Душа розірвана як рана.

 

Тема. « Душа розірвана, як рана…»

                                                          О.Олесь

          (Майстерність психологічного аналізу внутрішнього світу людини в         новелі М. Коцюбинського  «Цвіт яблуні»)

Мета. Шляхом коментованого читання розкрити засоби психологічної характеристики персонажів; поглибити поняття про новелу та імпресіонізм як стиль у художній літературі; дати поняття про етюд; розкрити образ батька й батька-митця; показати багатство мови новели, її красу й неповторність; удосконалювати вміння логічно, яскраво висловлювати свої думки, коментувати текст;  утверджувати оптимістичне начало в житті людини

Тип уроку: засвоєння нових знань

Методи та прийоми: слово вчителя, бесіда, робота в парах, в групах, випереджувальні парні та індивідуальні завдання, утворення асоціативного ряду, міні-дискусія

Обладнання: картини із зображенням весни, цвітіння дерев, запис етюду Шопена, картина  Клода Моне «Враження. Схід сонця»

Цілі уроку

Учні повинні знати:

- зміст теоретичних понять «імпресіонізм»,  «етюд»;

-зміст    етюду «Цвіт яблуні»;

- символіку назви твору.

Учні повинні вміти:

- формулювати тему та основну думку етюду;

-  висловлювати свої  враження від прочитаного;

- за допомогою засобів виразного читання відтворювати внутрішній стан персонажа;

- оцінювати красу й багатство образної мови твору;

- знаходити вивчені художні засоби та пояснювати їх роль у творі;

- виявляти порушені автором проблеми

Записи на дошці

Я – людина, але я і митець (епіграф)

Господи, дай мені терпіння прийняти те, що я не силах змінити

                                                                      Рейнольд Нейборо

За словами Євгена Федоренка, характерною рисою творчості

М. Коцюбинського є «тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм, ритмічність та плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз».

Випереджувальне завдання: двоє учнів готують інформацію про етюд з ілюстраціями картин-етюдів, уривками музичних етюдів т

                    Хід уроку

I Мотиваційний етап

Забезпечення емоційної готовності до уроку

Мені приємно всіх вас бачити і хочеться, щоб ви подарували одне одному посмішку, адже вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи тих, хто її дає, нехай посмішка налаштує нас на хорошу роботу.

Підготовка учнів до сприйняття твору

Сьогодні за вікном гарна зимова днина, але  ми зараз поринемо в іншу пору року, теплу, ароматну, квітучу. (показ весни, квітучих гілок вишні, яблуні під звуки музики). Квітуча гілка яблуні.

Бесіда на емоційне сприйняття

- Які асоціації у вас виникають, коли бачите цвіт яблуні?

Пробудження природи                   Цвіт яблуні          краса

               Весна                     тепло                                                                          життя

 - Які ж асоціації зі цвітом яблуні виникають у героя новели

 М. Коцюбинського?(вчитель зачитує уривок із твору. Цвітуть яблуні. Сонце..)

- Ви прослухали уривок із твору, який прочитали вдома. Які думки і почуття викликав він у вас? Що схвилювало найбільше?

II.  Повідомлення теми уроку. Цілевизначення ( діти обирають найважливіші для себе цілі уроку)

III.  Актуалізація опорних знань

Коли ми вивчали біографію М.Коцюбинського, то говорили, що він є яскравим представником такого літературного напряму, як імпресіонізм. - - - - Про цей напрям ми говорили на минулому уроці, складали тези, пригадайте  їх і сформулюйте 2-3 питання сусідові по парті

IV .Опрацювання навчального матеріалу

Вчитель

Як було зазначено, найпоширенішим жанром імпресіонізму є новела. Але у Коцюбинського, крім традиційної новели, є і твори досить оригінальних жанрів. Це акварелі, образки, етюди .  

 Якщо ви були уважні, то звернули увагу на жанр «Цвіту яблуні»–  це етюд.

• Чи відомо вам, що таке етюд?

1. Виступ учня

( презентація десятикласника :показує картини-етюди, включає музичні твори)

Вчитель

- Що об’єднує етюд у всіх видах мистецтв?  (короткий твір, який є ніби замальовкою чогось)

- Чому «Цвіт яблуні» - це етюд?  (відривчасті замальовки стану батька)

5. Робота з текстом

• Що передає автор у творі: розвиток почуття чи розвиток дії? Для яких творів це характерно?  (ліричних) . Отож ми бачимо ліризм прози.
• Від чийого імені ведеться розповідь?

Прочитаємо початок твору. (до мені дивно…)

- У якому стані перебуває герой?

(Герой перебуває в болісному напруженні). 

- Який звук обриває його серце?

- З чим він порівнює свій душевний стан?   Чому?

- Що символізує лампа? Зачитайте й прокоментуйте це. 

(Автор використав світлотіні в дусі імпресіонізму, вони вказують на антагонізм життя і смерті).

Читаємо далі.

• Чому із вуст батька виривається  «коли б швидше кінець?»

–  Знайдіть такий уривок «А я ходжу… до  Вона відчуває…»

- Як ви зрозуміли стан душі героя? (роздвоєність душі: батько і митець)

 - Йому стає страшно  думок митця. Чому? (неправильно, неприродно)

Ми бачимо, як у душі героя борються два почуття: батька і митця, верх бере то одне, то інше , тому і настрій, психічний стан різко змінюється.

Далі перед нами знову батько.

- Знайдіть абзац, що починається словами «Чи то мені здається…»

- Чому він готовий повірити в неймовірне?  (бо любляче серце відмовляється сприймати таку жорстоку дійсність)

- Сталося найстрашніше. Здається збожеволіє від горя дружина, а  він –батько не може заплакати, чому? Знайдіть  і зачитайте «Я бачу скляний уже погляд…до геть з дому»)

(бо знову гору бере митець, його спостережливе око все фіксує.)

Роздвоєння особистості героя стає тим важливим фактором, який зумовлює чергування вражень, поєднання контрастних відчуттів. У новелі це світло, тінь, звук, колір, запах. Давайте поділимося на групи й заповнимо табличку – 5 хв.

6. Робота в групах

Виступ представників груп.

 

Світло, тінь	Образ, предмет	Цитата	Художні засоби	Коментар
Звук
Колір, запах

 

Вчитель

Ви прослухали виступи представників груп. Який висновок можемо зробити з почутого?

(Як бачимо, автор використовує світло, звук, колір, які забезпечують настроєвий фон новели, це в дусі імпресіонізму )

Отож ми довели, що «Цвіт яблуні» - імпресіоністичний твір.

 - Зачитаємо закінчення твору. (я  дивлюсь..)

7. Міні-диспут

• Перемагає митець. Як ви вважаєте, чому?

Вчитель.

Швидше всього, переміг навіть не митець, а саме життя. Неможливо зрозуміти, чому помирає дитина, важко прийняти таку несправедливість. Можливо, Бог посилає людині випробування, щоб зробити сильнішою, або ж нагадує людям, що вони всього лише люди, і все в руках Божих. Хтозна. 

