Феномен дитячої творчості

Феномен дитячої творчості

 Відомі психологи та педагоги (Н.Ветлугіна, Л.Виготський, В.Давидов, О.Запорожець, В.Кудрявцев, О.Кульчицька, М.Поддьяков, Є.Субботський та ін.) довели, що творчі здатності яскраво проявляються в дошкільному дитинстві й розвиваються у процесі спеціально організованого навчання, коли діти оволодівають суспільно виробленими засобами діяльності Л.Виготський наголошував на розвиткові дитини в процесі співробітництва з дорослими через наслідування, завдяки чому виникають усі специфічно людські властивості свідомості. Учений також глибоко обґрунтував положення про те, що творчість притаманна всім людям, і більшою чи меншою мірою є постійним супутником дитячого розвитку.

 Дошкільне дитинство – період початкового фактичного утворення особистості, розвитку особистісних «механізмів» поведінки, коли встановлюються перші зв´язки та відношення, які утворюють нову єдність діяльності й водночас нову вищу єдність суб´єкта – єдність особистості. Від того, що буде закладено в дошкільному віці, великою мірою залежить, чи керуватиметься дитина, сприймаючи та оцінюючи події, явища зовнішнього світу раз і назавжди заданими стереотипами й шаблонами, чи зможе виробляти власні засоби постановки і розв´язання проблем, що виникають.

 Дитина – аж ніяк не пасивна істота, жодний вплив іншої людини вона не може сприйняти без власної реальної діяльності. Вона засвоює людські надбання, докладаючи власних зусиль, міркуючи, уявляючи. Елемент творчості присутній у всіх специфічно дитячих видах діяльності, збагачує (ампліфікує) розвиток дитини. Творчість і дослідницька поведінка тісно пов´язані між собою і мають спільну природу.

 Творчість – одна з найзмістовніших форм психічної активності. Її можна розглядати як універсальну здібність, що забезпечує успіх різноманітної діяльності дітей. Будь-який творчий акт дошкільника – результат його активних пізнавальних, творчих дій. Навіть наслідуючи дорослих, дитина творчо видозмінює своє сприйняття відповідно до власних уявлень, а засвоюючи щось нове, пропускає його крізь особистий досвід, неповторний та унікальний.

 Дошкільний вік вважають сприятливим періодом для розвитку творчих нахилів особистості, їхнього прояву у сферах пізнання та художньої діяльності. Добре відомо, що в дітей з цього віку психічні процеси (пам´ять, мислення, сприйняття, уява, почуття) перебувають на стадії становлення, зміни, розвитку. Саме тому вони надзвичайно рухливі, нестійкі, мінливі, суперечливі. Дитина, реалізуючи задум, почувається вільною, вона не скута досвідом, знанням, не обмежена заборонами, які не дають їй змоги вільно оперувати предметами, матеріалами.

 Творча діяльність, на думку вчених (В.Дружинін, Н.Хазратова), має певні етапи розвитку.

 Перший етап – становлення «первинної креативності» як загальної творчої здібності – настає у віці 3-5 років. У цей час пряме наслідування значущого дорослого як креативного взірця є основним механізмом формування в дитини креативності. Потрапляючи у нову ситуацію, вона репродукує готовий спосіб дії, повторює його за дорослим задля досягнення бажаного результату.

 Другий етап – творче наслідування: внесення елементів новизни, прояв самодіяльності без внесення істотних змін у пропоновані іншими схему дій, зразок, ідею. Ось вона і є – перша заявка про себе, своє бажання самовияву. Саме на цій стадії дитина ознайомлюється з різними варіантами інноваційної діяльності, визначає свої переваги відповідно до власних нахилів та вмінь.

 Третій етап – репродуктивна творчість: уміння взяти за основу пропоновану схему (ідею), але істотно переробити її, внести зміни. Тут дитина переробляє інновації на свій кшталт, перевіряє їхню відповідність вимогам ситуації, додає щось нове, своєрідне.

 Четвертий етап – справжня творчість, створення нового.

 Розглядаючи творчість крізь призму траєкторії її поетичного розвитку, її філогенезу (загального розвитку), варто виділити характерні особливості творчої діяльності дошкільників: її суб´єктивні аспекти, продукт та умови, в яких відбувається творчий процес.

 Діти роблять власні відкриття й створюють цікавий, часом оригінальний, продукт у вигляді малюнка, конструкції, вірша тощо (Н.Ветлугіна, М.Поддьяков, К.Чуковський та ін..). Суб´єктивність новизни відкриттів та продукту – перша важлива особливість дитячої творчості.

 Малюючи, вирізуючи та конструюючи, дитина створює для себе суб´єктивно цінне, нове. При цьому першорядне значення для неї має сам процес створення продукту. Діяльності дитини притаманні емоційність, прагнення шукати й багато разів апробувати різні рішення та отримувати від цього особливу утіху, інколи значно більшу, ніж від досягнення кінцевого результату. (О.Запорожець, Л.Парамонова, М.Поддьяков та ін.). Це – друга особливість дитячої творчості.

