Джонатан Свіфт "Мандри Лемюеля Гуллівера".

Тема: Джонатан Свіфт "Мандри Гуллівера". Сатиричне зображення в творі англійської дійсності ХУІІІ ст. Ліліпутія – Англія крізь зменшувальне скло сатири

 

Епіграф:                                             Якщо вчуєш жарт, шукай у

                                                               ньому приховану правду.

                                                                                           О. Довженко

                                                           Держави… виростають із людських

                                                              характерів.

                                                                                          Платон

Мета: розкрити головну думку Дж. Свіфта – сатиричне зображення Англії ХУІІІ ст.; дати визначення поняттю "сатира"; вдосконалювати вміння працювати над текстологічним аналізом твору; виховувати культуру зв’язного мовлення; виховувати культуру відповіді: логічність, послідовність, доказовість, емоційність, вміння одстоювати власну точку зору.

Обладнання: портрет Дж. Свіфта; ілюстрації до твору; презентація.

Тип уроку: урок засвоєння знань та формування на їхній основі вмінь і навичок.

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

• Кросворд "Чи уважний ти читач?"

 

						І
2						Р
					3	Л
						А
						Н
		6				Д
						І
		8				Я

   1. Рід занять Свіфта? (журналіст)

   2. Країна, з якою був укладений "Свіфтовий мир". (Франція)

   3. Місто, у якому жив видавець книги "Мандри Гуллівера". (Лондон)

   4. Сатиричний жанр, який розробляв Свіфт. (Памфлет)

   5. Назва памфлета Свіфта: "Війна…"  ( Книжок)

   6. Місто, куди був висланий письменник. (Дублін)

   7. Головний герой найголовнішої книги Свіфта. (Гуллівер)

   8. Духовний сан Свіфта. (священик)

 

• Бесіда за запитаннями:

•           Хто такий Гуллівер?
•           Що побачив Гуллівер, коли прокинувся на безлюдному березі?
•           Що нагадує вам країна Ліліпутія? (казку)

 

• Опитування домашнього завдання (характеристика Гуллівера).

     ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

• Робота над епіграфом:

- Як ви розумієте вислів Платона, що слугує епіграфом до уроку?

- Від чого або від кого, на вашу думку, залежить суспільний лад у державі?

- Для чого існують закони?

•      Слово вчителя: сьогодні нам належить розкрити таємницю твору Дж. Свіфта. Ми розпочали знайомство з ним і у багатьох склалося враження, що це пригодницький твір чи просто казка.

      Але Свіфт писав про  свого Гуллівера для дорослих – для своїх сучасників – англійців ХУІІІ століття.

• Історична довідка:

Буржуазії і новому дворянству після революційної перемоги потрібна була могутня влада. Генерали, після смерті Кромвеля, не могли забезпечити захист нової приватної власності. Завдяки компромісу відбулося повернення не трон династії Стюартів. Друге покоління цієї династії намагалось встановлювати абсолютистські порядки щодо повернення суспільства до католицизму. Така політика знову суперечила інтересам буржуазії і буржуазного дворянства. Виник новий конфлікт, який у 1688 – 1689 роках було розв’язано мирним шляхом. Останній Стюарт – утік. В Англії запанував режим конституційної монархії. Під час політичної боротьби сформувалася двопартійна система – торі і віги – що виявила тривалу життєздатність.

Становище країни змінилося з приходом в 1760 році до влади Георга ІІІ, але невміла політика короля привела до війни з англійськими колоніями розташованими в Америці. Війна закінчилася для англійців поразкою і Північноамериканські колонії оголосили себе незалежними від англійського короля і парламенту і стали називатися Сполученими Штатами Америки. Король, який прагнув до укріплення своєї влади, кожного дня ставав все менше популярним.

III. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу.

1.  Слово вчителя.

Ви правильно вирішили, що лад у державі залежить від самих громадян, їхньої свідомості, організації, духовних якостей. Закони регулюють життя країни. Гуманні закони сприяють нормальному життю й процвітанню нації. Тож по­дивимося, якими ж були закони Ліліпутії — вигаданої країни, до якої потрапив Гуллівер. Проаналізуємо життя її громадян і подумаємо над запитанням: «З якою метою Свіфт вигадав цю країну?» (Проблемна ситуація).