 Мабуть, у цьому велика сила і мудрість природи. Батько знаходить мужність жити далі й думати про майбутнє. Недарма американський психолог Рейнольд  Нейборо сказав:

Господи, дай мені терпіння прийняти те, що я не силах змінити

IV Підсумки уроку.

 - Скажіть, твір можна назвати оптимістичним чи песимістичним? Доведіть.

 - То в чому ж символіка назви «Цвіт яблуні»?

 - Які проблеми піднімає автор?      (життя – смерть, батько – митець)

 - Як ви розумієте « Я   -  людина, але я і митець»   (мистецтво вище смерті, вище просто людини,бо людина смертна, мистецтво – вічне).

V Рефлексія

 - Чим збагатив вас урок у морально-етичному сенсі?

- Що стало сьогодні  для вас відкриттям?  (виражальні можливості імпресіонізму, їх вплив на душу людини)

- Чи справилися з визначеними на початку уроку завданнями?

- Чи є ще питання, які залишилися без відповіді?

VI Взаємооцінювання.

 - Кому б ви сьогодні за роботу на уроці поставили б «11», «10»?

Нижчих оцінок ставити не будемо,  ваші знання будуть оцінені на контрольній роботі за творчістю М. Коцюбинського, тому кожен допрацює матеріал, в якому відчув труднощі.

VII  Домашнє завдання.

Прочитати підручник ст. 124 , новелу «Intermezzo»

За бажанням спробувати свої сили в написанні пейзажного етюду «Подих зими»                                                                      

 

 

 

 

 

Додаток до уроку

Орієнтовні відповіді учнів до міні-диспуту

Думаю, що митець – це покликання. Думки, яких так боїться герой, виникають на рівні підсвідомості, він не хоче так думати, це відбувається саме собою. Батько розуміє, що це неправильно, але інакше не може. І в цьому його трагедія. Мабуть, справжнього  митця  часто  не розуміють, бо він не такий, як всі, він собі не належить, ним керує Божий дар.

А я вважаю, що почуття чоловіка-батька не такі глибокі, як у жінки, і тому в ньому перемагає митець. Якби це була мати – то ніяке покликання не переважило б материнське почуття. Просто це чоловік, який думає, щоб швидше закінчилися його страждання, і навіть у такі страшні хвилини, коли вмирає дитина, думає про майбутнє, думає про себе. Такі  більшість чоловіків

А я думаю, що горе батька -  велике. У творі є рядки, які підтверджують цю думку. ( Оленка вмирає… Ні, се не може бути…)

Може, так створена людина, вона повинна жити далі.

 

Імпресіонізм (від французького impression – «враження») – художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань. Імпресіонізм розвивається в останній третині XIX – на початку XX ст., виник у французькому живописі. Визначення походить від назви картини Клода Моне «Враження. Схід сонця», 1871 р. Наприкінці XIX ст. імпресіонізм поширився в європейському письменстві. Засновниками літературного імпресіонізму вважаються брати Гонкури. Виявився він також у творчості Гі де Мопасана, О. Уайльда, А.Чехова, І.Буніна та ін. Поетика імпресіонізму знаходить своє місце і в українській літературі. Насамперед це стосується новелістики М. Коцюбинського, В.Стефаника, М.Хвильового, Є.Плужника.

Визначальні риси імпресіонізму:

• зображується не сам предмет, а враження від нього ( «Бачити, відчувати, виражати – в цьому все мистецтво», - проголошували Едмонд і Жуль Гонкури);
• імпресіоністи орієнтуються на почуття, а не на розум;
• предметом мистецької зацікавленості є уривчасті фрагменти, відбиті у свідомості персонажа;
• відмова від ідеалізації, завдання зафіксувати реальний момент;.
• найпоширенішим жанром імпресіонізму стає новела.

Письменники-імпресіоністи орієнтувалися насамперед на здобутки імпресіоністів-живописців, які використовували яскраві плями, мазки, напівтони, композиційні фрагменти.

 Тісний зв’язок з імпресіоністичним живописом можна спостерігати у творчості М. Коцюбинського, недарма він називає свої новели акварелями («На камені»), образками («Він іде»), етюдами («Цвіт яблуні»). За словами Євгена Федоренка, характерною рисою творчості М. Коцюбинського є «тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм, ритмічність та плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз», тобто риси, притаманні імпресіонізму.

Етюд (франц.) –  1) в образотворчому мистецтві - первісний начерк (здебільшого з натури), елементи, деталі  майбутнього твору ; 2) назва музичної п’єси  віртуозно-показного характеру;  3) у літературі – невеликі самостійні замальовки 

Особливості етюду в літературі:

Коротка форма;

Опис безпосереднього враження;

Образність мови. Саме образність є найбільшою окрасою етюду

Показ   зразків етюду в образотворчому мистецтві, музиці, літературі

Таблиця

 

Світло, тінь     вгорі темний, знизу -  залитий світлом, із ясними блисками   сірий, сумний колорит, тінь	Образ, предмет – що він символізує   Лампа (життя – смерть)         погасла лампа - сум	Цитата     лампа ділить хату на два поверхи: вгорі темний, похмурий, важкий ,знизу -  залитий світлом, із ясними блисками   після того, як погасла лампа, ліг сірий, сумний колорит, за мною тихо волочиться тінь	Художні засоби     Метафора, епітет         метафора
Звук	Арфа (напруження)   Свист із грудей(згасаюче життя, тривога) Калатало(життя за межами кімнати) Годинник (нагадування про горе)	Ходжу вже третю ніч, мутний, як настроєна арфа, що гучить струнами од кожного руху повітря Я рішуче не можу чути того вдушеного, з присвистом віддиху, що, здається, сповняв собою весь дім Десь далеко стукає калатало нічного сторожа. Скільки воно будить… Годинник у столовій пробив другу. Голосно, різко. Сі два дзвінки впали мені на голову, як грім із неба, як ніж гільйотини. Вони мене мало не забили	Порівняння       Епітет, метафора       Уособлення   Епітет, порівняння
Колір, запах	зелені луки (символ перепочинку стомленої душі) Сіре вікно, жовте полум’я свічки, морок – сум   Цвіт яблуні (ніжність, чистота)     Вишня в цвіту (радість життя)	Солодко спочивають очі, перед ними простягаються зелені луки з такою свіжою травою Вікно сіріє. В хаті все так само, як і досі було…нагинається жовте полум’я свічки, хилитаються тіні, висить морок Цвітуть яблуні. Сонце вже встало і золотить повітря. Так тепло. Так радісно. Птахи щебечуть під блакитним небом Вишня була вся в цвіту, як букет. Ми держались за руки, підняли догори голови і слухали, як грають у цвіту бджоли. Крізь білий цвіт виднілося синє небо, а на траві гралось весняне сонце	Метафора, епітет               Метафора       Порівняння, метафора

 

 

 

Новела – це різновид оповідання, невеликий розповідний твір з гострим, захоплюючим сюжетом про незвичайну подію з несподіваним кінцем.   

    Особливі ознаки новели:

• напружений сюжет ;
•  несподівана кінцівка;
•  глибокий психологізм, ліризм.

