19 липня о 18:00Вебінар: Реалізація національно-патріотичного проекту в закладах дошкільної та середньої освіти

Екологічне свято "Слава довічна воді"

Про матеріал
Екологічне свято,яке виховує у дітей бережливе ставлення до запасів води на планеті Земля
Перегляд файлу

Виховна година «Слава довічна воді»

У класі організовується виставка малюнків на тему «Використання води людиною», картини із зображенням водойм

 

  У ч и т е л ь. Чи замислювалися ви над тим, чому в народі поширене прислів’я: «Хліб — батько, вода — мати»?

А чому, бажаючи всіляких гараздів, промовляють: «Будь здоровий, як вода»? Бо вода — колиска життя на землі, безцінний дар природи. Де немає води, там немає життя. Вона є в кожній живій істоті. Без води все гине: і рослини, і тварини.

Нам допоможе сьогодні казка.

Будьте уважні, слухайте, будь ласка.

Росла у лузі ніжна диво-квітка,

до всіх навколишніх рослин привітна.

Любила сонце і ранкову прохолоду,

бо мала щиру чудодійну вроду.

На лагідній пелюстці чудо-квітки

жила (як у казці буває нерідко)

маленька краплинка п'янкої роси

напрочуд великої диво-краси.

Всю нічку краплинка у квіточці спала,

а вранці пелюсточки їй цілувала.

Шептав щось подругам вітрець-пустунець,

та раптом... прийшов їхній дружбі кінець.

Чарівна ніжно-трепетна краплина

відправилась в незнані досі мандри.

Веде її в безмежний світ стежина,

а луг радів і навіть трішки заздрив.

ВІДГАДАЛИ? ХТО НАШ ГІСТЬ НА СВЯТІ?

Краплинка прийшла до нас не сама, а привела з собою своїх родичів. А хто вони, ви дізнаєтесь розгадавши загадки.

 1.Що тут сталося за нічку?

Де була раніше річка –

Від санчаток видно слід,

Все скував довкола …. (лід).

 

 2.Наша матінка – завія

Нас із сита всюди сіє,

А як сонце припече –

Ми струмочком потечем. (Сніжинки).

 

3.Птиця летіла, крила розпустила,

 сонце   закрила. (Хмара).

 

 

4.Довго не має мене – все в’яне,

    А прийду – оживає. (Дощ).

 

 5.Текло, текло і лягло під скло. (Вода).

 

 6.Сидить дід за подушками та й  стріляє галушками.          (Град).

 

  7.Хмара сива весь світ закрила. (Туман).

 

 1-й учень

Слова простіші є, ніж двічі два:

 Земля, Вода, Повітря і Трава.

 Але чому ж, як вимовляю їх,

 Бракує духу для легень моїх?

 Земля — притулок зла і доброти,

 Клубок розчарування і надій.

 Та спробуй знайти радість, рівну тій,

  Коли її відчуєш під ногами ти...

 

 2-й ученьВода...

  Хоч я живу на острівку,

 Який бездонна прірва облягла,

 Тужу пожадно по живім ковтку

 Твойого рятівного джерела.

 Але яка коштовність дорівня

 Повітрю, що ним дихаєш щодня?

 Кущі і люди, звірі і сади —

Ми всі загинем, коли зникнеш ти.

 

 3-й учень

Допоки з невблаганністю бетон

Бере планету в сірий свій полон,

Благословляю в світлий день новий

Зелений бунт, зелений злет трави...

Я вірю, не мине ніколи, ні,

Усе, чим дорожу і чим живу.

Чи це багато? Ви лишіть мені

 Повітря, Землю, Воду і Траву.

У ч и т е л ь. Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Вода... У неї немає ні смаку, ні кольору, її не можна описати. Нею насолоджуються, не бачачи її. Вона — саме життя, найбільше багатство на світі».

 

4-й учень Жива вода дає життя

                   Всьому живому в світі.

