«Не взивай намарне імені Господа Бога твого»

Тема «Не взивай намарне імені Господа Бога твого»   

Мета Освітня: продовжувати розкривати зміст Божих За­повідей як основи християнського життя.Виховна: виховувати в учнів любов до Бога, до свого ближнього, а також бажання виконувати правила, записа­ні Богом у Його Слові.Розвиваюча: розвивати пам’ять та духовно-моральне мислення учнів.

Біблійна основа: Вих. 20:7; Лев. 24:16; 2 Цар. 19:28; Пс. 62:2–3; 68:10; Єр. 52:1–11; Мт. 5:34, 37; 18:19–20; 26:41; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 10:27; 18:1; Ів. 14:15; Рим. 15:3; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; 6:1; Як. 5:16; 1 Петр. 2:1–3; Об. 16:9, 21.
Ключовий вірш: «Якщо ви Мене любите, — Мої запо­віді зберігайте» (Ів. 14:15).
Інші вислови: Як тіло через недугу втрачає бажання й смак до стра­ви, так і душа через гріхи стає байдужа й ослабла до Бо­жих справ. Ревність у виконанні Закону народжується в душі з глибокого переконання, що Заповідь Божа — це вічне життя, а Божі обітниці для тих, хто зберігає Закон.
Нехай Божа Заповідь буде тобі за дорадника й постій­но дає тобі світло до розуміння речей.
Св. Василій Великий
Обладнання: стенд із Десятьма Божими Заповідями, вислови видатних людей про Заповіді Божі, ключовий вірш, кросворд «Декалог».
Технічне обладнання уроку: магнітофон, аудіокасети.
Міжпредметні зв’язки: музика, література, образотворче мистецтво.
Випереджувальне завдання: група учнів (науковців, філософів, психологів, дослідників), які підготували само­стійні завдання щодо третьої Заповіді й гріхів проти неї.
ХІД УРОКУ
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА 
Вітання («Слава Богу!» — «Навіки слава!»)
Учитель. Сьогодні ми продовжимо розкривати зміст Божих Заповідей, і перш, ніж ми приступимо до головної теми нашого уроку, розв’яжемо кросворд, ключовим сло­вом якого є те, яким ми називаємо Десять Божих Запові­дей (див. Додаток 1).
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА 
Оголошення теми та завдання уроку
Учитель. Сьогодні ми поговоримо про третю Запо­відь Божу «Не призивай намарне Імені Господа Бога тво­го» (Вих. 20:7). Порушення цієї заповіді — легковажне ви­мовляння Божого імені, прокльони, лихослів’я, богохуль­ство. Невиконання людьми цієї заповіді призводить до марнослів’я, побутового ставлення до святинь, до духо­вної розпусти, занепаду й виродження української нації.
Досліджували цей матеріал групи науковців, філосо­фів, психологів, дослідників. Послухаймо їх.Свої розповіді учні готують заздалегідь, а на уроці ви­разно читають або розповідають напам’ять.
Філософ. Ми вже знаємо, що Бог має різні імена, на­приклад: Господь, Творець, Свята Трійця, Святий Дух, Ісус Христос, Всевишній, Спаситель тощо. Третя Заповідь забо­роняє легковажне ставлення до будь-якого імені Божого й до всього, що безпосередньо з Ним пов’язано, — Його якостей і справ.
Науковець. Ім’я, в розумінні давніх ізраїльтян, ото­тожнювало все єство когось чи чогось. Бог Сам Себе на­звав «Я є Сущий (Ягве)». Отже, ім’я Бога означає те, що мож­на сказати про Бога. Ізраїльтяни так боялися порушити цю заповідь, що вони взагалі не вимовляли слово Бог (Ягве) й заміняли його різними синонімами, як: Господь, Вседер­житель тощо.
Дослідник. Третя Божа Заповідь — «Не взивай намар­не імені Господа Бога твого» — вимагає від нас уважності та серйозності в розмовах з Богом і про Бога. Не можна цього робити з хихиканням чи з лайкою, чи з прокльоном, чи просто поспіхом, щоб швидше звільнитися. Ісус сказав: «Я ж кажу вам: не кляніться зовсім… слово ваше нехай буде: так — так; ні — ні, а що більше того, те від лукавого» (Мт. 5:34, 37).
Психолог. Вам, напевно, доводилося чути, як негарно, буває, сваряться на вулиці хлопчики: «Ось тобі істинний хрест — я твій самокат таки поламаю!» Або: «Їй Богу, ти ще від мене діждешся!» Або насміхаються: «Ну-ну, хай тобі Бо­женька допомагає!» Або просять у Бога чогось поганого: «Зроби, Боже, так, щоб Сашко двійку отримав!» Або, що частіше за все буває, говорять усякі погані, брудні слова, іноді навіть поряд з іменем Господа чи Його Матері.
Щоб не образити Господа й не забруднити совість порушенням Заповіді, слід говорити про Бога та про свя­щенні речі з належною повагою: ні в якому разі не у свар­ці, не в насмішку, не недбало…
Ім’я Боже годиться промовляти тихо, щиро, вдячно, поштиво. Тож пильнуймо за собою.
Учитель. Однак не тільки це є порушенням третьої Заповіді. Якщо ти, наприклад, з батьками молишся в церк­ві або вдома, а при цьому думаєш про все, що завгодно, тільки не про Бога (про забавки, про друзів, про мульти­ки); якщо ти «тарабаниш» молитву (скоріше б скінчити!); якщо ти погано поводишся в храмі — ти теж порушуєш третю Божу Заповідь.
Пам’ятай, Бог завжди поряд і все бачить, про все знає. Бійся образити Його своєю недбалістю, неуважністю, глупством. Ім’я Боже — наша велика святиня, пам’ятай про це та поводься так, щоб люди й без божби вірили тобі.
Філософ. Про Бога і Його святість, про Премудрість і Любов Божу, про Його благу Волю, яка відкривається в Законі Життя, не можеш говорити, якщо твоє особисте життя не відповідає і не узгоджується з цими вічними ви­сотами духа; якщо розуміння духовних принципів не ста­ло перетворюючим, спасаючим чинником у тобі самому, не є твоїм життям; якщо сам не живеш цими, доступними твоїй свідомості духовними принципами. Молитва тіль­ки тоді буде щирим і правомірним зверненням до Бога, коли воля людини переповнюється прагненням вико­нати Його волю. Святість імені Бога принижується, коли духовне, правдиве поклоніння підміняють релігійними обрядовими культами, ритуалами й формами; коли Його іменем люди клянуться в повсякденному житті, у побуті, у міжособистих відносинах; клянуться в судах, в держав­них установах. Переступають цю святу Заповідь, коли іме­нем Бога освячують предмети культу, побутового вжитку, знаряддя вбивства, військові арсенали, присуджують до страти, ведуть міжрелігійну ворожнечу, проклинають іно­вірців, єретиків, благословляють насильство, лицемірять, блюзнірствують. Наслідком порушення її є все те горе й трагедії, що випадають на долю окремих людей і народів, які чинять переступ цієї Божої Заповіді.
А тому, задля почесті Бога, християни повинні остері­гатися таких гріхів:
Блюзнірство — це коли ми паплюжимо Бога, знева­жаємо все високе, духовне.
Запишемо у зошиті посилання з Біблії, які ми зможемо вдома прочитати: Мт. 12:31–32.
Богохульство — зухвалі слова проти Бога: Пс. 68:10; Рим. 15:3; 1 Тим. 6:1; 2 Петр. 2:1–3; Об. 16:9.
Як саме ми повинні остерігатися цього, нам розка­жуть учні-дослідники.
Дослідник. У Старому Завіті можна знайти приклади, як Господь карає за богохульство. Так Він покарав асси­рійського царя Санхериба, який хотів знищити Єрусалим. «За те, що ти біснувався на Мене, та що твоє зухвальство вразило Мої вуха, я тобі заправлю Моє кільце у ніздрі, Мої вудила — у твій рот, і заверну тебе тією дорогою, якою ти прийшов» (2 Цар. 19:28).
Психолог. Нам слід остерігатися нарікання на Бога та волю Божу. Слово Боже пише: «Не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від погубителя» (1 Кор. 10:10).
