Експрес-діагностика

 в ДНЗ

 

Комплект матеріалів

для практичних психологів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Експрес-діагностика в ДНЗ. Комплект матеріалів для практичних психологів./ [Уклад. О.Дєдов] – Хотин, 2014. – 41 с.+ Додатки: діагностичні матеріали. – 31 с.

 

Комплект матеріалів призначений для експрес-діагностики розвитку психічних процесів у дітей дошкільного віку. Для діагностики використовуються класичні методики, що дозволяють виявити рівень інтелектуального розвитку, довільності, особливості особистісної сфери. Матеріали структуровані по віку: 3-4 роки (друга молодша група), 4-5 років (середня група), 5-6 років (старша група).

В комплект входять методичний посібник, в якому детально описані процедура діагностики та критерії оцінки результатів, а також необхідні для проведення діагностики матеріали.

Посібник адресований психологам, які працюють в дитячих дошкільних освітніх установах.

Зміст

Зміст

Вступ

Процедура проведення діагностичного обстеження...................

Друга молодша група (3-4 роки)................................

Вікові особливості дітей....................................

Розвиток особистості......................................

Розвиток психічних процесів.................................

Діагностика дітей 3-4 років

Середня група (4-5 років)

Вікові особливості дітей 4-5 років

Розвиток особистості

Розвиток психічних процесів

Діагностика дітей 4-5 років

Старша група (5-6 років)

Вікові особливості дітей

Розвиток особистості

Розвиток психічних процесів

Діагностика дітей 5-6 років

Загальні таблиці використання системи оцінювання при дослідженні дітей.35

Література.............................................40

Додатки...............................................41

 

 

 

 

 

 

Вступ

Дошкільне дитинство – дуже короткий відрізок у житті людини, тільки перші 6 (7) років, однак мають неминуче значення. Це період, коли дитина розвивається як ніколи бурхливо і стрімко. З кожним роком вона змінюється фізично і набуває абсолютно нові психічні здібності та якості. Із безпорадного малюка вона перетворюється на відносно самостійну, активну особистість. Дошкільний період є сензитивним для розвитку багатьох психічних процесів, тому приділяти увагу розвитку дитини треба починаючи з раннього віку.

Одним із важливих практичних завдань у процесі здійснення психологічного супроводу є забезпечення психолого-педагогічного вивчення рівня психічного розвитку дітей дошкільного віку на відповідність віковій нормі, виявлення дітей із відхиленнями  у психофізичному розвитку. Сенс такої диференціації полягає в тому, щоб дітям, які виявили недостатній розвиток надати необхідної корекційно-розвивальної допомоги, яка найбільш актуальна саме в дошкільному віці.

Даний посібник являє собою комплект матеріалів для експрес-діагностики розвитку психічних процесів у дітей дошкільного віку. Для діагностики використовуються класичні методики, які дають можливість виявити рівень інтелектуального розвитку, довільності, особливості особистісної сфери. Діагностичні матеріали структуровані по віку: 3-4 роки (друга молодша група), 4-5 років (середня група), 5-6(7) років (старша група). Складений таким чином комплект дозволить психологам спостерігати за розвитком кожної дитини і забезпечити безперервний психологічний супровід з моменту його надходження в дитячий садок до випуску в школу.

За результатами обстеження психолог розробляє корекційно-розвивальну програму (індивідуально на кожну дитину і на групу в цілому), яка дозволить вихователям і фахівцям ДНЗ здійснювати індивідуальний підхід до кожної дитини.

В діагностичний комплект входять методичний посібник, в якому описані вікові особливості дітей від трьох до шести років, зміст і процедура діагностики та критерії оцінки результатів, а також Додатки, в яких представлені необхідні для проведення діагностики матеріали.

Стимульні матеріали діляться на три групи. Перша група – предмети (мотрійки, коробка форм, іграшки тощо), в Додатках вони не надаються, в цьому випадку просто наводиться опис процедури проведення діагностики. Друга група – матеріали багаторазового використання, і третя – витратні матеріали, які будуть потрібні на кожну дитину і відповідно їх треба буде ксерокопіювати. Два останніх типи матеріалів включені до Додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

Процедура проведення діагностичного обстеження

 

Діагностика проводиться психологом індивідуально з кожною дитиною. Важливо, щоб обстеження проходило в атмосфері доброзичливості: дитину слід заохочувати, надавати їй емоційну підтримку.

Спочатку проводиться бесіда-знайомство, що дозволяє дитині адаптуватися в нових умовах, а дорослому – встановити  з нею контакт (з використанням питань, наведених в діагностічних картках, див. Додатки с. 4, 16, 30).

Одним з важливих діагностичних показників є емоційна реакція дитини на факт обстеження (адекватність поведінки). Можна виділити кілька варіантів поведінки дітей у такій ситуації. Найбільш природна реакція – хвилювання, яке відчуває більшість дітей в незвичних умовах. У цих випадках діти можуть триматися дещо насторожено, напружено. Іноді у них спостерігаються збудження, неадекватна веселість, фамільярність з дорослим. Байдужість, безпричинний сміх, недотримання дистанції в старшому дошкільному віці можуть бути показником нерозуміння ситуації дитиною і свідчити, зокрема, про низький розумовий розвиток.

Після попередньої бесіди, коли контакт з дитиною встановлено, можна переходити до наступного етапу – діагностики з використанням субтестів. Дитина виконує ряд завдань, а психолог в цей час веде протокол обстеження, в якому фіксуються результати виконання завдань, дії і висловлювання дитини, робляться позначки для планування наступної розвивальної роботи.

Протокол є частиною Діагностичної карти, яка заповнюється на кожну дитину і включає в себе також схему бесіди, розділи «Примітки» та «Рекомендації» (див. Додатки с. 4, 16, 30). У примітках наводиться додаткова інформація, відзначаються особливості роботи дитини: наявність або відсутність інтересу до завдання, темп, акуратність, прояви стомлення, впевненість, вміння зосередитися; посадка дитини за столом, відомості про те, якою рукою працює дитина (ведуча рука), чи правильно тримає олівець, характер дій (цілеспрямований або хаотичний), специфіка емоційних реакцій і т.п. (залежно від завдання, яке виконує дитина).

За результатами проведеного обстеження для кожної дитини виробляються індивідуальні рекомендації, які також фіксуються в картці.

Крім того, результати всіх дітей заносяться у Зведену таблицю групи (див. Додатки с. 5, 17, 31). Аналіз отриманих результатів дозволить побачити рівень розвитку психічних процесів дітей конкретної групи та розробити корекційно-розвивальні програми на групу в цілому.

Оцінка результатів

Результати за кожним субтестом оцінюються в балах: 2 бали (вища оцінка), 1 бал (середня), 0 балів (нижча). Після проведення діагностики за всіма субтестами підраховується загальна сума балів. При кількісній обробці отримані результати умовно діляться на 3 рівня: високий, середній, низький.

Кількісні показники по групі можуть бути зображені графічно. (Це допомагає наочно уявити ситуацію в цілому, спланувати розвиваючу психолого-педагогічну роботу в ДНЗ).

Друга молодша група (3-4 роки)

 

Вікові особливості дітей

Анатомо-фізіологічні особливості

Три роки – це вік, коли дитина вступає в період дошкільного дитинства.

Основні показники фізичного розвитку дитини на цей момент такі: ріст 96 + 4,3 см, вага 12,5 + 1 кг, окружність грудної клітки 51,7 + 1,9 см, окружність голови 48 см, кількість молочних зубів 20. Обсяг черепної коробки трирічної дитини становить вже 80% від обсягу черепа дорослого.

Особливості опорно-рухового апарату. Фізіологічні вигини хребта дитини четвертого року життя нестійкі, кістки і суглоби легко піддаються деформації під впливом несприятливих впливів. Суглоби пальців можуть деформуватися (наприклад, якщо малюк часто ліпить з надмірно жорсткого пластиліну). Неправильні пози (зведення плечей, опускання одного плеча, постійно опущена голова) можуть стати звичними, порушується постава. А це, в свою чергу, негативно позначається на функції кровообігу і дихання. В період 3-4 років діаметр м'язів збільшується в 2-2,5 рази, відбувається диференціація м'язових волокон. Дітям, особливо на початку четвертого року життя, легше даються рухи всією рукою (прокотити м'яч, машину), оскільки велика мускулатура в своєму розвитку випереджає дрібну. Але поступово в процесі образотворчої діяльності, в будівельних і дидактичних іграх удосконалюються рухи кисті і пальців. Піднімання рук вгору, в сторони, нахили, похитування і повороти тулуба одночасно сприяють оволодінню своїм тілом.

Дихальні шляхи у дітей відрізняються від таких у дорослих. Просвіти повітроносних шляхів (гортань, трахея, бронхи, носові ходи) у дитини значно вужчі. Слизова оболонка, яка їх вистилає, ніжна і ранима. Це створює схильність до запальних захворювань органів дихання. Дитина трьох-чотирьох років ще не може свідомо регулювати дихання і погоджувати його з рухом. Важливо привчати дітей дихати носом природно і без затримки. Дуже корисні для малюків вправи, що вимагають посиленого видиху: ігри з пушинками, легкими паперовими виробами.

Серцево-судинна система в порівнянні з органами дихання краще пристосована до потреб зростаючого організму. Проте серце дитини працює добре лише за умови посильних навантажень. Швидкість кровотоку у дітей більша, ніж у дорослих. Кров'яний тиск в середньому становить 95/58 мм ртутного стовпчика. В дошкільному віці відбувається вдосконалення будови і діяльності центральної нервової системи. До трьох років у дитини буває зазвичай достатньо розвинена здатність до аналізу і синтезу впливів навколишнього середовища. У цих процесах значна роль належить не тільки безпосередньому сприйняттю, але й мовленню, за допомогою якого дитина узагальнює й уточнює те, що сприймається. Здатність до концентрації збудження полегшує зосередження дітей на навчальному матеріалі. Однак вона легко порушується при зміні обстановки під впливом орієнтовного рефлексу, що виникає. Якщо на занятті в момент пояснення з вулиці донісся якийсь шум або в кімнату увійшов сторонній, діти миттєво відволікаються. Вихователі на цей випадок повинні знати прийоми, за допомогою яких можна з мінімальною затратою часу перемкнути увагу дітей на навчальне завдання. Процеси збудження і гальмування в корі головного мозку легко іррадіюють. Зовні це виражається в зайвих рухах, метушливості, діти багато говорять або, навпаки, замовкають. Часто спостерігається підвищена збудливість, і це призводить до швидкої стомлюваності дітей.

У дитини 3-3,5 років взаємодія сигнальних систем ще недосконала. Рівень міжаналізаторних зв'язків такий, що в момент виконання вправ діти часом не можуть сприймати словесні корективи вихователя. Більш ефективною буде надання дитині безпосередньої допомоги: повернути її корпус, руки, задаючи правильну амплітуду рухів, і т.д. На цьому етапі важливо гармонійно поєднувати безпосередні і словесні впливи на дітей.

 

Розвиток особистості

Четвертий рік життя характеризується двома якісно новими рисами. Одна пов'язана з формуванням особистості дитини, інша – з формуванням її діяльності.

З віком малюк в ряді інших знань набуває і знання про самого себе (про те, що у нього є ім'я, та ін.). У два з половиною роки дитина впізнає себе в дзеркалі, а дещо пізніше на фотографії. Період появи в мові дитини займенника «я», (наприкінці раннього віку) знаменується змінами в її поведінці – виникає прагнення діяти самій. Л.І. Божович зазначає, що з виникненням «системи Я» в психіці дитини виникають і інші новоутворення. Найзначнішим з них є самооцінка і пов'язане з нею прагнення відповідати вимогам дорослих, бути хорошим.

Наявність одночасно існуючих, але протилежно спрямованих тенденцій: зробити згідно власному бажанню та відповідно до вимог дорослих – створює у дитини неминучий внутрішній конфлікт і тим самим ускладнює його внутрішнє психічне життя.

Елементи самосвідомості у дитини трьох-чотирьох років проявляються  не завжди у вдалому протиставленні себе оточуючим. Тому кінець третього і частково четвертий рік життя називають «кризовим» віком, якому властиві спалахи негативізму, упертості, нестійкість настрою.

Друга особливість полягає в тому, що дії дітей в грі, малюванні, конструюванні набувають свідомий характер, що дозволяє малятам створювати якийсь конкретний образ (в малюванні, ліпленні), зводити споруди, виконувати певну роль в грі і т.д. Навмисність, довільність дій, тобто підпорядкування їх певним зразкам, важливі для розвитку дитини, але на четвертому році її життя вони тільки формуються. Тому діяльність носить нестійкий характер. Малюкові важко, наприклад, при несподіваних змінах обстановки утримати у свідомості мету діяльності. Відволікання дітей велике і на заняттях, і в грі, і в побуті. Молодші дошкільники відволікаються протягом однієї гри іноді до 12-13 разів.

Довільність діяльності передбачає наявність вміння її планувати. Але це більш характерно для середнього та старшого дошкільного віку. У молодшому ж віці з ігрового матеріалу дитина вибирає 2-3 предмети, потрібних для початку гри, не турбуючись про решту; вибирає роль, яка їй подобається, не думаючи про взаємодію з партнером. Тому, щоб підтримати гру, потрібно все необхідне для її продовження розташувати в поле зору дітей.

