Презентація містить опис основних питань,що розглядаються під час вивчення даної теми. Включено завдання для самостійної роботи учнів.
Презентація може бути використана під час дистанційного навчання.
Етнонаціональні проблеми Заходу у ІІ пол. ХХ- на початку ХХІ ст.-параграф 5-заповнити таблицю{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Назва конфліктурокидержавинаслідки. Рух американців. Квебекська проблема. Проблема Ольстера. Баскське питання
Номер слайду 2
Рух афроамериканців США за громадянські права. Мартін Лютер Кінг1. Расова дискримінація чорношкірих американців, особливо в південних штатах, політика сегрегації. 2. Активізація громадянської позиції афроамериканців завдяки участі в Другій світовій війні. 3. Зростання національно-визвольної боротьби в колоніальних і залежних країнах Африки. Політичний постер з виборів губернатора Пенсильванії в 1866 році
Номер слайду 3
1950-ті1. Перевага мирних методів боротьби. 2. Бойкоти громадського транспорту чорношкірими американцями. 3.1957 р. - створення Конфедерації християнського керівництва Півдня, очолюваної баптистським священником Мартином Лютером Кінгом, яка очолила боротьбу за громадянські права. 4. Організація "рейдів свободи", "сидячих демонстрацій" проти расової дискримінації. 1960-тічорношкіре населення перейшло до стихійних повстань, що охопили багато великих міст у десятках штатів країни. Похід на Вашингтон у 1963 – демонстрація на захист рівноправності чорношкірих американців – зібрав 250 000 учасників. Літо 1967 року ознаменувалося масовими вбивствами борців за права чорних. У 1963-1968 під час розправ з демонстрантами, що домагалися дотримання прав людини для чорношкірого населення і протестували проти війни у В'єтнамі, було убито 220 осіб.
Номер слайду 4
Мартін Лютер Кінг. Ма́ртін Лю́тер Кінг, моло́дший — американський баптистський проповідник і лідер руху за громадянські права 1960-х років, речник тактики ненасильства в боротьбі проти расизму. Нагороджений Нобелівською премією миру 1964 року"У мене є мрія" - Мартін Лютер Кінг мав величезну мрію: темношкірі та білі співіснуватимуть мирно, свобода і справедливість повернеться до кожного американця, а його чотири дитини житимуть на землі, де їх оцінюватимуть не за кольором шкіри, а особистісними якостями. З цією мрією Кінг увійшов в історію. Понад 250 тисяч людей, включно з білими, спостерігали за його промовою "Марш на Вашингтон" 23 серпня 1963 року у Вашингтоні, округ Колумбія. Його мета: зміцнити права темношкірих, привернути увагу до їхніх проблем у повсякденному житті та в пошуку роботи.
Номер слайду 5
М. Л. Кінг та інші лідери руху за громадянські права зустрілися в Білому домі з обраним у 1961 р. президентом Джоном Кеннеді. Він запевнив їх у своїй відданості ідеям расової рівності. Проте восени 1963 р. Дж. Кеннеді вбили. Його законопроекти намагався провести в конгресі новий президент Ліндон Джонсон. Після вбивства навесні 1968 р. М. Л. Кінга піднялася нова протестна хвиля. Заворушення розпочалися одночасно в усіх великих містах країни. Найбільше постраждали міста Чикаго, Клівленд і Вашингтон. Рух за громадянські права (1955-1968) — одна з найдраматичніших сторінок американської історії.
Номер слайду 6
Проблема Квебеку. У 60-ті рр. ХХ ст. провінція Квебек у Канаді почала претендувати на збільшення своєї частки в політичному та економічному житті Канади. У провінції з’явилися сепаратистські організації, які виступали за відокремлення Квебеку від Канади.
Номер слайду 7
Проблема Квебеку{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}1969 р. – прийняття закону про надання французькій мові статусу другої державної мови;1974 р. – квебекський парламент ухвалив закон про єдину мову у провінції – французьку;1995 р. – канадський парламент прийняв закон про надання Квебеку ряду пільг1980 р., 1995 р. – референдуми про надання незалежності Квебеку. Спроби вирішення квебекської проблеми. Квебек – одна з найбагатших провінцій Канади, виробляє близько 25% усього ВВП країни.
Номер слайду 8
Проблема Ольстеру1921 р. - поділ Ірландії на Південну зі статусом домініону і Північну (Ольстер), що залишилася в Британії.1949 р. - Південна Ірландія стала незалежною Ірландською Республікою. Населення Ольстера: 2/3 - протестанти, нащадки британських колонізаторів; 1/3 - ірландці-католики. Причини. Панування англійців в економічному житті Північної Ірландії. Соціальна нерівність ірландців та англійців. Прагнення ірландців приєднатися до Ірландії. Етапи боротьби1968 р. - Сутички католиків і протестантів у Белфасті. Ірландська Республіканська Армія (ІРА) розпочала збройну боротьбу з британською владою.1969 р. - Загибель у конфліктах кількох тисяч чоловік, введення 30-тисячної британської армії.1972 р. - Пряме управління Ольстера з Лондона.1994 р. - Переговори уряду з ІРА про припинення тероризму.1998 р. - Повернення Ольстеру самоврядування. До північноірландського уряду увійшли представники політичного крила ІРА партії "Шин Фейн", протестантські представники.1999 р. - Автономія у сфері соціально-економічної політики, культури, охорони здоров'я, сільського господарства, правових питаннях. У віданні Лондона - податкова система і безпека. Виведена більша частина британських військ.
Номер слайду 9
Баскське питання. Баскський конфлікт — збройний та політичний конфлікт в Іспанії між державою та баскськими сепаратистами, які прагнули здобути незалежність басків від Іспанії та Франції. Рух побудовано навколо сепаратистської організації ETA, яка з 1959 року розпочала компанію нападів проти іспанської адміністрації. У відповідь, вона була визнана терористичною організацією, а її діяльність заборонена іспанською, англійською, французькою й американською владою. Конфлікт відбувався на етнічних територіях басків, що є частиною Іспанії та меншою мірою на території Франції, де зазвичай був притулок для членів ЕТА. Він був найбільш тривалим насильницьким конфліктом в історії сучасної Західної Європи. Його іноді називають «найдовшою війною в Європі». З часу утворення організації ЕТТА, конфлікт призвів до загибелі понад 1000 осіб, більшість з яких співробітники поліції і служб безпеки, військовослужбовці збройних сил, іспанські політики, журналісти та інші. 20 жовтня 2011 року ЕТА заявила про «остаточне припинення своєї збройної діяльності». Іспанський прем'єр Хосе Луїс Родрігес Сапатеро описав цей крок як «перемога демократії».