Есе "Моя заповітна мрія"

              Моя заповітна мрія – це закінчення війни в Україні. Я думаю, що моя мрія мало відрізняється від мрії будь-якої людини нашої країни. Війна принесла багато лиха усім українцям, бо війна – це найстрашніше, що може статися в світі. Вона приносить багато болю, страху, розрухи, сльози та відчай, забирає багато життів. Колись ми перечитували книжки про війну, дивилися документальні та художні фільми, та, навіть , не могли уявити, що усе жахіття війни нам доведеться пережити наяву.

24 лютого 2022 року назавжди залишиться в моїй пам’яті, в пам’яті моєї родини, та що там говорити, в пам’яті всієї нашої країни.  Саме в цей день я почув те страшне слово «війна», що лунало всюди: в кожній родині, в кожному місті. Я сподівався, що це помилка або страшний сон, що зараз прокинусь і все буде, як раніше, але, нажаль, ні… Це лихо прийшло до нас, до кожної родини, до кожної хати. Саме в цей день я вперше почув вибухи в рідному місті, вперше зрозумів, що таке справжній страх. Кожного разу, згадуючи цей день, мені стає моторошно. Цього дня моє життя змінилося назавжди. Сподіваючись, що все швидко скінчиться, моя родина не одразу покинула рідний дім і місто. Але дива не сталося. З того дня моє життя розділилося на «до» та «після».

Вже три роки всі ми живемо у постійному страху та тривозі, особливо коли спрацьовує «Повітряна тривога» і лунає сирена. Одразу відчуваєш страх и хочеться сховатися від цього жаху.  Три  року я живу в чужому місті, в чужій домівці. Прокидаючись кожного ранку, я мрію повернутися в свою квартиру, хоча розумію, що це тільки моя мрія, бо будинок, у якому жила моя родина, розбитий та згорілий.  Там назавжди залишились наші речі, наші спогади, наше життя. Нажаль, цього не повернути ніколи. І від думок про це стає дуже сумно на душі, бо для кожної людини її дім – це її фортеця.

Але навіть втрачена домівка – це не найстрашніше. Найстрашніше те, що кожного дня гинуть люди, гинуть військові, захищаючи свою Батьківщину, гинуть діти, у яких повинно бути ще все життя попереду. Можна відновити будівлі, але людське життя ніхто і ніколи не зможе повернути. Це дуже не справедливо. Жодна людина не заслуговує на таку долю.

Як же хочеться засинати ввечері і не боятися, що знову лунатиме сирена, що знову лунатимуть вибухи і буде дуже страшно. Як же хочеться тиші, миру і спокою! Мрію, прокинувшись вранці, відчути себе в безпеці, відчути, що  ніч минула спокійно, без повітряних тривог і обстрілів, без новин про загиблих і поранених, що у нас все добре, що, нарешті, можна просто спокійно жити, насолоджуючись тишею, вчитися, ходити до школи, спілкуватися с однокласниками та вчителями наживо, а не дистанційно, гуляти з друзями, зустрітися з рідними та близькими, вимушеними покинути своє місто або, навіть, країну, аби бути в безпеці. Я всім серцем вірю, що невдовзі так і буде, бо війна не повинна  бути вічна.  Діти повинні мати справжнє дитинство, насолоджуватися кожним днем, а не здригатися від кожного гучного звуку. Наші батьки мріють не хвилюватися про нашу безпеку, хочуть, щоб ми спокійно спали вночі. Ми всі заслуговуємо на мир!

Мир… Таке коротке слово, всього три літери, але яке величезне значення воно має! Можливо ми не завжди розуміли це і не цінили те, що жили у мирі і спокої. Я хочу назавжди забути слово «війна» і мрію, щоб наша країна більше ніколи не його не почула. Я, дійсно вірю, що найближчим часом скажу: «У нас немає війни! У нас, нарешті, мир! Мир на всій планеті!» І так буде завжди. Люди більше ніколи не візьмуть зброю до рук, бо людське життя – то найважливіше за все!

Я сподіваюсь і мрію, що весь цей жах скінчиться, ми переможемо, кожен воїн, що зараз захищає Україну, повернеться додому живим і здоровим, бо вдома його чекають рідні. А тих героїв, хто віддав своє життя за нашу свободу, ми пам’ятатимемо вічно. І все в нас буде добре! І почнеться відновлення пошкоджених будинків, навчальних закладів, а якщо не можливо відновити, то збудують нове, ще краще. Хотілося, щоб і наше місто відбудували, наш будинок, нашу школу, бо там минули найкращі роки мого життя.

Я мрію про той день, коли ми всією Україною святкуватимемо перемогу! І віру, що ця мрія здійсниться! Нехай же скінчиться ця клята війна!