Елементи музичної грамоти й музичні вправи

Відчуття ритму – це природжена особливість людини, яка присутня з перших днів її життя. Вона виявляється не тільки в руховій діяльності, але й практично у всіх безумовно-рефлекторних актах. Відчуття ритму – це здатність точно відтворювати і спрямовано управляти швидкісно-силовими і просторово-часовими параметрами рухів.

Ритм рухів тісно пов’язаний з ритмом музики. Цей взаємозв’язок спирається на те, що музика підказує рух, обмежує його у часі та просторі, що надає йому визначену виразність, мірність, закінченість. Рух, у свою чергу, допомагає краще виразити та зрозуміти музику, передати її емоційну сторону. Відповідно, відчуття ритму є ведучим рухової та музичної здатності.

Звук, його фізичні властивості, характеристики музичного звуку.

Звук – це фізичне явище, викликане коливанням пружного тіла. Ці коливання утворюють звукові хвилі. Вони розповсюджуються у навколишньому середовищі й через сприйняття людським вухом усвідомлюються як відчуття звуку. Коливання, що сприймаються органами слуху людини та різних тварин це лише невелика частка, що можуть існувати в навколишньому світі. Розділ науки, що вивчає звуки, називається акустикою.

Звуки діляються на дві великі групи – музичні і немузичні

В музиці розрізняють звуки з визначеною висотою звуку (звуки переважної більшості музичних інструментів, а також спів) та звуки з невизначеною висотою звуку (звуки ряду ударних інструментів, напр. барабанів, тарілок, деякі електронні звуки тощо).

Найголовнішим у характеристиці звуку є частота коливань за секунду. При гармонічних коливаннях вона визначається у герцах (Гц), або кілогерцах (кГц). У середині XVIII ст. Ейлер у відомій роботі «Фізичні зауваження про поширення звуку і світла» визначив частотні межі сприйняття звуку людиною: 20 – 4000 коливань за секунду (20 Гц – 4кГц).

Музичний звук має чотири властивості :

        Висоту

        Тривалість

        Голосність

        тембр.

Висота музичних звуків описується нотами, літерами та складами. Ноти (від лат. nota – знак) – умовні графічні позначення для запису музики.

      Уявлення про тривалість звуку. Вимір тривалостей: ноти та паузи.

Для того, щоб звук був почутим, він повинен певний час тривати. Тривалість звуку забезпечується відповідною тривалістю коливань пружного тіла. Для подовження звучання необхідно безперервно підтримувати коливання. Та не на всіх інструментах є реальні можливості видобувати звуки якої завгодно тривалості. Це під силу лише органу та електроінструментам. А звук цимбал, бандури, гітари, арфи, роялю згасає досить швидко. Ще коротші звуки у бубна, барабанів, литавр.

Реальне значення будь-якої тривалості залежить від темпу, в якому вони відтворюються. У фізиці час, протягом якого триває коливання джерела звуку, вимірюється секундами та хвилинами. У музиці інший вимір тривалостей. Вони записуються, як і висота, нотами (значками).

Перерви у звучанні – паузи мають свої знаки. Запис нот та пауз досить умовний. Звук чи пауза, записані на папері однаковими тривалостями, при виконанні можуть мати різний час звучання. Це залежить від характеру музичного твору. Тому тривалість нот та пауз отримує конкретне звучання лише у музичному контексті.

Но́тні трива́лості – музичний термін, що позначає тривалість ( час звучання ) музичного звуку або паузи.

Поділ тривалості звуків.

Тривалість цілої ноти - найтриваліша за звучанням. Ціла нота ділиться на половинки, або половинні тривалості. В одній   цілій ноті налічується дві половинки, які, в свою чергу, також діляться навпіл, утворюючи таким чином, четвертинки, або четвертинні тривалості. Виходить, що в одній половинній ноті - дві чверті, а в одній цілій - чотири. Так подібний поділ, кратне чотирьом, може відбуватися нескінченно. Четвертинки діляться на вісімки, ті - на шістнадцяті, далі йдуть тридцять другі, шістдесят четверті і так далі. Тобто, за той час, поки триває одна ціла нота, може прозвучати вісім вісімок або ж шістнадцять шістнадцятих тривалостей.

Шкала тривалостей нот та позначення.

В окремих випадках тривалість ноти може бути також подовжена

лігою (лише за умови, що ноти однієї висоти).

 Фермата --- знак, що ставиться над або під нотою і видовжує її тривалість на невизначений період.

Па́уза (від грец. pausis – перерва, зупинка) – тимчасова перерва в звучанні одного, кількох або всіх голосів музичного твору, що триває протягом певного часу. Паузою називають також знак нотного

запису, що позначає тривалість паузи у звучанні. За тривалістю паузи є такими ж як ноти.

Музичні вправи:

• вокальні ігри: спів пісень за малюнком, впізнай мелодію, пісня-імпровізація;
• ігри при сприйманні музики: диригент, музичний оглядач, музичне інтерв'ю, пейзажисти;
• ігри на музикування: гастролер, конкурс виконавців, кастинг, імпровіз.