Експедиція "Моя Батьківщина - Україна"

Про матеріал

Цікавий матеріал про природу рідного краю. Спонукає учнів до вивчення історії рідного краю і його природи,знайомить з цікавими легендами нашого краю.

Перегляд файлу

Відділ освіти Сарненської РДА

ПОЛЯНСЬКА ЗОШ І-ІІ ступенів

Всеукраїнська експедиція

учнівської та студентської молоді

«Моя Батьківщина – Україна»

Напрямок роботи:

«Географія рідного краю»

«Маршрутами рідного краю»

2020 рік

Керівник групи: Харечко Олена Василівна – вчитель географії Полянської ЗОШ;

До складу групи входять (Додаток № 1)

№ з/п	Прізвище, ім’я, по батькові	Рік народження	Місце навчання
1	Линь Лілія Іванівна	2010 р.н.	Полянська ЗОШ I-II ступенів, 5 клас
2	Сорока Милана Василівна	2010 р.н.	Полянська ЗОШ I-II ступенів, 5 клас
3	Басиста Аліна Миколаївна	2009 р.н.	Полянська ЗОШ I-II ступенів, 5клас
4	Конько Світлана Денисівна	2010 р.н.	Полянська ЗОШ I-II ступенів, 5 клас
5	Конько Інна Павлівна	2010 р.н.	Полянська ЗОШ І-ІІ ступенів,5 клас
6	Давидюк Надія Миколаївна	2010 р.н.	Полянська ЗОШ І-ІІ ступенів,5 клас

Поштова адреса: 34530,с.Поляна,вул.Центральна,92,Сарненський р-н,Рівненська обл.

Контактний телефон: +380971714778

Метою нашої одноденної туристсько-краєзнавчої експедиції є ознайомлення школярів з природними особливостями рідного краю, розширити знання про гідрологічні особливості річки Горинь; формування у школярів уміння та навички природоохоронної діяльності; розвивати вміння аналізувати вплив людини на навколишнє середовище і зміни, які звідси випливають; розвивати знання про позитивний і негативний вплив людини на природу, які екосистеми вимирають і потребують охорони; закріплення навичок екологічного виховання і культури поведінки в природі; виховання любові до Малої Батьківщини, до збереження самобутніх природних куточків своєї місцевості. (Додаток № 2)

Проведена екскурсія мала практичне значення та формування в учнів творчого пізнавального пошуку , відкриття чогось невідомого і розширення знань про відомі об’єкти і явища.

Знайомство з малими річками нашої місцевості відбувається через безпосереднє вивчення і контакт з природою, адже саме завдяки спостереженню, учні вчаться формулювати самостійно якісь певні висновки, вчаться берегти і охороняти природу рідного краю.

Завдання маршруту:

приділити увагу патріотичному вихованню учнів;
розвивати аналітичне мислення, уміння спостерігати і досліджувати, самостійно виконувати поставлені завдання;
формувати естетичне сприйняття природи, культуру поведінки в природі, розуміння необхідності дбайливого ставлення до природи рідного краю;
дослідити природне середовище і вивчити зміни,внесені людиною;
ознайомитись з гідрологічними характеристиками річки Горинь.

Люблять Батьківщину не за те,

Що вона велика,

А за те,що своя.

(Сенека)

На всій нашій планеті Земля ще дуже багато недосліджених місць. Подорожі завжди вабили людину, але не треба думати, що ми відкрили всі невідомі місця, знайшли нові знахідки. Природа бережливо ховає все від людських очей, і ця вся краса знаходиться поряд. Саме тому ми вибрали туристичний маршрут як найдоступніший метод знайомства з природою.

Довідкові відомості. Нашу експедицію було здійснено за маршрутом Полянська ЗОШ – с.Поляна – Дівочий Брід - ліс Кричильського лісництва – річка Горинь – с.Кричильськ. Загальна протяжність маршруту – 8 км. Це була туристсько-краєзнавча експедиція в межах однієї доби. Під час маршруту були намічені зупинки, де учні знайомилися з цікавими місцями свого краю та проводили дослідження. На маршруті було поєднано пішохідне і велосипедне пересування, що дозволило учасникам маршруту не перевтомлюватися і отримати задоволення від спілкування з природою та відвідування невідомих місць. Перед проведенням експедиції з учнями було проведено бесіди з техніки безпеки, тому що окремі ділянки маршруту могли бути небезпечними. Велике значення для успішного проведення експедиції мале правильно підібране спеціальне спорядження і цьому питанню було приділено особливу увагу.

