Джерела українськиї фразеологізмів

{00 A15 C55-8517-42 AA-B614-E9 B94910 E393}З мовлення військових. З мовлення моряків. З мовлення музикантів. З мовлення спортсменів. Поле битви. Триматися на плаву. Фальшива нота. Вийти на фінішну пряму. Честь прапора. Кинути якір. Заключний аккорд. Удар нижче пояса. Офіцерська честь. Чекати біля моря погоди. Грати першу скрипку. Друге дихання. Брати на буксир. Співати в унісон. Забити гол у свої ворота. Викинути за борт. Штрафний майданчик. Передати естафету. Заборонений прийом

АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА

«Дамоклів меч» походження. За давньогрецьким переказом сіракузький тиран Діонісій I (правив у 5 столітті до нашої ери) запропонував на один день зайняти свій престол Дамоклу — фавориту, оскільки Дамокл вважав свого покровителя найщасливішою людиною у світі, яка має все: владу, багатство, повагу. Відповідно, Діонісій дав йому також скуштувати свого «щастя». Однак під час бенкету Дамокл раптово помітив над своєю головою гострий меч, підвішений на кінській волосині. Так Діонісій дав зрозуміти Дамоклу, що благополуччя — примарне.

“СЛУГА МЕЛЬПОМЕНИ” ПОХОДЖЕННЯУ грецькій міфології Мельпомена — муза трагедії (спочатку вважалася музою пісні). Мельпомена зображувалась у вигляді високої жінки з пов’язкою на голові, у вінку з виноградного листя, в театральній мантії, на котурнах, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в другій.

У Римі та Древній Греції лавровим вінком нагороджували переможців змагань або битв. Після перемоги відзначений лавровим вінком герой відпочивав, задоволений досягнутими результатами. Так з'явився вислів «СПОЧИВАТИ НА ЛАВРАХ".

“СІЗІФОВА ПРАЦЯ” ПОХОДЖЕННЯВ 11-й пісні поеми Гомера “Одіссея” розповідається про корінфського царя Сізіфа, що за образу богів був засуджений Зевсом на тяжку кару: він мусив викочувати на високу гору камінь, який, досягши вершини, щоразу скочувався вниз.

АВГІЄВІ СТАЙНІ МІФОдного разу цар Еврисфей доручив Гераклові очис­тити від гною скотний двір царя Авгія. Батько Авгія бог сонця Геліос дав своєму синові величезні стада: триста білоногих биків, двісті червоних биків і дванадцять биків білих як сніг. А ще один бик мов сонце осявав красою все навколо. Скотного двору Авгія ніхто ніколи не прибирав, а цар загадав Гераклові очистити його від гною за один день. Геракл погодився, і Авгій пообіцяв віддати йому за роботу десяту частину своїх стад: цар не вірив, що за один день можна зробити так багато. А Геракл розламав стіни, які оточували двір, і спря­мував у нього течію двох річок — Алфею і Пенею. Хвилі цих рік ринули з протилежних боків у двір і вмить очисти­ли його від багаторічного бруду. Тоді Геракл заклав розломи в стінах і прийшов до Авгія по обіцяну винагороду. Але скупий Авгій нічого не дав героєві: він знав, що слуга царя Еврисфея не посміє його й пальцем торкнути. Це був сьомий подвиг Геракла.  У пізніші часи подробиці легенди забули, і пішов гуля­ти по світу крилатий вислів «авгієві стайні». У переносному значенні вираз стали вживати ще античні письменники (Сенека, Лукіан та ін.), характеризуючи безладдя, запущені справи.