Екологічна казка "Попелюшка"

                  Казку в гості кличуть діти

        Купець Тетяна Григорівна, Чернігівський колегіум №11

 

 Екологічна казка «Попелюшка»

Мета: виховувати ціннісне ставлення особистості до природи, розвивати екологічну свідомість та любов до своєї місцевості, формувати  екологічну культуру учнів; прищеплювати  любов до природи та дбайливе ставлення до навколишнього середовища.

Дійові особи: ведуча, квітка, королева, король, принц, дроворуби, мачуха, доньки, Попелюшка, чарівниця.

(Грає тиха, спокійна музика).

Ведуча:

Десь-колись в одній країні,

В славнім й гарнім царстві мирнім

Існували лиш затишшя,

Спокій, гармонійна тиша.

Дивовижнії сади

Розцвітали навкруги!

Тут росли чудові квіти,

Пишні, кольорові, ніжні.

Справжня казка! Глянь і ти,

Скільки бу́ло тут краси!

Танець  «Квітка душа»

Квітка:

Це найкращая країна,

Всі живуть тут разом й мирно,

Тут цвіте усе довкола,

Тут душа радіє! ( чути спів пташок).

Здається хтось сюди іде.

королева:

Ох, а що ж це за країна?

Яка гарна тут місцина!

Які пишнії сади

І глибокії річки!

Ще й птахи співають дивні!

король:

Будем жити нині тут!

Слово короля – закон!

Ведуча:

Так було б і далі в нім,

В дивнім царстві цім, й усім

Було б весело і мирно,

Але раптом…(з’являються дроворуби).

Дроворуби:

Ми дроворуби!

Треба замок збудувати.

Доведеться все  зрубати.

Щоб наш король міг жити тут.

Ведуча:

Вони таємно ліс рубали,

Величний дуб тут вік стояв.

Він, як підкошений, упав.

На горобині сліз корали,

Неначе жалібно благали

Береза плакала безсило.

А ліс від жаху занімів…

(рубають дерева, будують замок для короля).

Дроворуби:

А ось і замок  короля!

(заходить король та королева).

Королева:

Що ж тут сталось? Ой-ой-йой!

Ви ж зрубали всі ліси,

Знищили усі сади!

Як тепер тут буду жити,

Як не пахнуть більше квіти?

Це ж нестерпно! Ой-йой-йой!...

Король:

Більше тут краси немає…

(заходить принц).

Принц:

Тату! Мамо!

Треба видати наказ:

Хто надумає з країни

Як їй повернути враз

Попередні гарні види,

Той отримає нараз

Половину королівства!

Король:

Це ідея, сину! Так,

Отже, слухай, королівство,

Королівський мій наказ:

Хто поверне у країну

Фарби й запахи усі,

Той розділить же зі мною

І правління в нім!

Мачуха:

Попелюшко! Ти все  зробила, що я сказала?

Попелюшка:

Звісно, матінко! І в хаті

Все поприбирала,

Їсти вам я наварила,

Сукні всі попрала.

І ось щойно біля дому

Квіти поливала.

Перша донька мачухи:

Ой, ті квіти... Та кому ж потрібні?

Розрослися, що нема як по двору ходити.

Ні один жених не гляне на красу убору,

Бо кущі ті і дерева – замість живоплоту.

Друга донька мачухи:

Ось-ось-ось. Ростуть даремно.

Треба всі зрубати,

І ті квіти теж забрати.

Буде де гуляти!

Попелюшка:

Але ж сестри, ви не чули,

Що король наш нині

Віддає пів королівства,

Лиш би бу́ли квіти?

Я, до речі, тут подума,

Що можна зробити…(мачуха й сестри сміються).

Мачуха:

Ха-ха-ха! Вона подума!

Йди тісто місити!

В королівстві будуть править

Точно мої доні!

Пішли збиратися до королівського палацу  (сміючись, виходять, а в цей час під казкову мелодію з’являється Фея).

Попелюшка:

Хрещена! Моя люба,

Де ж ти пропадала?

Біда спіткала в королівстві,

А я  рецепт свій давній маю.

От якби я тільки мала

Змогу це зробити!

Зілля те одразу зможе

Сади відновити!

Фея  ( плескає в долоні, під чарівну музику Попелюшка  змішує рідини: можливе безпечне виверження або зміна кольору).

Попелюшка:

Ось! Готово!

Що ж тепер робити?

Треба йти до королівства!

Фея:

До палацу? Пішки?

Ще й у вигляді такому?

Так, ану чимшвидше

Перевтілимо красуню

Й разом у кареті

Повеземо зілля дане

До палат бенкетних  (звук сурми, королівський палац).

Король:

Милі дами. Повторюся:

Це нам нецікаво.

Мені треба живі квіти,

Аромат їх вдалий,

А не ваші ці розробки.

Мачуха:

Королю́! Ну що ви?

Це ж насправді дуже мудро!

Дівчатка, повторюй!

Принц:

Та не треба!

Мачуха:

Треба-треба!

Це ж – найкращі мої  доні,

Їх ідеї найцінніші!

Ви послухайтено  тільки!

Перша донька мачухи:

Пропоную до уваги

Колекцію квітів,

Їх чіпляти вам потрібно

На руки. Тоді ви

Їх побачите, як тільки

Зможе захотітись,

А не тільки в теплу пору.

Принц:

Ну добре. А кисень?

Мачуха:

Що за кисень?

Принц:

Це такий складник повітря.

Мачуха:

А, дихати типу?

Так для цього друга донька

Вам парфуми вишле.

Друга донька мачухи:

Саме так. Моя ідея –

Це парфуми дивні.

Ви ж самі усім казали

Про запахи квітів.

Пшик-пшик-пшик повсюду –

І одразу ж аромати

Заполоняють душу.

Королева: (перебиває).

Годі!

Це не те! Я це не хочу!

Хочу справжніх квітів!

Хочу дерево високе!

Як ось це! Секунду…

Звідки дерево взялося?

Ох, а звідки квіти?

І метелики барвисті

Знов кружляють в листі.

Хто зробив це?

Попелюшка:

Ваша світлість, це все зілля,

Яке я зварила.

Це від нього повернулись

Дерева і квіти.

Принц:

Як змогла ти це зробити?

Попелюшка:

Я читала книги,

Дізнавалась про проблему

І що з цим робити.

В мене був рецепт готовий,

Та можливість дії

Додалася лиш сьогодні.

Король:

Як чудово! Як це мило!

Знов ростуть тут квіти!

Я – щасливий! Мила пані,

Ніде правди діти, –

Я здивований.

Що ж, тепер і Ви, і я

Правим тут на рівних.

Може, є якийсь указ?

Попелюшка:

Є! Заборонити

Вирубку лісів й садів,

Забруднення річки,

Браконьєрство.

А натомість

Щороку садити

Хоч одне нове дере́вце.

Мачуха:

Ми все зрозуміли

Найціннішеє на світі –

Це природа.

Донька:

Неважливо, дерево чи квіти –

Донька:

Все на світі маєм берегти ми!

Ведуча:

Ми вам казку разом показали,

Попелюшка:

В ній від зілля все пооживало.

Фея:

Та в житті, на жаль, так не буває.

Квітка:

Маєм берегти ми все, що маєм!

Король:

Можливо розум людства не засне

Королева:

І він проснеться, і нас всіх спасе!

Пісня «Кольорова планета моя» (всі разом співають).

Бережімо все, що в світі маєм!