Спеціальне спорядження:

Індивідуальне: рюкзаки або спортивні сумки; одяг − легкий, зручний, щоб не сковував рухів. Для захисту від сонця передбачаємо головні убори. Обов’язкові ложка, кружка, фляга, продукти для разового перекусу.

Групове:

Аптечка;
Поліетиленова плівка;
Фотообладнання.

Під час проходження маршруту було запропоновано провести такі краєзнавчі дослідження:

Знайомство з природою рідного краю

2. Орієнтування на місцевості

А) визначити на карті своє місцезнаходження (карта «Сарненський район»); (Додаток №2)

Б) визначити напрямок таких географічних об’єктів: с. Поляна, с.Угли,с.Убереж, Кричильське лісництво, р.Горинь.

В) скласти нитку маршруту експедиції. (Додаток №3,4)

3. Гідрологічні дослідження

А) історія походження назви річки;

Б) як води річки використовуються в господарській діяльності людини;

4. Вивчення рослинного і тваринного світу рідного краю

А) характерна рослинність на всіх етапах маршруту;

Б) характерний тваринний світ на всіх етапах маршруту.

5. Дослідження природного середовища з урахуванням антропогенних змін і охорони природи, та можливості використання рекреаційних ресурсів рідного краю;

Маршрут починаємо від Полянської школи.

Полянська школа І-ІІ ст.

У Поляні селянство було неписьменним. Не було жодної культурно – освітньої установи.

У 1953р. почала працювати початкова школа в приватному будинку Добридника Степана,1964р. – в будинку Добридника Лукаша,а з 1967р. – в приміщенні новозбудованої школи.

В 2007 році було відкрито новозбудовану Полянську ЗОШ І-ІІ ступенів,де зараз навчається 135 учнів.

Дівочий Брід.

Ось що розповідає легенда про нього.

Цілий тиждень блукав поліськими лісами загін татар,не знаходячи дороги, котра вивела б їх бодай до найменшого хутірця. У завойовників скінчились харчі, голодні коні також притомились. Татарський воєначальник сидів на зламаному дереві і слухав тривожний стогін віковічних дерев. Вже кілька днів підряд він посилав гінців у різні сторони лісу, але ніхто не зустрів жодної живої душі, хто б міг вивести їх з лісового полону.

Раптом він почув радісні вигуки. Підвівся і очі татарина забігали, засвітилися радістю. Двоє воїнів вели до нього юну дівчину.

В лісі недалеко зустріли,- повідомив один з воїнів. – Ось там ягоди брала.
Гаразд, гаразд – сказав той,- залишіть нас самих.

Він підійшов до дівчини і спробував заглянути у голубі, як цвіт льону очі. Вона одвернулась. Татарин спохмурнів.

Добре,- сказав згодом татарин. – Ти виведеш нас з цього лісу до свого села. І ми тебе щедро нагородимо.

Дівчина мовчала. Мовчав якусь мить і татарин. Потім дістав з піхов криву шаблюку і почав робити нею кола в повітрі.

У тебе немає виходу - сказав і знову підкинув шаблю,-або виведи з лісу, або…

Дівчина продовжувала мовчати. Тоді розлючений татарин грубо штовхнув голубооку юнку у плече. Та впала на сивий мох. Та впала, але відразу підхопилась і жбурнула в очі ворогу жменю багнистої грязі. Той дико скрикнув. Його очі налились кров ю. Один з чужинців, який прибіг на крик, вихопив шаблю і розмахнувся нею. Але воєначальник пантерою кинувся на нього і вибив зброю з рук. Згодом покликав до себе ще кілька воїнів і щось наказав. Ті кинулись до дівчини, що лежала на вогкій землі і потягли до найближчого дерева. Взяли вірьовку і почали прив’ язувати до стовбура сосни. Коли все було закінчено, до неї знову підійшов воєначальник. - Ось тут ти і заночуєш, сказав насмішкувато. А згодом – додав:- Звичайно, якщо переночуєш. Мовив і кинув погляд на величезний мурашник під сосною. Дівчина мовчала, тільки голубі очі палали вогнем зневаги і ненависті до чужоземця.

Сонце котилось до заходу. У лісі стало тихо і моторошно. Прив’ язана дівчина дивилася кудись за верховіття дерев. Про що вона думала? Може про рідну неньку, в якої серце розривалось від думки, чого вона не повернулась до цих пір, а може, пригадала того ,який вперше увійшов у її молоду душу?

