Фактори, які впливають на рівень навчальних досягнень учнів

«Всё, что перестаёт удаваться, перестаёт и привлекать»

Франсуа де Ларошфуко

ПОРУШЕННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

"Невстигання, приховане чи очевидне, завжди залишається великим злом, оскільки спотворює не тільки формування інтелекту дитини, а й особистості в цілому" .

Історія виникнення низького рівня навчальних досягнень у кожного окремого учня своєрідна і пов'язана з індивідуальними рисами його особистості та особливостями його взаємодії з іншими людьми. Особливості навчальної діяльності дітей і пов'язані з нею характерні риси їх здатності до учіння та успішності мають свою специфіку на різних етапах навчання.

Під мотиваційною сферою учіння розуміють індивідуальну структуру, що постійно змінюється і складається з різноманітних спонукань, з-поміж яких місце провідного, домінуючого мотиву займає то одне, то інше спонукання, що зумовлено умовами навчання, особливостями спілкування з оточуючими і т. ін. Мотив - це спонукання до діяльності, що пов'язано із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб'єкта. Навчальні мотиви безпосередньо пов'язані з емоціями, в залежності від яких діяльність набуває позитивного чи негативного забарвлення.

Майже всі діти приходять до школи з бажанням вчитися, отримувати оцінки, з прагненням зайняти нове, доросліше становище в житті. Задоволення пізнавальної потреби дитини, що реалізується за допомогою отримання добрих оцінок та орієнтацію учня на внутрішній зміст навчальної діяльності, призводить до формування внутрішньої позиції школяра. У таких дітей уміння супроводжується позитивними емоціями, а ігри, то були в дошкільному дитинстві, перестають їх цікавити. Однак уміння - це досить складний вид діяльності, що не схожий на ігрову. Дитина зосереджується лише тоді, коли вона грається, а на уроці часто відволікається, неуважна.

Особливу увагу привертають випадки, коли учень відкрито виявляє негативне ставлення до навчального закладу, небажання вчитися та чинить активний опір учінню. Чинниками, які призвели до появи в дитини цих негативних, щодо учбової діяльності, мотивів, виступають: 1) відсутність уміння долати труднощі, несформоване в дошкільному віці, що змушує дитину протистояти учінню і вимагає додаткових зусиль; 2) страх перед навчальним закладом, що з'явився у результаті неправильного виховання дитини в сім'ї; 3) сформовані нереальні уявлення про надмірну легкість уміння, що не відповідають дійсності та при появі великих проблем призводить до різкого небажання вчитися; неготовності дитини до навчання.

Результати психологічних досліджень свідчать про те, що чинниками зниження мотивації учіння виступають:

■ неправильний підбір викладачем навчального матеріалу, що призводить до недовантаження чи перевантаження школярів;

■ невміння будувати стосунки з учнями;

■ недостатньо диференційований підхід викладача;

■ низький рівень знань школяра;

■ несформованість прийомів самостійної роботи в учня;

■ негативні приклади товаришів, що мають вплив на дитину. В зв'язку з цим, психологи виділяють декілька шляхів формування позитивної мотивації учіння:

1. Спеціальна організація навчальної діяльності, що реалізується за допомогою створення навчально-проблемної ситуації.

2. Доступність змісту навчального матеріалу, що пропонується викладачем на уроці.

3. Використання на уроках елементів гри; цікавий виклад матеріалу.

4. Постійне створення та "підкріплення" ситуації успіху в учінні (наприклад, позитивна реакція на будь-який прояв відповідального ставлення дитини до виконання своїх навчальних обов'язків).