На стійкість діяльності, результативність та якість роботи позитивно впливає пропозиція дітям значущого в їх очах мотиву діяльності. Молодшого дошкільника залучає мотив зробити річ для себе, для своєї гри (ліплення, малювання, конструювання). Мотив суспільної користі для дитини ще малоефективний, але вона охоче трудиться для близької людини: виховательки, мами, бабусі та ін., для улюбленої ляльки.

У віці 3-4 років дитина поступово виходить за межі сімейного кола. Її спілкування стає позаситуативне. Дорослий починає виступати для дитини не тільки в якості члена сім'ї, але і як носій певної суспільної функції. Бажання дитини виконувати таку ж функцію призводить до протиріччя з її реальними можливостями. Рішенням цього протиріччя стає розвиток ігрової діяльності як провідної в дошкільному віці.

Головною особливістю гри є її умовність: виконання одних дій з одними предметами передбачає їх віднесення до інших дій з іншими предметами. Основним змістом гри молодших дошкільнят є дії з іграшками і предметами-заступниками. Тривалість гри невелика. Молодші дошкільнята обмежуються грою з однією-двома ролями з простими, нерозгорнутими сюжетами. Ігри з правилами в цьому віці тільки починають формуватися.

Найбільш вираженою особливістю дітей початку 4-го року життя є їх прагнення до самостійності. Дітям притаманна здатність до цілепокладання, уміння заздалегідь уявити собі деякий бажаний результат і активно діяти в напрямку його досягнення.

Однак будь-які зусилля для досягнення результату повинні приносити задоволення. І для багатьох цілей, які ставить перед собою маленька дитина, це задоволення залежить у першу чергу від визнання і схвалення її досягнень дорослими. Підтримка і схвалення дорослих породжують у дітей радісне відчуття своєї компетентності, уявлення про себе як про того, що  може і який уміє. Коли дитина заявляє: «Я сама», вона опиняється в становищі, вихід з якого можливий за двома напрямками:

 

 

Розвиток психічних процесів

Роки дошкільного дитинства – це роки інтенсивного психічного розвитку і появи нових, раніше відсутніх психічних особливостей. Провідною потребою дитини даного віку є потреба в спілкуванні, повазі, визнанні самостійності дитини. Провідна діяльність – ігрова. У цей період відбувається перехід від маніпулятивної гри до рольової.

 

Сприйняття. Провідною пізнавальною функцією є сприйняття. Значення сприйняття в житті дошкільника дуже велике, так як воно створює фундамент для розвитку мислення, сприяє розвитку мовлення, пам'яті, уваги, уяви. У молодшому шкільному віці ці процеси будуть займати провідні позиції, особливо логічне мислення, а сприйняття буде виконувати обслуговуючу функцію, хоча і продовжить розвиватися. Добре розвинене сприйняття може проявлятися у вигляді спостережливості дитини, її здатності помічати особливості предметів і явищ, деталі, малюночки, які не помітить дорослий. В процесі навчання сприйняття буде удосконалюватися і відточуватися в процесі узгодженої роботи, спрямованої на розвиток мислення, уяви, мови. Сприйняття молодшого дошкільника 3-4 років носить предметний характер, тобто властивості предмета, наприклад колір, форма, смак, величина та ін., які не відокремлюються у дитини від предмета. Вона бачить їх злито з предметом, вважає їх нероздільно належними йому. При сприйнятті вона бачить не всі характеристики предмета, а тільки найбільш яскраві, а іноді й одну, і по ній відрізняє предмет від інших. Наприклад: трава зелена, лимон кислий і жовтий. Діючи з предметами, дитина починає виявляти їх окремі якості, осягати різноманітність властивостей. Це розвиває її здібність відокремлювати властивості від предмета, помічати схожі якості в різних предметах і різні в одному.

 

Увага. Здатність дітей управляти увагою дуже невелика. Як і раніше складно спрямувати увагу дитини на предмет за допомогою словесних вказівок. Щоб переключити її увагу з об'єкта на об'єкт, часто потрібно неодноразово повторювати інструкцію. Обсяг уваги з двох об'єктів на початку року зростає до чотирьох до кінця року. Дитина може утримувати активну увагу протягом 7-8 хвилин. Увага носить в основному мимовільний характер, її стійкість залежить від характеру діяльності. На стійкість уваги негативно впливає імпульсивність поведінки дитини, бажання негайно отримати вподобаний предмет, відповісти, зробити щось.

 

Пам'ять. Процеси пам'яті залишаються мимовільними. Як і раніше переважає впізнавання. Об'єм пам'яті істотно залежить від того, пов'язаний матеріал в смислове ціле або розрізнений. Діти даного віку на початку року можуть запам'ятати за допомогою наочно-образної, а також слухової вербальної пам'яті два об'єкти, до кінця року – до чотирьох об'єктів.

Дитина добре запам'ятовує все, що представляє для неї життєвий інтерес, викликає сильний емоційний відгук. Міцно засвоюється інформація, яку вона бачить і чує багато разів. Добре розвинена рухова пам'ять: краще запам’ятовується те, що було пов'язане з власним рухом.

 

Мислення. В три-чотири роки дитина, нехай недосконала, намагається аналізувати те, що бачить навколо себе; порівнювати предмети один з одним і робити висновки про їх взаємозалежності. В побуті та на заняттях, в результаті спостережень за навколишнім, які супроводжуються поясненнями дорослого, діти поступово отримують елементарне уявлення про природу і побут людей. Дитина і сама прагне пояснити те, що бачить навколо. Правда, зрозуміти його часом буває важко, оскільки, наприклад, наслідок вона часто приймає за причину факту.

Порівнюють, аналізують молодші дошкільнята в наочно-дієвому плані. Але у частини дітей вже починає проявлятися здатність вирішувати завдання за уявленням. Діти можуть порівнювати предмети за кольором і формою, виділяти відмінності за іншими ознаками. Можуть узагальнювати предмети за кольором (це все червоне), формі (це все кругле), величині (це все маленьке).

На четвертому році життя діти дещо частіше, ніж раніше, користуються в розмові родовими поняттями типу іграшки, одяг, фрукти, овочі, тварини, посуд, включають в кожне з них більше число конкретних найменувань. Однак відношення загального до окремого і окремого до загального розуміється дитиною своєрідно. Так, наприклад, слова посуд, овочі є для нього лише збиральними назвами для груп предметів, а не абстрактними поняттями, як це буває при більш розвинутому мисленні.

 

Уява. На четвертому році життя уява у дитини розвинена ще слабко. Малюка можна легко вмовити діяти з предметами, перевтілюючи їх (наприклад, використовувати паличку як термометр), але елементи «активної» уяви, коли дитину захоплюють сам образ і можливість діяти самостійно в уявній ситуації, лише починають формуватися  і проявлятися.

У молодших дошкільнят задум народжується нерідко після того, як виконано дію. А якщо і формулюється до початку діяльності, то дуже нестійко. Задум легко руйнується або втрачається по ходу його реалізації, наприклад, при зустрічі з труднощами або при зміні ситуації. Саме виникнення задуму відбувається стихійно, під впливом ситуації, предмету, короткочасного емоційного переживання. Малюки ще не вміють направляти свою уяву. У дітей 3-4 років спостерігаються лише елементи попереднього планування гри або продуктивних видів діяльності.

 

Мовлення. Мовлення дітей в основному продовжує залишатися ситуативним та діалогічним, але стає більш складним і розгорнутим. Словниковий запас збільшується за рік в середньому до 1500 слів. Індивідуальні відмінності коливаються від 600 до 2300 слів. Змінюється словниковий склад мови: зростає в порівнянні з іменами іменниками частка дієслів, прикметників і інших частин мови. Довжина речень збільшується, з'являються складні речення.

У мовленні дітей четвертого року життя є ще одна особливість: займаючись якою-небудь справою, діти часто супроводжують свої дії малозрозумілою для оточуючих негучною промовою - «бурмотінням». Ці «розмови з собою» мають величезне значення для розвитку дітей. З їх допомогою дитина утримує в пам'яті поставлені перед собою цілі, будує нові плани, обмірковує шляхи їх досягнення, нарешті, виконує на словах дії, які опускає в реальності.

 

Діагностика дітей 3-4 років

 

Після попередньої бесіди та встановлення контакту з дитиною їй пропонують виконати наступні завдання.

 

Субтест 1. «Коробка форм» (сприйняття)

Мета: оцінка ступеня сформованності сприйняття форми і просторових відносин, здатності здійснювати аналіз розміщення фігур в просторі.

 

 

 

Рис.1

 

 

 

 

Процедура проведення. Перед дитиною розкладаються фігури-вкладиші і ставиться ящик з прорізами (дошка Сегена) (рис. 1), фігури виймають. Інструкція: «У цьому будиночку живуть фігури. У кожної свої дверцята. Знайди дверцята для кожної фігури ».

Критерії оцінки:

• Дитина виконує завдання на основі зорового співвідношення – 2 бали.

• Дитина часто приміряє, прикладає фігуру-вкладиш до отвору, який підходить і виконує завдання правильно – 1 бал.

• Дитина не впоралася із завданням – 0 балів.

В Протоколі зазначається, чи справилася дитина із завданням і як вона діє – шляхом зорового співвіднесення або методом проб і помилок, в розділі «Примітки» фіксуються висловлювання дитини під час виконання завдання, можна також попросити дитину назвати і показати знайомі фігури (наприклад, квадрат, трикутник) і відзначити, чи впоралася вона з цим завданням.

 

Субтест 2. «Мотрійка 3-складова» (мислення)

Мета: виявлення розуміння дитиною інструкції, сформованості поняття величини; оцінка рівня розвитку наочно-дійового мислення.

Процедура проведення. Дитині показують мотрійку, психолог її розбирає, а потім збирає. Після цього мотрійку ставлять перед дитиною і пропонують їй зробити те ж саме. Крім того, дитину просять показати саму велику мотрійку, саму маленькую, поставити їх по зросту.

Критерії оцінки:

• Дитина розуміє інструкцію, самостійно шляхом проб розбирає і збирає мотрійку – 2 бали.

• Дитина справляється із завданням за допомогою дорослого – 1 бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0 балів.

В Протоколі фіксується, як дитина впоралася із завданням, в розділі «Примітки» - чи змогла вона поставити мотрійки по зросту.

 

Субтест 3. «Розрізні картинки 2-3-складові» (мислення, сприйняття) (Додаток 1)

Мета: оцінка сформованості наочно-дійового мислення, ступеня оволодіння зоровим синтезом (об'єднанням елементів в цілісний образ).

Процедура проведення. Перед дитиною викладають картинку, розрізану на дві частини. Частини розкладають так, щоб їх треба було не просто зсунути разом, а надати їм потрібне просторове положення. Дорослий запитує: «Як ти думаєш, що намальовано на цій картинці? Що вийде, коли ти складеш частини разом? »

Після виконання завдання картинку прибирають і пропонують дитині зібрати іншу картинку, розрізану вже на три частини.

Критерії оцінки:

• Дитина дізналася, що намальовано на картинці, і вірно зібрала частини в обох випадках – 2 бали.

• Дитина виконала завдання шляхом проб – 1 бал.

• Дитина ставить картинки після численних неадекватних проб або не справляється із завданням – 0 балів.

В Протоколі слід зазначити, чи змогла дитина дізнатися, що зображено і скільки проб вона зробила, в розділі «Примітки» фіксується, якою рукою працює дитина.

 

Субтест 4. «Кольорові кубики» (сприйняття)

Мета: оцінка здатності сприймати кольори, співвідносити їх, знаходити однакові, знання назв кольорів, вміння працювати по усній інструкції.

Процедура проведення. У психолога і дитини однакові комплекти кольорових кубиків (синій, жовтий, зелений, червоний).

1) Психолог бере один з кубиків і пропонує дитині показати такий же. Аналогічно виконуються завдання зі всіма кубиками.

2) Дитині пропонують показати червоний кубик, потім синій, жовтий, зелений.

3) Психолог по черзі бере кубики і питає, якого вони кольору.

Критерії оцінки:

• Дитина правильно показує і називає кольори кубиків – 2 бали.

• Дитина вірно показує кубики, але плутається в назвах кольорів – 1  бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0 балів.

В Протоколі слід зазначити, як дитина виконує кожне з трьох завдань, назви яких кольорів вона не знає.

 

Субтест 5. «Парні картинки» (увага, загальна обізнаність) (Додатки 2.1; 2.2)

Мета: оцінка здатності концентрувати увагу на пропонованих об'єктах, спостережливості, зорової пам'яті.

Процедура проведення. Перед дитиною викладають картинки. Аналогічний набір знаходиться у психолога. Дитині по черзі пред'являють картинки, пропонують знайти таку ж і сказати, що на ній зображено.

Критерії оцінки:

• Дитина правильно сказала, що зображено на картинках, і знайшла пари – 2 бали.

• Дитина правильно назвала 3-5 зображень, але мала труднощі при виконанні завдання – 1 бал.