Коли зовсім почало смеркати, до неї знову прийшли чужинці. – Так що ,надумала?- запитали.

І раптом як посвист нагайки по оголеному тілу: «Добре. Я проведу вас. Я знаю дорогу до села». – Із зв’ язаними руками йшла юнка- кричилянка попереду татарського загону. Вороги навіть повеселіли. Мабуть, не один з них уявляв ситий сніданок і багату здобич.

Ніч була місячна. Дівчина вела і вела чималий татарський загін у гущавину лісу, в стороні вже залишились одне, друге, третє село. А вона йшла і йшла. Кінчалась коротка. Десь крикнула сова. Татарин, який супроводжував дівчину несподівано здригнувся і зупинивсь.

Тільки б встигнути, тільки б зовсім не розвиднілось.
До неї під їхав начальник. Загін зупинивсь. Обличчя татарина було страшним.
- Ти скоро приведеш до села?- Знай, обманеш-,тебе чекає смерть! Ти ще не бачила майстрів смерті!

Минуло ще півгодини. Розвиднілося. Проснулись перші пташки, які поспішали шукати поживу для своїх маленьких пташенят. А у лісі стояла також тривожна тиша.

Ми прийшли!- повернувшись до ворогів обличчям,раптом вигукнула дівчина.
Ми прийшли ! Я привела вас в гості до смерті,- відповіла гордо,- Вона чекає на вас. Ось-ось вийде. Сказала і знову замовкла. Їй знову пригадалась рідна домівка. Непрохана сльоза скотилась по щоці.
Не всі чужинці одразу зрозуміли те, що сталось . І воєначальник ,ніби на якийсь час забув про існування полонянки. Він подивився на всі чотири сторони лісу, який оточував його воїнів, але нічого не міг побачити крім лісу і величезного болота. Ступив крок, ще один. І раптом провалився у булькаючи трясовину, яка ховалась під підступним зеленим мохом. Його ледве встигли підхопити кілька воїнів, що були поруч. Зчинився страшний лемент і крик. Завойовники врешті зрозуміли як жорстоко посміялася з них проста дівчина з поліського села. Звірами накинулись на неї. Одна,друга шабля опустилась на її голову. На зелений мох полилась гаряча кров юної героїні. Але жоден з великого загону чужинців не вийшов живим з цієї пастки. Одні потонули в непрохідному болоті ,інші загинули від голоду.
Минали віки. Є у кричильському лісі для багатьох кричилян і жителів сусідніх сіл відоме урочище, яке вони називають «дівочим бродом», або просто «дівкою», і якщо вірити старовинній легенді, то назва урочища присвячена гордій і мужній дівчині з Кричильська, яка пішла на самопожертву заради того, щоб не віддати на поталу ворогам-рідного села, його людей.

Село Поляна

Село Поляна… Невеличке, мальовниче село ,оповите старовинними легендами. Звідки ж походить назва села? Якщо заглянути у Великий тлумачний словник української мови, то ми дізнаємось, що слово «поляна» тлумачиться як рівнина, невеликий луг, звичайно ,на узліссі або серед лісу: галявина. І це справді так. Село Поляна розкинулось на узліссі на просторій галявині ,яка з трьох сторін захищається лісом і розміщене на правому березі річки Горинь.

За словами старожилів ця місцевість ділилася на три частини: Крушинка, Ріхта, Поляна. Перші поселення розмістилися біля Бадіного і Бенехового боліт.

Якщо звернутись до архівних документів сільради, то ми дізнаємось,що перші записи про хутір Поляна датуються 1950р.,а з попередніми записами архів згорів.

Із швидким ростом населення хутір Поляна в 1987 році було переіменовано на село Поляна. У 1969 році село було електрифіковано.

Мальовниче село Поляна розмістилось неначе галявина посеред лісу. З роками все більше розбудовується і зараз ми маємо його таким прекрасним. У селі живуть доброзичливі, дружелюбні і приємні люди.

Село Кричильськ

Перед нами село Кричильськ… Древнє поліське село над тихоплинною Горинню,оповите сивими легендами,які збереглися і до наших часів і проливають світло на його незвичайну назву. Село знає багато віко плинних подій. Чому наше село називається Кричильськом?

Дійшли до нас перекази, що знаходилось серед дрімучих і непрохідних лісів, що хоч кричи не кричи – ніхто тебе не почує. А ще побутує легенда,яка суперечить першому переказу. Ось про що вона розповідає.