 

 

Світло, тінь

Образ, предмет (що він символізує)

Цитата

Художні засоби

Коментар

 

 

Звук	Образ, предмет (що він символізує)	Цитата	Художні засоби
Колір, запах	Образ, предмет (що він символізує)	Цитата	Художні засоби

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Проблема вірності і зради, високої духовності і   приземлених матеріальних інтересів

Мета. Допомогти учням осягнути глибинну сутність твору з поставленими у  ньому вічними філософськими проблемами людства та двома системами моральних цінностей; спонукати до філософських роздумів; сприяти формуванню ціннісного ставлення до людини

Методи і прийоми: бесіда, дискусія, робота з текстом

Обладнання і матеріали: текст роману у віршах, таблиця «Дві системи моральних цінностей»

Тип уроку: урок-диспут

                                                                       Епіграф

                                                          Моя любов чолом сягала неба,

                                                         А Гриць ходив ногами по землі

                   Хід уроку

Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційного стану школярів

Мені приємно всіх вас бачити і хочеться, щоб ви подарували одне одному посмішку, адже вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи тих, хто її дає, нехай посмішка налаштує нас на хорошу роботу.

Актуалізація суб’єктного  досвіду. Цілевизначення

   Ми з вами уже  розпочали роботу над  твором «Маруся Чурай»  Ліни Костенко. Підготуйте кілька питань, які ви хотіли б задати однокласникам за вивченим матеріалом.(жанр, істор. основа, біограф. факти, коли і де написаний)

Слово вчителя.

- Які проблеми піднімає автор у творі? (митець і суспільство, кохання, громадянська позиція)

Мабуть, твір цікавий, в першу чергу тим, що він про душу людини, про духовність в цілому.

Падіння моралі – зараз глобальна проблема людства. Ми всі мріємо про життя без ненависті, заздрості, жорстокості. Людство може врятувати лише нова епоха – епоха духовності, тому сьогодні, як ніколи, потрібно звернутися до такого твору, як «Маруся Чурай», тож  тема сьогоднішньої розмови

Оголошення теми уроку

Проблема вірності і зради, високої духовності і приземлених матеріальних інтересів.

Мета і завдання уроку

На уроці ми розглянемо дві системи моральних цінностей та спробуємо дати відповідь на проблемне  питання, чи можна пробачити зраду. Мені хотілося б дізнатися, які висновки з прочитаного зробили ви, над чим задумалися. Сподіваюся наше спілкування буде цікавим і для вас, і для мене.

Опрацювання навчального матеріалу

Щоб краще зрозуміти душу героїні твору, ми зараз послухаємо інформацію, яку нам підготувала однокласниця (презентація школярки про напівлегендарну Марусю Чурай)

Бесіда за переглянутим.

• Якою була напівлегендарна Маруся Чурай?
• Чи має подібні риси героїня твору?

Маруся – незвичайна дівчина. Недарма   Іван Іскра сказав:

Ця дівчина не просто так – Маруся.

Це – голос наш, це -  пісня, це – душа.

Звернемося до таблиці. « Дві системи моральних цінностей»

У всіх оцих скорботах і печалях,

У всіх оцих одвічних колотнечах –

І Чураївські голови на палях,

І Вишняківські голови на плечах.

Як ви розумієте фразеологізм «мати голову на плечах».   Порівняємо його із значенням, яке вкладене у вислів «вишняківські голови на плечах». У чому різниця?

  Звернемося до рядка «і чураївські голови на палях». До яких роздумів підводить нас Ліна Костенко, поставивши ці два вислови поряд? Хто з героїв живе для інших, а хто лише для себе? Знайдемо у тексті місця, де йдеться про Чурая та Вишняка, і підтвердимо цю думку. Хто з героїв ближчий Ліні Костенко за духом? Чому?

Ці два образи не випадкові, а уособлюють численних представників цілих суспільних прошарків, що існували в Україні і в минулому. І сьогодні, тобто представляють дві системи моральних цінностей.

-   Прочитаймо рядки, які характеризують Марусю Чурай

- Про що вони свідчать?

Доповніть таблицю цитатами, що характеризують Марусю?

«моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі…»(як любила)

«ця дівчина не просто так – Маруся, це -  голос наш, це -  пісня, це -  душа. «вона піснями виспівала душу. Вона пісні ці залишає нам» (митець)

Біднесенький, намучився зі мною.

 Веселий був, а я була сумною.

Ласкавий був, розгублений і добрий.

Зайшов за мене, як за чорний обрій,

Гукав мене, а я вже не озвалась.

Заплутався, - сказала: вибирай.

А в нього серце навпіл розривалось.

А він Бобренко. Він же не Чурай.   ( максималістка, хоч і розуміла Гриця)

- Знайдемо цитати для характеристики Галі?

А може, саме таку дружину треба козакові, -

До печі і до городу, до коней і до свиней,

 і до ради, і до поради, і вночі до любові? 

Таку м’якеньку і теплу, як перестиглу грушу,

Щоб тільки дивилася в очі і ні про що не питалась.

Приніс чоловік свою потовчену душу,

А жінка, як подорожник, до всіх виразок приклад.

Що в неї хата – не хата, а так – прикалабок раю.

У неї – на двох  глупоти, у нього – розум на двох.

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

Зате, як прийде додому, - для жінки він цар і Бог.

На неї можна нагримать, і можна її побити.

Вона простить, приголубить, розсолу тобі внесе.

Який висновок можна зробити? Яка Галя, а яка Маруся?

Вчитель. Отже, небо і земля, поезія і проза, максималізм – і прагматизм. Душевний порив – і практичний розрахунок, безоглядність – і та тверезість, яка багатьма розуміється, як уміння жити.  Вічна колізія людського життя… І якщо для Галі Вишняківни  чи Марусі не існує моральних альтернатив, то Гриць завис між «небом» і «землею».

Зачитаймо рядки, що характеризують Гриця.

Яким Шибилист

Грицько ж, він міряв не такою міркою.

В житті шукав дорогу не пряму.

Він народився під такою зіркою,

Що щось в душі двоїлося йому.

 Від того кидавсь берега до того.

Любив достаток і любив пісні.

Це, як, скажімо, вірувати в Бога

І продавати душу сатані.

«Любов  любов’ю, а життя життям» (прагматизм)

«А якось каже: щастя треба красти» (егоїзм)

Думаю, ці рядки довели, що Гриць зовсім не пара Марусі, у нього немає чітких життєвих орієнтирів.

Тож ми підійшли до обговорення  проблемного питання : Чи можна пробачити зраду?

Вдома ви мали подумати над запропонованими мною питаннями,  визначитися, яка позиція вам ближча, і, поділившись на групи, виступити в ролі адвокатів чи прокурорів Гриця.

Виступ максималістів. Ми вважаємо, що зраду пробачати не варто. Ми повністю погоджуємося із позицією Марусі Чурай, яка не змогла пробачити Грицеві. Ось її аргументи: «Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?...

