Екологічні проблеми Азовського моря

                         Екологічна проблема Азовського моря

    Кожна свідома людина повинна обов’язково мати загальне уявлення про особливості сучасного екологічного стану, а також про основні напрямки державної політики у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Екологізація економіки та свідомості суспільства не є абсолютно новою проблемою. Практичне відображення екологічності тісно пов’язано в першу чергу з державним регулюванням процесів природокористування. Нове в даній проблемі є еквівалентність обміну між державою, природою та людиною, яка базується на законодавчих, організаційно-технічних рішеннях. Тема даної роботи дуже актуальна, тому що екологічна проблема Азовського моря на сучасному етапі постає дуже гостро. Проблема  була сформована ще 50 років  тому, а нині набула свого критичного значення. Тому існує об’єктивна необхідність втручання держави в природно-екологічну сферу з метою досягнення збалансованого стану, держава також повинна закласти основи глобального еколого-економічного партнерства між суб’єктами підприємництва, між іноземними партнерами, на рівні планетарного співробітництва заради виживання і подальшого розвитку екосистеми Азовського моря.

    Нинішню екологічну ситуацію в Азовському морі можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України.

   Економіці України притаманна висока питома вага ресурсномістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш "дешевим" способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

     Азовське море пов'язано зі світовим океаном через тисячі кілометрів шляху і кілька досить вузьких проток. Його завдання підтримувати нормальний екологічний баланс в Чорному морі, а значить, впливати і на розвиток моря Середземного.

      Поява відчутних екологічних проблем в Азовському морі, знаменується початком 1940-х років.  В той час відбулась зміна гідрологічного режиму. Це сталося завдяки відбору вступників річкових вод, які потім використовувалися для зрошення полів. Знайома проблема, чи не так? Третя частина від річкового припливу водних ресурсів просто вилучалася, позбавляючи море своєї звичної гідрологічного сталості. Річка Кубань зіткнулася з проблемою виснаження вод. Ситуація була схожа на долю Сирдар’ї та Амудар’ї. У посушливі періоди до Азова мало, що доходило. Зокрема, будівництво в 1956 році Цимлянського гідровузла і зарегулювання річки Кубань призвело до скорочення прісноводного стоку в море майже вдвічі. При цьому було ізольовано більшість нерестовищ прохідних видів риб, у тому числі осетра, білуги, севрюги, рибця та інших, які становили значну частку улову

      До сорокових років ХХ століття в Азовському морі видобувалося 20% всієї рибної видобутку Радянського Союзу або 31% видобутку риби в усіх внутрішніх водах СРСР. Колишня чистота і опріснення Доном і Кубанню азовських вод робили Азовське море унікальним місцем для існування мальків цінних порід риб. З огляду на те, що в Азовське море впадають Дон, Кубань та інші річки, воно є унікальною світової екосистемою. Чого вартий лише знаменитий азовський осетер і тарань. В Азовському морі було зосереджено 90% світових запасів осетра.

  Сьогодні популяція азовської риби на межі повного знищення. Що стало причиною зникнення риби в такому унікальному, як раніше, вважалося море?

    До недавнього часу Азовське море, дрібне (максимальна глибина близько 14 метрів) і швидко прогрівається, з улову риби на одиницю площі займало перше місце в світі серед всіх морських водойм. Тут ловилися білуга, осетер, севрюга, камбала-калкан, камбала-глоса, чорноморський оселедець, барабуля, кефаль, хамса, тюлька і безліч видів бичка. Висока продуктивність моря пояснювалася швидким відтворенням рибних запасів, великою кількістю нерестовищ (на 10 квадратних кілометрів акваторії доводилося 1,3 квадратних кілометра нерестовищ), низькою солоністю (10,5 проміле) і великим припливом чистої прісної води.

       У 1936 році вилов риби в Азовському морі склав 275, 5 тисячі тонн, на початок 60-х років минулого століття цей показник виріс до 760 тисяч тонн. З тих пір обсяг улову щорічно знижувався приблизно на 16,6 тисячі тонн, і в даний час цифри середини минулого століття здаються фантастикою.

      Крім того, у міру розвитку промисловості і сільського господарства на берегах моря, збільшувалися і безповоротні забори води, переважно на зрошення. Через це в Азовське море стало надходити більше чорноморської води, що призвело до підвищення рівня солоності, який, правда, в останні роки стабілізувався.

      Сильне забруднення, що впадають у море, з якими в нього потрапляють відходи металургійних і хімічних підприємств, а також комунальні та побутові неочищені стічні води. Азовське море, яке було найбільш продуктивним у світі (з вилову риби на одиницю водного простору), в даний час практично втратило своє рибопромислове значення. В останні роки концентрація роданидов в морі перевищує ГДК в 12,6 рази, вміст фенолів перевищує нормативи у 7 разів.

