Електрика в медицині

Про матеріал

Застосування електричного струму в медицині. Приклади застосування електричних скатів

Перегляд файлу

Реферат

на тему

«Застосування електрики в медицині»

Виконала: учениця гімназії № 5 Єршова Віолета

Вчитель: Ползікова Єлізавета Павлівна

М. Новомосковськ

2022 рік

$C:\Users\user\Desktop\Без названия.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия (1).jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия (2).jpg$

План

Електричні розряди в медицині
Еміль Дюбуа-Реймон
Світова література та електричні скати
Короткі історії (електричні скати)
Література

$C:\Users\user\Desktop\ел струм 2.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\ел струм 1.jpg$

Електричні розряди

Набагато раніше, ніж в техніці, електрику стали використовувати в медицині. Від чого тільки не лікували медики новомодними електричними розрядами: від застуди і ревматизму, від очних хвороб і від кашлю, від головних болей і божевілля, від паралічу, безсоння і мозолів. Електрику в медицині використовували для усунення зубного болю. Необхідно було підводити в порожнину рота електричний струм, який замикали на хворому зубі.

Не дивно, що у створенні ізольованого дроту, пріоритет належить теж медицині.

Сьогодні електрика в медицині займає важливе місце в лікуванні пацієнтів. Найбільш поширеними процедурами лікування струмом є:

-гальванізація, процес впливу на людину постійним електричним струмом такої сили (до 50 мА) і низької напруги (30-80 В) в лікувально-профілактичних цілях; одна із процедур електротерапії із застосуванням постійного струму. Показом до її застосування є між іншими: болі та перерозтягнення м'язів, запалення пов'язане із нервовою системою, невралгії, стани після травм, порушення периферійного кровообігу, артрит.

$C:\Users\user\Desktop\гальванізація.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\2.jpg$

- електросон-терапія, лікувальний вплив імпульсного струму низької частоти і малої сили на пацієнта. При цьому пацієнт знаходиться в стані, близького до сну; Електросонтерапія має прямий вплив на ЦНС (центральну нервову систему), викликаючи її гальмування, яке призводить до засинання. За своїми "параметрами", електросон досить сильно схожий на звичайний сон. А найголовніші переваги цієї методики - антигіпоксична і антистатична дія. Також, ця процедура не викликає вагусних впливів, не має побічних ефектів, і не сприяє інтоксикації організму.

$C:\Users\user\Desktop\електросон.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\електр струм.jpg$

-ультратонтерапія, метод електролікування, в основі якого лежить використання змінного струму надтональної (надзвукової) частоти.

При ультратонтерапії виникає розширення кровоносних і лімфатичних судин, покращуються процеси обміну і трофіки тканин, спостерігається знеболююча дія, зникає свербіння внаслідок пригнічення чутливих нервових закінчень шкіри. Посилюється циркуляція в артеріальному, капілярному і венозному руслі, покращується периферичний кровообіг шкіри, зменшуються застійні явища.

$C:\Users\user\Desktop\ультратон-терапія.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\ел стр.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия (3).jpg$

Еміль Дюбуа-Рейман

$C:\Users\user\Desktop\Еміль Д.юбуа-Рейман.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\електр струм 3.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\Без названия (4).jpg$

Еміль Дюбуа-Реймон Навчався в Боннському університеті. Вчений встановив наявність мембранного потенціалу спокою у нервах і м'язах, виявив відхилення від цього потенціалу спокою — потенціал дії.

Еміль Дюбуа-Реймонд розробив низку нових приладів, що дозволили розвинутися електрофізіологічним дослідженням. Він створив електроди, що не поляризувалися, для з'єднання вимірювальних апаратів і живої тканини. Вони складалися з цинку, сульфату цинку та ваяльної глини. Також він винайшов генератор змінного струму (магнео-електрометр) та потенціометр (реокорд), які подавали градуальний струм на препарат. Крім того, він сконструював достатньо чутливий гальванометр. За допомогою цих інструментів у 1843 році Дюбуа-Реймонд виміряв струми дії у м'язі жаби. Додавши вимірювальний міст 1847 року, він зміг виміряти ці струми й у людини.