Питання до цієї групи

• А як же біблійні заповіді – пробачати, коли тебе вдарили по одній щоці, підстав другу? Виявляється, Маруся проявила гординю, відштовхнула Гриця, а це гріх.

Максималісти. Можливо, це гріх, але зрада – ще більший гріх. Пробачивши раз, ми даємо мовчазну згоду на зраду знову. Якщо Маруся пробачила б Грицю, то він через якийсь час знову зрадив би, адже з Галею спокійно, затишно, а з Марусею складно – її треба кохати по-справжньому, на що не здатний Гриць. Тому пробачати не варто, якщо не хочеш все життя страждати від зради. І Маруся не пробачила, хоч і поплатилася життям.

Прагматисти

Ми вважаємо, що зраду іноді і варто пробачити. Тут прозвучала думка, що з Марусею складно. Це, дійсно, так. Уявімо, як жити з людиною, яка вимагає від тебе по-максимуму – якщо любити, то щоб « любов чолом сягала неба». Матеріальне Марусю зовсім не цікавить, а Гриць – звичайний чоловік, його любов «ногами ходить по землі», і дбає він про землю, про господарство, про стару матір (процитувати «…а як землі нам мати не одпише? А ще ж стягтися треба й на коня. Подбати мушу про якусь копійку. Весілля мушу справити…» Гриць такий. Яких сьогодні багато серед нас Ми не можемо звинувачувати його в тому, що він не Маруся. Гриць – Бобренко, він – не Чурай. І Маруся розуміє це, але пробачити не може. Ми думаємо, що вона вчинила неправильно. Не поступившись своїми принципами, Маруся штовхнула Гриця на смерть. І хоч він сам випив зілля, але через неї, тому у розділі «Сповідь» вона каже: «Я вбивця. Я убила Гриця…» Нам здається, що Гриць щиро розкаявся. Його рішення повернутися до Марусі було вистраждане і виважене. Ми вважаємо, що після такого покаяння, він ніколи більше не пішов би на зраду. Але Маруся – не пробачає, вона не вірить коханому. Навіть великі грішники мають право на прощення, а Маруся не дала Грицеві цього права. Ось послухайте ще раз Гриця (чит. епізод, коли Гриць просить пробачити йому)

Невже Гриць не викликає у вас співчуття? Невже ви вчинили б так, як Маруся?

Максималісти.

-Мене переконали. Я не змогла б штовхнути людину на смерть.

-А я хочу захистити Марусю. По-перше, вона не могла таке передбачити, і смерть Гриця не її провина. По-друге, Маруся не може лицемірити. Вона горда, живе за законами високої моралі, і якби Маруся пробачила б, вона

зрадила б собі, не могла б з цим жити і була б вже не Маруся.

- А можна спитати думку гостей, у них більший життєвий досвід, чи варто пробачати зраду?

Питання вчителя до обох груп.

То в чому ж трагедія кохання Марусі й Гриця? Чи могли б вони бути разом?

( нерівня душ – це гірше, ніж майна)

Прагматисти.

Можливо, могли б, якби Маруся навчилася бути поступливішою, а Гриць більше не зраджував

Максималісти.

Ми вважаємо, що Гриць і Маруся ніколи не були б разом, адже вони – різні. Необхідною умовою справжнього кохання  є духовна близькість, а між ними її не було й не могло бути. От  тільки прикро, чому Маруся покохала Гриця, а не Івана Іскру, який їй набагато ближчий по духу.

Вчитель.

-До яких літературних героїв подібні Гриць і Маруся?

(Мавка і Лукаш. Мавка докоряє Лукашеві, що він «не зміг своїм життям до себе дорівнятись»

-Ці герої також не змогли бути разом, бо «нерівня душ»

-Скажіть, чи завжди у житті подібні люди щасливі у шлюбі?

У складному сучасному житті є чимало жорстокості, підлості й зради. Мені хотілося б, щоб ви жили за законами моралі й прагнули до високої духовності.

 Ви стоїте на порозі дорослого життя. Багато перед ким у житті постане оцей «бобренківський» вибір, тому важливо знати – зраду виправдати важко. За неї карає саме життя. І ким би ви не були – максималістами чи прагматиками, важливо навчитися розуміти один одного, вміти у кожній конкретній ситуації зробити правильний вибір. Від цього іноді може залежати ваша доля й доля тих, хто вам не байдужий.

Рефлексія

• Які думки однокласників були для вас найцікавішими?
• Над чим задумалися на уроці, які питання виникли?

Самооцінювання. Хто заслуговує на оцінку «11», «10»?

 

Домашнє завдання. Обов’язково – накреслити цитатну таблицю в зошит.

За бажанням - написати твір-роздум на тему «Нерівня душ – це гірше, ніж майна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            Дві системи моральних цінностей

                                    У всіх оцих скорботах і печалях,

                                    У всіх оцих одвічних колотнечах -

І Чураївські голови на палях.  І знов земля кипить у боротьбі. І знову я належу не собі… (Чураї, Іван Іскра, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Яким Шибилист)	І Вишняківські голови на плечах. Вся Україна полум’ям горить – Він і на цьому теж нагріє руки (Бобренки, Горбань, Семен Капканчик, Вишняки)
Маруся Чурай Я – навіжена. Я – дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий.	Галя Вишняківна А Галя дбала в скриню та комору… Глуха до пісні, завжди щось спотворить…

               

                                                 Гриць Бобренко

                                         Він народився під такою зіркою,

                                         Що щось в душі двоїлося йому.

                                         Від того кидавсь берега до того.

                                        Любив достаток і любив пісні

                                        Це як, скажімо,вірувати в Бога

                                        І продавати душу сатані.

Куди б мене в житті не прихилило, А все одно до тебе я вернусь. Прости за все. Воно таке буденне… А я ж не можу без твоїх пісень…

А як землі  нам мати не одпише? А ще ж стягтися треба на коня. Подбати мушу про якусь копійку. Весілля мушу справити, ая…

                                    Нерівня душ – це гірше, ніж майна

 

 

 

 

Виступ максималістів. Ми вважаємо, що зраду пробачати не варто. Ми повністю погоджуємося із позицією Марусі Чурай, яка не змогла пробачити Грицеві. Ось її аргументи: «Це ж цілий вік стоятиме між нами. А з чого ж, Грицю, пісню я складу?...

• А як же біблійні заповіді – пробачати, коли тебе вдарили по одній щоці, підстав другу? Виявляється Маруся проявила гординю, відштовхнула Гриця, а це гріх.

Максималісти. Можливо, це гріх, але зрада – ще більший гріх. Пробачивши раз, ми даємо мовчазну згоду на зраду знову. Якщо Маруся пробачила б Грицю, то він через якийсь час знову зрадив би, адже з Галею спокійно, затишно, а з Марусею складно – її треба кохати по-справжньому, на що не здатний Гриць. Тому пробачати не варто, якщо не хочеш все життя страждати від зради. І Маруся не пробачила, хоч і поплатилася життям.

Прагматики

Ми вважаємо, що зраду іноді і варто пробачити. Тут прозвучала думка, що з Марусею складно. Це, дійсно, так. Уявімо, як жити з людиною, яка вимагає від тебе по-максимуму – якщо любити, то щоб « любов чолом сягала неба». Матеріальне Марусю зовсім не цікавить, а Гриць – звичайний чоловік, його любов «ногами ходить по землі», і дбає він про землю, про господарство, про стару матір (процитувати «…а як землі нам мати не одпише? А ще ж стягтися треба й на коня. Подбати мушу про якусь копійку. Весілля мушу справити…» Гриць такий. Яких сьогодні багато серед нас Ми не можемо звинувачувати його в тому, що він не Маруся. Гриць – Бобренко, він – не Чурай. І Маруся розуміє це, але пробачити не може. Ми думаємо, що вона вчинила неправильно. Не поступившись своїми принципами, Маруся штовхнула Гриця на смерть. І хоч він сам випив зілля, але через неї, тому у розділі «Сповідь» вона каже: «Я вбивця. Я убила Гриця…» Нам здається, що Гриць щиро розкаявся. Його рішення повернутися до Марусі було вистраждане і виважене. Ми вважаємо, що після такого покаяння, він ніколи більше не пішов би на зраду. Але Маруся – не пробачає, вона не вірить коханому. Навіть великі грішники мають право на прощення, а Маруся не дала Грицеві цього права. Ось послухайте ще раз Гриця (чит. епізод, коли Гриць просить пробачити йому)

Невже Гриць не викликає у вас співчуття? Невже ви вчинили б так, як Маруся?

Максималісти.

-Мене переконали. Я не змогла б штовхнути людину на смерть.

-А я хочу захистити Марусю. По-перше, вона не могла таке передбачити, і смерть Гриця не її провина. По-друге, Маруся не може лицемірити. Вона горда, живе за законами високої моралі, і якби Маруся пробачила б, вона

Зрадила б собі, не могла б з цим жити і була б вже не Маруся.

- А можна спитати думку гостей, у них більший життєвий досвід, чи варто пробачати зраду?

Прагматисти.

Можливо, могли б, якби Маруся навчилася бути поступливішою, а Гриць більше не зраджував

Максималісти.

Ми вважаємо, що Гриць і Маруся ніколи не були б разом, адже вони – різні. Необхідною умовою справжнього кохання  є духовна близькість, а між ними її не було й не могло бути, чому Маруся покохала Гриця, а не Івана Іскру, який їй набагато ближчий по духу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       У всіх оцих скорботах і печалях,

                                       У всіх оцих одвічних колотнечах -

І Чураївські голови на палях,  (Чураї, Іван Іскра, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Яким Шибилист)	І Вишняківські голови на плечах. (Бобренки, Горбань, Семен Капканчик, Вишняки)
Життя не тільки для себе І знов земля кипить у боротьбі. І знову я належу не собі…	Життя тільки для себе Вся Україна полум’ям горить – Він і на цьому теж нагріє руки…
Маруся Чурай Я – навіжена. Я – дитя любові. Мені без неї білий світ глевкий.	Галя Вишняківна А Галя дбала в скриню та комору… Глуха до пісні, завжди щось спотворить…

                      

                                                     Гриць Бобренко

                                         Він народився під такою зіркою,

                                         Що щось в душі двоїлося йому.

                                         Від того кидавсь берега до того.

                                        Любив достаток і любив пісні

                                        Це як, скажімо,вірувати в Бога

                                        І продавати душу сатані.

Куди б мене в житті не прихилило, А все одно до тебе я вернусь. Прости за все. Воно таке буденне… А я ж не можу без твоїх пісень…

А як землі  нам мати не одпише? А ще ж стягтися треба на коня. Подбати мушу про якусь копійку. Весілля мушу справити, ая…

                                        Нерівня душ – це гірше, ніж майна

Тема. Проблема вірності і зради, високої духовності і   приземлених матеріальних інтересів

Мета. Допомогти учням осягнути глибинну сутність твору з поставленими у  ньому вічними філософськими проблемами людства та двома системами моральних цінностей; спонукати до філософських роздумів; виховувати шляхетність почуттів

Методи і прийоми: бесіда, дискусія, диспут, робота з текстом

Обладнання і матеріали: текст роману у віршах, таблиця «Дві системи моральних цінностей»

Тип уроку: урок-диспут

                                                                       Епіграф

                                                          Моя любов чолом сягала неба,

                                                         А Гриць ходив ногами по землі

                                      Проблемне питання уроку: чи варто пробачати зраду?

                   Хід уроку

Мотиваційний етап

1. З’ясування емоційного стану школярів

Мені приємно всіх вас бачити і хочеться, щоб ви подарували одне одному посмішку, адже вона збагачує тих, хто її отримує, не збіднюючи тих, хто її дає, нехай посмішка налаштує нас на хорошу роботу.

Актуалізація суб’єктного  досвіду

   Ми з вами уже  розпочали роботу над  твором «Маруся Чурай»  Ліни Костенко. Підготуйте кілька питань, які ви хотіли б задати однокласникам за вивченим матеріалом.(жанр, істор. основа, біограф. факти, коли і де написаний)

Слово вчителя.

Мабуть, твір цікавий, в першу чергу тим, що він про душу людини, про духовність в цілому.

Падіння моралі – зараз глобальна проблема людства. Ми всі мріємо про світ без ненависті, заздрості, жорстокості. Людство може врятувати лише нова епоха – епоха духовності, тому сьогодні, як ніколи, потрібно звернутися до такого твору, як «Маруся Чурай», до проблем, які піднімає Ліна Костенко

- Які проблеми піднімає автор у творі? (митець і суспільство, кохання, громадянська позиція)

Оголошення теми уроку

Проблема вірності і зради, високої духовності і приземлених матеріальних інтересів.

Мета і завдання уроку

На уроці ми розглянемо дві системи моральних цінностей та спробуємо дати відповідь на проблемне  питання, чи можна пробачити зраду. Мені хотілося б дізнатися, які висновки з прочитаного зробили ви, над чим задумалися. Сподіваюся наше спілкування буде цікавим і для вас, і для мене.

Опрацювання навчального матеріалу

Однією із центральних постатей сьогоднішнього уроку є  Маруся Чурай. Щоб краще зрозуміти  героїню твору, ми зараз послухаємо інформацію, яку нам підготувала учениця.

• Що ви дізналися про напівлегендарну Марусю Чурай?
• Чим вона подібна до героїні твору?

Маруся – незвичайна дівчина. Недарма   Іван Іскра сказав:

Ця дівчина не просто так – Маруся.

Це – голос наш, це -  пісня, це – душа.

Звернемося до таблиці. « Дві системи моральних цінностей»

У всіх оцих скорботах і печалях,

У всіх оцих одвічних колотнечах –

І Чураївські голови на палях,

І Вишняківські голови на плечах.

Як ви розумієте фразеологізм «мати голову на плечах».   Порівняємо його із значенням, яке вкладене у вислів «вишняківські голови на плечах». У чому різниця?

