ЕКОЛОГІЧНА СВІДОМІСТЬ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ І СВІТОГЛЯДНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

Екологічна  свідомість  як  засіб  формування

ціннісних  і  світоглядних  орієнтацій

здобувачів  освіти

Сілаєва Н.П.,

вчитель української мови та літератури

ВП Культурянська гімназія ліцею «Тріумф»

П’ятихатської міської ради

На межі тисячоліть серед глобальних проблем, з якими зіткнулося людство, на перше місце вийшли питання взаємовідносин суспільства з природою, які до краю загострили питання: куди рухатись далі?

Повага до людей і планети – це основний підхід до сталого розвитку. У промисловості спостерігається прагнення створювати одночасно технології і продукти для вирішення глобальних проблем, таких як зміна клімату, турбота про навколишнє середовище, здоров’я та безпеку жителів планети Земля. Інтенсивні темпи індустріалізації та урбанізації, технічний прогрес, глобалізація – все це спрощує життя, однак має негативні наслідки як для нас, так і для наступних поколінь. Сталий розвиток природи і суспільства – розвиток суспільства, за якого економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання відбуваються в межах, що їх визначає здатність екосистеми до самовідновлення. Сталий розвиток передбачає таке використання ресурсів, щоб ними могли скористатися і наступні покоління. Це означає, що для того, щоб залишити у спадок наступним поколінням чисту планету з відновлювальними ресурсами, теперішнє покоління має користуватися ними більш відповідально. Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина – господарство – природа, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи і суспільства, який характеризується як епоха ноосфери.

Ключовими принципами сталого розвитку є:

•   принцип обережності: збереження сучасного стану навколишнього середовища як перешкоди безповоротним чи небезпечним змінам;
•   принцип «передбачати і запобігати»: більш дешевий, менш ризикований підхід, ніж ліквідація збитків навколишньому середовищу;
•   принцип балансу між ресурсами і забрудненням: використання ресурсів у рамках масштабів регенеративної здатності екосистем; контроль над обсягом надходжень забруднень і відходів у рамках асиміляційного потенціалу екосистем;
•   принцип збереження природного багатства на нинішньому рівні: недопущення чи зменшення втрат природно-ресурсного потенціалу;
•   принцип «забруднювач платить»: повна вартість екологічного збитку повинна бути компенсована користувачем (споживачем).

Реалізація цих принципів дозволить забезпечити:

•   гармонізацію співіснування людини і природи;
•   реалізацію права на справедливе задоволення потреб і рівність можливостей розвитку нинішнього і прийдешнього поколінь;
•   невід’ємність захисту навколишнього природного середовища в процесі розвитку суспільства.

Наше завдання – раціонально використовувати ресурси, розробляти інноваційні технології, здатні забезпечити зростання прибутку для всіх зацікавлених сторін, а також сприяти підвищенню рівня добробуту суспільства.

Таким чином, сталий розвиток узагальнює в собі процес виживання і відновлення генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення її прав, збереження природного середовища, формування умов для відновлення біосфери і її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на навколишнє середовище і гармонізацію розвитку людини і природи.

Надзвичайна складність, багатоаспектність та міждисциплінарний характер проблем забезпечення переходу людства до моделі збалансованого розвитку об’єктивно зумовлюють необхідність залучення до їх вирішення представників найширшого спектру окремих галузей і напрямків наукового знання, що представляють природничі, суспільні і технічні дисципліни. Серед них особливе місце має належати дослідженням географії, як однієї з фундаментальних наук, що вивчає територіальні аспекти взаємодії суспільства і природи.

Збалансоване суспільство є суспільством знань. Для розв’язання численних проблем розвитку будуть потрібні нові знання, уміння та компетентності, необхідні для глибокого розуміння складних проблем і вирішення взаємопов’язаних питань суспільного життя, тож одним із важливих напрямів діяльності педагога є така організація навчального процесу, яка забезпечує формування життєво важливих компетентностей здобувачів освіти, які сприяли б їхній адаптації до активної участі в житті суспільства.

