Есе на конкурс "Я - жінка"

Я — жінка. Я – людина, право маю…

  Я — жінка. Я — травинка. Я — царівна… Яка вона — жінка-ідеал, яке її місце в суспільстві в різні часи та епохи, на що здатна жінка, в чому її головне призначення  на Землі?                                                                                                          Я — дівчина, майбутня жінка. Про що я мрію? Ох і багато цих мрій! Але найголовніше — хочеться бути гідною тих жінок-українок, імена яких навічно закарбовані на скрижалях нашої історії. Це і Леся Українка, і Ольга Кобилянська, і Марія Заньковецька, і Олена Теліга, і Ліна Костенко...

      Раніше я мало замислювалася над питанням суспільного становища жінки, вважаючи, що її одвічне призначення — бути берегинею сімейного вогнища.        …Мила моя Україно! Чи не твої доньки є найчарівнішими квітками у вінку української  слави?                                                                                                                              Так склалось історично, що українська жінка відстоювала не лише свої права, а поруч з чоловіком самовіддано боролась за свою державу, була йому другом і порадником. Згадаймо княжну Ольгу, яка правила найбільшою державою тогочасної Європи. А Анна Ярославівна, яка одружилася з французьким королем і після його смерті правила Францією. Надзвичайно розумна Роксолана була не тільки дружиною, а й порадником, до її думок султан завжди прислухався. Близько сорока років турки не ходили війною в Україну.

    У всі часи жінка відіграє важливу роль у житті не тільки конкретної людини, але й усієї нації. Жінка – мати, дружина, сестра, кохана. Жінка завжди була і лишається берегинею домашнього вогнища та сімейного затишку. .  А Маруся Чурай! Я Софія Русова!  А Леся Українка! Цей рядок можна продовжувати без кінця, бо сила й краса України – в її жінках.

Щодень ти неоднакова і різна –

                                           Ласкава і грізна,

                                           Шляхетна й недосяжна,

                                           В красі суворій невимовна,

                                           Розумна і відважна,

                                           Натхненна і гріховна,

Манлива, наче вогник і вікні …

                                                                     Е. Межелайтіс

Бути особистістю в житті складно, і жінці це вдається важко. Ця проблема не існувала тільки в XIX столітті, вона хвилює багатьох людей і сьогодні.

З давніх-давен проблема стосунків чоловіка і жінки вирішувалася за допомогою національних традицій, виховання, релігійних переконань тощо. Та й саме життя ніби підказувало, як мають складатися ці стосунки: Адам орав, Єва пряла. На жінці завжди трималася хата, діти. А чоловік мав здобувати їжу на кожен день.

Та минали століття, і все значно ускладнилося.   У ХІХ столітті становище жінки стало ще трагічнішим.  Вона була найбільш пригнобленою і скривдженою, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної похоті рабовласників.

Початок ХХІ століття приніс великі зміни у життя жінки як особисте, так і суспільне.

Яка вона.... сучасна українська Жінка  ... Жінка прагне до незалежності. О, жінки! Вони - непереможні! Вони горді тим, що саме такі. І ні за що не стануть змінювати що-небудь у собі. Вони прагнуть до того, щоб кожен чоловік спілкувався з ними на рівних, щоб рахувався з їх думкою . А чоловіки, чомусь, продовжують вважати, що жінки від них багато чого хочуть або потребують.

Нині жінка не обмежує свою діяльність лише родиною. Вона прагне зробити кар'єру науковця, керівника, і часто їй це вдається не гірше, ніж чоловікові. З'ясувалося, що сучасна жінка може бути не тільки чарівною, вихованою, освіченою, але й здатною виконувати традиційно чоловічу роботу, а у деяких випадках вона виявилася більш стриманою, дипломатичною і в той же час більш цілеспрямованою.

Здавалося б, цьому слід лише радіти. І все ж залишаються серйозні питання. Адже в жінки була і є велична роль — народжувати і виховувати дітей. Жінка завжди була берегинею сімейного вогнища, душею родини. Тож чи слід відмовлятися від цієї ролі? Кожна жінка розуміє, що без родини, без кохання, без дітей життя навіть найбільш успішної жінки порожнє.  То з якого ж це дива більшість чоловіків вважають берегинь роду слабкими, немічними та беззахисними?

Хто вам сказав, що я слабка,

                                             що я корюся долі?

                                             Хіба тремтить моя рука?

                                             Чи пісня й думки кволі?

                                                                      Л.Українка

    Чому добра, щира дружина, сподіваючись на щастя і порозуміння, терпить моральне приниження, а то і фізичний біль від свого чоловіка? Хто винен? Що може поставити шлюб під загрозу, зруйнувати  сім’ю?

     Чоловіки вдаються до насильства, намагаючись продемонструвати свою силу над жінками.   Фізичні насильства є найпоширенішим видом домашнього насильства. Рукоприкладства, згвалтування, ножові поранення чоловіками жінок  -  явища страшні й неприйнятні для сімейних відносин.                                                            Саме існування домашнього насильства говорить про те, що хворіє все суспільство, а не тільки б'ють чоловіки і терплять їх жінки. Якщо чоловік може дозволити підняти руку на жінку, значить щось неправильно в тому суспільстві, де вже оголошено про емансипацію жінок.

      Передумови до цього були створені багатьма поколіннями попередніх століть, коли жінку вважали особою нижчого рівня, без права голосу та без права самореалізації. Її головна роль зводилася до народження дітей та домогосподарства. Такий собі інструмент для появи спадкоємців роду. Якщо жінка намагалася проявити себе в якійсь інший сфері, то її одразу намагалися поставити на місце: спалюючи живцем, як, наприклад, у Середньовіччя, чи морально, а то й фізично принижуючи. Таким чином, чоловіки намагалися захиститися від незрозумілої природи жінки та підкреслити свій статус «сильної статі».                                                                                                                                                Проблеми, пов’язані з долею жінки, будуть актуальними завжди, бо через свою соціальну значимість вони потребують постійної уваги.

 Жінка, що в знесиллі тихою ходою

                                         Рівності і волі мала добувать,

                                         Наче янгол божий, чистою рукою

Серцем чоловіцтва буде керувать.

                                                                             М. Вороний

Мабуть, потрібне буде ще не одне десятиліття для того, щоб перебудувати традиційні уявлення про роль чоловіка і жінки у суспільстві, у сім'ї.  Жінка повинна сама піднятися духовно, щоб повести за собою. 

Саме вона має завжди і в усьому подавати приклад моральності, добра, вірності, терпіння, любові. Любові до Батьківщини, любові до оточуючих, любові до рідних. Бо саме в любові сила людини. Хоч там що, наше життя прекрасне, бо саме життя — це вже чудо. Недарма геніальний Моцарт свого часу сказав: «Життя — це завжди посмішка, навіть коли по обличчю течуть сльози».

      Люди, пам’ятайте! «Коли у домі важко, тоді звертаються до жінки. Коли більше не допомагають ні розрахунки, ні обчислення, коли ворожнеча, та взаємне руйнування сягають межі, тоді приходять до жінки…Коли злі сили беруть верх, тоді знову кличуть жінку». (М.Реріх)

      Жінка – величне, дивне, ніжне слово.

Тобі вклоняємось сьогодні знову.

                                         Ти – господиня гарна,

                                         Добра, ніжна мати,

                                         Яка не може жити в світі марно,

                                         Все вміє і все хоче знати...

                                                                          Е. Межелайтіс