1 липня о 18:00Вебінар: Дискусія та дебати в освітньому процесі

Урок – реквієм «Життя – мов спалах»

Про матеріал

ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про односельця, випускника Рубанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Стрелюка Олександра, який служив і загинув у зоні АТО, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам...

Перегляд файлу

Комунальний заклад

«Рубанівський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів»

Великолепетиської районної ради

Херсонської області

 

 

 

 

 

Сценарій уроку-реквієму

 «Життя - мов спалах»,

присвяченого вшануванню пам’яті

Олександра Стрелюка,

випускника Рубанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2,

учасника АТО

 

Підготувала  О.А.Польська,

керівник гуртка «Я – патріот Вітчизни»

 

 

 

 

 

Урок – реквієм  «Життя – мов спалах»

Мета: ознайомити учнів із трагічною сторінкою нашої історії, розповісти про односельця, випускника Рубанівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Стрелюка Олександра, який служив і загинув  у зоні АТО, віддати данину пам'яті герою та всім полеглим воїнам; розвивати  пізнавальну активність та емоційну сферу - співпереживання за долю країни; виховувати  моральні чесноти, стоїчні риси характеру (мужність, наполегливість, цілеспрямованість), почуття гордості за свій народ, національну свідомість та патріотизм; винести уроки толерантності і неможливості вирішення конфліктів за допомогою зброї;  сприяти формуванню громадянської позиції як одного з проявів духовності нації; дати можливість відчути особливу цінність миру і спокою у світі, важливість таких понять як милосердя, підтримка та співчуття.

Обладнання: плакати «І пам'ять серця, і вічний смуток», «І біль священний ділимо навпіл», портрети воїнів села, що брали участь в АТО, мультимедійна система: презентації до уроку Power Point 2010, портрет Олександра Стрелюка, аудіозаписи пісень (мінусовки), відеоролик, сумні ліричні мелодії, свічки, квіти.

На урок запрошені  шкільна  громада, учителі, волонтер Процик М.І.,  заступник голови Рубанівської сільської ради Лозіцький О.В., директор сільського музею ім. Макаренка Павловська І.Є.

Хід уроку

Учитель: Мені наснилося, немов солдати,

Які не повернулися з боїв,

Не полягли, а залишились жити,

Перетворившись в білих журавлів…

Пісня «Журавли»

Учитель : Сьогодні, коли Україна потопає в сльозах від горя, з болем у серці говоримо: «Ми не тільки не хочемо війни, а просимо Бога зробити так, щоб вона нарешті закінчилася. Ми віримо в це!»

Учень: Ще мало літ минуло з часів Великої вітчизняної війни, але рани кровоточать і досі, зберігаючи подвиги батьків і дідів.

Учитель: Сьогодні на нашу рідну землю прийшло нове лихо -  біль утрат в зоні АТО. Майже чотири роки ми не можемо спати спокійно: знову гинуть найкращі українці, цвіт нації. Серед них – наші земляки, які, не задумуючись, пішли боронити кордони держави.

Учень: Це не сон, не синдром маячні,

Ця війна не в далекій країні,

Не в Іраку чи десь там в Чечні,

А в вишневій моїй Україні.

Саме тут всі її вояки

Схід країни від зла захищали,

Бились на смерть мої земляки,

Кров’ю землю святу поливали.

Щоб країна ввійшла в майбуття

Вільна, сильна, без чвар та війни.

Віддали найцінніше – життя,

України найкращі сини!

Учитель: Багатьом із них, на жаль, не судилося повернутися живими. Вони полягли навіки. Серед них випускник Рубанівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2, наш земляк Олександр Стрелюк.

Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву.

Учень: Пам'ять! Що ти залишила? Сльози матерів? Наречених, що не долюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки?

Учитель: Хай горять свічки, як болючий щем про наших героїв, які навічно стали журавлями…

(Звучить «Реквієм». Вихід учнів зі свічами пам’яті)

Учень: Найвищою нагородою тих, хто уцілів, -  є життя, а для загиблих – пам'ять.

Учитель: Роки…Скільки б їх не минуло, не зітруться імена тих, хто не повернувся з АТО. У нашій памя’ті Олександр Стрелюк залишиться гарним сином, чудовим другом, товаришем, хорошим учнем.

Розповідь про життя Олександра.

Народився 22 січня 1982 року в селі Косаківка Нижньосірогозького району Херсонської області. У 1988 році сімя переїхала в село Рубанівка, де Олександр закінчив школу. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для читання улюблених книг.

(З розповіді сестри)

Після строкової служби працював в органах МВД і навчався у Харківському юридичному університеті. Згодом повернувся за контрактом на військову службу. Старший сержант, морський піхотинець Військово-морських сил, служив у 801-му окремому загоні боротьби з підводними силами і засобами в Криму. Після анексії півострова відмовився зрадити присязі і виїхав на материк Україну (загін було переведено в Одесу).

