“

Якщо вдома не сидиться- завітай на вечорниці!”

 

 

 

         Дійові особи:

• Тетяна- господарка хати і вечорниць.
• Лаврін і Карпо
• Кайдашиха
• Ворожка
• Дівчата
• Хлопці

Дія відбувається  в один із грудневих вечорів.

На передньому плані  - інтер’єр селянської хати: піч, біля печі- рогач, кочерга.

Під стінами- широкі лави, між ними- великий стіл. На покуті горщики, глечики, макітри, миски.

 

 Автор сценарію Косточка Валентина(сценарій побудований на основі творів класиків  української літератури)

 

 

 

 

 

 

 

(Звучить лірична музика. Освітлення ледь-ледь. На фоні музики звучить голос).

Зимова днина коротка, мов заячий хвіст. Ледь сонце визирне з-над крайніх хат, а вже на іншому кутку села починають крадькувати волохаті сутінки. Отож і кажуть: у грудні туди тень, сюди тень, та й минув день.

Щойно село прикриє тонке крило вечора, на дахах ураз починають попихкувати люлькуваті комини.  Густий туман встає над лісом вечірньою добою. В селі тихо, на вулицях пусто. Місяць світить, як через сито; вітер колише голими вербовими верхами. Марина дівчат до себе на вечорниці закликає:

Дівчата-сестриці! Прийдіть завтра до мене на вечорниці! Скучно мені, молодій, самій в хаті жити. Марно пливуть мої дні за днями, літа за літами! Постіль біла, стіна німа, ні до кого й слова промовити. Прийде день- журюся, прийде ніч- сумую. Приходьте, дівчата!

Добре, Марино, прийдемо!- Одказують дівчата.

А я закличу до себе троїсті музики та наманю хлопців повну хату і кімнату, ще й подвір’ячко! Тому кивну, тому моргну, і налинуть до мене, як орли, як соколи. Порозчиняю ворітечка, буду вас ждати, в вікна виглядати. Приходьте ж, дівчаточка!...

Добре, Марино, прийдемо, прийдемо!...

( голос диктора)

Густий туман покотився яром; в селі тихіше; місяць насилу виглядає з-за густої хмари, неначе світить через густе полотно. Марина, де не встріне хлопців, до себе на вечорниці закликає:

-Хлопці! Завтра в мене вечорниці! Моя хата скраю, вона стоїть у вишнях, а двір у черешнях. Лихих собак не маю. Завертайте туди, хлопці, не минайте мене! Як минете мою хату,- не займайте мене!

• Добре, Марино, прийдемо, як дівчата будуть!- одказують хлопці.

(голос диктора)

Місяць виплив з-за густого туману на синє небо; затих вітер і насилу шелестить сухим листом. І ясніше, і тепліше надворі. То там то сям заскиглить промерзлий журавель колодязя, сполохнеться тонкий дівочий голос:

•   Орисю, сьогодні вечорниці, приходь, будемо розважатися...
• Аякже,- відгукнеться інший. Прийду, прийду. А ти  сама не барися.

(З’являється господиня святково одягнена в червоних коралах)

Господиня . Колись вечорниці були дуже поширені. На них молодь ближче знайомилася, окремі риси пізнавали і там пару вибирали. Було так заведено, кожне село і, навіть вулиця мала “свою” хату для вечорниць. Збиралися в самотньої господині. Вона лад в усьому давала: за молоддю наглядала та дівчатам вечерю готувати допомагала. Дівчата приносили з дому продукти. Наперед домовлялися, хто що принести має: одна - масло, інша - сметану, третя - сиру та борошна  на вареники.  А хлопці для дівчат за їх старання приносили ласощі: цукерок купували, горішки, яблука заздалегідь для вечорниць припасали.

   Молодь платила господині борошном, печеним хлібом, полотном... Цікаво й те, що на ті самі вечорниці рідним братам і сестрам не дозволялось ходити - була повага до старших: молодші слухалися своїх старших братів чи сестер, чого б варто повчитись молоді нині.

І хоча пройшли століття: і зараз інша музика, але не менш запальна, інші танці, проте не менш веселі, інші пісні, проте не менш задушевні. Як і раніше молодь прагне збиратися, дізнаватися більше один про одного. Тож сьогодні, як і колись,  я запрошую вас на вечорниці... лише сучасні! А які ж вечорниці без пісні...