                   Якщо живе вода,

                   Тоді земля у цвіті.

 5 - й  у ч е н ь. Земля з космосу виглядає блакитною. Майже три чверті поверхні Землі вкрито океанами й морями. У повітрі також є вода.

 

6 – й  у ч е н ь. Взимку вода зігріває ґрунт і повітря настільки, що навіть заморозки відступають, втрачають свою руйнівну силу. А в спеку вода здатна знизити температуру розпашілої землі на 25 градусів. У середньому на одного жителя Землі на рік припадає 11 тис. кубічних метрів річкової води, на Україні — від 0,6 до 1,1 тис. куб. метрів.

7-й учень

 

 Мій рідний край, моя земля

 велика-превелика.

 Є в ній степи, ліси, поля, моря,

 і гори, й ріки.

 

У ч и т е л ь. Одна з основних стихій Всесвіту — вода — є опорою, на якій тримається земля. Вода — джерело життя. В Карпатах вважали, що вся система річок і джерел являє собою жили землі — вода тече по них так само, як кров у тілі людини.

 

8-й учень

Вода — прекрасна рідина,  

Життя без неї неможливе.

Без запаху й смаку вона,

Корисна і завжди важлива.

 Оазис там, де є вода,

А де нема — пустеля дика.

Там, де волога пропада,

У тім краю біда велика.

З водою квітка зацвіте,

У небі райдуга весела.

 Вода — це є саме життя,

Що живить і міста, і села. (І. Гувол)

 

Водяник:

 Я цар Водяник, а прибув я сюди,

 Щоб сказати всім вам: не бійтесь води.

 Бо вода — то є все: і здоров’я, й краса,

 Від води на землі все цвіте, все буя,

  Від води розквіта наша рідна земля!

 9-й учень

    Іскриться крапелька роси

    На золотім листку калини.

    Світ молодіє від краси

    Під небом Батьківщини.

    Пульсує чисте джерело,

    Як жилка синя-синя.

    Цвіте моє гірське село

    Під небом Батьківщини.

    Мій добрий отчий теплий дім,

    Немов гніздо пташине.

    І я росту, співаю в нім

    Під небом Батьківщини. (М. Людкевич)

10-й учень

 Я все люблю в своїм краю:

 криницю, звідки воду п’ю,

 та повні гомону ліси,

 та дзвони срібної роси.

 Я все люблю в своїм краю:

 ось під веселкою стою,

 ось дощ веселий напоїв

 тужавий колос рідних нив.

 Я все люблю в своїм краю:

 найбільше — матінку свою,

 ласкаву, радісну, єдину...

 Люблю, як сонце, Батьківщину. (М. Сингаївський)

 Виконується пісня «Краса землі» (сл. В. Вівденко, муз. В. Лепешка).

У ч и т е л ь. Щоб одержати одну тонну пшениці, рису, бавовни, потрібно відповідно 2000, 8000, 10 000 кубічних метрів води.

Щоб добути одну тонну нафти, треба витратити 10 тонн води, а для випуску однієї тонни сталі — приблизно 100 тонн.

Ось яке значення має вода для життя на планеті.

1 1 - й у ч е н ь. Вода є у довкіллі скрізь, вона потрібна всьому живому.

А для чого вода потрібна людині? Скільки її у тілі людини?

 Як ми її використовуємо? Якщо тіло людини умовно поділити на три рівні частини, дві з них складатиме вода.

Вода життєво необхідна для роботи організму людини. Всі корисні речовини можуть всмоктуватися у кров тільки після того, як вони розчиняться у воді. Виводиться вода з нашого тіла за допомогою нирок, легенів, шкіри. А надходить вона до організму з їжею та питвом.

 1 2 - й у ч е н ь. Без достатньої кількості води їжа не перетравлюється ефективно, мозок не в змозі чітко працювати; у людей починається запаморочення, вони втрачають свідомість і можуть померти.