Перед педагогами сучасної Нової української школи поставлена задача впровадження наскрізного навчання як протягом вивчення всієї загальноосвітньої дисципліни (географії, економіки, фізики та ін.), так і з використанням міжпредметних зв’язків природничих дисциплін (біологія, географія, хімія та ін.) для формування у здобувачів освіти цілісності знань про природу.

Структурування навчального матеріалу навколо наскрізних змістових ліній утворює стрижень, що об’єднує знання у систему, забезпечує інтеграцію їх і, тим самим, полегшує розуміння навчального матеріалу. Наскрізні лінії є засобом інтеграції ключових і загальнопредметних компетентностей, навчальних предметів та предметних циклів; ми враховуємо їх при формуванні шкільного середовища. Наскрізні лінії є соціально значимими над предметними темами, які допомагають формувати в наших учнів уявлення про суспільство в цілому, розвивають здатність застосовувати отримані знання у різних ситуаціях. Впровадження у навчальний процес наскрізних змістових ліній допомагає розв’язанню завдань реального змісту, виконанню міжпредметних навчальних проектів, роботі з різними джерелами інформації.

Мета наскрізних ліній – «сфокусувати» увагу й зусилля вчителів-предметників, класних керівників, зрештою, усього педагогічного колективу школи на досягненні життєво важливої для школяра й суспільства мети, увиразнити ключові компетентності.

Проблема формування екологічної компетентності на сьогодні досить гостро постала перед людством у контексті збереження прийдешнім поколінням навколишнього середовища, особливо його не відновлювальних ресурсів. У зв’язку з цим в останні десятиріччя активізувалися дослідження у таких галузях знання, як філософія, психологія та екологія, спрямованих на усвідомлення людиною взаємовідносин у системі «людина – природа», наслідків такої взаємодії та розробки раціональних, невиснажливих й відновлювальних шляхів використання ресурсів природного середовища.

Екологічна компетентність – це здатність усвідомлювати нерозривний зв’язок кожної окремої людини і всього людства загалом з цілісністю і відносною незмінністю природного середовища існування людини, усвідомлення необхідності використання цього розуміння у практичній діяльності, вміння і звичка діяти стосовно природи, не порушуючи зв’язок і колообіг природного середовища, сприяти їхньому поліпшенню для життя нинішнього і майбутніх поколінь людей.

Екологічна компетентність проявляється в систематичному прийнятті рішень щодо врахування екологічних наслідків власної діяльності, що чинить певний вплив на довкілля. Якщо цей вплив буде позитивним, він не порушить крихкої динамічної рівноваги у біосфері. Основою екологічної компетентності є екологічні знання, досвід практичної діяльності в довкіллі. Набуті екологічні знання є особистісними надбанням, вони формуються внаслідок отримання певних типів інформації. Таку інформацію здобувачі освіти одержують в нашій школі під час навчання із занять з предметів природничої освітньої галузі.

На думку Д. Єрмакова, екологічна компетентність завжди носить особистісно орієнтований, діяльнісний характер. Він виділяє наступні компоненти екологічної компетентності:

– здоров’язберігаючий, тобто дотримання норм здорового способу життя;

– ціннісно-смисловий;

– громадянський – дотримання прав і обов’язків в області охорони довкілля;

– діяльнісний – виявлення і вирішення екологічних проблем, розробка і реалізація екологічних проектів.

Наскрізна лінія «Екологічна безпека і сталий розвиток» підсилює ключові компетентності, спрямовує діяльність учителя й учнів на формування соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості, у результаті яких вони дбайливо й відповідально ставитимуться до довкілля, усвідомлюючи важливіcть сталого розвитку для збереження довкілля й розвитку суспільства

Наскрізна лінія «Екологічна безпека й сталий розвиток» реалізується у ВП Культурянська гімназія  через систему завдань:

•   формування у учнів розуміння необхідності гармонії людини з природою;
•   оволодіння знаннями про природу (зокрема, свого краю);
•   виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на Землі;
•   формування готовності до активної екологічної діяльності;
•   формування основ глобального екологічного мислення.

