Есе на тему: «Специфіка психологічних переживань в онтогенезі»

Шемберко Мар’яна

Есе на тему: «Специфіка психологічних переживань в онтогенезі»

Онтогенез - це процес індивідуального розвитку; формування основних структур психіки індивіда протягом його дитинства і подальшої життєдіяльності. Згідно теорії німецького біолога Ернста Геккеля індивідуальний розвиток (онтогенез) є скорочене розвиток роду людського (філогенез), тобто в процесі свого індивідуального розвитку дитина повторює етапи історії людства.

Як відомо, від народження дитина володіє досить обмеженим фондом безумовно рефлекторних форм м'язової активності, ґрунтуючись на них, здійснює пристосування до навколишнього середовища. Поряд з смоктальним рефлексом функціонують орієнтовні специфічні рухові рефлекси: хватання, опора, переступання. Зазначені безумовні форми поведінки регулюються спинномозковими і підкорковими нервовими центрами, які в достатній мірі дозрівають до моменту народження. Розвиток рухів і психіки в ранньому дитинстві (від року до трьох) залежить від ряду факторів і, в першу чергу, від оволодіння прямоходінням; здатність пересуватись, будучи фізичним надбанням дитини викликають значні психологічні зміни.

Молодший шкільний вік - це період навчання в 1-4 класах школи, вік з 6 до 10 років. Розвиток психіки змінює особливості реалізації рухової функції, а сама моторна активність, поряд з іншими чинниками, породжує зміни психічного відображення. В процесі виконання моторних завдань розгортається удосконалення психічних пізнавальних процесів.

основним психологічним змістом підліткового віку, є перехід від дитинства до дорослості, який і зумовлює специфічну відмінність всіх сторін розвитку з 11-12 до 14-15 років (5-9 клас). В підлітковому віці одним із найважливіших факторів розвитку підлітка є його власна велика соціальна активність, яка розгортається на ґрунті численних якісних змін організму.

Зміни організму характеризуються інтенсивністю, гетерохронністю, стрибками в розвитку, що треба враховувати аналізуючи формування основ моральних, соціальних основ особистості. Зазначені умови викликають труднощі в душевному житті як у самого підлітка так і у дорослих, що з ним спілкуються.

Період раннього юнацтва - це період завершення фізичного розвитку людини, в якому інтенсивно зростає м'язова сила. Юнацький вік, який є завершальним станом дозрівання і формування особистості, активізує ціннісне орієнтаційну діяльність. Це стосується як власних фізичних так і психічних якостей. В цьому віці залишається великий інтерес до власного "Я " і його якостей. В період ранньої юності є вирішальним в формуванні світогляду, що перш за все, проявляється в зростанні пізнавального інтересу до найбільш загальних законів природи, суспільства і людського буття в ньому, психічного життя людини. Все це зароджується, розвивається, функціонує на ґрунті головного для юнаків питання про сенс життя. Таким чином і питання психофізичного розвитку доцільно актуалізувати із зазначених позицій.