2.  Словникова робота.

Парадокс (грецьк. рагаdохоn — несподіваний, диво­вижний, той, що суперечить здоровому глуздові) — 1) дум­ка, судження, що різко розходиться зі звичайними, таке, що супе­речить здоровому глуздові; 2) несподіване явище, що не відповідає звичним уявленням.

3.  Проблемне завдання.

- Які парадокси ви зустріли в розповіді про Ліліпутію?

4. Бесіда з учнями за питаннями.

- Який  злочин у Ліліпутії вважався найтяжчим?

- Завдяки чому у країні забезпечувалося дотримання законів?  (стор. 172)

- Пригадайте, як зображується правосуддя у ліліпутів? (стор. 173)

- Розкажіть, як у Ліліпутії можна зробити кар’єру. (стор. 166)

-Які люди обиралися кандидатами на державну посаду? (стор. 166)

- Як  на вашу думку, чи можна виховати справжнього громадянина, користуючись такою системою?

- За що король нагороджує своїх підданих?

- Зачитайте, як звучать слова імператора про його мо­гутню владу.

- Які партії існують у ліліпутів? У чому суть конфлікту між «тупоконечниками» та «гостроконечниками»? (стор. 169)

- Які взаємини Ліліпутії із сусідніми державами?

5. Слово експертам.

Експерт 1: Ліліпутія — дивовижна країна, що знаходиться на неве­личкому острові. Як кожна держава, вона має свої закони. На думку Гуллівера, вони досить своєрідні. Дотримання за­конів забезпечується тільки страхом покарання. Зверніть увагу: не рівнем свідомості, а тільки страхом. На сторожі за­конності стоїть правосуддя, що зображується у вигляді жінки із шістьма очима, у правій руці якої розв'язаний мішок золота, а в лівій — меч. Це зображення нагадує давньо­грецьку богиню Феміду, але очі у неї зав'язані. Символіка у ліліпутів інша: у них правосуддя «зряче», але, як виявилося, судить воно досить дивно.

Експерт 2: Ліліпутам, що хочуть домогтися великого успіху при дворі, зовсім необов'язково бути вельможного роду чи мати гарне виховання. Головне — уміння танцювати на канаті чи пролазити під палицею, яку імператор то підіймав, то опус­кав. «Немає нічого найнебезпечнішого, ніж доручати посади талановитим людям», — говорять вони. Тобто розумові здібності тут не враховуються. Моральне життя суспільства переживає занепад. «Глибока зіпсованість звичаїв — ознака того, що народ вироджується», — констатують вчені Ліліпутії.

Експерт 3: Досить дивною є система виховання дітей, їх забирають від батьків, виховують у закритих закладах. Але ж таке вихо­вання має негативні наслідки. Оскільки дитина позбавлена батьківської ласки, у неї немає почуття власної домівки, коріння роду. До того ж освіта має різко виражений соціальний характер (діти бідних не вчаться).

Нагороди у Ліліпутії одержують не за якісь особливі за­слуги, а за спритність та вміння пролізти під палицею, яку тримає імператор.

Експерт 4: У Ліліпутії існують дві партії: тремексенів (високі) та слемексенів (низькі підбори). Різниця у їхніх політичних плат­формах полягає у висоті підборів. У країні багато років три­ває конфлікт між тупоконечниками і гостроконечниками, які не можуть вирішити, з якого ж боку розбивати яйце.

Лілітутія воює із сусідньою державою — Блефуску. Інших країн вона просто не визнає.

6. Запитання до учнів.

- Чи можна вважати нормальним державний устрій у Ліліпутії?

- У чому полягає парадоксальність зображуваного?

7. Відповіді учнів.

На перший погляд, здається, що Ліліпутія досить нор­мальна країна, у якій існує порядок і благополуччя. Але про­аналізувавши її закони, постає слушне запитання: «Для чого і для кого вони існують? Яка їхня роль у житті людей?» Скла­дається враження, що ми у країні кривих дзеркал, де все існуюче не відповідає звичним уявленням. Так з’являються парадокси, які автор створює навмисне, щоб змусити читачів замислитися.