  Звернемося до рядка «і чураївські голови на палях». До яких роздумів підводить нас Ліна Костенко, поставивши ці два вислови поряд? Хто з героїв живе для інших, а хто лише для себе?

Знайдемо у тексті місця, де йдеться про Чурая та Вишняка, і підтвердимо цю думку.

- Хто з героїв ближчий Ліні Костенко за духом?

Ці два образи не випадкові, а уособлюють численних представників цілих суспільних прошарків, що існували в Україні і в минулому, і сьогодні, тобто представляють дві системи моральних цінностей.

-   Прочитаймо рядки, які характеризують Марусю Чурай

- Про що вони свідчать?

Доповніть таблицю цитатами, що характеризують Марусю?

- Знайдемо цитати для характеристики Галі?

- Який висновок можна зробити? Яка Галя, а яка Маруся?

Вчитель. Отже, небо і земля, поезія і проза, максималізм – і прагматизм. Душевний порив – і практичний розрахунок, безоглядність – і та тверезість, яка багатьма розуміється, як уміння жити.  Вічна колізія людського життя… І якщо для Галі Вишняківни  чи Марусі не існує моральних альтернатив, то Гриць завис між «небом» і «землею».

• Зачитаймо рядки, що характеризують Гриця.
• Знайдіть ще цитати про Гриця

Думаю, ці рядки довели, що Гриць зовсім не пара Марусі, у нього немає чітких життєвих орієнтирів.

Тож ми підійшли до обговорення  проблемного питання -  чи можна пробачити зраду?

Вдома ви мали подумати над запропонованими мною питаннями,  визначитися, яка позиція вам ближча, і, поділившись на групи, виступити в ролі адвокатів чи прокурорів Гриця.

Виступ  максималістів

Питання до цієї групи.

Виступ прагматистів

Питання вчителя до обох груп.

- То в чому ж трагедія кохання Марусі й Гриця? Чи могли б вони бути разом?

( нерівня душ – це гірше, ніж майна)

Вчитель.

-До яких літературних героїв подібні Гриць і Маруся?

(Мавка і Лукаш. Мавка докоряє Лукашеві, що він «не зміг своїм життям  до себе дорівнятись». Ці герої також не змогли бути разом, бо «нерівня душ»

- Скажіть, чи завжди у житті подібні люди щасливі у шлюбі?

Вчитель

Мені хотілося б, щоб ви жили за законами моралі й прагнули до високої духовності.

 Ви стоїте на порозі дорослого життя. Багато перед ким у житті постане оцей «бобренківський» вибір, тому важливо знати – зраду виправдати важко. За неї карає саме життя. Мені хотілося б, щоб ви жили за законами моралі й прагнули до високої духовності.

І ким би ви не були – максималістами чи прагматиками, важливо навчитися розуміти один одного, вміти у кожній конкретній ситуації зробити правильний вибір. Від цього іноді може залежати ваша доля й доля тих, хто вам не байдужий.

Рефлексія

• Які думки однокласників були для вас найцікавішими?
• Над чим задумалися на уроці, які питання виникли?

Самооцінювання. Хто заслуговує на оцінку «11», «10», «9»?

Домашнє завдання. Обов’язково – записати цитатну таблицю в зошит, доповнивши власними цитатами. За бажанням - написати твір-роздум на тему «Нерівня душ – це гірше, ніж майна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. «Вічна тема» « любовного трикутника» в новітній інтерпретації ( за новелою Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»)

Мета. Допомогти учням усвідомити ідейно-художнінє багатство твору; розвивати навички аналізу новел, вміння висловлювати власні роздуми про поведінку героїв і проблеми, порушені в творі; виховувати прагнення до краси почуттів, гуманних взаємин між людьми, усвідомлення високого сенсу любові                                                                      

                                                                          Любов стане світлою релігією світу

                                                                                                                      О. Купрін

                                                                                 …Є вічна загадка любові

                                                                                                             Г. Тютюнник

                                  Хід уроку

I З’ясування емоційного стану учнів

Сьогодні гарний весняний день. Після затяжної зими нарешті весна всупає в свої права. Природа пробуджується радіє. Людям теж передається цей стан, і всі ми прагнемо любові. Тож тема сьогоднішнього уроку особливо співзвучна стану душі.

II Оголошення теми уроку.

Завданням уроку  є з’ясувати ідейно-художнє багатство новели, розвивати навички аналізу новел та вміння  висловлювати власні роздуми про поведінку героїв і проблеми, порушені в творі.

III. Мотивація

У сучасному непростому, жорстокому світі все менше й менше місця залишається любові. Люди намагаються душевну порожнечу замінити замінити чимось матеріальним, кар’єрою. Все частіше замість слів «кохання», «любов» звучить «секс». Мені хотілося б, щоб наша сьогоднішня розмова допомогла вам зрозуміти, що найщасливіша людина та, яка вміє кохати і кохати потрібно красиво, не завдаючи болю іншим, так, як це робила героїня новели.

IV. Актуалізація опорних знань.

Вдома ви мали дібрати поетичні рядки про красу і силу кохання ( зачит. )

• Згадаємо твори, уже вивчені вами, в яких піднімалася проблема кохання, зокрема проблема «любовного трикутника»
• У чому новизна інтерпретації  «любовного трикутника» у новелі ми з’ясуємо в кінці уроку.

V. Опрацювання навчального матеріалу.

• Прочитайте рядки, які можна взяти за епіграф до уроку.
• Яку присвяту має новела? Чому використано слово «всевишня», в якому ще контексті воно вживається?
• Як перегукується  епіграф із присвятою?

Новела «Три зозулі з поклоном» має автобіографічний характер. Зараз ми послухаємо історію створення .

• Як називалася пісня, що вразила письменника?
• Що ми дізналися про прототипа Марфи?

2. Зачитайте початок новели.

Зверніть увагу на образ сосни. Що вона символізує? ( учень додає). Це так звана художня деталь.

Художня деталь -  виразна риса (образ, подробиця), яка викликає у уяві цілу картину, робить зображення відчутним і яскравим. (запис. )

• Коли відбуваються події твору?

Робота в групах. У новелі любов заволоділа серцями 3 людей: Софії, Марфи, Михайла. Поділимося на групи і проаналізуємо кожного з героїв та  особливості його кохання.

Зробіть висновок, як кохають герої, узагальнивши почуте у вигляді таблиці

                               Любов у героїв

Михайло                          Марфа                            Софія

Отже, любов, як визначив ідею твору сам автор,  - почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатися поза осудом чи запереченням. (запис.)

• Чому новела має назву «Три зозулі з поклоном»? Знайдіть рядки у творі, де про це йдеться?  

(Три зозулі з поклоном – означає забудь і відпусти).

• Чому використовує автор саме образ зозулі? (учень доповнює)

Зозуля не мостить гнізда, тому вона як символ кохання, що приречене, не має майбутнього, а ще вона символізує страждання. До всіх 3 героїв линули зозулі з поклоном – усі самотні в своєму нещасті. 

«Три зозулі з поклоном» - три самотніх люблячих серця, приречених на страждання. (запис.)

