ДЖОНАТАН СВІФТ «МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА...» (ЧАСТИНА I). ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТВОРУ

Про матеріал

Знання про життя та творчість Дж. Свіфта, про роман «Мандри Лемюеля Гуллівера...» як вершину творчості письменника; розвиток навичок компаративного аналізу прозових творів; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності; розвиток навичок спілкування в колективі, виховання толерантного ставлення до думок і почуттів оточуючих; вміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою.

Перегляд файлу

Тема. ДЖОНАТАН СВІФТ «МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА...» (ЧАСТИНА I). ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ ТВОРУ

Мета (формувати компетентності): предметні (знання про життя та творчість Дж. Свіфта, про роман «Мандри Лемюеля Гуллівера...» як вершину творчості письменника; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; навички компаративного аналізу прозових творів; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: вміння визначати роль деталі в тексті; навички роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси; світогляд).

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.

Основні терміни й поняття: біографія, світогляд.

Міжпредметні зв'язки: історія, географія, математика.

Обладнання: підручник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

ü Схарактеризуйте добу Просвітництва, її літературні напрями.

Назвіть її найвидатніших представників.

ü Що сучасна література запозичила в літературі Просвітництва? Свою думку обґрунтуйте, посилаючись на актуальні цитати. (Проголошення цінності людини незалежно від її походження, утвердження рівності людей перед законом; віру у всеохоплюючі можливості виховання (за словами англійського мислителя Дж. Локка, людина народжується «чистим аркушем <...>, на якому можна накреслити будь-які моральні, соціальні відомості»); ідеалом просвітництва є розум, проте існує також розуміння того, що розум обмежений досвідом, відчуттями й почуттями (однаково часто зустрічаються і «чуттєві душі», і «освічені розуми»); людина має керувати власним розумом. Справжній просвітитель думає не тільки про себе, а й про інших, про своє місце в суспільстві. Для того щоб бути просвітителем, слід реалізувати та зрозуміти себе: поєднати раціональне й чуттєве, спроектувати зовнішній світ на внутрішній.)

ü Опрацюйте роздавальний матеріал. Зробіть висновок.

Картка «Письменники — найвидатніші представники епохи Просвітництва»

Вольтер — поет, прозаїк, філософ, драматург, історик, математик.

Й. В. Ґете — поет, прозаїк, дипломат, міністр, учений-натураліст, художник.

М. В. ломоносов — хімік, фізик, астроном, філолог і мовознавець, поет, художник.

Г. С. Сковорода — філософ, поет, педагог, фольклорист, співак, музикант, художник.

Очікувана відповідь

Висновки. Письменники доби Просвітництва — різнобічно обдаровані, талановиті люди з естетичним смаком, які вдало поєднували розум із почуттями, теорію з практикою.

ü Продемонструйте кілька слайдів створених вами презентацій «Просвітництво у різних видах мистецтва — живописі, музиці, театрі, архітектурі та ін.».

ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Герой дитячої казки, мультфільму, людина-велетень — таким нам уявляється Гуллівер. Насправді у цього героя значно важливіша місія. як істинний письменник-реаліст доби Просвітництва, англійський письменник Джонатан Свіфт — автор роману про Гуллівера та ліліпутів — мав на меті виправити звичаї та звички своїх співвітчизників, прищепити їм чесноти й показати, яким має бути суспільство за часів Просвітництва. Про особистість митця та його знамениту книгу «Мандри Лемюеля Гуллівера...» ми поговоримо сьогодні на уроці.

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Розповідь учителя

— Ірландія — «смарагдовий острів», що омивається теплою течією Ґольфстрім, із зеленими пагорбами й озерами, струмками й водоспадами, старовинними фортецями-палацами й давньою та самобутньою культурою, а також із незліченними отарами овець, яких цілорічно випасають на соковитих луках.

Столиця Ірландії — Дублін, батьківщина Джеймса Джойса, Оскара Уайльда, Семюела Беккета, Шеймаса Гіні.

Творчість двох останніх відзначено Нобелівськими преміями з літератури. Тут народився й знаменитий автор «Мандрів Лемюеля Гуллівера...» — Джонатан Свіфт.

Дід Джонатана, Томас, був парафіяльним священиком. Під час англійської революції XVII ст. він виступив на захист королівської влади, а потім зазнав за це утисків (зокрема, нові можновладці реквізували все його майно). Відтак велика родина Томаса (а в нього було 13 дітей), покинувши місто Ґудріч, роз'їхалася Англією, а дехто з братів подався до Ірландії. Поміж них — і батько майбутнього письменника Джонатан, який дістав там посаду доглядача судових споруд, але помер зовсім молодим, залишивши маленьку доньку та дружину Ебіґейл, яка саме чекала на народження другої дитини. На честь батька хлопчика назвали Джонатаном.

Родина Свіфта мала кілька цікавих літературних зв'язків: його бабуся, Елізабет (Драйден) Свіфт, була племінницею Еразмуса Драйдена, діда поета Джона Драйдена; тітка цієї самої бабусі, Кетрін Драйден, доводилася двоюрідною сестрою дружині Волтера Релі; прапрабабуся Маргарет Свіфт була сестрою Френсіса Годвіна, автора книги «Людина на Місяці», яка почасти вплинула на сюжет «Мандрів Лемюеля Гуллівера.»; дядько Томас Свіфт перебував у шлюбі з донькою поета та драматурга Вільяма Давенанта, хрещеника Вільяма Шекспіра.

Невдовзі мати, залишивши сина під опікою годувальниці, назавжди виїхала до Англії, де оселилася у Лестерширі, у маєтку Фарнхем, що належав родині Темплів. Голова родини Вільям Темпл — колишній політичний діяч, дипломат, який служив при дворі Карла II Стюарта, шанувальник літератури та мистецтва і знаний сучасниками письменник.

