Екологічний театр з мітап-обговоренням «Планета в небезпеці, захистимо її»

Екологічний театр з мітап-обговоренням

 «Планета в небезпеці, захистимо її»

 

Ведучий 1. Живе в природі істина проста.

 Я стверджую усе це не з нагоди:

 В правічній мові матері природи

 Родилось першим словом - доброта.

 В ній все твоє – земля і неба вись,

 Сміх колоска й трави, і регіт грому.

 Збагни лише її в собі самому,

 Обожнювать красу землі навчись.

Ведучий 2.Душа краси в природі не згоря,

 Єство її не знає половини,

 Найкрасивіша ціль в житті людини –

 Це ви зернити серце для добра.

Гарний, милий, рідний край:

 Поле, річка, синій гай.

 Любо стежкою іти,

 Тут живемо я і ти.

Всесвіт: Увага!  Увага!  Я Всесвіт. Я  дивлюся  на  Землю  багато  мільйонів

років. Я завжди  милувався   її морями  і океанами, горами й лісами, степами й

озерами. Та нині все змінилося. Природа не встигає загоювати рани, заподіяні  їй людиною.

Ведучий 1. На сьогодні ми маємо велику кількість свідчень того, що людина не є бережливим, а самовпевненим власником. Наша планета серйозно хвора. У двері будинку людства стукають  лиха майбутніх екологічних катастроф. Послухайте історію Матінки-природи…

(Виходять всі герої по черзі)

Природа. Земля – наш дім

 А я – її значна частина,

 Я не людина, я природа,

 Я саме та велика сила,

 Що все живе навкруг створила,

 Керую я вітрами, водами, ґрунтами.

 Все підкоряється мені.

 А ти, людино, ні –

 Поглянь-но, що зі мною ти зробила.

 Пісня  Природи на мелодію УНП «Дивлюся на небо»

 Дивлюсь я на небо та й думку гадаю

 Що ми після себе на світі лишаєм?

 Ліси наші в’януть , нема більше рік,

 Пташки покидають край рідний навік.

Нечисте повітря, у ґрунті нітрати,

 І слово Чорнобиль нам страшно згадати./ 2 р.

Ведучий 2.Не  завжди  ми-люди  поводимось з повагою до матінки-природи…

(Дівчинка тягне пакет зі сміттям.)

Дівчинка. (їсть цукерки та розкидає папірці) І куди його дівати оце сміття, ще до звалища тягнути, нема мені чого робити, тут саме місце йому у цьому лісочку, а ще краще в річку викину, хоч половина потоне. О, ось вже валяється. (викидає з пакету)Дивись-но, як пляшки поплили, а смородом як тхне.

Річка. Я голубенька річка, я – хвиля говірка.

 Скажи мені, мій рідний друже, чим завинила я?

 Полінувався просто, і сміття не доніс,

 Мене ж не знаю за що, довів до гірких сліз.

 Тепер я хвора дуже, немічна і страшна,

 Сміття твоє, мій друже, вбива в мені життя.

 В косах моїх зелених заплутались твої пляшки…

 Допоможи мені…. Допоможи…

Дівчинка. І чого розкричалася, нічого тобі не станеться. І ще чого. Що я тобі сміттєприбирач.

Річка. Я пам’ятаю що  ще  недавно  на  мої  бережки  прилітали  білі гуси, і всі

люди приходили любуватися на них.

Дівчинка. Я краще додому, причепилася! На тебе і наступити гидко, не те що торкатися. Он скла битого навколо скільки, гиготи всякої… Я ось цвіту  калини наламаю та й додому гайда. І мати подякує!

Ліс. Гарний я, та невеселий, Я – зелений ліс.

 Я – птахів й звірів оселя.

 Друг, ти мені біль приніс.

 Не ламай краси моєї, кисень я даю тобі…

 Тільки – ні, дерева валять і старі, і молоді.

 Ніхто не дума, як надалі, без них вам буде у житті.

 Річки міліють, гине птиця, і сивію я кожен день,

 Навіть погода на вас злиться,

 Стає хмурнішим кожен день.