• У чому новизна «любовного трикутника»? (без суперництва)
• Як ви вважаєте, чи можливе таке кохання в житті?

VI Рефлексія.  

 -  Що взяли з уроку?

• Про яке кохання мрієте ви? Яку роль відводите цьому почуттю у своєму житті і чим ладні заради нього пожертвувати?

VII . Самооцінювання і взаємооцінювання.

VIII . Дом. завд. Обов’язково – прочит.новелу «Оддавали Катрю», за бажанням – твір-роздум «Яким має бути справжнє кохання?»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Вічна тема» «любовного трикутника» в новітній інтерпретації

( за новелою Г. Тютюнника

« Три зозулі з поклоном»)

 

 

 

 

                          Урок   української літератури в 11 класі

                          Підготувала Притула Ж.Л.       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Тема.       Шкільний зорепад

                                                                      Прощавай, школо!

                                                      Хід уроку  

Обладнання. Плакат з фотографіями з написом «Зорепад років», виготовлені зірочки, кульки, проектор, комп’ютер, мелодія вальсу

       Вчитель. Мені приємно бачити всіх вас, мої дорогі уже дорослі діти, такими чарівними, радісними, неповторними. Від вашої краси та молодості неможливо відірвати погляд. За ці роки ви стали мені рідними, тому провести сьогодні урок-прощання дуже непросто.

 Приємно бачити вас, шановні батьки, і, користуючись нагодою, хочеться подякувати вам за прекрасних дітей. Я пишаюся тим, що ми виростили гарне покоління молоді, здатне змінити життя нашої країни.

Сьогодні всі ми згадаємо роки, проведені у стінах нашої школи. Ці роки можна назвати шкільний зорепад.

   11 шкільних років! Як непомітно вони промайнули. Напевно, зараз,коли вже готові зробити крок за поріг школи, ви по-особливому відчуваєте себе. Думаю, хтось із вас вже трохи сумує, розуміючи неминучість швидкого розтавання з дитинством, а хтось вирішив про себе, що він давно став дорослим і прагне якнайшвидше покинути школу.

Сьогоднішня наша розмова – це  прощання з дитинством, адже хочете ви того чи ні, закінчивши школу, ви змушені стати дорослими.

  Отож, 17 років тому у ваших батьків народилися ви. Ось такі милі, кумедні малюки, хлопчики та дівчатка. Спробуйте впізнати на цих фото своїх однокласників. (підійти й розглянути)

   Пройшло кілька років, і тато з мамою привели своїх діток до школи. Ви були з великими букетами квітів та портфеликами, що складали половину вашого зросту, наляканими й розгубленими, звичайно, адже треба залишитися тут без мами і тата. Але як швидко ви зрозуміли, що з вами щодня буде по-материнськи  добра й ніжна Зоя Василівна.    

Виступ Зої Василівни.

Можливо, вам хочеться щось розказати про життя в  початкових класах.

Згадайте,

• З ким ви сиділи у 1 класі?
• У що була одягнена  Катерина Володимирівна?

Швидко пройшли роки початкової школи, і знову для діток стрес. Треба переходити, як іноді кажуть батьки, «на багатьох учителів». Я, як сьогодні, пам’ятаю цей день. 26 пар пильних, цікавих оченят уважно і трохи злякано вивчали мене. Я ж відчувала тривогу й велику відповідальність, адже мені  потрібно було не розчарувати  п’ятачків, допомогти  пристосуватися до нових умов шкільного життя. Якими безпосередніми, наївними ви були. Пам’ятаю, якось я сказала одному з вас, що вчителі стараються вас навчити, а як ви не знаєте матеріал уроку, то тоді за що ж вчителям зарплату платять. А Міша відповів: «А вам ще й зарплату платять?» А згадайте, як зникло  скло у стінці. Я так і не знаю, як це сталося, розкажіть. Проте,  добре пам’ятаю, як я вибудовувала план розслідування. 9 клас. Звісно, не скажуть, хто вибив скло, а треба дізнатися, якось на перерві розговорилися з дівчатками. Я кажу, що знаю, хто це, а вони: «Може, ви думаєте, що Віталік, ні, може, Женя, ні, так перераховували ще багатьох, доки вони не сказали, а звідки ви знаєте, що це Міша?»

• Розкажіть про найзабавніший випадок на уроці?

Думаю, що ви, старожили, за довге шкільне життя накопичили багато таємниць по обману вчителів.

•   Яким було  найправдоподібніше пояснення причини запізнення на урок?
• Розкажіть найцікавішу легенду, яку ви вигадали, коли не вивчили урок?
• Кого з викладачів найважче обманути? Що ви побажали б школі, учням, вчителям?
• Що ви побажали б школі, учням, вчителям?

А зараз  ви згадаєте свої шкільні роки, переглянувши презентацію, що підготувала нам Настя.

  Шкільне життя може бути щасливим, якщо учні зуміють стати справжньою сім’єю, коли їм добре разом. Мені здається, що ви стали сім’єю, що ви вивчили один одного, як самі себе. Давайте спробуємо це перевірити.

Кожен напише на листочку про однокласника  кількома словами, а ми здогадаємося, про кого йде мова.

Як бачимо, всі ви різні, кожен має свою особливість, кожен у своєму роді зірка, кожна людина несе у собі зоряне світло.

Зараз наступає ваша зоряна година. Кожен із вас господар своєї долі, як вона складеться залежить тільки від вас. Але ким би ви не були, завжди любіть і поважайте людей, не забувайте школу й друзів, не переставайте вчитися, адже кожна невдача, помилка чи успіх – це урок досвіду й мудрості. Ви вступаєте в найпрекрасніший період життя – період юності. Не лякайтеся дорослості, самостійності, труднощів. Пам’ятаєте, як у

І. Багряного. «сміливі завжди мають щастя». Я знаю, всі ви сміливі – і обов’язково будете щасливі. Мені хочеться закінчити нашу розмову поетичними рядками

Учень.  (під мелодію «Шкільного вальсу»)

Закінчиться школа, й почнеться урок,

Урок, на який не подзвонить дзвінок

За парту не сядеш ти, як завжди

Учитель з журналом не зайде сюди

Із того уроку не можна втекти

Й погану оцінку не виправиш ти.

Перерв і канікул у ньому нема.

Хоч може минути там літо й зима.

І не 45 він триває хвилин,

А довгі роки не вгава його плин

Урок цей для себе ти твердо затям  -

І перший  й останній – він зветься життям!

Вчитель. Тож у добру вам життєву путь, дорогі мої, дорослі діти!   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Закінчиться школа, й почнеться урок,

Урок, на який не подзвонить дзвінок

За парту не сядеш ти, як завжди

Учитель з журналом не зайде сюди

Із того уроку не можна втекти

Й погану оцінку не виправиш ти.

Перерв і канікул у ньому нема.

Хоч може минути там літо й зима.

І не 45 він триває хвилин,

А довгі роки не вгава його плин

Урок цей для себе ти твердо затям  -

І перший  й останній – він зветься життям!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Дорогі випускники!