Сумним було дитинство Свіфта, який жив у родичів,— без материнського тепла й піклування. У 6 років його віддали навчатися до школи в ірландському місті Кілкенні, а в 14 років він вступив до Триніті-коледжу Дублінського університету. Нічого доброго він не побачив і там — нудна наука, сувора дисципліна, матеріальна залежність від родичів. Єдиним його захопленням стали поезія й історія, через що він ледь склав іспити на звання бакалавра. Проте завершити повний курс університетської освіти Свіфтові завадили події революції 1688 року, які змусили його покинути Дублін. Йому вдалося влаштуватися на службу до Вільяма Темпла й оселитися в його маєтку Мур-Парк. Обов'язки секретаря Темпла Свіфт виконував протягом кількох років. Темпл високо оцінив ґрунтовні знання й ерудицію юного Свіфта.

https://www.zarlit.com/lesson/9klas_3/9klas_3.files/image002.png

Джонатан Свіфт

Саме тут Джонатан Свіфт розпочав свою поетичну творчість. Молодий літератор мав змогу працювати в багатющій бібліотеці Темпла.

1692 року Свіфт отримав звання магістра мистецтв у Оксфорді; надзвичайно важливою подією у його житті стала зустріч з Естер Джонсон, вітчим якої працював управителем Мур-Парку. Естер була на 14 років молодшою від Свіфта; 1689 року, коли їй було 8, Свіфт її навчав.

Згодом Естер Джонсон (Свіфт називав її Стеллою) стала близьким другом і супутницею життя письменника. Листи, які Свіфт надсилав їй із Англії (1710-1713), склали «Журнал для Стелли» — книгу, що містить чимало цінних фактів про життя письменника та про події суспільно-історичного характеру. На сторінках «Журналу...» Свіфт згадує багатьох своїх видатних сучасників, повідомляє цікаві факти політичного та побутового плану.

Товаришував письменник і з донькою багатого дублінського комерсанта Ваномрі. Взаємини Свіфта з Ванессою Ваномрі надихнули його на створення поеми «Каденус і Ванесса».

1695 року Свіфт отримав сан священика англіканської церкви й парафію в Кілруті (Ірландія), розташованому неподалік Белфаста, що був одним із центрів протестантів, які боролися проти англіканства. Опинившись у сфері релігійних чвар, Свіфт задумав памфлет «Казка діжки» і працював над цим твором упродовж кількох років. 1696 року він знову повернувся до Мур-Парку, де створив сатиру «Битва книг». Свіфт написав цей твір на підтримку Темпла, який вступив у суперечку, що на той час точилася між прибічниками «давніх і нових книг». У цій дискусії Темпл виступив на захист «давніх» і обґрунтовував перевагу античних авторів над сучасними. У Мур-Парку Свіфт залишався до смерті Темпла (1699), щоб завершити редагування мемуарів патрона, і, можливо, сподіваючись, що визнання його заслуг допоможе знайти гідну посаду в Англії. На жаль, робота Свіфта спричинила появу ворогів серед членів родини і друзів Темпла: особливо невдоволеною була сестра, леді Жиффар, через опублікування деяких подробиць у цих мемуарах.

Згодом Свіфт оселився в Ірландії. Упродовж наступних років він часто відвідував Англію, підтримував товариські взаємини з відомими літераторами та журналістами, політичними діячами. У Лондоні вийшли друком памфлети й поетичні твори Свіфта, «Вибрані твори у прозі та віршах» (1711). У дублінському Триніті-коледжі він здобув звання доктора теології і став деканом собору Св. Патріка в Дубліні.

1724 року багатотисячним накладом розійшлися анонімні «листи сукнороба», що закликали до бойкоту англійських товарів і неповноцінної англійської монети. Резонанс від «Листів...» був приголомшливим, тож лондон був змушений терміново призначити нового намісника, Джона Картерета, щоб утихомирити ірландців. Премію, яку Картерет призначив тому, хто вкаже ім'я автора, так ніхто і не отримав. Влада знайшла друкаря «Листів..», однак присяжні одностайно його виправдали. Прем'єр-міністр лорд Волпол запропонував арештувати «підбурювача», але намісник пояснив, що для цього знадобиться ціла армія.

1725 року письменник завершив «Мандри Лемюеля Гуллівера...» і зажив прижиттєвої слави літератора, видавши цю книгу 1726 року. Через 3 роки Свіфт дістав звання почесного громадянина Дубліна. Уже за життя письменника дублінський видавець Фолкнер опублікував 6 томів зібрання творів Свіфта (1735-1738).

Останні роки життя письменника виявилися дуже складними — втрата близьких людей, матеріальна нестабільність, тяжка хвороба. 1745 року письменника не стало. Своє майно він заповів витратити на спорудження лікарні. На його пам'ятнику викарбовано напис, який він сам склав заздалегідь:

Тут покоїться тіло Джонатана Свіфта,

Декана цього кафедрального собору,

І жорстоке обурення не може вже терзати його серце.

Йди, подорожній, і наслідуй, якщо можеш,

Ревного поборника справи мужньої свободи.

2. Робота з підручником

ü Самостійно опрацюйте статтю підручника про Дж. Свіфта.

Дайте відповіді на вміщені там запитання, виконайте завдання (на розсуд учителя).

3. Повідомлення учня за індивідуальним домашнім завданням

— Історія виникнення роману «Мандри Лемюеля Гуллівера...» — найголовнішої книги Свіфта, яку він писав протягом 5 років і на яку покладав великі надії, нагадує детектив. Пізнього вечора 8 серпня 1726 року у двері будинку відомого лондонського книговидавця Бенджаміна Мотта подзвонили. Мотт відчинив, та, на його подив, за дверима нікого не було, лише на порозі лежав якийсь згорток. розкривши його, господар знайшов лист, у якому не відомий видавцеві Річард Сімпсон пропонував його увазі записки свого кузена Лемюеля Гуллівера. Якщо цей твір сподобається, Мотт має повідомити за 3 дні й тоді отримає рукопис повністю. Украй заінтригований видавець прочитав записки за вечір і вже наступного дня погодився опублікувати рукопис. Цікаво, що Свіфт подбав навіть про те, щоб рукопис переписала інша людина. Так з XVIII ст. вирушив у мандри світом Гуллівер. Перше видання вийшло друком у Лондоні (1726-1727). Книга стала класикою етично-політичної сатири, хоча особливо популярні її скорочені переробки (та екранізації) для дітей.