Метою роботи педагогічного колективу школи є:

•   виховувати любов і повагу до природи;
•   спонукати до збереження неповторної краси рідного краю;
•   формувати почуття відповідальності за стан природного середовища та дбайливого ставлення до нього;
•   сприяти розвитку творчих здібностей учнів;
•   учити самостійно мислити, знаходити раціональні рішення проблеми;
•   навчати бачити красу навколо себе, розвивати почуття прекрасного;
•   формувати активну життєву позицію.

Сучасна методика орієнтує вчителя передусім на практичні методи опрацювання навчального матеріалу: ситуаційний, проектний, діалогічної взаємодії, ігровий, проблемних завдань тощо. Тому ми включаємо в свою роботу зі здобувачами освіти:

•   хвилини спілкування з природою, еконовини; заочні подорожі («Подорож в зимовий сад», «Екологічною стежиною», «Зазирніть у майбутнє»);

•   святкування Всесвітнього Дня Землі (22 квітня), Дня Довкілля;
•   ігри «Знайомі незнайомці»;
•   виставки творчих робіт, малюнків;
•   проблемні запитання:«Чи любите природу? Чи існують екологічні проблеми в світі, Україні, с. Культура? Що буде, якщо… (вирубувати ліс, не чистити джерела…)?».

У результаті співпраці здобувачі освіти:

•   долучаються до життя суспільства;
•   відчувають причетність до справи глобального масштабу;
•   набувають практичного досвіду з вирішення проблем власними зусиллями, допомагаючи природі;
•   відчувають власну значущість, потрібність, упевненість у своїх можливостях, емоційне піднесення, моральне задоволення та естетичну насолоду;
•   вчаться бережливого ставлення до природних багатств, господарського підходу до організації власного життя;
•   виховують дисциплінованість, відповідальність, ініціативність;
•   ростуть небайдужими, у них є бажання допомогти природі, оздоровити довкілля;
•   свідомо дотримуються норм поведінки в природі, що виключає нанесення їй шкоди, забруднення;
•   оволодівають прикладними знаннями, практичними вміннями та навичками природокористування.

Наша школа – це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу відбувається так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя.

«Землі своєї зелень і блакить любіть всім серцем!» – це девіз екологічного виховання в Культурянській гімназії. Тому і педагоги, і здобувачі освіти у співпраці намагаються вирішувати найважливіші питання екологічної ситуації на території мікрорайону, де знаходиться навчальний заклад.

У школі діє екологічна агітбригада «Зелена планета», що стала у мікрорайоні школи пропагандистом збереження навколишнього світу. Протягом багатьох років у школі постійно організовуються різноманітні екологічні акції. Наприклад, «Шкільна клумба», «Підгодуй птаха», «Первоцвіти нашої місцевості», «Посади дерево», «Живе джерело», проводяться операції «Чисте подвір’я», «Зелений двір», «Збережемо первоцвіти». Учителі школи ведуть за руки своїх дітей подвір’ям школи, де треба полагодити або збудувати будиночки для птахів, чи наповнити годівнички у зимовий час, чи підготувати землю для висіву квітів біля школи, чи рознести жителям села насіння чорнобривців. Пошукові загони беруть участь у різноманітних конкурсах, дослідженнях. Використовується проектна технологія.

Учнівське самоврядування активно впливає на учнів, їх батьків, громаду через роботу комісії «Екологічна», члени якої здійснюють контроль за станом території, зелених насаджень; залучають учнів до участі в екологічних акціях; проводять роботу з виявлення джерел, забруднення навколишнього середовища.

Реалізація змістової лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» передбачає розкриття сутності світу природи – середовища перебування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі. Це передбачає уміння осмислювати екологічні явища, робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. Естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності. Здійснюється вона на всіх етапах навчання у школі, кожному з яких, з огляду на вікові особливості школярів, властиві певна мета, завдання, методика.

Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, – писав Г. Ващенко, – треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».

У молодших школярів формуємо перші уявлення про навколишній світ, живу і неживу природу, ставлення до природи, що виявляється в конкретній поведінці на емоційному рівні. У здобувачів освіти середньої та старшої ланок відбувається нагромадження знань про природні об’єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, формування навичок аналізу і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки у навколишньому середовищі. У цей період поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, причини екологічної кризи, а також про шляхи збереження природних комплексів. Використовувані з цією метою у навчально-виховному процесі еколого-психологічний тренінг, інтегрально-пошукові групові та рольові ігри, творча «терапія», «мозковий штурм», імітаційне моделювання, спрямовані на формування почуття особистої причетності, смислотвірних мотивів екологічного змісту, розвиток емоційної сфери, що забезпечує систематизацію світоглядних установок здобувачів освіти.

У реалізації змістової лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» особливого значення набувають предмети природничо-географічного циклу. Учителі біології та географії нашої школи розкривають дітям світ рослин, тварин, середовище, що їх оточує; фізики і хімії – формують комплекс політехнічних знань, наукові засади і принципи сучасного виробництва; історії, правознавства – показують неприпустимість варварського ставлення до природи; предметів естетичного циклу – розкривають естетичну сутність природи, її неповторну красу, вплив на людину.

Важливу роль у формуванні екологічної свідомості відіграє залучення здобувачів освіти до природоохоронної діяльності (квітникарство, садівництво, городництво), роботи санітарних загонів захисту довкілля (виявляють ступінь забруднення повітря, води, зон відпочинку), груп швидкої допомоги звірам і птахам у зимовий період. З природоохоронною роботою пов’язана туристично-краєзнавча робота, спрямована на прищеплення навичок правильної поведінки в місцях відпочинку, в лісі, на водоймах. Ідучи екологічною стежиною, вихованці школи не тільки насолоджуються красою рідного краю, а й беруть знаряддя праці, щоб розкопати джерельце, що замулилося. Бо вони знають: тому, хто посадить деревце, квітку, розкопає джерельце, подякують і онуки.

Література

1. Вербицький В. В. Соціально-педагогічна модель екологічної освіти в міських школах / В. В. Вербицький // Еколого-натуралістична творчість : наук.-метод. вісник, 2000. – № 1. – С. 6-10.
2. Волкова А. С. Екологічне виховання школярів / А. С. Волкова. – К. : Знання, 1985. – 46 с.
3. Захаренко О. А. Слово до нащадків. – Черкаси : Ваш дім, 2004.
4. Захмарна К. П. Екологічна освіта школярів / К. П. Захмарна. – М., 1983. – 125 с.
5. Іщенко Л. Наступність в екологічному вихованні / Л. Іщенко // Початкова школа. – 1998. – № 9. – С. 31-34.
6. Кравченко С. М. Екологічна етика і психологія людини / С. М. Кравченко, М. В. Костицький. – Львів : Світ, 1992. – 240 с.
7. Лисенко Н. В. Практична екологія для дітей / Н. В. Лисенко. – Івано- Франківськ : Сіверсія, 1999. – 156 с.
8. Оновлені начальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів України. Затверджено Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804. – К. : Видавничий дім «Освіта», 2017.
9. Руденко Л. Г. Концепція сталого (збалансованого) розвитку та її сприйняття в Україні / Л. Г. Руденко, С. А. Лісовський // Український географічний журнал – 2005. – № 4. – С. 3-10.
10. Стратегія сталого розвитку «Україна – 2020» [Електронний ресурс] – Режим доступу : – https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015