• Дитина назвала менше трьох зображень на картинках, не змогла підібрати пари – 0 балів.

В Протоколі зазначається, які предмети названі неправильно, яким словом замінені правильні назви.

 

Субтест 6. «Вгадай, що зникло?» (пам'ять)

Мета: оцінка рівня розвитку мимовільної пам'яті, розуміння інструкції, уваги.

Процедура проведення. Перед дитиною розмішують шість іграшок і пропонують назвати їх, потім дитина закриває очі, а психолог прибирає дві іграшки: «Зараз іграшки будуть грати з тобою в хованки. Ти закриєш очі, а якісь іграшки сховаються. Коли ти відкриєш очки, треба буде сказати, яких іграшок немає».

Критерії оцінки:

• Дитина запам'ятала 2 іграшки – 2 бали.

• Дитина запам'ятала 1 іграшку – 1 бал.

• Дитина не назвала жодного захованої іграшки або не зрозуміла інструкції – 0 балів.

В Протоколі записується, скільки іграшок запам'ятала дитина.

 

 

 

Загальна оцінка результатів

 

Високий рівень -8 -12 балів.

Середній рівень -5-7 балів.

Низький рівень - 0-4 бали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Середня група (4-5 років)

Вікові особливості дітей 4-5 років

 

Анатомо-фізіологічні особливості

Темп фізичного розвитку дитини з 4-го по 6-й рік життя приблизно однаковий: середнє збільшення в рості за рік становить 5-7 см, в масі тіла - 1,5-2 кг. Зріст чотирьохрічних хлопчиків - 100,3 см. До п'яти років він збільшується приблизно на 7,0 см. Середній зріст дівчаток чотирьох років - 99,7 см, п'яти років - 106,1 см. Маса тіла в групах хлопчиків і дівчаток дорівнює відповідно в 4 роки 15,9 і 15,4 кг , а в 5 років - 17,8 і 17,5 кг.

 

Особливості опорно-рухового апарату. До п'яти років співвідношення розмірів різних відділів хребта у дитини стає таке, як у дорослого, але зростання хребта триває аж до зрілого віку. Скелет дитини-дошкільника відрізняється гнучкістю, так як процес окостеніння ще не закінчений. У зв'язку з цим дітям 4-5 років не можна на фізкультурних заняттях давати силові вправи, необхідно постійно стежити за правильністю їх пози.

Тривале збереження однієї пози може викликати перенапруження мускулатури і в кінцевому підсумку порушення постави. Тому на заняттях, пов'язаних із збереженням статичної пози, використовуються різноманітні форми фізкультурних пауз.

М'язи розвиваються в певній послідовності: спочатку великі м'язові групи, потім дрібні. Тому потрібно строго дозувати навантаження, зокрема, для дрібних м’язових груп. Для малюнків олівцем дитині не дають великих аркушів паперу, так як її стомлює необхідність замальовувати велику поверхню. Для зображення окремих предметів в середній групі рекомендується використовувати папір розміром на половину аркуша, для сюжетних малюнків – 28 х 20 см.

 

Органи дихання. Потреба організму дитини в кисні зростає за період від 3 до 5 років на 40%. Відбувається перебудова функції зовнішнього дихання. черевний тип дихання у дітей 2- 3 років, який переважає, до 5 років починає замінюватися грудним. До цього ж віку дещо збільшується життєва ємність легень (в середньому до 900-1060 см3), причому у хлочиків вона більша, ніж у дівчаток.

 

Серцево-судинна система. Абсолютна вага серця в цьому віці дорівнює    83,7 г, частота пульсу - 99 ударів на хвилину, а середній рівень кров'яного тиску 98/60 мм ртутного стовпчика. Взагалі, спостерігаються великі індивідуальні коливання показників серцевої діяльності та дихання. Так, в 4 роки частота серцевих скорочень (пульсу) в хвилину коливається від 87 до 112, а частота дихання - від 19 до 29.

У віці 4-5 років ритм скорочень серця легко порушується, тому при фізичному навантаженні серцевий м'яз швидко стомлюється. Ознаки стомлення виражаються в почервонінні або блідості шкіри обличчя, прискореному диханні, задишки, некоординованості рухів. Важливо недопускати стомлення дітей, вчасно змінювати навантаження і характер діяльності. При переході на більш спокійну діяльність ритм серцевих скорочень швидко нормалізується, і працездатність серцевого м'язу відновлюється.

 

Розвиток органів чуття. Перші п'ять років життя - «золота пора» розвитку сенсорних здібностей дітей.

Кришталик ока дошкільника має більш плоску, ніж у дорослого, форму. Звідси і деяка далекозорість. Однак легко може розвинутися і короткозорість. Так, при розгляданні ілюстрацій, та ще й за погано освітленим столом, при роботі з олівцем, з різними дрібними предметами дитина напружує зір, сильно нахиляється. М'язи очей при цьому для кращого заломлення світлових променів змінюють форму кришталика, внутрішньоочний тиск також змінюється, очне яблуко збільшується. Часто повторюючись, ці зміни можуть закріпитися. Отже, необхідно виробляти у дітей правильну робочу позу і здійснювати постійний контроль за нею як на заняттях, так і в їх самостійній діяльності.

У дитини 4-5 років триває процес розвитку органу слуху. Барабанна перетинка ніжна і легкоранима, окостеніння слухового каналу і скроневої кістки не закінчилося, тому в порожнині вуха легко може виникнути запальний процес.

З ранимістю органу слуху і незавершеністю формування центральної нервової системи пов'язана велика чутливість дошкільнят до шуму. Якщо життя дітей в групі постійно протікає на тлі шуму близько 45-50 децибелів, настає стійке зниження слуху і стомлення. Між тим падаючі кубики і стільці, гучна розмова створюють шум приблизно в 70-75 децибелів. Ось чому в дошкільних дитячих установах повинна проводитися активна боротьба з шумом: необхідно привчати дітей правильно користуватися іграшками, обережно переносити стільці, говорити неголосно.

 

Розвиток вищої нервової діяльності. Центральна нервова система є основним регуляторним механізмом фізіологічних і психічних процесів.

Нервові процеси – збудження і гальмування – у  дитини, як і у дорослого, характеризуються трьома основними властивостями: силою, врівноваженістю і рухливістю. До 4-5 років у дитини зростає сила нервових процесів, підвищується їх рухливість. Але особливо характерне для дітей цього віку вдосконалення міжаналізаторних зв'язків і механізму взаємодії сигнальних систем.

Поступово вдосконалюється можливість супроводжувати промовою свою гру, діти легко сприймають вказівки дорослого в процесі різної діяльності. Це дозволяє урізноманітнити прийоми навчання. У середній групі, наприклад, покращувати вимову звуків мови можна в процесі спеціально призначених для цього рухливих ігор.

У дітей чотирьох років механізм зіставлення слова з реальною дійсністю розвинений ще недостатньо. Сприймаючи навколишнє, вони орієнтуються в основному на слова дорослого. Інакше кажучи, їх поведінка характеризується сугестивністю. На п'ятому році життя, особливо до кінця року, механізм співставлення слів з відповідними подразниками першої сигнальної системи удосконалюється, зростає самостійність дій, умовиводів.

Однак нервові процеси у дитини середнього дошкільного віку ще далекі від досконалості. Переважає процес збудження. При порушенні звичних умов життя, при втомі це проявляється в бурхливих емоційних реакціях, недотриманні правил поведінки. Бурхливі емоції, метушливість, велика кількість рухів у дитини свідчать про те, що процес збудження у неї переважає і, зберігаючи тенденцію до поширення, може перейти в підвищену нервову збудливість.

Водночас саме до п'яти років посилюється ефективність педагогічних впливів, спрямованих на концентрацію нервових процесів у дітей. Тому на заняттях і в побуті потрібно удосконалювати реакції дитини на сигнал: включати у фізкультурні заняття ходьбу і біг зі зміною ведучого; широко використовувати дидактичні ігри та ігри з правилами.

Умовно-рефлекторні зв'язки утворюються у дітей швидко: після 2-4 поєднань умовного сигналу з підкріпленням. Але стійкість вони набувають не відразу (лише після 15-70 поєднань) і не завжди відрізняються міцністю. Це відноситься і до тих умовних рефлексів, які утворені на словесні сигнали, і до складних систем зв'язків.

Порівняно важко формуються різні види умовного гальмування. Тому, щоб навчити дітей 4-5 років дотримуватися правил поведінки, їм мало пояснити, що можна, що не можна і що потрібно робити, необхідно постійно тренувати їх у відповідних вчинках. Важливо, щоб складні системи зв'язків, з яких складаються навички, вміння, зміцнювалися поступово, на повторюваному з ускладненнями матеріалі.

Розвиток особистості

Щоб сприяти особистісному розвитку дитини 4-5 років, необхідно враховувати наступне.

По-перше, в цьому віці вже закладаються основи творчого відношення до предметного світу. Для цієї мети можна використовувати ті скромні поробки, які дитина створює своїми руками для гри або в якості подарунка кому-небудь. Якщо дорослий систематично буде підкреслювати, що дитина зробила щось сама, що вона вже багато чого вміє і зможе для кожного створити атмосферу заслуженого визнання й успіху, то задоволення, яке при цьому буде відчувати дитина, спонукатиме її і далі ставити подібні завдання.

По-друге, в цей період може виникнути і справді пізнавальне ставлення до світу, безкорислива потреба в знаннях з інтересом і бажання знати. Для подальшого розвитку пізнавального інтересу важливо не лише давати дитині нові знання в захоплюючій формі, необхідно максимально з повагою ставитися до її власних розумових пошуків і їх результатів. На п'ятому році життя дитина вже здатна мислити, не опираючись на безпосередній досвід. У неї з'являється коло словесних знань. Оперуючи такими знаннями, дитина може іноді приходити до неправильних висновків, отримувати логічно недосконалі результати. Будь-які прояви неповаги до цих перших самостійних інтелектуальних кроків можуть відбити у дитини інтерес до сфери знань і позбавити її впевненості в собі. Тому найважливішими вимогами до особистих відносин дорослих з дітьми і в їх взаємовідносинах один з одним є серйозне і шанобливе відношення до всіх, навіть невірних, міркувань дитини.

Це не означає, що дорослі повинні схвалювати будь-які невірні думки та міркування дітей. Дорослим слід не оцінювати дітей, а обговорювати з ними їх міркування і заперечувати їм як би на рівних, а не зверхньо. Звідси природно випливає, що новими по відношенню дитини до інших людей повинні стати, з одного боку, інтерес і повага до дорослого як до джерела нових знань і  в тактичному помічника в його власних інтелектуальних пошуках, а з іншого – шанобливе і зацікавлене ставлення до аналогічних інтелектуальних пошуків його однолітків.

Ставлення до однолітків в цьому віці носить ще не дуже диференційований характер. Діти в основному діляться на «поганих» і «хороших», і ці оцінки в дуже залежать від дорослих. Так, більшість дітей п'ятого року життя вважають однолітків поганими тому, що вихователь робить їм зауваження за те, що вони повільно їдять, погано засинають і т.п.

Необхідно мати на увазі, що репутація дитини в групі, ставлення до нього однолітків та його душевне самопочуття може без всякого умислу з боку дорослого непоправно постраждати. Для цього достатньо часто висловлювати невдоволення дорослого з приводу таких форм поведінки, які, хоча і створють організаційні труднощі, морально нейтральні, не залежать від дитини і часто обумовлені її фізіологічними особливостями.

У розвитку свідомості дітей відкриваються дві дуже важливі можливості, від правильного використання яких суттєво залежить загальний рівень їх розумового розвитку. Одна з можливостей пов'язана з тим, що на п'ятому році життя діти здатні в своєму пізнанні навколишнього виходити за межі того, з чим безпосередньо стикаються самі. Починаючи з цього віку діти можуть поступово накопичувати фактичні знання про різні предмети і явища, які вони не бачили і про які знають тільки зі слів дорослого (про тварин і машин, міста і країни тощо).

Дуже важливо розуміти, що коли дитина накопичує такі уявлення, вона не просто збільшує обсяг знань про навколишнє. У неї природньо виникає відношення до тих нових сфер життя, з якими її знайомлять: симпатія до дельфінів і боязке ставлення до акул, співчуття до людей, які місяцями живуть в умовах полярної ночі, і повагу до їх здатності пристосовуватися до складних природних умов.

А це означає, що дорослий не тільки дає знання, а й принциово розширює коло подій і предметів, що викликають у дитини емоційний відгук: співчуття і обурення, повагу та інтерес. Дуже важливо, що почуття і стосунки, які переживає  дитина з приводу далеких і особисто їй незнайомих істот або подій, по суті своїй безкорисливі, не пов'язані з егоїстичними бажаннями і намаганнями. Тим самим дорослі виводять дитину за межі вузьких і егоїстичних інтересів, роблячи найперші кроки в формуванні майбутнього громадянина світу, якому ніщо людське не буде чуже.

Діти 4-5 років прагнуть до самостійності, але невдачі бентежать їх. Накопичуючись, безуспішні зусилля породжують невпевненість. Між тим довільність підтримується саме успішністю виконання завдання дорослого або справи, яку дитина задумала зробити сама.