(Звучить пісня “ Скаче в полі білий кінь”)

(Чути сміх. Господиня дивиться на двері.заходять дівчата).

Дівчата:

-Добрий вечір вашій хаті,

уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

-Добрий вечір, господине, славна молодице,

Чули, що у цій хатині будуть вечорниці.

Ведуча:

Добрий вечір, дівчата. Заходьте, заходьте .Я на вас вже давно чекаю.

(Дівчата заходять, вітаються, роздягаються. Одні сідають на лави, інші підходять до столу - починають ліпити вареники).

Ведуча:

 Поспішайте, дівчатонька,

Бо пора вже вечорниці

Всім нам починати.

(звертаючись до залу)

І на наших вечорницях

Хто сумний – розвеселиться.

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці.

Тож запрошуєм і вас,

(до дівчат)

Дівчата, заспівайте для нас!

(Виходять чотири дівчини, співають пісню “Хлопці-кучеряві”

Після того як заспівали:)

Дівчина: Кому добрий, а кому і не дуже!

Ведуча : А то чому ж?

Дівчина: А що ж то за вечорниці без хлопців?!

Дівчина: А без музики?

Ведуча Здається я чую голоси хлопців!

Дівчина: А ось і вони!

(Виходять хлопці одягнені по-сучасному, проте в українських сорочках)

Хлопці:

Чи раді нам, чи може йти в сусідній гуртожиток?(крізь прочинені двері просувалася смушкова шапка хлопця)              :

Ми не спізнилися на вечорниці?

А то дівчата в світлиці, а ми на вулиці!

Дівчата:

—Та заходьте ж, окликували дівчата,- холоду не напускайте зайвого!

(поки хлопці проходять- звучить запис  української народної мелодії)

Ведуча:

     Заходьте хлопці, а то дівчата вже знудилися! Все займаються рукодільництвом. Бо ж скоро Сави. А хто не працює, то про ту скажуть: “ Савила та варила і сорочку собі не справила”. Ви ж тільки прийшли, а дівчата вже хочуть перепочити.

Хлопці:

(звертаючись до дівчат)

Дівчата, а ви вмієте рахувати?

(Дівчата голосно рахують)

  Порахували, а тепер, щоб отримати гостинця, кожна із вас повинна віддати на деякий час нам насіння й назвати точне число, потім заплющити очі і чекати!

( дівчата виконують команду. Парубки, запам’ятавши цифру   

у той же час, коли дівчата заплющили очі- по команді старшого висипають насіння дівчатам за пазуху. Відразу здіймається галас).

Хлопці

Дівчата,тихо ! Просимо не галасувати ! Інакше не отримаєте гостинця! І ні в якому разі не діставайте насіння !

А тепер уважно слухайте найголовніше. Ми самі будемо діставати насіння  з пазухи  і не випустимо вас поки не визбираємо насіння все до  одного.

( звучить дикий вереск дівчат. Дівчата, ховаючись, розбігаються хто куди, хлопці за ними. Звучить весела музика. Сцена порожніє)

Ведуча: Так, дійсно веселі забави були раніше на вечорницях. І ми в цьому зараз ще раз переконалися! Вечорниці мали ще одну цінну рису. Всі чи майже всі хлопці й дівчата були не сторонніми споглядачами, а безпосередніми учасниками й творцями колективних дійств.

 Раніше на вечорницях дівчата прагнули свою долю вгадати... Чи правда це чи ні кожен судив сам.

А тепер поворожимо.

Перше ворожіння

Був такий звичай: перед дівчиною клали три тарілки. Під тарілки дівчата фанти вкладали:перстень, ляльку та квітку паперову. Дівчата вірили, що якщо під тарілкою буде перстень – то скоро заміж вийде, якщо квіточка - то ще дівуватиме, а якщо витягне ляльку – то зраду від коханої людини матиме.

Друге ворожіння

Брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: молодець, удовець, буду дівувати,- і як вийде, то таку долю ця дівчина буде мати.

Третє ворожіння

Від стінки п’ятеро дівчат одна перед одною наперед ставали і хто перед порогом стане, та перша вийде заміж, а дівчина за нею - другою буде справляти весілля; за другою - третьою...

Четверте ворожіння

На аркушах паперу ім’я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали і собі “хлопця  вибирали”.

