5 жовтня о 18:00Вебінар: Використання дитячого фольклору на уроках іноземної мови

«Не взивай намарне імені Господа Бога твого»

Про матеріал

Мета Освітня: продовжувати розкривати зміст Божих За­повідей як основи християнського життя.Виховна: виховувати в учнів любов до Бога, до свого ближнього, а також бажання виконувати правила, записа­ні Богом у Його Слові.Розвиваюча: розвивати пам'ять та духовно-моральне мислення учнів.

Біблійна основа: Вих. 20:7; Лев. 24:16; 2 Цар. 19:28; Пс. 62:2–3; 68:10; Єр. 52:1–11; Мт. 5:34, 37; 18:19–20; 26:41; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 10:27; 18:1; Ів. 14:15; Рим. 15:3; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; 6:1; Як. 5:16; 1 Петр. 2:1–3; Об. 16:9, 21.
Ключовий вірш: «Якщо ви Мене любите, — Мої запо­віді зберігайте» (Ів. 14:15).
Перегляд файлу

Тема «Не взивай намарне імені Господа Бога твого»   

Мета Освітня: продовжувати розкривати зміст Божих За­повідей як основи християнського життя.Виховна: виховувати в учнів любов до Бога, до свого ближнього, а також бажання виконувати правила, записа­ні Богом у Його Слові.Розвиваюча: розвивати пам’ять та духовно-моральне мислення учнів.