В ігровій діяльності дітей середнього дошкільного віку з'являються рольова взаємодія. Вона вказуює на те, що дошкільнята починають відокремлювати себе від прийнятої ролі. В процесі гри ролі можуть змінюватися. Ігрові дії починають виконуватися не заради них самих, а заради сенсу гри. Проходить розподіл ігрових і реальних взаємодій дітей.

Розвиток психічних процесів

Найбільш яскраво розвиток дітей середнього дошкільного віку (4-5 років) характеризують зростаюча довільність, цілеспрямованість психічних процесів, що свідчить про збільшення участі волі в процесах сприйняття, пам'яті, уваги.

 

Сприйняття. Дитина освоює прийоми активного пізнання властивостей предметів: вимірювання, порівняння шляхом накладення, прикладання предметів один до одного і т.п. В процесі пізнання дитина знайомиться з різними властивостями навколишнього світу: кольором, формою, величиною, предметів, характеристиками часу, простору, смаку, запаху, звуку, якості поверхні. Вона вчиться сприймати їх прояви, розрізняти відтінки і особливості, освоює способи виявлення, запам'ятовує назви. У цей період формуються уявлення про основні геометричні фігури (квадрат, коло, трикутник, овал, прямокутник і багатокутник); про сім кольорів спектру, білий і чорний; про параметри величини (довжину, ширину, висоту, товщину); про простір (далеко, близько, глибоко, мілко, там, тут, вгорі, внизу); про час (ранок, день, вечір, ніч, пору року, години, хвилини і ін.); про особливі властивості предметів і явищ (звук, смак, запах, температуру, якість поверхні та ін.).

 

Увага. Збільшується стійкість уваги. Дитині стає доступною зосереджена діяльність протягом 15-20 хвилин. При виконанні будь-яких дій вона здатна утримувати в пам'яті нескладну умову.

Для того, щоб дошкільник вчився довільно управляти своєю увагою, його треба просити більше міркувати вголос. Якщо дитину 4-5 років просити постійно називати вголос те, що вона повинна тримати в колі своєї уваги, то вона буде у змозі довільно протягом досить тривалого часу утримувати свою увагу на тих чи інших предметах та  на їх окремих деталях, властивостях.

 

Пам'ять. У цьому віці починають розвиватися процеси спочатку довільного пригадування, а потім і умисного запам'ятовування. Вирішивши щось запам'ятати, дитина тепер може використовувати для цього і деякі дії, наприклад повторення. До кінця п'ятого року життя з'являються самостійні спроби елементарної систематизації матеріалу в цілях його запам'ятовування.

Довільне запам'ятовування і пригадування полегшуються, якщо дитині зрозуміла і емоційно близька мотивація цих дій (наприклад, запам'ятати, які іграшки потрібні для гри, вивчити вірш «в подарунок мамі» і т. д.).

Дуже важливо, щоб дитина з допомогою дорослого осмислювала те, що вивчає. Осмислений матеріал запам'ятовується навіть тоді, коли не ставиться мета його запам'ятати. Безглузді елементи легко запам'ятовуються лише в тому випадку, якщо матеріал приваблює дітей своєю ритмікою, або, як лічилки, вплітаючись у гру, стає необхідним для її здійснення.

Об'єм пам'яті поступово зростає, і дитина п'ятого року життя більш чітко відтворює те, що запам'ятала. Так, переказуючи казку, вона намагається точно передати не тільки основні події, а й другорядні деталі, пряму і авторську мову. Діти запам'ятовують до 7-8 назв предметів. Починає формуватися довільне запам'ятовування: діти здатні прийняти завдання на запам'ятовування, пам'ятають доручення дорослих, можуть вивчити невеликий вірш і т.д.

 

Мислення. Починає розвиватися образне мислення. Діти вже здатні використовувати прості схематичні зображення для вирішення нескладних завдань. Вони можуть будувати за схемою, вирішувати завдання з лабіринтами. Розвивається передбачення. Діти можуть сказати, що відбудеться в результаті взаємодії об'єктів, на основі їх просторового розташування. Проте при цьому їм важко стати на позицію іншого спостерігача і у внутрішньому плані вчинити уявне перетворення образу. Для дітей цього віку особливо характерні відомі феномени Ж. Піаже: збереження кількості, об'єму і величини. Наприклад, якщо дитині пред'явити три чорних кола з паперу і сім білих і запитати: «Яких кіл більше – чорних  або білих?». Більшість дасть відповідь, що білих більше. Але якщо запитати: «Яких більше – білих або паперових?», відповідь буде такою ж – більше  білих.

Мислення в цілому і більш прості процеси, які в його складі (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, класифікація), не можна розглядати окремо від загального змісту діяльності дитини, від умов її життя і виховання.

Рішення задач може відбуватися в наочно-дійовому, наочно-образному і словесному планах. У дітей 4-5 років переважає наочно-образне мислення, і головне завдання педагога – формування різноманітних конкретних уявлень. Але не слід забувати, що мислення людини – це і здатність до узагальнення, тому необхідно також навчати дітей узагальнювати. Дитина даного віку здатна аналізувати об'єкти одночасно за двома ознаками: кольором і формою, кольором і матеріалом і т.п. Вона може порівнювати предмети за кольором, формою, величиною, запахом, смаком та іншими властивостям, знаходячи відмінності і подібність. До 5 років дитина може зібрати картинку з чотирьох частин без опори на зразок і з шести частин з опорою на зразок. Може узагальнювати поняття, що відносяться до наступних категорій: фрукти, овочі, одяг, взуття, меблі, посуд, транспорт.

 

Уява. Уява продовжує розвиватися. Формуються такі її особливості, як оригінальність і довільність. Діти можуть самостійно придумати невелику казку на задану тему.

 

Мовлення. В середньому дошкільному віці покращуються вимова звуків і дикція. Мова привертає увагу дітей і активно використовується ними. Вони вдало імітують голоси тварин, інтонаційно виділяють мову тих чи інших персонажів. Інтерес викликають ритмічна структура промови, рими. Розвивається граматична сторона мовлення. Діти займаються словотворенням на основі граматичних правил. Мова дітей при взаємодії один з одним носить ситуативний характер, а при спілкуванні з дорослим стає позаситуативною.

Збагачується словниковий запас дітей, розширюються можливості використання слів. Якщо звертати увагу дитини на явища природи, на її красу, розглядати разом з нею пейзажі, то вже в 4-5 років вона починає оперувати відповідним словником. І хоча в цьому віці діти в основному говорять про колір і розмір об'єктів, майже третя частина визначень розгорнуті, тобто з перераховуванням двох-трьох ознак, з елементами порівняння, з поясненням («Сніг білий і дещо блакитний»; «Блищить, як золотий»).

На п'ятому році життя дитини дещо змінюється і морфологічний склад висловлювань за рахунок більш частішого використання дієслів, прикметників і прислівників. Це сприяє тому, що в мові з'являються прості поширені речення та складні. Коли діти вчаться розповідати, у них формуються багато елементів зв'язного мовлення. Розміри дитячих розповідей такі ж, як і у старшій групі, і навіть в учнів початкових класів (в середньому 24-25 слів). Відповідно формуються й інші ознаки зв'язного мовлення, наприклад завершеність теми, виділення частин оповідання та ін.

Діагностика дітей 4-5 років

 

Після попередньої бесіди та встановлення контакту з дитиною їй пропонують виконати наступні завдання.

 

Субтест 1. «Коробка форм» (сприйняття)

Мета: оцінка ступеня сформованості сприйняття форми і просторових відношень.

Процедура проведення. Перед дитиною розкладаються фігури-вкладиші і ставиться ящик з прорізами (див. Рис. 1).

Інструкція: «Подивися уважно, у кожної фігурки в цьому будиночку є своє віконечко, в яке вона може увійти. Уважно подивися на фігурку і відшукай те віконечко, яке для неї підходить».

Критерії оцінки:

• Дитина виконує завдання на основі зорового відношення фігур з прорізами– 2  бали.

• Дитина не завжди користується зоровим співвіднесенням, часто приміряє, прикладає фігуру-вкладиш до отвору, який підходить – 1  бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0  балів.

В Протоколі зазначається, як дитина виконує завдання – шляхом зорового співвіднесення або методом проб, в розділі «Примітки» можуть фіксуватися висловлювання дитини під час виконання завдання, можна також попросити дитину назвати і показати знайомі фігури (наприклад, квадрат, трикутник) і відзначити чи впоралася вона з цим завданням.

 

Субтест 2. «Покажи і назви» (загальна поінформованість) (Додатки 1.1; 1.2)

Мета: виявлення загальної поінформованості дитини.

Процедура проведення. Перед дитиною кладуть аркуші з малюнками, потім ставлять їй запитання і пропонують знайти відповідь, роздивившись малюнки.

1.    Покажи і назви, що росте на грядці?
2.    Покажи і назви, хто лікує дітей?
3.    Покажи і назви, що росте на дереві?
4.    Покажи і назви, хто працює в магазині?
5.    Покажи і назви домашню тварину.
6.    Покажи і назви, хто готує обід?
7.    Покажи і назви дику тварину.
8.    Покажи і назви, хто літає?
9.    Покажи і назви, що росте в лісі?

Критерії оцінки:

• Дитина правильно відповіла на всі питання – 2  бали.

• Дитина правильно відповіла на 4-5 запитань – 1  бал.

• Дитина погано зрозуміла інструкцію і правильно показала менше половини необхідних картинок – 0  балів.

В Протоколі слід зазначити, які питання викликають труднощі, які слова незрозумілі дитині.

 

Субтест 3. «Мотрійка 4-складова» (сприйняття, моторика)

Мета: виявлення сформованого поняття величини, стану моторики, наявність стійкості інтересу.

Процедура проведення. Дитині пропонують мотрійку: «Розбери мотрійку», «Дай мені найбільшу мотрійку, найменшу», «Постав їх за зростом», «Збери мотрійку».

Критерії оцінки:

• Дитина розуміє інструкцію і збирає мотрійку шляхом зорового співвіднесення – 2  бали.

• Дитина розуміє інструкцію, але збирає мотрійку шляхом примірювання – 1  бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0  балів.

В Протоколі зазначається, як дитина виконує завдання – шляхом зорового співвіднесення або методом проб, в примітці – чи може поставити мотрійки по зросту, показати найбільшу і найменьшу, якою рукою працює.

 

Субтест 4. «Розрізні картинки 4-складові» (сприйняття) (Додаток 2)

Мета: виявлення рівня розвитку цілісного сприйняття, здатності до зорового синтезу.

Процедура проведення. Дитині пропонують чотири частини картинки. Частини розкладають так, щоб їх треба було не просто зсунути разом, а дати їм потрібне просторове положення. Психолог каже: «Перед тобою картинка, розрізана на частини. Як ти думаєш, що намальовано на цій картинці? Що утвориться, коли ти складеш частини разом? » Дитина повинна сказати, що зображено на розрізаній картинці. Якщо вона не може зрозуміти, що вийде в результаті складання частин, дорослий пропонує: «Склади частини, і подивимося, що намальовано на картинці».   

Критерії оцінки:

• Дитина називає, що намальовано на картинці, і виконує завдання на основі зорового співвіднесення – 2  бали.

• Дитина не називає, що намальовано на розрізаній картинці, виконує завдання шляхом проб – 1  бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0  балів.

В Протоколі слід зазначити, чи змогла дитина назвати зображений на розрізаній картинці предмет, скільки проб вона зробила, збираючи картинку.

 

Субтест 5. «8 предметів» (пам'ять) (Додаток 3)

Мета: дослідження обсягу образної пам'яті.

Процедура проведення. Дитині пропонують аркуш із зображеннями восьми предметів.

Інструкція: «Подивися уважно на картинку, розглянь її і назви намальовані предмети, постарайся їх запам'ятати». Через деякий час психолог прибирає лист і пропонує дитині згадати, що було зображено на ньому.

Критерії  оцінки:

• Дитина запам'ятала не менше 5 картинок – 2  бали.

• Дитина запам'ятала 3-4 картинки – 1  бал.

• Дитина запам'ятала менше 3-х картинок – 0  балів.

В Протоколі ставлять «+» або «-» під номерами від 1 до 8 і фіксують, скільки предметів запам'ятала дитина.

 

Субтест 6. «Лабіринти» (увага) (Додаток 4)

Мета: оцінка вміння розуміти інструкцію, стійкості, концентраціі, обсягу уваги, а також цілеспрямованості діяльності і особливостей зорового сприйняття.

Процедура проведення. Перед дитиною на столі лежить малюнок.

Інструкція: «Подивися – дівчинка і хлопчик тримають за мотузочки кульку і змія. Тобі треба визначити, хто що тримає. Для цього потрібно вести по мотузочці пальчиком. Відривати пальчик від мотузочки не можна». Після виконання цього завдання психолог кладе перед дитиною інший малюнок і пропонує: «Покажи, по якій доріжці побіжать до себе додому собачка і білочка».

Критерії оцінки:

• Дитина виконує завдання і може простежити шлях до предмета самостійно– 2  бали.

• Дитина розуміє завдання, але помиляється через невміння зосередитися, виправляється за допомогою психолога («Подивись ще раз, будь уважний») – 1  бал.

• Дитина не виконала завдання – 0  балів.

В Протоколі відзначають, який лабіринт викликає труднощі, чи приймає дитина допомогу дорослого.

 

Субтест 7. «Знайди таку ж картинку» (увага)  (Додаток 5)

Мета: виявлення здатності встановлювати тотожність, схожість і відмінність предметів на основі зорового аналізу; оцінка ступеня розвитку спостережливості, стійкості уваги, ціленаправленості сприйняття.

Процедура проведення. Перед дитиною розміщують картинки. «Подивись, тут намальовані різні квіти. Серед них треба знайти такі ж, як ця (психолог показує на квітку, розміщену ліворуч в рамці). ... А тепер знайди такий же (як у рамці) гриб».

Критерії оцінки:

• Дитина правильно виконує обидва завдання – 2 бали.

• Дитина виконує без допомоги дорослого одне завдання – 1 бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0 балів.

В Протоколі зазначається правильність вибору («+» або «-»).

 

Субтест 8. «Знайди будиночок для картинки» (мислення) (Додатки 6.1; 6.2; 6.3)

Мета: виявлення рівня розвитку наочно-образного мислення, вміння групувати картинки, підбирати узагальнюючі слова.

Процедура проведення. Перед дитиною викладають 4 будиночки. У кожному будиночку по 4 вікна. На горищі першого будиночка зображений предмет посуду (тарілка), другого – овоч (морква), третього – фрукт (апельсин), четвертого – предмет одягу (піджак). Потім дитині почергово пропонують картинки: «Знайди будиночок, де живе ця картинка». Перша картинка викладається психологом. Після того як дитина розмістить всі картинки, їй ставлять запитання: «Чому ці картинки живуть разом в одному будиночку?»

Можлива допомога психолога: якщо дитина не відразу розуміє завдання, психолог запитує: «Як ти думаєш, чому морква і огірок опинилися в одному будиночку? Як їх можна назвати одним словом? »

Критерії оцінки:

• Дитина вірно групує картинки і підбирає узагальнююче слово самостійно – 2  бали.

• Дитина виконує завдання за допомогою психолога і називає не всі узагальнюючі слова – 1  бал.

• Дитина не може виконати завдання навіть за допомогою психолога – 0  балів.

В Протоколі фіксується, які категорії викликали труднощі, які узагальнюючі слова дитина називає, яку допомогу надав психолог.

 

Субтест 9. «На що це схоже?" (Уява)  (Додаток 7)

Мета: виявлення рівня розвитку уяви дитини, оригінальності і гнучкості мислення.

Процедура проведення. Дитині по черзі пропонують 3 карточки з зображеннями: «Подивися на картинку і скажи, на що вона схожа».

Критерії оцінки:

• Дитина називає не менше 9 асоціацій (по 3 на кожен малюнок) – 2  бали.

• Дитина називає від 6 до 8 асоціацій (не менше ніж по 2 на кожну картинку) – 1  бал.

• Дитина не зрозуміла завдання або дає лише по 1 асоціації на кожну картинку – 0  балів.

В Протоколі записують асоціації на кожен малюнок, фіксують кількість асоціацій, в Примітках зазначається оригінальність малюнків.

 

Оцінка  результатів

Високий рівень - 14-18 балів.

Середній рівень - 9- 13 балів.

Низький рівень - 0-8 балів.

 

 

 

 

 

 

Старша група (5-6 років)

 

Вікові особливості дітей

 

Анатомо-фізіологічні особливості

Вік 5-6 років часто називають «періодом першого витягнення», коли за рік дитина може вирости на 7-10 см. За середніми даними, зріст дитини п'яти років становить близько 106,0-107,0 см, а маса тіла - 17,0-18,0 кг. Протягом шостого року життя середнє збільшення маси тіла на місяць - 200,0 г, а зросту - 0,5 см.

Кожний віковий етап характеризується, крім того, різною інтенсивністю росту окремих частин тіла. Протягом шостого року, наприклад, швидко збільшуються довжина кінцівок, ширина таза і плечей у дітей обох статей. Разом з тим є індивідуальні та статеві відмінності в цих показниках. Наприклад, окружність грудної клітки у дівчаток збільшується інтенсивніше, ніж у хлопчиків.

 

Розвиток опорно-рухової системи (скелет, суглобо-зв'язний апарат, мускулатура) дитини до п'яти-шести років ще не завершений. Кожна з 206 кісток продовжує змінюватися за розміром, формою, будовою, причому у різних кісток фази розвитку неоднакові.

Зрощення частин гратчастої кістки черепа і окостеніння слухового проходу до шести років закінчуються. Зрощення ж між собою частин потиличної, основної та обох половин лобної кісток черепа до цього віку ще не завершене. Між кістками черепа зберігаються хрящові зони, тому зростання головного мозку може тривати. (Об'єм або окружність голови у дитини до шести років приблизно 50 см). Не закінчується і окостеніння носової перегородки. Ці особливості вихователь повинен враховувати при проведенні рухливих ігор і фізкультурних занять, так як навіть самі легкі удари в області носа, вуха можуть призвести до травм.

Хребетний стовп дитини п'яти-шести років також чутливий до деформуючих впливів. Скелетна мускулатура характеризується слабким розвитком сухожиль, фасцій, зв'язок. При зайвій масі тіла, а також при несприятливих умовах, наприклад при частому піднятті дитиною тягарів, порушується постава, з'являється роздутий або відвислий живіт, розвивається плоскостопість, у хлопчиків утворюється грижа. Тому вихователь повинен стежити за навантаженнями під час виконання дітьми трудових доручень. Наприклад, щоб винести матеріали та інвентар на ділянку доручають одночасно декільком дітям.

У розвитку м'язів виділяють кілька «ключових» етапів. Один з них – це  вік шість років. До шести років у дитини добре розвинені великі м'язи тулуба і кінцівок, але як і раніше слабкі дрібні м'язи, особливо кистей рук. Тому діти відносно легко засвоюють завдання на ходьбу, біг, стрибки, але взмозі виконати вправи, які потребують роботи дрібних м'язів.

Основою рухової діяльності є розвиток стійкості рівноваги. Вона залежить від ступеня взаємодії пропріоцептивних, вестибулярних та інших рефлексів (пропріоцептивні рефлекси – рефлекси, отримані з м'язів і сухожиль; вестибулярні рефлекси – реакції вестибулярного апарату (органу чуття, розташованого у внутрішньому вусі людини) на зміни положення голови і тулуба у просторі), а також від маси тіла і площі опори. З віком дитини показники збереження стійкої рівноваги окращуються. При виконанні вправ на рівновагу дівчатка мають деяку перевагу перед хлопчиками. Вцілому в старшій групі дітям як і раніше легше даються вправи, де є велика площа опори. Але вони здатні виконувати і короткі вправи, в яких потрібна опора на одну ногу, наприклад, у рухливих іграх «Зроби фігуру», «Вище землі», «Совушка».

 

Органи дихання. Розміри і будова дихальних шляхів дитини дошкільного віку відрізняються від таких самих у дорослих. Так, вони значно вужчі, тому порушення температурного режиму та вологості повітря в приміщенні призводять до захворювань органів дихання. Важлива і правильна організація рухової активності дітей. При її недостатності кількість захворювань органів дихання також збільшується (приблизно на 20%).

Життєва ємність легень у дитини п'яти-шести років в средньому 1100-1200 см³, але вона залежить від багатьох факторів (довжини тіла, типу дихання та ін.). До семи років у дітей яскраво виражений грудний тип дихання. Число подихів у хвилину – в середньому 25. Максимальна вентиляція легень до шести років приблизно 42 дц³ повітря на хвилину. При гімнастичних вправах вона збільшується в 2-7 разів, а при бігу – ще більше. Дослідження з визначення загальної витривалості у дошкільників (на прикладі бігових і вправ на стрибки) показали, що резервні можливості серцево-судинної і дихальної систем у дітей досить високі. Наприклад, якщо фізкультурні заняття проводяться на повітрі, то загальний обсяг бігових вправ для дітей старшої групи протягом року може бути збільшений з 0,6- 0,8 до 1,2-1,6 км. Стрибати через скакалку діти можуть протягом 5 хвилин. У багатьох потреба в руховій активності настільки велика, що лікарі і фізіологи називають період від п'яти до семи років «віком рухової марнотратності». У завдання  педагога входить контролювати і направляти рухову активність вихованців з урахуванням індивідуальності; попереджати випадки гіпердинамії і активізувати тих, хто віддає перевагу «сидячим» іграм.

 

Серцево-судинна система. До п'яти років у дитини в порівнянні з періодом новонародженості розміри серця збільшуються в 4 рази. Так само інтенсивно формується і серцева діяльність, але процес цей не завершується навіть у підлітків. У перші роки життя дитини пульс її нестійкий і не завжди ритмічний. Середня частота його до шести-семи років становить 92-95 ударів на хвилину.

 

Розвиток вищої нервової діяльності характеризується прискореним формуванням ряду морфофізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини складає вже більше 90% розміру поверхні кори головного мозку дорослої людини. Бурхливо розвиваються лобні долі мозку. Завершується, наприклад, диференціація нервових елементів тих шарів (так званих асоціативних зон), в яких здійснюються процеси, що визначають успіх складних розумових дій: узагальнення, усвідомлення послідовності подій і причинно-наслідкових відношень, формування складних мжаналізаторних зв'язків і ін .

Так, діти старшого дошкільного віку розуміють складні узагальнення, що утворюються на основі міжфункціональних зв'язків. Наприклад, раніше вони засвоїли, що під поняттям «одяг» маються на увазі різні предмети: пальто, сукня, сорочка, штани та ін. Тепер вони здатні виділяти ознаки, що об’єднують різні групи, наприклад, можуть усвідомити, що іграшки, меблі, посуд об'єднує те, що всі вони зроблені руками людини. У дітей розширюються уявлення про основні види взаємозв’язків між живою і неживою природою. Все це створює можливість засвоєння дошкільнятами систематизованих знань.

У навчально-виховному процесі необхідно широко використовувати здатність центральної нервової системи до створення складних міжфункціональних зв'язків. У дитини 5-6 років проявляється паралельність, одночасність протікання нервових процесів в різних аналізаторних системах. Так, цілями для метання можуть служити геометричні фігури: трикутник, чотирикутник. Потрапивши (після однієї-трьох спроб) в таку ціль, дитина отримує картку із зображенням відповідної фігури. Число її сторін (кутів) означає кількість очків, які вона отримала (прийом розроблений В.Н. Аванесовою).

На шостому році життя дитини удосконалюються основні нервові процеси: збудження і особливо гальмування. В даний період дещо легше формуються всі види умовного гальмування (дифференційоване, умовне та ін.). Удосконалення дифференційованого гальмування сприяє дотриманню дитиною правил поведінки. Діти частіше чинять «як треба» і утримуються від недозволеного.

Однак завдання, засновані на гальмуванні, слід розумно дозувати, так як вироблення гальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, дихання, що свідчить про значне навантаження на нервову систему.

Властивості нервових процесів (збудження і гальмування) – сила, врівноваженість і рухливість – також удосконалюються. Діти швидше відповідають на запитання, міняють дії, рухи, що дозволяє збільшувати щільність занять, включати в рухові вправи елементи, що формують силу, швидкість, витривалість.

Але все-таки властивості нервових процесів, особливо рухливість, розвинені недостатньо. Дитина часом повільно реагує на екстрене прохання, в необхідних випадках не може швидко за сигналом відштовхнутися, відскочити, стрибнути та ін.

У дітей п'яти-шести років динамічні стереотипи, які складають біологічну основу навичок і звичок, формуються досить швидко, але перебудова їх утруднена, що теж свідчить про недостатність рухливості нервових процесів. Дитина, наприклад, негативно реагує на зміну звичного способу життя. З метою вдосконалення рухливості нервових процесів і додання гнучкості сформованим навичкам використовують прийом створення нестандартної (на час частково зміненої) обстановки при проведенні рухливих ігор, режимних заходів тощо.

Розвиток особистості

Вік п'яти років – останній з дошкільних періодів, коли в психіці дитини з'являються принципово нові утворення. Це довільність психічних процесів – уваги, пам'яті, сприйняття та ін. І звідси випливає здатність керувати своєю поведінкою, а також зміни в уявленнях про себе й у самосвідомості, і в самооцінці.

Поява довільності – вирішальна зміна в діяльності дитини: метою останньої стає не зміна зовнішніх, оточуючих дитини предметів, а оволодіння власною поведінкою.

