ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ

«ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ЗАПОРІЗЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНЖЕНЕРНА ТА КОМП'ЮТЕРНА ГРАФІКА

Методичні вказівки до виконання практичної роботи  

«СХЕМИ ЕЛЕКТРИЧНІ ПРИНЦИПОВІ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2021

          

 

Загальні відомості

Інженерна та комп’ютерна графіка. Методичні рекомендації і дидактичний матеріал до виконання практичної роботи «Схеми електричні принципові» для студентів спеціальності 171.  

Методичні рекомендації до практичної роботи з дисципліни «Інженерна і комп’ютерна графіка» призначені для студентів спеціальності 171. В них дані задачі, цілі та зміст практичної роботи, послідовність та методика її виконання, вимоги до оформлення графічної частини і текстової  частини.  

 

1.Цілі і задачі практичної роботи  

Мета практичної роботи – ознайомити студентів з умовними графічними позначеннями деяких елементів електричних схем, а також з правилами виконання й оформлення електричних схем на конкретних прикладах.  

Під час виконання роботи студенти повинні: 

− ознайомитись з видами і типами схем та правилами їх виконання;

− вивчити правила виконання принципових схем;

                  − ознайомитись     з    умовними     графічними    позначеннями     елементів

електричних схем;  

− ознайомитись з літеро-цифровими позначеннями в схемах;  

− практично виконувати креслення окремих умовних графічних позначень елементів схем;  

− виконувати схему електричну принципову згідно з завданням; заповнювати таблицю переліку елементів.  

Приклад оформлення завдання наведено на рис. 12 та 13.  

          

2.1. Вхідні данні практичної роботи: 

-       умовні графічні позначки у схемах (додаток 1);

-       варіанти завдань (додаток 2);   

-       коди елементів у завданнях (додаток 3).  

 

2.3. Послідовність виконання роботи 

1.                      Ознайомитися з вимогами відповідних стандартів.  

2.                      Виконати схему електричну принципову згідно з варіантом (див. дод. 2).   

3.                      Записати на схемі літеро-цифрові позиційні познаки усіх її елементів та заповнити таблицю виводів.  

4.                      Оформити кресленик, тобто заповнити основний напис, якщо потрібно – записати необхідні технічні умови, тощо. Робота виконується на аркушах формату А4 або А3.  

5.                      Оформити перелік елементів до цієї схеми.

 

2.3.1. Послідовність розкодування схеми електричної принципової

Завдання на курсову роботу «Схема електрична принципова» дано студенту в закодованому вигляді (рис.1).   

 

 

Рис.1

          

1.Треба розкодувати числові позначення всіх елементів схеми і замінити їх умовними графічними позначками, взятими із додатку 1, 2 і 3. Код числового позначення складається з трьох цифр: перша – номер групи елементів, дві останні – номер елемента саме з цієї групи (додаток. 3).  

Наприклад:  

 

розкодовується так:  

− «1» – резистори (сталого опору);  

− «08» – резистор С1-4-0,125Н-1,3кОм ±10% .

З додатку 3 маємо умовну познаку резистора        R 

                                                                                                  

  

Розкодовується так:

− «2» – діод;  

− «28» – 2Д103А ТТ3.362.060ТУ. 

З додатку 3 маємо умовну познаку діода                  VD  

Розкодовується так:  

− «3» – транзистор;  

− «30» – KT315Б   ЖК3.365.200ТУ, де К – колектор, Е – емітер, Б – база.  

З додатку 3 маємо умовну познаку транзистора VT. 

          

2.                  Після розкодовування всіх елементів, треба накреслити схему, розташовуючи елементи відповідно обраному формату креслення, уникаючи зайвих вигинів і зламів. Зручно розташувати таблицю виводів на роз’єм.  

3.                  Нанести умовні літеро-цифрові позиційні позначення всіх елементів. Порядковий номер елемента проставляється зліва на право і зверху вниз, розташовуючи над або праворуч від познаки, літеру вибирають з таблиці із додатку 1 (правила оформлення див.рис.12 і рис.13).  

