ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК І СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК І СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ

ШЛЯХИ І ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Економічний розвиток країни — це постійний перехід її національної економіки від одних етапів до інших, що супроводжується значними зрушеннями в господарській сфері суспільства.

Економіка може розвиватися екстенсивним або інтенсивним шляхом.

Економічний розвиток характеризують різні показники, серед яких:

• обсяги виробництва ВВП чи ВНД на одну особу;

• структура економіки — частка різних видів економічної діяльності (секторів) у виробництві ВВП і насамперед частка прогресивних видів (тих, що базуються на використанні нових технологій);

• рівень зайнятості населення, кількість і якість робочої сили;

• використання природних ресурсів — обсяги залучення до господарської діяльності земельних, енергетичних ресурсів, корисних копалин та ін.;

• рівень енерго- та матеріаломісткості виробництва;

• рівень організації та ефективності виробництва, що виявляється у величині продуктивності праці, якості продукції тощо.

ІНДЕКС ЛЮДСЬКОГО РОЗВИТКУ

Для порівняння країн за рівнем соціально-економічного розвитку найчастіше використовують показник індексу людського розвитку (ІЛР), який щорічно розраховують в ООН. Зведений ІЛР для кожної країни обчислюють за такими показниками: 1) середня очікувана тривалість життя людей (оцінює довголіття); 2) середня кількість років, витрачених на навчання (характеризує грамотність населення); 3) середній дохід на душу населення за паритетом купівельної спроможності (відображає рівень матеріального забезпечення людей

Залежно від значення ІЛР, розрізняють чотири групи держав світу: з дуже високим (49 країн), високим (56), середнім (38) і низьким (45 країн) людським розвитком (за даними на 2015 р.)

Становище України за ІЛР останніми роками погіршилося: у 2010 р. вона перебувала на 69-му місці у світі, у 2015 р. — на 81-му, входячи до групи держав з високим людським розвитком. Щодо окремих складників ІЛР, то найкращий стан з рівнем освіти (Україна входить до перших трьох десятків країн), помітно гірший — з тривалістю життя, а найгірший — рівнем доходів.

СЕКТОРАЛЬНА СТРУКТУРА ЕКОНОМІКИ

Національну економіку характеризує її структура — внутрішня будова, що відображає склад видів діяльності та їхнє співвідношення між собою (у відсотках). На найвищому рівні всі види економічної діяльності групують у три сектори економіки.

Первинний сектор - ті види економічної діяльності, завдяки яким людина отримує «первинну» (створену природою) продукцію.

 Вторинний сектор - види діяльності, що переробляють первинну продукцію та доводять її до споживача у вигляді кінцевих матеріальних благ.

Третинним сектором називають усі види діяльності, що надають послуги.

Отже, за секторальною структурою економіки розрізняють країни різних стадій розвитку:

• доіндустріальної (мають велику частку первинного сектору у ВВП — понад 25 %, що переважає частку вторинного сектору);

• індустріальної (мають велику частку вторинного сектору — 25-50 % і помірну первинного — 3-20 %);

• постіндустріальної (мають дуже велику частку третинного сектору у ВВП — понад 70 % і надзвичайно низьку первинного сектору — 1-2 %).

Україна тривалий час мала і досі має показники держави, що перебуває на індустріальній стадії розвитку. У радянський період і перше десятиліття незалежності сектори матеріального виробництва (первинний і вторинний) суттєво переважали сектор послуг (третинний). І лише на початку XXI ст. їх частки зрівнялися, а тепер уже явно переважає третинний сектор (мал. 14). Водночас відсоток третинного сектору залишається нижчим, ніж у провідних постіндустріальних країнах світу