8. Робота в групах:

1 група – Чому Гуллівер вирішив більше не довіряти монархам?

2 група – Чим відрізняються звичаї та закони  ліліпутів від європейських?

    9. Запитання до учнів.

•                         Які засоби використовує автор, зображуючи життя в Ліліпутії?
•                         Яку мету він переслідує?
•                         Чи бачите ви у романі паралелі з сучасністю?

   10. Складання схеми "Засоби комічного в романі"

                         САТИРА                                                      ГУМОР

 

 

 

 

 

 

 

 

                         ІРОНІЯ                                                 САРКАЗМ

    11. Словникова робота:

- Сатира – висміювання суспільних і людських вад, різкий осуд негативного.

- Гумор – добродушний жартівливий сміх над окремими вадами, в цілому, позитивних явищ.

- Іронія – прихована насмішка, коли про щось говориться в позитивному творі, а мається на увазі зовсім протилежне.

- Сарказм – особливо дошкульна викривальна насмішка, вияв крайньої ненависті й презирства до зображуваних явищ.

 12. Звернення до проблемного питання: «З якою метою Свіфт вигадав цю країну?»

13. Підсумкове слово вчителя.

Дж. Свіфт засобами сатири й алегорії викриває порядки Англії XVIII ст. Ліліпутія — це Англія з усіма проблемами й негараздами її політичного життя, державного устрою, законодавства, релігії. З якою метою Свіфт зробив це? Згадай­мо, що єдиною його метою було благо суспільства. І в ім’я цього блага письменник й показує реальне життя своєї батьківщини. Він намагається сколихнути словом англійців, змусити їх прокинутися й змінити реалії дійсності. Адже країну будують її громадяни. «Кожний народ має ту батьківщину, на яку він заслуговує», — говорили древні. Але ж людина має розум, то доки ж він спатиме?

Ми живемо у XXI столітті, але переживаємо подібні проблеми. У негараздах нашої держави винні ми самі. То ж невже парадокси Свіфта існують і зараз?

Будити розум людей, змусити їх замислитися над проб­лемами буття і є одним із завдань, яке ставлять перед собою письменники. Особливо такі, як Дж. Свіфт — митець, що на­магався просвітити сучасників і дати поради й нащадкам. Па­радокси Свіфта чекають свого вирішення по сьогодні.

У 2006 році книзі виповнилося 280 років, але вона й досі злободенна, проблеми, порушені в ній, хвилюють людство. Недарма Леся Українка писала: "Свіфт, може, й несвідомо, застеріг людей від небезпечного консерватизму: він показав усю гидотну й жах застою, рабської культури, дрібного, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзму життя".

14. Складання таблиці співставлень країн Англії та Ліліпутії.

Король Георг І дуже любив вихвалятися, хоча насправді був нікчемною людиною.	Таким був і імператор Ліліпутії.
Посади та нагороди видавалися не тим, хто заслуговує, а підлабузникам.	Так було і в Ліліпутії.
Нагороди, які давали правителі, не були великою цінністю для людей.	Нагороди в ліліпутів: смужки сині, червоні, зелені – і ліліпути ходили як папуги.
Королі часто давали обіцянки, але не виконували їх.	Гуллівера за обіцянкою імператора не звільнили, а прикували і склали акт звинувачення.
Королі часто воювали через дрібниці.	Ліліпути почали воювати із-за шкаралупи яйця з країною Блефуску.

 

IV. Закріплення вивченого матеріалу, підсумок.

"Акваріум". Обговорення запитання "Чи вдалося сучасним країнам подолати вади, які висміяв Свіфт?"
Складіть усну зв'язну розповідь про життя Ліліпутії.

V. Оцінювання.

  VI. Домашнє завдання. Напишіть   твір-мініатюру: «Якою, на вашу думку, повинна бути нормальна держава?»; доберіть цитати до образу Гуллівера.