Світова література та електричні скати

$C:\Users\user\Desktop\електричны скати.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\електричні скати.jpg$

В оповіданні Артура Конан-Дойла «Фіаско в Лос Амігос» через засуджену до страти людину пропустили електричний струм під напругою 12 тис. вольт. Згідно з фантазією автора, це зробтило героя не вразливим і практично безсмертним. На жаль, завдання не вирішується так просто. Але з’ясувати, за яких умов електрика лікує, а за яких – вбиває, цілком реально. Дослід показав, яке значення має конкретна конфігурація електричного поля, створюваного всередині організму зовнішнім джерелом. За словами вчених, саме від напрямку поля і його напруженості залежить швидкість відновлення тканин. Це пояснює і маніпуляції Скрібонія Ларга зі скатами, котрий прикладав електричних риб до хворих місць, а напруга створювана ними знаходилася в межах 20-30 вольт. Як раз те, що лікар прописав. Отже, під дією струму відбувається місцеве подразнення нервових закінчень, знімається біль. Під дією електричного полю іони лікарських розчинів попадають у людський організм (іонофорез). Ліки при такому методі введення не руйнуються та довше затримуються в тканинах організму.

$C:\Users\user\Desktop\підручник 1.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\підручник 2.jpg$ $C:\Users\user\Desktop\підручник 3.png$

Короткі історії

Лікування ударами струму поширилося у першій половині 20 століття. Його досі іноді використовують при психічних розладах. Однак намагалися лікувати електрикою ще в стародавні часи — розповідаємо про роль електричних скатів в античній медицині.

Давні греки ще не розуміли, що в удару ската та блискавки більше спільного, ніж здається на перший погляд. Але в працях античних авторів зустрічаються згадки про здатність ската викликати оніміння у всіх, хто його торкається. Арістотель (384–322 роки до н. е.) в «Історії тварин» писав, що скати оглушують істот, на яких полюють. Його послідовник і «батько ботаніки» Теофраст (371–287 роки до н. е.) вже щось знав про електропровідність: він зазначав, що коли проштрикнути ската залізним тризубом, удар пройде через нього. В «Корпусі Гіппократа» — збірці медичних текстів, написаних Гіппократом та учнями, — електричних скатів називали «нарке» (в перекладі — оніміння). Смажених скатів радили їсти при астмі та для зняття набряків.

У римлян електричні скати також асоціювались із заціпенінням — латиною їх називали torpedo. Використовувати удари скатів у медичних цілях першим запропонував римський лікар Скрибоній Ларг (1–50 роки н. е.) — радив стояти на живих скатах для полегшення головного болю та лікування подагри. Очевидно, він почерпнув цю ідею із випадку з придворним чиновником Антеросом: той чудесним чином зцілився від подагри, випадково наступивши на чорного ската й отримавши електричний розряд. У своїй медичній збірці Compositiones medicamentorium Скрибоній пише:

«Для будь-якого виду подагри, коли починається біль, потрібно помістити живого чорного ската під ноги. Хворий має стояти на вологому березі, що омивається морем, і повинен так стояти, доки не оніміє вся стопа та нога до коліна. Це знімає біль чи запобігає його виникненню. Так зцілився Антерос».

Точно невідомо, скількох пацієнтів піддали таким процедурам, але праця Скрибонія була надзвичайно популярною в Римській імперії, а потім у середньовічній Європі. Знімати біль живими скатами радили й інші медики того часу. Втім, частіше вони все-таки використовували мертвих скатів — їх рекомендували їсти при низці захворювань, а з печінки та інших органів готували різноманітні ліки та мазі. Мертвими та живими скатами у Стародавньому Римі лікували цілу низку хвороб — від епілепсії до випадіння прямої кишки.

В середньовічній Європі силу скатів вважали магією, тому їхнє використання не віталось. Але рецепти лікування скатами перекочували від античних авторів до праць ісламських вчених. Наприклад, Авіценна в написаному близько 1025 року «Каноні лікарської науки» радив лікувати розрядами головні болі та меланхолію. У європейців інтерес до скатів знову прокинувся в епоху Відродження, і з часом їхнє вивчення допомогло у відкритті електричного струму.