Істотно змінюється уявлення дитини про себе, її образ Я. Приблизно до п'яти років в образі Я дитини присутні тільки ті якості, які, на думку малюка, у нього є. Після п'яти років у дитини починають з'являтися уявлення не тільки про те, яка вона є, а й про те, якою вона хотіла би бути і якою не хотіла би стати. Іншими словами, крім наявних якостей, починають з'являтися уявлення про бажані і небажані риси і особливості. В образі Я, крім Я-реального – тих якостей, які, на думку дитини, у неї є, з'являється і Я-потенційне, яке включає в себе як позитивні риси, які дитині хотілося б у себе бачити, так і негативні, які їй не хотілося б мати. Зрозуміло, цей процес перебуває ще в зародку і має специфічні форми. Так, дитина шостого року життя не говорить і не думає про те, що вона хотіла би мати ті чи інші риси характеру, як це відбувається з підлітками. Дошкільник зазвичай просто хоче бути схожим на персонажів казки, фільму, розповіді, на кого-небудь із знайомих людей. Дитина може уявляти себе цим персонажем, - не  грати його роль, а саме уявляти, приписуючи собі його якості.

Поява Я-потенційного, або Я-ідеального, тобто того, яким дитина хоче себе бачити, є психологічною передумовою становлення навчальної мотивації. Справа в тому, що вчитися дитину спонукає не тільки і не стільки інтерес до дисциплін, що вивчаються. Навряд чи старанне виписування палочок і букв може мати для дітей особливий інтерес. Важливим  чинником вчення, оволодіння новими знаннями і вміннями є бажання бачити себе «розумним», «знаючим», «який вміє».

Ще одна важлива зміна відбувається у сфері відносин з однолітками. Починаючи з цього віку одноліток поступово набуває по-справжньому серйозного значення для дитини.

До цього центральною фігурою в житті дітей, незважаючи на оточення однолітків, все ж залишався дорослий. Причин тому декілька. До трьох років одноліток є для дитини лише більш-менш приємним або цікавим об'єктом. На четвертому році життя дитину більше цікавлять предмети та іграшки, з якими діє одноліток, ніж він сам. Спільна гра – найважливіша основа дитячих взаємин – по-справжньому ще недоступна дітям, і спроби налагодити її породжують безліч непорозумінь. Спілкування у формі обміну враженнями і думками не представляє інтересу, бо одноліток не здатний ні зрозуміти особисті проблеми та інтереси іншого, ні надати йому підтримку або висловити необхідне співчуття. Та й мовні можливості дітей четвертого року не дозволяють повноцінно здійснювати таке спілкування. На п'ятому році діти починають переходити до спільної гри і до епізодичного не ігрового спілкування з однолітками у формі обміну думками, інформацією, демонстрації своїх знань.

На шостому році життя дитини різні лінії психічного розвитку, з'єднавшись, утворюють сприятливі умови для появи нового типу взаємин з однолітками. Це, по-перше, розвиток мовлення, який у більшості дітей досягає, як правило, такого рівня, що вже не перешкоджає взаєморозумінню. По-друге, накопичення внутрішнього багажу у вигляді різних знань і відомостей про навколишнє, який дитина прагне осмислити і впорядкувати, яким вона бажає поділитися з оточуючими. Розвиток довільності, а також загальний інтелектуальний та особистісний розвиток дозволяють дітям самостійно, без допомоги дорослого налагоджувати і здійснювати спільну гру.

Як ми вже відзначали, у дитини розвивається уявлення про себе, завдяки цьому вона починає більш диференційовано сприймати однолітків і проявляти до них інтерес.

Все це, разом узяте, призводить до двох істотних змін у житті дітей. Це, по-перше, зміна ролі взаємостосунків дитини з однолітками в її емоційному житті і ускладнення цих взаємин. По-друге, поява інтересу до особистості і особистим якостям інших дітей. Проходить поділ дітей на більш помітних і популярних, однолітків, які користуються симпатією і повагою, і дітей малопомітних, що не являють на цьому тлі інтересу для решти.

Діти 5-6 років вже можуть розподіляти ролі до початку гри і будують свою поведінку, дотримуючись ролі. Ігрова взаємодія супроводжується промовою, відповідною за змістом та інтонаційно взятій ролі. Мова, яка супроводжує реальні відносини дітей, відрізняється від рольової промови. Оскільки діти починають освоювати соціальні відносини і розуміти підлеглість позицій в різних видах діяльності дорослих, одні ролі стають для них більш привабливими, ніж інші. При розподілі ролей можуть виникати конфлікти, пов'язані з субординацією рольової поведінки. Спостерігається організація ігрового простору, в якому виділяються смислові «центр» і «периферія». (В грі «Лікарня» таким центром є кабінет лікаря, в грі «Перукарня» – зал стрижки, а зал очікування виступає як периферія ігрового простору.) В іграх дії дітей стають досить різноманітними.

До моменту надходження в старшу групу більшість дітей на заняттях, у праці та інших видах діяльності, уважно слухаючи педагога, приймають мету і мотив діяльності, що пояснюється. Це забезпечує інтерес і позитивне відношення дитини до майбутньої роботи, дозволяє удосконалювати її пам'ять, уяву. Завдання діти виконують тим краще, чим більш значуща для них мотивація майбутньої діяльності. Так, дуже ефективна ігрова мотивація. Наприклад, більшу кількість нових слів діти запам'ятовують не так на заняттях, як під час гри в «магазин», отримавши завдання зробити необхідні покупки. У грі у всіх дітей шостого року значна тривалість (до 40-70 хвилин)  утримання мети в пам'яті. Самостійно ставлять мету в індивідуальній грі вже вихованці середньої групи, але в старшій з 80 до 92% збільшується кількість тих, які вміють ставити мету в загальній грі.

Розвиток психічних процесів

У старшому дошкільному віці пізнавальне завдання стає для дитини саме пізнавальним (потрібно оволодіти знаннями!), а не ігровим. У неї з'являється бажання показати свої вміння, кмітливість. Активно продовжують розвиватися пам'ять, увага, мислення, уява, сприйняття.

 

Сприйняття. Продовжує вдосконалюватися сприйняття кольору, форми і величини, будови предметів; відбувається систематизація уявлень дітей. Вони розрізняють і називають не тільки основні кольори та їх відтінки по світлості, а й проміжні колірні відтінки; форму прямокутників, овалів, трикутників. Сприймають величину об'єктів, легко будують в ряд – за зростанням або спаданням – до десяти різних предметів.

 

Увага. Зростає стійкість уваги, розвивається здатність до її розподілу і переключення. Спостерігається перехід від мимовільної до довільної уваги. Обсяг уваги становить на початку року 5-6 об'єктів, до кінця року – 6-7.

 

Пам'ять. У віці 5-6 років починає формуватися довільна пам'ять. Дитина здатна за допомогою образно-зорової пам'яті запам'ятати 5-6 об'єктів. Обсяг слухової вербальної пам'яті становить 5-6 слів.

 

Мислення. У старшому дошкільному віці продовжує розвиватися образне мислення. Діти здатні не тільки вирішити задачу в наочному вигляді, а й в розумі здійснити перетворення об'єкта і т.д. Розвиток мислення супроводжується засвоєнням розумових засобів (розвиваються схематизовані і комплексні уявлення, уявлення про циклічність змін).

Крім того, вдосконалюється здатність до узагальнення, що є основою словесно-логічного мислення. Ж. Піаже показав, що в дошкільному віці у дітей ще відсутні уявлення про групи об'єктів. Об'єкти групуються за ознаками, які можуть змінюватися. Проте починають формуватися операції логічного додавання і множення груп. Так, старші дошкільнята при групуванні об'єктів можуть враховувати дві ознаки. Як приклад можна привести завдання: дітям пропонують вибрати найбільш несхожий об'єкт з групи, до якої входять два кола (великий і малий) і два квадрати (велике і мале). При цьому кола і квадрати відрізняються за кольором. Якщо показати на яку-небудь із фігур, а дитину попросити назвати найбільш несхожу на неї, можна впевнитися: вона здатна врахувати дві ознаки, тобто виконати логічне множення. Як було показано в дослідженнях  психологів, діти старшого дошкільного віку здатні міркувати, даючи адекватні причинні пояснення, якщо аналізовані відношення не виходять за межі їх наочного досвіду.

 

Уява. П'ятирічний вік характеризується розквітом фантазії. Особливо яскраво уява дитини проявляється в грі, де вона діє дуже захоплено.

Розвиток уяви у старшому дошкільному віці обумовлює можливість створення дітьми досить оригінальних і послідовних історій. Розвиток уяви стає успішним в результаті спеціальної роботи з її активізації. В іншому випадку цей процес може не привести до високого рівня.

 

Мовлення. Продовжує удосконалюватися мова, в тому числі її звукова сторона. Діти можуть правильно відтворювати шиплячі, свистячі і сонорні звуки. Розвивається фонематичний слух, інтонаційна виразність мовлення при читанні віршів, в сюжетно-рольової грі, в повсякденному житті. Удосконалюється граматичний склад мови. Діти використовують практично всі частини мови, активно займаються словотворчістю. Багатшою стає лексика: активно використовуються синоніми і антоніми. Розвивається зв'язне мовлення. Дошкільнята можуть переказувати, розповідати по картинці, передаючи не лише головне, а й деталі.

 

Діагностика дітей 5-6 років

 

Після попередньої бесіди та встановлення контакту з дитиною їй пропонують виконати наступні завдання.

1. Особистісна сфера

Субтест 1. «Драбинка» (самооцінка) (Додаток 1)

Мета: виявлення самооцінки дитини.

Інструкція: «Подивися на цю драбинку. На саму верхню сходинку ставлять самих хороших дітей, на саму нижню сходинку – найгірших. На середній сходинці – ні поганих, ні хороших. Чим вища сходинка – тим кращі діти. На яку сходинку ти сам себе поставиш? А на яку сходинку тебе поставить вихователька? Мама? Тато? (можна запитати про інших близьких родичів)».

Критерії оцінки:

•  Якщо в групі працюють два вихователі, то слід запитати про кожного.

• Вважається нормою, якщо діти цього віку ставлять себе на сходинку «дуже хороші», «самі хороші» діти. Якщо ставлять на будь-яку з нижніх сходинок, (тим більше на найнижчій) говорить не про адекватну оцінку, а про негативне ставлення до себе, невпевненості у власних силах.

• Ознакою неблагополуччя як в структурі особистості дитини, так і в її відносинах з близькими дорослими є відповіді, в яких всі рідні ставлять її на нижні сходинки. Однак при відповіді на питання «Куди тебе поставить вихователька?» Преміщення на одну з нижніх сходинок нормальне і може служити доказом адекватної, правильної самооцінки, особливо в тому випадку, якщо дитина дійсно погано себе веде і часто отримує зауваження від виховательки.

В Протоколі вказується номер сходинки, обраної дитиною (як оцінює себе сама, мама, тато, вихователі). У розділі «Примітки» зазначається вибір, який викликав утруднення (наприклад, поставити на другу або п'яту сходинку і т.п.) або вимагав більшого часу на роздуми; а також відмова дитини від виконання завдання.

 

2. Загальна обізнаність

Субтест  2. «Небулиці» (Додаток 2)

Мета: виявлення знань дитини про навколишній світ, здатності емоційно відгукуватися на небувальщину малюнка.

Процедура проведення. Дитині пропонують картинку зі словами: «Подивися на цю картинку». Якщо дитина розглядає її мовчки (або взагалі ніяк не реагує), педагог може запитати: «Ти розглянув картинку? Смішна? Чому вона смішна? Що тут намальовано неправильно?» При цьому кожне питання є допомогою у виконанні завдання і впливає на отриману оцінку. Дитина повинна побачити небулиці і потім пояснити, як має бути насправді. Якщо дитина не може, психолог може надати їй допомогу, задаючи наступні питання:

- Чи може коза жити в дуплі? Де вона повинна жити?

- Де і як росте морквина, редиска? І т.п.

Критерії  оцінки:

• Дитина реагує на небулиці, зображені на картинці, живо і безпосередньо, без втручання дорослого, посміхається, з легкістю вказує на всі небулиці – 2  бали.

• Дитина реагує не відразу, знаходить безглузді місця з не великою допомогою психолога (один-два питання) – 1  бал.

• Дитина емоційно ніяк не реагує на картинки і лише за допомогою дорослого знаходить невідповідності в ній - 0 балів.

В Протоколі фіксується, чи всі ситуації-небулиці змогла знайти дитина, і відповіді на задані психологом питання; в розділі «Примітки» фіксуються труднощі звуковимови, граматичні помилки, оцінюється словниковий запас.

 

Субтест 3. «Пори року» (Додаток 3)

Мета: виявлення рівня сформованості уявлень про пори року.

Процедура проведення. Перед дитиною розкладають у випадковому порядку 4 картинки із зображенням пір року: «Тут намальовані пори року. Яка пора року зображена на кожній картинці? Покажи і назви. Чому ти так думаєш? »

Критерії  оцінки:

• Дитина розуміє завдання, впевнено співвідносить зображення всіх пір року з назвами – 2  бали.

• Дитина розуміє завдання, але називає правильно тільки дві пори року, співвідносячи їх з картинками – 1  бал.

• Дитина не розуміє завдання, безцільно перекладає картинки – 0  балів.

В Протоколі слід відзначити, яка пора року викликає труднощі. У розділі «Примітки» зазначається активний словниковий запас, точність передачі ознак пір року.

 

3. Розвиток психічних процесів

Субтест 4. «Знайди таку ж картинку» (увага)  (Додаток 4)

Мета: виявлення здатності встановлювати тотожність, схожість і відмінність предметів на основі зорового аналізу, рівня розвитку спостережливості, стійкості уваги, цілеспрямованості сприйняття.

Процедура проведення. Перед дитиною викладають аркуш з малюнками. Інструкція: «Тут намальовано в кожному рядку по 4 картинки. Подивися уважно на першу картинку (у верхньому ряду) і знайди точно таку ж ». Потім по черзі пред'являють решту 5 рядків.

Критерії  оцінки:

• Дитина виконує завдання вірно в 5-6 випадках – 2  бали.

• Дитина виконує завдання вірно в 3-4 випадках – 1  бал.

• Дитина виконує завдання вірно в 1-2 випадках або не розуміє і не виконує зовсім – 0  балів.

У Протоколі зазначається правильність вибору («+» або «-»).

 

Субтест 5. «10 предметів» (пам'ять) (Додаток 5)

Мета: аналіз обсягу безпосередньої образної пам'яті у дитини.

Інструкція: «Подивися уважно на картинку, назви намальовані предмети і постарайся їх запам'ятати». Потім картинку перевертають і пропонують дитині перерахувати предмети, які вона запам'ятала.

Критерії  оцінки:

• Дитина запам'ятала 5-6 предметів – 2  бали.

• Дитина запам'ятала 4 предмети – 1  бал.

• Дитина запам'ятала менше 4-х предметів – 0  балів.

В Протоколі зазначається, скільки предметів запам'ятала дитина (попередньо ставляться «+» або «-»).

 

Субтест 6. «Знайди сім'ю» (мислення) (Додатки 6.1; 6.2)

Мета: виявлення рівня розвитку наочно-образного мислення, елементів логічного мислення, вміння групувати предмети за їх функціональним призначенням.

Процедура проведення. Перед дитиною викладають в ряд по одній картинці з категорій: посуд, одяг, транспорт, фрукти, меблі, овочі. Решта картинок викладається під ними у випадковому порядку.

Інструкція: «Подивися уважно, які картинки лежать у верхньому ряду, назви їх. Тепер я візьму одну картинку (ведучий бере картинку, що відноситься до тієї ж групи, що й перша) і покладу її ось сюди (кладе під першою картинкою) ». Потім бере будь-яку іншу картку і питає дитину: «А куди ти покладеш ось цю картинку?» І т.п. У результаті повинно утворитися шість груп по чотири картки, які в кожній групі розташовуються одна під іншою. Дитина повинна пояснити, чому вона об'єднала картинки в одну групу. Якщо завдання викликає у дитини труднощі, можна надати їй допомогу, виклавши другий ряд картинок по категоріям або попросивши її назвати одним словом картки, що лежать в одному ряду, наприклад: «Як можна назвати одним словом апельсин і яблуко?»

Критерії оцінки:

• Дитина приймає і розуміє завдання, класифікує картинки з урахуванням основної ознаки і може здійснити узагальнення в мовному плані – 2  бали.

• Дитина розуміє завдання, розкладає картинки правильно, але не узагальнює вербально, або не відразу розуміє завдання, але після допомоги психолога переходить до самостійного виконання – 1  бал.

• Дитина не розуміє умову завдання і не використовує допомогу психолога – 0  балів.

В Протоколі зазначається, вірно чи невірно названі узагальнюючі слова («+» або «-»), а в Примітках – яка  допомога психолога була використана.

 

Субтест 7. «Рибка» (мислення) (Додатки 7.1, 7.2)

Мета: визначення рівня розвитку наочно-образного мислення, організації діяльності, вміння діяти за зразком, аналізувати простір.

Процедура проведення. Дитині показують зображення рибки, що складається з різнокольорових геометричних фігур (схему). Психолог питає: «Як ти думаєш, що тут намальовано? Правильно, це рибка». Після цього її пропонують набір геометричних фігур, з яких можна зібрати зображення рибки: «Виклади, будь ласка, поруч точно таку ж рибку». Під час виконання завдання можна попросити дитину показати знайомі геометричні фігури, назвати їх і сказати, якого вони кольору.

Критерії  оцінки:

• Дитина самостійно аналізує схему і на основі аналізу без утруднень відтворює зображення – 2  бали.

• Дитина недостатньо повно і точно аналізує схематичне зображення, побудова здійснюється шляхом проб – 1  бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0  балів.

В Протоколі зазначається, як дитина складає картинку за зразком, чи вміє вона знаходити помилки, звіряючись із зразком. У розділі «Примітки» зазначається знання геометричних фігур і кольору.

 

Субтест 8. «Малюнок людини»

Мета: виявлення сформованості образних і просторових уявлень у дитини, рівня розвитку її тонкої моторики; отримання загального уявлення про інтелект дитини в цілому.

Процедура проведення: перед дитиною кладуть чистий аркуш паперу і кажуть їй: «Намалюй, будь ласка, людину».

Критерії  оцінки:

• Малюнок дитини схожий на зразки 1 і 2 – 2  бали.

• Малюнок дитини схожий на зразки 3 і 4 – 1  бал.

• Малюнок дитини схожий на зразки 5 і 6 – 0  балів.

 

 

 

В Протоколі зазначається, з чого дитина починає малювати (голова, ноги і т.п.), її висловлювання в процесі малювання, в розділі «Примітки» робляться записи про стан дрібної моторики, про те, чи правильно дитина тримає олівець, з яким натиском малює і т.п.

 

Субтест 9. «Послідовні картинки» (мова, мислення) (Додаток 8)

Мета: виявлення здатності дитини зрозуміти сюжет в цілому, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, що лежать в основі зображеної ситуації, складати послідовну розповідь.

Процедура проведення. Перед дитиною на столі в довільному порядку викладають картинки і пропонують уважно їх роздивитись. «Всі ці картинки переплутані. Розклади їх по порядку таким чином, щоб за ними можливо було скласти розповідь».

Критерії  оцінки:

• Дитина самостійно правильно і логічно визначає послідовність картинок і складає зв'язну розповідь – 2  бали.

• Дитина помиляється в послідовності, але виправляє помилки (сама або за допомогою дорослого), або її розповідь уривчаста і викликає у дитини труднощі – 1  бал.

• Дитина порушує послідовність, не може зрозуміти помилок, або її розповідь зводиться до опису окремих деталей картинок – 0  балів.

В Протоколі фіксується, чи правильно дитина викладає послідовність, чи виправляє помилки, в Примітках записуються цікаві мовні висловлювання (епітети, порівняння), оцінюється словниковий запас дитини, зв'язність розповіді, граматична правильність мовлення.

Субтест 10. «Розрізні картинки» (4 частини) (сприйняття) (Додаток 9)

Мета: виявлення рівня розвитку сприйняття, вміння відтворювати цілісний образ предмета.

Процедура проведення. Дитині пропонують розрізані зображення предметів. Картки розкладаються хаотично. Дитину просять зібрати картинку після того, як вона дізнається що намальовано.

Критерії  оцінки:

• Дитина впізнає за частинами зображений предмет і збирає картинку самостійно – 2  бали.

• Дитина не може визначити, що намальовано на розрізаних картинках, до початку роботи, але згодом за допомогою проб самостійно збирає картинку – 1  бал.

• Дитина не справляється із завданням – 0  балів.

В Протоколі зазначається, чи впізнала дитина картинку в розрізаному вигляді; скільки проб вона зробила, щоб скласти картинку.

 

Субтест 11. «На що це схоже?" (Уява)  (Додаток 10)

Мета: виявлення рівня розвитку уяви дитини, оригінальності і гнучкості мислення.

Процедура проведення. Дитині пропонують по черзі три карточки з зображеннями: «Подивися на картинку, скажи, на що вона схожа?»

Критерії  оцінки:

• Дитина називає 9 асоціацій (по 3 на кожен малюнок) – 2  бали.

• Дитина називає по 2 асоціації на кожну картинку – 1  бал.

• Дитина не зрозуміла завдання або дає всього лише по 1 асоціаціі на кожну картинку – 0  балів.

В Протоколі записують асоціації на кожну картинку, підраховується їх кількість. У розділі «Примітки» зазначається оригінальність асоціацій.

 

Оцінка  результатів

 

Високий рівень - 16-20 балів.

Середній рівень - 10-15 балів.

Низький рівень - 0-9 балів.

 

 

 

 

 

Загальні таблиці використання системи оцінювання                    при дослідженні дітей

 

Діагностика дітей 3-4 років

 

Порядковий номер та назва завдання	Якісна характеристика варіанту виконання	Оціка у балах	Записи до Приміток
Субтест 1. «Коробка форм» (сприйняття)	• Дитина виконує завдання на основі зорового співвідношення. • Дитина часто приміряє, прикладає фігуру-вкладиш до отвору, який підходить і виконує завдання правильно. • Дитина не впоралася із завданням.	2   1     0	Фіксуються висловлювання дитини під час виконання завдання, можна також попросити дитину назвати і показати знайомі фігури (наприклад, квадрат, трикутник) і відзначити, чи впоралася вона з цим завданням
Субтест 2. «Мотрійка 3-складова» (мислення)	• Дитина розуміє інструкцію, самостійно шляхом проб розбирає і збирає мотрійку. • Дитина справляється із завданням за допомогою дорослого. • Дитина не справляється із завданням.	2   1   0	Чи змогла дитина поставити мотрійки по зросту
Субтест 3. «Розрізні картинки 2-3-складові» (мислення, сприйняття)	• Дитина дізналася, що намальовано на картинці, і вірно зібрала частини в обох випадках. • Дитина виконала завдання шляхом проб. • Дитина ставить картинки після численних неадекватних проб або не справляється із завданням.	2     1 0	Фіксується, якою рукою працює дитина.
Субтест 4. «Кольорові кубики» (сприйняття)	• Дитина правильно показує і називає кольори кубиків. • Дитина вірно показує кубики, але плутається в назвах кольорів. • Дитина не справляється із завданням.	2   1   0	Слід зазначити, як дитина виконує кожне з трьох завдань, назви яких кольорів вона не знає.
Субтест 5. «Парні картинки» (увага, загальна обізнаність)	• Дитина правильно сказала, що зображено на картинках, і знайшла пари. • Дитина правильно назвала 3-5 зображень, але зазнавала труднощів при виконанні завдання. • Дитина назвала менше трьох зображень на картинках, не змогла підібрати пари.	2   1     0	Зазначається, які предмети названі неправильно, яким словом замінені правильні назви.
Субтест 6. «Вгадай, що зникло?» (пам'ять)	• Дитина запам'ятала 2 іграшки. • Дитина запам'ятала 1 іграшку. • Дитина не назвала жодного захованої іграшки або не зрозуміла інструкції.	2 1 0	Записується, скільки іграшок запам'ятала дитина
Загальна оцінка результатів   Високий рівень -8 -12 балів. Середній рівень -5-7 балів. Низький рівень - 0-4 бали

 

Діагностика дітей 4-5 років

 

Порядковий номер та назва завдання	Якісна характеристика варіанту виконання	Оціка у балах	Записи до Приміток
Субтест 1. «Коробка форм» (сприйняття)	• Дитина виконує завдання на основі зорового відношення фігур з прорізами. • Дитина не завжди користується зоровим співвіднесенням, часто приміряє, прикладає фігуру-вкладиш до отвору, який підходить. • Дитина не справляється із завданням.	2   1       0	Фіксуються висловлювання дитини під час виконання завдання, можна також попросити дитину назвати і показати знайомі фігури (наприклад, квадрат, трикутник) і відзначити чи впоралася вона з цим завданням.
Субтест 2. «Покажи і назви» (загальна поінформованість)	• Дитина правильно відповіла на всі питання. • Дитина правильно відповіла на 4-5 запитань. • Дитина погано зрозуміла інструкцію і правильно показала менше половини необхідних картинок.	2   1   0	Слід зазначити, які питання викликають труднощі, які слова незрозумілі дитині.
Субтест 3. «Мотрійка 4-складова» (сприйняття, моторика)	• Дитина розуміє інструкцію і збирає мотрійку шляхом зорового співвіднесення. • Дитина розуміє інструкцію, але збирає мотрійку шляхом примірювання. • Дитина не справляється із завданням.	2   1   0	Чи може поставити мотрійки по зросту, показати найбільшу і найменьшу, якою рукою працює
Субтест 4. «Розрізні картинки 4-складові» (сприйняття)	• Дитина називає, що намальовано на картинці, і виконує завдання на основі зорового співвіднесення. • Дитина не називає, що намальовано на розрізаній картинці, виконує завдання шляхом проб. • Дитина не справляється із завданням	2     1     0	Слід зазначити, чи змогла дитина назвати зображений на розрізаній картинці предмет, скільки проб вона зробила, збираючи картинку.
Субтест 5. «8 предметів» (пам'ять)	• Дитина запам'ятала не менше 5 картинок. • Дитина запам'ятала 3-4 картинки. • Дитина запам'ятала менше 3-х картинок.	2 1 0	Протоколі ставлять «+» або «-» під номерами від 1 до 8 і фіксують, скільки предметів запам'ятала дитина
Субтест 6. «Лабіринти» (увага)	• Дитина виконує завдання і може простежити шлях до предмета самостійно. • Дитина розуміє завдання, але помиляється через невміння зосередитися, виправляється за допомогою психолога («Подивись ще раз, будь уважний»). • Дитина не виконала завдання.	2   1       0	Відзначають, який лабіринт викликає труднощі, чи приймає дитина допомогу дорослого.
Субтест 7. «Знайди таку ж картинку» (увага)	• Дитина правильно виконує обидва завдання. • Дитина виконує без допомоги дорослого одне завдання. • Дитина не справляється із завданням.	2   1   0	Зазначається  правильність вибору («+» або «-»)
Субтест 8. «Знайди будиночок для картинки» (мислення)	• Дитина вірно групує картинки і підбирає узагальнююче слово самостійно. • Дитина виконує завдання за допомогою психолога і називає не всі узагальнюючі слова. • Дитина не може виконати завдання навіть за допомогою психолога.	2   1     0	Фіксується, які категорії викликали утруднення, які узагальнюючі слова дитина називає, яку допомогу надав психолог.
Субтест 9. «На що це схоже?" (Уява)	• Дитина називає не менше 9 асоціацій (по 3 на кожен малюнок). • Дитина називає від 6 до 8 асоціацій (не менше ніж по 2 на кожну картинку). • Дитина не зрозуміла завдання або дає лише по 1 асоціації на кожну картинку.	2   1   0	Записують асоціації на кожен малюнок, фіксують кількість асоціацій, в Примітках зазначається оригінальність малюнків.
Загальна оцінка результатів   Високий рівень -14-18 балів. Середній рівень - 9- 13 балів. Низький рівень - 0-8 балів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Діагностика дітей 5-6 років