 

                                                                       3.  Теоретичні відомості 

Схема це –  графічний конструкторський документ, на якому за допомогою умовних позначень і зображень показано складові частини виробу і зв’язки між ними. Терміни та визначення основних понять, що стосуються схем, подано в    ДСТУ 3323:2003.  

 

3.1. Класифікація схем.  

Відповідно до ГОСТ 2.701-2008 схеми в залежності від елементів, які входять до виробу і зв’язку між ними поділяються на види:  

 

Види схеми	Шифр виду	Види схеми	Шифр виду
Електрична	Е	Оптична	Л
Гідравлічна	Г	Вакуумна	В
Пневматична	П	Газова	Х
Кінематична	К	Автоматична	А
		Комбінована	С

 

В залежності від основного призначення, схеми поділяються на типи:  

 

Тип схеми	Шифр типу	Призначення схеми
Структурна	1	Визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв’язок
Функціональна	2	Пояснює відповідні процеси, які протікають в окремих функціональних ланцюгах виробу і виробу в цілому
Принципова	3	Визначає повний склад елементів і зв'язок між ними і дає детальне уявлення про принцип роботи виробу
З’єднання	4	Показує з’єднання частин виробу і визначає з’єднувальні дроти, джгути, кабелі або трубопроводи, а також місця їх приєднання і вводу.
Підключення	5	Показує зовнішні підключення виробу
Загальна	6	Визначає складові частини комплексу і з’єднання їх між собою
Положення	7	Визначає розташування складових частин відносно один до одного, та дротів, джгутів, кабелів, які їх з’єднують.

 

Кожній схемі має бути призначений шифр, якій включає літеру яка визначає вид схеми і цифру, яка визначає тип схеми.  

Наприклад:  

− схема електрична принципова – Е3; − схема гідравлічна структурна – Г1.  

 

3.2. Правила виконання схем електричних принципових 

Схема електрична принципова - це конструкторський документ, виконаний без збереження масштабу, на якому показані у вигляді умовних графічних позначень усі електричні елементи та пристрої виробу, а також електричні зв’язки між ними, причому дійсне просторове розташування складових частин виробу звичайно не враховується.   

Принципові схеми використовують для вивчення принципів роботи виробів, а також при їх налагодженні, контролі й ремонті. Вони є основою для розробки інших конструкторських документів, наприклад, схем з'єднань (монтажних) і креслень.  

 

3.2.1. Елементи електричних схем 

Елементами електричних схем можуть бути: резистори, конденсатори, трансформатори, котушки індуктивності, напівпровідникові вироби (діоди, транзистори, тиристори, мікросхеми), лампи, а також елементи комутаційних і контактних з’єднань (вимикачі, контакти, реле).  

          

Коротко розглянемо деякі з таких елементів.  

Резистор – елемент схеми, що має активний електричний опір. Резистори характеризуються номінальною величиною опору в омах, кілоомах або мегаомах (Ом, кОм, МОм), а також найбільшою потужністю у ватах (Вт). Резистори постійного опору використовуються з метою встановлення визначеної напруги або струму в вузлах схеми. Резистори змінного опору дають змогу змінювати електричні режими у процесі регулювання або експлуатації виробу.  

Конденсатор – елемент схеми, що має реактивний (ємкісний) опір. Розрізняють конденсатори постійної або змінної ємності ( див. додаток 1). Конденсатори характеризуються номінальним значенням ємності у пікофарадах, мікрофарадах (пФ, мкф), а також найбільшою допустимою напругою у вольтах (В), конденсатори великої ємності (оксидні) є полярними, усі інші конденсатори - неполярні. Конденсатори використовують у схемах з метою поділу ланцюгів постійного і змінного струму, як складові частини фільтрів, резонансних контурів тощо.  

Котушка індуктивності, дросель – елемент схеми, який має реактивний опір (або індуктивний). Котушка може мати осердя (додаток 1).  

Дросель характеризується величиною індуктивності, яка вимірюється у генрі, мілігенрі (Гн, мГн, мкГ). Крім індуктивного опору, дросель має ще й активний опір.  

Трансформатор - електромагнітний пристрій, що використовується з метою перетворення значення змінної електричної напруги або струму. Конструктивно трансформатор - це дві або кілька котушок індуктивності, розміщених на спільному магнітопроводі (дод. 1).  

Діод - напівпровідниковий пристрій, який має односторонню провідність, зумовлену наявністю р - п переходу (дод. 1). Отже, діод має малий електричний опір, якщо до анода прикладено позитивний потенціал (пряма полярність), і має дуже великий електричний опір, якщо до анода прикладено негативний потенціал електричної напруги (обернена полярність). Діоди характеризуються найбільш допустимим значенням прямого струму, найбільшою зворотною напругою, а також частотними властивостями, їх використовують для спрямлення електричного струму змінної напруги, в модуляторах, змішувачах, детекторах.  

Стабілітрон - спеціальний тип діода, який у робочому режимі здатний зберігати на своїх електродах практично стале значення електричної напруги (дод.1). Стабілітрони характеризуються номінальною напругою стабілізації, а також допустимим значенням струму, їх використовують у схемах стабілізації напруги та струму.  

Тунельні діоди - спеціальний тип діодів, що мають на вольт- амперній характеристиці ділянку з негативним електричним опором. Тунельні діоди використовують для посилення та генерування електричних сигналів надвисоких частот, а також у перемикальних пристроях (дод.1).  

          

Транзистори (біполярні) - напівпровідникові пристрої широкого вжитку. В базі транзистора є два р-п переходи, що ввімкнуті назустріч один одному. Залежно від напряму переходів розрізняють транзистори типу р-п-р (дод.1) або типу п-р-п,(дод.1). Крім того, транзистори поділяють за матеріалом, частотними властивостями і потужністю. Біполярні транзистори мають три електроди: базу, емітер і колектор, якими й підключаються до схеми. Транзистори використовують як активний елемент у схемах підсилення, генерування та керування, а також в імпульсних і логічних схемах.  

Транзистори (польові) - напівпровідникові пристрої, в основі яких є канал з електричною провідністю п -типу (дод. 1) або р -типу, (дод. 1). Електричний опір каналу між витоком і стоком може регулюватися потенціалом затвора. Польові транзистори використовують з тією самою метою, що й біполярні, але вони вигідно відрізняються від останніх підвищеним вхідним опором.  

 

3.3. Загальні вимоги до виконання схем електричних принципових.  

3.3.1. На схемах можна не дотримуватись дійсного просторового розташування елементів.  

3.3.2. Елементи схеми розташовують так, щоб якнайкраще показати структуру пристрою та взаємодію його частин.  

3.3.3. Відстань між суміжними паралельними лініями зв’язку має бути не менше 3 мм, між окремими графічними елементами не менше 2 мм.  

3.3.4. Умовні графічні познаки елементів виконують за розмірами, встановленими стандартами (див. додаток 1). Умовні графічні познаки, співвідношення розмірів яких наведено у відповідних стандартах на модульній сітці, потрібно зображати на схемах у розмірах, заданих по вертикалі та горизонталі кількістю кроків модульної сітки М (рис. 7). При цьому крок модульної сітки для кожної схеми має бути однаковим для усіх елементів та пристроїв даної схеми.  

Рис 7.

 

3.3.5. Графічні познаки виконують суцільною товстою лінією. Лінії зв'язку повинні бути такої ж товщини, що і графічні познаки (від 0,2 до1 мм).  

3.3.6. Умовні графічні познаки елементів розташовують на схемі в такому ж положенні, що і у відповідних стандартах, або оберненими на кут, кратний 90° (дозволяється й кут 45°), або дають їх дзеркальне відображення.  

          

3.3.7. Лінії зв’язку можуть бути тільки горизонтальними та вертикальними і повинні мати мінімальну кількість перетинів та зламів.  

3.3.8. Зображені елементи повинні мати стандартне позначення — літерне, цифрове або літерне-цифрове.

