім.

2. Перевірка домашнього завдання

Вчитель:Але спочатку давайте згадаємо образ Марусі Чурай та значення її пісень. Що поклала в основу роману Ліна Костенко та чому Марусю Чурай називають «дівчиною з легенди» ми послухаємо учнів-групу істориків, що досліджували це завдання
Історики

1 Учень
Маруся Чурай- авторка пісень, що з часом стали народними. Достовірні дані про Українку з Полтави не збереглись,адже під час визвольної війни Полтава згоріла дощенту у 1658 р.Можливо, саме тому і не дійшло до нас жодних документальних даних,що там згоріли всі всі дані про марусю Чурай. Але пам'ять про талановиту піснярку народ зберіг у своїх легендах і переказах.Відомо, що народилася вона в 1625 році в сімї урядника козацького полку Гордія  Чурая. Він був порядною і чесною людиною, який загинув мученицькою смертю у полоні

2 учень

Чурай загинув.маруся жила удвох з матірю у Полтаві. Зростала вона мрійливою і чутливою з дивовижною фантазією та чудовим голосом,схильною до роздумів і складання пісень.Коли Маруся воросла її полюбив реєстровий козак Іван Іскра, проте не відкривав їй своїх почуттів, знаючи, що вона палко закохана в молодого Козака Гриця Бобренка..
Учитель:У спадок нащадкам Маруся Чурай залишила понад 20 пісень.ЇЇ пісні знала і співала вся Україна, але хто є автором – не знала.У романі «Маруся Чурай» майстерно поєднується історичне, ліричне та філософське. Григір Тютюнник колись сказав: «Пісня це коли душа сповідається.» І насправді, пісні Марусі Чурай є сповіддю її душі і водночас сповіддю народної душі, бо в них вона відображує не тільки власні переживання, але й народні звичаї та вірування, історичні події, легенди про битви та походи. Правдиво сказав Іван Іскра: «Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш, Це пісня, Це душа»).

3.Актуалізація опорних знань учнів.

Учитель.Ми досить багато говоримо про душу та духовність.

Що таке душа, духовність?
Учень. Духовність – це те, чого бракує і сьогодні нашій нації. На мою думку, це внутрішній світ людини, це здатність до творення духовного світу, до самовдосконалення.
Духовність – це мораль, внутрішність, душевність.

 4.Повідомлення теми, мети і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльність

Вчитель:Шановні друзі! Ви незабаром станете на стежку дорослого, самостійного життя. А воно нелегке, іноді жорстоке і постійно нагадує нам про це.І все таки не згинаючись під його тягарем, людина знову і знову встає, закликаючи на допомогу небачені резерви стійкості і сили.Витримати випробування один раз мало.Випробування- все життя і людині, щоб зберегти гідність,треба постійно його витримувати, тобто жити. Сьогодні на уроці , перекинувши місток від сучасного до минулого, ми простежимо, як жили в цьому божевільному світі герої історичного роману у віршах Л. Костенко, хто з них, пройшовши через помилки, сумніви, вагання, не схибив, не зрадив собі, своєму народу, своєму великому призначенню – бути людиною.
У творі є важливий критерій оцінювання людини.Як ви думаєте, який?

Учень: картина судового процесу

Вчитель:То ж хай оживуть зараз сторінки роману, хай заговорять до нас його герої ( сцена суду) .отож відбувається судовий процес,де судять Марусю Чурай за вбивство Григорія Бобренка:

Перед судею, Богом і людьми

Чурай Маруся- на підсудній лаві,

І пів- Полтави свідків за дверми.(Інсценізація суду)

-----А що, як інший вибрати закон:не з боку вбивства, а із боку зради?

Вчитель: своєю моральною суттю ця пропозиція виявилась для суддів надто високою- вони просто недосягали її. Тому, що зраду батьківщини є закон про покарання, а от про зраду людині немає. Як ви думаєте, це правильно?.

Учень:Для козаків, людей високоморальних  будь-яка зрада є злочином, а той хто сьогодні зрадив людину, завтра може зрадити Батьківщину.

Вчитель:Були такі в Україні, і в цьому її трагедія. Бобренко, Вишняк, Горбань в той час, коли країна бореться за незалежність, гріють руки на народних стражданнях, прагнучи розбагатіти. Але велич нації в тому, що вона має людей, які не продавали життя за рідну землю. Як цих людей можна розпізнати?