Біблійна основа: Вих. 20:7; Лев. 24:16; 2 Цар. 19:28; Пс. 62:2–3; 68:10; Єр. 52:1–11; Мт. 5:34, 37; 18:19–20; 26:41; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 10:27; 18:1; Ів. 14:15; Рим. 15:3; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; 6:1; Як. 5:16; 1 Петр. 2:1–3; Об. 16:9, 21.
Ключовий вірш: «Якщо ви Мене любите, — Мої запо­віді зберігайте» (Ів. 14:15).
Інші вислови: Як тіло через недугу втрачає бажання й смак до стра­ви, так і душа через гріхи стає байдужа й ослабла до Бо­жих справ. Ревність у виконанні Закону народжується в душі з глибокого переконання, що Заповідь Божа — це вічне життя, а Божі обітниці для тих, хто зберігає Закон.
Нехай Божа Заповідь буде тобі за дорадника й постій­но дає тобі світло до розуміння речей.
Св. Василій Великий
Обладнання: стенд із Десятьма Божими Заповідями, вислови видатних людей про Заповіді Божі, ключовий вірш, кросворд «Декалог».
Технічне обладнання уроку: магнітофон, аудіокасети.
Міжпредметні зв’язки: музика, література, образотворче мистецтво.
Випереджувальне завдання: група учнів (науковців, філософів, психологів, дослідників), які підготували само­стійні завдання щодо третьої Заповіді й гріхів проти неї.
ХІД УРОКУ
I. ВСТУПНА ЧАСТИНА 
Вітання («Слава Богу!» — «Навіки слава!»)
Учитель. Сьогодні ми продовжимо розкривати зміст Божих Заповідей, і перш, ніж ми приступимо до головної теми нашого уроку, розв’яжемо кросворд, ключовим сло­вом якого є те, яким ми називаємо Десять Божих Запові­дей (див. Додаток 1).
II. ОСНОВНА ЧАСТИНА 
Оголошення теми та завдання уроку
Учитель. Сьогодні ми поговоримо про третю Запо­відь Божу «Не призивай намарне Імені Господа Бога тво­го» (Вих. 20:7). Порушення цієї заповіді — легковажне ви­мовляння Божого імені, прокльони, лихослів’я, богохуль­ство. Невиконання людьми цієї заповіді призводить до марнослів’я, побутового ставлення до святинь, до духо­вної розпусти, занепаду й виродження української нації.
Досліджували цей матеріал групи науковців, філосо­фів, психологів, дослідників. Послухаймо їх.Свої розповіді учні готують заздалегідь, а на уроці ви­разно читають або розповідають напам’ять.
Філософ. Ми вже знаємо, що Бог має різні імена, на­приклад: Господь, Творець, Свята Трійця, Святий Дух, Ісус Христос, Всевишній, Спаситель тощо. Третя Заповідь забо­роняє легковажне ставлення до будь-якого імені Божого й до всього, що безпосередньо з Ним пов’язано, — Його якостей і справ.
Науковець. Ім’я, в розумінні давніх ізраїльтян, ото­тожнювало все єство когось чи чогось. Бог Сам Себе на­звав «Я є Сущий (Ягве)». Отже, ім’я Бога означає те, що мож­на сказати про Бога. Ізраїльтяни так боялися порушити цю заповідь, що вони взагалі не вимовляли слово Бог (Ягве) й заміняли його різними синонімами, як: Господь, Вседер­житель тощо.
Дослідник. Третя Божа Заповідь — «Не взивай намар­не імені Господа Бога твого» — вимагає від нас уважності та серйозності в розмовах з Богом і про Бога. Не можна цього робити з хихиканням чи з лайкою, чи з прокльоном, чи просто поспіхом, щоб швидше звільнитися. Ісус сказав: «Я ж кажу вам: не кляніться зовсім… слово ваше нехай буде: так — так; ні — ні, а що більше того, те від лукавого» (Мт. 5:34, 37).
Психолог. Вам, напевно, доводилося чути, як негарно, буває, сваряться на вулиці хлопчики: «Ось тобі істинний хрест — я твій самокат таки поламаю!» Або: «Їй Богу, ти ще від мене діждешся!» Або насміхаються: «Ну-ну, хай тобі Бо­женька допомагає!» Або просять у Бога чогось поганого: «Зроби, Боже, так, щоб Сашко двійку отримав!» Або, що частіше за все буває, говорять усякі погані, брудні слова, іноді навіть поряд з іменем Господа чи Його Матері.
Щоб не образити Господа й не забруднити совість порушенням Заповіді, слід говорити про Бога та про свя­щенні речі з належною повагою: ні в якому разі не у свар­ці, не в насмішку, не недбало…
Ім’я Боже годиться промовляти тихо, щиро, вдячно, поштиво. Тож пильнуймо за собою.
Учитель. Однак не тільки це є порушенням третьої Заповіді. Якщо ти, наприклад, з батьками молишся в церк­ві або вдома, а при цьому думаєш про все, що завгодно, тільки не про Бога (про забавки, про друзів, про мульти­ки); якщо ти «тарабаниш» молитву (скоріше б скінчити!); якщо ти погано поводишся в храмі — ти теж порушуєш третю Божу Заповідь.
Пам’ятай, Бог завжди поряд і все бачить, про все знає. Бійся образити Його своєю недбалістю, неуважністю, глупством. Ім’я Боже — наша велика святиня, пам’ятай про це та поводься так, щоб люди й без божби вірили тобі.
Філософ. Про Бога і Його святість, про Премудрість і Любов Божу, про Його благу Волю, яка відкривається в Законі Життя, не можеш говорити, якщо твоє особисте життя не відповідає і не узгоджується з цими вічними ви­сотами духа; якщо розуміння духовних принципів не ста­ло перетворюючим, спасаючим чинником у тобі самому, не є твоїм життям; якщо сам не живеш цими, доступними твоїй свідомості духовними принципами. Молитва тіль­ки тоді буде щирим і правомірним зверненням до Бога, коли воля людини переповнюється прагненням вико­нати Його волю. Святість імені Бога принижується, коли духовне, правдиве поклоніння підміняють релігійними обрядовими культами, ритуалами й формами; коли Його іменем люди клянуться в повсякденному житті, у побуті, у міжособистих відносинах; клянуться в судах, в держав­них установах. Переступають цю святу Заповідь, коли іме­нем Бога освячують предмети культу, побутового вжитку, знаряддя вбивства, військові арсенали, присуджують до страти, ведуть міжрелігійну ворожнечу, проклинають іно­вірців, єретиків, благословляють насильство, лицемірять, блюзнірствують. Наслідком порушення її є все те горе й трагедії, що випадають на долю окремих людей і народів, які чинять переступ цієї Божої Заповіді.