         Основними джерелами забруднення Азовського моря є промислові підприємства і порти міста Маріуполя. Металургійними комбінатами «Азовсталь», імені Ілліча, концерном «Азовмаш» щорічно скидається понад 800 млн. м3 (до 99% загального обсягу скидів у море) забруднених стічних вод. Головним забруднювачем є «Азовсталь», який щороку скидає в море понад 850 мільйонів куб. м відходів, що становить 99% від загального скиду забруднюючих речовин. Зокрема, комбінат скинув у море 86118,3 тис. м3 стічної води. У стоках спостерігається перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) по азоту амонійному в 2,74 рази, по залізу загальному в 4 рази, міді - в 2,26 рази, цинку - у 1,76, нафтопродуктах - в 2,26 рази. Великим забруднювачем є Маріупольський морський торговельний порт. Очисні споруди порту працюють недостатньо ефективно: в акваторії порту показник забруднення води, зокрема, по залізу, перевищували.

        Турбує екологів постійне зростання обсягів перевантажуються в українських морських портах сірки. Так, в порту Маріуполь перевантаження сірки за останні роки збільшилася більш ніж у 2,5 рази і досягла близько 2 млн. т. Комунальні відходи: у прибережних районах системи забору, очищення і подачі води знаходяться в дуже зношеному стані, оскільки будувалися 50-100 років тому, в багатьох населених пунктах каналізаційні системи з очищенням стоків взагалі відсутні, і в річки або безпосереднє море скидається неочищена вода. За приводиться в пресі оцінками, щорічно в Азовське море скидається 5 млрд. кубічних метрів стічних вод;

     Забруднення вод нафтою і нафтопродуктами внаслідок морських вантажоперевезень та діяльності портів. Найбільшою за останні роки стала катастрофа 11 листопада 2007 р., коли в Керченській протоці в результаті шторму були викинуті на берег інші затонули 10 суден, переважно російських. У море потрапило від 2 до 4 тис. т мазуту і близько 7 тис. т сірки, що призвело до безпрецедентного забруднення острова Тузла, дна і прибережних територій Керченської протоки, загибелі великої кількості риби, дельфінів і птахів, у тому числі і занесених до Червоної книги. За словами українських екологів, море зможе очиститися лише через 5-10 років, за найбільш песимістичними прогнозами - через 15. Розливи нафти погіршують кисневий обмін між водою і повітрям, пестициди отруюють водні організми. Підтверджують це масові замори риби від кисневого голоду і пестицидного отруєння. Відсутність достатньої кількості належних портових споруд для складування та обробки екологічно небезпечних вантажів, а також низький рівень забезпеченості морських транспортних засобів системами очищення побутових стоків та утилізації твердих відходів призводять до значного забруднення морських акваторій та акваторій портів.

    Заборонене, але використовуване донне тралення, що знищує донні біоценози. Хоча офіційно воно було заборонено ще в середині 1970-х років, рибалки продовжують використовувати трали, про що свідчать численні сліди донних тралення. Донне тралення небезпечне, перш за все, тим, що при такому способі вилову риби знищуються також і всі придонні місця перебування риб і інших гідробіонтів, знищуються молюски-фільтратори - основа кормової бази безлічі риб, у тому числі й осетрових. Крім того, що піднялася каламуть розноситься на десятки кілометрів і різко зменшує прозорість води. В даний час в Азовському морі працює декілька десятків промислових суден, що застосовують всі типи тралів. Вони мають дозволи на роботу кільцевими неводами і обмежену кількість вилову. Насправді ж працюють тралами й приховують загальний улов, де кілограми на папері перетворюються на тонни на ділі. У результаті подібних дій не тільки знищуються запаси риби, але й ліквідуються традиційні місця годівлі та нересту.

    Неконтрольоване, лавиноподібне збільшення зливу пестицидів в море з прилеглих сільськогосподарських масивів і переміщення їх річками. Особливу небезпеку для екосистеми морів представляють сільськогосподарські стоки, до складу яких входить багато отруйних хімічних речовин, препаратів-пестицидів, призначених для знищення шкідливих комах і гризунів. З них найбільш небезпечним вважається ДДТ, який, потрапляючи у річки і моря, отруює рибу і особливо мальків. Згубно діють на іхтіофауну також мінеральні добрива - нітрати і фосфати. Середній вміст фосфору у водах Азовського моря коливається від 20-70 мкг / л. Зміст азоту коливається від 20-28 до 400 мкг / л .= вмирає риба. Зі стоком малих річок до басейнів Азовського моря потрапляє близько 12% не засвоєних азотних добрив, 13% фосфорних добрив та 6% пестицидів. Попадання в моря мінеральних добрив, особливо нітратів і фосфати, а також радіонуклідів та інших токсичних речовин тягне за собою пере удобрення (водоростей) вод моря, і, як наслідок, - бурхливе зростання фітопланктону («цвітіння» моря - інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей), зменшення прозорості вод і загибель багатоклітинних водоростей.

         Не меншу небезпеку для екології представляє побутова хімія, зокрема пральні порошки, від яких, за словами еколога, «тріщать по швах каналізаційні мережі».

       Порошок, які «вбивають всі мікроби», потрапляючи в грунт, просочуються в море, знищуючи і кормову базу риб.

