Сировинний чинник. Пов’язаний із матеріаломісткістю виробництва, тобто витратами сировини і основних матеріалів на одиницю готової продукції. Найбільш матеріаломісткими є чорна і кольорова металургія, виробництва целюлозно-паперове, фанерне, цементне, цукрове, калійних добрив. Тому їх розміщують здебільшого біля джерел сировини. Водночас є необхідність розміщувати такі підприємства і в районах споживання готової продукції, тоді потрібно враховувати оптимальні затрати на перевезення сировини і матеріалів
Сировинний чинник. Прикладдля виробництва 1 т цукру потрібно 7,3 т цукрових буряків;на 1 т чавуну - 2 т залізної руди, 1,3 т коксівного вугілля, а також іншої сировини. Тому ці підприємства наближені до місць видобутку ресурсів, щоб не робити завеликих відрахувань на транспортування сировини до місця її переробки. Деякі види виробництва через специфіку технології можуть розташовуватися лише там, де видобувається сировина. (гірничодобувна, лісопилна, рибна промисловість тощо)
Паливно-енергетичний чинник. Пов’язаний із матеріаломісткістю (паливо- й енергомісткістю) виробництва, а тому зазнає змін з нестачею енергоресурсів і проведенням енергозбережувальної політики. Частка паливно-енергетичного складника є доволі значною в багатьох виробництвах металургійної, хімічної й нафтохімічної промисловості, тому їх розміщення і розвиток буде найбільш ефективним у місцях з дешевими енергоресурсами
Екологічний чинник. Екологічні чинники: природоохоронні, забезпечення сприятливих екологічних умов для життя населення та комплексного використання ресурсів.Їх значення посилюється у зв’язку зі значними економічними втратами від забруднення навколишнього середовища, зростаючими негативними наслідками для здоров’я населення, величезними масштабами використання природних ресурсів
Працересурсний чинник. Передбачає врахування затрат праці на виготовлення продукції. В різних випадках має значення:кількість робочої сили (трудомісткі види c/г діяльності, розміщення виробництва побутової електроніки, деталей, вузлів;кількість і статевий склад (текстильні і швейна промисловість;якість трудових ресурсів, їхній освітній і професійний рівень ( точне машинобудування, електроніка, сучасні високотехнологічні виробництва)Тому одні підприємства розміщують на територіях з великою кількістю населення, а інші тяжіють до великих міст
Споживчий чинник. Споживачем є як населення, яке споживає товари широкого вжитку і невиробничі послуги, так і різні виробництва, що використовують сировину, паливо, енергію, напівфабрикати, матеріали. Для більшості видів діяльності третинного сектору економіки орієнтація на населення-споживача є найважливішим чинником їх розміщення
Чинник споживача спрацьовує у кількох випадках:коли готовий продукт не можна перевозити на великі відстані через характерні для нього споживчі властивості. (Хліб, кондитерські вироби, молочні продукти мають обмежений термін зберігання. Сірчана кислота через свою високу хімічну активність є небезпечною. Гаряча вода для опалення приміщень охолоджується під час транспортування)
3. Коли масове споживання готової продукції зосереджене у певних місцях, а сировину для її виробництва не складно перевозити. (сталь з металобрухту, виробництво мінеральних добрив та сільгоспмашин у районах інтенсивного сільського господарства, виробництво обладнання для важкої промисловості у місцях його розвитку. Перевезення такої продукції коштує дорожче за сировину для їхнього виробництва
Транспортний чинник. Впливає на розвиток усіх виробництв, у технологічному процесі яких використовують сировину, паливо, напівфабрикати, матеріали. Особливо зростає його роль для тих, що використовують відносно дешеву сировину або мають “розкидані” на великих відстанях (зокрема в інших країнах) окремі ланки виробництва (нафтопереробна, нафтохімічна, алюмінієва промисловість, виробництво азотних і фосфатних добрив)
Складова транспортних витрат у структурі собівартості товарів нерідко є дуже високою. Залежно від розмірів транспортних витрат розміщення виробництва тяжіє або до сировини, або до споживача. Водночас через відсутність певних видів власної сировини деякі матеріаломісткі галузі розвиваються з наближенням до транспортних шляхів сполучення. В Україні такими є галузі нафтопереробної та лісової промисловості. Перші з них розміщені на гілках нафтопроводів, другі - переважно уздовж річкових шляхів сполучення
Науково-технічний чинник. Унаслідок поєднання науки з виробництвом, зумовлює тяжіння багатьох підприємств до великих наукових центрів, якими є великі міста з розгалуженою мережею наукових, науково-дослідних, освітніх закладів або відносно невеликі університетські містечка. Швидке впровадження науково-технічних досягнень у господарство суттєво змінює характер розміщення різних виробництв.
Трубопровідний транспорт здешевив перевезення нафти й газу, що уможливило їхнє масове споживання у місцях виробництва хімічної і нафтохімічної продукції. Виникли наукомісткі виробництва, такі як точне машинобудування, авіаракетобудування, хімія полімерів, які розвиваються у великих містах - центрах науки.
Розвиток військово-повітряних і військово-морських сил далекої дії, ракетної техніки, здатної долати великі відстані дещо зменшили дію цього чинника, а низка підписаних угод, здавалося б, усунули вірогідність нападу країн одна на одну. Проте, у світі є ще держави, що порушують норми мирного співжиття (дії Росії щодо Грузії, України).
Чинник територіїЗазвичай, що більші розміри території країни, то багатші природні ресурси, то більше є варіантів для розміщення виробництва. Тому в багатьох великих країнах, у яких старі гірничовидобувні, лісозаготівельні, гідроенергетичні, сільськогосподарські райони надмірно освоєні й виснажені, почалося зрушення виробництва в райони нового освоєння. Часто вони важкодоступні й малообжиті (Сибір, Далекий Схід і Північ у Росії, Північ і гірський Захід у Канаді, Амазонія в Бразилії, Захід у Китаї, центральна і західна частини у Австралії)
Чинник економіко-географічного положення. Роль центрального і приморського положення для розміщення господарства завжди була і залишається значною. Сьогодні роль такого положення надзвичайно зросла. На морських узбережжях сформувалися: 1. потужні портово-промислові комплекси (Роттердам - Анверпен, Гамбург, Марсельу - Європі, Токіо- Йокагама, Шанхай - в Азії, Нью-Йорк, лос-Анджелес - у США
Уздовж спільних кордонів виокремилися міжнародні економічні райони різної величини - від приміських (навколо швейцарського міста Базель) і тих, що об’єднують кілька адміністративних одиниць сусідніх країн (єврорегіони), до міжнародних смуг і осей економічного розвитку (на стику східної ділянки кордону США й Канади, уздовж спільних кордонів західноєвропейських країн від Північної Італії до півдня Великобританії)
Зміна чинників розміщення виробництвазменшується роль природно-ресурсного чинника у розміщенні виробництв у розвинених країнах;зростає роль територіального чинника у великих за площею країних;зростає роль традиційно важливого транспортного чинника;надзвичайно важливим чинником розміщення виробництва стає тяжіння до центрів науки й освіти;зростання ролі екологічного чинника.