Добре сідай, я дякую тобі за сміливість і за допомогу(дівчина сідає).

Ведуча:А що ж було далі? Звісно що. Коли дівка та парубок залишалися самі, тоді було не  до сміху…Адже залишалися  двоє і вели вони розмови  аж надто серйозні…

І що тут говорити! Краще один раз побачити, ніж сім раз почути.!

(На сцені з’являються парубок та дівка. Вони стоять біля тину і співають українську  пісню « Все минуло рідна, все минуло»)

Ведуча: Кожна людина шукає собі пару.  Дівчата на вечорниці не забували прихопити з собою веретено, мичку чи гребінь, інколи приходили з інструментами хлопці. Кожен гість брався спочатку за роботу. Дівчата вишивали рушники, сорочки, а тим часом приглядалися до хлопців. А хлопці за розмовами дивилися, яку ж вибрати собі майбутню господиню. А коли вже вибрали, тобі починалося ціле дійство -  сватання!

(На сцені з’являються учасники сценки “Кайдашева сім’я”  І.Нечуй-Левицького)

 Карпе!- промовив Лаврін.- А кого ти будеш оце сватать? Адже ж оце перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

 -Посватаю, кого трапиться,- знехотя обізвався Карпо.

-Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

• То сватай, як тобі треба,- одказав Карпо.
•  Якби на мене, то я б сватав Палажку,- сказав Лаврін.- В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!
• Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.
• То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.
•  І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.
• То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.
• Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем,— сказав Карпо.

• То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинеш­ся,— сказав Лаврін.
• Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси ви­робляє...

• Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як ци­булька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

— Гарна... мордою хоч пацюки бий;  сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.

— Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке,- мов шовкова нитка; губи маленькі, як ру­тяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода в криниці.

-Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як трі­ска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.

-Але ж ти й вередливий! То сватай Хотину Корчаківну,— сказав Лаврін і засміявся.

-Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.

-Ну, то бери Ганну.

-Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з'їси, поки кругом обійдеш, а як іде...

• Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гар­ну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо,— сказав веселий Лаврін.
• Мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку,— сказав Карпо.
• То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї й серце з перцем,— сказав Лаврін.

Лаврінові слова запали Карпові в. душу. Мотря не виходила в його з думки, неначе стояла тут на току недалечко од його, під зеленою яблунею, і дивилась на його своїми темними маленькими, як терен, очима. Він неначе бачив, як пашіло її лице з рум'янцем на всю щоку, як біліли її дрібні зуби між тонкими чер­воними губами. Карпо задумався, сперся на заступ і не зводив очей з того" місця під яблунею, де він ніби вглядів свою гарячу мрію в червоних кісниках на го­лові, в червоному намисті з дукачем.

• Карпе! чого це ти витріщив очі на яблуню, наче
  корова на нові ворота? — спитав Лаврін.

( голос  диктора)

Карпо ніби не чув його слів та все дивився сувори­ми очима ча зелене гілля. Хотів він прогнать з-перед очей ту мрію, а мрія все стояла й манила його.Сонце почало, повертать на вечірній пруг. Кайдашиха вийшла з хати і прикрила очі долонею. Вона була вже не молода, але й не стара, висока, рівна, з довгастим лицем, з сірими очима, з тонкими губами та блідим лицем. Маруся Кайдашиха замолоду довго служила в дворі, у пана, куди її взяли дівкою. Вона вміла дуже добре куховарить і ще й тепер її брали до панів та до попів за куховарку на весілля, на хрести­ни та на храми. Вона довго терлась коло панів і на­бралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона люби­ла цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними.

 Попаді й небагаті пані часту­вали її в покоях, садовили поруч з собою на стільці як потрібну людину. Маруся пишала губи, осміхалась, сипала облесливими словами, наче дрібним горохом. До природної звичайності української селянки в неї пристало щось уже дуже солодке, аж нудне.

Кайдашиха:

А йдіть, діточки, полуднувать та й батька клич­-
те! — крикнула Кайдашиха тонким голосом.

Лаврін покинув заступа й пішов до хати. Карпо стояв, спершись на заступ.

• Карпе! йди, серденько, полуднувать! Кидай ро­боту. Омельку,. кидай майструвать. Вже з півдня звер­нуло.

Сини з матір'ю пішли в хату.

Ведуча:  Пропоную трохо розважитися і пограти в гру. Для неї мені потрібно двоє сміливців – хлопців.

    Як відомо на вечорницях розмови велися за різними ласощами, одними з яких було соняшникове насіння. Тож ваша задача за 3 хвилин начистити якомога більше насіння. Тож розпочнемо.

(проходить гра)

Сідайте хлопці, дякую вам.

А тепер для наступної гри мені потрібні 6 добровольців: 3 дівчат і 3 хлопців.

Ваше завдання разом продовжити пісню, що я почну співати.

1.“Ой на горі...(та й женці жнуть)”

2.“Цвіте терен...(цвіте терен, а цвіт опадає)”

3.“Несе Галя...(воду)”

4.“Їхав козак за...(Дунай)”

5.“При долині... (кущ калини)” 

6.“Рідна мати моя...( ти ночей не доспала)”

7.“Чорнобривців насіяла...(мати)”

8.”Ой під вишнею...(під черешнею)”

9.”Ой у вишневому садочку...(там соловейко щебетав)”

10.”Ой там на току... (на базарі)”

Добре, перемогла команда_________ (дівчат чи хлопців)

Ведуча:Дівчата, хлопці, а чи не засумували ви часом? А давайте сама господиня вечорниць розважить вам своєю піснею!

(Співає пісню “Гай, зелений гай”)

Ведуча: Так, як говориться в пісні “А мене забудеш, грай музико, грай...”, тож насильно милий не будеш. Хоча іноді за свою вибрану наречену варто було б дістати зірку з неба, або хоча б черевички з царської ноги, як це зробив відомий нам коваль Вакула.

(фрагмент фільму “Вечори на хуторі близь Диканьки”)

Ведуча: І, до речі, після вдалого сватання не гріх було і поспівати, пожартувати, чи стоптати пару нових чобіт, танцюючи запальний український танок!

(дві пари танцюють український танок)

Ведуча: Захоплююче! Я наче опинилася на справжніх вечорницях, де гумор, сміх переплітаються з середечними стражданнями... а он і Саша сидить сумний і не веселий. Чому ти сам? І де твоя кохана?

Саша:  Та... вона мене не кохає! Навіть не звертає на мене уваги...

Ведуча : Чим же тобі допомогти? Знаю, як зарадити твоєму горю! Дивись, он сидить чарівниця. Колись про неї розповідав Степан Руданський! Веселий і дотепний був дядько!

Ти ж на вечорницях! А тут можуть відбуватися різні дива!

( В залі стає менше світла. . На  сцені горять дві свічки. Висвітлюється ворожка .До неї підходить хлопець. Звучить голос ворожки).

Сяду край печі

Посеред ночі.

Накладу трісок

Повен припічок.

Підпалю їх зорями.

Ой, зірки - зірки.

Підпаліть тріски

Підпаліть дрова

Та з див-дерева.

Дерева кам’яного.                               Зайнялися дрова.

Ой пече пече                                         Та з див- дерева.

підійма плече.                                      Дерева кам’яного.

Підіймай, кагле,                                   Іди, димоньку,

лівеє крило                                            Та додомоньку.

Давай диму дорогу.                             Вийся косами

Зіроньки палять                                   Під небесами

трісочки горять.                                   Зіронькам поклонися

 

Чарівниця: Все буде добре, не хвилюйся! Розвесели своє серце, послухай краще, які пісні співають в нас дівчата на вечорницях!

(дві дівчини співають пісню “Місяць по небу ходить”)

Ведуча: А що ж робили на вечорницях крім того, що співали, танцювали, жартували?О-о! Звісно на вечорницях їли вареники ! Із капустою, сиром, картоплею.. Ну що, почастуємо і ми вас варениками, зробленими дбайливими руками наших дівчат! Пригощайтесь!

( одночасно із частуванням звучить пісня “ Варенички”)

 

Ведуча:  Оце вже по - нашому.  Наїлися, наспівались, час і додому. Прийшов час казати: бувайте здорові! Купайтесь в достатку. Жартуйте, усміхайтесь щасливо і привітно ! Якщо нам удалося підняти вам настрій, то маємо надію, що ви  знову завітаєте до нас вечорниці! (Звучить  фінальна пісня з кінофільму “Вечори на  на хуторі близь

Диканьки”)