         У розвинених країнах покарання за порушення природоохоронного законодавства - від декількох тисяч доларів до позбавлення волі. Нагадаємо, в Україні розміри компенсацій за незаконний видобуток і винищення риби, водних безхребетних, морських трав і водоростей не переглядалися більше десяти років.

    Інтенсивне, без дотримання екологічних та санітарних норм будівництво на узбережжі, на косах моря безлічі пансіонатів і баз відпочинку. Значна антропогенне навантаження в літній період на деяких ділянках рекреаційних зон призводить до порушення природного стану пляжів, прибережних лісів, і зниження їх рекреаційно-оздоровчого потенціалу.

     Ще одна велика катастрофа Азовського моря це- дампінг (від англ. Damping) - поховання в море відходів, видалення відходів або інших предметів з штучних морських споруд, суден і літальних апаратів, умисне знищення морських платформ, літальних апаратів, суден. Встановлено зв'язок вмісту токсичних забруднюючих речовин у воді Керченської протоки з обсягами та режимом дампінгу. Незважаючи на зниження обсягів скидаються грунтів, рівень забруднення водних мас ртуттю і свинцем з листопада 1991 по 1994 р. Суттєво зріс при одночасному зниженні вмісту зазначених елементів у донних відкладеннях, що свідчить про вторинний забрудненні придонного шару вод. У донних відкладеннях для більшості визначаються забруднюючих речовин зберігається позитивна тенденція до їх накопичення в поверхневому шарі опадів.

    Результаті шаленого забруднення моря зникла велика кількість цінної риби.  Білуга в морі зникла фактично повністю, та й піймання простого осетра представляється надскладним завданням. Ще однією причиною зниження промислових уловів в кілька разів фахівці називають вплив желетілих організмів, простіше кажучи медуз, на кормові ресурси хамси і тюльки, які складають левову частку улову азовської риби. Але і медузи з'явилися в Азовському морі не самі по собі, а завдяки підвищенню рівня солоності води - як тільки пару років тому він впав, це не забарилося позитивним чином позначитися і на улові тюльки з анчоусами.

     Ну а тепер, після того як склалося уявлення про те, що відбувається з морем, яке ще стародавні греки, римляни і навіть дикі скіфи цінували за рибні багатства, варто повернутися до безконтрольного вилову ще залишилася в Азовському морі живності. Азовські браконьєри, на відміну, наприклад, від тих, хто промишляє на Каспії і націлений майже виключно на вилов осетрових, не гребують нічим - білугу вибили, зійде і камбала. Вибили камбалу - нехай буде бичок. У 1991 році в Азовському морі налічувалося 17 видів промислових риб. Сьогодні залишилося три - хамса, бичок і пеленга.

      Запаси Азовського моря значно збідніли, навіть ті породи риб, які тут ще є, значно подрібнювали. У ХХ столітті наші дорогі вчені, схрестивши кефаль і товстолобика, вивели пеленгаса.

   Азовський пеленгас не найгірша риба, і з кісток має один хребет, але пеленгас витіснив судака. А судак за своїми якостями риба набагато цінніша. Деякі прирівнюють пеленгас до кефалі, але це риба сімейства кефалевих, а справжня кефаль, яка раніше водилася в Чорному і Азовському морях значно смачніше. І її пеленгас теж витісняє. Пеленгас потіснив навіть бичка. Деякі рибалки кажуть, що пеленгас вже почав витісняти і щуку зі звичних місць її проживання в Дону. Вся справа в тому, що ніхто не врахував плодючість і ненажерливість пеленгаса. Він став відбирати кормову базу у інших більш цінних промислових риб, тому що виявився більш витривалим, ніж вони.

        Чимало фахівців стверджують: Азовське море переступило межу, за якою рибна катастрофа неминуча, що в Азовському морі рибні запаси знищуються за допомогою браконьєрських сіток. Крім осетрових в них потрапляють і дельфіни, яких тільки в цьому році в Казантипській затоці загинуло більше десятка.

     Невизначеність з кордоном перешкоджає нормальному дотримання природоохоронних законодавств двох країн - спробуй розберися в такій ситуації, в чиїй акваторії знаходиться браконьєр, погнавшись за яким правоохоронці самі можуть стати порушниками чужий кордону?

     З вуст любителів морського відпочинку часто можна почути зневажливі відгуки про Азовське море як про «болоті», мовляв, дрібне воно і смердюче. Насправді з давніх часів і до недавнього минулого Меотида, як називали це море древні греки, була за своїми природними характеристиками одним з чудес світу. Але зараз цього «чуда» до «болота» залишився один крок.

       Взагалі ХХІ століття крім руйнівних воєн оголив і іншу проблему: вкрай низьку екологічну культуру людства. Держави постійно прагнуть до переділу світу, завдають один одному максимальної шкоди в боротьбі за ресурси, але мало хто замислюється над тим, що вся планета - закрита екосистема.

      Слава Богу, що Азовське море поки ще є. І його треба берегти, щоб його не спіткала доля моря Аральського, але це зовсім інша і дуже складна тема.