А тому, задля почесті Бога, християни повинні остері­гатися таких гріхів:
Блюзнірство — це коли ми паплюжимо Бога, знева­жаємо все високе, духовне.
Запишемо у зошиті посилання з Біблії, які ми зможемо вдома прочитати: Мт. 12:31–32.
Богохульство — зухвалі слова проти Бога: Пс. 68:10; Рим. 15:3; 1 Тим. 6:1; 2 Петр. 2:1–3; Об. 16:9.
Як саме ми повинні остерігатися цього, нам розка­жуть учні-дослідники.
Дослідник. У Старому Завіті можна знайти приклади, як Господь карає за богохульство. Так Він покарав асси­рійського царя Санхериба, який хотів знищити Єрусалим. «За те, що ти біснувався на Мене, та що твоє зухвальство вразило Мої вуха, я тобі заправлю Моє кільце у ніздрі, Мої вудила — у твій рот, і заверну тебе тією дорогою, якою ти прийшов» (2 Цар. 19:28).
Психолог. Нам слід остерігатися нарікання на Бога та волю Божу. Слово Боже пише: «Не нарікайте, як деякі з них нарікали і загинули від погубителя» (1 Кор. 10:10).
Забороняється нарікати:
— на Господа (Пр. 19:3; Рим. 9:20);
— проти правди Божої (Рим. 3:5-6);
— проти служіння Богові (Мал. 3:13-14).
Учитель. Ось послухайте такий життєвий приклад.
Учениця. Іде бідний чоловік у палючий сонячний день кам’яною стежиною та нарікає на Бога: «Чому я наро­дився таким нещасним і бідним, що не маю навіть грошей купити взуття, зовсім покалічив собі ноги?» Після довгої дороги він дістався до міста й побачив там бідного каліку, якого возили в спеціальному візку і який у всіх просив ми­лостиню. Бідняк глибоко замислився: «Невже цьому калі­ці краще, ніж мені? — сказав він сам собі. — Він без до­помоги інших не може рухатись, а я який довгий шлях до міста пройшов своїми ногами». Він одразу пішов у церкву, став на коліна й просив Господа, щоб Він простив йому ці нарікання. Бідняк почувався щасливим, оскільки мав ноги, і більше ніколи не нарікав на Бога.
Учитель. А як ви думаєте, діти, неувага в молитві може бути гріхом проти цієї Заповіді? (Відповіді дітей.) Послухаймо учня, який досліджував це питання.
Науковець. Молитва — це наша бесіда чи розмова з Богом. Вона необхідна нам, як повітря і їжа. Усе, що ми ма­ємо, — від Бога, у нас немає нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа — усе дається нам Богом. Тому і в радості, і в журбі, або коли нам щось потрібно, треба звертатися до Бога в молитві. І якщо ми від щирого серця, з вірою й рев­ністю проситимемо Його про свої потреби, Він неодмінно виконає наші бажання й дасть усе те, що нам насправді необхідно, з волі Своєї.
Учитель. У Святому Письмі є дуже багато текстів, які говорять про молитву: Пс. 62:2–3; Мт. 18:19–20; 26:41; 17:21; Мк. 1:35; 11:24; Лк. 18:1; Еф. 6:18; 1 Сол. 5:17–18; 1 Тим. 2:1; Як. 5:16.
Учні записують біблійні посилання в зошити.
Науковець. Але є й такі люди, які моляться, не поми­рившись із ближнім, поспіхом, під час загальноцерков­ної молитви розмовляють або сміються. Вони моляться з обов’язку і в душі незадоволені молитвою взагалі. Такої молитви Бог не буде слухати: це гріх неуваги в молитві.
Учитель. А як ви думаєте, чи маємо ми право пору­шувати обітниці, дані Богові чи перед Богом? (Відповіді дітей.)
Філософ. Якщо дав клятву або обітницю Господеві, то не порушуй їх — це гріх. Господь карає за порушен­ня клятви. Ось один із прикладів. Вавилонський цар На­вуходоносор, завоювавши Ізраїль, призначив у ньому царем Седекію. Седекія на той час мав 21 рік, і він царю­вав одинадцять років у Єрусалимі, давши клятву вірності вавилонському правителеві. Утім, це не завадило Седекії укласти угоду з єгипетським царем проти Навуходоно­сора, порушивши таким чином клятву. За це Бог суворо покарав Седекію. Невдовзі Навуходоносор завоював Єру­салим і повелів убити синів Седекії перед його очима. Са­мому Седекії він виколов очі, закував у кайдани, вивіз у Вавилон і посадив у в’язницю, де той помер. Ось так був покараний Седекія за порушення клятви.

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ 
Учитель. Ось і закінчилося наше знайомство з тре­тьою Божою Заповіддю. Як бачимо, наслідки гріхів, якими люди порушують Заповіді Божі, є болючими й руйнівни­ми. Тож будьмо вдячними Богові за Його Сина Ісуса Хрис­та, Який узяв на Себе наші провини, наш сором, нашу неспроможність виконати Божі Заповіді й бути доскона­лими і, розп’явши їх на голгофському хресті, здобув нам спасіння й свободу від влади гріха. Людина, яка вірить у Ісуса Христа всім своїм серцем, навмисне не порушува­тиме жодної Божої Заповіді, однак їй все ж потрібно бути пильною й стерегти своє серце від спокус.
Учитель разом із учнями зачитує ключовий вірш та вислови видатних людей.

 

docx
Додано
28 лютого 2018
Переглядів
1697
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку