Енциклопедія мудрості. Друга книга. (Додаток до уроку "Героїчний епос українського народу. Кобзарі та лірники - виконавці народних дум")

Енциклопедія мудростіКнигу створила: Ратушна Наталія Миколаївна , учитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіДруга книга

Чи справді кобзар мав бути сліпим?

Однією з кобзарських традицій було осліплення власних дітей з метою продовження династії співців. Тільки в середині ХІХ століття на загальному зібранні панотців було прийнято рішення не осліплювати власних дітей .

Хоч кобзарі і грали на вулицях, і жили на подаяння, вони аж ніяк не були бідними людьми, навіть є факти самоосліплення задля входження до класу кобзарів (зрячому суворо заборонялося бути кобзарем). Отже, хибною є поширена думка, начебто кобзарі були жебраками і жили тільки з милостині. Відеоhttps://www.youtube.com/watch?v=T-ij. PPh. Ov. ZQ

За твердженням дослідників, більшість народних бардів жили дуже скромно, майже аскетично. Вони байдужі до життєвих вигод, їм не властиві будь-які хтиві прагнення. Такими були Архип Никоненко, Андрій Шут, Федір Гриценко -Холодний, Остап Вересай . Кобзар Федір Федорович Гриценко-Холодний (Коваленко) 

Але не можна сказати, що кобзарі зрікалися всього того, що властиве людині . Остап Вересай, наприклад, дбав про господарство, на зароблені гроші будував хату, повсякчас піклувався про сім’ю .

Андрій Шут, втративши зір, навчився сукати мотузки та в’язати з конопель різне сільське начиння. Був у всьому завзятим і наполегливим. Заробивши чесною працею грошей, збудував хату, одружився, за власний кошт вивчив сина .

Щоб стати справжнім кобзарем і цим ремеслом заробляти собі на життя, потрібно було навчитися кобзарській справі, опанувати «лебійську мову», одержати «визвілку», дотримуватися всіх звичаїв і вступити до гурту.

Брали до братства тільки тих учнів, які успішно закінчили навчання у свого майстра . 2 – 3 роки треба було вивчити релігійні пісні, думи, пісні розважального характеру – сформувати свій репертуар . Подорожуючи зі своїм вчителем, учень поступово засвоював всі секрети кобзарства . Один із них – «лебійська» мова – мова, зрозуміла тільки в колі співців.

Ця мова складається з перекручених слів української, грецької та циганської мов. Невля – сліпий кобзар. Харбетрус – старець. Люхно – сліпець. Потир – поводир. Лебій – дід. Гал усть – сіль. Мікрим – малий.

Котень – віз. Кудень – день. Бармуз – кожух. Делька – вода. Камуха – шапка. Костур– кий, палиця. Кімать – спати. Грівошитись – грітись. Мова ця була настільки поширеною, що нею складали навіть пісні. Котень. Бармуз Камуха Костур

Героями творів кобзарів ставали улюблені в народі історичні постаті. Кобзарі завжди прославляли бойові походи Війська Запорозького, а козаки над усе любили пісню. «На війну було йдуть з радістю, а з війни повертаються з музиками та піснями, чи поб'ють турка, чи пошарпають ляха, зараз же й пісню складуть на той випадок», — писав Д. Яворницький.

М. Гоголь вважав кобзарів охоронцями бойової слави України, талановитими поетами та літописцями . Безіменні народні співці передавали з покоління в покоління своє мистецтво, яке виховувало в народу патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність .

Тарас Шевченко в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» зауважив, що коли б грецький сліпець Гомер воскрес і послухав хоч одну думу у виконанні українського сліпого співця, «то розбив би на тріски свій козуб, званий лірою, і пішов би міхоношею до самого бідного нашого лірника».

Народні співці були справжніми патріотами . Вони брали активну участь у визвольних рухах . Гетьман Богдан Хмельницький посилав кобзарів по містах і селах закликати народ до боротьби з ворогами .

Після повстання 1768 p., відомого під назвою «Коліївщина», польська шляхта вчинила розправу над повстанцями в містечку Кодні (Житомирщина). Із Коденської судової книги відомо, що трьом кобзарям, учасникам повстання, Прокопу Скрязі, Василю Варченку і Миколі Соковому відрубали голови за те, що вони «гайдамакам набандурі грали».

У XIX ст . від багатьох співців-кобзарів записано думи, що дійшли до нашого часу. Видатними виконавцями дум у минулому столітті були Іван Стрічка, Андрій Шут, Остап Вересай, Іван Кравченко (Крюковський). Кобзар Михайло Кравченко, який став відомим на початку XX ст., не тільки талановито виконував думи, а й створював їх сам . Михайло Кравченко

Відома Миргородська капела бандуристів під керуванням І. Скляра теж внесла свою пайку в перемогу. Капеляни виступали в окопах на передовій, у госпіталях, а часом проводжали в останній путь загиблих воїнів. І в тилу ворога, і в діючій армії бандуристи патріотичними піснями і думами допомагали народові в боротьбі з фашизмом.