виступ психологів
Психологи: Висновок. (роблять учні) Полтавська громада поділяється на дві групи. Перша захищає марусю, друга засуджує До першої належить мартин Пушкар-полтавський полковник, Іван Іскра- полковий обозний, Лесько Черкес- удовин син, захисник рідної землі,Яким Шибилист. Кожен із них поважає марусині пісні .Особливо розуміє значення пісень Іван  Іскра. До другої групи належать люди, що не розуміють марусиних пісень, засуджують дівчину. Це насамперед Стара Бобренчиха,Вишняк,Гала Вишняківна,Параска демиха.Ці убогі душею і примітивні людине можуть простити марусі зовнішньої і внутрішньої краси., гордої вдачі, незвичайного таланту.Їх убогі душі і обмежений світогляд просто не даютьім цього зрозуміти..

Учень

Крапку у цьому протистоянні ставить Богдан Хмельницький,: Авторка показує Богдана Хмельницького у скрутний для України час, але доля народної співачки глибоко схвилювала його. Він добре розуміє, що значить для держави пісня, її творець:

Тиш наче зараз, як така розруха.
Тиш наче зараз, при такій війні,
що помагає не вгаш54ати духа,
як не співцям створені пісні!

Як мудрий державний діяч, гетьман скасовує вирок суду, адже коли «про наші битви – на папері голо», коли не пишеться історія землі, всихає і любов до рідної країни.
Вчитель:

 Отже Для таких, як Богдан Хмельницький  вона – гордість, душа народу, а для інших – убивця.Сама Маруся мовчить, болісно переживає драму зрадженого серця, Біль обпікає душу дівчини, але вона не каже правди.І виправдання судді не почули. Конфлікт героїні полягає в собі самій, і Ліна Костенко відтворює його через внутрішній монолог. У розділі сповідь

. Отож давайте поговоримо  з вами на вічні теми, які ніколи не старіють, які залишаються важливими в усі часи. Не лише проблеми любові і зради, а тема протиставлення духовного і матеріального, духовності і людської ницості.

»Маруся Чурай – це не просто історія любові,це філософія любові,трагічна, змістовна та глибокопроникаюча в людську сутність.Твір Ліни Костенко дає змогу кожному з нас  відкрити красу і силу людської любові, хай навіть ця любов не мала щасливого закінчення.Маруся Чурай знайомить нас зі своєю філософією любові, вона осмислює своє життя, шукає роботу думкам.І дуже багато для себе зрозуміла на своєму суді , суді сумління. Таких нещасливих історій кохання на землі безліч, але таких як маруся- одиниці.Для неї кохання , ростоптане зрадою ,не відроджується,для марусі воно було єдине і навіть руїни його для дівчини є священними і топтатися по них вона не дозволить нікому.Тому й мовчала на суді. Свою таємницю вона довіряє лише сонцю:

Я завтра , сонце буду умирати..воно було моє!

Отже це була помилка, Гриць випадково випив зілля, яке Маруся приготувала для себе.Тому що після зради вже не було бажання жити.

Як ми розуміємо, сила любові перетворилася на велику силу внутрішнього страждання.Її пече біль прозріння.Якого саме?

Учень Нестерпний біль пекучого прозріння!

Яка мене обплутала мана?

Чи він мені, чи я йому- нерівня.

Нерівня душ- це гірше, ніж майна.

Вчитель Отож нерівня душ.Крізь призму своєї щирої і чистої любові вона цього не помітила.Пройшло багато часу, вся її юність і молодість,поки вона зрозуміє причину свого нещасливого кохання. То яка ж була причина?

Учень: Вони були з різних світів.Маруся виросла на грунті любові.Подружнє життя батьків було для неї ідеалом Кохання.ЇЇ батькоГОрдій Чурай ,був людиною честі і гідності

Його нецікавили земельні наділи,чи козацькі чини.

Чурай той так побачив свою долю: ось ти…ось- тепер нас буде двоє.

 Про матір:Вона й мені казала,як не буде,

 Не скигли , лоню, це великий брид

Здавили сльози- не виходь на люди,

Болить душа- не виявляй на вид.…

Вчитель: Згадуючи дитинство Маруся каже: душа летить в дитинство, як у вирій, бо їй на світі тепло лише там.

Це були люди високої моралі, Маруся захоплювалася таким щирим і вірним життям і мріяла:

Було дивлюсь та думаю: ой нене,

який у мене батько, або знов:

що яколись як виросту і в мене,

І в мене буде отака любов.

Ну от я й виросла…

То що, марусю, полюбив ,такий?-------------------------------------------

:Учень:Вони виросли разом, бо Грицева мати не мала часу виховувати сина бо постійно воювала: за курку, за телицю, за межу.Іхня дитяча дружба переросла у велике Кохання.Гриць був козаком, він ходив у військові походи, А Маруся вірно  його чекала.І він повернувся.Але не до Марусі, а пішов сватати багачку Галю Вишняківну, піддавшись вмовлянням своєї матері, яка крім багатства і грошей нічого в житті не цінувала. Бобренчиха обмежена, егоїстична особа, прагне багатої невістки своєму сину, і в силу своєї душевної сліпоти вона навіть не розуміє, що руйнує життя своєї дитини, це ж Бобренчиха сама посіяла в Гриця ґрунт для зради, роздвоєність душі. Це ж словами матері він краяв душу Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям»

Вчитель:Яку материну науку він проповідував Марусі під час їхніх побачень.

Учень: А Гриць не так, то розум геть не татків

З’єднаєм що, нестатки до нестатків?
ЇЇ не цікавила доля Марусі, вона взагалі осуджувала її хист співати.Я вважаю, що саме мати спонукала Гриця відмовитись від Марусі

Вчитель:А як вважаєте ви:

Учень: Правильно і влучно сказав Мартин Пушкар на суді: Він народився під такою зіркою, що щось в очах двоїлося йому.Гриць не міг досягти високого злету Марусиної душі, кидався від одного берега до другого, «Любив достаток і любив пісні».Йому не вистачило стійкості,мужності т а характеру в боротьбі з настановами матері.

Вчитель : Думаю, що справа не лише в матері.Думаючи у в’язниці про свою непросту любов, Маруся знаходить вельми точні слова, які пояснюють першопричину їхньої трагедії:

Ото за те й судити мене треба.

Всі кари світу будуть замалі

Моя любов чолом сягала неба.

А Гриць ходив ногами по землі

Отож, що вибрав Гриць?

небо —і земля. Поезія —і проза
       Гриць Бобренко воістину завис між «небом» і «землею». Маруся, яку потрібно любити чи Галя, на якій треба лише одружитись і буде хороше, забезпечене життя —ось його цілком реальний вибір. І, зрештою, «земне» тяжіння бере гору,— перед нами постає драма людини, яка не відбулася. Поль Верлен сказав у своїй поезії:» О божевільний ,що зробив ти зі своїм життям?

Ці слова стосуються Гриця.Але він не лише своє життя занепастив, а й Марусине.А Маруся все ж таки його любить.

Невірного, брехливого, чужого.

А я ж його люблю!

Маруся повірила в його зраду остання.Тому, що своїм внутрішнім благородством і чистотою не допускала такої думки.

А я чуток не дочувала,

втішала матір попервах,

 але сама вже відчувала,

щось правди є в її словах.

Трагедія і велич дівчини в тому, що вона не сприймає Грицевої філософії життя, вважаючи, що маленька зрада призведе до великої  

Учитель: Дізнавшись про зраду, як ви вважаєте, чи здатна Маруся на помсту?

Учень:Людина, здатна перелити кохання в пісню, не може помститися,ти більше вбити..Помста- це принизливе відчуття, яке властиве лише слабкодухим особистостям.Маруся- великодушна у ставленні до людей,і перегортаючи назад сторінки свого життя, аналізуючи кожен свій вчинок, вона критикує перш за все себе, прагне зрозуміти тих, хто завдав їй стільки болю-Бобренчиху- мати Гриця, і Галю- пихату бездуховну ляльку.

Вчитель:Маруся вистояла все, що дала доля, змирилась, але приниження і зневага Галі- це вже занадто

То дай же вам боже, щастя…

Не маю зла на тебе і на неї

Так сталося і я тепер одна,

Але я з церкви йшла на Маковея

І засміялась вслід мені вона

А я ішла, підкошувались ноги,

хтось дорікнув їй тихо, при мені

а я ішла, не бачила дороги

і сміх стримів у спині наче ніж

Верни його стокротною луною.

О, ні! Я не заплакала приній

Вода зімкнула сонце наді мною,

В старих млинах, на греблі ворскляній.

Я схилилась, бо хотіла пити

Бо така задуха звідусіль

Я ж хотіла не себе втопити,

Я хотіла утопить свій біль.

Учень:Точно сказала Грицева Мати:Марусине серце горде і трудне.Трудне, бо не визнає компромісів, відкидає напівпочуття,мучиться самотою, прагнучи справжності у всьому.Але нещастя Марусі в тому,що її горде і трудне серце, не питаючись розуму, вибрало саме Гриця Бобренка.

Вчитель:У почутті любові є якась непідвладна нам стихія,що самовільно полонить людину.І  якба сила любові підавалась розуму , то вона полюбила би того, хто любив її по справжньому,хто розумів її і її пісні, хто беріг її,хто оберігав від всього поганого до останніх днів свого життя і не кричав би про своє кохання?

Як ви думаєте, хто б це був?

Учень:Іван Іскра

Вчитель:Побачити силу любові Івана до Марусі неможливо, бо він її не демонстрував напоказ, а от відчути – можливо!Давайте подивимось останню сцену Івана і вже немічної Марусі в останні дні її життя

Сцена Івана та Марусі.

…………………………………………………………………………….

Вчитель:У Ліни Костенко є слова

Життя пройде немов вода

І відцвіте, немов вишнева гілка

В житті одна помилка не біда.

 Біда, коли усе життя помилка.…

Життя Марусі не було помилкою.Великою помилкою було її кохання до Гриця. Яле з того кохання виникли пісні , які нині і ми співаємо.Після скасування вироку вона пішла на прощу до Києва, молитисясповідатьсь за свої гріхи.Уявімо собі стан дівчини, яка щойно втратила коханого, а тут ще й мати помирає не переживши отих душевних страждань.Одна- однісінька на всій землі..А там побачивши картину сплюндрованої і знівеченої укр. землі, побачивши горе людей,зрозуміла одну велику просту істину: комусь на світі гірше ніж тобі!

Учитель: ми знаємо, що після смерті Гриця Маруся « ніби заніміла»,але раптом слова самі на голос навернулись.Чому?

Учениця розказує про стражденну українську землю. Маруся зрозуміла, що її особисте горе ніщо в порівнянні із всенародною трагедією. Шлях на прощу стане другим прозрінням Марусі,усвідомленням своєї причетності до долі народу. Мандри з дяком показали дівчині горе розтерзаної України і в минулому і, в сучасному. Маруся розуміє, що комусь на світі гірше, ніж тобі. Вразлива і чуйна душа дівчини ніби вдруге народжується, оживає від дотику до страждань співвітчизників.

У Лаврі Марусі теж казали, що порятунок від усіх бід – у молитвах до святих. Але вона замислювалась: хіба ті герої, що вкрили своїми тілами шлях від Лубен до Києва. Або ті, що під лісом чекали своєї смерті, - не більші мученики.

Учениця. Вона усвідомлює страшну і жорстоку правду нашого народу

Історії ж бо пишуть на столі

Ми ж пишем кровю на своїй землі

 Ми пишем плугом, шаблею й мечем,

 піснями і невільницьким плачем.

Вчитель:Про що вони, ці слова?

Учень: Ці слова про нашу історію, про життя українців, працелюбний і миролюбний народ, який знає лише важко працювати.Однак все своє існування ціною власного життя змушений захищати і боронити рідну землю від іноземних загарбників.

 Вчитель :Так роман нагадує нам історію не однієї Марусі, а багатьох людських доль, що і сприймається нами як життя цілої нації, цілого народу. Я думаю, що в цьому саме і е новаторство Л. Костенко.
От і пройшли ми тернистими дорогами разом із своїми героями роману. Пройшли через сумніви і вагання, кохання і зраду. Хто ж з героїв роману не схибив, не зрадив ні собі, ні своєму народові, ні своєму високому призначенню - бути людиною?

(учні називають імена героїв роману)
_____________________________________
Учитель.Марусине життя закінчуватиметься квітучою весною.І ,здавалося, усе б мало бути навпаки- мала би плакати природа, сумувати земля.Але дні стоять- не хочеться тужити

 І кожна пташка хатку собі в’є

Скажи, зозуле, скільки мені жити?

Кує зозуля….Цілий день кує.

 А це значить , що життя безсмертне і красиве,його не порахуєш роками і навіть віками, бо її життя – це її пісні . А вони вічні. Як і вічним є український народ!

 Пройде кілька місяців, і ви станете на стежку дорослого і самостійного життя. Що ж понесемо ми сьогодні з нашого уроку для себе у нелегку дорогу життя?
(Учні роблять висновки, що життя треба прожити гідно, треба берегти свою любов, бути чесним самим з собою,дбати про дорогих серцю людей.
Учитель. Які погляди на любов і сім’ю імпонують вам особисто після детального розгляду образів роману?
Учень. Мені подобається, що Маруся мріяла побудувати сім’ю на любові, взаємопорозумінні, довірі і повазі одне до одного «Мене потрібно любити», - говорила вона.
Учениця. Мені подобається, що Маруся навчилася у батьків великої любові. Вона хоче бути схожою на батька та матір. « Я колись, як виросту, і в мене буде отака любов,» ,- мріяла Маруся.
Учень. Мені подобається в Марусі те, що, дізнавшись про зраду, вона зберегла у собі особистість, внутрішню стійкість і чистоту. Адже ,навіть у людей, що проводжали її до шибениці, вона викликав захоплення :
Злочинниця - а так би й зняв шапку.
На смерть іде – а та би й поклонивсь.
Учень. мені подобається, що Маруся знайшла своє місце в житті нації, вона реагує на криваві події, що принесли горе на рідну землю, її пісні піднімали духовне життя нації.

Вчитель:Турбуючись про духовне життя нації, ми не маємо права забувати свою історію, треба відновити свою історичну пам’ять і зберегти її, утримати зв'язок поколінь. Завжди пам’ятати: хто ми є, чиїх батьків чиї діти. Тільки тоді ми зможемо жити красиво і гордитись, що ми українці. Як ми бачимо, в основі роману дві тісно пов’язані між собою сюжетні лінії: доля марусі і доля України. Вони прочитуються не лише в конкретній історичній площині, але й понад часовій:Маруся- неповторна, одухотворена, творча особистість, яку намагається поглинутидрібязковий, егоїстичний, безжальний буденний світ.Україна- сильна і прекрасна країна, яка протягом століть прагне здобути свою свободу, державність, але цьому заважають інтриги сусідів і підступність своїх перевертнів.У нашій свідомості образ Марусі органічно зливається з образом України. Маруся увібрала в собі кращі риси нашого народу.

УчніГідність,чесність,порядність, чистоту, душевність, доброту, скромність, гордість,саможертовність,любов, щирість,глибоку свідомість,патріотизм,
Вчитель: А тепер, пройшовши емоційним мостом із 17ст. в 21 ст. прокладеним Ліною Костенко, давайте визначимо ту межу, що відділяє чесних людей від нечесних (учні відзначають самостійні судження)
       глибина душі;

поняття людської моралі – добро, чемність, благородство;

гідність людини, що виявляється ступенем участі її в долі нації;

справжня людина має своє обличчя – однакове вдень і вночі і … навіть у смерті.
Підсумок учителя.

Отже, роман "Маруся Чурай" сприймається як дуже сучасний, бо примушує нас ще раз замислитись, якою повинна бути людина. Сьогодні ми вчимось жити на уроці, завтра вашим учителем стане саме життя, іноді важке, нестерпне. Ліна Костенко постійно нас переконує: внутрішні можливості людини безмежні, не забувайте про це і завжди боріться за людину в собі, за незаплямоване сумління. Роман «Маруся Чурай» вводить нас у духовний світ наших предків, розкриває забуті сторінки історії, на достойних взірцях вчить громадянської мужності, пробуджує почуття власної гідності  і причетності до великої історії великого народу.
Оцінювання учнів.