 

3.4. Правила оформлення схем електричних принципових 

3.4.1. На схемах зображують усі електричні елементи або пристрої, всі електричні зв'язки між ними, а також електричні елементи, якими закінчуються вхідні та вихідні кола.  

3.4.2. Кожен елемент повинен мати позиційне позначення за ГОСТ 2.710-84. Вона складається з двох частин: перша (літерна) – код елемента, що визначає його вид ( R – резистор, DD – інтегральна цифрова мікросхема, VT –  транзистор, тощо); друга –  порядковий номер елемента, починаючи з одиниці. Для кожної групи (з однаковим літерним кодом) застосовується своя нумерація (R1, R2, R3, VT1, VT2,

...).   

3.4.3. При нанесенні номерів слід брати до уваги послідовність розташування елементів на схемі. Порядкові номери привласнюються елементам, починаючи з одиниці, і далі згідно з послідовністю розташування елементів на схемі – зліва праворуч і зверху донизу. Позиційне позначення має бути зверху або праворуч елемента на схемі. Інформація про елементи схеми міститься в переліку елементів.   

3.4.4. На схемі бажано вказувати характеристики вхідних та вихідних кіл (напругу, силу струму, частоту та інші.). Якщо ці характеристики, а також адреси їх зовнішніх під’єднань записати в таблицю, то умовні графічні познаки вихідних та вхідних кіл можуть бути відсутні. В цьому випадку таблиці присвоюють позиційне позначення елемента замість умовної графічної познаки (див. рис.8). Саму таблицю орієнтують тільки горизонтально, можна ії виконувати дзеркально повернутою. Таких таблиць може бути декілька.  

 

 

Рис.8  

          

3.5. Оформлення основного напису  

ГОСТ 2.201-80 встановлює структуру позначення виробу: 

ХХХХ.     ХХХХХХ.    ХХХ 

1. Код організації розробника (в навчальному процесі за нього приймають номер академічної групи без значка « - », наприклад для групи спеціальності МЕТ  буде 171 – це номер  спеціальності, а 40 – код предмету, і будемо мати  171.40) 2. Потім іде номер за списком у журналі або номер варіанту роботи

(171.40.00).  

3.                  Код класифікаційної характеристики  привласнюють виробу згідно з класифікатором ЕСКД. Для виробів РЕА (логічні модулі) він буде 006730 – маємо 171.40.00.006730.11 Е3 

4.                  Порядковий реєстраційний номер – це номер  графічної роботи студента. Наприклад, якщо номер роботи 11 то порядковий номер буде 11, а після познаки виробу –  шифр документа «Е3» , де Е – вид схеми – електрична; 3 – тип схеми –  принципова.  

В основному написі після назви виробу потрібно вказати назву документа «Схема електрична принципова».  

Приклад заповнення основного напису дивись на рис.9.  

                                  

 

Рис.9  

          

Приклад виконання схеми електричної принципової наведено на рис. 12 та рис. 13.  

4.6. Оформлення переліку елементів

4.6.1. Перелік елементів оформляють у вигляді встановленої стандартом таблиці. Заповнюють її зверху вниз. Перелік треба виконувати як самостійний документ на окремому форматі А4 (з основним написом за формою 2 і 2а (див. рис.11)). Його також можна розміщувати на першому аркуші схеми на відстані не менше 12 мм над основним написом, продовження таблиці розміщують зліва від основного напису (рис.12). Таблицю виконують за розмірами відповідно до стандарту (рис.10).

 

 

Рис. 10  

 

4.6.2. В таблиці в графі «Поз. позн.» зазначають позиційне позначення елемента, у графі «Найменування» –  назву елемента, його параметри та номер стандарту або ТУ.  

4.6.3. Елементи записують групами в алфавітному порядку за латинським алфавітом позиційних позначень, в межах групи – за зростанням порядкових номерів. Між групами бажано залишати кілька вільних рядків для внесення змін.  

4.6.4. Якщо перелік виконується на окремому форматі, то  в основному написі після назви виробу необхідно вказати назву документу – «Перелік елементів», а до шифру схеми додати літеру «П» з кодом схеми. Наприклад, для схеми електричної принципової – ПЕ3. В специфікацію перелік записують одразу після схеми, до якої його виконано. Перелік елементів схеми, виконаний окремим документом, наведено на рис.11.  

         

 

 

Рис.11  

          

 

                                                                                                         Рис.12                                       

 

Рис.13  

          

Додаток 1 Котушки індуктивності, дроселі, трансформатори, автотрансформатори та магнітні підсилювачі (ГОСТ 2.723-68) 

 

Найменування	Умовна графічна познака	Літерний код Елемента
Котушка індуктивності,  дросель без магнітопроводу		L
Дросель з феромагнітним  магнітопроводом		L
Трансформатор без  магнітопроводу		TV
Трансформатор однофазний з феромагнітним  магнітопроводом		TV

 

 

 

 

 

          

Позначки загального застосування (ГОСТ 2.721-74) 

 

Прилад, пристрій		А
Балон електровакуумного та іонного приладу, корпус напівпровідникового приладу		А

 

Резистори, конденсатори (ГОСТ 2.728-74) 

 

 

Для зазначення поляризованого конденсатора використовують знак +		С
Конденсатор електролітичний:   − поляризований   − неполяризований		C
Конденсатор змінної  ємності		C

 

 

Прилади напівпровідникові (ГОСТ 2.730-73) 

 

Діод (загальна познака)		VD
Діод тунельний		VD
Стабілітрон		VD
Транзистор:     b.     типу  PNP         c.      типу NPN		VT
Транзистор польовий з каналом типу N         Транзистор польовий з каналом типу P		VT

 

Пристрої комутаційні та контакти з’єднання (ГОСТ 2.755-87) 

 

Контакт комутаційного  пристрою: − замикальний − розмикальний.		SA
Контакт роз’ємного  контактного з’єднання:   − штир		XP
− гніздо		XS
Вимикач кнопковий  натискний з замикаючим  контактом		SV

 

          

Вар.1                                                                                                        Додаток 2          

Призначення 

Модуль К41 є спеціальнім нестандартним елементом машини для інженерних розрахунків і призначений для формування імпульсів опитування координатних трансформаторів в пристрої мікропрограмного управління машини.  Принцип роботи

Модуль К41 є інвертор з емітерним повторювачем на виході. Діод D2 виконує роль відсічення і стабілізації напруги.  

 

Вар.2  

 

Призначення 

Модуль К25 є елементом оперативного запам’ятовуючого пристрою і призначений для комутації струмів в координатних обмотках запам'ятовуючих сердечників блоку числових матриць.  

          

Принцип роботи

Модуль К25 являє собою імпульсну систему на транзисторі. При відсутності вхідного сигналу транзистор закритий і схема не комутує струм. В момент приходу позитивного вхідного імпульсу до бази транзистора по відношенню до його емітеру прикладається негативний імпульс напруги якій створює струм бази. Транзистор відмикається і входить в режим насичення.  

 

Вар.3

                             

 

Призначення 

Модуль К6 призначений для комутації імпульсів опитувань координатних трансформаторів в пристрої мікро програмного управління машин.  

Принцип роботи  Модуль К6 являє собою потужний інвертор.  

 

Вар.4  

 

          

Модуль К3 призначений для комутації струмів в обмотках кільцевих сердечниках блоку числових матриць.  

Принцип роботи 

Модуль К3 являє собою насичений ключ. При наявності при вході позитивного імпульсу транзистор відкривається і струм від джерела проходить через транзистор, так як вихід модуля є навантаженням джерела.  

Вар.5

             

 

Призначення

Модуль К22 призначений для управління інформаційної матрицею.  

Принцип роботи 

При подачі високого рівня напруги, транзистор VT1вимикається, стабілітрон пробивається, транзистор VT2 насичується. Конденсатор зменшує час вимкнення транзистору.  

 

Вар.6  

 

           

Призначення 

Модуль С2 призначений для здійснення світлової індикації в ланцюгах обчислювальних і керуючих машин та іншої радіоелектронної апаратури.  

Принцип роботи 

Модуль С2 являє собою насичений інвертор на двох площинних транзисторах, що утворюють основний транзистор. Це дає можливість перемикати струм порядку 50 мА.   

 

Вар.7

 

Призначення 

Модуль Г3 призначений для управління підсилювачами струму в схемі управління електромагнітами блоку друку.  

Принцип роботи 

Модуль Г3 є інвертор. При подачі на вхід модуля високого потенціалу на виході модуля з’являється низький потенціал і тим самим відкривається керований модулем потужний тріод.  

 

Вар.8  

 

           

Модуль К21 призначений для комутації сигналів в силових трансформаторах мікро програмних матриць.  

Принцип роботи 

Модуль К21 являє собою комутатор струму з малим вихідним опором і низьким рівнем, близьким до землі.  

 

Вар. 9

 

Призначення 

Модуль С2 призначений для здійснення світлової індикації в ланцюгах обчислювальних і керуючих машин та іншої радіоелектронної апаратури.  

Принцип роботи 

Модуль С2 являє собою насичений інвертор на двох площинних транзисторах, що утворюють основний транзистор. Це дає можливість перемикати струм порядку    50 мА.  

 

Вар. 10  

Призначення

Модуль К5 призначений для комутації імпульсів опитувань координатних трансформаторів в пристрої мікро програмного управління машин.  

Принцип роботи Модуль К5 являє собою потужний інвертор.  

 

Вар.11

   

Призначення 

Модуль 1Ж2 призначений для утримання і інвертування позитивного перепаду напруги.  

Принцип роботи  Модуль 1Ж2 є одновібратор.  

 

Вар. 12  

 

 

           

Модуль призначений для посилення сигналів пристрою мікро програмного управління і електромагнітних датчиків друкуючої машинки.  

Принцип роботи 

Модуль являє собою граничну схему з посиленням, виконану на тунельному діоді і двох високочастотних транзисторах.  

 

Вар. 13

Призначення 

Модуль призначений для реалізації операції «І» – «АБО» – «НІ» 

Принцип роботи 

Модуль є підсилювачем потужності являє собою поєднання діодної логічної схеми інвертора.

 

Вар.14  

   

           

Модуль Г4 призначений для управління підсилювачами струму в схемі управління електромагнітами блоку друку.  

Принцип роботи 

Модуль Г4 є інвертор. При подачі на вхід модуля високого потенціалу на виході модуля з’являється низький потенціал і тим самим відкривається керований модулем потужний тріод.  

 

Вар.15

 

Призначення 

Модуль призначений для реалізації операції «І» – «АБО» – «НІ» 

Принцип роботи 

Модуль є підсилювачем потужності являє собою поєднання діодної логічної схеми інвертора.  

 

Вар.16  

 

        

Модуль призначений для посилення сигналів пристрою мікро програмного управління і електромагнітних датчиків друкуючої машинки.  

Принцип роботи 

Модуль являє собою граничну схему з посиленням, виконану на тунельному діоді і двох високочастотних транзисторах.  

 

Вар.17

 

 

Призначення 

Модуль 1Ж2 призначений для утримання і інвертування позитивного перепаду напруги.  

Принцип роботи  Модуль 1Ж2 є одновібратор.  

 

Вар.18  

 

 

           

Модуль призначений для затримки позитивного перепаду напруги. Принцип роботи Модуль представляє собою одновібратор на дифузійних транзисторах.  

 

Вар.19

Призначення 

Модуль К2 призначений для комутації струмів в обмотках кільцевих сердечниках блоку числових матриць.  

 Принцип роботи 

Модуль К2 являє собою насичений ключ. При наявності при вході позитивного імпульсу транзистор відкривається і струм від джерела проходить через транзистор, так як вихід модуля є навантаженням джерела.  

 

Вар.20  

  

           

Модуль призначений для затримки позитивного перепаду напруги.  

Принцип роботи

Модуль представляє собою одновібратор на дифузійних транзисторах.  

           

Додаток 3

№	Номер групи	Номер елементу	Найменування елементу, тип, номінал
1	Резистори АП-ШК.434.110.011ТУ	1	С1-4-0,125Н-160Ом ±10%
		2	С1-4-0,125Н-300Ом ±10%
		3	С1-4-0,125Н-360Ом ±10%
		4	С1-4-0,125Н-430Ом ±10%
		5	С1-4-0,125Н-680Ом ±10%
		6	С1-4-0,125Н-750Ом ±10%
		7	С1-4-0,125Н-1,1кОм ±10%
		9	С1-4-0,125Н-1,3кОм ±10%
		10	С1-4-0,125Н-1,5кОм ±10%
		11	С1-4-0,125Н-2кОм ±10%
		12	С1-4-0,125Н-2,2кОм ±10%
		13	С1-4-0,125Н-2,7кОм ±10%
		14	С1-4-0,125Н-3кОм ±10%
		15	С1-4-0,125Н-3,3кОм ±10%
		16	С1-4-0,125Н-3,6кОм ±10%
		17	С1-4-0,125Н-4,7кОм ±10%
		18	С1-4-0,125Н-5,1кОм ±10%
		19	С1-4-0,125Н-6,2кОм ±10%
		20	С1-4-0,125Н-6,8кОм ±10%
		21	С1-4-0,125Н-10кОм ±10%
		22	С1-4-0,125Н-12кОм ±10%
		23	С1-4-0,125Н-56кОм ±10%
		24	С1-4-0,125Н-100кОм ±10%
		25	С1-4-0,125Н-1,8кОм ±10%
		26	С1-4-0,125Н-820кОм ±10%
		27	С1-4-0,125Н-560кОм ±10%

 

№	Номер групи	Номер елементу	Найменування елементу, тип, номінал
2	Діоди	28	2Д103А ТТ3.362.060ТУ
		29	Стабілітрон КС156А СМЗ.362.812 ТУ
3	Транзистори	30	KT315Б ЖК3.365.200ТУ
		31	KП301Б ЖК3.365.220ТУ
		32	KП301Л ЖК3.365.220ТУ
4	Конденсатор	33	К50-20-25В-100мкФ ОЖО.464.214ТУ
5	Дросель	34	ММДН 101-0,01-04 ОЮО.472.026 ТУ
6	Трансформатор	35	ТИМ12-127/220-50 ОЮО.472.026 ТУ

 

 

Список літератури  

 

1.         Разработка и        оформление         конструкторской документации радиоэлектронной аппаратуры: Справочник / Э.Т. Романычева, А.С. Куликов и др.; Под ред. Э.Т. Романычевой - М.: Радио и связь,1989.  

2.         Інженерна графіка/ Ванін В.В., Перевертун В.В., Надкернична Т.М., Власюк Г.Г.- К.: Видавнича група ВНV,2009.  

3.         ГОСТ 2.109-73(2006)  ЕСКД. Основные требования к чертежам.  

4.         ГОСТ 2.316-68(2002)  ЕСКД. Правила нанесения на чертежах надписей, технических требований и таблиц.  

5.         ГОСТ 2.701-84(2000) ЕСКД. Схемы. Виды и типы. Общие требования к выполнению.  

6.         ГОСТ 2.702-75(2000) ЕСКД. Правила выполнения электрических схем.  

7.         ГОСТ 2.710-81(2001) ЕСКД. Обозначения буквенно-цифровые в электрических схемах.  

8.         ГОСТ 2.723-68(2002) ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах.          Катушки  индуктивности,  дроссели,  трансформаторы, автотрансформаторы и магнитные усилители.  

9.         ГОСТ 2.725-68(2002) ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутирующие.  

10.    ГОСТ 2.728-74(2002) ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Резисторы, конденсаторы.  

11.    ГОСТ 2.730-73(2002) ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Приборы полупроводниковые.  

12.    ГОСТ 2.755-87(2000) ЕСКД. Обозначения условные графические в схемах. Устройства коммутационные и контактные соединения.