Забороняється нарікати:
— на Господа (Пр. 19:3; Рим. 9:20);
— проти правди Божої (Рим. 3:5-6);
— проти служіння Богові (Мал. 3:13-14).
Учитель. Ось послухайте такий життєвий приклад.
Учениця. Іде бідний чоловік у палючий сонячний день кам’яною стежиною та нарікає на Бога: «Чому я наро­дився таким нещасним і бідним, що не маю навіть грошей купити взуття, зовсім покалічив собі ноги?» Після довгої дороги він дістався до міста й побачив там бідного каліку, якого возили в спеціальному візку і який у всіх просив ми­лостиню. Бідняк глибоко замислився: «Невже цьому калі­ці краще, ніж мені? — сказав він сам собі. — Він без до­помоги інших не може рухатись, а я який довгий шлях до міста пройшов своїми ногами». Він одразу пішов у церкву, став на коліна й просив Господа, щоб Він простив йому ці нарікання. Бідняк почувався щасливим, оскільки мав ноги, і більше ніколи не нарікав на Бога.
Учитель. А як ви думаєте, діти, неувага в молитві може бути гріхом проти цієї Заповіді? (Відповіді дітей.) Послухаймо учня, який досліджував це питання.
Науковець. Молитва — це наша бесіда чи розмова з Богом. Вона необхідна нам, як повітря і їжа. Усе, що ми ма­ємо, — від Бога, у нас немає нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа — усе дається нам Богом. Тому і в радості, і в журбі, або коли нам щось потрібно, треба звертатися до Бога в молитві. І якщо ми від щирого серця, з вірою й рев­ністю проситимемо Його про свої потреби, Він неодмінно виконає наші бажання й дасть усе те, що нам насправді необхідно, з волі Своєї.
Учитель. У Святому Письмі є дуже багато текстів, які говорять про молитву: Пс. 62:2–3; Мт. 18:19–20; 26:41; 17:21; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 18:1; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; Як. 5:16.
Учні записують біблійні посилання в зошити.
Науковець. Але є й такі люди, які моляться, не поми­рившись із ближнім, поспіхом, під час загальноцерков­ної молитви розмовляють або сміються. Вони моляться з обов’язку і в душі незадоволені молитвою взагалі. Такої молитви Бог не буде слухати: це гріх неуваги в молитві.
Учитель. А як ви думаєте, чи маємо ми право пору­шувати обітниці, дані Богові чи перед Богом? (Відповіді дітей.)
Філософ. Якщо дав клятву або обітницю Господеві, то не порушуй їх — це гріх. Господь карає за порушен­ня клятви. Ось один із прикладів. Вавилонський цар На­вуходоносор, завоювавши Ізраїль, призначив у ньому царем Седекію. Седекія на той час мав 21 рік, і він царю­вав одинадцять років у Єрусалимі, давши клятву вірності вавилонському правителеві. Утім, це не завадило Седекії укласти угоду з єгипетським царем проти Навуходоно­сора, порушивши таким чином клятву. За це Бог суворо покарав Седекію. Невдовзі Навуходоносор завоював Єру­салим і повелів убити синів Седекії перед його очима. Са­мому Седекії він виколов очі, закував у кайдани, вивіз у Вавилон і посадив у в’язницю, де той помер. Ось так був покараний Седекія за порушення клятви.

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ 
Учитель. Ось і закінчилося наше знайомство з тре­тьою Божою Заповіддю. Як бачимо, наслідки гріхів, якими люди порушують Заповіді Божі, є болючими й руйнівни­ми. Тож будьмо вдячними Богові за Його Сина Ісуса Хрис­та, Який узяв на Себе наші провини, наш сором, нашу неспроможність виконати Божі Заповіді й бути доскона­лими і, розп’явши їх на голгофському хресті, здобув нам спасіння й свободу від влади гріха. Людина, яка вірить у Ісуса Христа всім своїм серцем, навмисне не порушува­тиме жодної Божої Заповіді, однак їй все ж потрібно бути пильною й стерегти своє серце від спокус.
Учитель разом із учнями зачитує ключовий вірш та вислови видатних людей.