2 березня 2015 року група піхотинців, серед яких був і Стрелюк, потрапила в засідку в селі Пищевик Донецької області. Олександр загинув у бою. 5 березня воїна Олександра Стрелюка поховали у рідному селі Рубанівка.

Учень: Спокійним і доброзичливим  запам’ятали його вчителі та однокласники. 22 січня Олександру виповнилося б 36

Ти жив, щоб не завдати болю

Ні рідним, ні своїм товаришам,

А під час бою ти закрив собою

Тих хлопців, що воюють й досі там…

Вони за тебе мстять скаженним ворогам,

Виборюють священну перемогу,

І вірю я: всміхнеться доля нам -

У мирі жити матимемо змогу!

Учитель: В історію нашого славного села 2 березня 2015 відтепер вписано чорним рядком. Указом президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність2 ІІІ ступеня (посмертно).

Учні-читці

Учитель: Нерідко в небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово обірване чиєсь життя. Так і зірка Олександра спалахнула на небокраї яскраво та так рано згасла, так і не доспівавши, не долюбивши…

Учитель: Про Олександра  та інших загиблих воїнів написано чимало творів: поем, віршів, присвят.

Гудуть майдани: «Слава Україні!»

Межують їх на схід і захід вперто.

А Дніпр широкий котить хвилі сині.

Аби ж «Героям Слава!» не посмертно.

Вшануймо пам´ять усіх загиблих у війні на сході України хвилиною мовчання.

Хвилина мовчання

Учень: Захисника Вітчизни, нашого героя, Олександра, народили і виховали чудові батьки –Людмила Вікторівна і Олександр Іванович. Хочеться сказати цим людям слова глибокої вдячності за сина-патріота, який не шкодуючи власного життя захищав кордони України і виборював мир для всіх нас. Сьогодні у Олександра підростає донечка, яка народилась, на жаль, після загибелі батька.

Учні-читці

Пісня «Молитва за Україну»

Учитель: У списках добровольців у райвійськкоматі Великолепетиського району записано 23 чоловіків – наших земляків – рубанівці, які в один голос, прийшовши  до військкомату , заявили: «Якщо не ми, то хто?».  Добре, що  в Україні виросла свідома молодь і є достатньо досвідчених військових, які вірять, що спільно ми переможемо тероризм всередині держави і дамо гідну відсіч агресії зовні. Я хочу назвати цих юнаків, чоловіків, які показали приклад беззавітного служіння рідній Батьківщині, беззаперечного виконання священного обов´язку – стати на захист кордонів держави, коли в цьому є гостра потреба. Бо вони – справжні герої, які у нерівному двобої із терористами, російськими найманцями протиставили їм свій патріотизм, відповідальність, безмежну любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, найдорожчими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін.

Сурменко Микола Миколайович

Проник Микола Іванович

Карнаух Сергій Григорович

Матвійчук Володимир Дмитрович

Дирій Сергій Вікторович

Гук Сергій Федорович

Фесик Олег Олександрович

Вінтоняк Роман Ярославович

Лозбанов Михайло Олександрович

Гудіма Іван Валерійович

Марченко Сергій Олександрович

Шевченко Олександр Іванович

Зінченко Сергій Григорович

Бахмат Олексій Сергійович

Купришкін Микола Вікторович

Павлюк Володимир Вікторович

Кирик Олександр Степанович

Вінтоняк Володимир Ярославович

Брадуцан Олександр Вікторович

Дерів Микола Миколайович

Сілаков Святослав Петрович

Великородній Олександр Миколайович

Близнюк Олександр Сергійович

Учень: Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, серед яких і наші славні земляки, виборює право бути суверенною, єдиною державою. Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

Учитель: Дивлячись на нинішнє становище нашої країни, впевнені, що немає такого українця, який би не бажав миру і спокою Україні. Весь народ нашої держави об´єднався нині проти російського агресора. Багато чоловіків та жінок мужньо захищають кордони нашої країни. Багато хто із людей працює в тилу для підтримки солдатів. Словом, кожен із нас всіма силами намагається підтримати воїнів своєї держави.

Учень: Наша школа теж не залишилась осторонь тих непростих подій, що відбуваються у нашій державі. На благодійних ярмарках ми збирали речі, продукти харчування, які передавали воїнам АТО, передавали листи-обереги… А зараз до слова ми запрошуємо нашого гостя, волонтера, воїна-інтернаціоналіста Процика М.І., заступника голови Рубанівської сільської ради Лозіцького О.В., директора музею Павловську І.Є.

Виступ гостя

Учитель: Сьогодні нам треба гартуватися, допомагати один одному та нашому війську і державі, не піддаватись провокаціям та чуткам, що розповсюджує пропаганда Кремля, яка сіє злобу, зневіру та брехню про Україну. Будьмо мужніми, збережемо Україну – збережемо себе.

Пісня

docx
Додано
22 квітня 2018
Переглядів
711
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку