Ескізи деталей машин та приладів
Міністерство освіти і науки України
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»
Кафедра теоретичної механіки
ЕСКІЗИ ДЕТАЛЕЙ МАШИН І ПРИЛАДІВ
Методичні вказівки до практичного заняття з дисципліни
«НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»
Затверджено кафедрою теоретичної механіки як методичні вказівки до практичного заняття з дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка», спеціальність 271 «Річковий та морський транспорт», протокол №3 від 16.09.2021 р.
ОДЕСА - 2022
УДК 514.182.7
К 98
Укладач: М.В. Корх
Нарисна геометрія та інженерна графіка[Текст]: методичні
К98 вказівки до практичного заняття з дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка» / Укл. М.В. Корх, Одеса: НУ «ОМА», 2022. – 40 с.
УДК 514.182.7
© Національний університет «Одеська морська академія», 2022
ЗМІСТ
1.2. Особливості зображення деяких конструктивних елементів деталі............... 8
2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ...................... 10
2.4. Графічне позначення матеріалів на кресленнях............................................ 16
2.7. Позначення шорсткості поверхонь, покриття і термічної обробки............... 25
3. ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ «ЕСКІЗИ ДЕТАЛЕЙ МАШИН І ........
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ.......................................................................... 35
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Одним із основних видів професійної діяльності майбутніх інженерних фахівців морського флоту є виконання машинобудівних креслень, ескізів, схем.
Ескізом називають кресленик тимчасового користування, який містить зображення деталі та всі дані, потрібні для її виготовлення. Виконують ескізи спрощено – від руки, без застосування креслярських інструментів, без масштабу, але з дотриманням пропорцій між частинами зображуваної деталі.
Ескізи застосовують при проектуванні нових та вдосконаленні існуючих виробів. Саме за допомогою ескізу втілює на папері свою ідею проектувальник, конструктор. Ескізи виконують і тоді, коли у виробничих умовах виникає термінова потреба виготовити нову деталь замість тієї, яка вийшла з ладу, а запасна відсутня. Часто за ескізами виконують кресленики деталей.
За змістом ескіз не відрізняється від кресленика. Ескізи виконують на папері у клітинку. Наявність на папері клітинок полегшує й прискорює проведення ліній (особливо паралельних і перпендикулярних, а також ліній штриховки під кутом 45°) та виконання необхідних побудов. За допомогою клітинок легко дотримуватися пропорційності частин предмета.
Цілі та завдання практичного заняття «Виконання ескізів деталей машин і приладів»:
1. Вивчити загальні теоретичні положення і вимоги стандартів ЄСКД щодо загальних правил оформлення ескізів (ГОСТ 2.301-68, ГОСТ 2.303-68, ГОСТ 2.304-81).
2. Вивчити загальні теоретичні положення і вимоги стандартів ЄСКД щодо загальних правил побудови зображень методом прямокутного проектування (ГОСТ 2.305-68).
3. Набути практичних навичок побудови проекцій ліній перетину просторових фігур, а також виконання необхідних виглядів, розрізів, перерізів тощо. Штрихування розрізів згідно до ГОСТу 2.306-68.
4. Набути практичних навичок нанесенні розмірів на ескізах відповідно до вимог ГОСТу 2.307-68.
Набуття практичних навичок із зазначеної теми сприятиме розвитку технічного та професійного мислення, уявлення геометричної форми механізмів та уміння читати текстові і графічні документи, вміння конструювати нові вироби, тобто формуванню професійних компетентностей майбутніх фахівців морського флоту.
Обсяг та зміст завдання:
По завданню «Виконання ескізів деталей машин і приладів» необхідно взяти на кафедрі відповідно до свого варіанту складальну одиницю (вузол), що складається з 3-4 деталей, не рахуючи стандартних, і виконати ескіз однієї деталі. Назви деталей, що видаються для ескізу, охоплюють досить великий перелік виробничих термінів. Розглянемо деякі з них.
1.1. Типові деталі
Деталь – виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій.
Складальна одиниця - це виріб, складові частини якого з′єднані на підприємстві - виробнику за допомогою складальних операцій.
У машинобудуванні велика група деталей відноситься до типових виробів. Для них характерна наявність спеціальних технічних назв. При цьому форма деталей з однаковою назвою (терміном) може варіюватися в досить широких межах залежно від конструктивних особливостей. Однак їх об'єднання під одним терміном обумовлено однаковим функціональним призначенням. Нижче наведені деякі з типових деталей.
Вал – циліндричний стрижень регулярного або змінного діаметра з цапфами, має елементи для кріплення деталей, що передають обертовий рух з вала (рис. 1).
Рис. 1
Вісь – деталь циліндричної форми у механізмах, що спирається на підпори і підтримує інші обертові частини або деталі машин. Вісь може бути обертова або нерухома та служить для забезпечення обертового руху без передавання крутного моменту (рис. 2).
Рис. 2
Штуцер – з'єднувальний або вихідний елемент в трубопроводах (фітинг), має різь з двох кінців (однакового або різного діаметра) і місце для захоплення монтажним інструментом (рис. 3).
Рис. 3 Кришка – в трубопроводах ця деталь служить для заглушення отвору труби; має внутрішню різь (рис. 4,а).
Пробка – це деталь для заглушення вихідних отворів в трубопроводах, має зовнішню різь (рисунок 4, б).
а 
б
Рис. 4
Пробка крана – запірний пристрій пробкового крана в трубопроводах, має слабу конічну форму і витратний отвір, перпендикулярний до осі пробки
(рис. 5).
Рис. 5
Втулка – трубчаста деталь (частіше без різі), що має діаметр, який можна порівняти з довжиною (рисунок 6, а).
Натискна втулка – деталь коробки сальника крана; як правило, має заплічики (рисунок 6, б).
а б
Рис. 6
Накидна гайка – деталь, яку використовують у штуцерних з’єднаннях
(рис. 7).
Рис. 7
Коробка сальника – деталь механічного крана трубопроводу; служить корпусом для елементів, що герметизують внутрішню порожнину крана; має кріпильну різь з двох кінців і ходову внутрішню різь для шпинделя (рис. 8).
Рис. 8
Шток (шпиндель) – керуючий елемент крана, це вал з ходовою різзю, один кінець якого рухомий з'єднаний з клапаном, а другий має місце для кріплення маховика або ручки (рис. 9).
Рис. 9
1.2. Особливості зображення деяких конструктивних елементів деталі
Кожна машина, апарат або двигун складається з окремих деталей. Частина деталі, що має визначене конструктивне або технологічне призначення, називається елементом деталі, це – різьба, фаска, ребро, паз, лиска тощо .
Нижче на рисунку 10 наводяться приклади з найбільш розповсюдженими в машинобудуванні елементами деталі.
Рис.10
Буртик – кільцеве потовщення вала.
Галтель – плавний перехід від меншого діаметра вала до буртика.
Гніздо – глухе поглиблення (з різзю або гладке).
Заплічок – плоска поверхня буртика, призначена для упору.
Лиска – плоский місцевий зріз на криволінійній поверхні; дві лиски діаметрально протилежні – місце під ключ.
Паз – довгасте поглиблення з паралельними бічними площинами (часто під шпонку); виконується дисковою або торцевою фрезою.
Проточка (або канавка) – кільцеве поглиблення на валу або в отворі, служить для виходу різця.
Торець – кінцева перпендикулярна довжині поверхня деталі.
Фаска – скошена кромка на валу або в отворі при виході на заплічок або торець.
Фланець – частіше дископодібна (або іншої форми) сполучна частина деталі з отворами під кріплення.
Цапфа – частина осі або вала, призначена для контакту з опорами або під підшипники. Кінцеву цапфу називають шип, серединну – шийка.
Шліц – проріз на голівці гвинта під викрутку або наскрізний паз в отворі маточини під шпонку (або, власне, шліц шліцьового з'єднання).
Отвори в деталях можуть мати циліндричну, конічнуабо іншу форму, бути глухими або наскрізними, гладкими або різьбовими.
2. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
2.1. Основні вимоги до виконання ескізу
При виконанні ескізів треба дотримуватися таких правил їх виконання:
1) ескіз виконується від руки. Не рекомендується використовувати будь-які креслярські інструменти, за винятком циркуля;
2) ескіз виконується на папері у клітинку;
3) ескіз оформлюється внутрішньою рамкою, згідно з ГОСТ 2.10468, яка виконується суцільною основною лінією. З лівого боку залишається поле для підшивки – 20 мм, з інших боків – відступ 5 мм;
4) ескіз треба виконувати добре відточеним твердо-м’яким олівцем марки ТМ (НВ) або М (В);
5) ескіз виконується в окомірному масштабі, зі збереженням пропорційності між частинами деталі (шириною, висотою, довжиною);
6) ескіз повинен бути чітким і розбірливим;
7) кількість виглядів на ескізі має бути найменшою, але достатньою для отримання повного уявлення про деталь, причому на ескізі, як і на кресленику, між виглядами повинен зберігатися проекційний зв'язок;
8) вигляди повинні розташовуватися рівномірно на форматі, повинна враховуватися можливість і зручність нанесення розмірів, щоб зображення зайняли аркуш на 75 %;
9) ескіз вимагає ретельного опрацювання та дотримання всіх правил виконання креслеників згідно з ГОСТ 2.305-68;
10) на ескізах наносять всі розміри, які необхідні для виготовлення деталі, відповідно до ГОСТ 2.307-68, шорсткість поверхні;
11) при виконанні ескізу рекомендується дотримуватися типів ліній, згідно з ГОСТ 2.303-68; лінії слід проводити одним натисканням олівця, без повторів. Інакше лінії виходять товстими і нерівними, а ескіз деталі брудним;
12) на ескізі виконують основний напис, згідно з ГОСТ 2.104-68 з обов’язковим указаним матеріалом, з якого виготовлена деталь;
13) кожній деталі (незалежно від її форми і розмірів) повинен відповідати ескіз, виконаний на окремому форматі. При виконанні ескізів до складальних креслень, ескізам не підлягають стандартні вироби, наприклад кріпильні: болти, гвинти, шпильки, гайки, шайби, штифти і т. д.;
14) не дозволяється спрощувати форму деталі, замінюючи, наприклад, конічну поверхню циліндричною, похилу площину горизонтальною (навіть в разі дуже малого кута нахилу) і т. п.;
15) ескіз слід вважати повноцінним лише в разі, якщо за ним можна виконати робочий кресленик деталі або виготовити деталь без додаткових пояснень.
2.2. Порядок виконання ескізу
І Етап – підготовча стадія:
1) курсантові видається для ескізу оригінальна деталь
машинобудівного призначення;
2) викладач повідомляє найменування деталі, матеріал, з якого вона виготовлена (наприклад: штуцер, алюмінієвий сплав). Ця назва і вже конкретне стандартне позначення матеріалу мають бути записаними курсантом у відповідні графи основного напису;
3) курсант вивчає конструктивні особливості деталі та аналізує її геометричну форму, уточнює особливості виконання елементів деталі, тобто наявність різі, фасок, проточок, лисок, отворів і т. д. Дефекти і механічні пошкодження деталі не враховуються;
4) визначається робоче положення деталі у виробі або на основній операції у процесі виготовлення;
5) обирається головне зображення, яке повинно давати повне уявлення про форму деталі. Головним зображенням на ескізі може бути вигляд, повний розріз чи поєднання вигляду з розрізом. Найчастіше за головне зображення обирають положення деталі у процесі її виготовлення;
6) визначається необхідна кількість зображень на ескізі – виглядів, розрізів, перерізів і виносних елементів. Кількість зображень повинна бути якнайменшою і разом з тим достатньою, щоб давати повне уявлення про форму і будову деталі.
ІІ Етап – основна стадія:
7) визначається приблизний (окомірний) масштаб зображень і обирається аркуш паперу в клітинку потрібного формату з розрахунку рівномірного заповнення аркуша зображеннями і розмірним ланцюгом на
75% його площі;
8) після виконання на форматі рамки, основного напису, компонують зображення на полі ескізу. Для цього тонкими лініями розмічають габаритні прямокутники, які визначають зовнішні контури зображень, передбачаючи місце для розмірного ланцюга;
9) якщо деталь симетрична, то над горизонтальною віссю, дотримуючись пропорції, проводять контур деталі для майбутньої половини головного вигляду. Знизу від осі, використовуючи симетрію, повторюють цей же контур зовнішніх обводів деталі для половини розрізу.
Аналогічно можна провести контур деталі зліва від осі для половини вигляду, а справа від осі – для половини перерізу;
10) з боку половини вигляду проводять лінії переходу від одного елемента до іншого, виконують умовне зображення різі, контури поперечних отворів;
11) з боку розрізу проводять контур внутрішньої порожнини деталі.
Наносять лінії переходу, контури поперечних отворів, умовне зображення різі і т. д.;
12) позначають і виконують намічені раніше додаткові зображення
(наприклад, виносні елементи);
13) для кожного зображення наносять необхідний розмірний ланцюг;
14) з деталі знімають розміри, використовуючи вимірювальні інструменти. Основні розміри проставляють з точністю до міліметра;
15) наносять умовні позначення шорсткості поверхонь;
14) усі проставлені значення звіряють з таблицями нормальних лінійних і кутових розмірів, відповідними таблицями різі і розмірів для стандартних елементів. При необхідності роблять правку розмірів;
15) обводять усі видимі контури зображень суцільною товстою основною лінією, виконують штриховку розрізів і перерізів;
16) остаточно заповнюється основний напис, де зазначають назву деталі та матеріал, з якого її виготовлено. Назву деталі дають у називному відмінку, і вона завжди повинна починатися з іменника, наприклад: «Втулка натискна». Назву матеріалу вказують відповідно до існуючих вимог. Масштаб в основному написі на ескізі не вказують.
2.3. Вибір зображень деталі
Кількість зображень деталі на ескізі має бути мінімальним, але забезпечувати повне уявлення про форми деталі при використанні встановлених стандартами умовних позначень, знаків і написів.
Для деталей типу тіл обертання досить одного зображення (рис. 11) на площині проекцій паралельної осі обертання деталі, виду, розрізу (рис. 12) із зазначенням знака Ø перед розмірним числом діаметра.
Рис. 11
Рис. 12
Для деталей типу тіл обертання з різними конструктивними елементами, наприклад отворами, зрізами, пазами, головне зображення доповнюють розрізами, перерізами, які виявляють форму цих елементів, а також виносними елементами (рис. 13).
Рис. 13
Так на рис. 14 головне зображення на площині проекцій паралельної осі обертання деталі доповнено розрізами А-А, Б-Б і перетинами Б-Б, В-В.
Рис. 14
Вибір головного зображення деталі
Головне зображення деталі вибирають з урахуванням технології її виготовлення. Якщо в процесі виготовлення деталі одне з її положень є найпершим, то на головному зображенні деталь рекомендується виконувати в цьому положенні. Вали, осі, планки, лінійки і т. п. рекомендується розташовувати на кресленні горизонтально, а корпус, кронштейн і т. п. - підставами вниз.
Зображення: вигляди, розрізи, перерізи.
Вигляди на основних площинах проекцій є основними. Вони мають такі назви:
1 – вигляд спереду (головний вигляд);
2 – вигляд зверху;
3 – вигляд зліва;
4 – вигляд справа; 5 – вигляд знизу; 6 - вигляд ззаду.
Усі основні вигляди, по можливості, розташовують у проекційному зв′язку з головним виглядом. Це полегшує читання креслення і не вимагає нанесення біля виглядів деяких написів, що пояснюють найменування зображення.
Вигляди, розміщені на одному аркуші, у проекційному зв’язку не потребують додаткового позначення. Якщо порушено проекційний зв’язок або вигляди відокремлені іншими зображеннями або виконані на різних аркушах, то вигляд супроводжують великою літерою українського алфавіту, а напрям зору (проектування) показують стрілкою з тією самою великою літерою.
Місцевим називають вигляд, обмеженої частини поверхні предмета або його окремого елемента. Він може обмежуватися суцільною хвилястою лінією обриву або лініями контуру елемента.
Розташовують місцеві вигляди на полі креслення, необов′язково зі збереженням проекційного зв’язку з основним зображенням. Рекомендується креслити ці вигляди по можливості ближче до елемента, який зображують.
Напрямок проектування місцевого вигляду вказують стрілкою, а сам місцевий вигляд позначають відповідним написом, що містить ту ж букву, що й позначена.
Додатковим називають вигляд, утворений внаслідок проектування на довільну площину, не паралельну жодній з основних площин проекцій.
Потреба у використанні цих виглядів виникає тоді, коли частина предмета нахилена до основних площин проекцій і зображується на них у спотвореному вигляді. У цих випадках елементи предметів, що похилі до основних площин, проектують на додаткові площини, які розташовують паралельно цим елементам.
Розрізом називається зображення предмета, уявно розсіченого однією або декількома площинами. У розрізі показують все, що знаходиться у січній площині, а також те, що розташовано за нею.
Площини, що застосовують для умовного розсікання предмета, називають січними. Їх вибирають таким чином, щоб можна було найбільш детально зобразити внутрішні форми предмета.
Внутрішні контури предмета на розрізі зображують суцільними основними лініями. Те, що контактує із січною площиною, називається перерізом і штрихується на кресленні. Для графічного зображення матеріалу, з яким контактує січна площина, використовується штриховка за ГОСТ 2.306-68. Не штрихуються ті місця, де січна площина проходить через пустоти (отвори).
Місцевий розріз – зображення, яке дозволяє виявити внутрішню форму предмета в окремому обмеженому місці. Місцевий розріз на вигляді виділяють хвилястою лінією, яка не має збігатися з лініями контуру.
Перерізом називається зображення фігури, що утворюється при умовному перетині предмета однією або декількома січними площинами. На перерізі показують тільки те, що безпосередньо утворюється у січній площині.
Різницею між розрізом і перерізом є те, що переріз є складовою розрізу.
Переріз заштриховують відповідно до матеріалу деталі, згідно до ГОСТ 2.30668. Перерізи, які не входять до складу розрізів, поділяють на винесені та накладені.
2.4. Графічне позначення матеріалів на кресленнях
(ГОСТ 2.306 – 68)
Матеріал, із якого повинен бути виготовлений виріб, вказують відповідним чином у рамці основного напису креслення. Для зручності користування кресленням у перерізах (у тому числі й ті, які входять до складу розрізів) наносять графічні позначення матеріалів, які характеризують матеріал тільки в загальних рисах.
Паралельні лінії штриховок наносять під кутом 45 до лінії рамки креслення (металеві вироби) або до осі виносного чи накладного перерізів. Відстань між лініями – 1…10 мм залежно від площі перерізу (для навчальних креслень рекомендується 2…3мм). Вона повинна бути однаковою на всіх перерізах, які стосуються даної деталі і які виконані в одному і тому ж масштабі.
При співпаданні напряму ліній штриховки з контурними або осьовими лініями взамін кута нахилу штриховки 45° використовують кут 30° або 60°.
Штриховку суміжних перерізів наносять для одного перерізу вправо, а для іншого – вліво, або ж змінюють крок штриховки. Використовують також зсув ліній штриховки.
Вузькі площини перерізів, ширина яких на кресленні не перевищує 2 мм, дозволяється зачорнювати.
2.5. Обмір деталей
Після виконання ескізу деталі та нанесення розмірних ланцюгів приступають до обміру деталі та одночасного нанесення розмірних чисел. При цьому рекомендується шрифт № 5. Приступати до обміру, не маючи правильного розмірного ланцюга, не раціонально, тому що можна виміряти зовсім не ті відстані, які знадобляться в розмірному ланцюзі. В аудиторних умовах для обміру моделей деталей, крім простої лінійки, можуть бути використані спеціальні вимірювальні інструменти: штангенциркулі, кронциркулі, різеміри, нутроміри.
Лінійка вимірювальна - інструмент, за допомогою якого вимірюють лінійні розміри (рис. 15). Точність вимірювання лінійкою досягає 0,25-0,5 мм. Найчастіше служить для вимірювання невеликих довжин.
Рис. 15
Штангенциркуль (рис. 16) – універсальний інструмент, призначений для вимірювання з високою точністю зовнішніх і внутрішніх розмірів предметів, а також глибин отворів.
Рис. 16
Кронциркуль (рис. 17) – вимірювальний інструмент, що складається з двох дугоподібних ніжок і схожий на звичайний циркуль. Його використовують для порівняння діаметрів деталей з розмірами, взятими за масштабною лінійкою.
Рис. 17
Різемір (рис. 18) – засіб для вимірювання і контролю різі. Розрізняють різеміри: для комплексного контролю і для вимірювання окремих параметрів; для зовнішньої і внутрішньої різі; для циліндричної та конічної різі; для ходових гвинтів і т. д. Найбільшою різноманітністю відрізняються різеміри для вимірювання зовнішніх різей.
Рис. 18
Нутромір (рис. 19) – вимірювальний інструмент для вимірювання розмірів отворів, пазів та інших внутрішніх поверхонь відносним методом.
Рис. 19
2.6. Нанесення розмірів на ескізах
Правила та порядок нанесення розмірів на ескізах такі самі, як і на кресленнях.
Основні вимоги при нанесенні розмірів
1. Правила нанесення розмірів встановлені в ГОСТ 2.307-68.
2. Величина зображеного виробу та його елементів визначається розмірними числами.
3. Загальна кількість розмірів на ескізі має бути мінімальною, але достатньою для виготовлення і контролю виробу.
4. Розміри одного і того самого елемента повинні проставлятися на ескізі тільки один раз.
5. Лінійні розміри вказують у міліметрах без позначення одиниці виміру.
6. Кутові розміри вказують у градусах, хвилинах і секундах з позначенням одиниці виміру, наприклад: 20° 15’ 50 ‘’.
7. На ескізі проставляються дійсні розміри незалежно від масштабу зображення.
8. Розмірний ланцюг не повинен бути замкненим.
9. Розміри, що відносяться до одного і того самого конструктивного елемента, рекомендується групувати разом на тому зображенні, де форма цього елемента розкрита найбільш повно.
10. Розрізняють розміри довідкові, встановлювальні, приєднувальні і габаритні.
Довідкові розміри – це розміри, що не підлягають виконанню за даним кресленням і вказуються для більшої зручності користування кресленням. Довідковий розмір позначають знаком «*», а в технічних вимогах записують:
«*Розмір для довідок».
Розміри, які характеризують три найбільших виміри деталі – довжину, висоту і ширину (товщину), називаються габаритними. Встановлювальні і приєднувальні розміри – це розміри, що визначають величини, за якими даний виріб встановлюють на місці монтажу або приєднують до іншого виробу.
Виносні та розмірні лінії
Виносні та розмірні лінії виконуються тонкими суцільними лініями товщиною s/3…s/2 (s – товщина контурної лінії на кресленні).
Виносні та розмірні лінії проводять між виносними, осьовими, центровими лініями, а також безпосередньо до ліній контуру. Виносні лінії проводять перпендикулярно тому відрізку, розмір якого вказують. Потім паралельно до цього відрізка проводять розмірну лінію. Розмірна лінія обмежується з двох сторін стрілками (рис. 20).
Рис. 20
Відстань розмірної лінії від паралельної їй лінії контуру має бути не менш ніж 10 мм, а відстань між паралельними розмірними лініями береться в межах 7…10 мм. Виносні лінії виходять за кінці стрілок розмірної лінії на 1…5 мм.
Розміри стрілок наведено на рисунку 21 .
Рис. 21
При нестачі місця для стрілок, якщо розміри розташовані ланцюжком, стрілки допускається заміняти точками або зарубками під кутом 45° до розмірних ліній.
При з’єднанні частини вигляду і розрізу симетричних деталей допускається розмірну лінію проводити з обривом, при цьому обрив розмірної лінії роблять далі осі симетрії (рис. 22).
Рис. 22
Розмірне число наносять над розмірною лінією, паралельно їй, ближче до її середини. Розмірні числа необхідно писати стандартним шрифтом № 3,5 та 5. Між цифрами і розмірною лінією залишають проміжок в 0,5 … 1мм. При декількох паралельних розмірних лініях розмірні числа необхідно розташовувати в шаховому порядку ближче до середини (рис. 23).
Рис. 23
Розміри положення елементів деталі
Розміри положення елементів проставляють від баз, враховуючи можливість виконання і контролю цих розмірів.
Базою називають поверхні, лінії, точки або їх поєднання, які визначають положення деталі в механізмі або при обробці. Застосовують три методи нанесення розмірів від баз: координатний, ланцюговий, комбінований.
Координатний метод – нанесення розмірів від однієї або декількох баз.
Ланцюговий метод – метод, при якому розміри наносять один за одним, виключаючи один з розмірів, який має найбільший допуск. При ланцюговому способі нанесення розмірів не допускається виконувати розміри у вигляді замкнутого ланцюга за винятком випадків, коли один з розмірів вказують як довідковий.
Комбінований метод – являє собою поєднання ланцюгового і координатного методів.
Рекомендації при нанесенні розмірів
1. Від лінії невидимого контуру розміри не проставляються.
2. Розміри проточок, фасок і т.п. слід проставляти самостійно, не включаючи їх у розмірні ланцюги.
3.При постановці розмірного числа на заштрихованому полі штрихування в цьому місці треба перервати.
4. Розміри необхідно проставляти так, щоб робітник не витрачав час на математичні розрахунки .
5.Розміри, що визначають зовнішній і внутрішній контур деталі, рекомендується наносити і групувати по різні боки проекції деталі (рис.24).
Рис. 24
Нанесення розмірів форми деталей
У таблиці 1 наведено деякі приклади нанесення розмірів на деталях
(ГОСТ 2.307 – 68).
Таблиця 1
|
Тип розміру |
Спосіб нанесення розмірів |
|
Розмір радіусу дуги |
|
|
Радіуси скруглення |
|
|
Розмір діаметра |
|
|
Розміри фасок |
|
|
Нанесення розмірів однакових елементів (отворів, фасок і т. п.) |
|
|
Розмір квадрата |
|
Позначення різі
Метрична циліндрична різь найбільш часто застосовується в кріпильних деталях (болти, шпильки, гвинти, гайки та оз.). Профіль такої різі визначено ГОСТ 9150-2002, він являє собою рівносторонній трикутник з кутом 60°. Залежно від призначення деталі метричну різь нарізають з великими або дрібними кроками.
Діаметри і кроки метричної різі встановлені ГОСТ 8724- 2002. Для різі з діаметром до 68 мм існує один великий і кілька дрібних кроків (додаток А). Для різі з діаметрами від 70 до 600 мм встановлені тільки дрібні кроки. При однакових зовнішніх (номінальних) діаметрах дрібний крок різі може бути різним.
Позначення метричної різі включає в себе букву М і розміри різьби. Метрична різь з великим кроком позначається буквою М і розміром номінального діаметра в міліметрах: М24; М27; М48.
Метрична різь з дрібним кроком позначається буквою М, розміром номінального діаметра в міліметрах і кроком різі в міліметрах: М12х1,5; М20х2; М48х2; М60х3.
Зразки умовного позначення метричної різі на кресленні наведено на рисунку 25:
М16 – метрична різь з номінальним діаметром 16 мм з великим кроком;
М16×1,5 – метрична різь з номінальним діаметром 16 мм з дрібним кроком 1,5 мм.
Рис. 25
Виносні елементи
Виносний елемент – додаткове окреме зображення (зазвичай збільшене) будь-якої частини предмета, що вимагає графічного та інших пояснень щодо форми, розмірів і інших даних. Виносні елементи зазвичай виконують із збільшенням і обмежують тонкою хвилястою лінією. Виносний елемент може містити подробиці, що не вказані на відповідному зображенні, і може відрізнятися від нього за місцем (наприклад, зображення може бути виглядом, а виносний елемент – розрізом).
При виконанні виносного елемента відповідне місце на основному зображенні, розрізі або перерізі відзначають замкнутою суцільною тонкою лінією (у вигляді кола, овалу і т.п.) з позначенням букви виносного елемента на полиці лінії – винесення (рисунок 26). Над виносним елементом виконують напис, що складається з відповідної букви і (в дужках) масштабу, в якому виконаний винесений елемент, наприклад: А (5:1). Для ескізів над виносним елементом виконується напис А (збільшено).
Одним з виносних елементів на кресленику може бути проточка для зовнішньої (рисунок 26). Форму та розміри проточок для зовнішньої і внутрішньої метричної різі, що регламентовані ГОСТ 10549-80, наведено у додатках Б і В .
Рис. 26
Граничні відхилення розмірів
Розмірні числа на ескізах вказують натуральні розміри предмета незалежно від обраного масштабу.
Граничні відхилення лінійних розмірів згідно з ГОСТ 2.307-68 вказують на кресленнях безпосередньо після номінальних розмірів такими способами:
- умовним позначенням поля допуску, наприклад: Ø100 Н8, Ø80f7;
- числовими значеннями, наприклад: Ø50 +0,16, Ø50 -0,16, Ø50±3;
- умовними позначеннями полів, вказуючи з правого боку в дужках їхні числові значення, наприклад: Ø41,5 Н7(+0,025). Цей спосіб застосовується, зокрема, якщо номінальний розмір не входить у ряди нормальних розмірів (ГОСТ 6636-69).
Граничні відхилення розмірів низької точності дозволяється обумовлювати загальним записом у технічних вимогах креслення. При цьому якщо низьку точність мають усі розміри деталі, запис роблять за типом «Граничні відхилення розмірів: H14, h14, ± IT14 /2».
Якщо для окремих розмірів граничні відхилення вказані на полі креслення після номінального розміру, у технічних вимогах записують: «Не вказані граничні відхилення розмірів: H14, h14, ± IT14 /2».
У випадку, якщо в технічних вимогах крім граничних відхилень є інші записи, то граничні відхилення вказують так: « H14, h14, ± IT14 /2».
Граничні відхилення кутових розмірів вказують лише числовими значеннями, наприклад, 60°±5’.
Допуски форми і розміщення поверхонь
Числові значення допусків форми і розміщення поверхонь відповідають ГОСТ 24643-81. На кресленнях допуски вказують умовними позначеннями відповідно до вимог ГОСТ 2.308-79.
2.7. Позначення шорсткості поверхонь, покриття і термічної обробки
На ескізах деталей позначення шорсткості поверхонь наноситься відповідно до ГОСТ 2.309-73 «Обозначение шероховатости поверхностей», а покриття і термообробки за ГОСТ 2.310-68 «Нанесение на чертежах обозначений покрытий, термической и других видов обработок».
Шорсткістю поверхні називають сліди, нерівності у вигляді западин і виступів, які залишаються на оброблюваній поверхні від різальних інструментів (різців, фрез, шліфувальних кругів тощо).
Величину шорсткості вибирають для кожної поверхні деталі в залежності від конкретних конструктивних, технологічних та естетичних вимог. Для оцінювання шорсткості поверхні ГОСТ 2789-73 встановлює шість параметрів шорсткості, серед яких переважно використовуються – середнє арифметичне відхилення Rа та висота нерівностей Rz.
При виконанні цього завдання шорсткість поверхонь курсанти визначають спрощено. Для позначення шорсткості поверхонь вводяться знаки:
- 
поверхня, яка утворена без вказівки виду обробки;
- поверхня, яка утворена з видаленням шару матеріалу;
- поверхня, яка утворена без видалення шару матеріалу, або
зберігається в стані поставки.
Знаки шорсткості повинні торкатися відповідної виносної або контурної лінії, їх рекомендують ставити безпосередньо на поверхню або по можливості ближче до розмірних ліній.
Коли немає місця на виносних чи контурних лініях, позначення знака шорсткості слід наносити на поличках ліній-виносок.
Позначення шорсткості частин однієї і тієї ж поверхні або поверхонь елементів деталей, що повторюються (отворів, зубців тощо) наносять на зображенні лише один раз.
Коли всі поверхні деталі мають бути однакової шорсткості, то знак ставлять не на поверхні деталі, а показують один раз у правому верхньому куті поля креслення. Висота цього знака більша (в 1,5…3 рази), ніж знаків, які наносять на зображенні деталі. Його разом із цифрою, що показує значення шорсткості поверхні, розміщують на відстані 5 – 10 мм від рамки креслення.
Таблиця 2 – Призначення та відповідна шорсткість поверхонь
Рекомендовані параметри шорсткості Ra: 50; 25; 12,5; 6,3; 3,2; 1,6; 0,8; 0,4; 0,2; 0,1;,05.
Позначення матеріалу
Матеріали, які використовуються в машинобудуванні, поділяються на дві основні групи: металеві та неметалеві. Серед металевих матеріалів найбільш поширені сталь, чавун, бронза, латунь, алюмінієві сплави, з неметалевих – пластмаси, гума, картон.
Від правильного вибору матеріалу для складових частин механізму залежить його якість, надійність, вартість.
Крім цього, розвиток нових сучасних технологій вимагає створення все нових і нових видів матеріалів, які задовольняють певні умови щодо міцності, в’язкості, тепло-, жаро-, холодо-, морозо-, корозійної стійкості та інші.
Нижче наводяться короткі відомості про матеріали.
Матеріал, що використовується для виготовлення деталі, вказується у відповідній графі основного напису умовним позначенням, встановленим стандартом для цього матеріалу.
Умовні позначення, що характеризують лише якість матеріалу повинні містити:
- найменування матеріалу (якщо найменування матеріалу входить в марку, то воно не записується);
- марку матеріалу;
- номер стандарту, в якому міститься повна характеристика вказаної марки матеріалу.
Наприклад:
Сірий чавун СЧ18 ГОСТ 1412-859
Ковкий чавун КЧ 35-10 ГОСТ 1215-85
Сталь Ст 3 ГОСТ 380-88;
Сталь 45 ГОСТ 1050-88;
Сталь 30ХНЗА ГОСТ 4543-71;
Алюмінієві ливарні сплави АЛ2 ГОСТ 2685-75; Бронзи олов'яні ливарні БрОЦСН З-7-5-1 ГОСТ 613-79; Пресматеріал АГ-4-В ГОСТ 204307-75.
Умовні позначення, що характеризують якісну характеристику матеріалу і характеристику профілю містять:
- найменування сортового матеріалу;
- розмірну і якісну характеристику профілю;
- номер ГОСТу, в якому викладені всі вимоги до цього профілю.
3. ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ «ЕСКІЗИ ДЕТАЛЕЙ МАШИН
І ПРИЛАДІВ»
По завданню «Виконання ескізів деталей машин і приладів» на кафедрі за своїм варіантом курсант повинен взяти окрему деталь та виконати її ескіз. Формат, кількість зображень деталі, кількість виносних елементів курсант (студент) обирає самостійно.
Розглянемо послідовність виконання завдання «Ескізи деталей машин і приладів» на прикладі штуцера (рисунок 27).
Рис. 27
Штуцер – деталь, що виконує роль перехідника між двома
трубопроводами або регулюючим пристроєм і трубопроводом, як правило, має різь з двох кінців (однакового або різного діаметра). Деталь обмежена поверхнями обертання. У конструкцію штуцера входить також елемент для передачі крутного моменту у вигляді багатогранника (в даному випадку – шестигранника).
Дана деталь обробляється на токарному верстаті, тому її головне зображення розташовують так, щоб вісь симетрії була горизонтальна (паралельною основному напису). Це відповідає положенню деталі при її обробці на верстаті.
Виходячи з розмірів, ясність зображення забезпечить розмір аркуша паперу в клітинку, рівний розміру формату А3 (297x420). На аркуші наносять внутрішню рамку креслення і виділяють місце для основного напису (55x185). Вільне місце аркуша є робочим полем креслення.
На рисунку 28 показано компонування ескізу штуцера в тонких лініях. На підставі аналізу геометричної форми деталі зроблено висновок про необхідність виконання двох зображень: головного (вигляд спереду) і вигляду зліва.
Рис. 28
Заготовкою для виготовлення штуцера є сталевий циліндричний або шестигранний пруток. Головне зображення, яке повинно нести максимум інформації про зовнішню і внутрішню геометрію деталі, показано у вигляді габаритного прямокутника, довжина якого приблизно в 1,5 разу більше висоти. Вигляд зліва показаний у формі прямокутника рівним висоті прямокутника головного зображення.
Розміри зображень повинні бути такими, щоб їх площа становила в середньому 60…70 % від площі робочого поля креслення. Поля під розміри навколо кожного зображення повинні становити не менше 30 мм.
На рисунку 29 наведено етап вписування в габаритні прямокутники обраних раніше зображень штуцера тонкими лініями. При цьому шестигранник на вигляді спереду зображують трьома гранями. Щоб виявити внутрішню геометрію штуцера, на вигляді спереду слід виконати фронтальний розріз. На фронтальну площину проекцій деталь проектується симетрично по зовнішньому і внутрішньому контурах. Отже, на головному зображенні поєднують половину вигляду спереду (зверху від осі симетрії) і половину фронтального розрізу (знизу від осі симетрії). Тому на вигляді спереду знизу від осі симетрії креслять тільки зовнішній контур деталі.
На рисунку 30 наведено етап виконання фронтального розрізу та виносних елементів згідно з ГОСТ 2.305-68.
На вільному місці поля креслення виконують виносні елементи, що зображують зі збільшенням проточки для виходу інструменту, що утворює різь і вимагають уточнення за формою і розмірами.
На рисунку 31 наведено етап нанесення розмірних ліній для нанесення розмірів, необхідних при виготовленні штуцера і визначення параметрів різі.
На штуцері нарізана кріпильна різь. Необхідно визначити такі параметри різьби:
1) профіль (метрична); крок різі (профіль і крок різьби визначають за допомогою різемірів); номінальний розмір різі визначають, вимірюючи штангенциркулем зовнішній діаметр зовнішньої різі і внутрішній діаметр внутрішньої різі підбираючи найближчий більший стандартний розмір різі за ГОСТ 8724-81.
На рисунку 32 виконано нанесення розмірів, наведення креслення, заповнення основного напису.
Рис. 29
Рис. 30
Рис. 31
Рис. 32
4. КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ
1. Які креслення називають ескізами й у якій послідовності рекомендується виконувати ескіз деталі з натури?
2. Яким способом проектування користуються в кресленні?
3. Що називається виглядом і як їх поділяють?
4. Назвіть основні вигляди. Як вони розміщені на комплексному кресленні?
5. В яких випадках слід надписувати основні вигляди і як саме?
6. Які вигляди називають додатковими? Як їх треба розміщувати на кресленні?
7. Які вигляди називають місцевими?
8. Для чого на кресленні роблять розрізи? Що називається розрізом?
9. У чому різниця між розрізом і перерізом?
10.Як поділяють розрізи залежно від положення січної площини відносно основних розмірів предмета?
11. Як поділяють розрізи залежно від кількості січних площин?
12. Що називається перерізом?
13. Чи є переріз умовним зображенням?
14. Як і за допомогою чого проставляють розміри на креслені?
15. Які розміри називаються довідковими і як їх записують на кресленні?
16. За допомогою яких знаків проставляють шорсткість поверхні?
17. Які інструменти застосовуть при обмері деталей?
4. ЛІТЕРАТУРА
1. В.Є. Михайленко, Ванін В.В., Ковальов С.М. Інженерна графіка: Підручник / За ед.. В.Є. Михайленка. – К.: Каравела, 4-те вид., 2018. –272 с.
2. М.В. Корх. Нарисна геометрія та інженерна графіка. Навчальний посібник. – Одесса: НУ «ОМА», 2017, - 128с.
3. В.Г. Малишко, Л.П. Морозенко. Правила виконання та оформлення креслень: Навч. Посібник. – Дніпропетровськ: НметАУ, 2012. – 49с.
4. В. М. Богданов, А. П. Верхола, Б. Д. Коваленко та ед.; Інженерна графіка: Довідник / за ед.. А. П. Верхоли. – К.: Техніка, 2017. – 268 с.
5. В.А. Шевченко, С.І. Сухоруков, О.В. Ткаченко. Інженерна графіка. Навчальний посібник для самостійної роботи студентів всіх форм навчання. – Вінниця: ВНТУ, 2016. – 174с.
6. М.В. Корх. Методичні вказівки для виконання розрахунково-графічної роботи з дисципліни «Нарисна геометрія та інженерна графіка» .- Одеса: НУ «ОМА», 2021. – 62с.
7. М.В. Корх. Методичні вказівки по виконанню розрахунково графічної роботи з нарисної геометрії та інженерної графіки «Читання та деталювання складального креслення» , НУ «ОМА», 2019, - 58с.
8. М.В. Корх. Методичні вказівки до практичних занять з нарисної геометрії та інженерної графіки «Зображення: вигляди, розрізи, перерізи», НУ «ОМА», 2020, - 24с.
9. М.В. Корх. Методичні вказівки по виконанню розрахунково графічної роботи з нарисної геометрії та інженерної графіки (заочна форма навчання), НУ «ОМА», 2020, - 60с.
6. ДОДАТОК А
Таблиця А.1 – Різь метрична згідно з ГОСТ 8724 - 2002, мм
|
Діаметр різі |
Кроки |
||
|
Ряд 1 |
Ряд 2 |
Великий |
Дрібний |
|
6 |
|
1 |
0,75; 0,5 |
|
8 |
|
1,25 |
1; 0,75; 0,5 |
|
10 |
|
1,5 |
1,25; 1; 0,75; 0,5 |
|
12 |
|
1,75 |
1,5; 1,25; 1; 0,75; 0,5 |
|
|
14 |
2 |
1,5; 1,25; 1; 0,75; 0,5 |
|
16 |
|
2 |
1,5; 1; 0,75; 0,5 |
|
|
18 |
2,5 |
2; 1,5; 1; 0,75; 0,5 |
|
20 |
|
2,5 |
2; 1,5; 1; 0,75; 0,5 |
|
|
22 |
2,5 |
2; 1,5; 1; 0,75; 0,5 |
|
24 |
|
3 |
2; 1,5; 1; 0,75 |
|
|
27 |
3 |
2; 1,5; 1; 0,75 |
|
30 |
|
3,5 |
(3); 2; 1,5; 1; 0,75 |
|
|
33 |
3,5 |
(3); 2; 1,5; 1; 0,75 |
|
36 |
|
4 |
3; 2; 1,5; 1 |
|
|
39 |
4 |
3; 2; 1,5; 1 |
|
42 |
|
4,5 |
(4); 3; 2; 1,5; 1 |
|
|
45 |
4,5 |
(4); 3; 2; 1,5; 1 |
|
48 |
|
5 |
(4);3; 2; 1,5; 1 |
|
|
53 |
5 |
(4); 3; 2; 1,5; 1 |
|
56 |
|
5,5 |
4; 3; 2; 1,5;1 |
|
|
60 |
(5,5) |
4; 3; 2; 1,5; 1 |
|
64 |
|
6 |
4; 3;2; 1,5; 1 |
|
Примітки: 1. При виборі діаметрів різі слід надавати перевагу першому ряду над другим. 2. Діаметри і кроки різі, що позначені в дужках, застосовувати не рекомендується. |
|||
7. ДОДАТОК Б
Проточки і фаски згідно з ГОСТ 10549-80.
Метрична різь (зовнішня), мм
Рисунок Б.1
Таблиця Б.1
|
|
Проточка |
|
|
df |
Фаска, z |
|||||
|
Нормальна |
Вузька |
|
Тип 2 |
|||||||
|
Тип 1 |
|
|||||||||
|
f |
R |
R1 |
f |
R |
R1 |
f |
R2 |
|||
|
0,4 |
1,0 |
0,3 |
0,2 |
– |
– |
– |
– |
– |
d-0,6 |
0,3 |
|
0,45 |
1,0 |
0,3 |
0,2 |
– |
– |
– |
– |
– |
d-0,7 |
0,3 |
|
0,5 |
1,6 |
0,5 |
0,3 |
1,0 |
0,3 |
0,2 |
– |
– |
d-0,8 |
0,5 |
|
0,6 |
1,6 |
0,5 |
0,3 |
1,0 |
0,3 |
0,2 |
– |
– |
d-0,9 |
0,5 |
|
0,7 |
2,0 |
0,5 |
0,3 |
1,6 |
0,5 |
0,3 |
– |
– |
d-1,0 |
0,5 |
|
0,75 |
2,0 |
0,5 |
0,3 |
1,6 |
0,5 |
0,3 |
– |
– |
d-1,2 |
1,0 |
|
0,8 |
3,0 |
1,0 |
0,5 |
1,6 |
0,5 |
0,3 |
– |
– |
d-1,2 |
1,0 |
|
1 |
3,0 |
1,0 |
0,5 |
2,0 |
0,5 |
0,3 |
3,6 |
2,0 |
d-1,5 |
1,0 |
|
1,25 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
2,5 |
1,0 |
0,5 |
4,4 |
2,5 |
d-1,8 |
1,6 |
|
1,5 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
2,5 |
1,0 |
0,5 |
4,6 |
2,5 |
d-2,2 |
1,6 |
|
1,75 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
2,5 |
1,0 |
0,5 |
5,4 |
3,0 |
d-2,5 |
1,6 |
|
2 |
5,0 |
1,6 |
1,0 |
3,0 |
1,0 |
0,5 |
5,6 |
3,0 |
d-3,0 |
2,0 |
|
2,5 |
6,0 |
1,6 |
1,0 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
7,3 |
4,0 |
d-3,5 |
2,5 |
|
3 |
6,0 |
1,6 |
1,0 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
7,6 |
4,0 |
d-4,5 |
2,5 |
|
3,5 |
8,0 |
2,0 |
1,0 |
5,0 |
1,6 |
0,5 |
10,2 |
5,5 |
d-5,0 |
2,5 |
|
4 |
8,0 |
2,0 |
1,0 |
5,0 |
1,6 |
0,5 |
10,3 |
5,5 |
d-6,0 |
3,0 |
|
4,5 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
6,0 |
1,6 |
1,0 |
12,9 |
7,0 |
d-6,5 |
3,0 |
|
5 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
6,0 |
1,6 |
1,0 |
13,1 |
7,0 |
d-7,0 |
4,0 |
|
5,5 |
12,0 |
3,0 |
1,0 |
8,0 |
2,0 |
1,0 |
15,0 |
8,0 |
d-8,0 |
4,0 |
|
6 |
12,0 |
3,0 |
1,0 |
8,0 |
2,0 |
1,0 |
16,0 |
8,5 |
d-9,0 |
4,0 |
8. ДОДАТОК В
Проточки і фаски згідно з ГОСТ 10549-80.
Метрична різь (внутрішня), мм
Рисунок В.1
Таблиця В.1
|
|
Проточка |
|
|
df |
Фаска, z |
|||||
|
Нормальна |
Вузька |
|
Тип 2 |
|||||||
|
Тип 1 |
|
|||||||||
|
f |
R |
R1 |
f |
R |
R1 |
f |
R2 |
|||
|
0,4 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
- |
0,3 |
|
0,45 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
- |
0,3 |
|
0,5 |
2,0* |
0,5 |
0,3 |
1,0* |
0,3 |
0,2 |
– |
– |
d+0,3 |
0,5 |
|
0,6 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
- |
0,5 |
|
0,7 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
- |
0,5 |
|
0,75 |
3,0* |
1,0 |
0,5 |
1,6* |
0,5 |
0,3 |
– |
– |
d+0,4 |
1,0 |
|
0,8 |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
– |
- |
1,0 |
|
1 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
2,0 |
0,5 |
0,3 |
3,6 |
2,0 |
d+0,5 |
1,0 |
|
1,25 |
5,0 |
1,6 |
0,5 |
3,0 |
1,0 |
0,5 |
4,5 |
2,5 |
d+0,5 |
1,6 |
|
1,5 |
6,0 |
1,6 |
1,0 |
3,0 |
1,0 |
0,5 |
5,4 |
3,0 |
d+0,7 |
1,6 |
|
1,75 |
7,0 |
2,0 |
1,0 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
6,2 |
3,5 |
d+0,7 |
1,6 |
|
2 |
8,0 |
3,0 |
1,0 |
4,0 |
1,0 |
0,5 |
6,5 |
3,5 |
d+1,0 |
2,0 |
|
2,5 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
5,0 |
1,6 |
0,5 |
8,9 |
5,0 |
d+1,0 |
2,5 |
|
3 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
6,0 |
1,6 |
1,0 |
11,4 |
6,5 |
d+1,2 |
2,5 |
|
3,5 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
7,0 |
1,6 |
1,0 |
13,1 |
7,5 |
d+1,2 |
3,0 |
|
4 |
12,0 |
3,0 |
1,0 |
8,0 |
2,0 |
1,0 |
14,3 |
8,0 |
d+1,5 |
3,0 |
Продовження таблиці В.1
|
4,5 |
14,0 |
3,0 |
1,0 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
16,6 |
9,5 |
d+1,5 |
4,0 |
|
5 |
16,0 |
3,0 |
1,0 |
10,0 |
3,0 |
1,0 |
18,4 |
10,5 |
d+1,8 |
4,0 |
|
5,5 |
16,0 |
3,0 |
1,0 |
12,0 |
3,0 |
1,0 |
18,7 |
10,5 |
d+1,8 |
4,0 |
|
6 |
16,0 |
3,0 |
1,0 |
12,0 |
3,0 |
1,0 |
18,9 |
10,5 |
d+2,0 |
4,0 |
Навчальне видання
ЕСКІЗ ДЕТАЛЕЙ МАШИН І ПРИЛАДІВ
Методичні вказівки до практичного заняття з дисципліни
«НАРИСНА ГЕОМЕТРІЯ ТА ІНЖЕНЕРНА ГРАФІКА»
Укладач: Корх Майя Володимирівна
про публікацію авторської розробки
Додати розробку