Дівчинка. Ха, дуже злякалася! Зараз ще вогнище розведу… Ось тоді побачиш…( дістає сірники)

Повітря. Мене ніхто не помічає,

 Та всім потрібне я –

 Повітря – те, яке вдихаєш,

 Носій здорового життя.

 Від смогу, копоті і диму,

 Піду і я у небуття,

 А ви без мене намагайтесь,

 Не втратити своє життя.

 Бо шкоду робите собі ви,

 Той дим, то й ваше небуття,

 То ж збережіть своє життя.

Ліс. Не любите зелене, чисте.

 Зачорніє все  перше листя.

Почорніє травичка враз,

Чорнооким стане ряст,

Стануть чорними берізки,

 І пташки , й звірята різні,

(Дівчинка  розводить вогонь, потім ніби лякається.)

Повітря. Наш вік, ти схожий на чуму,

 Біда полям, і озеру, і плесу,

 Хто скаже нам – куди?

 Хто скаже нам – чому?

 І крізь які терни лягли шляхи прогресу?

Природа. Невже в майбутньому на світі,

 Не будуть квітнуть дивні квіти –

 Конвалія й фіалки ніжні,

 І вісник березня – підсніжник?

 Невже ми більше не побачим,

 Як сон – трава росою плаче?

 Троянда степу, квітка мрій,

 Жар – цвітом землю не зігріє?

Всесвіт. Зупинись, людино, озирнись

 І подумай, що тебе чекає,

 Якщо ти не зможеш, як колись,

 Босоніж іти зеленим гаєм,

 Якщо ти не зможеш до озер,

 Ніби до люстерка, нахилитись,

 Якщо ти не зможеш відтепер

 Із криниці жодної напитись,

 Якщо раптом, звідки не візьмись –

 Газ страшний почне тебе душити.

 Зупинись , людино, озирнись,

 І подумай, як нам далі жити?!

Річка. Чиї ви люди? Звідки родом?

 Земля - ваш дім, природа – мати.

 Чому так сталося. Що ви

 Природу стали руйнувати?

Ліс. Ви живете, мов на квартирі.

 В своєму домі – ви чужі.

 Чому ж ви стали гірше звірів?

 Чому не маєте душі?

Дівчинка. Годі. Годі. Досить. Я все зрозуміла! (тупає біля вогню і все складає назад у пакет)

Всесвіт. Мешканці планети Земля, стривайте! У мене є квітка – семицвітка! Вона допоможе! Давайте загадаємо бажання!

1- річка хай куди хоче тече,

2- пташенятам підставим плече,

3- як зрубаємо дерево вмить –

 поспішаймо хоч два посадить,

4- як асфальт, то не в лісі з калиною

 джерельце хай там не знає зупину,

5- полюбімо природу палко,

6- не зпалимо під ногами фіалку.

Всі герої. Люди, будьте  людьми!

 Пісня ( На мелодію В.Івасюка «Червона рута» )

 

 Подивіться навкруг що з природою стало :

Дихать зовсім нічим люди всі у печалі.

 Може десь у лісах ще щебече пташина

З болю чорного в нас спорожніла хатина.

 Приспів:

 Чистеньку воду пошукай у джерелах

 Бо чорнобильський дим

 Вже і тут , повір.

 А колишня врода зелененьких листочків

Подарує нам щастя

 Ти повір…

 

Ведучий 1. поважайте, любіть природу,

 Всі творіння її цінуйте,

 Бережіть її ніжну вроду

 І ніколи її не руйнуйте.

Без природи немає людини,

 Обірветься без неї життя,

 Пам’ятайте про це щохвилини:

 Без природи нема майбуття!!!

Ведучий 2. Сьогодні усе для тебе:

 Озера, гаї, степи,

 І жити спішити треба,

 Гляди ж не проспи.

Все на землі, все треба берегти,

 І птаха, й звіра, і оту травинку

 Не чванься тим, що цар природи – ти,

 Бо врешті, ти лише її частинка.

                          Мітап-обговорення:

1. Вам сподобався наш театральний виступ? Хто з героїв був найпереконливішим?
2. Про що ви замислилися? На які  думки наштовхує  наш театральний виступ?
3. Які висновки ми зробимо.

Ведучий 1. На цьому наш екологічний захід закінчено!  Збережено нашу землю для нащадків! До нових зустрічей!