 Для дорослого початок розв´язування проблеми (її усвідомлення, пошук підходів) – процес важкий і болючий. Дитина ж не відчуває таких труднощів (якщо, звичайно, дорослий не висуває жорстких вимог). Вона легко й передусім практично починає діяти орієнтовано, почасти навіть не зовсім осмислено, і ця діяльність, поступово набуваючи більшої спрямованості, захоплює її пошуком та навіть дає позитивний результат.

 Істотна риса дитячої творчості – відсутність у ній внутрішнього критика, що породжує скутість, ускладнює діяльність. Але не варто вважати, що діти не здатні до самоконтролю. Він є, але спрямований на процес творчості, а не на якість продукту.

 Показники творчої активнсті

 Творчу активність, творчий потенціал дошкільнят можна проаналізувати за такими трьома групами показників.

• Ставлення дітей до творчості: їхнє захоплення, здатність «увійти» в уявні обставини, в умовні ситуації, щирість переживань.
• Якість способів творчих дій: швидкість реакцій, винахідливість, комбінування знайомих елементів у нові поєднання, оригінальність способів дій.

О.Савенко, спираючись на метод моделювання, виділяє характерні особливості розвитку творчості, дослідницької поведінки дітей. На його думку, творчість проявляється у допитливості, чутливості до проблем, над ситуативній активності; у високому рівні розвитку логічного мислення, підвищеному інтересі до проблемних завдань; в оригінальності, гнучкості мислення, легкості генерування ідей та асоціювання, здібності до прогнозування, високій концентрації уваги, добрій пам´яті, самостійності, гуморі тощо.

Критерії аналізу проявів креативності дітей

• чутливість до проблем, готовність розв´язувати їх самостійно; відкритість новим ідеям, інтерес до несвідомого;
• схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів, відходити від зразків; здатність виходити за рамки заданої іншими ситуації;
• швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;
• загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичайного, складного;
• уміння підійти до проблеми з різних точок зору;
• уміння вносити щось нове, видавати оригінальні ідеї, розв´язувати нові завдання, досягати незвичних результатів;
• пошуково-перетворювальне ставлення до дійсності; висока пізнавальна активність; допитливість;
• уміння швидко переходити від одного способу розв´язання до іншого; переключатися; переконструйовувати елементи в нових комбінаціях (комбінаторні властивості);
• дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів;
• сміливість та незалежність суджень; здатність ставити власну мету;
• об´єктивність суджень, неупередженість оцінок;
• самокритичність, здатність посміятися із себе;
• використання різних форм доказів;
• уміння помічати зв´язки між ознаками, формально між собою не пов´язаними;
• здатність сприймати об´єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне, істотне, відкривати потенційне;
• розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей);
• уміння дивуватися;
• здатність прогнозувати, передбачати, висувати гіпотези, робити припущення;
• орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони.

О.Матюшкін підкреслює важливість яскраво виявленої пізнавальної активності дошкільника, яка є основою його пізнавальної мотивації та могутнім розвивальним механізмом творчості. Про домінування пізнавальної мотивації свідчать дослідницька, пошукова активність, значно нижчі пороги сприймання нового, тобто більш висока чутливість, сенситивність до нових стимулів, нової ситуації, здатність відкривати нове у звичайному. Особливості пізнавальної мотивації дитини проявляються також у високій вибірковості щодо нового предмета дослідження, у понаднормативній активності та інтелектуальній ініціативі, що й породжує творчі образи.

Пізнавальні мотиви, які підтримує й спрямовує дорослий, зумовлюють потребу в нових враженнях та соціальних контактах, прагнення активно експериментувати, перетворювати. Реалізація дослідницької активності забезпечує дитині відкриття світу, перетворення невідомого у відоме, породжує творчі образи. З розвитком пізнавальної мотивації не просто активізується та підтримується творчий процес, а й створюється основа для формування життєвого досвіду (О.Запорожець, Л.Венгер). А чим багатший цей досвід, тим яскравіше він проявляється у різних видах творчої діяльності дитини.

Для заохочення дошкільнят до пізнавальної активності, творчої діяльності варто використовувати різноманітні розвивальні завдання; правильно оцінювати досягнення дітей, не переривати творчий процес; утримувати від негативних оцінок, приймати твердження вихованців, не зловживаючи критичними зауваженнями; створювати ситуації вільного спілкування, обміну думками. Стійка позитивна атмосфера та емоційна привабливість занять спонукає дітей сміливо подавати власні ідеї, проявляти емоції, що сприяє формуванню творчості.

Творча дитина, творча особистість (за М.Поддьяковим) – це результат усього способу життя дошкільника, результат спілкування та спільної діяльності з дорослими, результат його власної активності. У нього поступово формується складний суперечливий внутрішній світ, який надає усій його діяльності творчого характеру. А чим багатший, оригінальніший внутрішній світ дитини, тим радикальніші й неочікуваніші творчі перетворення набутих нею знань.