Конспект уроку в 7 класі " Віра. Надія Любов"

Тема.     ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ

Ключовий вірш: «А тепер залишаються віра, надія, любов, – оці три. А найбільша між ними – любов!» (1Кор. 13:13).

Опорні слова і поняття:

Віра – упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь; визнання існування Бога; Божа Чеснота.

Любов – моральне почуття і Божа Чеснота, що характеризується прийняттям і розумінням ближнього як неповторної особистості, готовність пробачити, співчувати, прагнення допомогти.

Надія − моральне почуття очікування бажаного, пов’язане з упевненістю у можливості його здійснення; Божа Чеснота, що виражається в очікуванні Царства Господньої допомоги і Царства Божого.

Чеснота – доброчесність, тверда схильність робити добро; постійне прагнення людської душі до виконання Заповідей Божих.

Перебіг уроку

І. Вступна частина.

 1.   Християнське вітання.

 2.   Організаційне та емоційне налаштування на урок, молитва.

ІІ. Актуалізація життєвого, чуттєвого та читацького досвіду.

.

1. Прослуховування духовної музики .

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

1.   Оголошення теми уроку.
2.   Визначення мети  та  основних завдань  уроку.
3. Що таке Божі Чесноти?

Які спільні та відмінні ознаки мають слова честь, чесність, чеснота.

 Пригадай, хто із твоїх однокласниць має ім’я Віра, Надія або Любов. Поміркуй, що можуть означати ці імена.

Розповідь  вчителя :

Чесноти – один із найщедріших Божих дарів людині. Чеснота є позитивною рисою нашої душі, завдяки якій людина здійснює добрі вчинки. Чесноти поділяються на одвічні і набуті людиною упродовж життя. Одвічні чесноти по-іншому називають Божими або богословськими. Божі чесноти мають надприродне походження: вони влиті Богом у душу людини через Святого Духа. Господь не примушує людину до чеснот. Вона має вільний вибір і сама вирішує, чи розвивати їх у собі далі, чи залишити незрілими зернятами. Божими Чеснотами є Віра, Надія і Любов.

ІV. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок.

  Робота із  Святим  Письмом.Біблійні історії

 (Мт. 8:5-13),

(Дії 27), Гімн Любові (1Кор. 13:1-8)

Бесіда

Як за допомогою Божих Чеснот людина відновлює свій природний зв’язок із Господом?

Як сотник продемонстрував свою віру?

Чому Господь зцілив його слугу?

Як мандрівцям у порятунку від морської катастрофи допомогла Павлова надія?

Як характеризує Святий Апостол Павло любов?

Наскільки таке розумінням любові відповідає твоїм уявленням про неї і твоєму поводженню з іншими людьми?

1. Чому наше життя неможливе без віри?

 Евристична  бесіда . Чим віра у Бога відрізняється від іншої віри?

Чому віра неможлива без довіри?

Яку людину можна вважати віруючою?

Чому «віра без діл мертва»?

Чи вартують щось добрі справи без віри?

У що віриш ти?

 Усе наше життя сповнене віри. Перед іспитом ми віримо у власні сили, під час негоди – в те, що на зміну їй ось-ось вигляне сонечко. Віримо в те, що матимемо щасливе майбутнє, оберемо професію до душі,  і в те, що наші близькі ніколи не зрадять нас, а наповнюватимуть його любов’ю. Однак не завжди замислюємось над тим, що все те, у що віримо, може нам дарувати Господь. Бо в Його волі наділити нас здібностями до спорту чи зупинити перед наркотичною прірвою, якщо щиро сподіватимемось на Господню допомогу у спасінні.

Звісно, можна вірити і тільки в нагромадження матеріальних благ, перемогу зла, забобони, але така віра тимчасова, вона допоможе нам тільки заблукати в гущавині життя, а не вибратися з неї.

Правдива віра є Божою чеснотою, через яку ми віримо у Господа та в усе те, що Він нам сказав та об’явив. Сам Господь вливає в душу людини чесноту віри, а вона повинна плекати її, розвивати та вдосконалювати. Через віру людина віль­но, цілковито віддає себе Богові. Віруючий старається пізнати і сповнити волю Бога: «Праведник з віри буде жити» (Рим. 1, 17).

Учень Христа повинен не тільки оберігати віру і жити в ній, а й відважно свідчити про неї і поширювати її. Усі маємо бути готовими визнавати Христа перед людьми і йти за Ним дорогою хреста серед переслідувань, яких ніколи Церкві не бракує, адже свідчення віри необхідні для спа­сіння: «Кожний, отже, хто визнає Мене перед людьми, того і я визнаю перед Моїм Отцем небесним. Хто ж Мене зречеться перед людьми, того і я зречусь перед Отцем Моїм небесним» (Мт. 10, 32-33).

Повчальне оповідання

До одного села приїхала циркова група. Під час одного з номерів між 2 високими стовпами натягнули канат. Акробат пройшовся по канату спочатку сам, потім із тачкою поперед себе. Глядачі були захоплені, лунко аплодували. Тоді акробат запитав: «Чи вірите ви, що я пройду з тачкою по канату так само успішно і назад?» Глядачі з готовністю вигукнули: «Аякже, віримо!» Тоді артист запропонував комусь із них сісти до тачки. Запанувала напружена тиша. Ніхто із людей не зважився прийняти пропозицію акробата…(За О.Басок)

 Поміркуй і дай відповідь:

Що можна сказати про віру глядачів з повчального оповідання?

Чи не пізнаємо ми в цій розповіді й себе?

Якою повинна бути справжня віра в Бога?

V. Узагальнення та систематизація набутих компетентностей.

         1.   Зачитування у Святому Письмі ключового вірша, його обговорення.

2.              Який порятунок дає нам надія?

 Кожна людина думає, мріє про власне майбутнє, будучину вітчизни. Живемо надією на те, що прийде новий день, що смуга невдач нарешті завершиться і поступиться місцем успіхам, що колись ми станемо дорослими, матимемо сім’ю, діточок, роботу, яка приноситиме користь не тільки нам, а й іншим людям. Сподіваємося, що Господь простить наші гріхи і вбереже від нового  зла. Надіємося, що будемо щасливі..

 Але наші сподівання так і залишаться тільки красивими мріями, якщо не докладемо аніяких зусиль до їх здійснення.. „Під лежачий камінь вода не тече”, - твердить народна мудрість. Чого вартуватиме наша думка про хороші оцінки в майбутньому, якщо ми замість книжки заглядатимемо тільки у розважальні передачі по телевізору, проводитимемо час у безцільних іграх із друзями? Що означатимуть наші мрії про майбутню професію моряка, якщо не навчимося навіть плавати, не виховуватимемо у собі мужність і відвагу? Чи правдивим буде наше вболівання за долю України, якщо думатимемо більше про себе, аніж про співвітчизників, чинитимемо їм зло?

Християнська Надія як надприродна Божа чеснота – це «якір душі», безпечний та міцний. Надія є також зброєю, яка захищає нас у бо­ротьбі за спасіння: «Будьмо тверезі, надягнувши броню віри та любові й шолом надії на спасіння» (1Сол. 5:8). Вона дає нам радість навіть у самому випробуванні: «Веселі в надії, в горі терпеливі» (Рим. 12:12). Вона виражається в молитві і живиться нею. Надія є надзвичайно сильним стимулятором людської активності, здатна окрилити розум і фантазію, мобілізувати волю і почуття, вселити впевненість у вчинках.

2.   Висновки вчителя.

Етичний практикум.

Як  не втрачати віри, надії, любові?

Наведи життєві приклади безнадії, розчарування, опускання рук перед труднощами та випробуваннями, розпуки, схильності до самогубства, проаналізуй ці ситуації у групі однокласників, пошукайте разом оптимальні способи вирішення цих проблем за допомогою віри, надії та любові.

VІ. Інструктаж домашнього завдання.

 Вивчити напам’ять ключовий вірш уроку.

Прочитати історію  про  вдову Софію  з трьома доньками, що зва­лися Віра, Надія й Любов.

VІІ. Підсумкова частина.

 Оцінювання навчальних досягнень учнів, момент вдячності, молитва.