Номер та назва завдання	Якісна характеристика варіанту виконання	Оціка у балах	Записи до Приміток
Субтест 1. «Драбинка» (самооцінка)	•  Якщо в групі працюють два вихователі, то слід запитати про кожного. • Вважається нормою, якщо діти цього віку ставлять себе на сходинку «дуже хороші», «самі хороші» діти. Якщо ставлять на будь-яку з нижніх сходинок, (тим більше на найнижчій) говорить не про адекватну оцінку, а про негативне ставлення до себе, невпевненості у власних силах. • Ознакою неблагополуччя як в структурі особистості дитини, так і в її відносинах з близькими дорослими є відповіді, в яких всі рідні ставлять її на нижні сходинки. Однак при відповіді на питання «Куди тебе поставить вихователька?»		В Протоколі вказується номер сходинки, обраної дитиною (як оцінює себе сама, мама, тато, вихователі). У розділі «Примітки» зазначається вибір, який викликав утруднення (наприклад, поставити на другу або п'яту сходинку і т.п.) або зажадав більшого часу на роздуми; а також відмова дитини від виконання завдання.
Субтест  2. «Небулиці»	• Дитина реагує на небулиці, зображені на картинці, живо і безпосередньо, без втручання дорослого, посміхається, з легкістю вказує на всі небулиці. • Дитина реагує не відразу, знаходить безглузді місця з не великою допомогою психолога (один-два питання). • Дитина емоційно ніяк не реагує на картинки і лише за допомогою дорослого знаходить невідповідності в ній.	2       1     0	В Протоколі фіксується, чи всі ситуації-небулиці змогла знайти дитина, і задані психологом питання; в розділі «Примітки» фіксуються труднощі звуковимови, граматичні помилки, оцінюється словниковий запас.
Субтест 3. «Пори року»	• Дитина розуміє завдання, впевнено співвідносить зображення всіх пір року з назвами. • Дитина розуміє завдання, але називає правильно тільки дві пори року, співвідносячи їх з картинками. • Дитина не розуміє завдання, безцільно перекладає картинки.	2     1     0	В Протоколі слід відзначити, яка пора року викликає труднощі. У розділі «Примітки» зазначається активний словниковий запас, точність передачі ознаки пір року.
Субтест 4. «Знайди таку ж картинку» (увага)	• Дитина виконує завдання вірно в 5-6 випадках. • Дитина виконує завдання вірно в 3-4 випадках. • Дитина виконує завдання вірно в 1-2 випадках або не розуміє і не виконує зовсім.	2   1   0	У Протоколі зазначається правильність вибору («+» або «-»).
Субтест 5. «10 предметів» (пам'ять)	• Дитина запам'ятала 5-6 предметів. • Дитина запам'ятала 4 предмети. • Дитина запам'ятала менше 4-х предметів.	2 1 0	В Протоколі зазначається, скільки предметів запам'ятала дитина (попередньо ставляться «+» або «-»).
Субтест 6. «Знайди сім'ю» (мислення)	• Дитина приймає і розуміє завдання, класифікує картинки з урахуванням основної ознаки і може здійснити узагальнення в мовному плані. • Дитина розуміє завдання, розкладає картинки правильно, але не узагальнює вербально, або не відразу розуміє завдання, але після допомоги психолога переходить до самостійного виконання. • Дитина не розуміє умову завдання і не використовує допомогу психолога.	2       1         0	В Протоколі зазначається, вірно чи невірно названі узагальнюючі слова («+» або «-»), а в Примітках – яка  допомога психолога була використана.
Субтест 7. «Рибка» (мислення)	• Дитина самостійно аналізує схему і на основі аналізу без утруднень відтворює зображення. • Дитина недостатньо повно і точно аналізує схематичне зображення, побудова здійснюється шляхом проб. • Дитина не справляється із завданням.	2     1     0	В Протоколі зазначається, як дитина складає картинку за зразком, чи вміє вона знаходити помилки, звіряючись із зразком. У розділі «Примітки» зазначається знання геометричних фігур і кольору.
Субтест 8. «Малюнок людини»	• Малюнок дитини схожий на зразки 1 і 2. • Малюнок дитини схожий на зразки 3 і 4. • Малюнок дитини схожий на зразки 5 і 6.	2 1 0	В Протоколі зазначається, з чого дитина починає малювати (голова, ноги і т.п.), її висловлювання в процесі малювання, в розділі «Примітки» робляться записи про стан дрібної моторики, про те, чи правильно дитина тримає олівець, з яким натиском малює і т.п.
Субтест 9. «Послідовні картинки» (мова, мислення)	• Дитина самостійно правильно і логічно визначає послідовність картинок і складає зв'язну розповідь. • Дитина помиляється в послідовності, але виправляє помилки (сама або за допомогою дорослого), або її розповідь уривчаста і викликає у дитини труднощі. • Дитина порушує послідовність, не може зрозуміти помилок, або її розповідь зводиться до опису окремих деталей картинок.	2     1       0	В Протоколі фіксується, чи правильно дитина викладає послідовність, чи виправляє помилки, в Примітках записуються цікаві мовні висловлювання (епітети, порівняння), оцінюється словниковий запас дитини, зв'язність розповіді, граматична правильність мовлення.
Субтест 10. «Розрізні картинки»  (4 частини) (сприйняття)	• Дитина дізнається по частинах зображений предмет і збирає картинку самостійно. • Дитина не може визначити, що намальовано на розрізаних картинках, до початку роботи, але згодом за допомогою проб самостійно збирає картинку. • Дитина не справляється із завданням.	2     1       0	В Протоколі зазначається, чи впізнала дитина картинку в розрізаному вигляді; скільки проб вона зробила, щоб скласти картинку.
Субтест 11. «На що це схоже?" (Уява)	• Дитина називає 9 асоціацій (по 3 на кожен малюнок). • Дитина називає по 2 асоціації на кожну картинку. • Дитина не зрозуміла завдання або дає всього лише по 1 асоціаціі на кожну картинку.	2   1   0	В Протоколі записують асоціації на кожну картинку, підраховується їх кількість. У розділі «Примітки» зазначається оригінальність асоціацій.
Оцінка  результатів   Високий рівень - 16-20 балів. Середній рівень - 10-15 балів. Низький рівень - 0-9 балів.

 

 

 

 

 

 

Література

1. Айзман Р.І., Жарова Г.Н., Айзман Л.К., Савенков А.И., Закиньная С.Д., Ядрихинський І.Є. Подготовка ребенка к школе. М., 1991.

2. Башаєва Т. В. Розвиток сприйняття у дітей. Форма, колір, звук. Ярославль: Академія розвитку, 1997.

3. Борякова Н.Ю. Сходинки розвитку. М .: Гном-Пресс, 1999.

4. Вархотова Є.К., Дятко Н.В., Сазонова Є. В. Експрес-діагностика готовності до школи. Практичний посібник для педагогів і шкільних психологів. М .: Генезис, 1998.

5. Волков Б.С., Волкова Н.В. Підготовка дитини до школи. М .: А.П.О., 1994.

6. Волков Б.С., Волкова Н.В. Як підготувати дитину до школи. Ситуації. Вправи. Діагностика. М .: Ось-89, 2004.

7. Гуткина Н.І. Психологічна готовність до школи. М .: Комплекс-Центр, 1993.

8. Діти, в школу збирайтеся / О.М. Дьяченко, Н.Ф. Астаськова, А.І. Буличова та ін. М .: Просвіта, 1996.

9. Дьяченко О.М. Чи розумієте ви свою дитину? М .: Просвіта, 1996.

10. Житникова Л.М. Вчіть дітей запам'ятовувати. Посібник для вихователів д / с. М .: Просвіта, 1985.

11. Куражева Н.Ю., Бараева Н.В. Психологічні заняття з дошкільниками «Цветик-семицветик». СПб .: Мова, 2004.

12. Люблинская А.А. Воситателю о развитии ребенка. М .: Просвіта, 1972.

13. Маркова А.К., Лідері А.Г., Яковлева Е.Л. Діагностика та корекція розумового розвитку в шкільному та дошкільному віці. Петрозаводск, 1992.

14. Марцинковская Т.Д. Діагностика психічного розвитку дітей. М .: Лінк-ПРЕСС, 1998.

15. Мінаєва В.М. Діагностичні завдання для визначення психологічної готовності дитини до школи. М .: ALMA-MATER, 1993.

16. Програма виховання і навчання в дитячому садку / За ред. М.А. Васильєвої, В.В.Гербовой, ТС. Комарової. М .: Видавничий дім «Виховання дошкільника», 2004.

17. Психолог в дитячому дошкільному закладі: методичні рекомендаціі до практичної діяльності / За ред. Т.В.Лаврентьевой. М .: Нова школа, 1996. 

18. Сиротюк А.Л. Навчання дітей з урахуванням психофізіології. М .: Сфера, 2001.

19. Соколова Ю. Тести на готовність до школи дитини 6-7 років. М .: Ексмо, 2003.

20. Тести для дітей, збірник тестів і розвиваючих вправ / Упоряд. М.Н. Ільїна, Л.Г. Парамонова, Н.Я. Головнева. СПб .: Дельта, 1997.

21. Тихомирова Л.Ф., Басов А.В. Розвиток логічного мислення дітей. Ярославль: ТОО Гринго, 1995.

22. Тихомирова Л.Ф. Розвиток пізнавальних здібностей дітей. Ярославль: Академія розвитку, 1996.

23. Урунтаева Г.А., Афонькина Ю.А. Практикум с детской психологии. М .: Просвіта, 1995.

24. Урунтаева Г.А. Дошкільна психологія. М .: Видавничий центр «Академія», 1996.

25. Чистякова ММ. Психогімнастика / Под ред. М.І. Буянова. М., 1990.

Список додатків

Додатки

 

Друга молодша група

Додаток 1 «Розрізні картинки» (субтест 3) 

Додаток 2.1. «Парні картинки» (субтест 5)

Додаток 2.2. «Парні картинки» (субтест 5)

Діагностична карта 

Зведена таблиця 

 

Середня група

Додаток 1.1. «Покажи і назви» (субтест 2)

Додаток 1.2. «Покажи і назви» (субтест 2)

Додаток 2 «Розрізні картинки» (субтест 4) 

Додаток 3 «8 предметів» (субтест 5) 

Додаток 4 «Лабіринти» (субтест 6) 

Додаток 5 «Знайди таку ж картинку» (субтест 7)

Додаток 6.1. «Знайди будиночок для картинки» (субтест 8)

Додаток 6.2. «Знайди будиночок для картинки» (субтест 8) 

Додаток 6.3. «Знайди будиночок для картинки» (субтест 8) 

Додаток 7 «На що це схоже?» (субтест 9) 

Діагностична карта 

Зведена таблиця

 

Старша група

Додаток 1 «Драбинка» (субтест 1)

Додаток 2 «Небулиці» (субтест 2)

Додаток 3 «Пори року» (субтест 3)

Додаток 4 «Знайди таку ж картинку» (субтест 4)

Додаток 5 «10 предметів» (субтест 5)

Додаток 6.1. «Знайди  сім'ю » (субтест 6)

Додаток 6.2. «Знайди  сім'ю » (субтест 6)

Додаток 7.1. «Рибка» (субтест 7)

Додаток 7.2. «Рибка» (субтест 7)

Додаток 8 «Послідовні картинки» (субтест 9)

Додаток 9 Розрізні картинки (субтест 10)

Додаток 10. «На що це схоже?" (субтест 11)

Діагностична карта

Зведена таблиця