 Ось і настав цей незвичайний для вас день. Веселий і сумний водночас, бо радість передчуття незвіданих доріг майбутнього переплелася із світлим сумом прощання зі школою, з дитинством.

  Особливий цей день і для мене. Адже за роки шкільного життя ви стали мені рідними, і сумно, що новий навчальний рік доведеться розпочинати без ваших чарівних посмішок та веселого щебету.

    Кожен із вас неповторний. Я пишаюся тим, що наша школа зростила таких талановитих , розумних , великодушних людей. Які глибокі роздуми про життя і благородні наміри у Володі й Алли, як дотепно вміють жартувати Марічка, Сашко та Іра, яку доброту і щирість випромінюють Настя і Катя. Зачаровує життєва мудрість та скромність Олександри й Марти, активність Оленки, безпосередність Тараса. Як незвично поєднують у собі спортивні й музичні здібності Женя і Влад. Багато років поспіль організатором та господарем у класі була наша незмінна староста Марійка – щира, товариська, відповідальна.

 11 шкільних років пройшли непомітно! Вже не вам дзвонитимуть дзвінки, не вами будуть списані парти, не ваші прізвища будуть записані у шкільному журналі. Для вас шкільні уроки закінчились.

Але не сумуйте.

У кожної людини, як стверджує романтична легенда, є два береги: від одного вона відпливає, а до іншого неодмінно має пристати. На цій дорозі завжди трапляються труднощі, перешкоди, але є зупинки надії, любові, вірності. І завжди вам світитиме далеким , теплим вогником берег Дитинства.

 Зараз наступає ваша зоряна година. Кожен із вас господар своєї долі, як вона складеться залежить тільки від вас, від вашої наполегливості, працездатності, цілеспрямованості.  Але ким би ви не були, завжди любіть і поважайте людей, не забувайте школу й друзів, не переставайте вчитися, адже кожна невдача, помилка чи успіх – це урок досвіду й мудрості. Мені хотілося б, щоб ви прислухалися до порад великої сучасної української поетеси Л. Костенко :

На світі можна жить без еталонів.

По-різному дивитися на світ:

Широкими очима, з-під долоні,

Крізь пальці, у кватирку, з-за воріт.

Від цього світ не зміниться нітрохи,

А все залежить від твоїх зіниць.

В широких – відіб’ється вся епоха,

У звужених – збіговисько дрібниць.

 

Тож дивіться на світ тільки широкими очима.

Візьміть з собою усмішку, бажання,

Візьміть на згадку вчителя прощання.

І ким би не були, та знайте лиш єдине,

Що ви є на Землі – Людина.

Нехай доля дарує удачу, тепло, красу і добро.

Хай щастить вам на широкій життєвій ниві.

 

Тема. Філософська поема «Мойсей» - одна з вершин творчості І.Франка. Пролог як духовний заповіт українському народові

Мета. З’ясувати біблійну основу сюжету; осягнути ідейне спрямування твору; визначити проблематику; розкрити алегоричність образу Мойсея

             «Мойсей»  І.Франка – це заповіт українському народу

                                                                     О. Білецький               

                             Хід уроку

Актуалізація опорних знань.

• Складіть 2-3 питання за збірками «Зів’яле листя» та «Мій Ізмарагд»
• Виконайте тестові завдання

Повідомлення теми та завдань уроку

Мотивація навчальної діяльності

Зверніть увагу на епіграф до уроку.

-Чому заповіт, який саме?

(Твір осмислює минуле, сучасне й майбутнє, спонукає замислитися над своєю долею.)

-З яким твором іншого письменника перегукується «Мойсей»  І.Франка?

Підготовка до сприймання матеріалу.

Поема «Мойсей» написана у 1905 р. Що відбувалося тоді у країні?

(перша російська революція, доба змін, сподівань; громадянство порушувало важливі проблеми: народ як головна рушійна сила історії, взаємини вождя і народу)

І от Франко робить спробу по-філософськи осмислити ці проблеми у поемі «Мойсей», взявши за основу біблійний переказ про сорокарічні мандри євреїв пустелею на чолі з Мойсеєм

( повідомлення)

Поштовхом до написання твору стало споглядання Франком статуї Мойсея, створеної Мікеланджело на поч.. XVI ст.( у Римі)

(Зачит. спогади дочки.)

У передмові до поеми Франко писав: «Основною темою поеми я зробив смерть Мойсея як пророка, не признаного своїм народом. Ця тема в такій формі не біблійна, а моя власна, хоч і основана на біблійнім оповіданні.» Ключ до  розуміння ідеї поеми у пролозі. Це послання до українського народу, у кожному рядку якого зболена душа поета. (Зачит.)

Опрацювання нового матеріалу

• Якими думками та настроями сповнений вступ до поеми?
• (гіркі роздуми над долею «замученого» народу, століття гніту перетворили людей на рабів, марність жертв; поступово мінорні ноти міняються мажорними акордами, вірою)

Сюжетна частина твору починається розповіддю про наближення ізраїльтян після 40-річного блукання пустинею до обіцяної Богом землі.

• У якому стані ізраїльтяни в цей час, які їх настрої? (зачит.)
• Чи не нагадує вам це настрої наших земляків сьогодні?
• У такі моменти, як відомо з історії, завжди знайдуться люди, що використають ситуацію. Хто це в поемі?(Датан і Авірон) Що вони роблять?
• Мойсей розповідає притчу про терен. Перекажіть її зміст та тлумачення Мойсеєм.
• Порівняйте зміст промов Мойсея , Датана і Авірона. Яка життєва позиція кожного? (ситість і духовне життя)

Мойсея звинувачують у зраді й виганяють. Він йде в пустелю.

-Які роздуми переповнюють його?

Любов до співвітчизників змушує його звинувачувати себе у всіх бідах і засумніватися у правильності обраного шляху.

У його душі поселяється темний демон пустелі – Азазель.

Він звинувачує Мойсея в гордині, властолюбстві, розповідає міф про Оріона, доводячи, що все на світі визначене наперед, малює трагічне майбутнє ізраїльтян і Мойсей каже, що Єгова обдурив його. Втративши віру, Мойсей приречений на смерть. Перед смертю він побачив край обітований, але увійти в нього не судилося. Проте своїм життям Мойсей проклав шлях народу, який піднявся на чолі з Єгошуа і досягнув мети.

Слово вчителя

Ідея національного визволення, що звучить у пролозі, стверджується і епічною частиною. Історія наполегливого шукання ізраїльтянами Обітованої землі – це історія пошуку українцями шляхів національного і духовного відродження України. Як бачимо, Франко вірить у велике майбутнє свого народу.

Підсумок.

Запишіть у зошити проблематику поеми.

Рефлексія.

• Які питання уроку залишилися для вас нез’ясованими?
• Над чим примусила мене замислитися поема?

Домашнє завдання. Вивчити напам’ять пролог.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Філософська поема «Мойсей» - одна з вершин творчості І.Франка.

Пролог як духовний заповіт українському народові

 

 

 

 

 

 

                          Урок   української літератури в 10 класі

                          Підготувала Притула Ж.Л.