Наступним фактором, що призводить до порушення мотиваційної сфери, виступають переживання, що не пов'язані з навчальною діяльністю. Психологи вважають, що чинником таких переживань є різноманітні психотравмуючі ситуації. Психотравмуючі ситуації - це ті умови життя і взаємини між значущими іншими (батьками, вчителями, ровесниками), які оточують дитину та призводять до появи переживань, негативних емоцій. Прикладами психотравмуючих ситуацій є: конфліктні ситуації в сім'ї, розлучення батьків, втрата одного з батьків. На уроках дитина настільки заглиблюється в свої переживання, що взагалі не "чує" пояснень викладача, не засвоює навчальний матеріал. Досить часто психотравмуючі ситуації створюються в учнів асоціальних сімей, наприклад, у сім'ях, де є батьки-наркомани, алкоголіки. У результаті сімейного неблагополуччя діти не можуть вдома займатися уроками; досить часто вони не доїдають і не досипають, що також заважає нормально вчитися. Впродовж уроку такі діти неуважні, довго не можуть зосередитися, швидко втомлюються, більш нетерплячі, збуджені та роздратовані, на відміну від інших учнів; не витримують тривалих психічних перевантажень.

Психотравмуючі ситуації можуть виникати і в навчальному закладі - у результаті непорозумінь з вчителями, ровесниками. Так, на основі негативних афективних переживань, що з'являються в учнів під час спілкування з викладачем, учень розпочинає неадекватно сприймати ставлення викладача до себе. Це призводить до порушення навчально-виховного процесу в цілому та, як наслідок, до низького рівня навчальних досягнень. Чинником високого (або ж низького) рівня навчальних досягнень може стати й соціальна установка викладача щодо учня. Прикладом є так званий "ефект краси", який призводить до того, що дитина стає відмінником, оскільки її зовнішність сподобалась викладачеві.

Досить часто до порушення мотиваційної сфери навчальної діяльності призводить стійка спрямованість учня на які-небудь види позашкільної діяльності, що дістала назву "компенсаторної мотивації" (І.Ю. Кулагіна). Дитина настільки захоплюється певним видом якої-небудь діяльності (наприклад, колекціонування, спорт, шашки, шахи й т. ін.), що навчання відходить на другий план. Важливим для учня є успіх у тій діяльності, яка знаходиться на першому плані. "Домінуючим мотивом поведінки в учнів є потреба у самоствердженні в активній, практично відчутній діяльності, у визнанні з боку авторитетних ровесників. Зазвичай такі потреби не задовольняються в навчальній діяльності, і учень, в зв'язку з цим, намагається самоствердитися в різних видах позашкільних занять".

Одним із чинників зниження мотивації учіння виступає неадекватна самооцінка, сформована ще до початку навчальної діяльності чи в умовах навчання, безпосередньо за участю викладача. Самооцінка сприяє формуванню рівня домагань, що виявляється у стійкій потребі в цілком певній позитивній оцінці; у виборі завдань певного рівня складності, з якими він вважає, що справиться. Так, діти з адекватною самооцінкою вибирають "посильне" завдання, розв'язавши його, намагаються розв'язати задачу на один рівень складнішу. А в разі неуспіху намагаються перевірити себе і розв'язують таку ж. Якщо і ця їхня спроба закінчується невдачею, то "повертаються" до групи завдань нижчого рівня складності.

На противагу учням з адекватною самооцінкою, учні із завищеною самооцінкою з першої спроби намагаються розв'язати найскладніше завдання, що не завжди відповідає рівню їх можливостей. Після невдачі знову вибирають завдання з групи важчих. Окремі учні із завищеною самооцінкою в разі неуспіху беруться за найлегше завдання. Водночас учні із заниженою самооцінкою вибирають завдання, що набагато простіше від того, яке вони реально можуть розв'язати. Після розв'язання такого завдання вибирають знов таке ж саме, навіть не намагаючись розв'язати складніше.

Труднощі та неуспіхи, що виникають в учнів під час розв'язування навчальних завдань, поглиблюються негативними оцінками з боку вчителя та однокласників, і призводять до посилення негативного ставлення до навчання, у результаті чого значною мірою знижується рівень навчальної діяльності, погіршуються оцінки. Під впливом постійних невдач у навчальній діяльності в учнів формується такий аспект мотиваційної сфери як мотивація уникнення покарання та поступово зникає один із найважливіших мотивів - мотив досягнення успіху.

Порушення мотивації учіння відбуваються і в зв'язку з певними індивідуально-типологічними особливостями дитини, а саме:

1. Особливостями типу темпераменту учня, зокрема неврівноваженістю нервової системи, коли процес збудження значно переважає процес гальмування чи навпаки. Неврівноваженість виявляється у відсутності чіткого ритму роботи, чергуванні підвищеної активності з періодами апатії, "нічого нероблення". Такі діти вирізняються підвищеною емоційною збудливістю, нервовими зривами. У зв'язку з такими особливостями свого темпераменту, вони не можуть організувати свою навчальну діяльність. Негативно впливає на виконання важких навчальних завдань і висока тривожність. Замість виконання дії учень намагається уявити собі труднощі і невдачі. Постійне очікування неприємностей паралізує активність, гальмує розвиток ініціативи та зацікавленості. Розлади вищої нервової діяльності призводять до появи неврозів, які надалі стають самостійним чинником стійкого низького рівня навчальних досягнень.

2. Астенічні стани різного походження. Основними симптомами астенії є підвищена втомлюваність і понижена працездатність. Астенічні стани у учнів виникають після тривалих і виснажливих захворювань, супроводжуються послабленням інтелектуальної діяльності та порушенням емоційно-вольової сфери. Погіршення пам'яті, постійна втома і розсіяна увага призводять до появи низького рівня навчальних досягнень. Такі учні надмірно чутливі до підвищеного тону та завищених вимог; досить часто, у результаті неправильного ставлення з боку батьків, викладачів, у таких дітей виникають невротичні поведінкові реакції, зокрема, "посилюється роздратованість, вибуховість, учні стають грубими, некерованими, відмовляються виконувати уроки, інколи йдуть з уроків, грубіянять викладачам".

На думку психологів, вказаній категорії дітей потрібний охоронний режим та частий відпочинок (навчання в школах санаторно-курортного типу, додаткові вихідні дні, навчання вдома, тощо). У результаті лікування та правильного режиму покращується інтелектуальна продуктивність, працездатність і загальний фізичний стан дитини.

ПОРУШЕННЯ ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Недостатньо сформовані контроль та елементи самоконтролю виступають самостійними чинниками, що призводять до порушення механізму цілепокладання в учбовій діяльності. В процесі навчання не формується вказаний механізм, а відбувається лише пристосування до встановлених умов навчальної діяльності із стандартними завданнями та шаблонними способами їх розв'язання, що вимагає автоматичного виділення в ході роботи засвоєних цілей дії. Це призводить до того, що в деяких учнів не формується вміння контролювати себе, такі діти здійснюють контроль за своєю діяльністю тільки за вказівкою вчителя чи батьків.

Досить часто чинником низького рівня навчальних досягнень є несформоване вміння працювати. Причиною цього є неправильне виховання в сім'ї, зокрема, надмірна опіка, що перешкоджає формуванню в дитини самостійності та вмінню самостійно долати труднощі. Такі учні вміють лише споживати, а не отримувати результати за допомогою праці. Учні з несформованим почуттям відповідальності відмовляються виконувати навчальні завдання, досить часто не завершують до кінця розпочату діяльність, неадекватно реагують на зауваження вчителя, низькі оцінки. Учень з нормальним інтелектуальним розвитком має низький рівень навчальних досягнень, зумовлений невмінням працювати.

Одним із чинників порушення цілепокладання в навчальній діяльності виступає несформована довільність психічних процесів. Упродовж навчання учні, виконуючи вимоги викладача, вчаться самостійно керувати своєю поведінкою, протіканням таких психічних процесів як мислення, пам'ять, увага. Проте, батьки та викладачі, вимагаючи від дитини уважності, старанності і т. ін., ніякими спеціальними засобами не впливають на формування цих якостей. Стихійний розвиток довільності призводить до того, що в одних дітей формується вказана особливість психічної діяльності, а в інших - процес розвитку замінюється шаблонним пристосуванням до умов навчання.

ПОРУШЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОГО БЛОКУ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Одним з основних чинників низького рівня навчальних досягнень є по­нижена навчальність. Навчальність - це "більш-менш повний комплекс пізнавальних процесів, навчальних навичок, сформованих в певній мірі, відношення до учіння та, передусім, легкість, швидкість оволодіння новими знаннями", тобто "загальні розумові здібності до засвоєння знань". Згідно з ви­окремленими видами навчальності - загальною та спеціальною (чи специфічною), психологи диференціюють низький рівень навчальних досяг­нень на загальний (майже з усіх навчальних предметів, в тому числі, з мови та математики) та специфічний (з одного із основних навчальних предметів - з мови чи з математики).

Основними чинниками низького рівня навчальності виступають несформованість чи порушення таких пізнавальних процесів: пам'ять, мислення, увага, сприймання та просторові уявлення. Найважливішим і детермінуючим щодо навчальності з-поміж вказаних процесів є процес мислення.

Учні з несформованим процесом мислення не вміють робити дедуктивні умовиводи; рівень абстрагування та узагальнення в них набагато нижчий від того, який потрібний для продуктивного розв'язання навчального завдання. Дуже низький розвиток словесно-логічного мислення в поєднанні з дещо вищим рівнем розвитку наочно-дійового мислення призводить до нерозуміння навчального матеріалу, або ж до його формального засвоєння. Вказані особливості мислення безпосередньо впливають і на інші психічні процеси, зокрема, на пам'ять та увагу. В окремих випадках учень не може запам'ятати навчальний матеріал не тільки при механічному запам'ятовуванні, але й з опорою на наочність. Порушення мислительної діяльності перешкоджають розвитку вміння довільно керувати увагою і супроводжуються небажанням докладати зусиль для її концентрації.

Досить часто чинником низького рівня навчальних досягнень є недостатній розвиток просторових уявлень, становлення яких значною мірою залежить від своєчасності дозрівання мозкових структур тіменної області та своєчасного формування моторних навичок та вмінь.

З-поміж таких учнів доречно виокремити категорію дітей із сенсомоторними вадами (порушення зору, слуху, дитячий церебральний параліч) та з недорозвитком дрібної моторики. Недорозвиток моторних вмінь призводить до труднощів в оволодінні учнями навичок письма (почерк нерозбірливий, досить часто недописані завдання, що виконуються в класі).

На особливу увагу психологів і педагогів заслуговують учні з низьким рівнем навчальних досягнень, що зумовлений педагогічною занедбаністю.

Не маючи вад психофізичного розвитку, такі діти не можуть реалізувати свої високі можливості у результаті несприятливих умов виховання та навчання, що склалися. Відсутність належної уваги до учня, надмірна опіка призводять до того, що в нього не формується "вміння зосереджуватися на певному завданні, доводити розпочату справу до кінця, вміння долати труднощі, які постають перед ними у процесі навчання, ...вміння спокійно сидіти впродовж уроку, в разі потреби переключатися з одного завдання на інше, тощо". Іншими словами - дитина психологічно не готова до навчання у школі.

На уроках такі учні не вміють себе поводити, не виконують вимог викладача, не можуть зосереджуватися на конкретному завданні, закінчити розпочату справу, не вміють докладати жодних зусиль. Безумовно, в результаті у них з'являються низькі оцінки. Якщо викладач за допомогою психолога не зможе встановити справжньої причини низького рівня навчальних досягнень і не допоможе поступово виправити вищевказані недоліки, а весь час буде ставити низькі оцінки, то учень справді залишиться на такому рівні.