4. Постановка та розв'язання проблемного питання

ü Виразно прочитайте «Лист капітана Гуллівера до свого родича Сімпсона», звернення «Видавець до читача» та розділ I роману Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера...». Чому, на вашу думку, автор дав своєму твору таку довгу назву («Подорожі в деякі віддалені країни світу в чотирьох частинах: твір Лемюеля Гуллівера, спочатку хірурга, а потім капітана кількох кораблів»)? (Для достовірності й реальності описуваного.) Як автор підкреслює достовірність оповіді про подорожі героя?

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

Експрес-опитування

ü Що вважав головним у житті Дж. Свіфт?

ü Які риси характеру письменника варто наслідувати?

ü Прокоментуйте слова Свіфта: «Я пишу не заради слави. Єдина моя мета — благо суспільства».

ü Чому твори Дж. Свіфта викликали невдоволення влади?

ü Яка таємнича історія пов'язана з першим виданням роману «Мандри Лемюеля Гуллівера...»?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Міні-диспут

ü Дж. Свіфт вустами свого героя говорить про те, що найбільшу користь для своєї країни та для всього людства принесе той, хто виростить два колоски на місці, де досі родив один. Наскільки це твердження є актуальним сьогодні?

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: уміти розповідати про письменника, його світогляд, виокремлювати основні риси його характеру; прочитати розділ І частини І роману «Мандри Лемюеля Гуллівера...», уміти переказувати, коментувати.

Індивідуальне: підготувати повідомлення про творчість Дж. Свіфта («Казки діжки», «Битва книг»).

ДОДАТОК ДО УРОКУ 4

ЦЕ ЦІКАВО!

Джонатан Свіфт був людиною проникливою й дотепною. Деякі його висловлювання неможливо оминути.

Людина ніколи не має соромитися своїх помилок, тобто того, що сьогодні вона мудріша, ніж була вчора.

Більшість чоловіків люблять лестощі внаслідок скромної думки про себе, більшість жінок — з протилежної причини.

Не поспішай говорити «ні», поки тебе не запитали.

Сатира — своєрідне дзеркало, у якому кожен, хто дивиться в нього, бачить будь-яке обличчя, крім власного.

Якщо на світі так мало щасливих шлюбів, то лише тому, що дівчата набагато більше уваги приділяють плетінню силець, ніж будівництву кліток.

Французький письменник XVII ст. д'Абланкур написав продовження античного роману Лукіана «Правдива історія», де згадано «Острів тварин, із яким були сусідні острови велетнів, чарівників і пігмеїв». Незрозуміло, однак, чи є тут зв'язок із «Мандрами Лемюеля Гуллівера...», чи це простий збіг.

У «Мандрах Лемюеля Гуллівера...» згадано два супутники Марса, які було відкрито лише після XIX ст.

Майже всі вигадані країни, за винятком країни коней, автор розташував у Тихому океані, тоді мало дослідженому.

Книгу «Мандри Лемюеля Гуллівера.» (особливо частину I «Гуллівер у країні Ліліпутії») багаторазово екранізували (самих телеверсій понад 20). Найвідоміші екранізації:

«Новий Гуллівер» (реж. О. Л. Птушко, 1935, СРСР);

«Мандри Гуллівера» (реж. М. Флейшер, 1939, США);

«Мандри Гуллівера» (реж. Р. Леттерман, 2010, США).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. ПРОСВІТНИЦЬКІ ІДЕЇ У ТВОРІ ДЖ. СВІФТА «МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА...»

Мета (формувати компетентності): предметні (знання сюжету, тематики, ідей твору Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера...»; уміння характеризувати роман як знаковий твір доби Просвітництва; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: активну пізнавальну діяльність; критичне мислення; комунікативні: навички спілкування в колективі, толерантне ставлення до думок і почуттів оточуючих; інформаційні: уміння виокремлювати основне в тексті; навички роботи з книгою; загальнокультурні: естетичний смак, читацькі інтереси; світогляд).

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.

Основні терміни й поняття: жанр, сюжет, тематика, просвітницькі ідеї. Міжпредметні зв'язки: географія, історія, українська література, математика.

Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Пригодницька література — це епічні твори з гострим напруженим сюжетом, у яких характери героїв розкрито у складних випробуваннях. Такі герої є взірцем для наслідування, тому що вони вчать бути сміливими, людяними, наполегливими в досягненні мети. Поміж пригодницьких творів поширені подорожі, робінзонади, історично-пригодницькі, науково-фантастичні, детективні. Деякі з цих творів ви вже вивчали: романи «Пригоди Робінзона Крузо...» Даніеля Дефо та «П'ятнадцятирічний капітан» Жуля Верна, повість майстра детективної літератури Артура Конана Дойла «Собака Баскервілів», деякі твори таких жанрів, напевне, читали самостійно. У цьому розділі ваша подорож світом пригодницької літератури триватиме: ви познайомитеся з усесвітньо відомим романом Джонатана Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера...». Для того щоб висміяти державний устрій і суспільні порядки сучасної йому Англії, Джонатан Свіфт удався до фантастики — зобразив подорожі головного героя до різних вигаданих країн. Проте фантастика в романі Джонатана Свіфта є художнім прийомом із використанням вигаданих понять та образів, а не позначенням жанру.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання (повідомлення за індивідуальним домашнім завданням)

— Перші памфлети Дж. Свіфта «Битва книг» і «Казка діжки», соціальна гострота й злободенність яких набули всеосяжного узагальнення, побачили світ 1704 року. У «Битві книг» Свіфт висловив свої погляди на завдання літератури. Обов'язок письменника він убачав у тому, щоби приносити користь людям і збагачувати їх ідеями. В алегоричній формі цю думку висловлено у вставному епізоді про павука та бджолу: сховавшись у темному кутку, павук плете своє павутиння, уникаючи денного світла й людей; натомість бджола розриває павутиння, летить назустріч квітам і людям — збирати солодкий мед, необхідний людині.

Свіфт — майстер алегорії. У своїх памфлетах він розповідає про реальне, буденне, використовуючи незвичайні форми й образи. Алегорію як сатиричний прийом письменник застосував і в «Битві книг». Місце дії — бібліотека. Бібліотекар Бентлі, який надає перевагу новим авторам, розкладає їхні твори на найзручніших полицях. Книги давніх авторів зчиняють бунт. Починається бій між «давніми» й «новими»: «старі» — Гомер і Піндар, Платон і Арістотель — поводяться гідно й мужньо; «нові» діють хоч і з запалом, проте не завжди розсудливо. «Давніх» підтримують боги Олімпу, «нових» — богиня Критика, донька Невігластва й Пихи, разом зі своїми дітьми — Марнославством, Безсоромністю, Галасливістю, Тупістю й Педантизмом. Триває бій. Хто переможе? Є підстави вважати, що Свіфт підтримує «давніх», але з притаманною йому схильністю до містифікації письменник повідомляє читачам, що завершення рукопису загубилося, а тому результат битви невідомий.

Завдяки памфлету «Казка діжки» — сатирі на тих, хто бере участь у невпинних релігійних чварах,— Свіфт зажив ще більшої слави. У памфлеті зображено прибічників трьох найпоширеніших в Англії форм християнства — католицизму, лютеранства (англіканської церкви) й кальвінізму (пуританства). Сам Свіфт витлумачував назву памфлету так: «Серед моряків існує звичай: зустрівшись із китом, вони кидали в море порожню діжку, щоб цією забавкою відвернути його увагу від корабля». Розвиваючи цю думку в «Передмові» до памфлету, Свіфт зауважує, що корабель можна розглядати як «емблему держави». «Діжка», яка має відвернути увагу від «корабля-держави»,— це релігійні суперечки. Утягуючи народ у ці чвари й у такий спосіб відвертаючи його увагу від нагальних проблем, держава дбає про власну безпеку.

ядро памфлету — у притчі про трьох братів, кожен з яких уособлює одну з форм релігії: Петро — католицизм, Мартін — англіканську церкву, Джек — пуританство. Зображення братів має алегоричний характер. Перед смертю батько (християнство) залишає у спадщину кожному зі своїх синів жупан і заповідає дуже охайно носити це вбрання. Батько благає дітей дотримувати його настанов і попереджає, що весь їхній «майбутній добробут залежить від цього». Упродовж перших 7 років брати свято виконували батьків заповіт і були щасливими. Але потім, намагаючись долучитися до великосвітського життя й здобути прихильність дам — герцогині Корисливості, мадемуазелі честолюбності та графині Пихи,— брати знехтували батьковим заповітом. Відтак Петро оголосив: оскільки він старший, то саме його слід вважати єдиним батьковим спадкоємцем. Він наказав величати себе «паном Петром», потім — «отцем Петром» і «вельмишановним паном Петром», захопився спекуляціями, придбавав і перепродавав земельні ділянки. Петро розбагатів, але зрештою втратив розум. Невдовзі брати посварилися і після «великого розриву» (церковна реформація у XVI ст.) так і не помирилися. Мартін і Джек, які страждали від тиранії Петра, вирішили «реформувати свій одяг за батьковими настановами». Але якщо Мартін відпоров аксельбанти і торочки, намагаючись не пошкодити жупана, то Джек, «розлютившись і знавіснівши», роздер свій жупан навпіл. Обурення Джека не мало меж, ненависть до Петра душила його; він, як і старший брат, з'їхав з глузду. Отже, Свіфт нещадно викриває крайнощі пуританства й католицизму.

У численних сатиричних відступах Свіфт аналізує інші аспекти життя Англії: наприклад, у «Відступі стосовно критиків» він нищівно характеризував продажних критиків, порівнюючи їх із віслюками.

Демократичні погляди письменника відбито у памфлетах «Листи сукнаря», написаних у відповідь на запровадження в Ірландії неповноцінної мідної монети, право на карбування якої придбав англійський купець Вуд, який розбагатів, грабуючи ірландців. Памфлет написано простою мовою, від імені дублінського сукнаря, який дорікає ірландцям за інертність, доводить безпідставність зазіхань англійців, пояснює значення подій, що відбуваються в країні, і попереджає про їхні наслідки.

ü Складіть паспорт-характеристику або психологічний портрет Дж. Свіфта — письменника та людини.

ü Перекажіть і прокоментуйте розділ І частини I роману «Мандри Лемюеля Гуллівера...».

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

1. Словникова робота (запис до зошитів)

Фантастика — це різновид художньої літератури: твори, у яких автор зображує надзвичайні, нереальні явища, особливий, вигаданий світ, що є його творчою уявою. Фантастика — це ще й художній прийом із використанням вигаданих понять та образів.

Особливий різновид пригодницької літератури становлять детективи — твори, яким притаманна заплутана інтрига, що тримає читача в постійному напруженні. Детектив (від англ. detective — агент розшуку; латин. detectio — викриваю, виявляю) — прозовий твір, ускладнений сюжет якого побудовано або на розкритті загадкового злочину, або на детальному з'ясуванні таємничих і прихованих обставин, пов'язаних із діями персонажів. Детективом також називають людину, яка розплутує кримінальну справу й розшукує злочинця.

Памфлет (у перекладі з фр.— летючий листок) — твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя.

2. Аналіз літературного твору Бесіда

ü Чому Дж. Свіфт звертається до жанру пригодницького роману?

ü Навіщо автор увів у твір елементи казки, змальовуючи тогочасне суспільство?

ü Від чийого імені ведеться оповідь у творі?

ü Хто є автором «Мандрів...» і якими є його взаємини з видавцем книги?

ü Як видавець характеризує авторський стиль письменника?

ü Що ви дізналися про Гуллівера?

ü Яка пригода сталася з героєм?

ü Які різновиди комічного використовує Свіфт у романі?

ü Знайдіть у тексті порівняння фізичних розмірів та пов'язаних із ними можливостей Гуллівера і ліліпутів. (Прізвисько «Квінбус Флестрін» — Чоловік Гора; крихітні чоловічки стояли на грудях у велетня; кількість їжі для Гуллівера; перевезення героя засобами ліліпутів; шпага імператора, що нагадала Гулліверові голку для штопання; обшук і враження, яке справили на ліліпутів речі велетня; п'ять коней, що везли капелюха; найбільший у країні будинок, куди Гуллівер міг увійти, тільки ставши навколішки.)

3. Інтерактивний прийом «Усне словесне малювання»

ü Намалюйте словами бурю на морі. Розкажіть, як Гуллівер урятувався.

4. Робота з текстом та додатковою літературою

ü Складіть словничок за романом Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера...». (Навігація — наука, що вивчає правила кермування кораблем. Кабельтов — англійська морська міра довжини; 185 м. Пінта — англійська міра об'єму рідини; 0,56 л. Дюйм — англійська міра довжини; 2,54 см. Морська миля — одиниця довжини; 1,85 км (10 кабельтових). Ліга — англійська морська міра довжини; 5,56 км (3 милі). Ярд — англійська міра довжини; 91,44 см (3 фути, або 36 дюймів). Фут — міра довжини; 30,48 см.)

5. Аналіз літературного твору (евристична бесіда)

ü Яким постає перед нами імператор Ліліпутії? Знайдіть і зачитайте його портрет.

ü Завдяки чому Гуллівер здобув прихильність володаря ліліпутів?

ü Які розваги є в ліліпутів? Як сам мандрівник їх розважав?

ü Опишіть столицю ліліпутів Мілдендо. Що сподобалося героєві, а що, можливо, ні?

6. Робота з підручником

ü Опрацюйте статтю підручника про просвітницькі ідеї у творі Дж. Свіфта.

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

Інтерактивний прийом «Мозковий штурм»

ü Які просвітницькі ідеї втілив у своєму творі Дж. Свіфт? (Критика тогочасного суспільства; просвітництво монархів; перемога розуму; прагнення пізнання світу, відкриттів.)

ü Які предмети описували ліліпути в протоколі обшуку кишень Гуллівера?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивний прийом «Мікрофон»

ü Наскільки вас зацікавила ця книга?

ü З якою відомою арабською народною казкою, вивченою в попередніх класах, має схожі мотиви твір «Мандри Лемюеля Гуллівера...»? («Синдбад-мореплавець».)

ü Що вам здалося незрозумілим?

ü Чого можна повчитися у головного героя? Оберіть з-поміж запропонованого: цілеспрямованості, працьовитості, сміливості, патріотизму, прагнення знань, мрійливості, простодушності, щирості, кмітливості, сили духу.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: прочитати розділи II-V (частина І) роману Дж. Свіфта Мандри Лемюеля Гуллівера...»; уміти переказувати, коментувати. Творче: створити ілюстрації до твору (за бажанням).

ДОДАТОК ДО УРОКУ 5

ЦЕ ЦІКАВО!

Саме в часи Просвітництва європейці призвичаїлися до чаю та кави. Активне споживання цих напоїв англійцями перетворило численні кав'ярні на центри суспільного життя країни. Кожен поважний містянин мав улюблену кав'ярню, де його завжди в певний час могли знайти друзі або ділові партнери. Тут найлегше було дізнатися про політичні й торговельні новини. У Лондоні, де 1700 року було понад 2000 таких кав'ярень, їхні власники навіть спорудили спеціальні помости для читання новин уголос.

ОПИС ОБШУКУ ГУЛЛІВЕРА ЛІЛІПУТАМИ

По-перше: у правій кишені великого чоловіка Гори (так я перекладаю слова «Квінбус Флестрін») після ретельного обшуку знайдено тільки великий шмат цупкого полотна, який міг би правити за килим для парадної зали палацу Вашої Величності. У лівій кишені ми побачили величезну срібну скриню зі срібним-таки вічком, якого ми, оглядачі, не могли самі підняти. Ми попросили чоловіка Гору підняти вічко, і один з нас, залізши в скриню, опинився по коліна в якомусь поросі, що, злетівши вгору, аж до наших облич, примусив нас обох довго чхати.

У правій кишені камізельки виявлено величезний стос тонких білих пластин, складених докупи; стос цей, у три людини завтовшки, перев'язаний міцним канатом. Кожна пластина вкрита чорними знаками, кожен з півдолоні завбільшки, які ми смиренно дозволяємо собі вважати за літери. У лівій кишені камізельки лежала якась машина з двадцятьма довгими палями, на зразок огорожі перед палацом Вашої Величності. Гадаємо, що нею Чоловік Гора розчісує собі волосся, але це тільки наше припущення: ми не завжди вдавалися до розпитів, тому що порозумітися з чоловіком Горою дуже важко. У великій кишені з правого боку середнього чохла (так я перекладаю слово «ран-фу-ло», яким вони назвали мої штани) ми побачили порожнистий залізний стовп з людину завдовжки, з'єднаний з міцним шматком дерева ще більшого розміру; з одного боку стовпа випинаються великі залізні виступи у вигляді химерних фігур, призначення яких ми не знаємо. Таку ж машину знайдено й у лівій кишені. У меншій правій кишені лежало кілька пласких кружал різного розміру з білого та червонуватого металу. Деякі білі кружала, зроблені ніби зі срібла, такі великі та важкі, що ми вдвох насилу підняли одне з них. У лівій кишені були два чорні стовпи неправильної форми; стоячи на споді кишені, ми ледве дотяглися до їхнього верху. Один із них має футляр і скидається на суцільну брилу; на верхньому кінці другого є якийсь білий круглий предмет, як дві наші голови завбільшки. Всередині кожного стовпа сховано по величезній сталевій пластині; ми зажадали їх побачити, тому що вони здались нам небезпечним знаряддям. чоловік Гора витяг їх із футлярів і пояснив, що в його країні один із цих предметів вживають для гоління бороди, а другим ріжуть м'ясо. Крім того, на Чоловікові Горі знайдено ще дві кишені, куди ми не змогли ввійти; Чоловік Гора називає їх годинниковими. Це великі прорізи в середньому чохлі, щільно закриті тиском його черева. З правої кишені звисає довгий срібний ланцюг, прикріплений до якоїсь чудної машини, що лежить на дні кишені. Ми звеліли витягти все, що було прикріплене до ланцюга; вийнята річ виявилася схожою на кулю — зісподу срібну, а зверху зроблену з якогось прозорого металу. На прозорому боці ми побачили якісь чудні знаки, розміщені по колу, але доторкнутись до них пальцем заважала та прозора речовина. Чоловік Гора підніс машину нам до вух, і ми почули безнастанний шум, як од водяного млина. Ми вважаємо, що то або якась невідома тварина, або ж бог, якому поклоняється Чоловік Гора. Останнє припущення здається нам імовірнішим, тому що з його слів випливає (якщо ми правильно їх зрозуміли, тому що він висловлюється по-нашому дуже недосконало), що він рідко робить щось, не порадившись із тією річчю. Чоловік Гора називає її своїм оракулом і каже, що ця річ показує йому час кожного його вчинку. З лівої годинникової кишені Чоловік Гора, на нашу вимогу, видобув сітку завбільшки з рибальський невід, але зроблену так, що вона відкривається та закривається, як гаманець; саме таке її призначення. Всередині ми знайшли кілька монет з жовтого металу; якщо вони справді золоті, то повинні мати величезну цінність.