Коли монголо – татарські завойовники завойовували Київську Русь, їхні загони дістались і до нашого села. Чутки про наближення чужинців дійшли і до нашого краю. Жителі села побудували високі вежі. Поставили на них сторожу із смолоскипами, щоб попередити односельчан і жителів навколишніх сіл про наближення ворогів. Коли загони монголо – татар наближалися до села, жителі його знімали такий крик ,що його було чути в довколишніх селах. Люди тоді ховались в лісових хащах, болотах, а то, навіть, вчиняли ворогам збройний опір. Можливо від слова «крик», «кричати»,і дістало назву село – Кричильськ.

Річка Горинь

Краса цього куточку неймовірна. Навколо стіна лісів незайманих, що стоять наче вартові, оберігаючи це дивовижне місце. Всюди чути дзюркіт річки Горинь, що в самій назві ховає щось містичне. Звідки в нас назва річки Горинь?...

Це було в часи, коли на нашу місцевість напали монголи. Завоювали вони й ту місцевість, де зараз протікає річка Горинь. Хан захопив у полон багато - багато українських дівчат. Серед них була вродлива, струнка, як берізка, з довгою косою, дівчина, яку звали Гориною. Помітив її хан і захотів зробити своєю коханкою. Та коли слуги привели красуню до хана, вона вхопила ножа і вбила його. Дівчину тут же закатували.

У цей час юнак на ім ‘ я Случ зібрав таких же, як і сам, сміливців, наздогнав ворогів, щоб визволити свою кохану. Та не судилося, бо ворожі сили в кілька разів були більшими. Коли ж Случ був убитий, то струмки його крові і Горини злилися воєдино, а на місці їх злиття утворилася річка, яку на згадку про сміливу дівчину нарекли Горинню.

Рекомендації:

Ми пропонуємо, щоб під час планування та проведення природоохоронних заходів були додержані наступні вимоги:
1. Заборона будь-якої забудови, прокладання комунікацій, розорювання степових територій;

2. Боротьба з підпалами травостою; 3. Заборона полювання, зокрема здобування птахів;
4. Заборона збору гарноквітуючих весняних квітів; 5. Заборона створювання звалищ сміття. 6. Широка кампанія в засобах масової інформації присвячена природоохоронним проблемам. 7. Встановлення аншлагів біля водоймищ і лісонасаджень

Висновки:

Підбиваючи підсумки нашої роботи, можна з упевненістю сказати, що діти набули корисного досвіду проведення походів за розробленим маршрутом у осінній період. Під час експедиції:

ознайомлено учнів з особливостями природних об’єктів рідного краю;
опрацьовано велику кількість наукового і краєзнавчого матеріалу;
учні набули навичок орієнтування на місцевості, складанні нитки маршруту, спостерігати за природними об’єктами і явищами;
проводилися гідрологічні дослідження р. Горинь, вивчення компонентів природи та їх взаємодії;
розглянуто проблеми раціонального використання ландшафтної структури свого регіону з урахуванням антропогенних змін і охорони природи;
отримано фотознімки;
проведено патріотично-виховну роботу;
приділено велику увагу проблемам взаємодії людини і природи. За приклад до наслідування були взяті слова видатного поета, вчителя В.О.Сухомлинського: «Краса природи – це одне з джерел, що живить доброту,сердечність і любов»;
приділено увагу дотриманню відповідних правил поведінки у природі, які повинні стати нормою;
учні вчилися пов’язувати практичні та теоретичні знання через конкретні приклади, які спостерігали особисто;
проводилася популяризація природоохоронної роботи за допомогою листівок та оголошень на території села.

Використана література:

Історія міст і сіл УРСР: Ровенська область. — К., 1973.
«Историко-статистическое описание церквей и приходов Волинской епархии». — Почаев, 1889 г.
БачинськийВ. М., Гром В. М., Цибульський В. І. «Волинь у XVI — XVIII ст.», Рівне, 1996.
В ячеслав Сніцаревич. Історія України в документах(IV — ХІХст.). Рівне, 1996.
Олександр Денищук. «Книга Пам'яті і Слави Волині», том 9, Рівне, 2005 р.
Куліш-Зіньків Л. Мшані кладки: Легенди рідного краю//Азалія.-Вид ІІ.-Рівне: Вид.-во «Азалія», 1993.
Куліш-Зіньків Л. Дівочий брід: легенди.- Костопіль: «РОСА»,2004.-25с.