Етно - розвага "Казкова подорож"

Етно - розвага з використанням  народних ігор .

Тема: «Казкова подорож»

Мета: продовжувати знайомити дітей з культурою  українського народу, національними українськими іграми, обрядами. Організовувати з дітьми  весняні  хороводи  та музичні ігри. Удосконалювати вміння орієнтуватися в просторі, змінювати  напрями рухів за сигналом. Розвивати нестандартне сприймання довкілля шляхом вживання в образ, гнучкість голосу, спритність, силу, увагу та швидкість. Активізувати сценічну сферу, створювати гарний настрій. Виховувати бажання грати  разом в народні ігри.

Обладнання :  декорації – українська хата, лави, тин, українські костюми,

миска з варениками, одноразові тарілки та виделки, серветки.

Волонтери театрального дійства: учні старших класів в ролі – діда, баби , кози, кота.

Хід.

Ведуча:

• Діти, сьогодні ми з вами відправимся в далеку подорож до країни  казочок і веселих ігор. Але перед тим, як вирушити нам з вами в дорогу, треба у сонечка попросити дозволу, а у вітра  запитати шлях.

 ( Стають у коло, протягують руки  до сонця, починають  проговорювати закличку в різних формах: голосно, тихо, почергове повторення між хлопцями та дівчатами).

                     Вийди, вийди, сонечко на дідове полечко,

                     На бабине зіллячко, на наше подвірячко.

                     А ми українські діти весело співаємо,

                     Сонце закликаємо.

Ведуча: Відчули тепло на рученятах, це сонце наше дає вам сонячні промінчики, щоб бути сильними, хоробрими, добрими і щирими.

                     (Чути голос сонця)

                     А я тепле сонечко, чую голоси,

                     Дозволяю в казочку весело піти.

                    А грайливий вітер доріжку вам покаже

                    Дід Петро та баба Галя

                    Гру веселу вам розкаже.

(Чути шум вітра, діти качають руками  із сторони в сторону, удаючи вітер)

Ведуча: Вітер до нас прилетів, шум  з собою він привів.

                             ( Виконується хоровод «Шум»)

Ведуча: Діти, а що в нас з вами за казка без діда та баби. А ось і вони.

( Заходять   «баба» та «дід» в театральних костюмах, вітаються та починають гру «Розбите  яєчко»).

Ведуча: не спіймали мишки, втекла, тільки хвостиком махнула, а нам  далі казочку дивитись, що дід з бабою будуть далі робити?

Дід: ну, що бабо, йди тісто місити, та мабуть вареників зробиш нам, діток  причастуємо. А я люльку покурю та й  з дітками пограю.

 (  Дід сідає на пеньок, виймає люльку, а в цей час вибігає «коза»).

Коза: а ну ставайте швидше, я хочу з вами пограти.

                        (Грають в гру «Коза», після цього коза прощається).

Ведуча:  вітер,  вітер допоможи, далі в казку поведи.

             (    Зчепляються за руки та змійкою йдуть по доріжці, невдозі чують нявкання кота. Виходять киця та котик , обоє нявкають.)

Ведуча: котик, котик не сиди , своє горе розкажи.

Кіт: своє горе розкажу і про кицю покажу.

Баба: дід, а ти не бачив нашого кота Ваську  і Мурочку? Та де ж вони поділися? (Діти ховають  котів за свої спини, де вони  і залишаються).

Ведуча: Діти. А давайте попросимо діда  щось нам цікаве розповісти. (Підходять до діда та просять щоб він щось їм розповів, дід удає що спить).

Дід: розказати?! Та дайте згадати. Так от, як я був маленький то грали ми у веселий « регіт» . В таку гру вже не грають.

Ведуча: А ми знаємо цю гру, зараз ми покажемо.

                       (Проводиться гра «Регіт»)

Дід: а в «Горщика» ви вмієте?

Діти: звісно. Ось дивись, діду.

                   (Проводиться гра «Горщик»).

Дід: от молодці , так молодці! Грають, Галю ,  так як ми грали  з тобою. Славні то були  колись часи, козакував я. Памятаю, у мене був кінь вороний, шаблюка о-го-го, а вуса отакі( показує). Сяду на коня, шабля в руках і ну ворогів бити.

              (Розмахує руками, хватається за спину, згинається).

Баба: куди тобі, вже своє відскакав, сідай та дивись, як діти готуються в козаки.

  Гра «Хто швидше одягнеться?»

Завдання:  учаснику гри треба швидко одягнути український козацький одяг.

Дід: бачу, бачу, ви славні козачата. Так ви мене розсмішили, розвеселили, що аж гаряче стало.

Баба: Та то ти ,діду, вже  старий і не помітив, що вже сонечко  сильніше припікає, а он і птахи з теплих країв  повернулися. Ось дивись, скільки пташок летить, та все парами, тільки зозуля одна.

                            Гра «Птахи та зозуля»

Ведуча: птахи – справжні вісники весни. З їх появою пробуджується природа, все живе на землі. Зазеленіла травичка і прокинулись квіти.

                        Релаксація  «Танок Квітів».

Баба:  весна чарівниця, неначе цариця. Наказ свій послала, щоб краса вставала.

Дід: весна… Так приємно бачити, як пробуджується все на весні, а ще більше щемить серце, коли згадую , як ми з бабцею на вулицю вибігали, весну  зустрічали.

Баба: які веселі ігри  та  хороводи водили, а скільки веснянок знали! А чи вміють діти весну закликати?

Ведуча: звичайно, вміють. Ось послухайте, які заклички знають наші учні.

                        ( Діти читають заклички про весну).

Ведуча:   нарешті вже весна прийшла,

                 Весна – красна тепло  всім принесла.

                 Посміхніться сонечку – здраствуй ,золоте!

                 Посміхніться квіточці – хай вона цвіте!

              Посміхніться дощику – лийся, мов з відра,

              Й сонечко всміхнулось нам, зичить всім добра!

               Станьте у танок, сплетемо сонечку вінок!

                      Гра « Чий віночок кращий!»

               (гра плавно переходить у хоровод «Веснянка»)

Дід і баба: ось і казочка , діти, скінчилась, в ній добро та щастя поріднилось,

                    А вас ,гостей  рідненьких , чекаєм до столу всіх жвавенько.

          (Дід з бабою запрошують скуштувати вареників).

-