Етика – наука про мораль. Головні орієнтири у житті людини.

Про матеріал

Мета. Розкрити зміст понять «етика», «християнська етика», «мораль», «етикет»; пояснити тезу «християнська етика – наука про християнську мораль»; допомогти дітям усвідомити сутність абсолютної та релятивної моралі; пояснити різницю між етикою та християнською етикою, між етикою та етикетом; розвивати бажання наслідувати християнський ідеал у повсякденному житті; виховувати в учнів любо до Бога та ближнього.

Біблійна основа: Пр.3,1-5;Пр.10,1,4,12,31;

Ключові вірші: На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих (Пр.4,14); Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! (Рим.12,21)

Обладнання і наочність: стенд із Божими Заповідями, Святе Письмо, підручник «Основи християнської етики» 8 клас Г.Сохань.

Перегляд файлу

Тема1. Етика – наука про мораль. Головні орієнтири у житті людини.

Мета. Розкрити зміст понять «етика», «християнська етика», «мораль», «етикет»; пояснити тезу «християнська етика – наука про християнську мораль»; допомогти дітям усвідомити сутність абсолютної та релятивної моралі;  пояснити різницю між етикою та християнською етикою, між етикою та етикетом; розвивати бажання наслідувати християнський ідеал у повсякденному житті; виховувати в учнів любо до Бога та ближнього.

Біблійна основа: Пр.3,1-5;Пр.10,1,4,12,31;

Ключові вірші: На стежку безбожних не йди, і не ходи на дорогу лихих (Пр.4,14);  Не будь переможений злом, але перемагай зло добром! (Рим.12,21)

Обладнання і наочність: стенд із Божими Заповідями, Святе Письмо, підручник «Основи християнської етики» 8 клас Г.Сохань.

Терміни та поняття

Абсолютна мораль — правила співжиття людей, які встановлені і визначені Божим Законом, мають вічний характер.

Етика — наука, яка досліджує суть, історію моралі та її прояви у різноманітних сферах життя і діяльності людини.

Ідеал — те, до чого прагне людина, на що намагається рівнятися.

Мораль система поглядів, норм, цінностей, що регулюють життєвий шлях і повсякденну поведінку людини.

Релятивна мораль — правила співжиття людей, які встановлені і визначені самими людьми, мають тимчасовий характер.

Християнство — релігія, представники якої вірять у Святу Трійцю і Богочоловіка Ісуса Христа.

Християнська мораль  загальні правила, норми і цінності життя людини,закладені у ній Господом і записані в Біблії.

Чеснота — доброчесність, позитивна моральна якість людини.

Етикет – це сукупність правил поведінки, які регулюють зовнішні прояви людських стосунків (ставлення до інших, форми звертання, манери, стиль одягу тощо)

Хід уроку

1.Організація до уроку. Налагодження контакту з учнями.

Вступна частина. Християнське вітання

Пояснити слова митрополита А.Шептицького про виховання дітей та молитву. Де дитина отримує перші уроки виховання?

«Найважливіша справа для Церкви, народу й родин, щоб діти були добре виховані…

         Щоб той обов’язок виховання дітей як слід виконати, пам’ятайте мою так часто повторювану пораду: спільно молитися рано й увечір вголос, по змозі, з Молитвослова.

         При вас і мала дитина, яка ще нічого не розуміє, привикне до молитви, вслухаючись в слова Отче нашу і Символу віри.

         А кожне слово важливе, кожне слово є дверима до неба; воно підносить душу з болота матеріального життя і повсякденної злоби, біди й нужди до чогось вищого, святого, чистого, -- до Бога, до того життя, що нам його дає благодать Ісуса Христа.

         Тому кожне слово молитви нехай буде проказане голосно, виразно, з острахом божим, з глибоким переконанням, з душею, зверненою до неба та відверненою від гріха»

Молитва.

2.Актуалізація опорних знань.

У   попередніх класах ви вже ознайомлювалися  з такими поняттями як етика, мораль, християнська етика, тому на сьогоднішньому уроці ми будемо глибше розмірковувати над цими поняттями.

Оголошення теми і завдань уроку.

3. Основна частина.

Предмет вивчення етики – моральний аспект життя людини

Етимологія терміна «етика», тобто його походження і споріднені зв'язки з іншими словами тієї самої чи інших мов, сягає глибокої давнини. Слово «етика» виникло з давньогрецького — , яке у різні часи мало різні значення. Спочатку воно означало місцеперебування, спільне житло, потім — звичай, темперамент, характер, стиль мислення, а також усталену природу якогось явища. Пізніше видатний мислитель античності Аристотель (384-322 рр. до н. е.) узявши за основу значення етосу як характеру, темпераменту, утворив прикметник — «етичний» для позначення особливої групи людських чеснот — мудрості, мужності, помірності, справедливості тощо — відрізняючи їх від доброчинностей розуму. Науку про етичні чесноти (особистісні якості), достоїнства характеру людини Аристотель назвав етика. Так у IV ст. до н. е. етична наука дістала свою назву, яку носить і сьогодні.

Спочатку значення термінів «етика» й «мораль» в основному збігалися. Пізніше, мораль стали розуміти як реальні явища (звичаї суспільства, усталені норми поведінки, оціночні уявлення про добро, зло, справедливість тощо). Етику почали розглядати як науку що вивчає мораль.

Поняття „мораль” і „моральність” часто ототожнюються, і для цього є достатньо підстав. У сучасній літературі за ними закріплюється, наслідуючи німецького філософа Гегеля, розуміння моралі як форми суспільної свідомості, сукупності усвідомлюваних людьми принципів, норм, приписів, правил поведінки, а моральності — як втілення цих принципів, правил і норм у реальній поведінці людини й стосунках між нею та іншими людьми.

Отже, історія термінів дозволяє зробити висновок, що етика  це наука про мораль (моральність).Етика — наука, яка досліджує суть, історію моралі та її прояви у різноманітних сферах життя і діяльності людини.

Абсолютна й релятивна мораль

Абсолютна мораль — правила співжиття людей, які встановлені і визначені

Божим Законом, мають вічний характер.

Читання Святого Письма. Пр.3,1-5;Пр.10,1,4,12,31.

Не ходи стежкою безбожних,  і не простуй дорогою ледачих. (Пр. 4,14)

Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром. (Рм. 12,21)

Релятивна мораль — правила співжиття людей, які встановлені і визначені

самими людьми, мають тимчасовий характер.

Етика та християнська етика

Християнська етика є наукою про моральне добро людини на основі абсолютних вартостей, якими наповнена християнська культура. Християнська етика ґрунтується на універсальному моральному законі людства – десяти Заповідях Божих і двох головних заповідях Любові, а також на ділах милосердя щодо душі та тіла ближніх, євангельських радах і блаженствах. Християнська етика закликає шанувати Бога думками, словами, ділами, а також шанувати батьків, власне і чуже життя, чистоту, майно, честь, славу, гідність і почуття.

Християнська етика аналізує природу, внутрішню структуру моральної свідомості і моральних відносин, досліджує моральні поняття, які виражають моральні норми, принципи, що містять оцінку діяльності людей. Християнська етика закликає шукати найвище добро (благо) не тільки своєю розумовою діяльністю, але й на основі формування духовного світогляду, який відкривається у вічних правдах, об'явлених Богом у Святому Письмі, зокрема, у правдах про: створення світу; створення людини на образ і подобу Божу; відкуплення (спасіння) людства; останні речі (смерть, суд, пекло, рай). Християнська етика – це етика беззастережного послуху волі Божій, об’явленій через Ісуса Христа. Християнську етику породжують роздуми над буттям, засновані на Об’явленні Божому. Християнська етика базується на абсолютній моралі, що є вічною, незмінною та існує поза простором і часом.

Християнська етика відрізняється від загальнолюдської етики:

- джерелом моральності (Святе Письмо й наука Церкви);

- трактуванням злого вчинку (гріху);

- розумінням категорій етики (добра, зла, совісті, гідності, щастя);

- розумінням чеснот (надприродних і природних);

- усвідомленням морального закону (10 Заповідей Божих);

- незмінністю й вічністю моральних принципів;

- розумінням людини як образу й подоби Божої.

Загальнолюдська етика містить у собі елементи християнської етики, які є пізнані природним людським розумом.

Етика та етикет

Етикет - слово французького походження, що означає манеру поводження. До нього відносяться правила чемності і ввічливості, прийняті в суспільстві.

Сучасний етикет успадковує звичаї практично всіх народів від сивої давнини до наших днів. В основі своєї ці правила поведінки є загальними, оскільки вони дотримуються представниками не тільки якогось даного суспільства, але і представниками всіляких соціально-політичних систем, що існують у сучасному світі.

Народи кожної країни вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені суспільним ладом країни, специфікою її історичної будови, національними традиціями і звичаями.

Розрізняють кілька видів етикету, основними з який є:

придворний етикет - строго регламентований порядок і форми обходження, установлені при дворах монархів;

дипломатичний етикет - правила поведінки дипломатів і інших офіційних осіб при контактах один з одним на різних дипломатичних прийомах, візитах, переговорах;

військовий етикет - звід загальноприйнятих в армії правил, норм і манер поводження військовослужбовців у всіх сферах їхньої діяльності;

загальногромадянський етикет - сукупність правил, традицій і умовностей, дотримуваних громадянами при спілкуванні один з одним.

