Есе на тему "Моя християнська Україна"

Есе на тему

«Моя християнська Україна»

Підготувала

вчитель Ценівського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

Кобрин О. С.

Українська земля була однією з перших, на яку приніс вістку святої Євангелії один з дванадцятьох Христових апостолів – Андрій Первозванний. Саме він поставив хрест, поблагословив землю і сказав, що на цій території постане велике місто і засяє благодать Божа. Так і сталося. Через багато років постав Київ, а у 1080 році князь Всеволод побудував на тому місці, де Андрій Первозданний проповідав, велику церкву на його честь. У 1089 році постала і друга Андріївська церква в Переяславі. Це і переконує нас, що на наших українських землях апостол Андрій справді був, тут проповідував і мав своїх учнів.

Княгиня Ольга відкрила для себе правдивість віри християнської і зробила перший крок, прийняла хрещення особисто. Для неї це була переміна не просто своєї релігійної приналежності до загальноєвропейської релігії, а це був її внутрішній вибір Ісуса Христа з його моральним ученням. Князь Володимир також прийняв хрещення у зрілому віці, а у 988 він ще і охрестив весь український народ.

Великий дар хрещення, прийнятий у Києві 1020 років тому, став початком віри у християнському житті серед народів і племен Київської Русі-України. З цієї події бере початок не тільки християнська, але і культурна сторона української нації. 1020 років назад Всемогутній Бог, Владика всесвіту огорнув своєю безмежною любов’ю народ Київської Руси-України і привів його до світла Євангелія свого Сина Ісуса Христа, Спасителя світу.

З Йорданських берегів, після майже десятьох сторіч, діло спасення силою Святого Духа досягло земель, де Господь вибрав своїх слуг Ольгу і Володимира, щоб дарувати українському народові благодать святого Хрещення. Князь Володимир прийняв святе Хрещення не тільки ради користей своєї держави, але зробив це з глибокого внутрішнього переконання, бо після хрещення залишив поганський спосіб життя, щоб далі жити згідно з вимогами нової віри. Він став справжнім християнином: щедрим, лагідним і побожним. Також князь наслідував діла і життя святих, а найбільше творив милостиню немічним і старим, які не могли прийти вже до княжого двору, тоді він їм посилав все, що вони потребували. І творив він милостиню не лише у своїм домі, але і по всьому місту, і по всіх своїх землях. Володимир Великий зодягав нагих, кормив голодних, допомагав подорожнім, шанував і любив церковників, бідних, сиріт і вдів. Також по святому Хрещенні велика була й лагідність князя, яка не раз переходила межі державних правил. Згідно з наукою Христа він вважав, що повинен був замінити кару смерті й тому наказав карати всі злочини тільки грошовою карою. Коли ж поширилися розбої і самі єпископи радили йому повернути суворі смертельні вироки, він відповів їм, що не хотів їх, бо боявся гріха.

Побожність князя Володимира проявлялася ще і в тому, що він будував храми Божі і будував їх багато. А в церкві Пресвятої Богородиці, яку названо Десятинною, сам молився в ній, брав участь у Господніх Богослужіннях і душею та тілом радів, коли бачив, що люди стають християнами і живуть як християни.

Тому-то після його смерті наші предки почали ширити культ Володимира, бо його всі величали як наслідувача чеснот патріархів. Цей культ ширився все далі і в половині ХІІ століття літописи згадують князя, як святого. У Новгороді на початку ХІV століття поставлено першу велику церкву на честь Володимира Великого, а за нею було споруджено багато ще церков. В половині ХІІІ століття складено також йому церковну службу, в якій він прославляється як Рівноапостольний, бо світло віри, яке подав своїм людям, поширилося не тільки на Русі-Україні, але і по свій східній Європі та далеко за нею. Тому він начальник благочестя, провідник віри та превеликий угодник Христовий, бо молиться за тих, що оспівують його і вірно величають.

За посередництвом святої Тайни Хрещення ми стаємо «новими створіннями» і Божими дітьми. Саме із святого Хрещення на берегах Дніпра здійснилося відродження народу. Для народів Русі-України святе Хрещення 988 року стало історичною подією, яка приєднала їх до Христа розп’ятого і прославленого, даючи їм відродження до самого Божого життя. Зі святим Хрещенням на українських землях запалав святий вогонь Євангельської благовісті і почалися великі діла божі.

І ось вже більше тисячу років як ми є всі християнами, тому з глибини серця найщиріше дякуймо Всемогучому Богу за цей неоціненний дар Його святої віри, що його український народ одержав у водах Дніпра. Лише християнство з його абсолютними вартостями є потрібне для творення держави, у якій би всі її громадяни могли бути щасливими. І Володимир Великий був дійсно апостолом для свого народу, бо відкрив йому дорогу до важливих вартостей. І власне з прийняттям християнства постала Україна і важко зараз собі уявити Україну без християнства.

Кожен з нас великою мірою відповідальний за долю нашого народу. Часто можна почути, що я маленька людина і нічого не можу зробити. Але якщо кожен буде намагатися жити за християнськими заповідями любові, то цілий народ швидко відчує це. Маленьких людей немає. Якщо людина багато любить, то вона велика людина, а якщо людина мало любить, то вона мала людина. Ісус Христос вчить любити всіх. І якщо ми всі прийняли Христову віру, то йдімо по слідах Христа, любімо один одного, допомагаймо ближнім, чинімо його волю і дякуймо Богу за цей великий дар. Коли Володимир вибирав для нас християнство, то це був вибір любити всі народи так як свій. Так, як багато років назад християни першими йшли на подвиги за віру, за народ, так само і тепер ми християни маємо бути першими у добрі, любові, чесності і милосерді. Бог покликав кожного з нас до життя і ми повинні це боже покликання не змарнувати, а примножити особистим життям.

Тому дякуймо Господу, що ми християни своєї незалежної держави України, пам’ятаймо про цей Божий дар і цінуймо його. Володимир Великий за якимось особливим натхненням з неба поставив нас і нашу Україну на шлях, що веде до Бога, тож дбаймо, щоб ніщо не збило нас із цього святого шляху.