ретельно обшукавши з наказу Вашої Величності всі кишені чоловіка Гори, ми перейшли до дальшого огляду й виявили на ньому пояс зі шкіри якоїсь велетенської тварини. З правого боку на поясі висіла довга, з п'ять чоловік завдовжки, шабля, а з лівого — торба з двома відділами. В кожному з них умістилось би троє підданців Вашої Величності. В одному відділі було багато куль з важкого металу, з людську голову завбільшки; щоб підняти їх, потрібна велика сила. В другому лежала купка чорних зернят, невеликих і не дуже важких, ми брали їх з півсотню в жменю.

Переклад Ю. Я. Лісняка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема.ОБРАЗ ГУЛЛІВЕРА ЯК УТІЛЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ НОВОЇ ЛЮДИНИ У ТВОРІ ДЖ. СВІФТА «МАНДРИ ЛЕМЮЕЛЯ ГУЛЛІВЕРА...»

Мета (формувати компетентності): предметні (розвинені навички аналізу художнього образу як утілення певної літературної доби; словниковий запас; розвинені зв'язне мовлення та критичне мислення; навички аналізу художнього твору; прагнення сповідувати загальнолюдські цінності); ключові (уміння вчитися: навички оцінювання літературних явищ; комунікативні: навички роботи в групі; інформаційні: навички роботи з джерелами інформації; загальнокультурні: прагнення до літературної освіти, естетичний смак, світогляд).

Тип уроку: урок формування знань, умінь і навичок.

Основні терміни й поняття: художній образ, художні засоби.

Міжпредметні зв'язки: історія, географія, етика.

Обладнання: підручник; літературознавчий словник; портрет письменника, видання його творів, ілюстрації до них; роздавальний матеріал за темою уроку; медіазасоби.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Учитель. Книзі Джонатана Свіфта судилася довга літературна доля. Уже не стало Роберта Волпола, якого сучасники зіставляли з образом злостивого скарбника імператора ліліпутів Флімнепа; давно покинув цей світ і пихатий король Ґеорґ І, якого вважають прообразом імператора ліліпутів Маллі Аллі Г'ю, крихітного чоловічка, що величав себе окрасою й пострахом усесвіту, монархом над монархами, вищим за всіх синів людських, а нові покоління продовжують упізнавати в героях роману Свіфта сучасних можновладців. Тож продовжмо наше знайомство з книгою Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера...».

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Перевірка домашнього завдання

ü Стисло перекажіть розділи ІІ-V частини І «Мандрів Лемюеля Гуллівера...».

ü Чому для ілюстрування роману Дж. Свіфта ви обрали саме ці епізоди?

IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ

Аналіз образів літературного твору (робота в групах)

Завдання для 1-ї групи. Визначте риси Гуллівера за цитатами (другий стовпець незаповнений).

Очікувана відповідь

Цитати

Риси характеру

Час від часу батько надсилав мені трохи грошей, і я витрачав їх на вивчення навігації та інших галузей математики, корисних для тих, хто збирається подорожувати, тому що завжди думав, що рано чи пізно мені випаде така доля.

Там протягом двох років і семи місяців я вивчав медицину, знаючи, що вона стане мені в пригоді під час тривалих подорожей

Прагне до знань, працелюбний і наполегливий

За порадою друзів одружився з Мері Бертон — другою дочкою містера Едмонда Бертона, власника панчішної крамниці на Ньюґет-стріт, діставши за нею чотириста фунтів посагу

Має багато друзів, дещо корисливий (відповідно до звичаїв свого часу)

Сумління не дозволяло мені наслідувати нечесні вчинки інших лікарів і дурити пацієнтів

Чесний

На дозвіллі я читав твори найкращих сучасних і давніх авторів, тому що завжди брав із собою у плавання багато книжок; а буваючи на березі, я приглядався до побуту та звичаїв людей і вивчав чужі мови, до яких мав великий хист завдяки добрій пам'яті.

За три тижні я досяг чималих успіхів у вивченні ліліпутської мови

Допитливий, талановитий, старанний

Я подумав, що найобачніше буде лежати поки що тихо, а вночі з допомогою вже вільної лівої руки визволитися зовсім

Обачний

Зізнаюся, що коли ці чоловічки бігали по моєму тілу сюди й туди, мені не раз кортіло схопити в жменю сорок чи п'ятдесят із тих, які навернуться під руку, і скинути їх на землю. Однак, зваживши на все те лихо, якого я вже натерпівся (а вони, як видно, могли заподіяти мені ще й гіршого), а також на власну урочисту обіцянку (бо так тлумачив я свою покірливу поведінку), я зразу й відмовився від свого наміру. До того ж я вважав, що це була б невдячність до людей, які так гостинно поводилися зі мною і так щедро частували мене. А в думці я не міг надивуватися з хоробрості цих маленьких людей, які наважувалися злазити на мене й походжати по моєму тілу, хоч одна моя рука була вільна, і не тремтіли від одного погляду на таке гігантське створіння, яким я мав їм здаватися

Стриманий, вдячний, цінує сміливість інших

Коли я сидів біля дверей свого житла, дехто наважився навіть стріляти в мене з луків, і одна стріла мало не влучила мені в ліве око. Полковник, що командував вартою, наказав зловити шістьох заводіяк і вирішив, що найкращою карою буде зв'язати їх і віддати мені. Підштовхувані тупими кінцями солдатських списів, злочинці наблизились до мене. я взяв усіх їх у жменю, поклав п'ятьох у кишеню камзола і вдав, ніби хочу з'їсти живцем шостого. Бідолаха відчайдушно репетував, а полковник та офіцери дуже хвилювались, надто коли побачили, що я дістав з кишені складеного ножика. Та я незабаром заспокоїв їх: приязно дивлячись на полоненого, я перерізав ножем мотузочки, якими він був зв'язаний, і обережно спустив на землю. Він зразу втік. Так само зробив я й з іншими, видобуваючи їх по одному з кишені. я побачив, що моя великодушність справила добре враження на солдатів та народ; згодом це прислужилося мені й при дворі

Уміє пробачати, не злопам'ятний

Моя лагідність і добра поведінка так вплинули на імператора та його двір, а також на армію і весь народ, що я почав сподіватися незабаром дістати волю. Я докладав усіх зусиль, щоб підтримувати це прихильне ставлення до себе.

Я подав імператорові стільки прохань про дарування мені волі, що його величність поставив, нарешті, це питання на обговорення в кабінеті міністрів, а потім і в державній раді, де ніхто не заперечував, крім Скайреша Болголама, який чомусь став моїм смертельним ворогом, хоч я не дав йому найменшого приводу для цього

Волелюбний, лагідний, чемний

Я сплів канат утроє, щоб зробити його міцнішим, і з тією ж метою поскручував докупи по три залізні прутики, загнувши їхні кінці гачками. Причепивши п'ятдесят таких гачків до п'ятдесяти канатів, я знову подався на північно-східний берег. Там я скинув камзол, черевики та панчохи і в самій шкіряній куртці ввійшов у воду за півгодини перед припливом

Кмітливий, сильний

Не виймаючи гачків, я кинув шворки й рішуче перерізав ножем якірні канати, діставши при цьому ще сотні дві стріл у руки та обличчя; потім, узявши зв'язані докупи шворки з гачками, легко потяг за собою п'ятдесят найбільших ворожих військових кораблів.

Відійшовши на безпечну відстань, я на хвилинку спинився і повиймав стріли з рук та обличчя, а рани намазав згаданою вже маззю, якою мене лікували ліліпути, коли я тільки-но прибув до їхньої країни. Тоді зняв окуляри і, переждавши з годину, поки вода трохи спала, перебрів середину протоки і цілий та неушкоджений прибув із своєю здобиччю до королівського порту Ліліпутії

Сміливий, терплячий

Це примусило мене замислитись над тим, як марно домагатися поваги від людей, чиє становище незрівнянно вище за наше. Мені частенько доводилось спостерігати подібну до моєї поведінку, коли я вже повернувся до Англії, де який-небудь нікчемний прихвостень сумнівного походження, не маючи ні особистих заслуг, ні дотепності, ані здорового розуму, пиндючиться та пнеться, намагаючись зрівнятись із найвидатнішими особами в королівстві

Мудрий, спостережливий

Проте я розумів, що це буде ще моїм найменшим лихом, тому що коли людська жорстокість і лють, як свідчать спостереження, збільшуються пропорційно до зросту, то чого ж я мав сподіватись тепер, крім перспективи бути з'їденим першим-ліпшим із цих велетенських варварів, якому трапиться впіймати мене? Безперечно, філософи мають рацію, коли кажуть, що уявлення про велике і мале — відносні, що вони визначаються тільки в порівнянні. Може статись, долі заманеться влаштувати так, що й ліліпути зустрінуть народ, менший від них — настільки, наскільки вони були менші від мене. І хтозна, чи немає в якій-небудь далекій, не відкритій ще нами частині світу породи смертних, які перевершують своїм зростом навіть оцих велетнів?

Схильний до філософських роздумів

Завдання для 2-ї групи. Складіть цитатну характеристику короля Ліліпутії.

Завдання для 3-ї групи. Схарактеризуйте позитивні й негативні риси держави ліліпутів.

Очікувана відповідь

Негативне

У грі цій беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче зажити великої ласки при дворі. їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Коли хтось, чи то померши, чи то потрапивши в неласку (що трапляється частенько), звільняє високу посаду, то п'ять чи шість кандидатів просять в імператора дозволу розважити його та двір танцями на канаті, і той, хто найвище підстрибне і не впаде, одержує посаду. Дуже часто навіть найголовніші міністри дістають розпорядження показати свою спритність і довести імператорові, що вони не втратили своїх здібностей. Державний скарбник Флімнеп стрибав на туго натягненому канаті принаймні на дюйм вище від усіх інших вельмож імперії. Я сам бачив, як він кілька разів підряд виконав сальто-мортале на дошці, прикріпленій до каната, не грубішого за нашу звичайну англійську шворку. Мій приятель Релдресел, перший секретар таємної ради, посідає, на мою думку,— якщо я можу бути безстороннім,— друге після скарбника місце. Інші визначні урядовці теж досягли в цьому мистецтві майже того самого рівня.

Є в них ще одна розвага, яку влаштовують зрідка і тільки в присутності імператора, імператриці та першого міністра. Імператор кладе на стіл три тонкі шовкові нитки по шість дюймів завдовжки: одну — синю, другу — червону і третю — зелену. Ними нагороджують тих, кого імператор захоче відзначити особливою ласкою. Церемонія відбувається у великій тронній залі, де претенденти складають іспит у спритності, дуже відмінний від усього, що мені доводилося спостерігати в будь-якій країні Старого чи Нового Світу. Імператор бере в руки палицю й тримає її горизонтально, а претенденти, ідучи один за одним, то стрибають через неї, то пролазять попід нею туди й назад залежно від того, піднімає чи опускає палицю імператор. Буває, що другий кінець палиці доручають тримати першому міністрові, а іноді міністр тримає її сам. Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю нитку; другий приз — червона нитка; третій — зелена. їх носять замість пояса, двічі оперезавшись круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений хоча б одним таким поясом.

Сімдесят місяців тому в нашій імперії утворилися дві ворожі партії, відомі під назвами Тремексенів і Слемексенів, від високих і низьких підборів на черевиках, чим вони відрізняються одні від одних. І хоч є думка, що високі підбори більше відповідають нашим стародавнім звичаям, його величність звелів надавати урядові та всі інші посади, на які призначає корона, лише тим, хто носить низькі підбори, чого ви не могли не помітити. Помітили ви, мабуть, що підбори його величності нижчі принаймні на один дрер, ніж у всіх придворних (дрер — приблизно одна чотирнадцята дюйма). Ненависть між обома партіями дійшла до того, що члени однієї не їстимуть, не питимуть за одним столом, не розмовлятимуть з членами другої. Ми вважаємо, що Тремексени, або Високі Підбори, переважають нас числом, хоча вся влада в наших руках. Одначе ми побоюємось, що його високість, наступник трону, трохи симпатизує Високим Підборам. У всякому разі, кожен може помітити, що один з його підборів вищий за другий, і він через це навіть накульгує. І ось серед оцих міжусобиць нам загрожує напад війська з острова Блефуску, другої великої держави світу, майже такої ж великої й могутньої, як імперія його величності.

Позитивне

За всі злочини проти держави карають тут надзвичайно суворо, але якщо на суді буде доведено невинність обвинуваченого, неправдивоговикажчика зразу віддають на ганебну страту; а з його рухомого та нерухомого майна стягають пеню на користь невинного, відшкодовуючи йому в чотириразовому розмірі втрачений час, небезпеку, на яку він наражався, і знегоди, пережиті у в'язниці, та всі його витрати на свій захист. А якщо викажчикового майна на це не вистачає, то потерпілого щедро нагороджує корона. До того ж імператор прилюдно виявляє до нього прихильність, і про безневинність його оголошують у всьому місті.

Шахрайство вони вважають за тяжчий злочин, ніж крадіжку, і тому рідко не карають за нього смертю; а пояснюють це тим, що дбайливість та пильність, разом зі звичайним здоровим глуздом, можуть уберегти майно від злодія, але проти спритного шахрайства чесність не має чим боронитися. А оскільки в комерції конче потрібен кредит і довіра, то, коли потурати обману і не карати його законом, чесний торговець завжди зазнає збитку, а шахрай матиме зиск. Пригадую, як одного разу я клопотався перед монархом за одного злочинця, який утік з великою сумою грошей, одержаних за дорученням його хазяїна.

А там кожен, хто подасть достатні докази того, що протягом сімдесяти трьох місяців він не порушив жодного закону, дістає право на певні пільги відповідно до свого стану та життя і одержує пропорційну суму грошей зі спеціальних коштів. Крім того, йому дають титул снілпела, тобто законника, який додається до його імені, але не переходить до спадкоємців.

Призначаючи кого-небудь на державну посаду, ліліпути більше уваги звертають на моральні якості, ніж на здібності. На їхню думку, коли вже влада конче потрібна людству, то кожна людина, наділена звичайним здоровим глуздом, може обіймати ту чи ту урядову посаду, тому що провидіння ніколи не мало наміру робити з управління громадськими справами якусь таємницю, приступну тільки для небагатьох великих геніїв, яких навряд чи народжується троє на сторіччя. Вони вважають, що правдивість, справедливість, поміркованість та інші подібні риси — під силу кожному і що ці чесноти, при досвіді та добрих намірах, роблять кожного здатним служити своїй країні, крім тих випадків, коли потрібні спеціальні знання.

Невдячність вважають у Ліліпутії карним злочином (як відомо, так само міркували й деякі інші народи).

Учителі там дуже досвідчені й готують дітей до життя відповідно до суспільного становища батьків та їхніх власних здібностей і схильностей.

Повідомлення про результати роботи в групах

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО НА УРОЦІ МАТЕРІАЛУ

Постановка та розв'язання проблемного питання

ü Доведіть, що люди часів Просвітництва активно цікавилися математичними, природничими науками й досягли в них успіхів. Свою відповідь обґрунтуйте за допомогою цитат. («Хай прихильний читач зверне увагу на останній пункт умов, який передбачав видачу мені їжі та напоїв у кількості, достатній для прогодування 1728 ліліпутів. Коли я трохи згодом запитав одного з моїх придворних приятелів, як саме визначили таке число, той пояснив, що імператорські математики виміряли квадрантом довжину мого тіла й встановили, що вона вдванадцятеро більша за їхній зріст. Тоді вони вирахували, що при однаковій з ними будові тіла мій об'єм дорівнює принаймні 1728 об'ємам їхніх тіл, а отже, і їжі я потребую відповідно більше. З цього читач може судити, які здібні тамтешні люди і який розумний і воднораз ощадливий їхній великий монарх»; «Маючи намір докладно описати цю імперію в окремому трактаті, я хочу, проте, вже зараз задовольнити цікавість читача деякими відомостями загального характеру. Середній зріст тубільців трохи менший, ніж шість дюймів, і йому точно відповідає величина як тварин, так і рослин та дерев. Наприклад, найбільші коні та воли не бувають там вищі чотирьох чи п'яти дюймів, а вівці — півтора дюйма; гуси — завбільшки з наших горобців, і так аж до найменших тварин, яких я насилу міг розгледіти. Але природа пристосувала очі ліліпутів саме до таких розмірів, і вони бачать чудово, але тільки зблизька. Ось приклад, який у них гострий зір на близькі предмети: я з великою цікавістю спостерігав, як кухар скуб жайворонка, не більшого за нашу муху, а дівчина шила невидимою голкою з невидимою ж таки шовковою ниткою. Найвищі дерева там досягають семи футів — я маю на увазі ті, що ростуть у великому імператорському парку,— і я ледве міг дотягтися рукою до їхніх верховіть. Решта рослин — відповідно нижчі, і нехай уже читач сам уявить їхній справжній розмір».)

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Інтерактивний прийом «Мозковий штурм»

ü Які риси нової людини свого часу Дж. Свіфт утілив в образі Гуллівера? (Прагнення до знань, до розуміння законів природи, до застосування цих знань; намагання філософськи осмислити життя; мрія про ідеальне суспільство — розумно й справедливо влаштоване.)

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Для всіх: знати зміст VI-VIII розділів частини І «Мандрів Лемюеля Гуллівера...», уміти переказувати, аналізувати, характеризувати образи героїв твору.

Індивідуальне: підготувати повідомлення про подорожі Гуллівера, які описано в решті частин роману.



Середня оцінка розробки
Структурованість
5.0
Оригінальність викладу
5.0
Відповідність темі
5.0
Загальна:
5.0
Всього відгуків: 1
Оцінки та відгуки
  1. Мірошніченко Інна Сергіївна
    Загальна:
    5.0
    Структурованість
    5.0
    Оригінальність викладу
    5.0
    Відповідність темі
    5.0
docx
Додано
25 листопада 2018
Переглядів
22809
Оцінка розробки
5.0 (1 відгук)
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку