Есе вчителя "Сучасний урок".

Сучасний урок

  Голова йде обертом.. Втома? Можливо… тільки не та, від якої хочеться відпочити, забути про сьогодення, а те відчуття, коли захоплює дух, коли хочеться натхненно творити, не зупиняючись на досягнутому, коли…

Саме цю мить, цю годину можна назвати «духом життя». Людина, яка обрала професію за покликанням, одразу впізнає : наслідки праці.

 Ви запитаєте: «Невже це звичайний урок?». Я відповім: «Сучасний урок!»

      Багато років урок залишається основною формою організації навчального процесу. Яким має бути урок, на який чекають діти? Урок – жива клітинка. Усе найважливіше і найголовніше для школяра відбувається саме на уроці.

       «Урок – це дзеркало загальної та педагогічної культури вчителя, - писав В. Сухомлинський, - мірило його інтелектуального багатства, показник його світогляду, ерудиції»

    Урок – це райдуга, веселка, що підтримує пізнавальний вогник інтересу, на ньому кожен учень повинен відчути радість творчості, побачити в красі світу доброту і сердечність, духовне благородство і на основі цього відкрити прекрасне в собі.

     Сучасний урок – це передусім такий, на якому вчитель уміло використовує всі можливості для формування особистості учня, а також творчих здібностей.

     І скільки б ми не захоплювались уроком, скільки б не насичували його іграми, цікавими завданнями й творчістю учнів, найважливішим інтелектуальним та моральним прикладом є особистість вчителя. Сучасного. Такого, який відповідає умовам сучасності зі збереженням морально-духовних цінностей наших пращурів.

    Любити предмет, не наукове його підґрунтя, а культуру й історію рідного краю, українського народу. Жити сучасним життям, але й милуватися звичаями й традиціями минувшини. Піклуватись не лише про належний рівень засвоєння навчального матеріалу учнями, а, можливо, дбати про найголовніше – щоб той вогник патріотизму й любові до країни, що живе в серцях батьків, не згасав, а передавався з покоління в покоління, від вчителя до учня, від серця до серця…

     Тож роль учителя, який любить свій предмет, захоплюється власною працею, ніяк не перебільшена, а деякою мірою навіть зменшена. Хоча заслуговує п’єдесталу.

    Учитель ніколи не повинен припиняти навчатися. Перед ним завжди стоїть питання: як зробити урок більш цікавим, продуктивним? Як пробудити в учнях почуття доброти, милосердя, співчуття? Усе розпочинається з мудрого вчинку педагога. За словами К. Ушинського, «у школі повинна царювати серйозність, яка припускає жарт, ласкавість без нудності, доброта без слабкості, порядок без педантизму й головне – постійна розумова діяльність»

     Учні часто звертаються з питаннями щодо навчання, і зовсім рідко питають про іншу науку – науку життя. Справжній вчитель ділиться власним досвідом, міркуваннями, може дати корисну пораду.

      В юності людині здається, що все, що відбувається, можна буде пережити заново, що вона буде жити вічно. Та життя наше не має дублів. Кожен день – неповторний. І тому людина відповідальна за кожен свій вчинок. Особливо це стосується професії вчителя – того, хто плекає дитячі душі.

      Сучасний учитель…не обов’язково молодий. Це людина, яка пам’ятає себе молодою і повною ентузіазму, надій, пам’ятає золотий час свого дитинства і щедро ділиться з оточуючими своїм досвідом.

     Перший урок, на жаль, не пам’ятаю. Закарбований в пам’яті страх заходити до класу, дивитися в допитливі дитячі очі…Час минає…Зараз страхіттям буде, якщо не зайду до класу, якщо з любов’ю не вдивлятимусь в щирі обличчя.