    В міру змін умов життя людства, росту утворень і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніш вважалося непристойним, ставати загальноприйнятим, і навпаки. Але вимоги етикету не є абсолютними: дотримання їх залежить від місця, часу й обставин. Поводження, неприпустиме в одному місці і за одних обставин, може бути доречним в іншім місці і за інших обставин.

   В етикеті, як правило, закладені певні моральні принципи. Водночас етикет має суто зовнішню, часом відірвану від свого морального змісту, форму. Адже за суворим дотриманням правил етикету може критися недоброзичливе ставлення до інших. В цьому разі етикет стає формою лицемірства. Безпосередньо з мораллю пов’язані такі норми етикету: ввічливість, тактовність, коректність, вихованість.

Повчальне оповідання

На лавці в парку сидів самотній дідусь. Поруч присіли відпочити мама з маленькою донькою. Дідусь пригостив дівчинку цукеркою. Та, розумниця, відразу сказала йому:

- Спасибі.

Дідусь поцікавився:

- Що за слово ти мені сказала?

Дівчинка подумала, що старенький не розчув її, і повторила:

- Спасибі.

Але той знову запитав:

- А що означає це слово?

Дівчинка знизала плечима:

- Мене так мама вчила говорити, і тато.

- Дуже добре, мила. Але чи ти розумієш, що сказала?

Тут мама пояснила:

- Донька подякувала вам за цукерку. Так роблять усі виховані люди.

- Так-так, звичайно. Але слово це особливе. Це не просто подяка. Раніше ці слова були молитвою, котра повністю звучала так: "Спаси вас Бог". Тобто, ви мені зробили добро, і я молю Господа, щоб він врятував вас для вічного життя: "Спаси Бог". Потім люди стали забувати про Бога, і молитва скоротилася, чи й зовсім зникла. Всі звикли говорити: "Спаси-бі". Що це? "Спаси" - ясно, а що таке "бі"? Тепер уже дідусь здивовано знизав плечима і зітхнув:

- Люди часто забувають про Бога. Живуть, як їм заманеться, а так і загинути недовго. Ось тому ті, хто пам'ятає про Творця, і моляться один за одного: "Спаси вас Господи" чи "Спаси вас Бог". А коли людина говорить, сама не розуміючи що, то це не молитва виходить, а щось інше. Чи не правда?

Дідусь схилив перед своїми слухачками голову:

- Ви вибачте мене. Зовсім я вас заговорив. Але мені б дуже хотілося, щоб така світла душа, як ваша донька, помолилася про мене.

Дідусь насилу встав з лави, ще раз вклонився і, спираючись на ціпок, пішов по пустій алеї.

- Спаси вас Бог, - сказала йому вслід дівчинка.

4.Закріплення теми – завдання для учнів. Християнський моральний ідеал. Христос – істинний ідеал для наслідування. Він не допускає розходження між Своїми словами та ділами.

Робота зі Святим Письмом. Учні шукають риси характеру Ісуса Христа для наслідування. Наслідування Христових чеснот:

любові до ближніх і ворогів («Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лк. 23: 34);

покори, лагідності («Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем …» (Мт. 11: 29);

 милосердя («Я милосердя хочу, а не жертви» (Мт. 9: 13);

справедливості («Віддайте, що кесареве – кесареві, а що Боже – Богові» (Лк. 20: 25);

молитовності (Мк.1,35);

жертовності (Мк. 9, 35)

 Характер Христа – це чудо в історії людства. В Ньому є доброта без слабкості, повага без гордині, постійність без упертості, покора, наполегливість. Він мав від людей рідкісний авторитет і повагу, а Його стриманість завжди поєднувалася з великою доступністю і приязню. Христос непохитний перед гордими та злими, лагідний із немічними та розкаяними. Він ні млявий, ні підлий. Він рішучий і постійний у рішеннях, агресивний супроти підлості, гідно виступає проти невігластва, суворий проти розпусти фізичної й душевної. Його тверда воля покірно з пошаною схиляється перед небесним Отцем і земними батьками. Він ніжно любить дітей і своїх учнів, уважний на приязнь, чутливий до людських страждань, живе красою природи та прикрашає нею свої притчі.

5.Підсумок уроку.

Відколи існує людство, відтоді і постало питання морально – етичних відносин між ними. З сьогоднішнього уроку ми можемо зробити висновки, що тільки християнство може дати відповідь на питання про головні орієнтири в житті людини, про те, кого нам слід наслідувати. Лише абсолютні християнські моральні цінності можуть вирішити наші сучасні етичні проблеми.

6. Домашнє завдання. Завдання 8 у підручнику  

  • Беручи за основу біблійні тексти прочитані в класі, дайте письмову відповідь на запитання:

Які християнські риси характеру є у вас і які ви б хотіли унаслідувати від Ісуса Христа?

1

 

docx
Додано
28 лютого 2018
Переглядів
17291
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку