Есе "Книга в житті дитини"

Книга в житті дитини

 Пам’ятаю своє перше знайомство з книгою. Бабуся подарувала нам із сестричкою дитячу книжечку – українська народна казка «Лисичка-сестричка і вовчик-братик». Який чудовий був запах! Яка гарні ілюстрації!   Ми із сестрою весь час її носили, нюхали і просили маму прочитати. Ми вивчили казку напам’ять і розповідали всім гостям.

 Потім мама виписала дитячий журнал «Малятко». Ми вже вміли читати. Кожен місяць ми чекали , коли вже прийде новий журнал ? Вірші знали напам’ять, на поличці стояли вироби, журнали всі складали  і берегли.

 Навчилися ходити до бібліотеки. І кожна книжка- це було свято! Додому летіли на крилах, бо зараз буду читати!

 Змінилися роки. Народилися вже мої діти. І пам’ятаючи , як нас вчили любити книги, я теж купляла дитячі книжечки, виписувала дитячі журнали.  Вже донька збирала виставку виробів, читала всім вірші, ревно берегла кожен журнал та книжку. Книжечки видавництва «Абабагаламага» знала напам’ять. Розповідала гостям вірші так, що всі думали, що вона в 4 роки вміє читати.

 Тепер у нас є онук. І вже я не сама. Мої діти купують і виписують журнали і книги. З’явилося багато чудових видавництв, прекрасні сучасні дитячі письменники і поети. Я бачу, як горять очі нашого Тимофія, коли він отримує «Малятко». Цей журнал передивляється і моя мама, і згадує, як ми раділи із сестрою, як чекали і виглядали пошту. Переглядає і любується кожною сторінкою, як мала дитина.

 Я вірю, що і мої правнуки теж любитимуть книгу, збиратимуть бібліотеки. Бо з книгою життя стає цікавіше, набуває своєї мети і цінності. Недарма кажуть:  «Книга вчить, як на світі жить».