У XX ст . кобзарське мистецтво не занепало завдяки зусиллям Єгора Мовчана, Павла Носача, Євгена Адамцевича. Останній створив знаменитий «Запорозький марш». За часів сталінських репресій більшість кобзарів знищили . Єгор МовчанЄвген. Адамцевич. Павло Носач

У 1932 році за розпорядженням урядовців у Харкові на нараду зібрали двісті кобзарів, після чого вони безслідно зникли. Цей факт із сумом згадує поет Віктор Рафальський у вірші «Дума про кобзарів»: Чом замовкли кобзи, кобзи голосисті?Чом не чути, кобзи, рокіт ваших струн?Заросли стежини, гей, у чистім полі,І не пройде ними з кобзами співун. Ой, скажи ж ти, вітре, де біліють костіДовговусих мудрих сивих співунів,Бо не знає ненька-Україна й досі,Де лягли у землю двісті кобзарів.

У перші дні Другої світової війни пішли на фронт бандуристи М. Опришко, Д. Піка, Г. Гордійчук. Вони загинули смертю хоробрих . Бандуристи, які залишилися на тимчасово окупованій гітлерівцями території, сприяли піднесенню бойового духу народу, будили ненависть до ворогів.

На 4-му Міжнародному з’їзді учених - славістів (Москва, 1958 р.) виступав відомий кобзар — Єгор Мовчан . Деякі з делегатів порівнювали мелодії дум у виконанні Мовчана з музикою Бетховена, інші ж, підкреслюючи самобутність творчої манери співця, вважали, що взагалі важко порівнювати українські народні думи з будь - чим .

Славіста з Болгарії Цветану Романську вразила сила експресії та безпосередність почуттів, із якими виконував Мовчан українські епічні твори . Делегат із Монголії професор Ор. Рінчер сказав: «Мовчана почув я в Москві і про Монголію далеку згадав. Нехай живе довгі роки співець, який радує серця людей». Кобзар Єгор Мовчан у Пущі-Водиці

Світову славу українського кобзарства згодом примножили самобутні колективи кобзарів. Так, Державна заслужена капела бандуристів України, гастролюючи в 1969 р. в Японії, буквально зачарувала меломанів цієї країни. Капела за 30 днів відвідала 18 міст і дала 22 концерти, на кожному з яких побувало 4—5 тисяч глядачів.

І ще один унікальний факт з історії цього мистецтва . Далеко від України, в американському місті Детройті вже не одне десятиліття діє капела бандуристів імені Тараса Шевченка. Живучи далеко від Батьківщини, капеляни не забули рідної землі, рідної мови, культури. Вони гордо несуть славу українського кобзарства по всьому світу.

У 50—60-і роки набуло популярності тріо бандуристок у складі Ніни Павленко, Валентини Третьякової і Нелі Москвіної, славу яких згодом продовжило відоме тріо бандуристок «Дніпрянка».«Дніпрянка» тріо бандуристок у складі Ніни Павленко, Валентини Третьякової і Нелі Москвіної

Славу українських пісень  і дум поширювала Державна капела бандуристів, якою керував в Україні Олександр Міньківський.

Кобзарське мистецтво набуло розвитку наприкінці 80-х років XX століття. У 1989 році у селі Стрітівці Кагарлицького району на Київщині було відкрито школу кобзарів, із якою тісно пов'язали долю талановиті сучасні митці — брати Василь та Микола Литвини. Василь Микола

Представником чернігівської кобзарської школи є Василь Нечепа, який представляє музичне національне мистецтво і багато розповідає про Україну на своїх концертах в Європі та Америці. Василь. Нечепа

У Переяславі - Хмельницькому відкрито музей кобзарів, де представлено чимало речей кобзарів XIX — XX століть, зокрема й Остапа Вересая, лише кобз і бандур зібрано більше тридцяти .

http://about-ukraine.comhttp://ukrainiancalgary.blogspot.comhttp://www.liveinternet.ruhttp://dariocaballeros.blogspot.comhttp://ukrmap.su/ruhttp://vk.com/topic-55892730_29252185http://vsiknygy.net.uahttp://mydim.ua/companies/museum/museum-kobzarstvahttp://vk.com/topic-55892730_29252185https://uk.wikipedia.org/wikihttp://honchar.org.uaІнтернет-ресурси: Список використаних джерел: Література: Приходченко К.І. Краєзнавчі свята//І прадіди в струнах бандури живуть//Харків – 2006. Чабада М. Українознавство. Кобзарі та лірники // Дивослово.- 1998.-№ 6.-С.25-28.