1871 р. – Редьярд та його молодша сестра їдуть навчатися до Англії. Вони жили в приватному пансіоні, де панували жорстокі правила, а за найменшу провину дітей карали різками. Через стрес хлопчик на деякий час втратив зір. Після його відновлення, Кіплінг змушений був усе життя носити окуляри. Розрадою для дітей були їхні приїзди на свята до родичів матері, в сім’ю художника прерафаелитської школи Едуарда Берн-Джонса.
1892 р. – повернувшись до Америки, він одружується з сестрою американського видавця Балест’єра – Кароліні.1892-1896 рр. – під час медового місяця, проведеного в Японії, Кіплінги втрачають усі гроші через банкрутство банку. В Америці вони живуть у будинку Балест’єрів в Братльборо (штат Вермонт), де у них народилося дві доньки.
У 1902 р. Кіплінг купує заміський будинок у графстві Сассекс, де залишається до кінця життя. У цьому ж році він пише збірку «Казки просто так», завдяки якій міг жартівливо пояснити наймолодшим читачам, чому слон має такий довгий хобот («Казочка про Слоненя»), чому у верблюда з'явився горб («Звідки у Верблюда горб»), а у леопарда — плями («Чому Леопарди плямисті»), чому описав кота, який гуляв, як собі сам знав («Кіт, який завжди гуляє на самоті») і чванливого метелика, який тупав ніжкою («Метелик, який тупнув ніжкою»).