 Водою ми змиваємо мікроби, які потрапляють на шкіру, а також шкідливі речовини, які утворюються на шкірі, коли людина пітніє.

Людина має випивати 5–6 склянок води впродовж доби, щоб бути здоровою. Крім того, необхідно вживати сік, молоко, компоти.

13-й учень

Росою вмивається сонце.

Росою вмиваються соняхи.

А соні не хочуть митися —

сон витирають долонями.

 Миються всі на світі —

 зимою, весно, літом: жирафи — у Африці,

ведмеді — на полюсі, і я — на четвертому поверсі.

Тільки навшпиньки стану,рукою дістану до крана...

Води не боюся — сміюся.

 (В. Лучук)

Виконують пісню «Водичка» (муз. В. Рождественського, сл. Т. Демченко)

  14й учень

  Наберу з криниці

  Свіжої водиці,

  Буду всіх вмивати,

  Буду примовляти:

  • Ой водичко, ой водичко,

  Умий діткам личко,

   Рожеве та біле,

   Мов яблучко спіле.

У ч и т е л ь. Без води не можна обійтися у побуті.

Водою люди зрошують поля, поливають сади, виноградники.

 Без води не можуть працюва- ти фабрики, заводи.

Вода — живляча волога на нашій планеті.

 Саме їй ми зобов’язані життю на Землі, воді, яку часто марно витрачаємо і бездумно забруднюємо.

Наші предки ніколи не забруднювали воду. Найближче до хати джерельце вважалося оберегом, а вода — наче тин, що відгороджує зло. А тепер часто зустрінеш: бруд від хати, від худоби тече прямо в потічок, а далі — у річку, струмки так тхнуть, що пройти не можна.

 А потім цю воду, що стікає в річку, п’ють і дорослі, і маленькі діти.

15-й учень Джерельце висохло, струмок ослаб,

 А ми із крану — крап, крап, крап...

 Міліють ріки та моря,

 Не витрачай води дарма,

 Бо пройде небагато літ —

 Загине без води весь світ.

1 6 - й у ч е н ь. Вода — вічна мандрівниця, перебуває в безперерв- ному русі. З поверхні водойм вона безперервно випаровується, внаслідок чого утворюються хмари, з яких випадають опади у вигляді дощу і снігу. Знову вода повертається на сушу та в океан.

   Радіють береги:

   Розтанули сніги!

  На схилах річкових

  Струмки дзвенять, мов сміх.

  Парад свій відкрива

  Лавина льодова.

  Воді наперекір

  В танок пустився вир.

 Десь хлюпнув окунець...

 Ура! Зимі кінець! (В. Струтинський)

 

 17-й учень

Дощик теплий, дощик синій

Цілий день співа в долині,

 І під цей весняний спів

У долині луг зацвів.

В лузі повно квіточок

І маленьких діточок. (М. Стельмах)

18-й учень

 Радісно у небі

 Засміявся грім.

Мокне бідний песик

 Під дощем рясним.

 Скавулить на хмарку:

 — Перестань, не лий!

До кісток промок я,

 Хмарко, пожалій!

 А в зеленім квітнику

При білявій хаті

 Синім цвітом аж кричать

Півники чубаті:

  • Дощику, припусти
  • На бабині капусти,
  • На дідові квіти,
  • Щоб раділи діти!
  • Розгубилась хмарка:

 — Що ж мені робить?

Може, перестати? Може, припустить? (Н. Полівцева)

 Виконують пісню «Грибний дощик» (муз. Т. Солосич, сл. Г. Усача). На тонких блакитних ніжках

 Дощ зайшов тихенько в ліс

 І питає тишком-нишком,

Де який грибок підріс.

Та мовчать дуби, ялички,

 Мов набрали в рот води.

— Буде більше (двічі) нам водички...

Ти шукай собі, ходи...

 П р и с п і в:

— Ау! — не ховайся ти, грибок.

 — Ау! — не ховаися під листок! (Двічі)

А дощу набридло мовчки

Між деревами блукать.

Засвербіли в нього ніжки

 — І пустився танцювать.

Ходить дощик у таночку,

По травиці стриб та стриб.

 Там, де тупне, — (двічі) з-під листочка виростає мокрий гриб.

П р и с п і в:

 — Ау! — не ховайся ти грибок.

 — Ау! — не ховайся під листок. (Двічі)

 (Чується плач.)

— Чуєте, хтось плаче? (Всі розступаються, на сцені стоїть рибка.)

 — Хто ти?

РИБКА— Я — рибка

 — А чого ти плачеш, рибко?

— Ой, біда! Люди, що це за вода? Може, вам і добре пити.

Хімікати в ній усі,

А вода ж була колись.

 А мені в ній важко жити —

І на дні, і на воді.

Люди, трохи совість майте,

Бідну річечку спасайте!

(Заходить дівчинка в синьому платті, сумно опустила голову.)

Хлопчик

Ти ж була колись глибока,

 Швидкоплинна, світлоока.

 Чом ти стала каламутна,

Чом хлюпочуть хвилі смутно?

Р і ч к а:

  Як мені не сумувати?

Всі отрутохімікати

Постікали в мою воду,

 Зіпсували чисту вроду.

 Вже течу між болотами,

Заросла очеретами,

Зникла риба, навіть раки

 Поховались, небораки.

 

Дівчинка

Ой ти, річко синьоока,

їТи ж була колись глибока,

І сумуєм ми з тобою

Під плакучою вербою...

 

Хлопчик

Я на річку в день погожий

 Надивитися не можу.

 Сонце гріє, аж пече.

Річка швидко так тече.

Бистрі хвилі, як подружки,

 Мчать униз все дужче й дужче.

 Я приніс до річки таз,

 Зачерпнув води, і — раз! —

Повен таз, та ось біда —

 В нім не та уже вода:

Не барвиста, як у річці,

І сумна, як птах у клітці.

Щойно бігла стрімголов,

А тепер лежить, як шовк.

Нудьгувати я почав.

Що робити? Що? Не знав.

Думав, думав я — і враз

В річку виплеснувся таз!

— Хлюп! — зраділи вмить подружки.

 —Хлюп! — побігли дужче й дужче.

Заяскріли і заграли, ще бадьорішими стали.

Я на річку в день погожий

Надивитися не можу. (Ю. Чеповецький)

 

 

 Хлопчик і дівчинка

 Річечка не може нас прийняти.

 Може, до озерця завітати?

 

Х л о п ч и к (показує на картину)

 А ось і озеро! Немов застигли чисті води

 В своїй незайманій красі,

Маленьке дзеркало природи,

 Яким милуються усі.

 Зеленоокі верби долі

 Схились в лоно залюбки,

На тому березі тополі

 Купають постаті стрункі.

 Дівчинка

 Біліють перлами лілеї,

Його прикрашують вінцем.

 Ми зачаровані твоєю

Красою, миле озерце.

 Маленьке бісерне намисто

Моєї матері-землі.

Як зберегти таким же чистим

Тебе для інших поколінь?

Хлопчик і дівчинка

Природа рідна — наша втіха,

Тож хай вона не знає лиха!

1 - й у ч е н ь. Що ж це сталось з нами, люди?

 

2 - й у ч е н ь. Це ж як так, то нічого не буде

 

3 - й у ч е н ь. Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

 

     4 - й у ч е н ь. Ні комах, ані звірів, ні птиць,

 

5 - й у ч е н ь. Ані квітів, ні трав, ні повітря.

 

6 - й у ч е н ь. Ні людей, хоч тепер вже повірте!

1-й учень

 Зупинімось — останній є шанс,

Оглянімось — благаємо вас.

Все задумано мудро в природі —

 Жити в усьому мирі і згоді.

2-й учень

Річка хай, куди хоче, тече,

Пташеняті підставим плече.

3-й учень

Як зрубаємо дерево, вмить

Поспішаймо хоч два посадить.

 4-й учень

Як асфальт — то не через калину,

Джерельце хай не знає зупину.

 5-й учень

 Полюбімо природу палко,

Не топчімо ногами фіалку...

 6-й учень

Як розоремо світ оцей вщерть,

 Вирок нам — без війни буде смерть.

 Зупинімось — останній є шанс,

 Ця планета не тільки для нас!

У ч н і (хором).

 Люди, будьмо ж людьми!

Лунає пісня «Лісове джерельце» (сл. М. Чепурної, муз. В. Таловирі). Лісове джерельце,

Добре в нього серце,

Всім дає водиці:

 І звірятку, й птиці,

Дереву, травині,

Квітці і людині.

Тому й не міліє,

Дзюркотить, радіє

 І з лісів дзвінкою

Витіка рікою.

У ч и т е л ь.

У світі бракує питної води. Та жителі села Вільшанка можуть порадіти: поки що питної води в місті вистачає. І вона високої якості.

 Вода прозора, чиста, не має якогось присмаку, за мікробіологічними показниками повністю відповідає європейському стандарту. Такою водою  може похвалитися не кожна область України.

М о р с ь к а   з і р к а.

Людей давно привертають таємниці глибини, і, може, настане той день, коли вони зведуть собі будинки під водою. Уявімо собі на хвилинку. Під водою міста і села. На городі — капуста, огірки, в живих куточках — папуги, в лісах — їжаки і лисиці, біля будинків — корівки і коники. І для умілих рук все знайдеться: голка, пилка, молоток. Весело буде світити сонце, щебетатимуть ластівки.

Р и б к а.

Спасибі, морська Зірко, за цікаве оповідання, але мені здалося, що розповідь твоя з секретом. Ти згадала під час розповіді про мешканців моря.

В о д я н и к.

Чимало морських тварин за зовнішнім виглядом або поведінкою схожі на сухопутних звірів і птахів. Взяти хоча б морського півня.

 Ця дивовижна тварина прогулюється морським дном у гарних плавниках червоного, синього і оранжевого кольору, які нагадують пальці.

Є в морського півня і гребінець, тільки на спині. А замість крил — великі плавники.

Морська собачка — теж риба. Живе на морському дні, між каменями, і, як сухопутний «колега», стереже свій «дім». Нікому не дозволяє навіть наблизитися до нього. Відразу накидається на зухвальця і кусає.

Є серед морських тварин котик, корова, лисиця, коник.

 

 

 

 Прибігає Йорж-питайлик. На його темному костюмі — великий круглий комір з лускою. На грудях — від коміра до пояса закріплений знак питання — аплікація з білого паперу або тканини. На наголівнику намальований йорж.

 

Й о р ж.

Добрий день, діти! Я — Йорж.

 Але чомусь мене усі зовуть «Питайлик». Ви не здогадуєтесь, чому?

(Діти відповідають)

Так, я дуже швидка риба. Багато плаваю, багато бачу.

 І чим більше бачу, тим більше хочу знати.

Ось і задаю всім запитання. Це так цікаво!

 

Р и б к а.

 Йоржику, діти готові відповідати на всі твої запитання, як би багато в тебе їх не було.

Й о р ж.

 

Добре! Послухайте мої запитання.

1. Для чого людям потрібна вода?

2. Від чого залежить смак води?

 3. Що називається кругообігом води?

 4. Чому джерельна вода чиста?

 5. Чому воду треба економно використовувати?

 

 Р и б к а.

 Щось наш Йорж замислився. Чи не хоче він поставити ще запитання?

 

Й о р шж

 На ці запитання дітки відповіли. Думаю, які б поставити ще.

 Золоті рибки! Виручайте мене! Загадайте дітям загадки.

 • Що таке: живе і ллється,

Часом на камінь дереться,

Як немає — все всихає,

Звір і птах помирає. (Вода)

• Сама вода і по воді плаває. (Крига)

 • Намистиночки нові

Ніч згубила у траві.

ранці сонечко устало —

Намистинки підібрало. (Роса)

 • Пухнаста вата пливе крилата.

Чим вата нижче, тим дощик ближче. (Хмара)

• Із-під гірки, з-під крутої

 Прокрадається норою

Та й до моря утіка

Через лози по ярках. (Джерело)

 

 

 

 У ч и т е л ь. Давайте покажемо мешканцям підводного царства, що ви добре знаєте й прислів’я про воду.

 • Будь здоровий, як вода.

• Глянь у воду на свою вроду.

 • Вода все сполоще, крім лихого слова

 • Куди вода тече, там травиця росте.

 • Не виливай каламутну воду, доки чисту не знайдеш.

 • Де вода, там і верба.

 • Тиха вода береги рве.

 • Вода камінь точить.

 • Вода пливе — час минає.

 • З малого джерела велика річка буває.

У ч и т е л ь. А зараз юні аматори сцени покажуть нам казку Володи- мира Лучука «Працьовитий зеленсвіт».

Автор :

Весняним, веселим і сонячним ранком в мандрівку зібрались Тарасик з Іванком.

 Повітря тремтить в золотому промінні, діброва під ноги простелює тіні. Грайливий ручай між камінням дзюркоче.

Навколо привілля чудесне, мов казка.

Тарасик:

 — Пограймося в хованки, жучку, будь ласка!

Жук

 — Маю інші справи нині!

Жу-жу-жу! Кожну мить я бережу!

 Все біжу, біжу, біжу...

 Зняв від хати ось загату, а тепер — тинькую хату

 А крім того, кожен день жученят учу пісень!

Автор:

 Сіла бджілонька на цвіт.

 Хлопчаки біжать...

 Іванко — Привіт!

 Нумо, бджілко, в перегони! Хто кого скоріш догонить?

 Бджілка

 — В перегони? Що ви, діти? В чашках мед тримають квіти. Не поглянеш навіть вгору — треба мед збирати в пору!

 Т а р а с и к. А може, мурашки пограються з нами?

Мурашки — Годі, діти! В дні робочі лиш до праці ми охочі, що й росинки від турбот ніколи схопити в рот! Всі ми зводимо хороми на зимовий лютий час. В дружній спілці, в спільнім домі припасаємо припас! Іванко — З нами птахи на дозвіллі погойдаються на гіллі!

Автор: У діброві колискові розлягаються пісні, щоб писклята-пташенята підростали скоро в сні! Ні словами, ні стрибками не заманиш в гру пташок: годувать і вчить літати їм потрібно діточок! Скрізь робота аж кипить, не зупиниться й на мить.

Т а расик:

 — Може, той ручай хоч зможе з нами байдики побить?

Ручай:

 — Діти! Треба ж розуміти — в мене часу теж нема: мушу трави напоїти, а не вештатись дарма. Щук і пліток хороводи стерегти мені з руки і нести блакитні води до широкої ріки...

Хлопчики: — Всі при ділі! Всі при ділі!

Автор

 В лісі, в лузі не вгаває гомін праці — всюди рух. Знай: природа не приймає і не любить ледацюг!

 У ч и т е л ь. Вода — джерело життя! Пам’ятайте про тих, хто йде за нами! Збережімо здоров’я нинішніх і прийдешніх поколінь! Людино! Запам’ятай назавжди: символ життя на землі — вода!

 Економ її і бережи — ми ж на Планеті не одні!

 Давайте ж бо митись,

 Купатись,

 Пірнать, хлюпотать,

Полоскатись.

У ночвах, у мисці,

У ванні,

В струмку, у ставку,

 В океані,

У річці і в бані,

Старі й молоді,

— Слава довічна воді!

 

doc
Пов’язані теми
Я у світі, Сценарії
Додано
5 лютого
Переглядів
136
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку